×

Utilizziamo i cookies per contribuire a migliorare LingQ. Visitando il sito, acconsenti alla nostra politica dei cookie.

image

A Double Barreled Detective Story by Mark Twain, PART II. CHAPTER I.

PART II. CHAPTER I.

The next afternoon the village was electrified with an immense sensation. A grave and dignified foreigner of distinguished bearing and appearance had arrived at the tavern, and entered this formidable name upon the register:

SHERLOCK HOLMES.

The news buzzed from cabin to cabin, from claim to claim; tools were dropped, and the town swarmed toward the center of interest. A man passing out at the northern end of the village shouted it to Pat Riley, whose claim was the next one to Flint Buckner's. At that time Fetlock Jones seemed to turn sick. He muttered to himself,

"Uncle Sherlock! The mean luck of it!—that he should come just when...." He dropped into a reverie, and presently said to himself: "But what's the use of being afraid of him? Anybody that knows him the way I do knows he can't detect a crime except where he plans it all out beforehand and arranges the clues and hires some fellow to commit it according to instructions.... Now there ain't going to be any clues this time—so, what show has he got? None at all. No, sir; everything's ready. If I was to risk putting it off.... No, I won't run any risk like that. Flint Buckner goes out of this world to-night, for sure." Then another trouble presented itself. "Uncle Sherlock 'll be wanting to talk home matters with me this evening, and how am I going to get rid of him? for I've got to be at my cabin a minute or two about eight o'clock." This was an awkward matter, and cost him much thought. But he found a way to beat the difficulty. "We'll go for a walk, and I'll leave him in the road a minute, so that he won't see what it is I do: the best way to throw a detective off the track, anyway, is to have him along when you are preparing the thing. Yes, that's the safest—I'll take him with me." Meantime the road in front of the tavern was blocked with villagers waiting and hoping for a glimpse of the great man. But he kept his room, and did not appear. None but Ferguson, Jake Parker the blacksmith, and Ham Sandwich had any luck. These enthusiastic admirers of the great scientific detective hired the tavern's detained-baggage lockup, which looked into the detective's room across a little alleyway ten or twelve feet wide, ambushed themselves in it, and cut some peep-holes in the window-blind. Mr. Holmes's blinds were down; but by-and-by he raised them. It gave the spies a hair-lifting but pleasurable thrill to find themselves face to face with the Extraordinary Man who had filled the world with the fame of his more than human ingenuities. There he sat—not a myth, not a shadow, but real, alive, compact of substance, and almost within touching distance with the hand.

"Look at that head!" said Ferguson, in an awed voice. "By gracious! that's a head!" "You bet!" said the blacksmith, with deep reverence. "Look at his nose! look at his eyes! Intellect? Just a battery of it!" "And that paleness," said Ham Sandwich. "Comes from thought—that's what it comes from. Hell! duffers like us don't know what real thought is." "No more we don't," said Ferguson. "What we take for thinking is just blubber-and-slush." "Right you are, Wells-Fargo. And look at that frown—that's deep thinking—away down, down, forty fathom into the bowels of things. He's on the track of something." "Well, he is, and don't you forget it. Say—look at that awful gravity—look at that pallid solemness—there ain't any corpse can lay over it." "No, sir, not for dollars! And it's his'n by hereditary rights, too; he's been dead four times a'ready, and there's history for it. Three times natural, once by accident. I've heard say he smells damp and cold, like a grave. And he—" "'Sh! Watch him! There—he's got his thumb on the bump on the near corner of his forehead, and his forefinger on the off one. His think-works is just a-grinding now, you bet your other shirt." "That's so. And now he's gazing up toward heaven and stroking his mustache slow, and—" "Now he has rose up standing, and is putting his clues together on his left fingers with his right finger. See? he touches the forefinger—now middle finger—now ring-finger—" "Stuck!" "Look at him scowl! He can't seem to make out that clue. So he—" "See him smile!—like a tiger—and tally off the other fingers like nothing! He's got it, boys; he's got it sure!" "Well, I should say! I'd hate to be in that man's place that he's after." Mr. Holmes drew a table to the window, sat down with his back to the spies, and proceeded to write. The spies withdrew their eyes from the peep-holes, lit their pipes, and settled themselves for a comfortable smoke and talk. Ferguson said, with conviction,

