×

Χρησιμοποιούμε cookies για να βελτιώσουμε τη λειτουργία του LingQ. Επισκέπτοντας τον ιστότοπο, συμφωνείς στην πολιτική για τα cookies.

Άρχισε αυτό το μάθημα τώρα
image

Het heilige weten (part 1), Hoofdstuk 1 (1)

Hoofdstuk 1 (1)

Het was dien middag een hemel van dikke, donkere luchten, die zwaar zweefden als grauw over bijna zwart violet - zoo zwaar en donkerdik, dat ze moeilijk schenen voort te kruipen op den toch fel waaienden Oostenwind, langs wiens adem de wolken nu en dan wisselden van waterige ommelijn, vóor ze neêr zouden gieten in zwaar stralende loodrechte wateren. Langs den weg huiverde, recht-op en angstig, de strakheid der sparrebosschen en de boomen spietsten hunne punten tegen éven lichtere, zilvergrijze wereldlucht, wijd en ver zich verijlende onder al het massieve grauw violet en paarschige zwart, dat zoo dicht en zoo laag en nabij scheen. De weg kwam, slingerde zich, ging voorbij, eenzaam, verlaten en treurig. Het was of de slingerende weg kwam uit lage kimmen, en ging naar lage kimmen toe, duikende in nederigheid onder heel lage luchten, en alleen de sparren spietsten nog, fier en recht, maar verder was er een bukken, overal. De nederige villa-huizen, de kleinere armelijke woningen, hier en daar, bukten, onder de zware lucht en den strijkenden wind; de struiken doken neêr aan den kant van den weg; en de ènkelen, die er gingen - een oude heer - een boerin - twee arme kinderen met een mandje, en gevolgd door een triestigen hond, groot en ruig - schenen laag het hoofd en den kop hangen te laten onder de ernstige zwaarte der luchten, en onder de felle heerschappij van den wind, die al scheen maanden geleden te hebben uitgevaagd den glimlach dier nu nederige, fronsend bespiegelende ziel-van-landschap, zichzelve sedert voelende klein en gelaten in de waterige nevels van winterrouw.

De wind huilde aan, kil en koud, gelijk aan een booze nijdigheid, die alleen zoû zijn mond en adem, en Adèletje hangend aan tantes arm kromp in een, want de wind blies koud in haar mouwen en over haar rug.

- Heb je het koud, kind?

- Neen, tante, zei zacht Adèletje, rillende.

Constance drukte, glimlachend, Adèletjes arm dichter aan zich. - Laten we wat gauw loopen, kind. Het zal je warm maken, en ook vrees ik, dat we regen krijgen.

- Ja, tante. Het is nog een heel eind, naar het oudje.

- En dan weêr terug... Ik ben bang, dat ik je vermoeid heb.

- Neen, tante.

- Maar ik woû niet het rijtuig nemen. Zoo doen we het samen af, en anders weet dadelijk iedereen het. Je moet me ook beloven er niet over te praten.

- Neen, tante.

- Met niemand. Anders zijn het weêr allerlei commentaren... en het is niets, dat we doen.

- Ze was toch wel gelukkig, het oudje, tante. De bouillon, de wijn, de kip...

- Arm vrouwtje...

- En zoo beschaafd. En zoo discreet. Tante, komt Addy gauw terug.

- Hij zal wel telegrafeeren.

- Hij is wèl lief voor Alex zoo een moeite te doen. Wij geven allen Addy wel veel last... Wanneer denkt u, dat Addy terug komt?

- Morgen, overmorgen...

- Tante, u is erg nerveus, de laatste dagen.

- Neen, kind. - Jawel... Zeg mij, is er iets gebeurd met Mathilde? Zeg het mij, tante.

- Neen kind... Maar hoû nu toch je mondje wat dicht. Ik ben bang, de wind is koud.

Zij liepen nu voort, zwijgend, Adèle regelend haar stap naar den regelmatigen stap van tante Constance. Zij liep goed, en Addy zei altijd, dat in het buitenleven mama niet ouder werd. Zij woonden daar nu al tien jaren, te Driebergen, in het oude, groote, sombere huis, dat alleen licht was van hèn alleen, van hùnne sympathie, maar dat Constance, in al die jaren, toch nooit lief had kunnen krijgen, trots al de moeite, die zij er toe deed. Tien jaren! Dikwijls, o zoo dikwijls, zag zij ze vluchten uit voor haar zich heugende nagedachte... Tien jaren, waren het wel tien jaren geweest...? Om waren ze gevlogen! Druk en bezig waren de jaren geweest en voldaan was ze wel, Constance, over de jaren, die waren weggeijld, maar alleen was zij angstig, dat het alles zoo heel gauw ging, en dat zij oud zoû zijn, vóordat... Maar de wind woei te fel, en Adèle hing zwaar aan haar arm - het arme kind, dat rilde, en dat toch wel moê moest zijn - en Constance kon haar gedachte niet volgen... Voordat... voordat... Nu, was zij dood, er zoû Addy zijn... Alleen... Neen, denken kon ze nu niet en daarbij, straks waren ze thuis... Waren ze thuis... Thuis! Het was haar een vreemd woord, en ze vond dat in zich niet goed. Neen, hoe zij ook streed tegen die vreemde aandoening in, zij kòn het zich niet verhelen: dat groote huis somber te vinden, en te betreuren de kleine villa, aan de Kerkhoflaan, in Den Haag, ook al had zij er nu nooit zoo héel veel geluk van huiselijkheid gehad... En toch... toch heeft men lief, dat, waaraan men is gewend, en was het niet vreemd, dat zij dat kleine huisje, waar zij vier jaren gewoond had, zoo lief had gekregen, en troosteloos was geweest, toen, de Oude Man gestorven, Van der Welcke, en Addy ook, absoluut hadden willen betrekken de groote sombere villa te Driebergen...! Gelukkig, dat het er dadelijk licht was geworden van hèn allen, van hùnne sympathie: als zij dien lichtenden troost van liefde er niet had gehad, o, ware het onmogelijk haàr geweest te gaan wonen in dat holle, donkere, sombere villa-huis, tusschen de eeuwig ruischende boomen, onder de eeuwig lage luchten, en dat lief was aan Van der Welcke en Addy, om die vreemde sympathie, dat gevoel van daàr vinden en daàr alleen de eigenlijke woning, waar zij behoorden thuis: de vader, die er geboren was en er zijn kinderjaren gespeeld had, en de zoon, die voor die woning, zoo vreemd, eigenlijk geheel dat zelfde gevoel van aanhankelijkheid koesterde. Hadden zij haar bijna niet gedwongen er heen te verhuizen, Van der Welcke dwingende als een kind, - er eerst heengaande voor dagen - en huizende alleen met de stokoude schoonmaakster, die hem er zijn bed opmaakte - Addy volgende daarna vaders voorbeeld, zich er inrichtend zijn kamer: telkens die voorwendsels, dat hij snuffelen moest in de papieren, dat hij er boeken moest zoeken - wat ook maar voor voorwendsel aangrijpend... Dan lieten zij haar alleen, in haar huis bij de Kerkhoflaan. Er waren ook boomen om, en luchten boven. Maar vreemd, bij die boomen der Haagsche Boschjes, onder die luchten van af Scheveningen, had zij zich gevoeld tehuis, ook al was hun villa-tje maar een huurhuis, voor vijf jaren, licht en dicht, gehuurd indertijd, door Addy's beslissenden invloed; hij, die toen, kleine jongen, gegaan was naar den dikken aannemer... O wat ijlden de jaren, wat ijlden ze, hen voorbij...! Dat het al zóo lang geleden was... Vreemd, in dat huurhuis, had zij zich thuis gevoeld, in Den Haag, bij de haren, onder bekende atmosferen en tusschen bekende menschen en dingen - hoe weinig toegevend ook de dingen en menschen dikwijls waren geweest. Terwijl, nu, in dit huis, dat groote, holle, sombere villa-huis - en zij woonde er na den dood van den Ouden Man - nu al tien volle jaren - had zij zich altijd gevoeld, ook al behoorde dit huis hun nu toe, als erfenis en familie-woning, - een vreemde, een indringster, eene, die er bij toeval gekomen was... meê met haar man en haar zoon...: zij kòn zich van dat gevoel niet bevrijden. Het achtervolgde haar zelfs in haar eigen zitkamer, boven, die toch, gemeubeleerd met de meubeltjes van de Kerkhoflaan, bijna geheel en al haar kleine Haagsche salon was... Hu... wat huilde de wind, en wat rilde Adèletje tegen haar aan: als het arme kind nu maar niet ziek werd van die lange wandeling... Daar begonnen de eerste druppels te vallen, dik en groot, als wanhopige tranen... Zij stak haar parapluie op, en Adèletje schoof nog dichter, liep tegen haar aan, onder het zelfde dakje, om het veilig te hebben en warm... Nu ging de laan recht op den grooten weg, en daar... al zichtbaar, hadt je het huis... Het stond in zijn grooten tuin - bijna een park, met achter een waterplas - als een vierkant, zwaarmoedig blok, triestig en massief, en zij begreep niet, dat Van der Welcke en Addy er zoo aan hingen. Of liever, begrijpen kon zij het nu wel, maar zij... neen ze had het huis niet lief. Het lachte haar nooit toe, het fronste altijd, zoo als het daar breed en streng als onvergankelijk stond aan den voortuin - de rozestruiken en stamrozen in stroo omwonden, afwachtende de voorjaarsdagen... Het zag met zijn gevel van, boven, zes vensters op haar neêr als met strenge oogen, haar duldende, maar haar nooit vergevende... Het was als de Oude Man zelve, die gestorven was, en nooit had vergeven... O, wonen had zij er niet gekund, wanneer zij zich niet herinnerd had, altijd, de vergeving der oude vrouw, die laatste teedere ure aan haar sterfbed, de verzoening, in geheel begrijpen en bijna verklaard weten - aangeboden op dat oogenblik van heengaan voor altijd... Dan was het haar, of zij de brekende stem van de oude vrouw zacht tot haar hoorde spreken, altijd, en zeggen: vergeef, ook al vergeeft hij nooit, want hij zàl... hij zal nooit vergeven... en het was haar, of zij die stem hoorde, zacht ruischen met een bemoediging, in den wind, in de boomen, nu zij ging door den tuin, en het strenge huis op haar neêrzag met dien kouden frons van altijd. Vreemd gevoel, dat haar altijd had doorhuiverd, dat haar iederen keer even doorhuiverde, twee, drie seconden, als zij ging, de stroo-omwonden rozen langs, naar de groote voordeur - dat gevoel, dat haar doorhuiverd had dien allereersten keer, toen zij hier uit hun rijtuig stapte - na jaren verloochend te zijn, als een schande, weggestopt in een hoek... Twee, drie seconden slechts - de regen plaste nu - de parapluie deed zij dicht, - Truitje was het, die opende, met een blijden lach, dat mevrouw thuis was, vóor het goot, en nu was zij in de lange gang... O, wat was het een sombere gang, de eiken deuren weêrszijden... het antiek kabinet... de pullen... de gravures en familie-portretten en dan aan het einde de deur, somberder dan de anderen, die deur, die toegang gaf... eenvoudig tot een kleine binnentrap, voor de dienstboden, om den grooten trap niet telkens te behoeven te gaan... Maar dat had ze eerst geweten, toen zij hier verhuisde, in een impulsie was toegeloopen, op de sombere deur, die haar altijd had aangestaard aan dat einde van Hol- landsch huis-interieur, als een eeuwig gesloten mysterie... Toen, moedig, - als huisvrouw, die onderzocht, maar kloppend haar hart van angst - had zij geopend de deur, en de trap gezien, de kleine trap donker wendend naar de slaapverdieping en de oude schoonmaakster had haar gezegd, dat het heel gemakkelijk was om water te halen, omdat er boven geen water was: bepaald een fout aan het huis... Toen had zij de deur weêr gesloten, en geweten: - eenvoudig een kleine binnentrap, voor de meiden, en verder niets, en verder niets... Maar waarom had zij dan nooit die deur meer opengemaakt, er nooit de hand op de kruk gelegd... Zeker, omdat zij er niet noodig had... omdat zij wel dacht, dat zij de kleine trap ook als de groote zouden schoonmaken, de dagen van gang- en van trappenbeurt: daar zorgde Truitje toch voor... Waarom zoû zij de sombere deur hebben moeten openen... En zij opende ze, sedert, nooit. Een enkelen keer had zij ze open gezien: dan vergat oude Mie ze te sluiten, en zij had gebromd, Truitje gezegd, dat het slordig stond, als die deur daar zoo open bleef... In duisternis had zij het kleine trapje toen naar boven zien wenden, de treden even strepende met bruine strepen in het zwart van de schaduw... Maar de deur, dicht, staarde haar aan. Zij had het nooit, aan wie ook, gezegd, maar de deur staarde haar aan - als het huis, van voren... Neen, achter in den tuin, staarden de ramen van den achtergevel haar ook als met oogen aan, maar zachter, weemoediger, en lachend bijna, bemoedigend en lieftalliger tusschen het minder strenge groen der lindeboomen, die, in den zomer, zoo weldadig en loom haar omgeurden... De zomer... Nu was het November, nu was het die eeuwige wind, en die eeuwige regen, razende om en tegen het huis, en ruischende tegen de rillende ramen... Vreemd gevoel altijd en altijd... ook al was het maar voor twee, drie seconden, maar thuis, neen, voelde ze er zich niet... En toch, sedert tien jaren al, ijlde, ijlde, ijlde haar leven hier voort... Het ijlde voort, zonder rust... Druk had zij het altijd... Adèletje had zij naar boven gezonden, om dadelijk zich wat te verkleeden, en zij deed open de deur van de achterkamer... Het was er wat kil, vond zij... en terwijl zij in de serre, rustig, haar moeder zag zitten op haar gewone plaats, turen naar buiten, ging zij naar de vulkachel, bewoog den trekker heen en weêr, om de asch te doen zinken, en achter de mica-deurtjes op te doen gloeien het vuur...

- Heeft u het daar niet koud, mamaatje...

De oude vrouw, op den klank van haar stem, zag om.

Constance nu ging in de serre, vroeg weêr:

- Heeft u het niet koud, mamaatje?

De oude vrouw nu hoorde haar, en Constance boog zich tot haar voorover, zoende het wassen voorhoofd.

- Het waait, zei de oude vrouw.

- Ja, het waait goed! zei Constance. Dus heeft u het hier niet koud?

De oude vrouw glimlachte, haar oogen in haar dochters oogen.

- Wil u niet liever binnen zitten, mama?

Maar de oude vrouw glimlachte slechts, en zij zeide:

- De boomen gaan heen en weêr, en zoo even is er een tak gevallen... vlak voor het raam.

- Ja... Harm zal morgen wel werk hebben... Overal liggen de takken neêr...

- Het waait, zei de oude vrouw.

Constance, binnen, nam een wollen doek, legde die om haar moeders schouders.

- Als u het koud krijgt, zal u naar binnen gaan, niet waar, mama... En zij ging terug naar den salon, willende naar boven gaan.

Maar uit de gang klonken stemmen en de deur werd geopend. Het waren Gerdy en Guy.

- Is u thuis, tante?

- Is u eindelijk thuis?

- Waar heeft u den heelen middag gezeten?

- Is u met Adèle gaan wandelen...?

- Kom tante, zei Guy; geef rekenschap!

Hij was een knappe blonde jongen van negentien, al groot en breed, met een blonden snor, en zij bedierf hem omdat hij op zijn vader leek. Eigenlijk bedierf zij ze allen, ieder om een andere reden, maar Guy kon van haar alles gedaan krijgen. Hij pakte haar nu in zijn armen, vroeg nog eens:

- Nu tante, waar ben je geweest?

En zij bloosde, als een kind. Zij wilde het niet zeggen, waar zij was geweest, maar zij had niet gerekend, dat zij haar zóo zouden overvallen.

- Maar nergens! verweerde zij zich. Ik heb gewandeld met Adèle...

- O neen! zei Guy, beslist. U is naar het oudje geweest...

- Ach, wel neen.

- Ach, ja wel. - Toe kinderen, laat me nu. Ik wil me wel even verkleeden... Waar is mama?

- Mama is boven, zei Gerdy. Tante, komt u beneden, gauw? Wil ik thee zetten...? De lamp opsteken...? Dat is gezellig, thee, als het zoo stormt.

- Goed, kind, doe dat.

- Komt u gauw?

- Ja, ja, dadelijk...

Zij ging naar boven, de breede eiken trap op, die wendde... Waarom, altijd, als het woei, gedacht zij dien achtermiddag, toen zij zoo naar boven gegaan was, de gang over, de kamers door, tot het diepe donkere ledekant, waarin schemerde, op het kussen, het matte gezicht van de stervende vrouw... Heden als toen ratelde de zwarte regen tegen de ramen en de groote kabinetten op de donkere gang kraakten, met die plotse krakingen van oud hout, die dreunden en ploften soms door het huis... Maar men hoorde ze nauwlijks nu, omdat het huis niet meer stil was, omdat er nu altijd in de kamers, over de gangen, stemmen gonsden en jonge voeten zich repten, met al het nieuwe leven, dat in het huis was gekomen... Tien jaren, dacht Constance, terwijl zij, in haar kamer, het licht opstak om zich te verkleeden...

Learn languages from TV shows, movies, news, articles and more! Try LingQ for FREE

Hoofdstuk 1 (1) Chapter 장(1) Kapitel Bölüm فصل Rozdział Розділ Capítulo Κεφάλαιο 1 (1) Chapitre 1 (1) Capitolo 1 (1) 第1章 (1) Rozdział 1 (1) Capítulo 1 (1) Глава 1 (1) Kapitel 1 (1) Bölüm 1 (1) Chapter 1 (1) Розділ 1 (1) Kapitel 1 (1) الفصل 1 (1)

