Громада
Одваживсь Вовк у Лева попросити, Щоб старшиною до Овець Наставили його служити… Лукавий молодець! Попереду він кинувсь до Лисиці, Щоб тая нищечком у Львиці Поворожила про його; Лисичка здатна до сього: Крутнула хвостиком — і помоглося,— Все до ладу й прийшлося. Став думать Лев, що, може б, і не слід, Бо препоганий Вовчий рід,— Та треба ж іноді і жінці догодити… Тут як би владить так, Щоб який-небудь неборак Не здумав шелесту зробити: Скрутив, мов, як хотів… І Лев звелів Кликнуть громаду на пораду. Ну, чи громаду, то й громаду… Зійшлись… Ніхто нічого не сказав… І Вовчик старшиною став. А Вівці ж що? Хіба ж вони поснули, На раді стоячи? Про їх же діло йшло?. От те ж то й лишенько! Овечок не було, Бо не покликали — забули… А слід побуть їм там.
Панове громадяне! Ся байка вам В пригоді, може, стане…