"Boys, it's no use talking, he's a wonder! He's got the signs of it all over him." "You hain't ever said a truer word than that, Wells-Fargo," said Jake Parker. "Say, wouldn't it 'a' been nuts if he'd a-been here last night?" "Oh, by George, but wouldn't it!" said Ferguson. "Then we'd have seen scientific work. Intellect—just pure intellect—away up on the upper levels, dontchuknow. Archy is all right, and it don't become anybody to belittle him, I can tell you. But his gift is only just eyesight, sharp as an owl's, as near as I can make it out just a grand natural animal talent, no more, no less, and prime as far as it goes, but no intellect in it, and for awfulness and marvelousness no more to be compared to what this man does than—than—Why, let me tell you what he'd have done. He'd have stepped over to Hogan's and glanced—just glanced, that's all—at the premises, and that's enough. See everything? Yes, sir, to the last little detail; and he'll know more about that place than the Hogans would know in seven years. Next, he would sit down on the bunk, just as ca'm, and say to Mrs. Hogan—Say, Ham, consider that you are Mrs. Hogan. I'll ask the questions; you answer them." "All right; go on." "'Madam, if you please—attention—do not let your mind wander. Now, then—sex of the child?' "'Female, your Honor.' "'Um—female. Very good, very good. Age?' "'Turned six, your Honor.' "'Um—young, weak—two miles. Weariness will overtake it then. It will sink down and sleep. We shall find it two miles away, or less. Teeth?' "'Five, your Honor, and one a-coming.' "'Very good, very good, very good, indeed.' You see, boys, he knows a clue when he sees it, when it wouldn't mean a dern thing to anybody else. 'Stockings, madam? Shoes?' "'Yes, your Honor—both.' "'Yarn, perhaps? Morocco?' "'Yarn, your Honor. And kip.' "'Um—kip. This complicates the matter. However, let it go—we shall manage. Religion?' "'Catholic, your Honor.' "'Very good. Snip me a bit from the bed blanket, please. Ah, thanks. Part wool—foreign make. Very well. A snip from some garment of the child's, please. Thanks. Cotton. Shows wear. An excellent clue, excellent. Pass me a pallet of the floor dirt, if you'll be so kind. Thanks, many thanks. Ah, admirable, admirable! Now we know where we are, I think.' You see, boys, he's got all the clues he wants now; he don't need anything more. Now, then, what does this Extraordinary Man do? He lays those snips and that dirt out on the table and leans over them on his elbows, and puts them together side by side and studies them—mumbles to himself, 'Female'; changes them around—mumbles, 'Six years old'; changes them this way and that—again mumbles: 'Five teeth—one a-coming—Catholic—yarn—cotton—kip—damn that kip.' Then he straightens up and gazes toward heaven, and plows his hands through his hair—plows and plows, muttering, 'Damn that kip!' Then he stands up and frowns, and begins to tally off his clues on his fingers—and gets stuck at the ring-finger. But only just a minute—then his face glares all up in a smile like a house afire, and he straightens up stately and majestic, and says to the crowd, 'Take a lantern, a couple of you, and go down to Injun Billy's and fetch the child—the rest of you go 'long home to bed; good-night, madam; good-night, gents.' And he bows like the Matterhorn, and pulls out for the tavern. That's his style, and the Only—scientific, intellectual—all over in fifteen minutes—no poking around all over the sage-brush range an hour and a half in a mass-meeting crowd for him, boys—you hear me!" "By Jackson, it's grand!" said Ham Sandwich. "Wells-Fargo, you've got him down to a dot. He ain't painted up any exacter to the life in the books. By George, I can just see him—can't you, boys?" "You bet you! It's just a photograft, that's what it is." Ferguson was profoundly pleased with his success, and grateful. He sat silently enjoying his happiness a little while, then he murmured, with a deep awe in his voice,

"I wonder if God made him?" There was no response for a moment; then Ham Sandwich said, reverently,

"Not all at one time, I reckon."

