Лев на облаві
Жили у гущині глибокого байрака Страшенний Лев, всесвітній Лис, Бурлака Вовк і наш Сірко-собака, Що із села помандрував у ліс І розбишакою зробився,— З людьми, чи що, не вжився. Побратались вони, щоб по-сусідськи жить, Ніколи шкоди не чинить; Умовились гуртом робити Облаву потайну, І хто добуде що — все нарівно ділити; Лев був за старшину. Улучив Лис годиноньку щасливу, У верболозі притаївсь І якось там козу дурну і полохливу Піймати умудривсь. Упоравсь молодець проворний І звістку другим дав як слід; Зраділи всі, що Лис такий моторний, Що буде їм вечеря і обід. Не гаючись, вони зійшлись на гору, І каже Лев: — Я зараз поділю; Глядіть, щоб не було ніякого тут спору, Бо перекору не терплю! Беру я першу четвертину,— По уговору — се моя; І другу тож собі кладу частину, Бо хто між вами дужчий? — Я! І третю слід мені… Не мовте ні словечка: Я — Лев, а не плоха овечка! Четверту ж хто торкне або нюхне, Той знатиме, як дратувать мене!.— І очі витріщив, і грива стала диба: Ану, мов, огризнись… «Нехай тобі і озеро, і риба»,— Подумали усі — та й розійшлись.
І я там був, і придивлявся, І кривду вилаять хотів,— Лев заричав, а я злякався І приказку десь загубив.
