×

LingQをより快適にするためCookieを使用しています。サイトの訪問により同意したと見なされます クッキーポリシー.

image

A Double Barreled Detective Story by Mark Twain, PART I. CHAPTER III.

PART I. CHAPTER III.

Extracts from letters to the mother:

DENVER, April 3, 1897 I have now been living several days in the same hotel with Jacob Fuller. I have his scent; I could track him through ten divisions of infantry and find him. I have often been near him and heard him talk. He owns a good mine, and has a fair income from it; but he is not rich. He learned mining in a good way—by working at it for wages. He is a cheerful creature, and his forty-three years sit lightly upon him; he could pass for a younger man—say thirty-six or thirty-seven. He has never married again—passes himself off for a widower. He stands well, is liked, is popular, and has many friends. Even I feel a drawing toward him—the paternal blood in me making its claim. How blind and unreasoning and arbitrary are some of the laws of nature—the most of them, in fact! My task is become hard now—you realize it? you comprehend, and make allowances?—and the fire of it has cooled, more than I like to confess to myself. But I will carry it out. Even with the pleasure paled, the duty remains, and I will not spare him.

And for my help, a sharp resentment rises in me when I reflect that he who committed that odious crime is the only one who has not suffered by it. The lesson of it has manifestly reformed his character, and in the change he is happy. He, the guilty party, is absolved from all suffering; you, the innocent, are borne down with it. But be comforted—he shall harvest his share.

SILVER GULCH, May 19 I placarded Form No. 1 at midnight of April 3; an hour later I slipped Form No. 2 under his chamber door, notifying him to leave Denver at or before 11.50 the night of the 14th.

Some late bird of a reporter stole one of my placards, then hunted the town over and found the other one, and stole that. In this manner he accomplished what the profession call a "scoop"—that is, he got a valuable item, and saw to it that no other paper got it. And so his paper—the principal one in the town—had it in glaring type on the editorial page in the morning, followed by a Vesuvian opinion of our wretch a column long, which wound up by adding a thousand dollars to our reward on the paper's account! The journals out here know how to do the noble thing—when there's business in it. At breakfast I occupied my usual seat—selected because it afforded a view of papa Fuller's face, and was near enough for me to hear the talk that went on at his table. Seventy-five or a hundred people were in the room, and all discussing that item, and saying they hoped the seeker would find that rascal and remove the pollution of his presence from the town—with a rail, or a bullet, or something.

When Fuller came in he had the Notice to Leave—folded up—in one hand, and the newspaper in the other; and it gave me more than half a pang to see him. His cheerfulness was all gone, and he looked old and pinched and ashy. And then—only think of the things he had to listen to! Mamma, he heard his own unsuspecting friends describe him with epithets and characterizations drawn from the very dictionaries and phrase-books of Satan's own authorized editions down below. And more than that, he had to agree with the verdicts and applaud them. His applause tasted bitter in his mouth, though; he could not disguise that from me; and it was observable that his appetite was gone; he only nibbled; he couldn't eat. Finally a man said,

"It is quite likely that that relative is in the room and hearing what this town thinks of that unspeakable scoundrel. I hope so." Ah, dear, it was pitiful the way Fuller winced, and glanced around scared! He couldn't endure any more, and got up and left. During several days he gave out that he had bought a mine in Mexico, and wanted to sell out and go down there as soon as he could, and give the property his personal attention. He played his cards well; said he would take $40,000—a quarter in cash, the rest in safe notes; but that as he greatly needed money on account of his new purchase, he would diminish his terms for cash in full, He sold out for $30,000. And then, what do you think he did? He asked for greenbacks, and took them, saying the man in Mexico was a New-Englander, with a head full of crotchets, and preferred greenbacks to gold or drafts. People thought it queer, since a draft on New York could produce greenbacks quite conveniently. There was talk of this odd thing, but only for a day; that is as long as any topic lasts in Denver.

I was watching, all the time. As soon as the sale was completed and the money paid—which was on the 11th—I began to stick to Fuller's track without dropping it for a moment. That night—no, 12th, for it was a little past midnight—I tracked him to his room, which was four doors from mine in the same hall; then I went back and put on my muddy day-laborer disguise, darkened my complexion, and sat down in my room in the gloom, with a gripsack handy, with a change in it, and my door ajar. For I suspected that the bird would take wing now. In half an hour an old woman passed by, carrying a grip; I caught the familiar whiff, and followed with my grip, for it was Fuller. He left the hotel by a side entrance, and at the corner he turned up an unfrequented street and walked three blocks in a light rain and a heavy darkness, and got into a two-horse hack, which, of course, was waiting for him by appointment. I took a seat (uninvited) on the trunk platform behind, and we drove briskly off. We drove ten miles, and the hack stopped at a way station and was discharged. Fuller got out and took a seat on a barrow under the awning, as far as he could get from the light; I went inside, and watched the ticket-office. Fuller bought no ticket; I bought none. Presently the train came along, and he boarded a car; I entered the same car at the other end, and came down the aisle and took the seat behind him. When he paid the conductor and named his objective point, I dropped back several seats, while the conductor was changing a bill, and when he came to me I paid to the same place—about a hundred miles westward.