Het was dien middag een hemel van dikke, donkere luchten, die zwaar zweefden als grauw over bijna zwart violet - zoo zwaar en donkerdik, dat ze moeilijk schenen voort te kruipen op den toch fel waaienden Oostenwind, langs wiens adem de wolken nu en dan wisselden van waterige ommelijn, vóor ze neêr zouden gieten in zwaar stralende loodrechte wateren. ||той|||небо|из|||облака|которые||||серый|||||||||||||||||||||||||||теперь|||||||||||||||| It|was|that|afternoon|a|sky|of|thick|dark|clouds|that|heavily|floated|like|gray|over|almost|black|violet|so|heavy|and|dark|that|they|hardly|seemed|forward|to|crawl|on|the|still|strong|blowing|east wind|along|whose|breath|the|clouds|now|and|then|changed|from|watery|outline|before|they|down|would|pour|in|heavy|shining|vertical|waters ||die||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| o|oldu|o gün|||gökyüzü|bir|kalın||bulutlar|ki|ağır|süzülüyordu||gri||||mor|o kadar|ağır||koyu kalın||||görünüyorlardı|ilerle||kruipen||yolda||şiddetli|esintili|doğu rüzgarı||rüzgarın|nefes||bulutlar||||değişiyorlardı||sulu|şekil|önce||aşağı||dökülmek üzere||||| Es|war|diesen|Nachmittag|ein|Himmel|von|dicken|dunklen|Lüften|die|schwer|schwebten|wie|grau|über|fast|schwarz|Violett|so|schwer|und|dunkel dick|dass|sie|schwer|schienen|vorwärts|zu|kriechen|auf|den|doch|hell|wehenden|Ostwind|entlang|wessen|Atem|die|Wolken|jetzt|und|dann|wechselten|von|wässrigen|Umriss|bevor|sie|nieder|würden|gießen|in|schwer|strahlende|senkrechte|Wasser 그것은||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| كان|يكون|ذلك|بعد الظهر|سماء|سماء|من|كثيفة|مظلمة|سحب|التي|ثقيلة|كانت تطفو|مثل|رمادي|فوق|تقريباً|أسود|بنفسجي|هكذا|ثقيل|و|مظلم|أن|هم|بصعوبة|بدوا|للأمام|أن|يزحفون|على|ال|رغم ذلك|قوي|تهب|الرياح الشرقية|على طول|الذي|زفير|ال|السحب|الآن|و|أحياناً|تتغير|من|مائية|شكل|قبل|هم|إلى أسفل|سوف|يسقطون|في|ثقيل|مشعة|عمودية|مياه Це|було|той|полудень|один|небо|з|густих|темних|хмар|які|важко|парили|як|сірий|над|майже|чорний|фіолетовий|так|важко|і|темний|що|вони|важко|здавалися|вперед|до|повзти|під|той|все ж|сильно|дув|Східний вітер|вздовж|чиїй|дихання|ці|хмари|тепер|і|тоді|змінювалися|з|водянистих|обрисів|перш ніж|вони|вниз|б мали|лити|в|важкі|сяючі|перпендикулярні|води ||esa|tarde||cielo|||||||se sostenían||gris||||||||oscuro||||parecían|||||||||||||||||||||ommelijn|||||||||| C'était cet après-midi-là un ciel de ciels épais et sombres, qui planaient lourds comme du gris sur du violet presque noir - si lourds et si épais qu'ils semblaient difficiles à ramper sur le vent d'est encore féroce, dont le souffle les nuages de temps en temps échangés. de contour aqueux, avant qu'ils ne se déversent dans des eaux perpendiculaires fortement rayonnantes. Tego popołudnia niebo było gęste, ciemne, unoszące się ciężko jak szarość nad prawie czarnym fioletem - tak ciężkie i ciemne, że wydawało się, że trudno jest pełznąć naprzód na jeszcze gwałtownie wiejącym wschodnim wietrze, wzdłuż którego oddechu chmury od czasu do czasu zmieniały wodniste kontury, zanim rozlały się w mocno błyszczących prostopadłych wodach. В тот день это было небо с густыми, темными небесами, которые тяжело плыли, как серые, над почти черно-фиолетовыми - такими тяжелыми и темно-густыми, что казалось, они с трудом ползут под яростно дующим восточным ветром, по дыханию которого время от времени проносились облака. изменились водянистые очертания, прежде чем они хлынули в тяжелые сияющие перпендикулярные воды. O öğleden sonra, neredeyse siyah menekşenin üzerinde gri gibi ağır bir şekilde asılı duran kalın, karanlık bir gökyüzüydü - o kadar ağır ve karanlıktı ki, henüz şiddetli esen Doğu rüzgârında ilerlemek zor görünüyordu, nefesi boyunca bulutlar zaman zaman sulu ana hatları değiştiriyor, sonra da ağır bir şekilde parlayan dik sular halinde aşağı dökülüyordu. 那天下午，天空乌云密布，灰蒙蒙的，几乎是黑色的紫罗兰色——那么沉重，那么黑，它们似乎在猛烈吹来的东风上艰难地爬行，云朵时不时地顺着东风的呼吸而行。在它们倾泻到沉重的、辐射状的垂直水域之前，它们的形状发生了变化。 That afternoon, the sky was filled with thick, dark clouds that hung heavily like gray over almost black violet - so heavy and dark that they seemed to struggle to crawl along the fiercely blowing east wind, along whose breath the clouds occasionally changed from watery outlines before they would pour down into heavily radiant vertical waters. Того дня в обід небо було заповнене густими, темними хмарами, які важко зависали, як сіре над майже чорним фіолетом - так важко і темно, що вони важко здавалося повзли під сильним східним вітром, вздовж якого хмари час від часу змінювали свою водянисту форму, перш ніж впасти в важкі, яскраво сяючі вертикальні води. An diesem Nachmittag war der Himmel von dicken, dunklen Wolken bedeckt, die schwer wie graues, fast schwarzes Violett schwebten - so schwer und dunkel, dass sie kaum schienen, sich dem doch stark wehenden Ostwind zu entziehen, entlang dessen Atem die Wolken von Zeit zu Zeit wechselten, bevor sie in schwer strahlende, senkrechte Gewässer niederfielen. كان في ذلك الظهيرة سماء من سحب كثيفة ومظلمة، تتدلى بثقل كما لو كانت رمادية فوق بنفسجي داكن - ثقيلة ومظلمة لدرجة أنها بدت وكأنها تكافح للزحف تحت ريح الشرق القوية، حيث كانت السحب تتغير بين الحين والآخر من شكل مائي، قبل أن تتساقط في مياه عمودية مشعة. Langs den weg huiverde, recht-op en angstig, de strakheid der sparrebosschen en de boomen spietsten hunne punten tegen éven lichtere, zilvergrijze wereldlucht, wijd en ver zich verijlende onder al het massieve grauw violet en paarschige zwart, dat zoo dicht en zoo laag en nabij scheen. Along|the|road|shivered|||and|fearful|the|rigidity|of the|spruce forests|and|the|trees|pierced|their|points|against|slightly|lighter|silver-gray|world air|wide|and|far|themselves|vanishing|under|all|the|massive|gray|violet|and|purplish|black|that|so|dense|and|so|low|and|near|seemed entlang|den|Weg|zitterte|||und|ängstlich|die|Strenge|der|Fichtenwälder|und|die|Bäume|stachen|ihre|Spitzen|gegen|gerade|hellere|silbergraue|Weltluft|weit|und|fern|sich|verflüchtigende|unter|all|das|massive|graue|violette|und|purpurne|Schwarz|das|so|dicht|und|so|niedrig|und|nah|schien Langs|yolun||titredi|dümdüz|düz|ve|ürkek|(1) the|sertlik|çam ormanlarının|çam ormanlarının|ve|ağaçlar|ağaçlar|sokmak|onların|uçları|karşı|biraz|daha hafif|gümüş gri|dünya havası|geniş|ve|uzak|kendini|uzanarak|altında|her şey|bu|kütlevi|||ve|mor menekşe rengi|siyah|o|zaman|yoğun|ve|zoo|düşük|ve|yakın|görünüyordu على طول|ال|طريق|ارتعش|||و|خائف|ال|صلابة|ال|غابات الصنوبر|و|ال|الأشجار|أبرقت|نقاطهم|نقاط|ضد|قليلاً|أخف|فضية رمادية|هواء العالم|واسع|و|بعيد|نفسه|يتلاشى|تحت|كل|ال|الكثيف|الرمادي|البنفسجي|و|الأرجواني|الأسود|الذي|جداً|كثيف|و|جداً|منخفض|و|قريب|بدا Уздовж|цей|дороги|тремтіла|||і|налякано|той|жорсткість|тих|соснових лісів|і|ті|дерева|кололи|їхні|кінці|проти|трохи|світлішої|сріблясто-сірої|повітря світу|широко|і|далеко|себе|відображаючи|під|усім|це|масивним|сірим|фіолетовим|і|пурпурним|чорним|що|так|густо|і|так|низько|і|близько|здавалося |||tembló||||||||abetos||||apuntaban||||||||||||extendiéndose|||||||||||||||||cerca| Wzdłuż drogi, prosto w górę i niespokojnie, naprężenie świerków drżało, a drzewa kolczaste czubki w jeszcze jaśniejszym, srebrnoszarym powietrzu świata, daleko i szeroko rozluźniając się pod całą masywną szarofioletową i purpurową czernią, która wydawała się tak gęsta, tak niska i bliska. Вдоль дороги дрожали, вертикальные и пугающие, тесные еловые леса и деревья пронзали свои кончики еще более светлому, серебристо-серому небу мира, широко и далеко простиравшемуся под всем массивным серо-фиолетовым и пурпурно-черным, который был таким плотным и такой низкий и почти сияющий. Yol boyunca, dimdik ve endişeli, ladin ağaçlarının gerginliği ürperdi ve ağaçlar uçlarını daha da açık, gümüş grisi dünya havasına karşı sivriltti, çok yoğun ve çok alçak ve yakın görünen tüm büyük gri menekşe ve mor siyahın altında kendilerini rahatlattı. Along the road, the rigidity of the spruce forests shivered, upright and anxious, and the trees pointed their tops against a slightly lighter, silver-gray world sky, widely and far away fading under all the massive gray violet and purplish black that seemed so dense, so low, and so close. Вздовж дороги тремтіли, прямо і злякано, строгість ялинкових лісів, а дерева впирали свої верхівки в трохи світліше, сріблясто-сіре повітря, широко і далеко розширюючись під усім масивним сірим фіолетом і пурпурно-чорним, яке здавалося таким щільним, низьким і близьким. Entlang des Weges zitterten, aufrecht und ängstlich, die Stränge der Fichtenwälder und die Bäume stachen mit ihren Spitzen in eine etwas hellere, silbergraue Weltluft, die sich weit und breit unter all dem massiven grauen Violett und purpurfarbenem Schwarz verflüchtigte, das so dicht und so niedrig und so nah schien. على طول الطريق، كانت أشجار الصنوبر ترتعش، مستقيمة ومرتبكة، وكانت الأشجار تبرز نقاطها ضد هواء العالم الفضي الرمادي الفاتح، الذي كان يتسع تحت كل ذلك البنفسجي الرمادي الكثيف والأسود القاتم، الذي بدا كثيفًا ومنخفضًا وقريبًا. De weg kwam, slingerde zich, ging voorbij, eenzaam, verlaten en treurig. |||извивалась||||||| The|road|came|twisted|itself|went|past|lonely|deserted|and|sad Der|Weg|kam|schlängelte|sich|ging|vorbei|einsam|verlassen|und|traurig o||gelmekteydi|savrulmuş|kendini||geçti|yalnız|ıssız|ve|üzgün الطريق|جاء|جاء|انحنى|نفسه|ذهب|أمام|وحيد|مهجور|و|حزين Дорога|дорога|прийшла|звивалася|себе|йшла|повз|самотня|покинута|і|сумна Droga nadchodziła, wiła się, mijała, samotna, opuszczona i smutna. Дорога приходила, извивалась, проходила мимо, одинокая, покинутая и грустная. Yol geldi, kıvrıldı, geçti, yalnız, ıssız ve hüzünlü. The road came, wound itself, passed by, lonely, deserted, and sad. Дорога з'являлася, звивалася, проходила, самотня, покинута і сумна. Der Weg kam, schlängelte sich, ging vorbei, einsam, verlassen und traurig. جاء الطريق، يتلوى، يمر، وحيدًا، مهجورًا وحزينًا. Het was of de slingerende weg kwam uit lage kimmen, en ging naar lage kimmen toe, duikende in nederigheid onder heel lage luchten,   en alleen de sparren spietsten nog, fier en recht, maar verder was er een bukken, overal. ||||||||||||||||погружаясь|||||||||||||||||||||| It|was|as if|the|winding|road|came|from|low|horizons|and|went|towards|low|horizons|to|diving|in|humility|under|very|low|skies|and|only|the|spruces|pierced|still|proud|and|straight|but|further|was|there|a|bending|everywhere Es|war|ob|die|kurvenreiche|Straße|kam|aus|niedrigen|Horizonten|und|ging|zu|niedrigen|Horizonten|hin|eintauchend|in|Demut|unter|ganz|niedrigen|Lüften|und|nur|die|Fichten|ragten|noch|stolz|und|gerade|aber|weiter|war|es|ein|Bücken|überall ||||dönme eğrisi||geliyordu||alçak|dağlar|||||||eğilerek||alçaklık||||||||çamlar|dikenler||gökyüzüne doğru||||||||bükülme|her yerde كان|يكون|أو|ال|المتعرجة|الطريق|جاء|من|منخفضة|آفاق|و|ذهب|نحو|منخفضة|آفاق|نحو|غارقة|في|تواضع|تحت|كل|منخفضة|سماء|و|فقط|ال|الصنوبر|تخترق|لا زالت|عزيزة|و|مستقيمة|لكن|أبعد|كان|هناك|واحد|انحناء|في كل مكان Це|було|чи|той|звивистий|шлях|приходив|з|низьких|горизонтів|і|йшов|до|низьких|горизонтів|до|занурюючись|в|покорі|під|дуже|низькими|небесами|і|тільки|той|ялини|пробивалися|ще|гордо|і|прямо|але|далі|було|там|одне|нахилення|всюди |||||||||horizontes|||||||||humildad|||||||||||orgullosas||||||||bajando| Было так, словно извивающаяся дорога выходила из низких небесных горизонтов и шла к низким небесным горизонтам, погружаясь в смирение под очень низкими небесами, и только ели устояли, гордые и прямые, но в остальном все склонялось, повсюду. Sanki dolambaçlı yol alçak sintinelerden çıkıyor ve alçak sintinelere doğru gidiyor, çok alçak gökyüzünün altında alçakgönüllülüğe dalıyordu ve sadece ladinler hala dik, gururlu ve düzdü, ama bunun dışında her yerde bir eğilme vardı. It was as if the winding road came from low horizons and went towards low horizons, diving in humility under very low skies, and only the spruces still pointed, proud and straight, but otherwise there was a bowing down, everywhere. Здавалося, що звивиста дорога виходила з низьких горизонтів і йшла до низьких горизонтів, занурюючись у смиренність під дуже низькими небесами, і лише ялини ще впиралися, гордо і прямо, але далі було лише нахилення, скрізь. Es war, als käme der schlängelnde Weg aus niedrigen Horizonten und ginge zu niedrigen Horizonten, sich in Demut unter sehr niedrigen Lüften ducken, und nur die Fichten stachen noch, stolz und aufrecht, aber sonst gab es überall ein Bücken. كان الأمر كما لو أن الطريق المتعرج جاء من آفاق منخفضة، وذهب نحو آفاق منخفضة، غارقًا في تواضع تحت سماء منخفضة جدًا، وكانت أشجار الصنوبر فقط هي التي تبرز، فخورة ومستقيمة، لكن كان هناك انحناء في كل مكان. De nederige villa-huizen, de kleinere armelijke woningen, hier en daar, bukten, onder de zware lucht en den strijkenden wind; de struiken doken neêr aan den kant van den weg; en de ènkelen, die er gingen - een oude heer - een boerin - twee arme kinderen met een mandje, en gevolgd door een triestigen hond, groot en ruig - schenen laag het hoofd en den kop hangen te laten onder de ernstige zwaarte der luchten, en onder de felle heerschappij van den wind, die al scheen maanden geleden te hebben uitgevaagd den glimlach dier nu nederige, fronsend bespiegelende ziel-van-landschap, zichzelve sedert voelende klein en gelaten in de waterige nevels van winterrouw. |||||||||||наклонялись||||||||||кусты|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| The|humble|||the|smaller|poor|houses|here|and|there|bowed|under|the|heavy|air|and|the|blowing|wind|the|bushes|ducked|down|at|the|side|of|the|road|and|the|few|who|there|went|an|old|gentleman|a|farmer woman|two|poor|children|with|a|little basket|and|followed|by|a|sad|dog|big|and|rough|seemed|low|the|head|and|the|face|to hang|to|let|under|the|serious|weight|of the|skies|and|under|the|fierce|domination|of|the|wind|who|already|seemed|months|ago|to|have|wiped out|the|smile|of that|now|humble|frowning|contemplative||of|||||||||||||winter sorrow Die|bescheidene|||die|kleineren|armseligen|Wohnungen|hier|und|dort|bückten|unter|die|schwere|Luft|und|den|streichenden|Wind|die|Sträucher|tauchten|nieder|an|den|Rand|von|den|Weg|und|die|wenigen|die|dort|gingen|ein|alter|Herr|eine|Bäuerin|zwei|arme|Kinder|mit|einem|Körbchen|und|gefolgt|von|einem|traurigen|Hund|groß|und|rau|schienen|niedrig|das|Haupt|und|den|Kopf|hängen|zu|lassen|unter|die|ernsten|Schwere|der|Lüfte|und|unter|die|heftige|Herrschaft|von|den|Wind|der|schon|schien|Monate|zuvor|zu|haben|ausgelöscht|das|Lächeln|dieser|jetzt|bescheidenen|stirnrunzelnd|nachdenklichen||von|||||||||||||Wintertrauer |alçak|||||sefil||||||||||||||||daldı||||||||||birkaç kişi||||||||boerin||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| ال|المتواضعة|||ال|الأصغر|الفقيرة|المنازل|هنا|و|هناك|انحنت|تحت|ال|الثقيلة|الهواء|و|ال|العاصف|الرياح|ال|الشجيرات|غاصت|إلى الأسفل|على|ال|جانب|من|ال|الطريق|و|ال|القليلون|الذين|هناك|ذهبوا|واحد|مسن|رجل|واحدة|مزارعة|اثنان|فقير|أطفال|مع|واحدة|سلة|و|يتبعهم|بواسطة|واحد|حزين|كلب|كبير|و|خشن|بدوا|منخفضة|الرأس|الرأس|و|ال|الرأس|يعلق|أن|يتركوا|تحت|ال|الجادة|ثقل|من|الأجواء|و|تحت|ال|الشديدة|سيطرة|من|ال|الرياح|الذي|بالفعل|بدا|شهور|مضت|أن|قد|محا|ال|ابتسامة|لذلك|الآن|المتواضعة|عابس|متأمل||من|||||||||||||حزن الشتاء The|humble|||the|smaller|poor|houses|here|and|there|bent|under|the|heavy|air|and|the|blowing|wind|the|bushes|ducked|down|at|the|side|of|the|road|and|the|few|who|there|went|an|old|gentleman|a|peasant woman|two|poor|children|with|a|small basket|and|followed|by|a|sad|dog|big|and|rough|seemed|low|the|head|and|the|face|to hang|to|let|under|the|serious|weight|of|skies|and|under|the|fierce|dominion|of|the|wind|who|already|seemed|months|ago|to|have|wiped out|the|smile|of that|now|humble|frowning|contemplative||of|||||||||||||winter sorrow |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||triste|||||||||||||||||||||||||gobernanza|||||||||||||||||fronsend|||||se mismo|desde|||||||||| 겸손한 빌라 집들, 여기저기 작은 가난한 집들이 무거운 공기와 불어 오는 바람 아래 고개를 숙이고 길가에 덤불이 쓰러져있었습니다. 그리고 그곳에 갔던 유일한 사람-노신사-농촌 여성-바구니를 든 두 명의 가난한 아이들과 크고 털이 많은 슬픈 개가 뒤따 랐습니다. 하늘의 심각한 무거움과 바람의 맹렬한 지배 아래서 이미 몇 달 전에이 겸손하고 찡그린 명상적인 땅의 영혼의 미소를 없애고 겨울 애도의 물 안개 속에서 작고 체념 한 것처럼 보이는 바람의 맹렬한 지배 아래서 머리를 낮추는 것 같았습니다. Скромные виллы-дома, меньшие бедные постройки, здесь и там, склонялись под тяжелым небом и тихо дующим ветром; кустарники наклонялись у края дороги; а те немногочисленные, кто проходил мимо — старый господин, крестьянка, двое бедных детей с корзинкой, и за ними следовал печальный, большой и жесткий пес — казались, что низко опускали головы под суровой тяжестью небес и под ярким владычеством ветра, который, казалось, недели назад стёр улыбку этой ныне смиренной, нахмуренной душой-ландшафта, ощущая себя с тех пор маленькой и покорной в водянистом тумане зимнего траура. Mütevazı villa evleri, daha küçük yoksul konutlar, orada burada, ağır hava ve esen rüzgâr altında eğilmiş; yolun kenarındaki çalılar yere batmış Ve oraya giden tek ve biricik insanlar - yaşlı bir beyefendi, bir köylü kadın, sepetli iki zavallı çocuk ve peşlerinde büyük ve tüylü, hüzünlü bir köpek - gökyüzünün ciddi ağırlığı altında ve bu mütevazı, çatık kaşlı, düşünceli toprak ruhunun gülümsemesini aylar önce silmiş gibi görünen, kış mateminin sulu sisleri içinde kendini küçük ve teslim olmuş hisseden rüzgarın şiddetli egemenliği altında başlarını öne eğmiş gibiydiler. The humble villa houses, the smaller poor homes, here and there, bowed under the heavy air and the sweeping wind; the bushes dipped down at the side of the road; and the few who passed by - an old gentleman - a farmer woman - two poor children with a basket, followed by a sad dog, large and shaggy - seemed to let their heads and faces hang low under the serious weight of the skies, and under the fierce dominance of the wind, which seemed to have wiped away the smile of that now humble, frowning, contemplative soul-of-landscape, feeling small and resigned in the watery mists of winter mourning since then. Скромні вілли, менші бідні будинки, тут і там, нахилилися під важким повітрям і пронизливим вітром; кущі нахилилися біля дороги; а ті, хто проходив - старий пан - селянка - двоє бідних дітей з кошиком, і за ними йшов сумний собака, великий і жорсткий - здавалося, що вони низько схилили голови під серйозною вагою повітря і під яскравою владою вітру, який, здавалося, вже місяцями стирав усмішку цієї тепер скромної, насупленої душі-ландшафту, відчуваючи себе з тих пір маленькою і покірною в водянистих туманах зимової туги. Die bescheiden Villa-Häuser, die kleineren ärmlichen Wohnungen, hier und da, bogen sich unter der schweren Luft und dem streichenden Wind; die Sträucher duckten sich am Straßenrand; und die wenigen, die vorbeigingen - ein alter Herr - eine Bäuerin - zwei arme Kinder mit einem Körbchen, gefolgt von einem traurigen Hund, groß und zottelig - schienen den Kopf und das Haupt unter der ernsten Schwere der Lüfte und unter der heftigen Herrschaft des Windes hängen zu lassen, der anscheinend vor Monaten das Lächeln jener nun bescheidenen, nachdenklich betrachtenden Seele der Landschaft ausgelöscht hatte, die sich seitdem klein und geduldig in den wässrigen Nebeln des winterlichen Kummers fühlte. كانت الفيلات المتواضعة، والمنازل الصغيرة الفقيرة، هنا وهناك، تنحني تحت الهواء الثقيل والرياح العاتية؛ كانت الشجيرات تنحني على جانب الطريق؛ والأشخاص القلائل الذين مروا - رجل مسن - مزارعة - طفلان فقيران يحملان سلة، يتبعهم كلب حزين، كبير وخشن - بدوا وكأنهم يخفضون رؤوسهم تحت ثقل الأجواء الجادة، وتحت السيطرة القاسية للرياح، التي بدت وكأنها قد محيت منذ أشهر ابتسامة تلك الروح المتواضعة، المتجهمة التي كانت تتأمل المنظر الطبيعي، التي شعرت منذ ذلك الحين بأنها صغيرة وخاضعة في الضباب المائي للحزن الشتوي.

De wind huilde aan, kil en koud, gelijk aan een booze nijdigheid, die alleen zoû zijn mond en adem, en Adèletje hangend aan tantes arm kromp in een, want de wind blies koud in haar mouwen en over haar rug. ||||||||||||||так||||||Аделетче||||||||||||||||||| The|wind|howled|on|chilly|and|cold|like|to|a|evil|malice|that|only|would|her|mouth|and|breath|and|Adèletje|hanging|on|aunt's|arm|shrank|into|a|for|the|wind|blew|cold|in|her|sleeves|and|over|her|back Der|Wind|heulte|an|kühl|und|kalt|gleich|an|eine|böse|Neid|die|nur|würde|ihren|Mund|und|Atem|und|Adèletje|hängend|an|Tantes|Arm|krümmte|in|eine|denn|der|Wind|blies|kalt|in|ihr|Ärmel|und|über|ihren|Rücken ال|ريح|عوت|إلى|قارس|و|بارد|مثل|إلى|واحدة|شريرة|حقد|التي|فقط|سوف|له|فم|و|تنفس|و|أديلتجي|متعلقة|بذراع|العمة|ذراع|انكمشت|في|واحدة|لأن|ال|ريح|هبت|بارد|في|لها|أكمام|و|على|لها|ظهر The|вітер|вивів|до|пронизливо|і|холодний|подібно|до|одна|зла|заздрість|яка|тільки|б могла|її|рот|і|дихання|і|Аделетя|висить|на|тітки|руці|згорнувся|в|одну|бо|той|вітер|дув|холодно|в|її|рукави|і|над|її|спиною ||||frío|||||||ira|||||||||||||||||||||||||||| El viento seguía aullando, frío y gélido, semejante a una envidia furiosa, que sólo zoû su boca y su aliento, y Adèletje, colgada del brazo de la tía, se encogía en uno, mientras el viento soplaba frío en sus mangas y a través de su espalda. Le vent continuait à hurler, glacial et froid, comme une méchante envie qui ne serait que bouche et souffle, et Adèmetje accrochée au bras de tante se rétrécit en un seul, car le vent soufflait froid dans ses manches et dans son dos. Ветер воевал, холодный и пронизывающий, словно злая зависть, которая только удерживала ротовую щель и дыхание, и Аделечка, повисшая на руке тети, сжалась в комок, потому что ветер дул холодом в её рукава и по спине. Rüzgâr, sadece ağzını ve nefesini zoû eden öfkeli bir kıskançlığa benzer şekilde soğuk soğuk uğuldadı ve teyzesinin koluna asılan Adèletje, rüzgâr kollarına ve sırtına soğuk üflerken büzüldü. The wind howled on, chilly and cold, like a malicious spite, that would only have its mouth and breath, and Adèletje, hanging on her aunt's arm, shrank in, for the wind blew cold into her sleeves and over her back. Вітер завивав, холодний і крижаний, як зла заздрість, яка лише відкрила б свій рот і дихання, а Аделіточка, тримаючись за тітчину руку, згорнулася в клубок, адже вітер дув холодом у її рукавах і по спині. Der Wind heulte, kalt und kühl, wie eine böse Missgunst, die nur ihren Mund und Atem hätte, und Adèletje, die am Arm ihrer Tante hing, zog sich zusammen, denn der Wind blies kalt in ihre Ärmel und über ihren Rücken. كانت الرياح تعوي، باردة وباردة، مثل غيظ شرير، لا يمكن أن يكون له إلا فم وأنفاس، وكانت أديلتيا تتعلق بذراع عمتها، تنكمش في واحدة، لأن الرياح كانت تعصف ببرودة في أكمامها وعلى ظهرها.

- Heb je het koud, kind? Hast|du|es|kalt|Kind هل|أنت|ذلك|بارد|طفل ||||niño Маєш|ти|його|холодно|дитина Have|you|it|cold|child - Тебе холодно, дитя? - Üşüyor musun, çocuğum? - Are you cold, child? - Тобі холодно, дитинко? - Hast du kalt, Kind? - هل تشعرين بالبرد، يا صغيرتي؟

- Neen, tante, zei zacht Adèletje, rillende. |||||дрожащая Nein|Tante|sagte|leise|Adèletje|zitternd لا|عمة|قالت|بهدوء|أديليتسيا|مرتعشة Ні|тітка|сказала|тихо|Аделетя|тремтячи No|aunt|said|softly|Adèletje|shivering - Nu, mătușă, spuse încet Adèletje, tremurând. - Нет, тётя, тихо сказала дрожащая Адель. - Hayır, teyzeciğim, dedi Adèletje titreyerek. - No, aunt, said Adèletje softly, shivering. - Ні, тітко, тихо сказала Аделіточка, тремтячи. - Nein, Tante, sagte Adèletje leise, zitternd. - لا، عمة، قالت أديلتيا برفق، وهي ترتعش.

Constance drukte, glimlachend, Adèletjes arm dichter aan zich. |||Аделетчки|||| Constance|drückte|lächelnd|Adèle's|Arm|näher|an|sich كونستانس|ضغطت|مبتسمة|أديلتجي|ذراع|أقرب|إلى|نفسها Констанс|притиснула|усміхаючись|Аделет|руку|ближче|до|себе Constance|pressed|smiling|Adèle's|arm|closer|to|herself Constance, souriante, serra le bras d'Adèeltje contre elle. Constance, zâmbind, a apăsat brațul lui Adèletje mai aproape de ea. Констанс, улыбаясь, прижала руку Адель к себе. Constance gülümseyerek Adèletje'nin kolunu kendine doğru yaklaştırdı. Constance pressed Adèletje's arm closer to herself, smiling. Констанція, усміхаючись, притиснула руку Аделіточки ближче до себе. Constance drückte, lächelnd, Adèletjes Arm fester an sich. ضغطت كونستانس، مبتسمة، على ذراع أديلتيا بالقرب منها. - Laten we wat gauw loopen, kind. ||||погуляем| Let's|we|a little||walk|child Lass|wir|etwas||laufen|Kind دعنا|نحن|قليلاً||نمشي|طفل Давай|ми|трохи||йти|дитина |||||niño - Courons vite, mon enfant. - Hai să alergăm puțin mai repede, puștiule. - Давай быстро пойдем, дитя. - Biraz hızlı koşalım, evlat. - Let's walk quickly, child. - Давай швидше йти, дитино. - Lass uns schnell gehen, Kind. - دعنا نسرع في المشي، يا صغير. Het zal je warm maken, en ook vrees ik, dat we regen krijgen. |||||||боюсь||||| Es|wird|dich|warm|machen|und|auch|fürchte|ich|dass|wir|Regen|bekommen سي|سوف|لك|دافئ|يجعل|و|أيضا|أخشى|أنا|أن|نحن|مطر|نحصل على Це|буде|тобі|тепло|робити|і|також|боюся|я|що|ми|дощ|отримаємо It|will|you|warm|make|and|also|fear|I|that|we|rain|will get Vă va face să vă fie cald și mă tem că va ploua. Тебе станет тепло, и я также боюсь, что у нас будет дождь. Sizi ısıtacak ve ayrıca korkarım ki yağmur yağacak. It will warm you up, and I also fear that we will get rain. Це зігріє тебе, і я також боюся, що нас чекає дощ. Es wird dich warm machen, und ich fürchte auch, dass wir Regen bekommen. سيجعلك ذلك تشعر بالدفء، وأخشى أيضًا أننا سنواجه المطر.