Learn languages from TV shows, movies, news, articles and more! Try LingQ for FREE

PART II. CHAPTER I. ЧАСТЬ II. ГЛАВА I.

The next afternoon the village was electrified with an immense sensation. Наступного дня село було наелектризоване, що викликало неймовірну сенсацію. A grave and dignified foreigner of distinguished bearing and appearance had arrived at the tavern, and entered this formidable name upon the register: |serious||noble, stately|||||||||||||||impressive presence|||| До таверни прибув поважний і поважний іноземець, який вписав це грізне ім'я до реєстру:

SHERLOCK HOLMES.

The news buzzed from cabin to cabin, from claim to claim; tools were dropped, and the town swarmed toward the center of interest. ||spread|||||||||||||||||||| Новини гули від хатини до хатини, від претензії до претензії; інструменти були кинуті, і місто кинулося до центру інтересу. A man passing out at the northern end of the village shouted it to Pat Riley, whose claim was the next one to Flint Buckner's. Мужчина, проходивший мимо в северном конце деревни, крикнул об этом Пэту Райли, чья заявка была следующей за заявкой Флинта Бакнера. Чоловік, який втратив свідомість на північному кінці села, прокричав це Пету Райлі, чия ділянка була наступною за ділянкою Флінта Бакнера. At that time Fetlock Jones seemed to turn sick. У той час Фетлок Джонс, здається, захворів. He muttered to himself, Він пробурмотів собі під ніс,

"Uncle Sherlock! "Дядьку Шерлоку! The mean luck of it!—that he should come just when...." He dropped into a reverie, and presently said to himself: "But what's the use of being afraid of him? |||||||||||||||daydream or meditation|||||||||||||| Какая подлая удача, что он пришел именно тогда, когда...." Он погрузился в задумчивость и вскоре сказал себе: "Но что толку бояться его? Яке нещастя, що він прийшов саме тоді, коли ....". Він поринув у роздуми і раптом сказав собі: "Але який сенс боятися його? "Але що толку боятися його? Anybody that knows him the way I do knows he can't detect a crime except where he plans it all out beforehand and arranges the clues and hires some fellow to commit it according to instructions.... Now there ain't going to be any clues this time—so, what show has he got? |||||||||||||||||||||||||||employs|||||||||||||||||||||||| Любой, кто знает его так, как знаю я, знает, что он не может раскрыть преступление, кроме тех случаев, когда он заранее все планирует, расставляет улики и нанимает какого-нибудь парня, чтобы тот совершил его по инструкции.... На этот раз никаких улик не будет - так какое же у него представление? Будь-хто, хто знає його так, як я, знає, що він не може розкрити злочин, окрім випадків, коли він планує все заздалегідь, розставляє докази і наймає якогось хлопця, щоб той здійснив його згідно з інструкціями..... Цього разу не буде ніяких доказів - то що ж він задумав? None at all. No, sir; everything's ready. If I was to risk putting it off.... No, I won't run any risk like that. Якби я ризикнув відкласти це на потім.... Ні, я не буду так ризикувати. Flint Buckner goes out of this world to-night, for sure." Флінт Бакнер покине цей світ сьогодні вночі, напевно". Then