Розділ третій, 1 Section trois, 1

Розділ третій

Якби Гордія хто спитав, чи він спав цієї ночі, то хлопець не здолав би твердо відповісти. ||||||||||||would be able||| If someone had asked Hordiy whether he had slept that night, the boy would not have been able to answer firmly. І якби таке саме питання було йому на супротивне твердження, то й тут він відповів би непевно. ||||||||opposite|||||||| And if the same question had been asked in opposition to his statement, he would have responded uncertainly here as well. Але міг би сказати тільки те твердо, що в церкві продзвонили "Достойно". ||||||||||rang out| But he could only firmly say that "Dostoyno" was rung in the church. А він лежить у клуні на сіні, з розплющеними очима, справленими в одчинену браму до яру. ||||||hay||with open||fixed||open||| And he lies in the barn on the hay, with his eyes wide open, fixed on the open gate to the ravine. Через верхи верб, осик, яворів і тополь — туди, до попової хати та церкви. ||||||poplar|||the priest's||| Through the tops of willows, aspens, maples, and poplars — there, to the priest's house and the church. Але якби його й тут хто спитав, чи він бачить той світ, що розгорнув частину своєї ранкової краси перед ним, то він одповідати напевно не хотів би. |||||||whether||||||unfolded|||||||||would answer|||| But if someone were to ask him here whether he sees that world that has unfolded part of its morning beauty before him, he would certainly not want to answer. Хіба лише очима зупинився б на тій сонячній смузі, що, прориваючися крізь драну стріху, переписувала всю середину в клуні і освітлювала коло брами діжку, накриту свитою, і в супротивному кінці складені старі стовпи та дошки. ||||||||||breaking through||tattered|thatch roof|wrote over||||||illuminated||||covered with a cloak||||opposite|||||| Could he stop only with his eyes on that sunny strip that, breaking through the tattered thatch, rewrote the entire interior of the barn and illuminated the barrel covered with a cloak by the gate, and at the opposite end, piled old posts and boards.

Гордій лежав під кожухом, скоцюрбившися і вслухаючися у якесь нове, невідоме для нього чуття, яким була переповнена вся його істота. ||||curled up||listening intently||||||||||||| Hordiy lay under the coat, curled up and listening to some new, unknown feeling that was filling his entire being. Воно було трохи похоже на ті настрої, які завжди супроводили шкільні нагороди проти великих свят, і на річні переможні переходи з класу в клас. |||||||||accompanied||||||||annual|||||| It was somewhat similar to those moods that always accompanied school awards against great holidays, and to the annual victorious transitions from class to class. Про них раз у раз хотілося комусь казати, здавлюючи в серці радість перед невдахою, аби не образити. ||||||||suppressing|||||the failure||| One wanted to tell someone about them from time to time, squeezing joy in the heart before the failure, so as not to offend. І завжди про них хотілося писати листи найбайдужішим своїм знайомим. ||about|||||the most indifferent|| And always there was a desire to write letters about them to the most indifferent acquaintances. А ось про це нове почуття, яке він здобув цієї ночі в походеньках, то вже напевне не напише нікому. ||||||||||||the walk|||||| But this new feeling that he had gained that night during the strolls, he surely would not tell anyone. Мало того, найлюбішій своїй тітці Горпині про його навіть не загикнеться. ||dearest|||Gorpyne|||||will not mention Moreover, he won't even mention it to his favorite aunt Horpyna. Воно у всім єстві шуміло, як якась спокусливо п'яна стидка загадка, яку споконвіку ніхто не відгадав, хоч і репали голови, силкуючись у цім напрямку. ||||whispered||||drunken|shameful|||since ancient times|||solved|||scratched||striving||this|direction It echoed in all its essence like some temptingly drunken shameful riddle that no one has ever solved since ancient times, even though they racked their brains trying in this direction. Ох, яке це чуття прекрасне й могутнє, незважаючи на свою таємничість та нерозгаданість. ||||||||||mystery||unexplained nature Oh, what a wonderful and powerful feeling it is, despite its mysteriousness and unsolved nature. Він знає, що якби воно забажало, то всі люди вийшли б із своїх дворів зі статками та худобою іприпровадила б їх йому аж до клуні, зірвавши пилюгу на стежках, на шляхах і на межах. |||||desired||||||||yards||possessions||livestock|and would bring||||||barn|kicking up|dust||on the paths||||| He knows that if it wanted, all the people would come out of their yards with riches and livestock and would lead them to him right up to the barn, stirring up dust on the paths, on the roads, and on the borders. Припровадили б і сказали б: візьми, все твоє і ми твої. we would bring|||||take||||| They would lead and say: take it all, it is yours and we are yours. А він їм відповів би: хоч пили од ваших отар і від вас заступили сонце, але тієї маленької дівочої постаті, що я зустрів під поповою хатою, не здолали в серці заступити, то через те ідіть собі від мене і женіть з собою худобу, бо не потрібні мені ні ви, ні ваші статки та маєтки, |||||even if||||flocks||||they blocked|||||girl's||||met||the priest's|the priest's house||||||||||||me||take||||||||||||||wealth and estates But he would respond to them: though I drank from your flocks and you blocked the sun from me, that little girl figure I met near the priest's house could not be blocked from my heart, so go away from me and take your livestock with you, for I need neither you nor your riches and properties.