From that time for a week on end he led me a dance. He travelled here and there and yonder—always on a general westward trend—but he was not a woman after the first day. He was a laborer, like myself, and wore bushy false whiskers. His outfit was perfect, and he could do the character without thinking about it, for he had served the trade for wages. His nearest friend could not have recognized him. At last he located himself here, the obscurest little mountain camp in Montana; he has a shanty, and goes out prospecting daily; is gone all day, and avoids society. I am living at a miner's boarding-house, and it is an awful place: the bunks, the food, the dirt—everything. We have been here four weeks, and in that time I have seen him but once; but every night I go over his track and post myself. As soon as he engaged a shanty here I went to a town fifty miles away and telegraphed that Denver hotel to keep my baggage till I should send for it. I need nothing here but a change of army shirts, and I brought that with me.

SILVER GULCH, June 12.

The Denver episode has never found its way here, I think. I know the most of the men in camp, and they have never referred to it, at least in my hearing. Fuller doubtless feels quite safe in these conditions. He has located a claim, two miles away, in an out-of-the-way place in the mountains; it promises very well, and he is working it diligently. Ah, but the change in him! He never smiles, and he keeps quite to himself, consorting with no one—he who was so fond of company and so cheery only two months ago. I have seen him passing along several times recently—drooping, forlorn, the spring gone from his step, a pathetic figure. He calls himself David Wilson.

I can trust him to remain here until we disturb him. Since you insist, I will banish him again, but I do not see how he can be unhappier than he already is. I will go hack to Denver and treat myself to a little season of comfort, and edible food, and endurable beds, and bodily decency; then I will fetch my things, and notify poor papa Wilson to move on.

DENVER, June 19.

They miss him here. They all hope he is prospering in Mexico, and they do not say it just with their mouths, but out of their hearts. You know you can always tell. I am loitering here overlong, I confess it. But if you were in my place you would have charity for me. Yes, I know what you will say, and you are right: if I were in your place, and carried your scalding memories in my heart—

I will take the night train back to-morrow.

DENVER, June 20.

God forgive us, mother, we are hunting the wrong man! I have not slept any all night. I am now awaiting, at dawn, for the morning train—and how the minutes drag, how they drag!

This Jacob Fuller is a cousin of the guilty one. How stupid we have been not to reflect that the guilty one would never again wear his own name after that fiendish deed! The Denver Fuller is four years younger than the other one; he came here a young widower in '79, aged twenty-one—a year before you were married; and the documents to prove it are innumerable. Last night I talked with familiar friends of his who have known him from the day of his arrival. I said nothing, but a few days from now I will land him in this town again, with the loss upon his mine made good; and there will be a banquet, and a torch-light procession, and there will not be any expense on anybody but me. Do you call this "gush"? I am only a boy, as you well know; it is my privilege. By-and-by I shall not be a boy any more.

SILVER GULCH, July 3.

Mother, he is gone! Gone, and left no trace. The scent was cold when I came. To-day I am out of bed for the first time since. I wish I were not a boy; then I could stand shocks better. They all think he went west. I start to-night, in a wagon—two or three hours of that, then I get a train. I don't know where I'm going, but I must go; to try to keep still would be torture. Of course he has effaced himself with a new name and a disguise. This means that I may have to search the whole globe to find him. Indeed it is what I expect. Do you see, mother? It is I that am the Wandering Jew. The irony of it! We arranged that for another.

Think of the difficulties! And there would be none if I only could advertise for him. But if there is any way to do it that would not frighten him, I have not been able to think it out, and I have tried till my brains are addled. "If the gentleman who lately bought a mine in Mexico and sold one in Denver will send his address to—" (to whom, mother? ), "it will be explained to him that it was all a mistake; his forgiveness will be asked, and full reparation made for a loss which he sustained in a certain matter." Do you see? He would think it a trap. Well, any one would. If I should say, "It is now known that he was not the man wanted, but another man—a man who once bore the same name, but discarded it for good reasons"—would that answer? But the Denver people would wake up then and say "Oho!" and they would remember about the suspicious greenbacks, and say, "Why did he run away if he wasn't the right man?—it is too thin." If I failed to find him he would be ruined there—there where there is no taint upon him now. You have a better head than mine. Help me.