- Ja, tante. Ja|Tante نعم|عمة Так|тітка Yes|aunt - Да, тётя. - Yes, aunt. - Так, тітко. - Ja, Tante. - نعم، عمة. Het is nog een heel eind, naar het oudje. ||||||||старичок Es|ist|noch|ein|ganz|Stück|zum|das|alte هو|يكون|لا يزال|واحد|بعيد|مسافة|إلى|العجوز|العجوزة Це|є|ще|один|дуже|кінець|до|старий|дідусь It|is|still|a|long|way|to|the|old man C'est encore loin de l'ancien. До старушки ещё далеко. Yaşlı kadına kadar hala uzun bir yol var. It's still quite a distance to the old one. Ще далеко до старенької. Es ist noch ein ganzes Stück bis zum Alten. لا يزال هناك مسافة طويلة إلى العجوز.

- En dan weêr terug... Ik ben bang, dat ik je vermoeid heb. ||опять||||||||| Und|dann|wieder|zurück|Ich|bin|ängstlich|dass|ich|dich|müde|habe و|ثم|مرة أخرى|إلى الوراء|أنا|أكون|خائف|أن|أنا|أنت|متعب|قد І|тоді|знову|назад|Я|є|боюся|що|я|тебе|втомив|мав And|then|again|back|I|am|afraid|that|I|you|tired|have - А потом обратно... Я боюсь, что утомил тебя. - Ve sonra tekrar geri... Korkarım seni çok yordum. - And then back again... I'm afraid I've tired you out. - А потім знову назад... Я боюся, що я тебе втомила. - Und dann wieder zurück... Ich habe Angst, dass ich dich müde gemacht habe. - ثم نعود مرة أخرى... أخشى أنني أرهقتك.

- Neen, tante. Nein|Tante لا|عمة Ні|тітка No|aunt - Нет, тётя. - Hayır, teyze. - No, aunt. - Ні, тітко. - Nein, Tante. - لا، عمة.

- Maar ik woû niet het rijtuig nemen. ||хочу|||| But|I|wanted|not|the|carriage|to take Aber|ich|wollte|nicht|das|Pferdetransport|nehmen لكن|أنا|أردت|لا|العربة|العربة|أخذ Але|я|хотів|не|це|екіпаж|брати pero|||||coche de caballos| - Но я не хотел садиться в экипаж. - Ama arabaya binmeyeceğim. - But I didn't want to take the carriage. - Але я не хотів брати віз. - Aber ich wollte die Kutsche nicht nehmen. - لكنني لم أكن أريد أن أستقل العربة. Zoo doen we het samen af, en anders weet dadelijk iedereen het. |||||||||сразу же|| So|tun|wir|es|zusammen|ab|und|sonst|weiß|sofort|jeder|es هكذا|نفعل|نحن|ذلك|معًا|معًا|و|وإلا|يعرف|قريبًا|الجميع|ذلك Так|робимо|ми|це|разом|закінчимо|і|інакше|знає|незабаром|кожен|це So|do|we|it|together|finished|and|otherwise|knows|soon|everyone|it C'est comme ça qu'on le fait ensemble, sinon tout le monde le saura tout de suite. Так мы это сделаем вместе, а иначе сразу все узнают. Bunu birlikte yapacağız ve aksi takdirde herkes yakında öğrenecek. This way we can settle it together, and otherwise everyone will know right away. Так ми це зробимо разом, а інакше відразу всі про це дізнаються. So machen wir es gemeinsam aus, und sonst weiß sofort jeder Bescheid. لذا سنقوم بذلك معًا، وإلا سيعرف الجميع ذلك على الفور. Je moet me ook beloven er niet over te praten. ||||пообещать||||| Du|musst|mir|auch|versprechen|darüber|nicht|darüber|zu|sprechen أنت|يجب|لي|أيضا|أن تعدني|عن ذلك|لا|حول|أن|تتحدث Ти|повинен|мені|також|пообіцяти|про це|не|про|інфінітивна частка|говорити You|must|me|also|promise|about|not|about|to|talk Ты тоже должен пообещать, что не будешь об этом говорить. Ayrıca bu konuda konuşmayacağına dair bana söz vermelisin. You also have to promise me not to talk about it. Ти також повинен пообіцяти, що не будеш про це говорити. Du musst mir auch versprechen, nicht darüber zu sprechen. يجب أن تعدني أيضًا بعدم التحدث عن ذلك.

- Neen, tante. Nein|Tante لا|عمة Ні|тітка No|aunt - Нет, тетя. - Hayır teyze. - No, aunt. - Ні, тітко. - Nein, Tante. - لا، عمة.

- Met niemand. Mit|niemand مع|لا أحد З|ніхто With|nobody - Ни с кем. - Kimseyle. - With no one. - З нікому. - Mit niemand. - مع لا أحد. Anders zijn het weêr allerlei commentaren... en het is niets, dat we doen. |||||комментарии||||||| Sonst|sind|es|wieder|allerlei|Kommentare|und|es|ist|nichts|was|wir|tun خلاف ذلك|سيكون|ذلك|مرة أخرى|مختلف|تعليقات|و|ذلك|هو|لا شيء|الذي|نحن|نفعله Інакше|будуть|це|знову|різні|коментарі|і|це|є|нічого|що|ми|робимо otherwise|there|it|again|all kinds of|comments|and|it|is|nothing|that|we|do Sinon, ce sont encore toutes sortes de commentaires... et nous ne faisons rien. Иначе это будут всякие комментарии... а мы ничего не делаем. Aksi takdirde, yine her türlü yorum. ve bizim yaptığımız bir şey değil. Otherwise, there will be all sorts of comments again... and it's nothing that we do. Інакше це знову будуть різні коментарі... а це нічого, що ми робимо. Sonst gibt es wieder allerlei Kommentare... und es ist nichts, was wir tun. وإلا ستكون هناك تعليقات مختلفة... وليس هناك شيء نفعله.

- Ze was toch wel gelukkig, het oudje, tante. Sie|war|doch|wirklich|glücklich|das|alte Dame|Tante هي|كانت|بالتأكيد|حقًا|سعيدة|ال|العجوز|عمة Вона|була|все ж|дійсно|щаслива|це|старенька|тітка She|was|indeed|quite|happy|the|oldie|aunt - Она всё-таки была счастлива, бабушка, тётя. - Ne de olsa mutluydu, yaşlı teyze. - She was quite happy, the old lady, aunt. - Вона все ж була щаслива, стара. - Sie war doch glücklich, die Alte, Tante. - كانت سعيدة حقًا، العجوز، العمة. De bouillon, de wijn, de kip... Die|Brühe|der|Wein|das|Huhn ال|مرق|ال|نبيذ|ال|دجاج The|бульйон|The|вино|The|курка The|broth|the|wine|the|chicken Бульон, вино, курица... Et suyu, şarap, tavuk. The broth, the wine, the chicken... Бульйон, вино, курка... Die Brühe, der Wein, das Huhn... المرق، النبيذ، الدجاج...

- Arm vrouwtje... |бедная женщина arm|kleines Mädchen ضعيف|أنثى Бідна|жінка Poor|little woman - Бедная женщина... - Zavallı küçük kadın. - Poor woman... - Бідна жінка... - Armes Frauchen... - مسكينة المرأة...

- En zoo beschaafd. Und|so|zivilisiert و|هكذا|متحضر І|так|вихований And|so|civilized - И такой культурный. - Ve çok medeni. - And so civilized. - І так ввічливо. - Und so kultiviert. - وهكذا مهذب. En zoo discreet. Und|so|diskret و|جدا|متحفظة І|зоопарк|стриманий And|so|discreet И такой сдержанный. Ve çok ihtiyatlı. And so discreet. І так стримано. Und so diskret. - وهكذا متحفظ. Tante, komt Addy gauw terug. Tante|kommt|Addy||zurück عمة|يأتي|آدي||عائدا Тітка|прийде|Аді||назад Aunt|comes|Addy||back Тетя, скоро вернется Адди. Teyze, Addy yakında dönecek mi? Aunt, will Addy be back soon? Тітко, чи скоро повернеться Едді? Tante, kommt Addy bald zurück. عمة، هل سيعود آدي قريباً.

- Hij zal wel telegrafeeren. |||телеграфировать Er|wird|wohl|telegrafieren هو|سوف|بالتأكيد|يرسل برقية Він|буде|напевно|телеграфувати He|will|probably|telegraph - Он, вероятно, будет телеграфировать. - Telgraf çekecek. - He will probably telegraph. - Він, напевно, надішле телеграму. - Er wird wohl telegrammieren. - سيتصل بالتأكيد.

- Hij is wèl lief voor Alex zoo een moeite te doen. Er|ist|doch|nett|zu|Alex|so|eine|Mühe|zu|tun هو|يكون|حقًا|لطيف|تجاه|أليكس|جدًا|جهد|جهد|أن|يفعل Він|є|дійсно|добрий|до|Олекс|так|один|зусилля|щоб|зробити He|is|indeed|kind|to|Alex|such|a|effort|to|make - Он, действительно, мил с Алексом, что делает такие усилия. - Alex'in böyle bir çaba göstermesi ne kadar da tatlı. - He is indeed kind to Alex to make such an effort. - Він дійсно любить Олександра, так що варто постаратися. - Er ist wirklich nett zu Alex, so viel Mühe zu machen. - إنه لطيف حقاً مع أليكس ليبذل جهداً. Wij geven allen Addy wel veel last... Wanneer denkt u, dat Addy terug komt? ||всем||||||||||| Wir|geben|allen|Addy|wohl|viel|Last|Wann|denkt|Sie|dass|Addy|zurück|kommt نحن|نعطي|جميعا|آدي|حقا|الكثير|إزعاج|متى|تعتقد|أنت|أن||إلى المنزل|سيعود Ми|даємо|всім|Адді|ж|багато|неприємностей|Коли|думає|ви|що|Адді|назад|прийде We|give|all|Addy|certainly|much|trouble|When|do you think|you|that||back|comes Мы все доставляем Добаве много хлопот... Когда, по вашему мнению, Добав вернется? Hepimiz Addy'ye çok sıkıntı veriyoruz.... Sizce Addy ne zaman geri dönecek? We are all giving Addy a lot of trouble... When do you think Addy will come back? Ми всі дуже турбуємо Адді... Коли, на вашу думку, Адді повернеться? Wir machen Addy allen viel Mühe... Wann denken Sie, dass Addy zurückkommt? نحن جميعًا نسبب الكثير من المتاعب لآدي... متى تعتقد أن آدي سيعود؟

- Morgen, overmorgen... |послезавтра Morgen|übermorgen غدا|بعد غد Завтра|Післязавтра Tomorrow|day after tomorrow - Завтра, послезавтра... - Yarın, yarından sonraki gün. - Tomorrow, the day after tomorrow... - Завтра, післязавтра... - Morgen, übermorgen... - غدًا، بعد غد...

- Tante, u is erg nerveus, de laatste dagen. Tante|Sie|ist|sehr|nervös|die|letzten|Tage عمة|أنت|تكون|جدا|متوترة|ال|الأخيرة|الأيام Тітка|ви|є|дуже|нервова|останні|останні|дні Aunt|you|is|very|nervous|the|last|days - Тётя, вы очень нервничаете в последние дни. - Teyze, son birkaç gündür çok gerginsin. - Aunt, you have been very nervous these last few days. - Тітко, ви дуже нервуєте останніми днями. - Tante, Sie sind in den letzten Tagen sehr nervös. - عمة، أنتِ متوترة جدًا في الأيام الأخيرة.

- Neen, kind. Nein|Kind لا|طفل Ні|дитина No|child - Нет, детка. - Hayır, çocuk. - No, child. - Ні, дитинко. - Nein, Kind. - لا، عزيزي. - Jawel... Zeg mij, is er iets gebeurd met Mathilde? ||||||||Матильда(1) Ja|Sag|mir|ist|er|etwas|passiert|mit|Mathilde نعم|قل|لي|هل|هناك|شيء|حدث|مع|ماثيلد Так звичайно|Скажи|мені|є|там|щось|сталося|з|Матільда Yes indeed|Tell|me|is|there|something|happened|with|Mathilde - Да... Скажи мне, произошло ли что-то с Матильдой? - Evet... Söyle bana, Mathilde'e bir şey mi oldu? - Yes... Tell me, has something happened to Mathilde? - Так... Скажіть мені, чи щось сталося з Матільдою? - Doch... Sag mir, ist etwas mit Mathilde passiert? - نعم... قولي لي، هل حدث شيء لماثيلد؟ Zeg het mij, tante. Sag|es|mir|Tante قل|ذلك|لي|عمة Скажи|це|мені|тітка Say|it|to me|aunt Скажи мне, тётя. Söyle bana, teyze. Tell me, aunt. Скажи мені, тітко. Sag es mir, Tante. قل لي، عمة.

- Neen kind... Maar hoû nu toch je mondje wat dicht. |||держи|||||| Nein|Kind|Aber|halt|jetzt|doch|dein|Mundchen|ein wenig|zu لا|طفل|لكن|ابقِ|الآن|على أي حال|أنت|فمك|قليلاً|مغلقاً Ні|дитинко|Але|тримай|зараз|ж|твоє|ротик|трохи|закритим No|child|But|keep|now|still|your|little mouth|a little|closed - Нет, дитя... Но всё же закрой свой ротик. - Hayır çocuğum. Ama şimdi çeneni kapalı tut. - No child... But do keep your mouth shut for a while. - Ні, дитинко... Але ж закрий своє ротик. - Nein Kind... Aber halt jetzt doch deinen Mund ein wenig. - لا يا طفل... لكن اغلق فمك قليلاً. Ik ben bang, de wind is koud. Ich|bin|ängstlich|der|Wind|ist|kalt أنا|أكون|خائف|ال|ريح|هي|باردة Я|є|наляканий|цей|вітер|є|холодний I|am|afraid|the|wind|is|cold Я боюсь, ветер холодный. Korkarım, rüzgar soğuk. I am scared, the wind is cold. Мені страшно, вітер холодний. Ich habe Angst, der Wind ist kalt. أنا خائفة، الرياح باردة.

