Розділ сьомий, 6

Пронь від удару упав зі стільця, який з гуркотом відлетів до стіни, але Гордій вже на зваленого не дивився, а підіймав допитливо несамовитий погляд на панотця, до краю здивованого. |||||||||flew away|||||||fallen one||||||frenzied||||||astonished І почув страшний своїм звучанням голос:

— Навколішки, собача душе! І глянув Гордій на Проня знов, аж він уже стоїть, а з лівого ока течуть сльози у два струмки по щоці, і в правій руці тремтить револьвер, справлений йому в обличчя. |||at||||||||||||||||||||||||pointed||| І мить за миттю чорна голова кричить:

— Навколішки, навколішки, собача душе! І що сподіялося в розбурханій семінаристській душі, але він, преспокійно повернувшися спиною до небезпеки, став повільно йти до кухонних дверей. ||happened||agitated|seminary||||calmly|||||||||| І на єдину тільки мить йому забажалося плигнути через стіл, одіпхнути панотця, вискочити у вікно і бігти через яр додому тим самим напрямком, яким він уже йшов з першої зустрічі з панною Варкою. ||||||felt like|jump|||push||||||run|||||||||||||||Miss|Varka Але переміг темний людський інстинкт, який знав, що стояння тут перед револьвером чи вклякання навколішки з переляку або втікання принесло б раптову смерть. |||||||||||the revolver||kneeling down|||||running away|||| Цьому темному почуттю допомогла і панна Варка, підскочивши до Проня з криком:

— Не стріляйте! |don't shoot

І вдарила по озброєній руці. |||armed|

Револьвер стрельнув і поцілив в синю вазу, яка брязнула друзками. |fired||||blue|vase||shattered into pieces|pieces І застукотіли жовті коржики, розкочуючися по столі і гупаючи на підлогу разом з дзенькотом шкла. |they rolled|||rolling||||thumping|||||the clinking|of glass Гордій опинився в кухні. А отець Дмитро, тримаючи в правій руці чайник з горілкою, підійшов до Проня, який схвильовано ховав у кишеню зброю, заговорив:

— Будь ласка, шановний пане, цього тижня не турбуйтеся робити до нас візиту, бо панна Варка Дмитровна поїде до своєї родички в Полтаву! |||||||||||||||Ms Varka Dmytrivna||||||Poltava

А Пронь, повернувшися до панни, спитався:

— А ви що скажете?

Вона на нього подивилася і сказала:

— Нічого.

І вийшла швидко у свою кімнату, і чути було, як ізсередини заперлася. ||||||||||from inside|locked the door А Пронь вигукнув:

— Виходить, що чорта не прохай, він сам прийде. ||||ask||| До побачення.

І, гупаючи підборами чобіт, вийшов із столової. ||heels|||| Отець підійшов до дверей доччиної кімнати і постукав. ||||daughter's||| Але звідти почулися слова, здавлені риданням: ||||choked by|sobbing

— Татусю, зараз не йдіть! Daddy|||don't go Батько відповів:

— Добре, дитино.

І, обернувшися, почав дивитися по кімнаті і нарешті гукнув у розчинені двері кухні:

— Дунько, йди прибери! Dunko||

І сам пішов до себе в кабінет. Увійшла наймичка й стала роздивлятися по кімнаті.