I have one clue, and only one. I know his handwriting. If he puts his new false name upon a hotel register and does not disguise it too much, it will be valuable to me if I ever run across it.

SAN FRANCISCO, June 28, 1898.

You already know how well I have searched the states from Colorado to the Pacific, and how nearly I came to getting him once. Well, I have had another close miss. It was here, yesterday. I struck his trail, hot, on the street, and followed it on a run to a cheap hotel. That was a costly mistake; a dog would have gone the other way. But I am only part dog, and can get very humanly stupid when excited. He had been stopping in that house ten days; I almost know, now, that he stops long nowhere, the past six or eight months, but is restless and has to keep moving. I understand that feeling! and I know what it is to feel it. He still uses the name he had registered when I came so near catching him nine months ago—"James Walker"; doubtless the same he adopted when he fled from Silver Gulch. An unpretending man, and has small taste for fancy names. I recognized the hand easily, through its slight disguise. A square man, and not good at shams and pretenses.

They said he was just gone, on a journey; left no address; didn't say where he was going; looked frightened when asked to leave his address; had no baggage but a cheap valise; carried it off on foot—a "stingy old person, and not much loss to the house." "Old!" I suppose he is, now. I hardly heard; I was there but a moment. I rushed along his trail, and it led me to a wharf. Mother, the smoke of the steamer he had taken was just fading out on the horizon! I should have saved half an hour if I had gone in the right direction at first. I could have taken a fast tug, and should have stood a chance of catching that vessel. She is bound for Melbourne.

HOPE CANYON, CALIFORNIA, October 3, 1900.

You have a right to complain. "A letter a year" is a paucity; I freely acknowledge it; but how can one write when there is nothing to write about but failures? No one can keep it up; it breaks the heart.

I told you—it seems ages ago, now—how I missed him at Melbourne, and then chased him all over Australasia for months on end.

Well, then, after that I followed him to India; almost saw him in Bombay; traced him all around—to Baroda, Rawal-Pindi, Lucknow, Lahore, Cawnpore, Allahabad, Calcutta, Madras—oh, everywhere; week after week, month after month, through the dust and swelter—always approximately on his track, sometimes close upon him, yet never catching him. And down to Ceylon, and then to—Never mind; by-and-by I will write it all out.

I chased him home to California, and down to Mexico, and back again to California. Since then I have been hunting him about the state from the first of last January down to a month ago. I feel almost sure he is not far from Hope Canyon; I traced him to a point thirty miles from here, but there I lost the trail; some one gave him a lift in a wagon, I suppose.

I am taking a rest, now—modified by searchings for the lost trail. I was tired to death, mother, and low-spirited, and sometimes coming uncomfortably near to losing hope; but the miners in this little camp are good fellows, and I am used to their sort this long time back; and their breezy ways freshen a person up and make him forget his troubles. I have been here a month. I am cabining with a young fellow named "Sammy" Hillyer, about twenty-five, the only son of his mother—like me—and loves her dearly, and writes to her every week—part of which is like me. He is a timid body, and in the matter of intellect—well, he cannot be depended upon to set a river on fire; but no matter, he is well liked; he is good and fine, and it is meat and bread and rest and luxury to sit and talk with him and have a comradeship again. I wish "James Walker" could have it. He had friends; he liked company. That brings up that picture of him, the time that I saw him last. The pathos of it! It comes before me often and often. At that very time, poor thing, I was girding up my conscience to make him move on again!

Hillyer's heart is better than mine, better than anybody's in the community, I suppose, for he is the one friend of the black sheep of the camp—Flint Buckner—and the only man Flint ever talks with or allows to talk with him. He says he knows Flint's history, and that it is trouble that has made him what he is, and so one ought to be as charitable toward him as one can. Now none but a pretty large heart could find space to accommodate a lodger like Flint Buckner, from all I hear about him outside. I think that this one detail will give you a better idea of Sammy's character than any labored-out description I could furnish you of him. In one of our talks he said something about like this: "Flint is a kinsman of mine, and he pours out all his troubles to me—empties his breast from time to time, or I reckon it would burst. There couldn't be any unhappier man, Archy Stillman; his life had been made up of misery of mind—he isn't near as old as he looks. He has lost the feel of reposefulness and peace—oh, years and years ago! He doesn't know what good luck is—never has had any; often says he wishes he was in the other hell, he is so tired of this one."