Zij liepen nu voort, zwijgend, Adèle regelend haar stap naar den regelmatigen stap van tante Constance. |||||Адель|||||||||| They|walked|now|forward|silently|Adèle|adjusting|her|step|to|the|regular|step|of|aunt|Constance Sie|liefen|jetzt|weiter|schweigend|Adèle|regelnd|ihren|Schritt|nach|dem|regelmäßigen|Schritt|von|Tante|Constance هم|مشوا|الآن|للأمام|بصمت|أديل|تنظم|خطواتها|خطوة|نحو|الخطوة|المنتظمة|خطوة|من|العمة|كونستانس Вони|йшли|тепер|вперед|мовчки|Адель|регулюючи|її|крок|до|регулярного|регулярного|крок|тітки|тітка|Констанс ||||en silencio||||||||||| Они теперь шли дальше, молча, Адель подбирая шаг к регулярной походке тёти Констанции. Şimdi sessizce yürüyorlardı, Adèle adımlarını Constance Teyze'nin düzenli adımlarına göre ayarlıyordu. They continued walking now, silently, Adèle adjusting her step to the regular step of aunt Constance. Вони йшли далі, мовчки, Адель підлаштовуючи свій крок під рівномірний крок тітки Констанції. Sie gingen jetzt weiter, schweigend, Adèle passte ihren Schritt dem regelmäßigen Schritt von Tante Constance an. واصلوا السير الآن، صامتين، أديل تنظم خطواتها لتتوافق مع خطوات العمة كونستانس المنتظمة. Zij liep goed, en Addy zei altijd, dat in het buitenleven mama niet ouder werd. ||||||||||природе|||| Sie|lief|gut|und|Addy|sagte|immer|dass|im|das|Freien|Mama|nicht|älter|wurde هي|مشى|جيداً|و|آدي|قال|دائماً|أن|في|ال|الحياة الخارجية|ماما|لا|أكبر سناً|أصبحت Вона|йшла|добре|і|Аді|казав|завжди|що|в|це|зовнішньому житті|мама|не|старшою|ставала She|walked|well|and|Addy|said|always|that|in|the|outdoors|mom|not|older|became Она шла хорошо, и Эдди всегда говорил, что на свежем воздухе мама не старела. İyi yürüyordu ve Addy her zaman açık havada annemin yaşlanmadığını söylerdi. She walked well, and Addy always said that in the outdoors, mom did not get older. Вона йшла добре, і Едді завжди казала, що на свіжому повітрі мама не старіє. Sie lief gut, und Addy sagte immer, dass Mama im Freien nicht älter wurde. كانت تسير بشكل جيد، وكان آدي دائماً يقول، أنه في الحياة الخارجية، لا تتقدم أمي في السن. Zij woonden daar nu al tien jaren, te Driebergen, in het oude, groote, sombere huis, dat alleen licht was van hèn alleen, van hùnne sympathie, maar dat Constance, in al die jaren, toch nooit lief had kunnen krijgen, trots al de moeite, die zij er toe deed. ||||||||||||большом||||||||||||||||||||всё же|||||||||||||| Sie|wohnten|dort|jetzt|schon|zehn|Jahre|in|Driebergen|in|das|alte|große|düstere|Haus|das|nur|Licht|war|von|ihnen|allein|von|ihrer|Sympathie|aber|das|Constance|in|all|die|Jahre|doch|nie|lieb|hatte|können|bekommen|trotz|all|der|Mühe|die|sie|es|dazu|tat هم|عاشوا|هناك|الآن|بالفعل|عشر|سنوات|في|دريبرغن|في|ال|القديم|الكبير|الكئيب|المنزل|الذي|فقط|ضوء|كان|من|هم|فقط|من|هم|تعاطف|لكن|الذي|كونستانس|في|كل|تلك|السنوات|مع ذلك|أبدا|محبوبة|كانت|يمكن|الحصول على|على الرغم من|كل|ال|الجهد|الذي|هي|هناك|نحو|بذلت Вони|жили|там|вже|вже|десять|років|в|Дріббергені|в|це|старому|великому|похмурому|будинку|який|тільки|світло|було|від|них|тільки|від|їх|симпатії|але|що|Констанс|в|всі|ті|роки|все ж|ніколи|любила|могла|отримати|отримати|незважаючи на|всі|ті|зусилля|які|вона|там|до|робила They|lived|there|now|already|ten|years|in|Driebergen|in|the|old|large|gloomy|house|that|only|light|was|from|them|only|from|their|sympathy|but|that|Constance|in|all|those|years|still|never|love|had|been able to|get|despite|all|the|effort|that|she|there|to|made Они жили там уже десять лет, в Дрибергене, в старом, большом, мрачном доме, который был освещён только их теплом, их симпатией, но который Констанс за все эти годы так и не смогла полюбить, несмотря на все усилия, которые она прилагала. On yıldır orada, Driebergen'de, ışığı yalnızca onlardan, onların sempatisinden alan, ama Constance'ın tüm bu yıllar boyunca bir türlü sevemediği eski, büyük, kasvetli evde yaşıyorlardı. harcadığı onca çabaya rağmen. They had been living there for ten years now, in Driebergen, in the old, large, gloomy house, which was only brightened by their own sympathy, but which Constance, all those years, had never been able to love, despite all the effort she put into it. Вони жили там вже десять років, у Дріббергені, в старому, великому, похмурому будинку, який був освітлений лише їхньою присутністю, їхньою симпатією, але Констанс, за всі ці роки, так і не змогла його полюбити, незважаючи на всі зусилля, які вона докладала. Sie lebten dort nun schon seit zehn Jahren, in Driebergen, in dem alten, großen, düsteren Haus, das nur durch sie, durch ihre Sympathie, Licht hatte, aber das Constance in all den Jahren doch nie lieb gewinnen konnte, trotz all der Mühe, die sie sich gab. لقد عاشوا هناك لمدة عشر سنوات، في دريبرغن، في المنزل القديم الكبير الكئيب، الذي كان مضاءً فقط من قِبلهم، من تعاطفهم، لكن كونستانس، على مدار تلك السنوات، لم تتمكن أبداً من أن تحبه، على الرغم من كل الجهد الذي بذلته لذلك. Tien jaren! Zehn|Jahre عشرة|سنوات Десять|років Ten|years Десять лет! Ten years! Десять років! Zehn Jahre! عشر سنوات! Dikwijls, o zoo dikwijls, zag zij ze vluchten uit voor haar zich heugende nagedachte... Tien jaren, waren het wel tien jaren geweest...? |||||||||||||воспоминания|||||||| Often|oh|so|often|saw|she|them|flee|from|for|her|herself|remembering|thought|Ten|years|were|it|well|ten|years|been Oft|oh|so|oft|sah|sie|sie|fliehen|vor||ihr|sich|erinnernde|Nachgedanken|Zehn|Jahre|waren|es|wohl|zehn|Jahre|gewesen كثيرًا|يا|هكذا|كثيرًا|رأت|هي|هم|يهربون|من|أمام|لها|نفسه|متذكر|فكرة|عشرة|سنوات|كانوا|ذلك|بالتأكيد|عشرة|سنوات|مضت Часто|о|так|часто|бачила|вони|їх|втікали|від|перед|її|себе|що пам'ятає|думка про минуле|Десять|років|були|це|напевно|десять|років|минулими a menudo||||||||||||recordando||||||||| Часто, о так часто, она видела, как они убегали от её вспоминающей памяти... Десять лет, действительно ли это были десять лет...? Sık sık, ah çok sık, onları anımsarken önünden kaçarken gördü.... On yıl, on yıl olmuş muydu...? Often, oh so often, she saw them fleeing from her haunting memories... Ten years, had it really been ten years...? Часто, о так часто, вона бачила, як вони втікають від її спогадів... Десять років, чи справді це були десять років...? Häufig, oh so häufig, sah sie sie fliehen vor ihrer sich erinnernden Nachgedanken... Zehn Jahre, waren es wirklich zehn Jahre gewesen...? غالباً، أو كثيراً جداً، كانت تراهم يهربون من ذكرياتها المؤلمة... هل كانت عشر سنوات، حقاً عشر سنوات...؟ Om waren ze gevlogen! |||летали бы Um|wären|sie|geflogen ليت|كانوا|هم|قد طاروا щоб|були|вони|полетіли If|they||had flown Как бы они ни летели! Uçuruldular! They had flown by in vain! Вони пролетіли марно! Umsonst waren sie vergangen! لقد مرت هباءً! Druk en bezig waren de jaren geweest en voldaan was ze wel, Constance, over de jaren, die waren weggeijld, maar alleen was zij angstig, dat het alles zoo heel gauw ging, en dat zij oud zoû zijn, vóordat... Maar de wind woei te fel, en Adèle hing zwaar aan haar arm - het arme kind, dat rilde, en dat toch wel moê moest zijn - en Constance kon haar gedachte niet volgen... Voordat... voordat... Nu, was zij dood, er   zoû Addy zijn... Alleen... Neen, denken kon ze nu niet en daarbij, straks waren ze thuis... Waren ze thuis... Thuis! ||||||||||||||||||пролетели|||||||||||||||||||||||дул||||||||||||||дрожала|||||усталая|||||||||||||||||||||||||||||||||||| Busy|and|occupied|were|the|years|had been|and|satisfied|was|she|indeed|Constance|about|the|years|that|were|passed|but|alone|was|she|anxious|that|it|everything|so|very||went|and|that|she|old|would|be|before|But|the|wind|blew|too|hard|and|Adèle|hung|heavily|on|her|arm|the|poor|child|that|shivered|and|that|yet|indeed|tired|must|be|and|Constance|could|her|thought|not|follow|Before|before|Now|was|she|dead|there|would|Addy|be|Alone|No|thinking|could|she|now|not|and|besides|soon|were|they|home|Were|they|home|Home Druck|und|beschäftigt|waren|die|Jahre|gewesen|und|zufrieden|war|sie|wohl|Constance|über|die|Jahre|die|waren|weggeflogen|aber|allein|war|sie|ängstlich|dass|es|alles|so|ganz||ging|und|dass|sie|alt|würde|sein|bevor|Aber|der|Wind|wehte|zu|stark|und|Adèle|hing|schwer|an|ihren|Arm|das|arme|Kind|das|zitterte|und|das|doch|wohl|müde|musste|sein|und|Constance|konnte|ihren|Gedanken|nicht|folgen|Bevor|bevor|Jetzt|war|sie|tot|da|würde|Addy|sein|Allein|Nein|denken|konnte|sie|jetzt|nicht|und|dabei|bald|waren|sie|zu Hause|Waren|sie|zu Hause|Zu Hause ضغط|و|مشغول|كانوا|ال|سنوات|قد مضت|و|راضية|كانت|هي|جداً|كونستانس|حول|ال|سنوات|التي|كانوا|قد مرت بسرعة|لكن|وحدها|كانت|هي|قلقة|أن|ذلك|كل شيء|جداً|جداً||مضى|و|أن|هي|كبيرة في السن|ستكون|تكون|قبل أن|لكن|ال|الرياح|هبت|جداً|بشدة|و|أديل|كانت تتدلى|ثقيلاً|على|ذراعها|ذراع|ذلك|المسكينة|الطفل|الذي|ارتجف|و|أن|رغم ذلك|جداً|متعبة|يجب أن تكون|تكون|و|كونستانس|تستطيع|ذراعها|فكرة|لا|تتبع|قبل أن|قبل أن|الآن|كانت|هي|ميتة|هناك|سيكون|آدي|يكون|وحدها|لا|التفكير|تستطيع|هي|الآن|لا|و|بالإضافة إلى ذلك|قريباً|كانوا|هم|في المنزل|كانوا|هم|في المنزل|في المنزل Напруга|і|зайнятість|були|ці|роки|минулими|і|задоволена|була|вона|дійсно|Констанс|щодо|ці|роки|які|були|пролетіли|але|тільки|була|вона|тривожна|що|це|все|так|дуже||йшло|і|що|вона|старою|буде|бути|до того як|Але|цей|вітер|дув|занадто|сильно|і|Адель|висіла|важко|на|її|руці|це|бідне|дитина|що|тремтіло|і|що|все ж|дійсно|втомленою|повинна|бути|і|Констанс|могла|її|думка|не|слідувати|До того як|до того як|Зараз|була|вона|мертвою|там|буде|Едді|бути|Тільки|Ні|думати|могла|вона|зараз|не|і|при цьому|незабаром|були|вони|вдома|були|вони|вдома|Вдома ||||||||||||||||||pasado||||||||||||||||||||||||||||fue|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| Годы были трудными и занятыми, и Констанс была удовлетворена тем, что годы пролетели, но она была одна, тревожась о том, что всё прошло так быстро, и что она станет старой, прежде чем... Но ветер дул слишком сильно, а Адèle тяжело висела у неё на руке - бедное дитя, которое дрожало и, очевидно, должно было утомиться - и Констанс не могла следовать своим мыслям... Прежде чем... прежде чем... Теперь, она умерла, там будет Адди... Одна... Нет, думать она сейчас не могла, и к тому же, скоро они будут дома... Они будут дома... Дома! Yıllar çok yoğun geçmişti ve Constance geçen yıllardan memnundu, ama tek korkusu her şeyin çok hızlı ilerlemesi ve daha önce yaşlanacak olmasıydı... Ama rüzgâr çok sert esiyordu ve Adèle ağır bir şekilde koluna asılmıştı - zavallı çocuk, titriyordu, yorgun olmalıydı - ve Constance düşüncelerini takip edemedi... Daha önce... Daha önce... Şimdi, o ölmüş olsaydı, Addy orada olacaktı. Yalnız kalacaktı. Hayır, şimdi düşünemezdi ve ayrıca, yakında evde olacaklardı... Evlerindeydiler. Evlerindeydiler! The years had been busy and full, and Constance was indeed satisfied with the years that had rushed by, but she was only anxious that everything was going so quickly, and that she would be old before... But the wind blew too fiercely, and Adèle hung heavily on her arm - the poor child, who shivered, and must be so tired - and Constance could not follow her thoughts... Before... before... Now, if she were dead, there would be Addy... Alone... No, she could not think now and besides, soon they would be home... They would be home... Home! Роки були напруженими і зайнятими, і вона була задоволена, Констанс, роками, які пролетіли, але вона була одна, тривожна, що все так швидко йде, і що вона постаріє, перш ніж... Але вітер дув занадто сильно, а Адель важко висіла на її руці - бідна дитина, яка тремтіла, і яка, напевно, була втомлена - і Констанс не могла слідкувати за своїми думками... Перш ніж... перш ніж... Тепер, якщо вона помре, буде Аді... Одна... Ні, думати вона зараз не могла, і до того ж, незабаром вони будуть вдома... Будуть вдома... Дома! Die Jahre waren beschäftigt und voller Druck gewesen und zufrieden war sie wohl, Constance, über die Jahre, die vergangen waren, aber allein war sie ängstlich, dass alles so schnell ging, und dass sie alt sein würde, bevor... Aber der Wind wehte zu heftig, und Adèle hing schwer an ihrem Arm - das arme Kind, das zitterte und doch müde sein musste - und Constance konnte ihren Gedanken nicht folgen... Bevor... bevor... Nun, wäre sie tot, es würde Addy geben... Allein... Nein, denken konnte sie jetzt nicht und außerdem, bald waren sie zu Hause... Waren sie zu Hause... Zu Hause! كانت السنوات مشغولة ومليئة، وكانت كونستانس راضية عن السنوات التي مرت، لكنها كانت وحدها قلقة من أن كل شيء كان يمر بسرعة كبيرة، وأنها ستصبح عجوزاً قبل... لكن الرياح كانت تعصف بشدة، وأديل كانت تتعلق بثقل في ذراعها - الطفلة المسكينة، التي كانت ترتعش، ومع ذلك كان يجب أن تكون متعبة - ولم تتمكن كونستانس من متابعة أفكارها... قبل... قبل... الآن، كانت ميتة، كان يجب أن يكون آدي... وحده... لا، لم تستطع التفكير الآن، وعلاوة على ذلك، كانوا قريبين من المنزل... كانوا قريبين من المنزل... المنزل! Het was haar een vreemd woord, en ze vond dat in zich niet goed. Es|war|ihr|ein|fremd|Wort|und|sie|fand|das|in|sich|nicht|gut كان|لها|غريب|كلمة|غريب|كلمة|و|هي|وجدت|ذلك|في|نفسها|ليس|جيد Це|було|їй|одне|дивне|слово|і|вона|вважала|що|в|собі|не|добре It|was|her|a|strange|word|and|she|found|that|in|herself|not|well Это было для неё странное слово, и она не нашла в себе ничего хорошего. Bu onun için yabancı bir kelimeydi ve bu durumdan hiç hoşlanmıyordu. It was a strange word to her, and she felt that it did not sit well with her. Це було для неї дивне слово, і вона вважала, що в собі не може цього прийняти. Es war ihr ein seltsames Wort, und sie fand, dass es in ihr nicht gut war. كانت كلمة غريبة بالنسبة لها، ووجدت أنها ليست جيدة في نفسها. Neen, hoe zij ook streed tegen die vreemde aandoening in, zij kòn het zich niet verhelen: dat groote huis somber te vinden, en te betreuren de kleine villa, aan de Kerkhoflaan, in Den Haag, ook al had zij er nu nooit zoo héel veel geluk van huiselijkheid gehad... En toch... toch heeft men lief, dat, waaraan men is gewend, en was het niet vreemd, dat zij dat kleine huisje, waar zij vier jaren gewoond had, zoo lief had gekregen, en troosteloos was geweest, toen, de Oude Man gestorven, Van der Welcke, en Addy ook, absoluut hadden willen betrekken de groote sombere villa te Driebergen...! |||||||||||могла|||||||||||||||||||Керкхофlaan||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| Nein|wie|sie|auch|kämpfte|gegen|die|fremde|Erkrankung|in|sie|konnte|es|sich|nicht|verbergen|dass|große|Haus|traurig|zu|finden|und|zu|bedauern|die|kleine|Villa|an|die|Kerkhoflaan|in|Den|Haag|auch|schon|hatte|sie|es|jetzt|nie|so|ganz|viel|Glück|von|Häuslichkeit|gehabt|Und|doch|doch|hat|man|lieb|das|woran|man|ist||und|war|||||||||||||||||||und|||||die|||||||||||||||große|traurige|Villa|zu|Driebergen لا|كيف|هي|أيضا|كافحت|ضد|تلك|غريبة|حالة|في|هي|تستطيع|ذلك|نفسها|لا|تخفي|أن|الكبيرة|المنزل|كئيب|جدا|تجد|و|أن|تشعر بالأسف لـ|ال|الصغيرة|الفيلا|على|ال|شارع مقبرة|في|في||أيضا|على الرغم من|كان|هي|هناك|الآن|أبدا|هكذا|كامل|كثير|سعادة|من|الحياة الأسرية|حصلت عليه|و|مع ذلك|مع ذلك|لديها|الناس|حب|ما|الذي|الناس|هو|معتادون|و|كان|ذلك|لا|غريب|أن|هي|ذلك|الصغيرة|المنزل|حيث|هي|أربع|سنوات|عاشت|كان|هكذا|محبوبا||حصلت عليه|و|بلا أمل|كان|قد|عندما|ال|العجوز|الرجل|توفي|من|ال|ويلكي|و|آدي|أيضا|تماما|كانوا|يريدون|استئجار|ال|الكبيرة|الكئيبة|الفيلا|في|دريبرغن Ні|як|вона|також|боролася|проти|ту|чужою|хворобою|в|вона|могла|це|собі|не|приховати|що|велике|будинок|похмурим|щоб|вважати|і|щоб|шкодувати|маленьку|маленьке||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||в| No|how|she|also|fought|against|that|strange|affliction|in|she|could|it|herself|not|hide|that|large|house|gloomy|too|find|and|to|regret|the|small|villa|on|the|Cemetery Lane|in|The||also|although|had|she|there|now|never|so|completely|much|happiness|of|domesticity|had|And|yet|yet|has|one|love|that|to which|one|is|accustomed|and|was|it|not|strange|that|she|that|small|house|where|she|four|years||had|so|dear|had|gotten|and|desolate|was|been|when|the|Old|Man|died|Van|der|Welcke|and|Addy|also|absolutely|had|wanted|occupy|the|large|gloomy|villa|in|Driebergen No, por más que luchara contra esta extraña condición, no podía ocultarlo: encontrar aquella casa grande desoladora, y lamentar la pequeña villa, en Kerkhoflaan, en La Haya, aunque nunca había tenido allí tanta felicidad de domesticidad... Y sin embargo... Sin embargo, uno ama aquello a lo que está acostumbrado, ¡y no era extraño que hubiera llegado a amar tanto aquella casita, donde había vivido durante cuatro años, y que se hubiera sentido desconsolada cuando, habiendo muerto el viejo, Van der Welcke, y también Addy, habían querido absolutamente mudarse a la gran y sombría villa de Driebergen...! Нет, как бы она ни боролась с этим странным состоянием, она не могла себе этого скрыть: этот большой дом казался ей мрачным, и она сожалела о маленькой вилле на улице Kerkhoflaan в Гааге, даже если там она никогда не имела столько счастья в домашнем уюте... И всё же... всё, к чему мы привыкли, нам дорого, и разве не странно, что она так любила тот маленький домик, где провела четыре года, и была безутешной, когда старый человек умер, когда Ван дер Векке и Адди абсолютно захотели переехать в большую мрачную виллу в Дриберхене...! Hayır, bu garip duruma karşı ne kadar savaşırsa savaşsın, onu gizleyemiyordu: o büyük evi kasvetli buluyor ve Lahey'deki Kerkhoflaan'daki küçük villaya hayıflanıyordu, orada hiç bu kadar ev mutluluğu yaşamamış olmasına rağmen... Ve yine de... Yine de insan alışık olduğu şeyi sever ve dört yıl boyunca yaşadığı o küçük evi bu kadar sevmesi ve Yaşlı Adam öldüğünde Van der Welcke ve Addy de Driebergen'deki büyük kasvetli villaya taşınmayı kesinlikle istediklerinde mutsuz olması garip değil miydi? No, no matter how she fought against that strange condition within her, she could not deny it: she found the large house gloomy, and she regretted the small villa on Kerkhoflaan in The Hague, even though she had never had much happiness in that home... And yet... yet one loves that which one is accustomed to, and was it not strange that she had grown so fond of that little house, where she had lived for four years, and had felt desolate when the Old Man died, and Van der Welcke and Addy had absolutely wanted to move into the large gloomy villa in Driebergen...! Ні, як би вона не боролася з цим дивним станом, вона не могла цього приховати: що великий будинок здається їй похмурим, і вона шкодувала про маленьку віллу на вулиці Керкхоф, в Гаазі, хоча вона ніколи не мала там стільки щастя домашнього затишку... І все ж... все ж люблять те, до чого звикли, і хіба це не дивно, що вона так полюбила той маленький будинок, де жила чотири роки, і була безнадійною, коли помер Старий Чоловік, Ван дер Вельке, і Адді також, абсолютно хотіли зайняти великий похмурий віллу в Дріббергені...! Nein, so sehr sie auch gegen diese seltsame Empfindung ankämpfte, sie konnte es sich nicht verhehlen: dass sie das große Haus düster fand und die kleine Villa an der Kerkhoflaan in Den Haag bedauerte, auch wenn sie dort nie so viel Glück im Heimischsein gehabt hatte... Und doch... doch liebt man das, woran man gewöhnt ist, und war es nicht seltsam, dass sie dieses kleine Häuschen, in dem sie vier Jahre gelebt hatte, so lieb gewonnen hatte und trostlos gewesen war, als der Alte Mann gestorben war, Van der Welcke, und Addy auch, unbedingt die große düstere Villa in Driebergen beziehen wollte...! لا، مهما كانت تقاتل ضد تلك الحالة الغريبة، لم تستطع أن تخفي عن نفسها: أن تجد ذلك المنزل الكبير كئيبًا، وأن تشعر بالأسف للفيلا الصغيرة، في شارع الكنيسة، في لاهاي، حتى لو لم يكن لديها الكثير من السعادة المنزلية هناك... ومع ذلك... ومع ذلك، يحب المرء ما اعتاد عليه، أليس غريبًا أنها أحبّت ذلك المنزل الصغير، حيث عاشت أربع سنوات، وكانت حزينة عندما توفي الرجل العجوز، فان دير ويلكي، وأراد آدي أيضًا، بشكل قاطع، الانتقال إلى الفيلا الكبيرة الكئيبة في دريبرغن...! Gelukkig, dat het er dadelijk licht was geworden van hèn allen, van hùnne sympathie: als zij dien lichtenden troost van liefde er niet had gehad, o, ware het onmogelijk haàr geweest te gaan wonen in dat holle, donkere, sombere villa-huis, tusschen de eeuwig ruischende boomen, onder de eeuwig lage luchten, en dat lief was aan Van der Welcke en Addy, om die vreemde sympathie, dat gevoel van daàr vinden en daàr   alleen de eigenlijke woning, waar zij behoorden thuis: de vader, die er geboren was en er zijn kinderjaren gespeeld had, en de zoon, die voor die woning, zoo vreemd, eigenlijk geheel dat zelfde gevoel van aanhankelijkheid koesterde. ||||||||||||||||||||||||||||невозможно|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| Fortunately|that|it|there|immediately|light|had|become|from|them|all|of|their|sympathy|if|she|that|enlightening|comfort|of|love|there|not|had|had|oh|were|it|impossible|her|been|to|go|live|in|that|hollow|dark|gloomy|||between|the|eternally|rustling|trees|under|the|eternally|low|skies|and|that|dear|was|to|Van|the|Welcke|and|Addy|for|that|strange|sympathy|that|feeling|of|there|finding|and|there|only|the|actual|home|where|they|belonged|home|the|father|who|there|born|was|and|there|his|childhood years|played|had|and|the|son|who|for|that|home|so|strange|actually|entirely|that|same|feeling|of|attachment|cherished Glücklich|dass|es|dort|sofort|Licht|war|geworden|von|ihnen|allen|von|ihrer|Sympathie|als|sie|diesen|erleuchtenden|Trost|von|Liebe|sie|nicht|hatte|gehabt|o|wäre|es|unmöglich|ihr|gewesen|zu|gehen|wohnen|in|diesem|hohlen|dunklen|trüben|||zwischen|den|ewig|rauschenden|Bäumen|unter|den|ewig|niedrigen|Lüften|und|das|lieb|war|an|Van|der|Welcke|und|Addy|um|die|fremde|Sympathie|das|Gefühl|von|dort|finden|und|dort|allein|die|eigentliche|Wohnung|wo|sie|gehörten|zu Hause|der|Vater|der|er|geboren|war|und|er|seine|Kindheit|gespielt|hatte|und|der|Sohn|der|für|die|Wohnung|so|fremd|eigentlich|ganz|das|selbe|Gefühl|von|Anhänglichkeit|hegte لحسن الحظ|أن|الضوء|هناك|قريباً|ضوء|كان|قد أصبح|من|هم|جميعاً|من|لهم|تعاطف|إذا|هي|ذلك|المضيء|عزاء|من|حب|هناك|لا|كان لديها|قد حصلت|أو|كانت|ذلك|مستحيلاً|لها|أن تكون|في|الذهاب|العيش|في|ذلك|فارغ|مظلم|كئيب|||بين|ال|أبدي|المتساقطة|الأشجار|تحت|ال|أبدي|منخفضة|السماء|و|ذلك|محبوب|كان|لـ|فان|ال|ويلكي|و|آدي|بسبب|ذلك|غريب|تعاطف|ذلك|شعور|من|هناك|العثور|و|هناك|وحده|ال|الحقيقي|مسكن|حيث|هي|ينتمون|إلى الوطن|ال|الأب|الذي|هناك|ولد|كان|و|هناك|له|سنوات الطفولة|لعب|كان لديه|و|ال|الابن|الذي|من أجل|تلك|المسكن|جداً|غريب|في الواقع|تماماً|ذلك|نفس|شعور|من|التعلق|كان يحتفظ به Щасливо|що|воно|там|негайно|світло|стало|стало|від|них|всіх|від|їхньої|симпатії|як|вона|той|освітлюючий|втіха|від|любові|там|не|мала|мала|о|була|це|неможливо|їй|бути|до|йти|жити|в|те|порожнє|темне|похмуре|||між||вічно|шумливими|деревами|під||вічно|низькі|небеса|і|те|миле|було|до|Ван|з|Вельке|і|Аді|за|ту|чужу|симпатію|те|почуття|від|там|знаходження|і|там|тільки||справжнє|житло|де|вона|належали|додому||батько|який|там|народився|був|і|там|його|дитячі роки|грав|мав|і||син|який|за|ту|житло|так|дивно|насправді|цілком|те|те ж саме|почуття|від|прив'язаності|плекав ||||||||||||||||||||||||||||||||||||hùnne||||||||ruischende|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| Afortunadamente, en seguida se había hecho la luz para todos ellos, para su simpatía: si ella no hubiera tenido allí aquel brillante consuelo de amor, oh, le hubiera sido imposible ir a vivir a aquella casa-villa hueca, oscura y sombría, entre los árboles eternamente susurrantes, bajo los cielos eternamente bajos, y que era querida por Van der Welcke y Addy, a causa de aquella extraña simpatía, de aquel sentimiento de encontrar allí y sólo allí el verdadero hogar, al que pertenecían: el padre, que había nacido allí y jugado allí su infancia, y el hijo, que por aquella morada, tan extraña, en realidad abrigaba enteramente ese mismo sentimiento de afecto. Счастье, что там сразу стало светло благодаря всем им, благодаря их симпатии: если бы у нее не было этого светлого утешения любви, о, ей было бы невозможно жить в этом пустом, темном, мрачном вилле-доме, среди вечного шёлеста деревьев, под вечными низкими небесами, и было бы дорого Ван дер Векке и Адди, чувствовать ту странную симпатию, это чувство быть там и только там в своем настоящем доме, где они принадлежали: отец, который родился там и провел там свои детские годы, и сын, который для этого дома, столь странного, на самом деле лелеял такое же чувство привязанности. Neyse ki, bu durum hepsinin gözünde hemen aydınlanmış, sempatilerini kazanmıştı: eğer orada sevginin o parlak rahatlığı olmasaydı, ah, gidip o içi boş, karanlık, kasvetli villa-evde, sonsuza dek hışırdayan ağaçların arasında, sonsuza dek alçak gökyüzünün altında yaşaması imkansız olurdu ve Van der Welcke ve Addy için bu garip sempati, gerçek yuvayı orada ve yalnızca orada, ait oldukları yerde bulma duygusu nedeniyle çok değerliydi: Orada doğmuş ve çocukluğunu orada geçirmiş olan baba ve o kadar garip bir şekilde, o konut için gerçekten de tamamen aynı sevgi duygusunu besleyen oğul. Fortunately, it had immediately become bright because of all of them, because of their sympathy: if she had not had that illuminating comfort of love, oh, it would have been impossible for her to live in that hollow, dark, gloomy villa-house, between the eternally rustling trees, under the eternally low skies, and it was dear to Van der Welcke and Addy, because of that strange sympathy, that feeling of finding there and there alone the actual home, where they belonged: the father, who was born there and had played his childhood there, and the son, who for that home, so strange, actually cherished that same feeling of attachment. На щастя, там відразу стало світло від них усіх, від їхньої симпатії: якби вона не мала цього світлого втіхи любові, о, було б неможливо їй жити в цьому порожньому, темному, похмурому віллі, між вічно шумливими деревами, під вічно низьким небом, і це було любо Ван дер Вельке та Адді, за цю дивну симпатію, це відчуття, що там знаходять і там лише справжній дім, де вони належали: батько, який там народився і провів свої дитячі роки, і син, який для цього житла, так дивного, насправді цілком плекав те ж саме почуття прихильності. Glücklicherweise war es sofort hell geworden von ihnen allen, von ihrer Sympathie: wenn sie diesen erhellenden Trost der Liebe nicht gehabt hätte, o, wäre es unmöglich für sie gewesen, in diesem hohlen, dunklen, düsteren Villenhaus zu wohnen, zwischen den ewig rauschenden Bäumen, unter den ewig tiefen Lüften, und das liebte Van der Welcke und Addy, um diese seltsame Sympathie, dieses Gefühl, dort zu finden und dort allein das eigentliche Zuhause, wo sie hingehörten: der Vater, der dort geboren war und seine Kindheit verbracht hatte, und der Sohn, der für dieses Zuhause, so fremd, eigentlich ganz dasselbe Gefühl der Anhänglichkeit hegte. لحسن الحظ، أصبح هناك ضوء على الفور من جميعهم، من تعاطفهم: لو لم يكن لديها تلك العزاء المضيء من الحب، أو، لكان من المستحيل عليها أن تعيش في ذلك المنزل الكئيب، المظلم، بين الأشجار التي تهمس إلى الأبد، تحت السماء المنخفضة إلى الأبد، وكان ذلك عزيزًا على فان دير ويلكي وآدي، بسبب ذلك التعاطف الغريب، ذلك الشعور بأن هناك تجد المنزل الحقيقي، حيث ينتمون: الأب، الذي وُلد هناك ولعب سنوات طفولته، والابن، الذي كان لديه نفس الشعور بالارتباط الغريب تمامًا تجاه ذلك المنزل. Hadden zij haar bijna niet gedwongen er heen te verhuizen, Van der Welcke dwingende als een kind, - er eerst heengaande voor dagen - en huizende alleen met de stokoude schoonmaakster, die hem er zijn bed opmaakte - Addy volgende daarna vaders voorbeeld, zich er inrichtend zijn kamer: telkens die voorwendsels, dat hij snuffelen moest in de papieren, dat hij er boeken moest zoeken - wat ook maar voor voorwendsel aangrijpend... Dan lieten zij haar alleen, in haar huis bij de Kerkhoflaan. |||||||||||||||||||||||||||старая|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| Had|they|her|almost|not|forced|there|to||move|Van|the|Welcke|forcing|like|a|child|there|first|going|for|days|and|living|alone|with|the|very old|cleaning lady|who|him|there|his|bed|made