Прощавай, літо!
Farewell, summer! (2)
Au revoir l'été (2)
Прощай, лето!
(2)
- Дідусю...
- Що, Дуг?
Дуглас проковтнув слину, заплющив очі і з темряви, в яку вгорнув сам себе, вихлюпнув:
|проглотил||заплющил||||темноты|||вогнал|||выхлюпнул
||||||||||wrapped|||spat out
Douglas swallowed, closed his eyes, and out of the darkness in which he had enveloped himself, blurted out:
- Смерть - це коли ти сам-один на пароплаві і він відпливає й везе тебе геть, а всі твої рідні залишаються на березі?
||||||||||||везет|||||||||
||||||||||departs||takes|||||||||
- A morte é quando você está sozinho em um navio a vapor e ele zarpa e leva você embora, e todos os seus parentes ficam em terra?
Дідусь перетравив почуте, придивився до кількох хмарин у небі, а тоді кивнув головою.
|переварил|услышанное|придивился|||облаков||||||
|digesting|what he had heard||||||||||
Grandfather digested what he heard, looked closely at a few clouds in the sky, and then nodded his head.
- Приблизно так, Дугласе.
А чому ти про це спитав?
- Та просто захотілося знати.
Дуглас провів очима хмарину, що пливла у високості й ніколи не була такою, як у цю мить, і більш ніколи такою не буде.
|||||плыла||высоте|||||||||||||||
|||a cloud||||the height|||||||||||||||
Douglas scanned the cloud that floated aloft and had never been the same as it was at this moment, and would never be the same again.
- Що ти хотів сказати, дідусю?
- Стривай, дай пригадаю.
подожди||вспомню
||I remember
- Hold on, let me remind you.
Прощавай, літо?
- Так, сер, - прошепотів Дуглас, пригорнувся до цього високого чоловіка поруч і, взявши його стару руку, міцно притулив до своєї щоки, а тоді поклав собі на голову - такою собі короною для молодого короля.
||||||||||||||||притулил||||||||||||короной|||
"Yes, sir," whispered Douglas, and huddled close to the tall man beside him, and, taking his old hand, pressed it firmly to his cheek, and then placed it on his head, a sort of crown for a young king.
Прощавай, літо!