Learn languages from TV shows, movies, news, articles and more! Try LingQ for FREE

PART I. CHAPTER III. TEIL I. KAPITEL III. ЧАСТЬ I. ГЛАВА III. 第一部分第三章

Extracts from letters to the mother:

DENVER, April 3, 1897 I have now been living several days in the same hotel with Jacob Fuller. ДЕНВЕР, 3 квітня 1897 року Я вже кілька днів живу в одному готелі з Джейкобом Фуллером. I have his scent; I could track him through ten divisions of infantry and find him. ||||||||||||foot soldiers||| Ich habe seinen Geruch; Ich konnte ihn durch zehn Infanteriedivisionen verfolgen und ihn finden. У мене є його запах; я міг би вистежити його через десять піхотних дивізій і знайти його. I have often been near him and heard him talk. Я часто був поруч з ним і чув, як він розмовляв. He owns a good mine, and has a fair income from it; but he is not rich. Er besitzt eine gute Mine und hat ein gutes Einkommen daraus; aber er ist nicht reich. Він володіє хорошою шахтою і має з неї непоганий дохід, але він не багатий. He learned mining in a good way—by working at it for wages. Він добре вивчив гірничу справу, працюючи на шахті за зарплату. He is a cheerful creature, and his forty-three years sit lightly upon him; he could pass for a younger man—say thirty-six or thirty-seven. Він життєрадісна істота, і його сорок три роки даються йому легко; він міг би зійти за молодого чоловіка - скажімо, за тридцять шість чи тридцять сім. He has never married again—passes himself off for a widower. Он так и не женился - выдает себя за вдовца. Він більше ніколи не одружувався - видає себе за вдівця. He stands well, is liked, is popular, and has many friends. Він добре стоїть на ногах, його люблять, він популярний і має багато друзів. Even I feel a drawing toward him—the paternal blood in me making its claim. Sogar ich fühle mich zu ihm hingezogen – das väterliche Blut in mir erhebt seinen Anspruch. Навіть я відчуваю потяг до нього - батьківська кров у мені заявляє про себе. How blind and unreasoning and arbitrary are some of the laws of nature—the most of them, in fact! |||irrational||||||||||||||| Наскільки сліпими, нерозумними і довільними є деякі закони природи - більшість з них, насправді! My task is become hard now—you realize it? you comprehend, and make allowances?—and the fire of it has cooled, more than I like to confess to myself. ||||considerations||||||||||||||| Вы понимаете и делаете поблажки? И огонь его остыл, больше, чем мне хотелось бы признаться самому себе. ти розумієш і робиш поправки? - і вогонь його охолов більше, ніж я хотів би собі зізнатися. But I will carry it out. Але я його виконаю. Even with the pleasure paled, the duty remains, and I will not spare him. Даже если удовольствие померкло, долг остается, и я не пощажу его. Навіть коли задоволення зблякло, обов'язок залишається, і я його не пошкодую.

And for my help, a sharp resentment rises in me when I reflect that he who committed that odious crime is the only one who has not suffered by it. ||||||bitter indignation||||||||||||hateful or detestable||||||||||| І за мою допомогу в мені піднімається гостра образа, коли я думаю про те, що той, хто вчинив цей одіозний злочин, єдиний, хто не постраждав від нього. The lesson of it has manifestly reformed his character, and in the change he is happy. |||||clearly|improved||||||||| Цей урок явно виправив його характер, і в цих змінах він щасливий. He, the guilty party, is absolved from all suffering; you, the innocent, are borne down with it. |||||freed from responsibility||||||||carried or burdened||| Он, виновный, освобожден от всех страданий, а вы, невиновные, несете их на себе. Він, винний, звільняється від усіх страждань; ви, невинні, несете їх разом з ним. But be comforted—he shall harvest his share. Но утешьтесь - он соберет свою долю. Але втішайся - він отримає свою частку.