up|Addy|following|thereafter|father's|example|himself|there|arranging|his|room|each time|those|pretexts|that|he|snooping|had to|in|the|papers|that|he|there|books|had to|search|whatever|also|but|for|pretext|compelling|Then|let|they|her|alone|in|her|house|near|the|Cemetery Lane Hätten|sie|sie|fast|nicht|gezwungen|dorthin|hin|zu|ziehen|Van|der|Welcke|zwingend|wie|ein|Kind|er|zuerst|gehender|für|Tage|und|wohnend|allein|mit|der|stockalten|Putzfrau|die|ihm|dort|sein|Bett|machte|Addy|folgte|danach|Vaters|Beispiel|sich|dort|einrichtend|sein|Zimmer|jedes Mal|die|Vorwände|dass|er|schnüffeln|musste|in|die|Papiere|dass|er|dort|Bücher|musste|suchen|was|auch|aber|für|Vorwand|ansprechend|Dann|ließen|sie|sie|allein|in|ihr|Haus|bei|der|Kerkhoflaan كان لديهم|هم|لها|تقريبًا|لا|أجبروا|إلى هناك|إلى هناك|أن|تنتقل|فان|من|ويلكي|يجبر|مثل|طفل|طفل|إلى هناك|أولاً|ذاهبًا|لمدة|أيام|و|انتقل|وحده|مع|ال|مسنّة جدًا|عاملة النظافة|التي|له|هناك|سريره|سريره|جعل|آدي|اتبع|بعد ذلك|والد|مثال|نفسه|هناك|مرتّبًا|له|غرفة|كل مرة|تلك|الأعذار|أن|هو|يتفحص|كان عليه|في|ال|الأوراق|أن|هو|هناك|الكتب|كان عليه|أن يبحث|ما|أيضًا|لكن|من أجل|عذر|مقنع|ثم|تركوا|هم|لها|وحدها|في|لها|منزل|بجوار|ال|شارع مقبرة Мали|вони|їй|майже|не|змусили|туди|вперед|до|переїхати|Ван|дер|Вельке|змушуючи|як|один|дитина|туди|спочатку|йдучи|на|дні|і|переїжджаючи|сам|з||старезною|прибиральницею|яка|йому|там|його|ліжко|заправляла|Аді|слідував|потім|батька|приклад|себе|там|облаштовуючи|його|кімнату|щоразу|ті|приводи|що|він|шукати|повинен був|в||документах|що|він|там|книги|повинен був|шукати|що|також|але|для|приводу|тривожним|Тоді|залишили|вони|їй|саму|в|її|будинок|біля||Керкхофлан |||||||||||||||||||yendo||||||||anciana||||||||||||||||||||pretextos|||||||||||||||||||||||||||||| Разве они почти не заставили её переехать туда, Ван дер Векке, как ребёнок, заставляя её - сначала поехали туда на дни - и переезжая только с крошечной старой уборщицей, которая заправляла ему постель - Адди затем следуя примеру отца, обустраивая свою комнату: снова и снова оправдания, что ему нужно было покопаться в бумагах, что он должен был искать книги - любое предлог заставлял трепетать... Потом они оставили её одну, в её доме на улице Kerkhoflaan. Onu oraya taşınmaya neredeyse zorlamamış olsalardı, Van der Welcke onu bir çocuk gibi zorlamasaydı, -ilk başta günlerce oraya gitmeseydi- ve orada yatağını yapan yaşlı temizlikçi kadınla yalnız yaşamasaydı- Addy daha sonra babasının örneğini izleyerek odasını döşedi: her seferinde bu bahanelerle, gazeteleri karıştırması gerektiğini, kitap araması gerektiğini - bahane ne olursa olsun... Sonra onu Mezarlık Caddesi yakınlarındaki evinde yalnız bıraktılar. Had they not almost forced her to move there, Van der Welcke compelling like a child, - first going there for days - and moving in only with the ancient cleaning lady, who made his bed there - Addy following his father's example, setting up his room: each time those pretexts, that he had to rummage through the papers, that he had to look for books - whatever pretext was touching... Then they left her alone, in her house on Kerkhoflaan. Чи не змусили вони її майже переїхати туди, Ван дер Вельке, змушуючи як дитину, - спочатку йдучи туди на кілька днів - і переїжджаючи лише з старою прибиральницею, яка йому застеляла ліжко - Адді, слідуючи за прикладом батька, облаштовуючи свою кімнату: постійно ті відмовки, що він мусить покопатися в паперах, що він мусить шукати книги - що б це не було за відмовка, що зворушує... Потім вони залишили її одну, в її будинку на вулиці Керкхоф. Hatten sie sie nicht fast gezwungen, dorthin zu ziehen, Van der Welcke, der wie ein Kind drängte - zuerst für Tage dorthin ging - und allein mit der uralten Putzfrau wohnte, die ihm sein Bett machte - Addy folgte dann dem Beispiel des Vaters, richtete sich sein Zimmer ein: immer wieder diese Vorwände, dass er in den Papieren schnüffeln musste, dass er dort Bücher suchen musste - was auch immer für ein ergreifender Vorwand... Dann ließen sie sie allein, in ihrem Haus an der Kerkhoflaan. لم يضطروا تقريبًا إلى إجبارها على الانتقال، فان دير ويلكي يجبرها كطفل، - أولاً يذهب هناك لعدة أيام - وينتقل وحده مع الخادمة العجوز التي أعدت له سريره - آدي يتبع بعد ذلك مثال والده، ويقوم بتجهيز غرفته: دائمًا تلك الأعذار، أنه يجب عليه البحث في الأوراق، أنه يجب عليه البحث عن الكتب - أيًا كانت الأعذار المؤثرة... ثم تركوها وحدها، في منزلها في شارع الكنيسة. Er waren ook boomen om, en luchten boven. Es|waren|auch|Bäume|herum|und|Himmel|oben كان|وجود|أيضا|أشجار|حول|و|سماء|فوق Там|були|також|дерева|навколо|і|небеса|над There|were|also|trees|around|and|skies|above Также были деревья вокруг, и небеса над ними. Ayrıca etrafta ağaçlar ve yukarıda gökyüzü vardı. There were also trees around, and skies above. Там також були дерева навколо, і небо зверху. Es gab auch Bäume darum und Lüfte darüber. كانت هناك أيضًا أشجار حولها، وسماء فوقها. Maar vreemd, bij die boomen der Haagsche Boschjes, onder die luchten van af Scheveningen, had zij zich gevoeld tehuis, ook al was hun villa-tje maar een huurhuis, voor vijf jaren, licht en dicht, gehuurd indertijd, door Addy's beslissenden invloed; hij, die toen, kleine jongen, gegaan was naar den dikken aannemer... O wat ijlden de jaren, wat ijlden ze, hen voorbij...! ||||||||||||||||||как дома|||||||||арендованный дом||||||||в то время|||решающем влиянии|||||||||||||||||||||| But|strange|by|those|trees|of the|The Hague|woods|under|those|skies|from|off|Scheveningen|had|she|herself|felt|at home|also|although|was|their|||but|a|rental house|for|five|years|light|and|close|rented||by|Addy's|decisive|influence|he|who|then|little|boy|gone|was|to|the|fat|contractor|Oh|how|flew|the|years|how|flew|they|them|past Aber|seltsam|bei|die|Bäume|des|Haagener|Wäldchen|unter|die|Himmel|von|ab|Scheveningen|hatte|sie|sich|gefühlt|zuhause|auch|obwohl|war|ihr|||aber|ein|Mietshaus|für|fünf|Jahre|hell|und|dicht|gemietet|damals|durch|Addys|entscheidenden|Einfluss|er|der|damals|kleine|Junge|gegangen|war|zu|dem|dicken|Bauunternehmer|Oh|wie|eilten|die|Jahre|wie|eilten|sie|ihnen|vorbei لكن|غريب|بجوار|تلك|الأشجار|من|لاهاي|الغابات الصغيرة|تحت|تلك|السماء|من|من|شيفينينغن|كانت|هي|نفسها|شعرت|في الوطن|أيضا|حتى|كانت|لهم|||لكن|منزلا|مستأجر|لمدة|خمس|سنوات|مضيئة|و|ضيقة|مستأجر|في ذلك الوقت|بواسطة|آدي|الحاسم|تأثير|هو|الذي|آنذاك|صغير|ولد|ذهب|كان|إلى|ال|السمين|المقاول|أو|كم|مروا|ال|السنوات|كم|مروا|هم|هم|أمامهم Але|дивно|біля|ті|дерева|з|Гаазьких|лісочків|під|ті|небеса|від|з|Шевенінгена|мала|вона|себе|відчувала|вдома|також|хоча|була|їх|||але|одне|орендоване житло|на|п'ять|років|світле|і|щільне|орендоване||через|Аді|вирішальний|вплив|він|хто|тоді|маленький|хлопчик|пішов|був|до|того|товстого|підрядника|О|як|мчали|ті|роки|як|мчали|вони|їм|повз |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||sentirse||||||| Но странно, при тех деревьях Гаагских рощ, под небесами у Шевенингена, она чувствовала себя как дома, хотя их вилла была всего лишь арендованным домом, арендованным на пять лет, легким и небольшим, снятым когда-то благодаря решающему влиянию Адди; он, который тогда, будучи маленьким мальчиком, пошел к толстому подрядчику... О, как летели годы, как быстро они пролетали мимо...! Ama garip bir şekilde, Haagsche Boschjes'in o ağaçlarının yanında, Scheveningen'den gelen o gökyüzünün altında, küçük villaları sadece kiralık bir ev olmasına rağmen, beş yıl boyunca, Addy'nin belirleyici etkisiyle kiralanmış, hafif ve havadar bir ev olmasına rağmen kendini evinde hissetmişti; o zamanlar küçük bir çocuk olan o, şişman müteahhide gitmişti... Ah yıllar, nasıl da koşuşturdular, geçip gittiler...! But strangely, by those trees of the Hague Woods, under those skies from Scheveningen, she had felt at home, even though their little villa was just a rental house, for five years, light and tight, rented at the time, by Addy's decisive influence; he, who back then, as a little boy, had gone to the thick contractor... Oh how the years rushed by, how they rushed by, past them...! Але дивно, біля тих дерев Гаазького лісу, під тими небесами з боку Шевенінгена, вона відчувала себе вдома, хоча їхній маленький будинок був лише орендованим, на п'ять років, легким і затишним, орендованим колись завдяки рішучому впливу Адді; він, той маленький хлопчик, пішов до товстого підрядника... О, як швидко летіли роки, як швидко вони проходили повз них...! Aber seltsam, bei den Bäumen des Haagsche Boschjes, unter den Lüften von Scheveningen, hatte sie sich heimisch gefühlt, auch wenn ihr kleines Villa-Haus nur ein Mietshaus war, für fünf Jahre, hell und dicht, damals gemietet durch Addys entscheidenden Einfluss; er, der damals, als kleiner Junge, zu dem dicken Bauunternehmer gegangen war... Oh, wie die Jahre eilten, wie sie an ihnen vorbeizogen...! لكن غريب، عند تلك الأشجار في غابة لاهاي، تحت تلك السماء من شيفينينغن، شعرت وكأنها في بيتها، حتى لو كانت فيلتهم مجرد بيت مستأجر، لمدة خمس سنوات، مضيء ومغلق، تم استئجاره في ذلك الوقت، بتأثير أدي الحاسم؛ هو، الذي ذهب حينها، كطفل صغير، إلى المقاول السمين... أوه، كم كانت السنوات تتسارع، كم كانت تتسارع، أمامهم...! Dat het al zóo lang geleden was... Vreemd, in dat huurhuis, had   zij zich thuis gevoeld, in Den Haag, bij de haren, onder bekende atmosferen en tusschen bekende menschen en dingen - hoe weinig toegevend ook de dingen en menschen dikwijls waren geweest. |||||||||||||||чувствовала себя|||||||||||||||||||||||||| Dass|es|schon|so|lange|her|war|Seltsam|in|dieser|Mietshaus|hatte|sie|sich|zu Hause|gefühlt|in|Den|Haag|bei|den|Haaren|unter|bekannten|Atmosphären|und|zwischen|bekannten|Menschen|und|Dingen|wie|wenig|nachgiebig|auch|die|Dinge|und||oft|waren|gewesen أن|هو|بالفعل|هكذا|طويلاً|مضى|كان|غريب|في|ذلك|المنزل المستأجر|كانت|هي|نفسها|في المنزل|شعرت|في|دن|هاخ|مع|ال|الشعر|تحت|المعروفة|الأجواء|و|بين|المعروفة|الناس|و|الأشياء|كيف|قليلاً|متساهلة|أيضاً|ال|الأشياء|و||كثيراً|كانوا|قد كانوا Що|це|вже|так|давно|минулого|було|Дивно|в|тому|орендованому будинку|мала|вона|себе|вдома|почувала|в|Де|Гаазі|серед|ті|волосся|під|знайомими|атмосферою|і|між|знайомими|людьми|і|речами|як|мало|поступливими|також|ті|речі|і||часто|були|були That|it|already|so|long|ago|was|Strange|in|that|rental house|had|she|herself|at home|felt|in|Den|Hague|by|the|hair|under|familiar|atmospheres|and|among|familiar|people|and|things|how|little|accommodating|also|the|things|and|people|often|had been|been Что прошло так долго... Странно, в этом арендованном доме она чувствовала себя как дома, в Гааге, среди знакомых мест, под известной атмосферой и между знакомыми людьми и вещами - как мало уступчивыми были вещи и люди зачастую. O kadar uzun zaman önceydi ki... Garip bir şekilde, o kiralık evde, Lahey'de, saçlarının kenarında, tanıdık atmosferlerin, tanıdık insanların ve eşyaların arasında kendini evinde hissetmişti - her ne kadar eşyalar ve insanlar çoğu zaman cömert olmasalar da. That it had been so long ago... Strange, in that rental house, she had felt at home, in The Hague, by the hair, under familiar atmospheres and among familiar people and things - how little accommodating the things and people often had been. Що це було так давно... Дивно, в цьому орендованому будинку, вона відчувала себе вдома, в Гаазі, серед знайомих атмосфер і між знайомими людьми та речами - як мало поступливими були речі та люди часто. Dass es schon so lange her war... Seltsam, in diesem Mietshaus hatte sie sich zu Hause gefühlt, in Den Haag, bei den Haaren, unter vertrauten Atmosphären und zwischen vertrauten Menschen und Dingen - wie wenig nachgiebig die Dinge und Menschen oft gewesen waren. أن ذلك كان منذ زمن طويل... غريب، في ذلك البيت المستأجر، شعرت وكأنها في بيتها، في لاهاي، مع الشعر، تحت أجواء مألوفة وبين أشخاص وأشياء معروفة - مهما كانت الأشياء والأشخاص في كثير من الأحيان غير متساهلين. Terwijl, nu, in dit huis, dat groote, holle, sombere villa-huis - en zij woonde er na den dood van den Ouden Man - nu al tien volle jaren - had zij zich altijd gevoeld, ook al behoorde dit huis hun nu toe, als erfenis en familie-woning, - een vreemde, een indringster, eene, die er bij toeval gekomen was... meê met haar man en haar zoon...: zij kòn zich van dat gevoel niet bevrijden. Während|jetzt|in|dieses|Haus|das|große|hohl|düstere||Haus|und|sie||||||von|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||diesem|Gefühl|nicht|befreien بينما|الآن|في|هذا|المنزل|تلك|الكبيرة|الفارغة|الكئيبة||المنزل|و|||فيه||||من|||زوجها|||||||||||||||||||||و||||||||||||||||ابنها||||ابنها|||||||| |||||||hueco||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||una||||||||||||||||||||| Коли|тепер|в|цей|будинок|той|великий|порожній|похмурий||будинок|і|||там||||від|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||того|почуття|не|звільнити While|now|in|this|house|that|large|hollow|gloomy||house|and|she||||||from|||husband|||||||||||||||||||||and||||||||||||||||her||||son|||||||| Şimdi bu evde, o büyük, içi boş, kasvetli villa evinde -ki Yaşlı Adam'ın ölümünden sonra tam on yıl boyunca orada yaşamıştı- bu ev artık onlara ait olsa da, bir miras ve aile evi olsa da, kendini hep bir yabancı, bir davetsiz misafir, oraya tesadüfen gelmiş biri gibi hissetmişti... kocası ve oğluyla birlikte...: kendini bu duygudan kurtaramıyordu. While now, in this house, that large, hollow, gloomy villa house - and she had lived there after the death of the Old Man - for already ten full years - she had always felt, even though this house now belonged to them, as an inheritance and family home, - like a stranger, an intruder, one who had come there by chance... along with her husband and her son...: she could not free herself from that feeling. Тим часом, зараз, у цьому будинку, великому, порожньому, похмурому віллі - і вона жила там після смерті Старого Чоловіка - вже десять повних років - вона завжди відчувала себе, хоча цей будинок тепер належав їм, як спадок і сімейне житло, - чужою, вторгненою, тією, хто випадково потрапила сюди... разом зі своїм чоловіком і сином...: вона не могла позбутися цього відчуття. Während sie sich jetzt in diesem Haus, diesem großen, hohlen, düsteren Villa-Haus - und sie wohnte dort nach dem Tod des Alten Mannes - nun schon seit zehn vollen Jahren - immer gefühlt hatte, auch wenn dieses Haus ihnen jetzt gehörte, als Erbe und Familienwohnung, - wie eine Fremde, eine Eindringling, eine, die zufällig gekommen war... zusammen mit ihrem Mann und ihrem Sohn...: sie konnte sich von diesem Gefühl nicht befreien. بينما، الآن، في هذا المنزل، ذلك المنزل الكبير، الفارغ، الكئيب - وكانت تعيش فيه بعد وفاة الرجل العجوز - الآن منذ عشر سنوات كاملة - شعرت دائمًا، حتى لو كان هذا المنزل ملكهم الآن، كإرث ومنزل عائلي، - كغريبة، كدخيلة، كواحدة جاءت بالصدفة... مع زوجها وابنها...: لم تستطع التحرر من هذا الشعور. Het achtervolgde haar zelfs in haar eigen zitkamer, boven, die toch, gemeubeleerd met de meubeltjes van de Kerkhoflaan, bijna geheel en al haar kleine Haagsche salon was... Hu... wat huilde de wind, en wat rilde Adèletje tegen haar aan: als het arme kind nu maar niet ziek werd van die lange wandeling... Daar begonnen de eerste druppels te vallen, dik en groot, als wanhopige tranen... Zij stak haar parapluie op, en Adèletje schoof nog dichter, liep tegen haar aan, onder het zelfde dakje, om het veilig te hebben en warm... Nu ging de laan recht op den grooten weg, en daar... al zichtbaar, hadt je het huis... Het   stond in zijn grooten tuin - bijna een park, met achter een waterplas - als een vierkant, zwaarmoedig blok, triestig en massief, en zij begreep niet, dat Van der Welcke en Addy er zoo aan hingen. Es|verfolgte|sie|sogar|in|ihr|eigenes|Wohnzimmer|oben|die|doch|möbliert|mit|den|Möbelchen|von|der|Kerkhoflaan|fast|ganz|und|und|ihr|kleines|Haagener|Salon|war|Hu|wie|heulte|der|Wind|und|wie|zitterte|Adèletje|gegen|sie|an|als|das|arme|Kind|jetzt|aber|nicht|krank|wurde|von|der|langen|Spaziergang|Da|begannen|die|ersten|Tropfen|zu|fallen|dick|und|groß|wie|verzweifelte|Tränen|Sie|steckte|ihr|Regenschirm|auf|und|Adèletje|schob|noch|dichter|lief|gegen|sie|an|unter|dem|selben|Dach|um|es|sicher|zu|haben|und|warm|Jetzt|ging|die|Allee|gerade|auf|den|großen|Weg|und|da|schon|sichtbar||du|das|Haus|Es|stand|in|seinem|großen|Garten|fast|ein|Park|mit|hinter|einem|Wasserfläche|wie|ein|viereckiges|schwerfällig|Block|traurig|und|massiv|und|sie|verstand|nicht|dass|Van|der|Welcke|und|Addy|dort|so|an|hingen ذلك|لاحق|لها|حتى|في|لها|خاصتها|غرفة الجلوس|في الطابق العلوي|التي|مع ذلك|مؤثثة|بالأثاث|ال||من|ال||تقريبًا||و||||||||||||و||||||ضد|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||تعلقوا ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||sala|||||||||||||||||||||la calle|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| Це|переслідувало|її|навіть|в|її|власній|вітальні|нагорі|яка|все ж|обставлена|з||меблями|з||вулиці Керкхоф|майже|повністю|і|вже|її|маленької|Гаазької|салону|була|Ой|як|завив||вітер|і|як|тремтіла|Аделетя|до|її||як|це|||Тепер||не|||Ван||||||||||||і||||||||||||||||||до|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||висіли The|pursued|her|even|in|her|own|sitting room|upstairs|which|nevertheless|furnished|with|the|little furniture|from|the|Kerkhoflaan|almost|entirely|and|completely|her|small|Hague|salon|was|Hu|how|howled|the|wind|and|how|shivered|Adèletje|against|her|her|as|the|poor|child|now|but|not|sick|became|from|that|long|walk|There|began|the|first|drops|to|fall|thick|and|large|like|desperate|tears|She|raised|her|umbrella|up|and|Adèletje|scooted|even|closer|walked|against|her|her|under|the|same|little roof|to|it|safe|to|have|and|warm|Now|went|the|avenue|straight|towards|the|great|road|and|there|already|visible||you|the|house|It|stood|in|its|large|garden|almost|a|park|with|behind|a|pond|like|a|square|heavy-hearted|block|sad|and|massive|and|she|understood|not|that|Van|der|Welcke|and|Addy|there|so|to|hung It even haunted her in her own sitting room, upstairs, which, furnished with the furniture from Kerkhoflaan, was almost entirely her little Hague salon... Hu... how the wind howled, and how Adèletje shivered against her: if only the poor child wouldn't get sick from that long walk... There the first drops began to fall, thick and large, like desperate tears... She opened her umbrella, and Adèletje moved even closer, leaning against her, under the same little roof, to be safe and warm... Now the avenue went straight to the main road, and there... already visible, you had the house... It stood in its large garden - almost a park, with a pond behind it - like a square, heavy block, sad and massive, and she did not understand why Van der Welcke and Addy were so attached to it. Це переслідувало її навіть у її власній вітальні, нагорі, яка, проте, була майже повністю її маленьким гаазьким салоном, обставленим меблями з Керкхофлану... Ух... як завив вітер, і як тремтіла Аделітіка біля неї: якби тільки бідна дитина не захворіла від цієї довгої прогулянки... Тут почали падати перші краплі, товсті і великі, як безнадійні сльози... Вона розкрила свій парасольку, і Аделітіка ще ближче притиснулася, йшла до неї, під тим самим дахом, щоб бути в безпеці і в теплі... Тепер алея йшла прямо до великої дороги, і там... вже видно, було їхній будинок... Він стояв у своєму великому саду - майже парку, ззаду з водоймою - як квадратний, важкий блок, сумний і масивний, і вона не могла зрозуміти, чому Ван дер Велке і Адді так до нього прив'язані. Es verfolgte sie sogar in ihrem eigenen Wohnzimmer oben, das doch, eingerichtet mit den Möbeln von der Kerkhoflaan, fast ganz ihr kleines Haagsches Salon war... Hu... wie der Wind heulte, und wie Adèletje an ihr zitterte: wenn das arme Kind sich nur nicht von diesem langen Spaziergang erkältete... Da begannen die ersten Tropfen zu fallen, dick und groß, wie verzweifelte Tränen... Sie öffnete ihren Regenschirm, und Adèletje rückte noch näher, lief gegen sie, unter dem gleichen Dach, um es sicher und warm zu haben... Jetzt ging die Allee gerade auf die große Straße, und dort... schon sichtbar, hatte man das Haus... Es stand in seinem großen Garten - fast ein Park, mit dahinter einem Wasserbecken - wie ein quadratischer, schwerfälliger Block, traurig und massiv, und sie verstand nicht, dass Van der Welcke und Addy so daran hingen. لقد لاحقها حتى في غرفة جلوسها الخاصة، في الأعلى، التي كانت، مؤثثة بأثاث شارع كيرخوف، تقريبًا كل صالونها الصغير في لاهاي... ها... كم كان الريح يبكي، وكم كانت أديلتجي ترتعش بجانبها: إذا لم يمرض الطفل المسكين من تلك المشي الطويلة... بدأت أولى القطرات تتساقط، سميكة وكبيرة، كدموع يائسة... رفعت مظلتها، واقتربت أديلتجي أكثر، مشيت بجانبها، تحت نفس السقف، لتكون آمنة ودافئة... الآن كانت الشارع يتجه مباشرة نحو الطريق الكبير، وهناك... مرئيًا، كان لديك المنزل... كان يقف في حديقته الكبيرة - تقريبًا حديقة، مع بركة ماء خلفه - ككتلة مربعة، كئيبة وثقيلة، ولم تفهم لماذا كان فان دير ويلكي وأدي متعلقين به هكذا. Of liever, begrijpen kon zij het nu wel, maar zij... neen ze had het huis niet lief. Oder|lieber|verstehen|konnte|sie|es|jetzt|wohl|aber|sie||sie|hatte|es|Haus|nicht|lieb أو|بالأحرى|تفهم|استطاعت|هي|ذلك|الآن|جيدًا|لكن|هي||هي|كانت لديها|ذلك|المنزل|ليس|محبوبة Або|краще|зрозуміти|могла|вона|це|тепер|добре|але|вона||вона|мала|це|будинок|не|любила Or|rather|to understand|could|she|it|now|well|but|she|no|she|had|it|house|not|dear Or rather, she could understand it now, but she... no, she did not love the house. Або, точніше, вона могла б зрозуміти це зараз, але вона... ні, вона не любила цей будинок. Oder besser gesagt, verstehen konnte sie es jetzt wohl, aber sie... nein, sie hatte das Haus nicht lieb. أو بالأحرى، كانت تستطيع فهمه الآن، لكن هي... لا، لم تحب المنزل. Het lachte haar nooit toe, het fronste altijd, zoo als het daar breed en streng als onvergankelijk stond aan den voortuin - de rozestruiken en stamrozen in stroo omwonden, afwachtende de voorjaarsdagen... Het zag met zijn gevel van, boven, zes vensters op haar neêr als met strenge oogen, haar duldende, maar haar nooit vergevende... Het was als de Oude Man zelve, die gestorven was, en nooit had vergeven... O, wonen had zij er niet gekund, wanneer zij zich niet herinnerd had, altijd, de vergeving der oude vrouw, die laatste teedere ure aan haar sterfbed, de verzoening, in geheel begrijpen en bijna verklaard weten - aangeboden op dat oogenblik van heengaan voor altijd... Dan was het haar, of zij de brekende stem van de oude vrouw zacht tot haar hoorde spreken, altijd, en zeggen: vergeef, ook al vergeeft hij nooit, want hij zàl... hij zal nooit vergeven... en het was haar, of zij die stem hoorde, zacht ruischen   met een bemoediging, in den wind, in de boomen, nu zij ging door den tuin, en het strenge huis op haar neêrzag met dien kouden frons van altijd. Es|lächelte|ihr|nie|zu|es|runzelte|immer|so|wie|es|dort|breit|und|streng|wie|unvergänglich|stand|an|den|Vorgarten|die|Rosensträucher|und|Stammrosen|in|Stroh|umwunden|abwartend|die|Frühlingstage|Es|sah|mit|seinem|Gesicht|von|oben|sechs|Fenster|auf|sie|nieder|wie|mit|strengen|Augen|sie|duldsam|aber|sie|nie|vergebend|Es|war|wie|der|Alte|Mann|selbst|die|gestorben|war|und|nie|hatte|vergeben||||sie|||||sie|||||immer|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| هو|ضحك|لها|أبدا|نحو|هو|عبس|دائما|هكذا|كما|هو|هناك|عريض|و|صارم|ك|خالد|كان|في|ال|حديقة المنزل الأمامية|ال|شجيرات الورد|و|ورود|في|القش|ملتفة|تنتظر|ال|أيام الربيع|هو|رأى|مع|له|واجهة|من|فوق|ستة|نوافذ|نحو|لها|إلى أسفل|ك|مع|صارمة|عيون|لها|محتملة|لكن|لها|أبدا|غافرة|هو|كان|ك|ال|العجوز|رجل|نفسه|الذي|مات|كان|و|أبدا|كان قد|غفر|أو|العيش|كان|هي|هناك|لا|قادرة|عندما|هي|نفسها|لا|تذكرت|كان|دائما|ال|غفران|ال|العجوز|امرأة|التي|الأخيرة|الرقيقة|ساعة|على|لها|سرير الموت|ال|المصالحة|في|كلي|الفهم|و|تقريبا|مفسر|معرفة|معروضة|في|تلك|اللحظة|من|الرحيل|من أجل|للأبد|ثم|كان|هو|لها|أو|هي|ال|المنكسرة|صوت|من|ال|العجوز|امرأة|بلطف|إلى|لها|سمعت|يتحدث|دائما|و|يقول|اغفر|أيضا|حتى|يغفر|هو|أبدا|لأن|هو|سيفعل|هو|سيفعل|أبدا|يغفر|و|هو|كان|لها|أو|هي|تلك|صوت|سمعت|بلطف|يهمس|مع|واحدة|تشجيع|في|ال|الرياح|في|ال|الأشجار|الآن|هي|ذهبت|عبر|ال|حديقة|و|هو|صارم|المنزل|نحو|لها|نظر إليها|مع|ذلك|البارد|العبوس|من|دائما ||||||||||||||||inmutable||||||||rosales||paja|envueltas|||||||||||||||||||||esperando||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||tierno||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||ruisen|||||||||||||||||||||||||||| Це|сміялося|їй|ніколи|в обличчя|воно|насуплювалося|завжди|так|як|воно|там|широко|і|суворо|як|вічний|стояло|біля||переднього двору||трояндові кущі|і|штамбові троянди|в|соломі|обвивались|чекаючи||весняні дні|Воно|дивилося|з|його|фасад||зверху|шість|вікон|на|їй|вниз|як|з|суворими|очима|їй|терпляче|але|їй|ніколи|прощаючи|Воно|було|як||Старий|Чоловік|сам|який|помер|був|і|ніколи|мав|прощати|О|жити|мала|вона|там|не|могла|коли|вона|себе|не|згадала|мала|завжди||прощення||старої|жінки|яка|остання|ніжна|година|біля|її|смертного ложа||примирення|в|повному|розумінні|і|майже|поясненим|знанням|запропонованим|в|той|момент||відходу|на|завжди|Тоді|було|це|їй|чи|вона||ламкий|голос|||старої|жінки|тихо|до|їй|чула|говорити|завжди|і|казати|прости|також|хоча|прощає|він|ніколи|бо|він|буде|він|буде|ніколи|прощати|і|це|було|їй|чи|вона|той|голос|чула|тихо|шепотіти|з|однією|втішенням|в||вітрі|в||деревах|тепер|вона|йшла|через||сад|і|воно|суворе|будинок|на|їй|дивився вниз|з|тим|холодним|насупленням||завжди It|smiled|her|never|at|it|frowned|always|so|as|it|there|wide|and|stern|as|imperishable|stood|at|the|front yard|the|rose bushes|and|standard roses|in|straw|entwined|waiting for|the|spring days|It|saw|with|its|facade|of|above|six|windows|down|her|down|as|with|stern|eyes|her|tolerating|but|her|never|forgiving|It|was|like|the|Old|Man|himself|who|died|was|and|never|had|forgiven|O|living|had|she|there|not|been able|when|she|herself|not|remembered|had|always|the|forgiveness|of the|old|woman|who|last|tender|hour|at|her|deathbed|the|reconciliation|in|complete|understanding|and|almost|explained|knowing|offered|at|that|moment|of|passing|for|always|Then|was|it|her|or|she|the|breaking|voice|of|the|old|woman|softly|to|her|heard|speaking|always|and|saying|forgive|also|although|forgives|he|never|for|he|will|he|will|never|forgive|and|it|was|her|or|she|that|voice|heard|softly|rustling|with|a|encouragement|in|the|wind|in|the|trees|now|she|walked|through|the|garden|and|it|stern|house|down|her|looked down on|with|that|cold|frown|of|always It never smiled at her, it always frowned, as it stood there broad and stern as imperishable in the front yard - the rose bushes and standard roses entwined in straw, waiting for the spring days... It looked down at her with its facade, above, six windows as if with stern eyes, enduring her, but never forgiving her... It was like the Old Man himself, who had died, and had never forgiven... Oh, she could not have lived there, if she had not always remembered the forgiveness of the old woman, that last tender hour at her deathbed, the reconciliation, in complete understanding and almost declared knowledge - offered at that moment of departure forever... Then it was as if she heard the breaking voice of the old woman softly speaking to her, always, and saying: forgive, even if he never forgives, for he will... he will never forgive... and it was as if she heard that voice, softly rustling with encouragement, in the wind, in the trees, now as she walked through the garden, and the stern house looked down at her with that cold frown of always. Воно ніколи не усміхалося їй, завжди хмурилося, так, як стояло там широко і суворо, як незнищенне, на передньому дворі - трояндові кущі та штамбові троянди, обвиваючи соломою, чекаючи весняних днів... Воно дивилося на неї зі своїм фасадом, зверху, шістьма вікнами, як суворими очима, терпіло її, але ніколи не прощало... Це було як сам Старий Чоловік, який помер, і ніколи не пробачив... О, вона не могла б там жити, якби не пам'ятала завжди про прощення старої жінки, тієї останньої ніжної години на її смертному