×

Nous utilisons des cookies pour rendre LingQ meilleur. En visitant le site vous acceptez nos Politique des cookies.

image

Старший боярин, Розділ одинадцятий, 8

Розділ одинадцятий, 8

— Гей, просимо пана отамана і пана, — спотикнувся об невідоме слово пан Підотаманчий.

Йому швидко став на допомогу отець Діяковський:

— І пана Лундика.

— Атож. Пана отамана і пана Лундика просимо до столу, — доказав уже вирівняно пан Підотаманчий.

— Ну, а чия сьогодні варта, панове товариство? — ніби не зважаючи на запросини, спитався панотець Дмитро.

— Йду, йду, — відгукнувся Деркач від свойого ліжка, де щось робив.

І тепер, вхопивши рушницю-дробовика, швидко вибіг із землянки.

Після його двері лишилися відкритими навстяж. На столі вже стояло п'ять полив'яних мисок, сповнених галушками і помащеними пряженим салом. З мисок парувало і пахло, даючи знати про заправу.

— Ну, що ж, Господи, благослови, — почулися слова, нетерпляче ждані всіма.

І всі, загуркотівши, посідали на свої місця. Панотець посадив Лундика біля себе на покуті. І Канарей, і грубий селянин, і пан Підотаманчий, і отаман, і Лундик, і одноокий їли мовчки. Але тиша була напружена. Почувалося, що кожний боїться щось промовити і нагадати про події, одбуті перед піснею, яка всіх об'єднала одним настроєм і Гордія сповнила переконанням, що його прийняли у братчики без заперечень. І це прийняття буцім відбувалося у страшно давній час — ще тоді, коли на острові Хортиці запорожці перший раз стали їсти галушки. І що тепер про ті події всім відомо і говорити про них нерозумно. І ніхто нічим не виявив навмисно байдужості до часу, що в таких випадках буває з людьми. Тільки біля одчинених дверей обзивалися два цвіркуни, і від гасовки табунець комарів то спускався над трапезниками, то знов, відігнаний парою з мисок, злітав аж до гасовки. І тінь від них на стелі давала такі окреси, ніби і вона була комариний табунець. У землянку, у розчинені двері, тягло лісовою тишею і прохолодою. У верхній частині виходу біліло місячне світло і говорило про високу та світлу ніч з блискучим споконвічним колом посеред неба.

Learn languages from TV shows, movies, news, articles and more! Try LingQ for FREE

Розділ одинадцятий, 8

— Гей, просимо пана отамана і пана, — спотикнувся об невідоме слово пан Підотаманчий. |||ataman||||||||

Йому швидко став на допомогу отець Діяковський:

— І пана Лундика.

— Атож. Пана отамана і пана Лундика просимо до столу, — доказав уже вирівняно пан Підотаманчий. ||||||||||evened||

— Ну, а чия сьогодні варта, панове товариство? — ніби не зважаючи на запросини, спитався панотець Дмитро.

— Йду, йду, — відгукнувся Деркач від свойого ліжка, де щось робив.

І тепер, вхопивши рушницю-дробовика, швидко вибіг із землянки. ||||shotgun||||

Після його двері лишилися відкритими навстяж. На столі вже стояло п'ять полив'яних мисок, сповнених галушками і помащеними пряженим салом. |||||earthenware|bowls|filled|dumplings||smeared|rendered| З мисок парувало і пахло, даючи знати про заправу. ||steamed||||||sauce

— Ну, що ж, Господи, благослови, — почулися слова, нетерпляче ждані всіма. ||||||||waiting|by everyone

І всі, загуркотівши, посідали на свої місця. Панотець посадив Лундика біля себе на покуті. І Канарей, і грубий селянин, і пан Підотаманчий, і отаман, і Лундик, і одноокий їли мовчки. Але тиша була напружена. Почувалося, що кожний боїться щось промовити і нагадати про події, одбуті перед піснею, яка всіх об'єднала одним настроєм і Гордія сповнила переконанням, що його прийняли у братчики без заперечень. It was felt||||||||||that happened|||||united|||||||||||||objections І це прийняття буцім відбувалося у страшно давній час — ще тоді, коли на острові Хортиці запорожці перший раз стали їсти галушки. |||||||||||||island|Khortytsia|Cossacks||||| І що тепер про ті події всім відомо і говорити про них нерозумно. І ніхто нічим не виявив навмисно байдужості до часу, що в таких випадках буває з людьми. ||||||indifference||||||||| Тільки біля одчинених дверей обзивалися два цвіркуни, і від гасовки табунець комарів то спускався над трапезниками, то знов, відігнаний парою з мисок, злітав аж до гасовки. ||open||called out||crickets|||||mosquitoes||||the diners|||driven away|||||||the gas station І тінь від них на стелі давала такі окреси, ніби і вона була комариний табунець. ||||||||outlines|||||| У землянку, у розчинені двері, тягло лісовою тишею і прохолодою. |the dugout|||||forest||| У верхній частині виходу біліло місячне світло і говорило про високу та світлу ніч з блискучим споконвічним колом посеред неба. |||||||||||||||brilliant|eternal|||