SILVER GULCH, May 19 I placarded Form No. |Narrow ravine|||posted a notice|| СИЛЬВЕР ГУЛЬЧ, 19 мая Я разместил форму №. СРІБНА БАЛКА, 19 травня Я вивісив форму №. 1 at midnight of April 3; an hour later I slipped Form No. 2 under his chamber door, notifying him to leave Denver at or before 11.50 the night of the 14th. ||||informing||||||||||||

Some late bird of a reporter stole one of my placards, then hunted the town over and found the other one, and stole that. Какой-то запоздалый репортер украл один из моих плакатов, потом обшарил весь город, нашел другой и украл его. Якийсь пізній репортер вкрав один з моїх плакатів, потім оббігав усе місто, знайшов інший і вкрав його. In this manner he accomplished what the profession call a "scoop"—that is, he got a valuable item, and saw to it that no other paper got it. Таким чином він здійснив те, що в професії називають "сенсацією" - тобто отримав цінний матеріал і подбав про те, щоб його не отримала жодна інша газета. And so his paper—the principal one in the town—had it in glaring type on the editorial page in the morning, followed by a Vesuvian opinion of our wretch a column long, which wound up by adding a thousand dollars to our reward on the paper's account! |||||||||||||||||||||||||explosive, fiery||||unfortunate person|||||||||||||||||| И вот его газета - главная в городе - с утра напечатала это на редакционной странице ярким шрифтом, а затем в колонке написала везувианское мнение о нашем негодяе, в результате чего к нашему вознаграждению на счете газеты прибавилась тысяча долларов! І ось його газета - головна в місті - надрукувала це вранці на першій шпальті жирним шрифтом, а за ним - везувіанська думка про нашого негідника на цілу колонку, яка завершилася додаванням тисячі доларів до нашої винагороди на рахунок газети! The journals out here know how to do the noble thing—when there's business in it. Тутешні журнали знають, як робити благородні речі, коли в них є бізнес. At breakfast I occupied my usual seat—selected because it afforded a view of papa Fuller's face, and was near enough for me to hear the talk that went on at his table. ||||||||||provided|||||Mr. Fuller's||||||||||||||||| За завтраком я занял свое обычное место, выбранное потому, что оно позволяло видеть лицо папы Фуллера и находилось достаточно близко, чтобы я мог слышать разговоры, которые велись за его столом. За сніданком я зайняв своє звичайне місце - вибране тому, що воно дозволяло бачити обличчя тата Фуллера і було досить близько, щоб я міг чути розмови, які точилися за його столом. Seventy-five or a hundred people were in the room, and all discussing that item, and saying they hoped the seeker would find that rascal and remove the pollution of his presence from the town—with a rail, or a bullet, or something. В комнате находилось семьдесят пять или сто человек, и все они обсуждали этот вопрос, выражая надежду, что Искатель найдет этого негодяя и устранит загрязнение от его присутствия в городе - рельсами, пулями или чем-то еще. У кімнаті було сімдесят п'ять чи сто людей, і всі вони обговорювали це питання і говорили, що сподіваються, що шукач знайде цього негідника і прибере з міста бруд від його присутності - за допомогою рейки, кулі чи ще чогось.

When Fuller came in he had the Notice to Leave—folded up—in one hand, and the newspaper in the other; and it gave me more than half a pang to see him. |||||||||||||||||||||||||||||sharp pain||| Коли Фуллер увійшов, він тримав в одній руці згорнуте "Повідомлення про звільнення", а в іншій - газету, і мені було дуже боляче дивитися на нього. His cheerfulness was all gone, and he looked old and pinched and ashy. |joyful demeanor|||||||||||pale and gray A sua alegria tinha desaparecido e tinha um aspeto envelhecido, comprimido e cinzento. Його життєрадісність зникла, і він виглядав старим, зморщеним і попелястим. And then—only think of the things he had to listen to! А потім - тільки уявіть, що йому доводилося вислуховувати! Mamma, he heard his own unsuspecting friends describe him with epithets and characterizations drawn from the very dictionaries and phrase-books of Satan's own authorized editions down below. ||||||||||insulting terms||||||||||||the devil's||||| Mamã, ele ouviu os seus próprios amigos insuspeitos descreverem-no com epítetos e caracterizações retirados dos próprios dicionários e livros de frases das edições autorizadas do próprio Satanás, lá em baixo. Мама, он слышал, как его собственные ничего не подозревающие друзья описывали его эпитетами и характеристиками, взятыми из тех самых словарей и разговорников, которые Сатана издал внизу. Мамо, він чув, як його власні нічого не підозрюючі друзі описували його епітетами та характеристиками, взятими з тих самих словників та розмовників, що й у авторизованих виданнях самого Сатани, внизу. And more than that, he had to agree with the verdicts and applaud them. ||||||||||judgments or decisions||| Більше того, він повинен був погоджуватися з вироками і аплодувати їм. His applause tasted bitter in his mouth, though; he could not disguise that from me; and it was observable that his appetite was gone; he only nibbled; he couldn't eat. ||||||||||||||||||||||||||ate small bites||| No entanto, os aplausos tinham um sabor amargo na sua boca; ele não conseguia disfarçar isso de mim; e era visível que o seu apetite tinha desaparecido; ele só mordiscava; não conseguia comer. Його оплески мали гіркий присмак у роті; він не міг приховати цього від мене; і було помітно, що апетит у нього пропав; він тільки гриз, не міг їсти. Finally a man said,