another trouble presented itself. І тут з'явилася інша проблема. "Uncle Sherlock 'll be wanting to talk home matters with me this evening, and how am I going to get rid of him? "Дядько Шерлок захоче поговорити зі мною про домашні справи сьогодні ввечері, і як мені його позбутися? for I've got to be at my cabin a minute or two about eight o'clock." бо я маю бути у себе в каюті за хвилину-другу близько восьмої". This was an awkward matter, and cost him much thought. Це було незручне питання, і він довго роздумував над ним. But he found a way to beat the difficulty. Але він знайшов спосіб подолати труднощі. "We'll go for a walk, and I'll leave him in the road a minute, so that he won't see what it is I do: the best way to throw a detective off the track, anyway, is to have him along when you are preparing the thing. "Ми підемо на прогулянку, і я залишу його на хвилину на дорозі, щоб він не бачив, чим я займаюся: найкращий спосіб збити детектива зі сліду - це мати його поруч, коли ви готуєте справу. Yes, that's the safest—I'll take him with me." Meantime the road in front of the tavern was blocked with villagers waiting and hoping for a glimpse of the great man. Тим часом дорога перед таверною була перекрита селянами, які чекали і сподівалися побачити велику людину. But he kept his room, and did not appear. Але він залишив свою кімнату і не з'являвся. None but Ferguson, Jake Parker the blacksmith, and Ham Sandwich had any luck. Нікому, крім Фергюсона, коваля Джейка Паркера та Сендвіча з шинкою, не пощастило. These enthusiastic admirers of the great scientific detective hired the tavern's detained-baggage lockup, which looked into the detective's room across a little alleyway ten or twelve feet wide, ambushed themselves in it, and cut some peep-holes in the window-blind. ||fans||||||||tavern's|||lockup||||||||||alley||||||set a trap|||||||||||| Эти восторженные поклонники великого ученого-детектива наняли в таверне камеру хранения, которая выходила в комнату детектива через небольшой переулок шириной в десять или двенадцать футов, устроили в ней засаду и прорубили в оконном стекле несколько отверстий для подглядывания. Ці захоплені шанувальники великого наукового детектива найняли камеру схову таверни, яка заглядала в кімнату детектива через маленький провулок шириною десять-дванадцять футів, влаштували там засідку і прорізали кілька отворів у віконній шторі. Mr. Holmes's blinds were down; but by-and-by he raised them. Жалюзі містера Холмса були опущені, але поступово він їх підняв. It gave the spies a hair-lifting but pleasurable thrill to find themselves face to face with the Extraordinary Man who had filled the world with the fame of his more than human ingenuities. |||||||||||||||||||||||||||||||||clever inventions Шпигунів охопило приємне хвилювання від того, що вони опинилися віч-на-віч з Надзвичайною Людиною, яка наповнила світ славою про свої більш ніж людські винаходи. There he sat—not a myth, not a shadow, but real, alive, compact of substance, and almost within touching distance with the hand. Там він сидів - не міф, не тінь, а реальний, живий, компактний, майже на відстані дотику руки.

