Прощавай, літо! Farewell, summer! (2) Au revoir l'été (2) Прощай, лето! (2)

- Дідусю...

- Що, Дуг?

Дуглас проковтнув слину, заплющив очі і з темряви, в яку вгорнув сам себе, вихлюпнув: |проглотил||заплющил||||темноты|||вогнал|||выхлюпнул ||||||||||wrapped|||spat out Douglas swallowed, closed his eyes, and out of the darkness in which he had enveloped himself, blurted out:

- Смерть - це коли ти сам-один на пароплаві і він відпливає й везе тебе геть, а всі твої рідні залишаються на березі? ||||||||||||везет||||||||| ||||||||||departs||takes||||||||| - A morte é quando você está sozinho em um navio a vapor e ele zarpa e leva você embora, e todos os seus parentes ficam em terra?

Дідусь перетравив почуте, придивився до кількох хмарин у небі, а тоді кивнув головою. |переварил|услышанное|придивился|||облаков|||||| |digesting|what he had heard|||||||||| Grandfather digested what he heard, looked closely at a few clouds in the sky, and then nodded his head.

- Приблизно так, Дугласе. А чому ти про це спитав?

- Та просто захотілося знати.

Дуглас провів очима хмарину, що пливла у високості й ніколи не була такою, як у цю мить, і більш ніколи такою не буде. |||||плыла||высоте||||||||||||||| |||a cloud||||the height||||||||||||||| Douglas scanned the cloud that floated aloft and had never been the same as it was at this moment, and would never be the same again.

- Що ти хотів сказати, дідусю?

- Стривай, дай пригадаю. подожди||вспомню ||I remember - Hold on, let me remind you. Прощавай, літо?

- Так, сер, - прошепотів Дуглас, пригорнувся до цього високого чоловіка поруч і, взявши його стару руку, міцно притулив до своєї щоки, а тоді поклав собі на голову - такою собі короною для молодого короля. ||||||||||||||||притулил||||||||||||короной||| "Yes, sir," whispered Douglas, and huddled close to the tall man beside him, and, taking his old hand, pressed it firmly to his cheek, and then placed it on his head, a sort of crown for a young king.

Прощавай, літо!