"It is quite likely that that relative is in the room and hearing what this town thinks of that unspeakable scoundrel. |||||||||||||||||||beyond description|dishonorable person "É muito provável que esse parente esteja na sala e a ouvir o que esta cidade pensa desse indescritível canalha. "Цілком ймовірно, що цей родич знаходиться в кімнаті і чує, що це місто думає про цього невимовного негідника. I hope so." Ah, dear, it was pitiful the way Fuller winced, and glanced around scared! ||||pathetic||||flinched in pain|||| Боже, це було так жалюгідно, як Фуллер здригався і перелякано озирався навколо! He couldn't endure any more, and got up and left. During several days he gave out that he had bought a mine in Mexico, and wanted to sell out and go down there as soon as he could, and give the property his personal attention. В течение нескольких дней он рассказывал, что купил шахту в Мексике, хочет продать ее и отправиться туда, как только сможет, и уделить имуществу свое личное внимание. Протягом кількох днів він розповідав, що купив шахту в Мексиці і хоче продати її і поїхати туди якнайшвидше, щоб приділити майну свою особисту увагу. He played his cards well; said he would take $40,000—a quarter in cash, the rest in safe notes; but that as he greatly needed money on account of his new purchase, he would diminish his terms for cash in full, He sold out for $30,000. Он хорошо разыграл свои карты; сказал, что возьмет 40 000 долларов - четверть наличными, остальное - надежными банкнотами; но так как ему очень нужны деньги в связи с новой покупкой, он снизит свои условия за наличные в полном объеме. Он продался за 30 000 долларов. Він добре розіграв свої карти; сказав, що візьме 40 000 доларів - чверть готівкою, решту безпечними банкнотами; але оскільки йому дуже потрібні гроші на нову покупку, він знизить свої умови до повної оплати готівкою, Він продав за 30 000 доларів. And then, what do you think he did? He asked for greenbacks, and took them, saying the man in Mexico was a New-Englander, with a head full of crotchets, and preferred greenbacks to gold or drafts. |||U.S. dollars||||||||||||New England native||||||odd ideas|||U.S. dollars|||| Pediu-lhe dólares e aceitou-os, dizendo que o homem do México era um neo-inglândes, com a cabeça cheia de crotchets, e que preferia dólares a ouro ou a saques. Он попросил гринбеки и взял их, сказав, что человек в Мексике - нью-англичанин, с головой, полной кротов, и предпочитает гринбеки золоту или червонцам. Він попросив долари і взяв їх, сказавши, що той чоловік у Мексиці був новоанглійцем, з головою, повною клобуків, і віддавав перевагу доларам, а не золоту чи векселям. People thought it queer, since a draft on New York could produce greenbacks quite conveniently. As pessoas achavam isso estranho, uma vez que um saque em Nova Iorque podia produzir greenbacks de forma bastante conveniente. Люди считали это странным, так как драфт в Нью-Йорке мог вполне удобно добывать гринбеки. Людям це здавалося дивним, оскільки проект на Нью-Йорку міг би досить зручно виробляти грінбеки. There was talk of this odd thing, but only for a day; that is as long as any topic lasts in Denver. Про цю дивну річ говорили, але лише один день, тобто стільки, скільки триває будь-яка тема в Денвері.

