Start learning this lesson now

Гоголь Микола - Вій, Вій 21

Вій 21

Коли Свирид скінчив розказувати, з усіх боків знялися згадки про добру вдачу колишнього псаря.

— А про Шепчиху ти не чув?

— спитав Дорош у Хоми. — Ні, не чув.

— Еге-ге-ге!

То вас у бурсі, бачу, не дуже то й великого розуму вчать. Ну, то слухай. Є в нас на селі козак Шептун, — гарний такий козак. Він любить часом і вкрасти, і збрехати без потреби, та… гарний собі козак. Його хата не так і далеко відціль. Об таку саме пору, як оце ми сіли вечеряти, Шептун із жінкою, повечерявши, полягали спати, а що година була гарна, то Шепчиха лягла надворі, а Шептун у хаті, на лаві; ні, не так: Шепчиха в хаті на лаві, а Шептун надворі… — І не на лаві, а долі лягла Шепчиха, — підхопила баба, стоячи при порозі і спершись щокою на руку.

Дорош поглянув на неї, тоді поглянув униз, тоді знов на неї і, трохи помовчавши, сказав:

— Як здеру я з тебе при всіх спідницю, то негаразд буде.

Така пересторога справді допомогла. Стара притихла і вже ні разу не перебила йому мови. Дорош розказував далі: — А в колисці, що висіла серед хати, лежала дитина-однорічок, не скажу вже, хлопець чи дівчина.

Шепчиха лежала собі, а далі чує, що за дверима шкребеться собака і так скавулить, що хоч із хати втікай. Вона злякалася, бо ті баби — такий дурний народ, що покажи їй під вечір з-за дверей язика, то й душа втече в п'яти. А проте думає: «Дай лишень звезу по морді триклятого собаку, може, таки перестане скавуліти», — та, взявши кочергу, й вийшла відчинити двері. Не встигла вона дверей прочинити, як собака кинувся попід ногами і просто до колиски з дитиною. Бачить Шепчиха, що то вже не собака, а панночка; та нехай би вже панночка в такій подобі, як вона її знала, — було б ще півбіди; та ось яка штука й притичина, що вся вона була синя, а очима як жаром сипле. Схопила дитину, прокусила їй горло і давай кров з неї пити. Шепчиха тільки й устигла крикнути: «Ой, лишенько!» — та з хати. Тільки бачить, що двері з сіней замкнені. Вона на горище; сидить та й труситься дурна баба; а далі бачить, що панночка лізе до неї на горище, кинулася до неї та й почала кусати. Уже тільки вранці Шептун знайшов свою жінку, всю покусану та синю. А на другий день і померла дурна баба. Ось такі-то трапунки та спокуси бувають! Воно хоч і панського кодла, та вже коли відьма, то відьма. Отаке розказавши, Дорош вдоволено озирнувся і засунув пальця в свою люльку, готуючись набити її тютюном.

Вій 21 Viy 21

Коли Свирид скінчив розказувати, з усіх боків знялися згадки про добру вдачу колишнього псаря. When Svyryd finished his story, people from all sides remembered the good nature of the former psalmist.

— А про Шепчиху ти не чув? - Have you heard of Shepchikha?

— спитав Дорош у Хоми. - Dorosh asked Homa. — Ні, не чув.

— Еге-ге-ге! - Eh-heh-heh!

То вас у бурсі, бачу, не дуже то й великого розуму вчать. I see that you are not taught much intelligence in the bursa. Ну, то слухай. Well, then listen. Є в нас на селі козак Шептун, — гарний такий козак. There is a Cossack Sheptun in our village, a good Cossack. Він любить часом і вкрасти, і збрехати без потреби, та… гарний собі козак. He sometimes likes to steal and lie unnecessarily, but... he is a good Cossack. Його хата не так і далеко відціль. His house is not that far from the target. Об таку саме пору, як оце ми сіли вечеряти, Шептун із жінкою, повечерявши, полягали спати, а що година була гарна, то Шепчиха лягла надворі, а Шептун у хаті, на лаві; ні, не так: Шепчиха в хаті на лаві, а Шептун надворі… About the same time as we sat down to dinner, the Whisperer and the woman went to bed, and because it was a good hour, the Whisperer lay down outside, and the Whisperer in the house on the bench; no, not like that: The Whisperer was in the house on the bench, and the Whisperer was outside. — І не на лаві, а долі лягла Шепчиха, — підхопила баба, стоячи при порозі і спершись щокою на руку. - "And Shepchykha did not lie on the bench, but on the fate," the old woman picked up, standing at the threshold and resting her cheek on her hand.