ложі, примирення, в повному розумінні і майже поясненні - запропоноване в той момент відходу назавжди... Тоді їй здавалося, що вона чує ламаючийся голос старої жінки, який м'яко говорить їй завжди, і каже: пробач, навіть якщо він ніколи не пробачить, бо він зàл... він ніколи не пробачить... і їй здавалося, що вона чує цей голос, м'яко шепочучи з втішенням, на вітрі, в деревах, коли вона йшла через сад, а суворий дім дивився на неї з холодним хмурим виразом завжди. Es lächelte sie nie an, es runzelte immer die Stirn, so wie es dort breit und streng wie Unvergänglichkeit im Vorgarten stand - die Rosensträucher und Stammrosen in Stroh gewickelt, wartend auf die Frühlingstage... Es sah mit seiner Fassade, oben, sechs Fenster auf sie herab wie mit strengen Augen, sie duldend, aber ihr niemals verzeihend... Es war wie der Alte Mann selbst, der gestorben war und niemals vergeben hatte... Oh, wohnen hätte sie dort nicht können, wenn sie sich nicht immer an die Vergebung der alten Frau erinnert hätte, die letzte zärtliche Stunde an ihrem Sterbebett, die Versöhnung, im völligen Verstehen und fast erklärt wissen - angeboten in dem Moment des Gehens für immer... Dann war es ihr, als hörte sie die brechende Stimme der alten Frau sanft zu ihr sprechen, immer, und sagen: vergib, auch wenn er niemals vergibt, denn er wird... er wird niemals vergeben... und es war ihr, als hörte sie diese Stimme, sanft rauschen mit einer Ermutigung, im Wind, in den Bäumen, jetzt, wo sie durch den Garten ging, und das strenge Haus sie mit diesem kalten Stirnrunzeln von immer herab sah. لم يبتسم لها أبداً، بل كان دائماً عابساً، كما كان يقف هناك عريضاً وصارماً كالأبد في حديقة المنزل - الورود والشجيرات محاطة بالقش، تنتظر أيام الربيع... كان ينظر إليها من واجهته، من فوق، ست نوافذ، كما لو كانت عيون صارمة، تتحملها، لكنها لا تسامحها أبداً... كان كالعجوز نفسه، الذي توفي، ولم يسامح أبداً... أوه، لم يكن بإمكانها العيش هناك، لو لم تتذكر دائماً، مغفرة العجوز، تلك الساعة الرقيقة الأخيرة على سرير موتها، المصالحة، في فهم كامل ومعرفة شبه مفسرة - مقدمة في تلك اللحظة من الرحيل إلى الأبد... ثم كان الأمر كما لو كانت تسمع صوت العجوز المكسور يتحدث إليها برفق، دائماً، ويقول: اغفري، حتى لو لم يسامح أبداً، لأنه سيفعل... لن يسامح أبداً... وكان الأمر كما لو كانت تسمع ذلك الصوت، يهمس بتشجيع، في الرياح، في الأشجار، الآن وهي تمر عبر الحديقة، وكان المنزل الصارم ينظر إليها بتلك العبوس البارد الذي لا يتغير. Vreemd gevoel, dat haar altijd had doorhuiverd, dat haar iederen keer even doorhuiverde, twee, drie seconden, als zij ging, de stroo-omwonden rozen langs, naar de groote voordeur - dat gevoel, dat haar doorhuiverd had dien allereersten keer, toen zij hier uit hun rijtuig stapte - na jaren verloochend te zijn, als een schande, weggestopt in een hoek... Twee, drie seconden slechts - de regen plaste nu - de parapluie deed zij dicht, - Truitje was het, die opende, met een blijden lach, dat mevrouw thuis was, vóor het goot, en nu was zij in de lange gang... O, wat was het een sombere gang, de eiken deuren weêrszijden... het antiek kabinet... de pullen... de gravures en familie-portretten en dan aan het einde de deur, somberder dan de anderen, die deur, die toegang gaf... eenvoudig tot een kleine binnentrap, voor de dienstboden, om den grooten trap niet telkens te behoeven te gaan... Maar dat had ze eerst geweten, toen zij hier verhuisde, in een impulsie was toegeloopen, op de sombere deur, die haar altijd had aangestaard aan dat einde van Hol-   landsch huis-interieur, als een eeuwig gesloten mysterie... Toen, moedig, - als huisvrouw, die onderzocht, maar kloppend haar hart van angst - had zij geopend de deur, en de trap gezien, de kleine trap donker wendend naar de slaapverdieping en de oude schoonmaakster had haar gezegd, dat het heel gemakkelijk was om water te halen, omdat er boven geen water was: bepaald een fout aan het huis... Toen had zij de deur weêr gesloten, en geweten: - eenvoudig een kleine binnentrap, voor de meiden, en verder niets, en verder niets... Maar waarom had zij dan nooit die deur meer opengemaakt, er nooit de hand op de kruk gelegd... Zeker, omdat zij er niet noodig had... omdat zij wel dacht, dat zij de kleine trap ook als de groote zouden schoonmaken, de dagen van gang- en van trappenbeurt: daar zorgde Truitje toch voor... Waarom zoû zij de sombere deur hebben moeten openen... En zij opende ze, sedert, nooit. seltsam|Gefühl|das|sie|immer|hatte|durchgeschüttelt|das|sie|jeden|Mal|kurz|durchgeschüttelt|zwei|drei|Sekunden|als|sie|ging|die|||Rosen|entlang|zur|der|||dass||das|sie||hatte||||Dann|sie|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| غريب|شعور|الذي|لها|دائماً|كان|قد ارتجف|الذي|لها|كل|مرة|قليلاً|ارتجف|اثنتين|ثلاث|ثواني|عندما|هي|ذهبت|الـ|||الورود|بجانب|نحو|الـ|الكبيرة|الباب الأمامي|ذلك|الشعور|الذي|لها|ارتجف|كان|ذلك|الأول|مرة|عندما|هي|هنا|من|عربتهم|عربة|نزلت|بعد|سنوات|مُنكر|أن|يكون|مثل|عار|عار|مُخبأ|في|زاوية|زاوية|اثنتين|ثلاث|ثواني|فقط|الـ|المطر|هطل|الآن|الـ|المظلة|فعلت|هي|مغلقة|تروايتجي|كانت|هو|الذي|فتح|مع|عار|سعيد|ضحكة|أن|السيدة|في المنزل|كانت|قبل|هو|هطل|و|الآن|كانت|هي|في|الـ|الطويلة|الممر|أوه|ما|كان|هو|عار||ممر|الـ|البلوط|الأبواب|على الجانبين|هو|العتيق|الخزانة|الـ|الأكواب|الـ|النقوش|و|||و|ثم|عند|الـ|نهاية|الـ|الباب|أكثر كآبة|من|الـ|الآخرين|الذين|الباب|الذي|مدخل|أعطى|ببساطة|إلى|عار|صغيرة|درج داخلي|لل|الـ|الخدم|لتجنب|الـ|الكبير|الدرج|ليس|كل مرة|أن|يحتاج|أن|يذهب|لكن|ذلك|كان|هي|أولاً|عرفت|عندما|هي|هنا|انتقلت|في|عار|اندفاع|كان|اقتربت|نحو|الـ||الباب|الذي|لها|دائماً|كان|يحدق|عند|ذلك|نهاية|من||هولندي|||مثل|عار|أبدي|مغلق|لغز|ثم|بشجاعة|مثل|ربة منزل|التي|بحث|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| ||||||recorría||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||verloochend||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||grabados|||||||||||||||||||||||||||sirvienta||||||||||||||||||||||||||||||||||aangestaard|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||wendend|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| дивне|відчуття|яке|їй|завжди|мав|пронизувало|яке|їй|кожен|раз|на мить|пронизувало|два|три|секунди|коли|вона|йшла||||троянди|повз|до||великі|вхідні двері|те|відчуття|яке|їй|пронизувало|мав|той|перший|раз|коли|вона|тут|з|їх|екіпаж|вийшла|після|років|заперечений|як|бути|як||сором|захований|в||кут|Два|три|секунди|лише||дощ|падав|тепер||парасолька|закрила|вона||Труйті|була|||відкрила|з||радісною|усмішкою|що|пані|вдома|була|до||лив|і|тепер|була|вона|в||довгому|коридорі|О|що|була|||похмурий|коридор||дубові|двері|з обох боків||антикварний|кабінет||чашки||гравюри|і|||і|тоді|біля||кінця||двері|похмуріша|ніж||інші||двері|які|доступ|дав|просто|до||маленької|внутрішньої сходи|для||прислуги|щоб||великий|сходи|не|щоразу||потрібно||йти|Але|це|мав|вона|спочатку|знала|коли|вона|тут|переїжджала|в||імпульсі|була|підійшла|до||похмурої|двері|які|їй|завжди|мав|дивилася|на||кінець|з|||||як||вічно|закритий|таємниця|Тоді|сміливо|як||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| strange|feeling|that|her|always|had|shivered|that|her||time|for a moment|shivered|two|three|seconds|as|she|walked|the|||roses|past|to|the|large|front door|that|feeling|that|her|shivered|had|that|very first|time|when|she|here|out of|their|carriage|stepped|after|years|denied|to|be|as|a|shame|hidden|in|a|corner|Two|three|seconds|only|the|rain|poured|now|the|umbrella|did|she|closed|Truitje|was|it|who|opened|with|a|happy|smile|that|madam|home|was|before|it|poured|and|now|was|she|in|the|long|hallway|Oh|what|was|it|a|gloomy||the|||||||the||the||||||||||the||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| A strange feeling, that had always sent shivers through her, that sent shivers through her every time, two, three seconds, as she walked past the straw-wrapped roses, towards the large front door - that feeling, that had sent shivers through her that very first time, when she stepped out of their carriage here - after years of being denied, like a shame, tucked away in a corner... Just two, three seconds - the rain was pouring now - she closed the umbrella, - it was Truitje who opened the door, with a cheerful smile, that madam was home, before it poured, and now she was in the long hallway... Oh, what a gloomy hallway it was, the oak doors on either side... the antique cabinet... the jugs... the engravings and family portraits and then at the end the door, gloomier than the others, that door, which gave access... simply to a small back staircase, for the servants, so they wouldn't have to go up the grand staircase every time... But she had only known that first, when she moved here, had impulsively approached, at the gloomy door, which had always stared at her at that end of the Dutch house interior, like an eternally closed mystery... Then, bravely, - like a housewife, who investigated, but her heart pounding with fear - she had opened the door, and seen the staircase, the small staircase darkly winding up to the sleeping floor and the old cleaning lady had told her that it was very easy to fetch water, because there was no water upstairs: certainly a fault in the house... Then she had closed the door again, and known: - simply a small back staircase, for the maids, and nothing more, and nothing more... But why had she never opened that door again, never laid her hand on the handle... Surely, because she didn't need to... because she thought that they would clean the small staircase just like the big one, the days of hallway and staircase cleaning: Truitje took care of that anyway... Why should she have had to open the gloomy door... And she never opened it since. Дивне відчуття, яке завжди її пронизувало, яке щоразу на кілька секунд пронизувало її, два, три секунди, коли вона проходила повз обвивані соломою троянди до великої передньої двері - це відчуття, яке пронизало її вперше, коли вона вийшла з їхнього екіпажу тут - після років заперечення, як ганьба, заховане в кутку... Лише два, три секунди - дощ лив тепер - вона закрила парасольку, - це була Труйтка, яка відкрила, з радісною усмішкою, що пані вдома, перш ніж почав лити, і тепер вона була в довгому коридорі... О, який це був похмурий коридор, дубові двері з обох боків... антикварний кабінет... глечики... гравюри та сімейні портрети, а потім в кінці двері, похмуріші за інші, ті двері, які давали доступ... просто до маленької внутрішньої сходи, для служниць, щоб не потрібно було щоразу йти великою сходами... Але вона знала це спочатку, коли переїжджала сюди, в імпульсі підійшла до похмурих дверей, які завжди дивилися на неї в кінці голландського домашнього інтер'єру, як вічно закрите таємниця... Тоді, сміливо, - як господиня, яка досліджує, але з б'ючим серцем від страху - вона відкрила двері і побачила сходи, маленькі сходи, що темно ведуть на спальний поверх, і стара прибиральниця сказала їй, що дуже легко взяти воду, бо зверху води не було: певно, помилка в будинку... Тоді вона знову закрила двері і знала: - просто маленькі внутрішні сходи, для дівчат, і більше нічого, і більше нічого... Але чому ж вона ніколи більше не відкривала ті двері, ніколи не клала руку на ручку... Напевно, тому що їй це не було потрібно... тому що вона думала, що маленькі сходи також прибирають, як і великі, дні прибирання коридору та сходів: за це ж Труйтка дбала... Чому ж їй потрібно було відкривати похмурі двері... І вона з тих пір ніколи їх не відкривала. Seltsames Gefühl, das sie immer durchschauerte, das sie jedes Mal für zwei, drei Sekunden durchschauerte, wenn sie an den mit Stroh umwickelten Rosen vorbei zur großen Haustür ging - dieses Gefühl, das sie beim allerersten Mal durchschauerte, als sie hier aus ihrer Kutsche stieg - nach Jahren verleugnet, wie eine Schande, in einer Ecke versteckt... Nur zwei, drei Sekunden - der Regen prasselte jetzt - den Regenschirm klappte sie zu, - es war Truitje, die mit einem fröhlichen Lächeln öffnete, dass die Frau zu Hause war, bevor es goss, und jetzt war sie im langen Flur... Oh, was für ein düsterer Flur, die Eichen Türen auf beiden Seiten... das antike Kabinett... die Krüge... die Gravuren und Familienporträts und dann am Ende die Tür, düsterer als die anderen, die Tür, die Zugang gab... einfach zu einer kleinen Innentreppe, für die Dienstmädchen, um die große Treppe nicht immer gehen zu müssen... Aber das hatte sie zuerst gewusst, als sie hierher zog, war in einem Impuls auf die düstere Tür zugegangen, die sie immer am Ende des holländischen Hausinterieurs angestarrt hatte, wie ein ewig geschlossenes Geheimnis... Dann, mutig, - wie eine Hausfrau, die untersucht, aber ihr Herz vor Angst klopft - hatte sie die Tür geöffnet und die Treppe gesehen, die kleine Treppe, die dunkel zur Schlafetage wendete, und die alte Putzfrau hatte ihr gesagt, dass es sehr einfach sei, Wasser zu holen, weil es oben kein Wasser gab: gewiss ein Fehler am Haus... Dann hatte sie die Tür wieder geschlossen und gewusst: - einfach eine kleine Innentreppe, für die Mädchen, und weiter nichts, und weiter nichts... Aber warum hatte sie dann diese Tür nie wieder geöffnet, nie die Hand auf den Türgriff gelegt... Sicher, weil sie es nicht nötig hatte... weil sie dachte, dass sie die kleine Treppe auch wie die große reinigen würden, an den Tagen der Flur- und Treppenreinigung: darum kümmerte sich Truitje doch... Warum hätte sie die düstere Tür öffnen sollen... Und sie hatte sie seitdem nie wieder geöffnet. شعور غريب، كان دائماً يثير قشعريرتها، كان يثير قشعريرتها في كل مرة، لمدة ثانيتين أو ثلاث، عندما كانت تمر بجوار الورود المحاطة بالقش، نحو الباب الأمامي الكبير - ذلك الشعور، الذي أثار قشعريرتها في تلك المرة الأولى، عندما نزلت من عربة الأجرة هنا - بعد سنوات من الإنكار، كعار، مدفونة في زاوية... ثانيتان أو ثلاث فقط - كانت الأمطار تتساقط الآن - أغلقت المظلة، - كانت تروايت، التي فتحت، بابتسامة سعيدة، أن السيدة في المنزل، قبل أن تتساقط الأمطار، والآن كانت في الممر الطويل... أوه، كم كان ممرًا كئيبًا، الأبواب المصنوعة من البلوط على الجانبين... الخزانة العتيقة... الأكواب... النقوش واللوحات العائلية، ثم في النهاية الباب، الأكثر كآبة من الآخرين، ذلك الباب، الذي كان يؤدي... ببساطة إلى درج داخلي صغير، للخدم، حتى لا يحتاجوا للذهاب دائماً عبر الدرج الكبير... لكن ذلك كانت تعرفه أولاً، عندما انتقلت هنا، كانت قد اقتربت بدافع، نحو الباب الكئيب، الذي كان يحدق بها دائماً في نهاية ديكور المنزل الهولندي، كغموض مغلق إلى الأبد... ثم، بشجاعة، - كربّة منزل، التي تفحص، لكن قلبها ينبض بالخوف - فتحت الباب، ورأت الدرج، الدرج الصغير الذي ينحني إلى الطابق العلوي، وقد أخبرتها الخادمة القديمة، أنه من السهل جداً جلب الماء، لأنه لم يكن هناك ماء في الأعلى: بالتأكيد خطأ في المنزل... ثم أغلقت الباب مرة أخرى، وعرفت: - ببساطة درج داخلي صغير، للخادمات، ولا شيء أكثر، ولا شيء أكثر... لكن لماذا لم تفتح ذلك الباب مرة أخرى، ولم تضع يدها على المقبض... بالتأكيد، لأنها لم تكن بحاجة لذلك... لأنها كانت تعتقد، أنهن سيقمن بتنظيف الدرج الصغير كما الكبير، أيام تنظيف الممر والدرج: كانت تروايت تهتم بذلك... لماذا كان يجب عليها فتح الباب الكئيب... ومنذ ذلك الحين، لم تفتحه أبداً. Een enkelen keer had zij ze open gezien: dan vergat oude Mie ze te sluiten, en zij had gebromd, Truitje gezegd, dat het slordig stond, als die deur daar zoo open bleef... In duisternis had zij het kleine trapje toen naar boven zien wenden, de treden even strepende met bruine   strepen in het zwart van de schaduw... Maar de deur, dicht, staarde haar aan. Ein|einzelner|Mal|hatte|sie|sie|offen|gesehen|dann|vergaß|alte|Mie|sie|zu|schließen|und|sie|hatte|gemurrt|Truitje|gesagt|dass|es|schlampig|stand|als|die|Tür|dort|so|offen|blieb|In|Dunkelheit|hatte|sie|es|kleine|Treppe|dann|nach|oben|sehen|wenden|die|Stufen|gleich|gestreift|mit|braunen|Streifen|in|dem|Schwarz|von|der|Schatten|Aber|die|Tür|geschlossen|starrte|sie|an واحد|قليل|مرة|كان|هي|هم|مفتوحة|رأتها|ثم|نسيت|العجوز|مي|هم|أن|تغلق|و|هي|كان|قد زأرت|تروايتجي|قالت|أن|ذلك|غير مرتب|كان|إذا|تلك|الباب|هناك|هكذا|مفتوح|بقيت|في|الظلام|كان|هي|ذلك|صغير|الدرج|حينئذ|إلى|أعلى|رؤية|يلتف|ال|الدرجات|قليلاً|مخططة|مع|بنية|خطوط|في|ذلك|الأسود|من|ال|الظل|لكن|ال|الباب|مغلق|حدقت|إليها|على ||||||||||||||||||murmurado||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| Один|кілька|раз|мала|вона|їх|відкритими|бачила|тоді|забула|стара|Мі|їх|їх|закрити|і|вона|мала|бурчала|Труйті|сказала|що|це|неохайно|виглядало|якщо|та|двері|там|так|відкритою|залишалася|В|темряві|мала|вона|це|маленьке|сходи|тоді|до|верх|бачити|повертатися|ці|сходинки|трохи|покриті|з|коричневими|смугами|в|це|чорному|від|ці|тіні|Але|ця|двері|закрита|дивилася|їй|на One|few|time|had|she|them|open|seen|then|forgot|old|Mie|them|to|close|and|she|had|grumbled|Truitje|said|that|it|messy|looked|if|that|door|there|so|open|remained|In|darkness|had|she|the|small|staircase|then|up|upstairs|see|turn|the|steps|just|streaked|with|brown|streaks|in|the|black|of|the|shadow|But|the|door|closed|stared|her|at Once she had seen it open: then old Mie forgot to close it, and she had grumbled, told Truitje that it looked messy, if that door stayed so open... In darkness, she had then seen the small staircase winding up, the steps slightly streaked with brown stripes in the black of the shadow... But the door, closed, stared at her. Лише одного разу вона бачила їх відкритими: тоді стара Мі забула їх закрити, і вона бурчала, що Труйтка сказала, що це виглядає неохайно, якщо ті двері залишаються так відкритими... У темряві вона тоді бачила, як маленькі сходи ведуть угору, сходи, що мали коричневі смуги на чорному тіні... Але двері, закриті, дивилися на неї. Ein einziges Mal hatte sie sie offen gesehen: dann hatte die alte Mie vergessen, sie zu schließen, und sie hatte gemurrt, Truitje gesagt, dass es unordentlich aussah, wenn die Tür dort so offen blieb... In der Dunkelheit hatte sie die kleine Treppe dann nach oben sehen wenden, die Stufen leicht gestreift mit braunen Streifen im Schwarz des Schattens... Aber die Tür, geschlossen, starrte sie an. مرة واحدة فقط، رأته مفتوحًا: حينها نسيت العجوز ميا إغلاقه، وقد تذمرت، وقالت لتروايت، أنه يبدو فوضويًا، إذا ظل ذلك الباب مفتوحًا هكذا... في الظلام، رأت الدرج الصغير يتجه لأعلى، الدرجات مغطاة بخطوط بنية في سواد الظل... لكن الباب، المغلق، كان يحدق بها. Zij had het nooit, aan wie ook, gezegd, maar de deur staarde haar aan - als het huis, van voren... Neen, achter in den tuin, staarden de ramen van den achtergevel haar ook als met oogen aan, maar zachter, weemoediger, en lachend bijna, bemoedigend en lieftalliger tusschen het minder strenge groen der lindeboomen, die, in den zomer, zoo weldadig en loom haar omgeurden... De zomer... Nu was het November, nu was het die eeuwige wind, en die eeuwige regen, razende om en tegen het huis, en ruischende tegen de rillende ramen... Vreemd gevoel altijd en altijd... ook al was het maar voor twee, drie seconden, maar thuis, neen, voelde ze er zich niet... En toch, sedert tien jaren al, ijlde, ijlde, ijlde haar leven hier voort... Het ijlde voort, zonder rust... Druk had zij het altijd... Adèletje had zij naar boven gezonden, om dadelijk zich wat te verkleeden, en zij deed open de deur van de achterkamer... Het was er wat kil, vond zij... en terwijl zij in de serre, rustig, haar moeder zag zitten op haar gewone plaats, turen naar buiten, ging zij naar de vulkachel, bewoog den trekker heen en weêr, om de asch te doen zinken,   en achter de mica-deurtjes op te doen gloeien het vuur... Sie|hatte|es|nie|an|wem|auch|gesagt|aber|die|Tür|starrte|sie|an|wie|das|Haus|von|vorne|Nein|hinten|in|den|Garten|starrten|die|Fenster|von|den|Hinterfassade|sie|auch|wie|mit||an|aber|sanfter|wehmütiger|und|lachend|fast|ermutigend|und|liebenswürdiger|zwischen|dem|weniger|strengen|Grün|der|Lindenbäume|die|in|den|Sommer|so|wohltuend|und|träge|sie|umgaben|Der|Sommer|Jetzt|war|es|November|jetzt|war|es|der|ewige|Wind|und|der|ewige|Regen|rasende|um|und|gegen|das|Haus|und|rauschte|gegen|die|zitternden|Fenster|Fremd|Gefühl|immer|und|immer|auch|schon|war|es|aber|für|zwei|drei|Sekunden|aber|zu Hause|nein|fühlte|sie|sich|sich||und|||||||||ihre||||das|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||Feuer هي|كان لديها|ذلك|أبداً|إلى|من|أيضاً|قالت|لكن|ال|الباب|حدقت|إليها|نحو|مثل|ال|المنزل|من|الأمام|لا|خلف|في|ال|الحديقة|حدقت|ال|النوافذ|من|ال|الجدار الخلفي|إليها|أيضاً|مثل|مع||نحو|لكن|أكثر لطفاً|حزيناً|و|ضاحكاً|تقريباً|مشجعاً|و|أكثر لطفاً|بين|ال|أقل|صارم|أخضر|ال|أشجار الزيزفون|التي|في|ال|الصيف|جداً|مريح|و|كسول|إليها|أحاطوا بها|ال|الصيف|الآن|كان|ال|نوفمبر|الآن|كان|ال|ذلك|أبدي|الرياح|و|ذلك|أبدي|المطر|عاصف|حول|و|ضد|ال|المنزل|و|صاخبة|ضد|ال|المرتجفة|النوافذ|غريب|شعور|دائماً|و|دائماً|أيضاً|حتى|كان|ال|لكن|لمدة|اثنتين|ثلاث|ثواني|لكن|في المنزل|لا|شعرت|هي|هناك|نفسها|لا|و|مع ذلك|منذ|عشر|سنوات|بالفعل|تسارعت|تسارعت|تسارعت|لها|حياة|هنا|للأمام|ذلك|تسارعت|للأمام|بدون|راحة|مشغول|كان لديها|هي|ذلك|دائماً|أديلتجي|كان لديها|هي|إلى|الأعلى|أرسلت|من أجل|فوراً|نفسها|قليلاً|أن|تتغير|و|هي|فتحت|مفتوحاً|ال|الباب|من|ال|الغرفة الخلفية|ذلك|كان|هناك|قليلاً|بارداً|وجدت|هي|و|بينما|هي|في|ال|الدفيئة|بهدوء|أمها|الأم|رأت|جالسة|على|أمها|المعتادة|مكان||نحو|الخارج|ذهبت|هي|نحو|ال|المدفأة|حركت|ال|ذراع|إلى الأمام|و|إلى الوراء|من أجل|ال|الرماد|أن||||||||||||| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||weemoediger||||||zachter|||||||lindeboomen|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||aullaba||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||serre||||||||||mirar|||||||vulkachel||||||||||||||||mica||||||| Вона|мала|це|ніколи|кому||теж|сказала|але|цей|двері|дивилася|на неї|на|як|цей|будинок|з|переду|Ні|ззаду|в|цей|сад|дивилися|ці|вікна|з|цей|задньої стіни|на неї|теж|як|з||на|але|м'якше|сумніше|і|майже сміючись||підбадьорливо|і|милим|між|цим|менш|суворим|зеленню|з|лип|які|в|цей|літо|так|благодатно|і|мляво|її|оточували|Це|літо|Тепер|був|це|Листопад|тепер|був|це|той|вічний|вітер|і|той|вічний|дощ|шалений|навколо|і|проти|це|будинок|і|шумний|проти|ці|тремтячі|вікна|Дивне|відчуття|завжди|і|завжди|теж|хоча|був|це|але|на|два|три|секунди|але|вдома|ні|відчувала|вона|себе|себе|не|І|все ж|з|десяти|років|вже|мчався|мчався|мчався|її|життя|тут|вперед|Це|мчався|вперед|без|спокою|Напруга|мала|вона|це|завжди|Аделя|мала|вона|до|верх|відправила|щоб|відразу|себе|трохи|щоб|переодягнутися|і|вона|відкрила|відкриту|цю|двері|з|цієї|задньої кімнати|Це|було|там|трохи|холодно|знайшла|вона|і|поки|вона|в|цю|теплицю|спокійно|її|мати|бачила|сидіти|на|її|звичайному|місці||на|вулицю|пішла|вона|до|цієї|печі|рухала|цей||||||||||||||||||||| She|had|it|never|to|whom|also|said|but|the|door|stared|her|at|like|the|house|from|the front|No|back|in|the|garden|stared|the|windows|of|the|back facade|her|also|like|with||at|but|softer|more wistfully|and|laughing|almost|encouraging|and|more charming|among|the|less|strict|green|of the|linden trees|which|in|the|summer|so|benevolently|and|lazily|her|surrounded|The|summer|Now|was|the|November|now|was|the|that|eternal|wind|and|that|eternal|rain|raging|around|and|against|the|house|and|rustling|against|the|trembling|windows|Strange|feeling|always|and|always|also|already|was|it|but|for|two|three|seconds|but|at home|no|felt|she|there|herself|not|And|yet|since|ten|years|already|rushed|rushed|rushed|her|life|here|on|It|rushed|on|without|rest|Busy|had|she|it|always|Adèle|had|she|up|upstairs|sent|to|immediately|herself|a little|to|change|and|she|opened|open|the|door|of|the|back room|It|was|there|a little|chilly|found|she|and|while|she|in|the|conservatory|calmly|her|mother|saw|sitting|in|her|usual|place||at|outside|went|she|to|the|stove|moved|the|lever|back|and|forth|to|the|ash|to|make|sink|and|behind|the|||up|to|make|glow|the|fire She had never told anyone, but the door stared at her - like the house, from the front... No, at the back in the garden, the windows of the back facade also stared at her like with eyes, but softer, more wistful, and almost laughing, encouraging and more lovely among the less stern green of the linden trees, which, in the summer, so benevolently and languidly surrounded her... The summer... Now it was November, now it was that eternal wind, and that eternal rain, raging around and against the house, and rustling against the trembling windows... A strange feeling always and always... even if it was just for two, three seconds, but at home, no, she did not feel it... And yet, for ten years now, her life had rushed on here... It rushed on, without rest... She had always been busy... She had sent Adèletje upstairs, to immediately change a bit, and she opened the door to the back room... It was a bit chilly there, she thought... and while she saw her mother sitting in the conservatory, quietly, in her usual place, staring outside, she went to the stove, moved the lever back and forth, to let the ash sink, and behind the mica doors to make the fire glow... Вона ніколи не говорила нікому, але двері дивилися на неї - як дім, спереду... Ні, ззаду в саду, вікна заднього фасаду також дивилися на неї, як з очима, але м'якше, сумніше, і майже усміхаючись, підбадьорливо і мило між менш суворим зеленим липовим деревом, яке, влітку, так благодатно і мляво оточувало її... Літо... Тепер був листопад, тепер був той вічний вітер, і той вічний дощ, що шалено обертався навколо і проти дому, і шурхотів об тремтячі вікна... Дивне відчуття завжди і завжди... навіть якщо це було лише на два, три секунди, але вдома, ні, вона не відчувала себе там... І все ж, вже десять років, її життя тут мчало, мчало, мчало... Воно мчало без відпочинку... Вона завжди була зайнята... Аделечка була відправлена нагору, щоб швидко переодягнутися, і вона відкрила двері задньої кімнати... Там було трохи холодно, вона вважала... і поки вона в теплиці, спокійно, бачила свою матір, що сиділа на своєму звичайному місці, вдивляючись у вікно, вона підійшла до печі, рухала важіль туди-сюди, щоб знизити попіл, і за мікровіконцями розпалювала вогонь... Sie hatte es nie, wem auch immer, gesagt, aber die Tür starrte sie an - wie das Haus, von vorne... Nein, hinten im Garten starrten die Fenster der Rückfassade sie auch an, fast wie mit Augen, aber sanfter, wehmütiger und fast lächelnd, ermutigend und lieblich zwischen dem weniger strengen Grün der Lindenbäume, die sie im Sommer so wohltuend und träge umschmeichelten... Der Sommer... Jetzt war es November, jetzt war es der ewige Wind und der ewige Regen, rasend um und gegen das Haus, und rauschte gegen die zitternden Fenster... Seltsames Gefühl immer und immer... auch wenn es nur für zwei, drei Sekunden war, aber zu Hause, nein, fühlte sie sich nicht... Und doch, seit zehn Jahren schon, eilte, eilte, eilte ihr Leben hier voran... Es eilte voran, ohne Ruhe... Sie hatte es immer eilig... Adèletje hatte sie nach oben geschickt, um sich sofort etwas anzuziehen, und sie öffnete die Tür zum Hinterzimmer... Es war dort etwas kühl, fand sie... und während sie im Wintergarten, ruhig, ihre Mutter auf ihrem gewohnten Platz sitzen sah, nach draußen starrend, ging sie zum Ofen, bewegte den Schieber hin und her, um die Asche sinken zu lassen, und hinter den Mica-Türchen ließ sie das Feuer glühen... لم تخبر أحداً، لكن الباب كان يحدق بها - كما كان المنزل، من الأمام... لا، في الجزء الخلفي من الحديقة، كانت نوافذ الواجهة الخلفية تحدق بها أيضاً كعيون، لكن بلطف، بحزن، وكأنها تبتسم تقريباً، مشجعة ولطيفة بين الأخضر الأقل صرامة لأشجار الزيزفون، التي، في الصيف، كانت تحيط بها برائحة لطيفة وكسولة... الصيف... الآن كان نوفمبر، الآن كانت تلك الرياح الأبدية، وتلك الأمطار الأبدية، تعصف حول المنزل، وتهمس ضد النوافذ المرتعشة... شعور غريب دائماً وأبداً... حتى لو كان لدقيقتين أو ثلاث، لكنها، في المنزل، لا، لم تشعر بذلك... ومع ذلك، منذ عشر سنوات، كانت حياتها هنا تتسارع، تتسارع، تتسارع... كانت تتسارع بلا راحة... كانت مشغولة دائماً... أرسلت أديلتشي إلى الأعلى، لتغير ملابسها قليلاً، وفتحت باب الغرفة الخلفية... كان الجو بارداً قليلاً، كما وجدت... وبينما كانت في الصوبة، ترى والدتها تجلس في مكانها المعتاد، تحدق إلى الخارج، ذهبت إلى المدفأة، وتحركت ذراعها ذهاباً وإياباً، لتجعل الرماد يغوص، وخلف الأبواب المصنوعة من الميكا، بدأت النار تتوهج...