I was watching, all the time. As soon as the sale was completed and the money paid—which was on the 11th—I began to stick to Fuller's track without dropping it for a moment. Як тільки продаж було завершено і гроші виплачено - а це сталося 11-го числа - я почав дотримуватися шляху Фуллера, не відступаючи від нього ні на мить. That night—no, 12th, for it was a little past midnight—I tracked him to his room, which was four doors from mine in the same hall; then I went back and put on my muddy day-laborer disguise, darkened my complexion, and sat down in my room in the gloom, with a gripsack handy, with a change in it, and my door ajar. |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||small suitcase||||||||||partly open Naquela noite - não, no dia 12, pois já passava um pouco da meia-noite - segui-o até ao seu quarto, que ficava a quatro portas do meu, no mesmo corredor; depois voltei e vesti o meu disfarce de diarista enlameado, escureci a minha tez e sentei-me no meu quarto, na escuridão, com uma mochila à mão, com um troco lá dentro, e com a porta entreaberta. Тієї ночі - ні, 12-го, бо було трохи за північ - я простежив за ним до його кімнати, яка знаходилася за чотири двері від моєї в тому ж коридорі; потім я повернувся, вдягнув свій брудний одяг поденника, потемнів і сів у своїй кімнаті в темряві, з рюкзаком під рукою, зі зміною речей і прочиненими дверима. For I suspected that the bird would take wing now. Porque eu suspeitava que o pássaro ia levantar voo agora. Бо я підозрював, що птах зараз підніметься на крило. In half an hour an old woman passed by, carrying a grip; I caught the familiar whiff, and followed with my grip, for it was Fuller. ||||||||||||||||faint smell||||||||| Meia hora depois, passou uma mulher idosa com uma pega; senti o cheiro familiar e segui-a com a minha pega, pois era Fuller. За півгодини повз мене пройшла старенька жінка, яка несла згорток; я вловив знайомий запах і пішов за нею зі своїм згортком, бо це був Фуллер. He left the hotel by a side entrance, and at the corner he turned up an unfrequented street and walked three blocks in a light rain and a heavy darkness, and got into a two-horse hack, which, of course, was waiting for him by appointment. ||||||||||||||||seldom used||||||||||||||||||||||||||||| Він вийшов з готелю бічним входом, а на розі звернув на рідкісну вуличку, пройшов три квартали під дрібним дощем і густою темрявою, і потрапив у запряжену двома кіньми карету, яка, звичайно ж, чекала на нього за попередньою домовленістю. I took a seat (uninvited) on the trunk platform behind, and we drove briskly off. ||||without being asked|||||||||| Sentei-me (sem ser convidado) na plataforma da bagageira atrás, e arrancámos rapidamente. Я зайняв місце (без запрошення) на платформі багажника позаду, і ми жваво рушили з місця. We drove ten miles, and the hack stopped at a way station and was discharged. ||||||||||||||let out Percorremos dez quilómetros e o hack parou numa estação de serviço e foi descarregado. Ми проїхали десять миль, і хакер зупинився на станції, де його розрядили. Fuller got out and took a seat on a barrow under the awning, as far as he could get from the light; I went inside, and watched the ticket-office. |||||||||wheelbarrow|||sunshade||||||||||||||||| Fuller saiu e sentou-se num carrinho de mão debaixo do toldo, o mais longe possível da luz; eu entrei e fiquei a ver a bilheteira. Фуллер вийшов і сів на курган під тентом, якнайдалі від світла; я зайшов всередину і спостерігав за касою. Fuller bought no ticket; I bought none. Фуллер не купив жодного квитка; я не купив жодного. Presently the train came along, and he boarded a car; I entered the same car at the other end, and came down the aisle and took the seat behind him. O comboio chegou e ele entrou numa carruagem; eu entrei na mesma carruagem na outra extremidade, desci o corredor e sentei-me atrás dele. Незабаром підійшов поїзд, і він сів у вагон; я зайшов у той самий вагон з іншого боку, спустився по проходу і зайняв місце позаду нього. When he paid the conductor and named his objective point, I dropped back several seats, while the conductor was changing a bill, and when he came to me I paid to the same place—about a hundred miles westward. Коли він розплатився з кондуктором і назвав свою мету, я опустився на кілька місць назад, поки кондуктор міняв купюру, і коли він підійшов до мене, я заплатив до того ж місця - приблизно за сто миль на захід.