Дорош поглянув на неї, тоді поглянув униз, тоді знов на неї і, трохи помовчавши, сказав: Dorosz looked at her, then looked down, then back up at her, and after a bit of silence, he said:

— Як здеру я з тебе при всіх спідницю, то негаразд буде. - If I pull off your skirt in front of everyone, it will be bad.

Така пересторога справді допомогла. This precaution really helped. Стара притихла і вже ні разу не перебила йому мови. The old woman became quiet and never interrupted him again. Дорош розказував далі: Dorosh continued to talk: — А в колисці, що висіла серед хати, лежала дитина-однорічок, не скажу вже, хлопець чи дівчина. - And in a cradle hanging in the middle of the house, there was a one-year-old child, I can't say whether it was a boy or a girl.

Шепчиха лежала собі, а далі чує, що за дверима шкребеться собака і так скавулить, що хоч із хати втікай. Shepchyha was lying there, and then she heard a dog scratching outside the door and whining so loudly that she could run away from the house. Вона злякалася, бо ті баби — такий дурний народ, що покажи їй під вечір з-за дверей язика, то й душа втече в п’яти. She was afraid, because those women are such a stupid people that if you stick your tongue out at them from behind the door in the evening, their souls will run away in their heels. А проте думає: «Дай лишень звезу по морді триклятого собаку, може, таки перестане скавуліти», — та, взявши кочергу, й вийшла відчинити двері. And yet she thought: "Let me just hit the damn dog in the face, maybe it will stop whining," and she took the poker and went out to open the door. Не встигла вона дверей прочинити, як собака кинувся попід ногами і просто до колиски з дитиною. Before she could open the door, the dog rushed under her feet and right to the cradle with the baby. Бачить Шепчиха, що то вже не собака, а панночка; та нехай би вже панночка в такій подобі, як вона її знала, — було б ще півбіди; та ось яка штука й притичина, що вся вона була синя, а очима як жаром сипле. Shepchikha sees that it is no longer a dog, but a young lady; and even if it were a young lady in the form she knew her, it would be half the trouble; but here's the thing: she was all blue and her eyes were like heat. Схопила дитину, прокусила їй горло і давай кров з неї пити. She grabbed the child, bit his throat and started drinking his blood. Шепчиха тільки й устигла крикнути: «Ой, лишенько!» — та з хати. The whisperer could only shout: "Oh, dear!" and ran out of the house. Тільки бачить, що двері з сіней замкнені. He only sees that the door to the hayloft is locked. Вона на горище; сидить та й труситься дурна баба; а далі бачить, що панночка лізе до неї на горище, кинулася до неї та й почала кусати. She went to the attic; the stupid old woman was sitting there shivering; and then she saw the young lady climbing up to her attic, rushed to her and started biting her. Уже тільки вранці Шептун знайшов свою жінку, всю покусану та синю. It was only in the morning that Sheptun found his wife, all bitten and blue. А на другий день і померла дурна баба. The next day, the stupid old woman died. Ось такі-то трапунки та спокуси бувають! These are the traps and temptations! Воно хоч і панського кодла, та вже коли відьма, то відьма. She may be a lord's scum, but if she's a witch, she's a witch. Отаке розказавши, Дорош вдоволено озирнувся і засунув пальця в свою люльку, готуючись набити її тютюном. Having said that, Dorosz looked around with satisfaction and stuck his finger into his pipe, preparing to fill it with tobacco.