Вій 11 Viy 11

Він зійшов униз і побачив бричку, що з першого погляду скидалася на клуню на колесах. He went downstairs and saw a cart that looked like a barn on wheels at first glance. Справді, вона була глибока, як ніч у цегельні. Indeed, it was as deep as a night in a brickyard. То була собі звичайна краківська бричка, що в ній нараз по півсотні жидів мандрують з крамом по всіх місцях, де тільки зачують носом ярмарок. It was an ordinary Krakow wagon, in which fifty Jews traveled with goods to all the places where they could smell a fair. Тут його дожидало з шестеро здоровезних та дужих, хоч і підстаркуватих, козаків. There were six large and strong, albeit elderly, Cossacks waiting for him. Свитки з тонкого сукна з китицями показували, що ці козаки мали досить значного й багатого пана. Scrolls made of thin cloth with tassels showed that these Cossacks had a rather important and wealthy master. Невеликі шрами промовляли, що бували вони колись і на війні та ще й не без слави. Small scars told us that they had been to war before, and not without glory.

«Що ж робити? Що буде, те й буде!» — подумав собі філозоф і, звернувшись до козаків, голосно промовив: What will be, will be!" the philosopher thought to himself and, turning to the Cossacks, spoke loudly:

— Здорові були, браття-товариші! - You were healthy, brothers and comrades!

— Здоров будь, пане філозофе! - Hello, Mr. Philosopher! — відповів дехто з козаків. - some of the Cossacks answered.

— То оце мені доводиться сидіти разом з вами? - So I have to sit with you? А бричка знакомита! And the wagon is familiar! — говорив він, в неї залазячи. - He said, climbing into it. — Оце б іще згодити музику, то й танцювати можна. - If only we could find the right music, we could dance.

— Атож, похватненька бричка! - Yeah, it's a pretty good looking wagon! — мовив один козак, сідаючи на козлах поруч з машталіром, що зав'язав голову хусткою замість шапки, бо шапку вже заставив у шинку. - said one Cossack, sitting on the goats next to the mastaler, who tied his head with a scarf instead of a hat because he had already pawned his hat in the tavern. А ті п'ятеро разом з філозофом полізли всередину і повсідалися на мішках з усякими зробленими в місті закупами. And the five of them, along with the philosopher, climbed inside and sat on bags of all kinds of purchases made in the city. — Хотів би я знати, — мовив філозоф, — коли б, скажімо, накласти в цю бричку якогось краму, солі там чи залізних клинів, чи багато треба було б коней? - "I would like to know," said the philosopher, "if, say, I were to put some goods in this cart, salt or iron wedges, how many horses would be needed?

— Атож, — мовив, помовчавши, той, що на козлах сидів, козак, — немале число коней спотребилося б. - "Yes," said the Cossack who was sitting on the goats, after a pause, "a lot of horses would be needed.

Так до ладу відповівши, козак собі мислив, що має вже право мовчати всю дорогу. Having answered in this way, the Cossack thought that he had the right to remain silent all the way.

Філозофові дуже кортіло розпитати докладніше, хто такий був цей сотник, який саме на вдачу, що чувати про його дочку, що з такою пригодою вернулася додому і була вже при смерті, історія якої тепер так переплелася з його власною, і як там у них, і що діється в господі. Philosophus was eager to find out more about who this centurion was, what kind of luck he had, what he had heard about his daughter, who had returned home with such an adventure and was near death, whose story was now so intertwined with his own, and how they were doing, and what was happening in the Lord. Він почав був розпитувати їх, та козаки, мабуть, були так само філозофи, бо у відповідь на те мовчали і курили люльки, лежачи на мішках. He began to question them, but the Cossacks must have been philosophers as well, because they remained silent and smoked pipes while lying on their sacks.

Тільки один козак подав машталірові на козлах короткого наказа: Only one Cossack gave the marshal on the goats a short order:

— Гляди ж мені, Оверку, стара ти роззяво, як приїдеш до коршми на Чухрайлівськім шляху, то не забудь спинитися та збудити мене і всіх хлопців, якщо кому трапиться заснути. - Look here, Overk, you old gawker, when you get to the inn on the Chukhrailivskyi road, don't forget to stop and wake me and all the boys up if anyone happens to fall asleep.

По цьому він заснув і то дуже гучно. After that, he fell asleep, and very loudly. А втім, цей наказ був даремний, бо тільки-но велетенська бричка наблизилася до шинку на Чухрайлівському шляху, як усі в один голос закричали: «Стій!» До того ще й коні Оверкові такі були зучені, що й самі спинялися біля кожного шинку. However, this order was in vain, because as soon as the giant cart approached the tavern on Chukhrailivskyi Road, everyone shouted with one voice: "Stop!" In addition, Overko's horses were so well-trained that they stopped at every tavern.