"Look at that head!" |||head "Подивіться на цю голову!" said Ferguson, in an awed voice. ||||amazed| "By gracious! |graceful "Боже милостивий! that's a head!" "You bet!" "Ще б пак!" said the blacksmith, with deep reverence. |||||respectful admiration сказав коваль з глибокою пошаною. "Look at his nose! look at his eyes! Intellect? Just a battery of it!" Просто батарея цього!" "And that paleness," said Ham Sandwich. "І ця блідість", - сказав Бутерброд з шинкою. "Comes from thought—that's what it comes from. "Походить від думки - ось звідки вона походить. Hell! duffers like us don't know what real thought is." fools|||||||| Такі нероби, як ми, не знають, що таке справжня думка". "No more we don't," said Ferguson. "Більше не хочемо", - сказав Фергюсон. "What we take for thinking is just blubber-and-slush." |||||||nonsense||nonsense and drivel "То, что мы принимаем за мышление, - всего лишь подкожный жир". "Те, що ми сприймаємо за мислення, - це просто сльози і сльозотеча". "Right you are, Wells-Fargo. And look at that frown—that's deep thinking—away down, down, forty fathom into the bowels of things. І подивіться на його насуплений погляд - це глибока задумливість - вниз, вниз, на сорок сажнів у глибину речей. He's on the track of something." Він на шляху до чогось". "Well, he is, and don't you forget it. "Так, він є, і не забувай про це. Say—look at that awful gravity—look at that pallid solemness—there ain't any corpse can lay over it." |||||||||pale and lifeless|solemnity|||||||| Посмотрите на эту ужасную серьезность, посмотрите на эту бледную торжественность - ни один труп не сможет устоять перед ней". Подивіться на цю жахливу тяжкість, подивіться на цю бліду урочистість - жоден труп не може на неї лягти". "No, sir, not for dollars! "Ні, сер, не за долари! And it's his'n by hereditary rights, too; he's been dead four times a'ready, and there's history for it. ||his||||||||||already||||| До того ж, він належить йому за спадковим правом; він помер вже чотири рази, і про це свідчить історія. Three times natural, once by accident. I've heard say he smells damp and cold, like a grave. Я чула, що він пахне сирістю і холодом, як могила. And he—" "'Sh! Watch him! There—he's got his thumb on the bump on the near corner of his forehead, and his forefinger on the off one. Вот он положил большой палец на шишку в ближнем углу лба, а указательный - в дальнем. Ось - він тримає великий палець на горбку в ближньому кутку чола, а вказівний - на дальньому. His think-works is just a-grinding now, you bet your other shirt." Его мозговая фабрика сейчас просто скрежещет, можете не сомневаться". Його думка зараз просто шліфується, можете не сумніватися". "That's so. And now he's gazing up toward heaven and stroking his mustache slow, and—" А тепер він дивиться на небо і повільно погладжує свої вуса, і..." "Now he has rose up standing, and is putting his clues together on his left fingers with his right finger. "Тепер він підвівся, стоячи, і складає свої ключі на лівих пальцях правою рукою разом з пальцями лівої. See? he touches the forefinger—now middle finger—now ring-finger—" він торкається вказівного пальця, тепер середнього, тепер безіменного". "Stuck!" "Застряг!" "Look at him scowl! |||frown "Подивіться, як він насупився! He can't seem to make out that clue. Здається, він не може зрозуміти цю підказку. So he—" "See him smile!—like a tiger—and tally off the other fingers like nothing! |||||||count|||||| "Посмотрите, как он улыбается, как тигр, а остальные пальцы - как ни в чем не бывало! "Подивіться, як він посміхається, як тигр, і перерахуйте інші пальці, ніби нічого не сталося! He's got it, boys; he's got it sure!" Він зробив це, хлопці, він точно зробив це!" "Well, I should say! "Ну, треба сказати! I'd hate to be in that man's place that he's after." Я не хотів би опинитися на місці цієї людини, яку він переслідує". Mr. Holmes drew a table to the window, sat down with his back to the spies, and proceeded to write. Містер Холмс присунув до вікна стіл, сів спиною до шпигунів і почав писати. The spies withdrew their eyes from the peep-holes, lit their pipes, and settled themselves for a comfortable smoke and talk. Шпигуни відвели очі від вічка, запалили люльки і влаштувалися зручніше, щоб покурити і поговорити. Ferguson said, with conviction, |||firm belief

