Дві Бочки
Two Barrels
Дві Бочки їхало колись селом: Одна з горілкою, повненька, Друга — порожня, тож слідком.
Two Barrels used to go through the village: One was full of vodka, the other was empty, so it was a trail.
Та, що з горілкою,— тихенько, Повагом йде собі та йде; Порожня ж так тобі пустує, Та так брика, та так басує, Що аж на все село гуде.
The one with the vodka is quiet, walking away with respect; the empty one is so loud, so barking, so bass, that it makes the whole village buzz.
Хто йде — і з ляку швидш звертає, Та ще й налає: «Який се враг її приніс?
Whoever comes along turns quickly out of fright, and curses: "What enemy has brought her?
Нехай їй біс!»
Damn her!"
Хто про свої діла стрекоче, Кому й не слід, коли захоче, Тому усяк мерщій зверта, Бо він такий, як Бочка та: Усіх од себе проганяє.
Whoever chirps about his business, who shouldn't, when he wants to, turn away from everyone, for he is like the barrel: He drives everyone away from him.
Зате розумний чоловік Живе тихесенько ввесь вік, Не торохтить і не гукає — Та й місце має.
But an intelligent man lives quietly all his life, Doesn't talk or shout - and has a place.