×

Utilizziamo i cookies per contribuire a migliorare LingQ. Visitando il sito, acconsenti alla nostra politica dei cookie.


image

Гоголь Микола - Вій, Вій 01

Вій 01

Микола Гоголь

Вій Як тільки вдаряв уранці в Києві голосистий семінарський дзвін біля брами Братського монастиря, то вже з усього міста поспішали юрмами школярі та бурсаки.

Граматики, ритори, філозофи ще й богослови із зошитами під пахвою тяглися до класів. Граматики були ще дуже малі; ідучи, штовхали один одного й лихословили проміж себе щонайтоншим дискантом; майже всі вони були як не в дрантивій, то в брудній одежі, і в кишенях у них завжди було повно всякої негіді, як-от: камінчиків, пищиків, зроблених із пір'їн, недоїдків пирога, а часом то й маленьких горобенят, що з них якесь, раптом цвірінькнувши серед мертвої тиші в класі, достачало своєму патронові доброго гостинця лінійкою в обидві руки, а іноді й вишневих різок. Ритори йшли поважніше; одежа на них часто була й зовсім ціла, натомість на виду чи не завжди була яка-небудь прикраса, наче риторичний який троп: або одне око залазило десь аж під лоба, або ж замість губи цілий пухир, а то ще й інша яка ознака; ці розмовляли й божилися проміж себе тенором. Філозофи на цілу октаву нижче брали; в них у кишенях, окрім міцних корінців тютюну, не було нічого.

Про запас вони нічого не збирали і все, що потрапляло, одразу й споживали; від них тхнуло люлькою та горілкою, і часом так далеко, що перехожий ремісник, спинившись, довго ще нюхав, мов той гончак, повітря. Ринок під цей час тільки-но починав було ворушитись, і перекупки з бубликами, пундиками, гарбузовим насінням та маківниками шарпали наввипередки за поли тих, у кого були вони з тонкого сукна чи там з бавовни.

— Паничі, паничі!

Сюди, сюди! — лящали вони з усіх боків, — ось бублики, маківники, верчики, буханці добрі! Їй-бо, добрі! На меду! Сама пекла! Інша, щось піднявши довге, з тіста скручене, гукала:

— Ось бурулька!

Паничі, купуйте бурульку! — Не беріть у тої нічого!

Дивіться, яка вона бридка — і ніс поганий, і руки брудні… Та філозофів і богословів вони боялися зачіпати, бо філозофи й богослови любили тільки куштувати та ще й цілою жменею.

Вій 01 Viy 01 Viy 01

Микола Гоголь Nikolai Gogol

Вій Eyelashes Як тільки вдаряв уранці в Києві голосистий семінарський дзвін біля брами Братського монастиря, то вже з усього міста поспішали юрмами школярі та бурсаки. As soon as a loud seminar bell near the gates of the Bratsk Monastery struck in Kyiv in the morning, schoolchildren and students were hurried across the city.

Граматики, ритори, філозофи ще й богослови із зошитами під пахвою тяглися до класів. Grammarians, rhetoricians, philosophers and theologians with notebooks under their armpits were drawn to the classes. Граматики були ще дуже малі; ідучи, штовхали один одного й лихословили проміж себе щонайтоншим дискантом; майже всі вони були як не в дрантивій, то в брудній одежі, і в кишенях у них завжди було повно всякої негіді, як-от: камінчиків, пищиків, зроблених із пір’їн, недоїдків пирога, а часом то й маленьких горобенят, що з них якесь, раптом цвірінькнувши серед мертвої тиші в класі, достачало своєму патронові доброго гостинця лінійкою в обидві руки, а іноді й вишневих різок. The grammars were still very small; going, pushing each other and reprimanding among themselves the subtlest discounter; almost all of them were not in ragged, dirty clothes, and in their pockets they were always full of all sorts of bad things, such as pebbles, feathers, feather pies, and sometimes little rogues that one of them, suddenly blinking amidst the dead silence in the classroom, provided his patron with a good hotel with a ruler in both hands and sometimes a cherry cut. Ритори йшли поважніше; одежа на них часто була й зовсім ціла, натомість на виду чи не завжди була яка-небудь прикраса, наче риторичний який троп: або одне око залазило десь аж під лоба, або ж замість губи цілий пухир, а то ще й інша яка ознака; ці розмовляли й божилися проміж себе тенором. The rhetoricians walked more respectably; their clothes were often completely intact, but they almost always had some kind of decoration on display, like a rhetorical trope: one eye was crawling up under their foreheads, or a blister instead of a lip, or some other sign; they talked and swore among themselves in a tenor voice. Філозофи на цілу октаву нижче брали; в них у кишенях, окрім міцних корінців тютюну, не було нічого. Philosophers took the whole octave below; they had nothing in their pockets, except for the strong roots of tobacco.

Про запас вони нічого не збирали і все, що потрапляло, одразу й споживали; від них тхнуло люлькою та горілкою, і часом так далеко, що перехожий ремісник, спинившись, довго ще нюхав, мов той гончак, повітря. They didn't save anything for future use and consumed everything they came across; they smelled of pipe and vodka, and sometimes so far away that a passing artisan stopped and sniffed the air like a hound for a long time. Ринок під цей час тільки-но починав було ворушитись, і перекупки з бубликами, пундиками, гарбузовим насінням та маківниками шарпали наввипередки за поли тих, у кого були вони з тонкого сукна чи там з бавовни. The market was just beginning to stir at that time, and vendors selling bagels, pundits, pumpkin seeds, and poppy seeds were scrambling to grab the shelves of those who had thin cloth or cotton.

— Паничі, паничі! - Gentlemen, gentlemen!

Сюди, сюди! Come here, come here! — лящали вони з усіх боків, — ось бублики, маківники, верчики, буханці добрі! - They shouted from all sides, "Here are bagels, makivniki, verchiki, good loaves! Їй-бо, добрі! By golly, they are good! На меду! On honey! Сама пекла! I was burning myself! Інша, щось піднявши довге, з тіста скручене, гукала: Another, holding up something long and twisted from dough, called out:

— Ось бурулька! - Here's an icicle!

Паничі, купуйте бурульку! Gentlemen, buy an icicle! — Не беріть у тої нічого! - Don't take anything from her!

Дивіться, яка вона бридка — і ніс поганий, і руки брудні… Look how ugly she is - her nose is bad and her hands are dirty... Та філозофів і богословів вони боялися зачіпати, бо філозофи й богослови любили тільки куштувати та ще й цілою жменею. But they were afraid to touch philosophers and theologians, because philosophers and theologians liked to eat only, and they liked to eat a whole handful.