"Boys, it's no use talking, he's a wonder! "Хлопці, що тут говорити, він просто диво! He's got the signs of it all over him." Він має ознаки цього по всьому тілу". "You hain't ever said a truer word than that, Wells-Fargo," said Jake Parker. |||||more truthful|||||||| "Ви ніколи не говорили більш правдивих слів, ніж ці, Веллс-Фарго", - сказав Джейк Паркер. "Say, wouldn't it 'a' been nuts if he'd a-been here last night?" "Скажи, хіба не було б божевіллям, якби він був тут минулої ночі?" "Oh, by George, but wouldn't it!" "О, Джордже, але чи не було б це!" said Ferguson. "Then we'd have seen scientific work. "Тоді б ми побачили наукову роботу. Intellect—just pure intellect—away up on the upper levels, dontchuknow. ||||||||||don't you know Інтелект - просто чистий інтелект - далеко на верхніх рівнях, донтчукноу. Archy is all right, and it don't become anybody to belittle him, I can tell you. ||||||||||demean||||| С Арчи все в порядке, и не стоит его принижать, могу вам сказать. Арчі в порядку, і я можу вам сказати, що ніхто не принижує його гідність. But his gift is only just eyesight, sharp as an owl's, as near as I can make it out just a grand natural animal talent, no more, no less, and prime as far as it goes, but no intellect in it, and for awfulness and marvelousness no more to be compared to what this man does than—than—Why, let me tell you what he'd have done. ||||||||||owl|||||||||||||||||||||||||||||||||horribleness||wonderfulness||||||||||||||||||||| Но его дар - это всего лишь зрение, острое, как у совы, насколько я могу судить, просто великий природный животный талант, не больше, не меньше, и в высшей степени прекрасный, но никакого интеллекта в нем нет, и по ужасности и чудесности с тем, что делает этот человек, не сравнить... Что ж, позвольте мне сказать вам, что бы он сделал. Але його дар - це лише зір, гострий, як у сови, наскільки я можу розгледіти, просто великий природний тваринний талант, не більше, не менше, і чудовий, наскільки це можливо, але ніякого розуму в ньому немає, і для жаху і дива не можна порівняти з тим, що робить цей чоловік, ніж... Дозвольте мені сказати вам, що б він зробив. He'd have stepped over to Hogan's and glanced—just glanced, that's all—at the premises, and that's enough. |||||Hogan's bar|||||||||||| Он бы подошел к "Хогану" и взглянул - просто взглянул, и все - на помещение, и этого достаточно. Він підійшов би до Хогана і подивився - просто подивився, і все - на приміщення, і цього було б достатньо. See everything? Все бачиш? Yes, sir, to the last little detail; and he'll know more about that place than the Hogans would know in seven years. ||||||||||||||||Hogans||||| Так, сер, до найменших дрібниць; і він знатиме про це місце більше, ніж Хогани дізнаються за сім років. Next, he would sit down on the bunk, just as ca'm, and say to Mrs. Hogan—Say, Ham, consider that you are Mrs. Hogan. |||||||bed|||as if||||||||||||| Потім він сідав на койку, так само, як і я, і казав місіс Хоган: "Скажи, Хем, вважай, що ти - місіс Хоган". I'll ask the questions; you answer them." "All right; go on." "'Madam, if you please—attention—do not let your mind wander. "Пані, будь ласка - увага - не дозволяйте своєму розуму блукати. Now, then—sex of the child?' "'Female, your Honor.' "'Um—female. Very good, very good. Age?' "'Turned six, your Honor.' "'Um—young, weak—two miles. "Молодий, слабкий, дві милі. Weariness will overtake it then. Тоді його наздожене втома. It will sink down and sleep. Він опуститься і засне. We shall find it two miles away, or less. ||||two|||| Teeth?' "'Five, your Honor, and one a-coming.' "'Very good, very good, very good, indeed.' You see, boys, he knows a clue when he sees it, when it wouldn't mean a dern thing to anybody else. ||||||||||||||||dern thing|||| Бачите, хлопці, він розуміє підказку, коли бачить її, навіть якщо вона ні для кого іншого нічого не означає. 