І знає добре Гордій, що якби воно забажало, то всі вояки з усього світу зібралися б із своїми могутніми гарматами і заступили б всі тернівські поля і сказали б:і ми всі, і вся зброя твоя. ||||||||||soldiers|||||||||cannons|||||Ternivskyi||||||||||| And Gordiy knows well that if it wished, all the warriors from around the world would gather with their mighty cannons and fill all the thorny fields, saying: we are all here, and all your weapons. І потім зараз же щоб ревнули такими страшними громами, від яких осипалася б і глина у всіх хатах, і штукатурка з усіх церков, то серце його, сповнене нового почування, принесеного з нічних походеньок, одповіло б їм: забирайте з собою всі гармати та й ідіть від мене, бо не заглушили в мені маленьке слово, яке я почув під поповою хатою на нічних походеньках. |||||roared|||thunder|||would crumble|||||||||||||||||feeling||||walks|would answer||||with|||||||||||silenced||||||||||||| And then immediately they would roar with such terrible thunders, that the clay in all the houses would crumble, and the plaster from all the churches would fall, and his heart, filled with a new feeling brought from the night wanderings, would answer them: take all your cannons and go away from me, for they have not drowned out in me the little word I heard under the priest's house during the night wanderings. Не заглушили прикро докірливе, уроджене з перелякано-приємної несподіванки, слово "скажений", яке я виніс з-під попової хати, коли я був на нічних походеньках. |||reproachful|born|||pleasant|||||||||||||||| They have not drowned out the painfully reproachful, born of the frightened-pleasant unexpectedness, word 'furious', which I brought from under the priest's house when I was on the night wanderings.

І Гордій раптово схопився і виструнчився на повний зріст у своїй постелі, подивився вгору, де була щілина у почорнілій стрісі, мабуть, утворена вітрами, уся тепер налита сонцем. |||||straightened up|||||||||||crack||blackened|||formed by||||bathed in| And Hordiy suddenly jumped up and straightened to his full height in his bed, looked up at the crack in the blackened roof, which was probably formed by the winds, now all filled with sunlight. Подивився і сів так само раптово. He looked and sat up just as suddenly. І, швидко вбираючися, усміхався і приказував: "Ото так завдання... Ну, ну, справді завдання!" ||getting dressed|smiled||muttered||||||| And, quickly getting dressed, he smiled and said, "Well, what an assignment... Well, well, really an assignment!"