- Heeft u het daar niet koud, mamaatje... Haben|Sie|es|dort|nicht|kalt|Mama هل|أنت|ذلك|هناك|لا|بارد|ماما має|ви|це|там|не|холодно|мамочка Do|you|it|there|not|cold|mommy - Aren't you cold there, mama... - Вам там не холодно, мамочко... - Hast du es dort nicht kalt, Mama... - ألا تشعرين بالبرد هناك، أمي...

De oude vrouw, op den klank van haar stem, zag om. Die|alte|Frau|auf|den|Klang|von|ihrer|Stimme|sah|um ال|عجوز|امرأة|عند|ال|صوت|من|لها|صوت|رأت|حولها The|old|woman|at|the|sound|of|her|voice|saw|around The|old|woman|at|the|sound|of|her|voice|saw|around The old woman, at the sound of her voice, looked around. Стара жінка, почувши її голос, обернулася. Die alte Frau, auf den Klang ihrer Stimme, sah um. المرأة العجوز، عند سماع صوتها، نظرت حولها.

Constance nu ging in de serre, vroeg weêr: Constance|jetzt|ging|in|die|Orangerie|fragte|wieder كونستانس|الآن|ذهبت|في|ال|الدفيئة|سألت|مرة أخرى Констанс|зараз|пішла|в||теплицю|запитала|знову Constance|now|went|in|the|conservatory|asked|again Constance now went into the conservatory, asked again: Констанція тепер зайшла в зимовий сад, знову запитала: Constance ging jetzt in das Gewächshaus und fragte wieder: كونستانس الآن دخلت الدفيئة، وسألت مرة أخرى:

- Heeft u het niet koud, mamaatje? Haben|Sie|es|nicht|kalt|Mama هل|أنت|ذلك|ليس|بارد|ماما має|ви|це|не|холодно|мамочка Do|you|it|not|cold|mommy - Aren't you cold, mama? - Тобі не холодно, мамочко? - Hast du nicht kalt, Mama? - ألا تشعرين بالبرد، أمي العزيزة؟

De oude vrouw nu hoorde haar, en Constance boog zich tot haar voorover, zoende het wassen voorhoofd. Die|alte|Frau|nun|hörte|sie|und|Constance|beugte|sich|zu|ihr|vorwärts|küsste|die|aus Wachs|Stirn ال|عجوز|امرأة|الآن|سمعت|صوتها|و|كونستانس|انحنت|نفسها|نحو|لها|للأمام|قبلت|الجبين|الشمع|الجبين The|old|woman|now|heard|her|and|Constance|bent|herself|towards|her|forward|kissed|the|waxen|forehead The|old|woman|now|heard|her|and|Constance|bent|herself|towards|her|forward|kissed|the|waxen|forehead The old woman heard her, and Constance leaned over to her, kissing her waxen forehead. Стара жінка почула її, і Констанція нахилилася до неї, поцілувавши її воскове чоло. Die alte Frau hörte sie jetzt, und Constance beugte sich zu ihr vor und küsste die wächserne Stirn. المرأة العجوز الآن سمعتها، وانحنت كونستانس نحوها، وقبلت جبينها الشمعي.

- Het waait, zei de oude vrouw. Es|windet|sagte|die|alte|Frau إنه|يهب|قالت|ال|عجوز|امرأة Це|дме|сказала|стара|стара|жінка It|is windy|said|the|old|woman - It's windy, said the old woman. - Дме вітер, - сказала стара жінка. - Es weht, sagte die alte Frau. - هناك رياح، قالت المرأة العجوز.

- Ja, het waait goed! Ja|es|windet|gut نعم|هو|يهب|جيد Так|це|дме|добре Yes|it|blows|well - Yes, it's blowing well! - Так, вітер дме добре! - Ja, es weht gut! - نعم، الرياح جيدة! zei Constance. sagte|Constance قالت|كونستانس сказала|Констанс said|Constance said Constance. сказала Констанція. sagte Constance. قالت كونستانس. Dus heeft u het hier niet koud? Also|haben|Sie|es|hier|nicht|kalt إذن|لديه|أنت|ذلك|هنا|ليس|بارد То|має|ви|це|тут|не|холодно So|has|you|it|here|not|cold So you are not cold here? Отже, вам тут не холодно? Haben Sie hier also nicht kalt? إذن، هل تشعرين بالبرد هنا؟

De oude vrouw glimlachte, haar oogen in haar dochters oogen. Die|alte|Frau|lächelte|ihre|Augen|in|ihrer|Tochter|Augen ال|عجوز|امرأة|ابتسمت|لها|عيون|في|لها|ابنتها|عيون The|old|woman|smiled|her|eyes|in|her|daughter's|eyes The|old|woman|smiled|her|eyes|in|her|daughter's|eyes The old woman smiled, her eyes in her daughter's eyes. Стара жінка усміхнулася, її очі зустрілися з очима доньки. Die alte Frau lächelte, ihre Augen in den Augen ihrer Tochter. ابتسمت المرأة العجوز، عيونها في عيون ابنتها.

- Wil u niet liever binnen zitten, mama? wollen|Sie|nicht|lieber|drinnen|sitzen|Mama هل|أنت|لا|أفضل|داخل|تجلس|ماما Хочете|ви|не|краще|всередині|сидіти|мама Would|you|not|rather|inside|sit|mom - Wouldn't you rather sit inside, mom? - Вам не хочеться краще посидіти всередині, мамо? - Möchten Sie nicht lieber drinnen sitzen, Mama? - ألا تفضلين الجلوس في الداخل، أمي؟

Maar de oude vrouw glimlachte slechts, en zij zeide: Aber|die|alte|Frau|lächelte|nur|und|sie|sagte لكن|ال|العجوز|امرأة|ابتسمت|فقط|و|هي|قالت Але|ця|стара|жінка|усміхнулася|лише|і|вона|сказала But|the|old|woman|smiled|only|and|she|said But the old woman only smiled, and she said: Але стара жінка лише усміхнулася і сказала: Aber die alte Frau lächelte nur und sagte: لكن العجوز ابتسمت فقط، وقالت:

- De boomen gaan heen en weêr, en zoo even is er een tak gevallen... vlak voor het raam. Die|Bäume|gehen|hin|und|zurück|und|so|gerade|ist|er|ein|Ast|gefallen|direkt|vor|das|Fenster ال|الأشجار|تذهب|إلى الأمام|و|إلى الوراء|و|هكذا|لحظة|هناك|هناك|غصن|غصن|سقطت|مباشرة|أمام|ال|نافذة Дерев'я|дерева|йдуть|вперед|і|назад||так|раптом|є|там|одна|гілка|впала|прямо|перед|це|вікно The|trees|go|away|and|back|and|just|now|is|there|a|branch|fallen|right|in front of|the|window - The trees go back and forth, and just now a branch fell... right in front of the window. - Дерева йдуть туди-сюди, і ось щойно впала гілка... прямо перед вікном. - Die Bäume gehen hin und her, und gerade eben ist ein Ast gefallen... direkt vor dem Fenster. - الأشجار تأتي وتذهب، وقبل قليل سقطت غصن... مباشرة أمام النافذة.

- Ja... Harm zal morgen wel werk hebben... Overal liggen de takken neêr... Ja|Harm|wird|morgen|wahrscheinlich|Arbeit|haben|Überall|liegen|die|Äste|nieder نعم|هارم|سوف|غداً|بالتأكيد|عمل|لديه|في كل مكان|تقع|ال|الأغصان|على الأرض Так|Харм|буде|завтра|напевно|робота|мати|Скрізь|лежать|ці|гілки|вниз Yes|Harm|will|tomorrow|probably|work|have|Everywhere|are lying|the|branches|down - Yes... Harm will have work tomorrow... Branches are lying everywhere... - Так... Гарм завтра матиме роботу... Гілки лежать скрізь... - Ja... Harm wird morgen wohl Arbeit haben... Überall liegen die Äste herum... - نعم... هارم سيكون لديه عمل غداً... الأغصان ملقاة في كل مكان...

- Het waait, zei de oude vrouw. Es|windet|sagte|die|alte|Frau إنه|يهب|قالت|ال|عجوز|امرأة Це|дме|сказала|стара|стара|жінка It|is windy|said|the|old|woman - It's windy, said the old woman. - Віє, сказала стара жінка. - Es weht, sagte die alte Frau. - الرياح تعصف، قالت العجوز.

Constance, binnen, nam een wollen doek, legde die om haar moeders schouders. Constance|drinnen|nahm|ein|wollene|Tuch|legte|es|um|ihrer|Mutter|Schultern كونستانس|في الداخل|أخذت|قطعة|صوفية|منديل|وضعت|تلك|حول|والدتها|والدتها|أكتاف Констанс|всередині|взяла|один|вовняний|шарф|поклала|його|на|її|матері|плечі Constance|inside|took|a|woolen|cloth|laid|it|around|her|mother's|shoulders Constance, inside, took a woolen cloth and draped it over her mother's shoulders. Констанція, всередині, взяла вовняну хустку і накинула її на плечі матері. Constance nahm drinnen ein Wolltuch und legte es um die Schultern ihrer Mutter. كونستانس، في الداخل، أخذت قطعة قماش صوفية، ووضعتها على كتفي والدتها.

