Вій 03 Viy 03

У дні урочисті і на свята семінаристи та бурсаки виряджалися по домівках з вертепом. On solemn days and holidays, the seminarians and bursaks would go home with a nativity scene. Часом грали кумедію, і тоді все відзначався хтось із богословів, на зріст мало чим нижченький за київську дзвіницю, удаючи Іродіяду чи Пентефрію, тую дружину вельможі єгипетського. Sometimes they would play a joke, and then one of the theologians, who was a little shorter than the Kyiv bell tower, would pretend to be Herodias or Penthephrya, the wife of an Egyptian nobleman. Як винагороду отримували вони сувій полотна чи мішок проса, або там півгусака вареного чи щось такеє. As a reward, they received a scroll of cloth or a sack of millet, or half a boiled goose or something like that.

Увесь оцей учений люд, — і семінарія, і бурса, що живили спадкову ворожнечу одне до одного, — над усяку міру бідний був на харч, ще й до того сильно ненажерливий, так що зовсім марна була б річ злічити, скільки кожний з них уминав за вечерею галушок, і через те доброхітних пожертв заможних господарів ніяк не вистачало. All these learned people, both the seminary and the bursa, who harbored a hereditary enmity toward each other, were extremely poor in food, and even more so, very gluttonous, so that it would be a futile thing to count how many dumplings each of them ate at dinner, and thus the kindly donations of wealthy hosts were not enough. Тоді сенат, із філозофів та богословів складений, виряджав граматиків і риторів з якимось філозофом за ватажка, — а то й собі приєднавшися, — з мішками на плечах пустошити чужі городи. At that time, the Senate, composed of philosophers and theologians, sent grammarians and rhetoricians with some philosopher as their leader, or even joined them, to ravage other people's gardens with sacks on their shoulders. Так у бурсі з'являлася гарбузяна каша. This is how pumpkin porridge appeared in the bursa. Сенатори до того об'їдалися кавунами й динями, що другого дня авдитори наслухували від них замість одної вже дві орації: одну уста вимовляли, друга бурчала у животі сенаторському. The senators gorged themselves on watermelons and melons to such an extent that the next day the authors heard two orations from them instead of one: one from their mouths, the other rumbling in the senator's stomach. Бурса й семінарія носили якусь довгу подобизну каптанів, які тяглися аж по сіє врем'я : слівце технічне, що означало: аж за п'яти. The bursa and the seminary wore a kind of long cloak that stretched all the way down to the heels: a technical word that meant: all the way down to the heels. Не було урочистішої для семінарії події, як вакації: вони починалися з місяця червня, коли вже бурсу розпускали по домівках. There was no more solemn event for the seminary than vacations: they began in the month of June, when the bursa was sent home. Тоді весь битий шлях аж кишів від граматиків, риторів, філозофів та богословів. Back then, the entire beaten path was teeming with grammarians, rhetoricians, philosophers, and theologians. Хто не мав свого пристановища, той ішов до когось із своїх товаришів. Those who did not have their own place of refuge went to one of their comrades. Філозофи й богослови виряджалися на кондиції , себто бралися вчити або підготовлювати дітей заможних батьків, і здобували за це на рік нові чоботи, а то й сурдут. Philosophers and theologians dressed up for the konditions, i.e., they took on the task of teaching or preparing the children of wealthy parents, and in return received new boots or even a trumpet for a year. Оця вся ватага сунула разом цілим табором, варила собі кашу й ночувала серед поля. This whole bunch of people camped together, cooked porridge and spent the night in the middle of the field. Кожний тарабанив за собою мішка, де була одна сорочка та онуч пара. Each man carried a sack with him, which contained a shirt and a pair of shoes. Богослови були найощадніші та найохайніші: щоб не стоптувати чобіт, вони роззували їх, вішали на ціпки й несли на плечах, а найпаче як було болото: тоді вони, підкачавши шаровари по коліна, одчайдушне розльопували своїми ногами калюжі. The theologians were the most frugal and tidy: to avoid trampling their boots, they would take them off, hang them on sticks, and carry them on their shoulders, especially when there was mud: then they would pull up their knee-length trousers and desperately lick the puddles with their feet. А нагледівши десь збоку хутір, одразу ж завертали з битого шляху і, підійшовши до хати, чепурнішої з-межи інших, шикувалися в ряд попід вікнами і на весь голос заводили канта. And when they saw a farm somewhere off to the side, they would immediately turn off the beaten path and, approaching a house that was more elegant than the others, line up in a row under the windows and start playing the cantata at the top of their voices.