Байки Леонiда Глiбова, Квіти

Квіти Flowers

У гарному будинку на вікні Бриніли Квіти у макітрі; Тихесенько вони гойдалися на вітрі, Радіючи весні. In a beautiful house on the window Brynila Flowers in the makitra; They swayed quietly in the wind, rejoicing in spring. На другому вікні стояли інші Квіти: З паперу зроблені і шовком перевиті, На дротяних стебельцях, наче мак,— Хто йде, дивується усяк… Чого тепер не роблять люде! On the second window there were other Flowers: Made of paper and wrapped in silk, On wire stalks, like a poppy, - Everyone who walks by is surprised... What people don't do now! Без коней їздять,— ще колись І не такеє диво буде: От-от — дивись — На місяць злізуть панувати І там почнуть По-своєму порядкувати, Ще й земство заведуть… А покіль що — повернем річ на Квіти. They ride without horses, - one day And there will be such a miracle: Here and there - look - They will climb to the moon to rule And there they will begin to organize in their own way, They will also establish a zemstvo... And for now - let's turn the matter to Flowers. День парний був; у холодку спочити Ховавсь усяк. It was an even day; to rest in the cold Hiding everywhere. От справжні Квіти кажуть так: — Ой Вітрику, наш милий друже! The real Flowers say this: — Oh Windryka, our dear friend! Навій нам дощику мерщій, Бо душно стало дуже Скрізь по землі сухій.— А тії, шовком вбрані Квіти, Сміються з них: — Кому-кому — ще й вам годити,— Не бачили дурних! Bring us a little rain, Because it has become very stifling. Everywhere on earth is dry.— And those Flowers dressed in silk, Laugh at them: — To whom, to whom — and to you, too — They have not seen fools! Навій їм дощику із неба… Нащо він здавсь, коли його не треба? Bring them rain from the sky... Why did he surrender when he is not needed? Поналива води — Хоч не ходи. Pouring water - Even if you don't go. Не слід їм, Вітре, догоджати, Бо що вони за Квіти, треба знати? You shouldn't please them, Wind, Because what kind of Flowers are they, you need to know? Ще тиждень поцвітуть, А потім і посхнуть. They will bloom for another week, and then they will dry up. Ось ми не простою красою — Сам бачиш ти — І літом і зимою Уміємо цвісти…— А вітер віє, повіває… Вже близько хмара… дощик накрапає… І зразу зашумів — Долину звеселив… А тії Квіти, шовком вбрані, Попадали, неначе п'яні,— Пропала чвань! Тепер — куди не глянь — Скрізь по двору їх вітер носить.

Розумному, як кажуть, досить.