- Als u het koud krijgt, zal u naar binnen gaan, niet waar, mama...   En zij ging terug naar den salon, willende naar boven gaan. Wenn|Sie|es|kalt|bekommt|wird|Sie|nach|drinnen|gehen|nicht|wahr|Mama|Und|sie|ging|zurück|in|den|Salon|wollte|nach|oben|gehen إذا|أنت|ذلك|برد|يحصل على|سوف|أنت|إلى|الداخل|تذهب|ليس|صحيح|ماما|و|هي|ذهبت|إلى الوراء|إلى|الصالون|الصالون|أرادت|إلى|الطابق العلوي|تذهب Якщо|ви|це|холодно|отримаєте|буде|ви|до|всередину|йти|не|правда|мама|І|вона|пішла|назад|до|той|салон|бажаючи|до|верх|йти If|you|it|cold|gets|will|you|inside|inside|go|not|right|mom|And|she|went|back|to|the|living room|wanting|up|upstairs|go - If you get cold, you will go inside, won't you, mom... And she went back to the living room, wanting to go upstairs. - Якщо вам стане холодно, ви підете всередину, правда, мамо... І вона повернулася до салону, бажаючи піднятися нагору. - Wenn dir kalt wird, wirst du hineingehen, nicht wahr, Mama... Und sie ging zurück ins Wohnzimmer, wollte nach oben gehen. - إذا شعرت بالبرد، ستذهبين إلى الداخل، أليس كذلك، ماما... وذهبت إلى غرفة المعيشة، تريد أن تصعد إلى الأعلى.

Maar uit de gang klonken stemmen en de deur werd geopend. Aber|aus|der|Flur|klangen|Stimmen|und|die|Tür|wurde|geöffnet لكن|من|ال|ممر|كانت تسمع|أصوات|و|ال|باب|تم|فتح Але|з|арки|коридору|звучали|голоси|і|арки|двері|була|відкрита But|from|the|hallway|sounded|voices|and|the|door|was|opened But voices were heard from the hallway and the door was opened. Але з коридору почулися голоси, і двері відчинилися. Aber aus dem Flur klangen Stimmen und die Tür wurde geöffnet. لكن من الممر كانت تُسمع أصوات وفتحت الباب. Het waren Gerdy en Guy. Es|waren|Gerdy|und|Guy كان|هم|جيردي|و|غي Це|були|Герді|і|Гай It|were|Gerdy|and|Guy It was Gerdy and Guy. Це були Герді та Гай. Es waren Gerdy und Guy. كانوا جيردي وجاي.

- Is u thuis, tante? Ist|Sie|zu Hause|Tante هل|أنت|في المنزل|عمة Чи|ви|вдома|тітка Is|you|home|aunt - Are you home, aunt? - Ви вдома, тітко? - Bist du zu Hause, Tante? - هل أنت في المنزل، عمة؟

- Is u eindelijk thuis? Ist|Sie|endlich|zu Hause هل|أنت|أخيرًا|في المنزل Чи|ви|нарешті|вдома Is|you|finally|home - Are you finally home? - Ви нарешті вдома? - Bist du endlich zu Hause? - هل عدت أخيرًا إلى المنزل؟

- Waar heeft u den heelen middag gezeten? Wo|hat|Sie|den|ganzen|Nachmittag|gesessen أين|قد|أنت|ال||بعد الظهر|جلست Де|має|ви|той|цілий|день|сиділи Where|have|you|the|whole|afternoon|sat - Where have you been sitting all afternoon? - Де ви провели цілий день? - Wo haben Sie den ganzen Nachmittag gesessen? - أين كنت طوال الظهيرة؟

- Is u met Adèle gaan wandelen...? Ist|Sie|mit|Adèle|gehen|spazieren هل|أنت|مع|أديل|تذهبون|للمشي Чи|ви|з|Адель|підете|гуляти Is|you|with|Adèle|going|for a walk - Did you go for a walk with Adèle...? - Ви пішли гуляти з Адель...? - Sind Sie mit Adèle spazieren gegangen...? - هل ذهبت للتنزه مع أديل...؟

- Kom tante, zei Guy; geef rekenschap! Komm|Tante|sagte|Guy|gib|Rechenschaft تعالي|عمة|قال|غاي|أعطِ|حساب |||||cuenta Прийди|тітка|сказав|Гай|дай|звіт Come|aunt|said|Guy|give|account - Come on aunt, said Guy; give an account! - Іди, тітко, - сказав Гай; дай звіт! - Komm Tante, sagte Guy; gib Rechenschaft! - تعالي يا عمة، قال غي؛ قدمي الحساب!

Hij was een knappe blonde jongen van negentien, al groot en breed, met een blonden snor, en zij bedierf hem omdat hij op zijn vader leek. Er|war|ein|gutaussehender|blonder|Junge|von|neunzehn|schon|groß|und|breit|mit|einem|blonden|Schnurrbart|und|sie|verwöhnte|ihn|weil|er|nach|seinem|Vater|ähnelte هو|كان|(أداة نكرة)|وسيم|أشقر|ولد|من|تسعة عشر|بالفعل|طويل|و|عريض|مع|(أداة نكرة)|أشقر|شارب|و|هي|دمرت|له|لأن|هو|على|والده|والد|بدا ||||||||||||||||||mimaba||||||| Він|був|один|гарний|блондин|хлопець|у|дев'ятнадцять|вже|великий|і|широкий|з|один|блондинистий|вусами|і|вона|псувала|його|тому що|він|на|його|батька|був схожий He|was|a|handsome|blonde|boy|of|nineteen|already|tall|and|broad|with|a|blonde|mustache|and|she|spoiled|him|because|he|like|his|father|resembled He was a handsome blonde boy of nineteen, tall and broad, with a blonde mustache, and she spoiled him because he resembled his father. Він був гарним блондином дев'ятнадцяти років, вже великим і широким, з блондинистими вусами, і вона його балувала, бо він був схожий на свого батька. Er war ein hübscher blonder Junge von neunzehn, groß und breit, mit einem blonden Schnurrbart, und sie verwöhnte ihn, weil er wie sein Vater aussah. كان شابًا وسيمًا أشقر يبلغ من العمر تسعة عشر عامًا، طويلًا وعريضًا، بشارب أشقر، وكانت تدلله لأنه كان يشبه والده. Eigenlijk bedierf zij ze allen, ieder om een andere reden, maar Guy kon van haar alles gedaan krijgen. eigentlich|verderverder|sie|sie|alle|jeder|aus|einen|anderen|Grund|aber|Guy|konnte|von|ihr|alles|getan|bekommen في الواقع|أفسد|هي|هم|جميعا|كل واحد|ل|سبب|آخر|سبب|لكن|غي|كان يستطيع|منها|لها|كل شيء|فعل|الحصول على Насправді|зіпсула|вона|їх|всіх|кожного|з|одну|іншу|причину|але|Гай|міг|від|неї|все|зроблено|отримати Actually|spoiled|she|them|all|each|for|a|different|reason|but|Guy|could|from|her|everything|done|get Actually, she spoiled them all, each for a different reason, but Guy could get anything done by her. Насправді вона балувала всіх, кожного з іншої причини, але Гай міг отримати від неї все. Eigentlich verwöhnte sie sie alle, jeder aus einem anderen Grund, aber Guy konnte von ihr alles bekommen. في الواقع، كانت تدللهم جميعًا، كل واحد لسبب مختلف، لكن غي كان يستطيع أن يحصل منها على كل شيء. Hij pakte haar nu in zijn armen, vroeg nog eens: Er|nahm|sie|jetzt|in|seinen|Armen|fragte|noch|einmal هو|احتضن|لها|الآن|في|ذراعيه|ذراعيه|سأل|مرة أخرى|أخرى Він|обняв|її|тепер|в|його|обійми|запитав|ще|раз He|took|her|now|in|his|arms|asked|again|once He took her in his arms now, asked again: Він обняв її, ще раз запитав: Er nahm sie jetzt in seine Arme, fragte noch einmal: أخذها الآن في ذراعيه، وسأل مرة أخرى:

- Nu tante, waar ben je geweest? Nun|Tante|wo|bist|du|gewesen الآن|عمة|أين|كنت|أنت|ذهبت Тепер|тітка|де|ти був||була Now|aunt|where|have|you|been - Now aunt, where have you been? - Ну, тітко, де ти була? - Nun Tante, wo bist du gewesen? - الآن يا عمة، أين كنتِ؟

En zij bloosde, als een kind. Und|sie|errötete|wie|ein|Kind و|هي|احمرت خجلاً|مثل|طفل|طفل І|вона|почервоніла|як|одна|дитина And|she|blushed|like|a|child And she blushed, like a child. І вона зніяковіла, як дитина. Und sie errötete, wie ein Kind. وهي احمرت خجلاً، كطفلة. Zij wilde het niet zeggen, waar zij was geweest, maar zij had niet gerekend, dat zij haar zóo zouden overvallen. Sie|wollte|es|nicht|sagen|wo|sie|gewesen|gewesen|aber|sie||||||sie|so|würden|überfallen هي|أرادت|ذلك|لا|أن تقول|أين|هي|كانت|قد ذهبت|لكن|هم|كان لديهم|لا|حسبوا|أن|هم|هي|بهذه الطريقة|سوف|يهاجمون Вона|хотіла|це|не|сказати|де|вона|була|перебувала|але|вони||||||її|так|б могли|напасти She|wanted|it|not|to say|where|she|had been|been|but|they|had|not|counted|that|they|her|so|would|ambush She didn't want to say where she had been, but she hadn't expected that they would surprise her like this. Вона не хотіла казати, де була, але не очікувала, що її так раптово здивують. Sie wollte nicht sagen, wo sie gewesen war, aber sie hatte nicht damit gerechnet, dass sie sie so überfallen würden. لم ترغب في قول أين كانت، لكنها لم تتوقع أن يهاجموها بهذه الطريقة.

- Maar nergens! Aber|nirgendwo لكن|في أي مكان Але|ніде But|nowhere - But nowhere! - Але ніде! - Aber nirgends! - لكن في أي مكان! verweerde zij zich. verteidigte|sie|sich دافعت|هي|نفسها захищала|вона|себе se desgastó|| defended|she|herself she defended herself. вона захищалася. wehrte sie sich. دافعت عن نفسها. Ik heb gewandeld met Adèle... Ich|habe|gewandert|mit|Adèle أنا|قد|مشيت|مع|أديل Я|маю|гуляв|з|Адель I|have|walked|with|Adèle I walked with Adèle... Я гуляв з Адель... Ich bin mit Adèle spazieren gegangen... لقد مشيت مع أديل...

- O neen! Oh|nein أو|لا О|ні Oh|no - Oh no! - О ні! - Oh nein! - أوه لا! zei Guy, beslist. sagte|Guy|bestimmt قال|جاي|بالتأكيد сказав|Гай|рішуче said|Guy|definitely said Guy, decisively. сказав Гій, рішуче. sagte Guy entschieden. قال غي، بحزم. U is naar het oudje geweest... Sie|ist|zu|das|alte Haus|gewesen أنت|كان|إلى|ال|العجوز|ذهبت Ви|є|до|це|старенький|був You|is|to|the|old man|been You went to the old one... Ви були у старенької... Sie sind zu der Alten gegangen... لقد ذهبت إلى العجوز...

- Ach, wel neen. Ach|ja|nein آه|حقًا|لا Ах|ж|ні Oh|well|no - Oh, well no. - Ах, ні. - Ach, nein. - آه، لا.

- Ach, ja wel. Ach|ja|wohl آه|نعم|بالتأكيد Ах|так|добре Ah|yes|indeed - Oh, yes indeed. - Ах, так. - Ach, ja. - آه، نعم. - Toe kinderen, laat me nu. Komm|Kinder|lasst|mich|jetzt هيا|أطفال|اترك|لي|الآن Ну|діти|залиште|мене|зараз Come on|kids|leave|me|now - Come on kids, leave me alone now. - Ну, діти, залиште мене тепер. - Kom Kinder, lasst mich jetzt. - هيا يا أطفال، اتركوني الآن. Ik wil me wel even verkleeden... Waar is mama? Ich|will|mich|wohl|kurz|umziehen|Wo|ist|Mama أنا|أريد|نفسي|حقًا|قليلاً|أن أغير ملابسي|أين|هي|ماما Я|хочу|себе|ж|на хвилинку|переодягнутися|Де|є|мама I|want|myself|just|for a moment|change|Where|is|mom I want to change my clothes for a moment... Where is mom? Я хочу трохи переодягнутися... Де мама? Ich möchte mich kurz umziehen... Wo ist Mama? أريد أن أغير ملابسي قليلاً... أين أمي؟

- Mama is boven, zei Gerdy. Mama|ist|oben|sagte|Gerdy ماما|هي|في الطابق العلوي|قالت|جيردي Мама|є|нагорі|сказала|Гереді Mom|is|upstairs|said|Gerdy - Mom is upstairs, said Gerdy. - Мама нагорі, сказала Герді. - Mama ist oben, sagte Gerdy. - أمي في الأعلى، قالت جيردي. Tante, komt u beneden, gauw? Tante|kommt|Sie|nach unten|schnell عمة|تأتي|حضرتك|إلى الأسفل|بسرعة Тітка|приходить|ви|вниз|швидко Aunt|comes|you|downstairs|soon Aunt, are you coming downstairs, quickly? Тітко, ви спуститеся вниз, швидко? Tante, kommen Sie bitte schnell nach unten? عمة، هل يمكنك النزول، بسرعة؟ Wil ik thee zetten...? Will|ich|Tee|machen أريد|أنا|لك|وضع Хочу|я|тебе|поставити Do||you|brew Shall I make tea...? Хочете, я заварю чай...? Will ich Tee machen...? هل أضع الشاي...؟ De lamp opsteken...? Die|Lampe|anzünden ال|مصباح|إشعال The|лампа|запалити The|lamp|to light Light the lamp...? Запалити лампу...? Die Lampe anzünden...? هل أشعل المصباح...؟ Dat is gezellig, thee, als het zoo stormt. Das|ist|gemütlich|Tee|wenn|es|so|stürmt ذلك|يكون|مريح|شاي|عندما|هو|هكذا|تعصف Це|є|затишно|чай|коли|це|так|штормить That|is|cozy|tea|when|it|so|storms It's nice to have tea when it's storming like this. Це приємно, пити чай, коли так штормить. Das ist gemütlich, Tee, wenn es so stürmt. إنه لطيف، الشاي، عندما تكون العاصفة بهذا الشكل.

- Goed, kind, doe dat. Gut|Kind|tu|das جيد|طفل|افعل|ذلك Добре|дитина|зроби|це Good|child|do|that - Alright, dear, do that. - Добре, дитинко, зроби це. - Gut, Kind, mach das. - حسناً، عزيزي، افعل ذلك.

- Komt u gauw? Kommt|Sie| يأتي|حضرتك|قريباً Приходить|ви| Comes|you|soon - Are you coming soon? - Ви скоро прийдете? - Kommen Sie bald? - هل ستأتي قريباً؟

- Ja, ja, dadelijk... Ja|ja|gleich نعم|نعم|حالاً Так|так|зараз Yes|yes|right away - Yes, yes, right away... - Так, так, зараз... - Ja, ja, gleich... - نعم، نعم، حالاً...

Zij ging naar boven, de breede eiken trap op, die wendde... Waarom, altijd, als het woei, gedacht zij dien achtermiddag, toen zij zoo naar boven gegaan was, de gang over, de kamers door, tot het diepe donkere ledekant, waarin schemerde, op het kussen, het matte gezicht van de stervende vrouw... Heden als toen ratelde de zwarte regen tegen de ramen en de groote kabinetten op de donkere gang kraakten, met die plotse krakingen van oud hout, die dreunden en ploften soms door het huis... Maar men hoorde ze nauwlijks nu, omdat het huis niet meer stil was, omdat er nu altijd in de kamers, over de gangen, stemmen gonsden en jonge voeten zich repten, met al het nieuwe leven, dat in het huis was gekomen... Tien jaren, dacht Constance, terwijl zij, in haar kamer, het licht opstak om zich te verkleeden... Sie|ging|nach|oben|die|breite|Eichen|Treppe|hinauf|die|wendete|Warum|immer|wenn|es|windete|dachte|sie|jenen|Nachmittag|als|sie|so|nach|oben|gegangen|war|der|Flur|über|die|Zimmer|durch|bis|das|tiefe|dunkle|Bett|in dem|schimmerte|auf|das|Kissen|das|matte|Gesicht|von|die|sterbenden|Frau|Heute|wie|damals|prasselte|der|schwarze|Regen|gegen|die|Fenster|und|die|großen|Schränke|auf|dem|dunklen|Flur|knarrten|mit|die|plötzlichen|Knarren|von|altem|Holz|die|dröhnten|und|ploppten|manchmal|durch|das|Haus|Aber|man|hörte|sie|kaum|jetzt|weil|es|Haus|nicht|mehr|still|war|weil|er|jetzt|immer|in|den|Zimmer|über|die|Flure|Stimmen|summten|und|junge|Füße|sich|beeilten|mit|all|dem|neuen|Leben|das|in|das|Haus|war|gekommen|Zehn|Jahre|dachte|Constance|während|sie|in|ihrem|Zimmer|das|Licht|anzündete|um|sich|zu|umziehen هي|ذهبت|إلى|أعلى|الـ|عريض|البلوط|الدرج|إلى|الذي|التفت|لماذا|دائماً|عندما|هو|هبت الرياح|فكرت|هي|ذلك|بعد الظهر|عندما|هي|هكذا|إلى|أعلى|ذهبت|كان|الـ|الممر|عبر|الـ|الغرف|عبر|إلى|الـ|العميق|المظلم|سرير|فيه|كان يضيء|على|الـ|الوسادة|الـ|الباهت|وجه|لـ|الـ|المحتضرة|امرأة|اليوم|كما|عندما|دق|الـ|السوداء|المطر|على|الـ|النوافذ|و|الـ|الكبيرة|الخزائن|على|الـ|المظلم|الممر|صروا|مع|تلك|المفاجئة|الصرخات|لـ|القديم|الخشب|التي|دوت|و|انفجرت|أحياناً|عبر|الـ|المنزل|لكن|الناس|سمعوا|هم|بالكاد|الآن|لأن|هو|المنزل|ليس|أكثر|هادئاً|كان|لأن|هناك|الآن|دائماً|في|الـ|الغرف|عبر|الـ|الممرات|الأصوات|كانت تطن|و|الشابة|الأقدام|أنفسهم|أسرعوا|مع|كل|الـ|الجديد|الحياة|الذي|في|الـ|المنزل|كان|قد جاء|عشرة|سنوات|فكرت|كونستانس|بينما|هي|في|غرفتها|الغرفة|الـ|الضوء|أشعلت|من أجل|نفسها|أن|تتغير ||||||||||giraba|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||ratelde|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||gonsden|||||repten||||||||||||||||||||||||||| Вона|йшла|до|верх|цей|широкий|дубовий|сходи|вгору|які|поверталися|Чому|завжди|коли|він|дув|думала|вона|той|післяобідній|коли|вона|так|до|верх|пішла|була|цей|коридор|через|ці|кімнати|через|до|цей|глибокий|темний|ліжко|в якому|тьмяно світилося|на|цей|подушка|це|матове|обличчя|від|цієї|що вмирає|жінки|Сьогодні|як|тоді|стукотіла|цей|чорний|дощ|по|ці|вікна|і|ці|великі|шафи|на|цей|темний|коридор|тріщали|з|ті|раптові|тріщини|від|старого|дерева|які|греміли|і||іноді|через|цей|дім|Але|люди|чули|їх|ледве|тепер|тому що|цей|дім|не|більше|тихий|був|тому що|там|тепер|завжди|в|ці|кімнати|через|ці|коридори|голоси|гуділи|і|молоді|ноги|себе|поспішали|з|все|це|нове|життя|яке|в|цей|дім|був|прийшло|Десять|років|думала|Констанс|поки|вона|в|її|кімнаті|це|світло|запалювала|щоб|себе|для|переодягнутися She|went|up|upstairs|the|wide|oak|staircase|up|which|turned|Why|always|when|it|blew|thought|she|that|afternoon|when|she|so|up|upstairs|gone|had|the|hallway|across|the|rooms|through|to|the|deep|dark|bedstead|in which|dimly lit|on|the|pillow|the|dull|face|of|the|dying|woman|Today|as|then|rattled|the|black|rain|against|the|windows|and|the|large|cabinets|on|the|dark|hallway|creaked|with|those|sudden|crackings|of|old|wood|which|thundered|and|plopped|sometimes|through|the|house|But|one|heard|them|hardly|now|because|the|house|no longer|more|quiet|was|because|there|now|always|in|the|rooms|across|the|hallways|voices|buzzed|and|young|feet|themselves|hurried|with|all|the|new|life|that|in|the|house|was|come|Ten|years|thought|Constance|while|she|in|her|room|the|light|lit|to|herself|to|change She went upstairs, up the wide oak staircase, which turned... Why, always, when it was windy, she thought that afternoon, when she had gone upstairs like that, across the hallway, through the rooms, to the deep dark leather bed, where the dim face of the dying woman shimmered on the pillow... Today, like then, the black rain rattled against the windows and the large cabinets in the dark hallway creaked, with those sudden creaks of old wood, that sometimes thundered and popped through the house... But one hardly heard them now, because the house was no longer quiet, because there were now always voices buzzing in the rooms, and young feet hurried over the hallways, with all the new life that had come into the house... Ten years, Constance thought, as she lit the light in her room to change... Вона пішла нагору, широкими дубовими сходами, які вели... Чому, завжди, коли дув вітер, думала вона того післяобіддя, коли так піднімалася нагору, через коридор, через кімнати, до глибокого темного ліжка, в якому мерехтіло, на подушці, матове обличчя вмираючої жінки... Сьогодні, як і тоді, чорний дощ стукав у вікна, а великі шафи на темному коридорі скрипіли, з тими раптовими тріщинами старого дерева, які іноді греміли і падали по всьому будинку... Але їх тепер ледве чули, тому що будинок більше не був тихим, тому що тепер завжди в кімнатах, по коридорах, гули голоси і молоді ноги метушилися, з усім новим життям, яке прийшло в будинок... Десять років, думала Констанс, поки вона, у своїй кімнаті, запалювала світло, щоб переодягнутися... Sie ging nach oben, die breite Eichenstiege hinauf, die sich wandte... Warum, immer, wenn es wehte, dachte sie an jenen Nachmittag, als sie so nach oben gegangen war, den Flur überquert, durch die Zimmer, bis zum tiefen dunklen Ledersofa, in dem es dämmerte, auf dem Kissen, das matte Gesicht der sterbenden Frau... Heute wie damals prasselte der schwarze Regen gegen die Fenster und die großen Schränke im dunklen Flur knarrten, mit diesen plötzlichen Knarren von altem Holz, die manchmal durch das Haus dröhnten und plätscherten... Aber man hörte sie kaum jetzt, weil das Haus nicht mehr still war, weil jetzt immer in den Zimmern, über den Fluren, Stimmen summten und junge Füße sich eilten, mit all dem neuen Leben, das ins Haus gekommen war... Zehn Jahre, dachte Constance, während sie in ihrem Zimmer das Licht anzündete, um sich umzuziehen... صعدت إلى الأعلى، على الدرج العريض من البلوط، الذي كان يلتف... لماذا، دائماً، عندما كانت الرياح تعصف، كانت تفكر في ذلك بعد الظهر، عندما صعدت إلى الأعلى، عبر الممر، من خلال الغرف، إلى السرير العميق المظلم، الذي كان يتلألأ، على الوسادة، الوجه الباهت للمرأة المحتضرة... اليوم كما كان آنذاك، كانت الأمطار السوداء تتساقط على النوافذ وكانت الغرف الكبيرة في الممر المظلم تصدر أصواتاً، مع تلك الانفجارات المفاجئة من الخشب القديم، التي كانت تدوي وتنفجر أحياناً في المنزل... لكن لم يكن يُسمعها تقريباً الآن، لأن المنزل لم يعد هادئاً، لأن هناك دائماً أصوات تتردد في الغرف، عبر الممرات، وأقدام شابة تتعجل، مع كل الحياة الجديدة التي دخلت المنزل... عشر سنوات، فكرت كونستانس، بينما كانت في غرفتها، تشعل الضوء لتتغير...

SENT_CWT:AFkKFwvL=36.76 PAR_TRANS:gpt-4o-mini=6.78 SENT_CWT:AFkKFwvL=61.35 PAR_TRANS:gpt-4o-mini=60.71 SENT_CWT:AFkKFwvL=23.26 PAR_TRANS:gpt-4o-mini=6.83 SENT_CWT:AFkKFwvL=19.4 PAR_TRANS:gpt-4o-mini=7.03 en:AFkKFwvL uk:AFkKFwvL de:AFkKFwvL ar:AFkKFwvL openai.2025-01-22 ai_request(all=130 err=0.00%) translation(all=108 err=0.00%) cwt(all=2660 err=13.87%)