'Stockings, madam? "Панчохи, мадам? Shoes?' "'Yes, your Honor—both.' "'Yarn, perhaps? Morocco?' "'Yarn, your Honor. And kip.' |sleep "'Um—kip. This complicates the matter. However, let it go—we shall manage. Втім, нічого страшного - ми впораємося. Religion?' "'Catholic, your Honor.' "'Very good. Snip me a bit from the bed blanket, please. Cut|||||||| Ah, thanks. Part wool—foreign make. Частково шерсть - іноземного виробництва. Very well. A snip from some garment of the child's, please. Будь ласка, клаптик від якогось одягу дитини. Thanks. Cotton. Shows wear. Видно зношеність. An excellent clue, excellent. Чудова підказка, чудова. Pass me a pallet of the floor dirt, if you'll be so kind. |||a flat board||||||||| Thanks, many thanks. Ah, admirable, admirable! |worthy of respect| Now we know where we are, I think.' You see, boys, he's got all the clues he wants now; he don't need anything more. Бачите, хлопці, тепер у нього є всі підказки, які він хоче; йому більше нічого не потрібно. Now, then, what does this Extraordinary Man do? He lays those snips and that dirt out on the table and leans over them on his elbows, and puts them together side by side and studies them—mumbles to himself, 'Female'; changes them around—mumbles, 'Six years old'; changes them this way and that—again mumbles: 'Five teeth—one a-coming—Catholic—yarn—cotton—kip—damn that kip.' ||||||||||||||||||||||||||||muttering|||||||||||||||||||||||||||||| Он раскладывает эти ножницы и эту грязь на столе, опирается на них локтями, кладет их рядом и изучает - бормочет про себя: "Женщина"; меняет их местами - бормочет: "Шесть лет"; меняет их то так, то эдак - снова бормочет: "Пять зубов - один приходящий - католический - пряжа - хлопок - кипа - черт побери эту кипу". Він розкладає ці обрізки і бруд на столі, схиляється над ними на ліктях, кладе їх поруч і вивчає - бурмоче собі під ніс: "Жіноча"; перевертає їх - бурмоче: "Шість років"; перевертає так і сяк - знову бурмоче: "П'ять зубів - один прийдешній католицький - пряжа - бавовна - кіп - проклятий цей кіп". Then he straightens up and gazes toward heaven, and plows his hands through his hair—plows and plows, muttering, 'Damn that kip!' ||sits up|||stares||||plows|||||||||||| Потім він випростується і дивиться на небо, і проводить руками по волоссю - оре і оре, бурмочучи: "Чорт забирай цей кіп! Then he stands up and frowns, and begins to tally off his clues on his fingers—and gets stuck at the ring-finger. |||||||||count||||||||||||| Потім він підводиться, хмуриться і починає перераховувати свої підказки на пальцях - і застряє на безіменному пальці. But only just a minute—then his face glares all up in a smile like a house afire, and he straightens up stately and majestic, and says to the crowd, 'Take a lantern, a couple of you, and go down to Injun Billy's and fetch the child—the rest of you go 'long home to bed; good-night, madam; good-night, gents.' |||||||||||||||||very excited|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| Але лише на хвилину його обличчя осяяла усмішка, наче будинок у вогні, він випростався велично і велично і каже до натовпу: "Візьміть ліхтар, двоє з вас, і йдіть до індіанця Біллі та приведіть дитину, а решта йдіть додому спати; на добраніч, мадам, на добраніч, джентльмени. And he bows like the Matterhorn, and pulls out for the tavern. |||||Matterhorn|||||| І він вклоняється, як Маттерхорн, і тягнеться до таверни. That's his style, and the Only—scientific, intellectual—all over in fifteen minutes—no poking around all over the sage-brush range an hour and a half in a mass-meeting crowd for him, boys—you hear me!" Це його стиль, і єдиний - науковий, інтелектуальний - все закінчиться за п'ятнадцять хвилин, а не тинятися півтори години в натовпі для нього, хлопці, ви мене чуєте!" "By Jackson, it's grand!" "Клянуся Джексоном, це грандіозно!" said Ham Sandwich. "Wells-Fargo, you've got him down to a dot. "Веллс-Фарго", ви поклали його на лопатки. He ain't painted up any exacter to the life in the books. |||||more accurately|||||| Він не змалював жодного персонажа з життя, описаного в книжках. By George, I can just see him—can't you, boys?" Клянуся Джорджем, я просто бачу його, а ви, хлопці?" "You bet you! "Ще б пак! It's just a photograft, that's what it is." |||photograph|||| Це просто фототрансплантат, ось що це таке". Ferguson was profoundly pleased with his success, and grateful. Фергюсон був глибоко задоволений своїм успіхом і вдячний. He sat silently enjoying his happiness a little while, then he murmured, with a deep awe in his voice, Він трохи посидів мовчки, насолоджуючись своїм щастям, а потім пробурмотів з глибоким благоговінням у голосі,

"I wonder if God made him?" "Цікаво, чи створив його Бог?" There was no response for a moment; then Ham Sandwich said, reverently, |||||||||||with great respect Какое-то время никто не отвечал, затем Хэм Сэндвич с благоговением произнес,

"Not all at one time, I reckon." "Не все сразу, я думаю". "Не все за один раз, я вважаю".