From that time for a week on end he led me a dance. С тех пор в течение недели он вел меня в танце. Відтоді він цілий тиждень водив мене на танці. He travelled here and there and yonder—always on a general westward trend—but he was not a woman after the first day. ||||||distant place|||||||||||||||| Он путешествовал то туда, то сюда - всегда в общем направлении на запад, - но после первого же дня он перестал быть женщиной. Він подорожував туди-сюди - завжди в загальному напрямку на захід, - але після першого ж дня він не став жінкою. He was a laborer, like myself, and wore bushy false whiskers. Era um operário, como eu, e usava uns bigodes falsos e espessos. Він був робітником, як і я, і носив густі накладні вуса. His outfit was perfect, and he could do the character without thinking about it, for he had served the trade for wages. Його костюм був ідеальним, і він міг грати роль, не замислюючись про це, адже він служив у цій професії заради зарплати. His nearest friend could not have recognized him. Найближчий друг не зміг би його впізнати. At last he located himself here, the obscurest little mountain camp in Montana; he has a shanty, and goes out prospecting daily; is gone all day, and avoids society. |||||||most hidden|||||||||small, crude cabin||||searching for minerals|||||||| Por fim, instalou-se aqui, no pequeno acampamento de montanha mais obscuro do Montana; tem uma barraca e sai diariamente para fazer prospeção; passa o dia fora e evita a sociedade. Нарешті він оселився тут, у найневідомішому маленькому гірському таборі в Монтані; у нього є халупа, і він щодня ходить на розвідку; його немає цілими днями, і він уникає суспільства. I am living at a miner's boarding-house, and it is an awful place: the bunks, the food, the dirt—everything. Estou a viver numa pensão de mineiros e é um lugar horrível: os beliches, a comida, a sujidade, tudo. Я живу в шахтарському пансіонаті, і це жахливе місце: ліжка, їжа, бруд - все. We have been here four weeks, and in that time I have seen him but once; but every night I go over his track and post myself. Мы здесь уже четыре недели, и за это время я видел его всего один раз; но каждый вечер я прохожу по его следу и выставляю свой пост. Ми тут уже чотири тижні, і за цей час я бачила його лише раз; але щовечора я проходжуся по його сліду і відмічаюся. As soon as he engaged a shanty here I went to a town fifty miles away and telegraphed that Denver hotel to keep my baggage till I should send for it. ||||||small, crude dwelling|||||||||||||||||||||||| Як тільки він винайняв тут халупу, я поїхав до міста за п'ятдесят миль звідси і телеграфував до готелю в Денвері, щоб там зберігали мій багаж, доки я не пришлю за ним. I need nothing here but a change of army shirts, and I brought that with me. Мені тут нічого не потрібно, окрім зміни армійських сорочок, які я привіз із собою.

SILVER GULCH, June 12. |Narrow ravine| СРІБНА БАЛКА, 12 червня.

The Denver episode has never found its way here, I think. Епізод з Денвером ніколи не потрапляв сюди, я думаю. I know the most of the men in camp, and they have never referred to it, at least in my hearing. Я знаю більшість чоловіків у таборі, і вони ніколи не згадували про це, принаймні, наскільки мені відомо. Fuller doubtless feels quite safe in these conditions. Фуллер, безсумнівно, почувається в цих умовах цілком безпечно. He has located a claim, two miles away, in an out-of-the-way place in the mountains; it promises very well, and he is working it diligently. |||||||||||||||||||||||||||with great effort Він знайшов ділянку за дві милі звідси, у важкодоступному місці в горах; вона дуже перспективна, і він старанно працює над нею. Ah, but the change in him! Ах, як він змінився! He never smiles, and he keeps quite to himself, consorting with no one—he who was so fond of company and so cheery only two months ago. |||||||||associating with||||||||||||||||| Він ніколи не посміхається, тримається дуже замкнуто, ні з ким не спілкується - той, хто ще два місяці тому був таким веселим і любив товариство. I have seen him passing along several times recently—drooping, forlorn, the spring gone from his step, a pathetic figure. ||||||||||Sad and abandoned||||||||| Останнім часом я кілька разів бачив, як він проходив повз - пониклий, занепалий, з його кроків зникла пружність, жалюгідна постать. He calls himself David Wilson.

I can trust him to remain here until we disturb him. Я можу довіряти йому, що він залишиться тут, поки ми його не потривожимо. Since you insist, I will banish him again, but I do not see how he can be unhappier than he already is. |||||send away|||||||||||||||| Оскільки ви наполягаєте, я вижену його знову, але я не бачу, як він може бути нещаснішим, ніж він вже є. I will go hack to Denver and treat myself to a little season of comfort, and edible food, and endurable beds, and bodily decency; then I will fetch my things, and notify poor papa Wilson to move on. |||||||||||||||||||||||||||||||inform|||||| Я поїду до Денвера і побалую себе невеликим сезоном комфорту, їстівною їжею, міцними ліжками і тілесною пристойністю; потім я заберу свої речі і повідомлю бідолашного тата Вілсона, щоб він їхав далі.

DENVER, June 19.

They miss him here. Вони сумують за ним тут. They all hope he is prospering in Mexico, and they do not say it just with their mouths, but out of their hearts. Вони всі сподіваються, що він процвітає в Мексиці, і вони говорять це не просто устами, а від щирого серця. You know you can always tell. Ти знаєш, що завжди можеш сказати. I am loitering here overlong, I confess it. ||lingering too long||too long||| Я засидівся тут занадто довго, зізнаюся. But if you were in my place you would have charity for me. Але якби ти був на моєму місці, ти б змилосердився наді мною. Yes, I know what you will say, and you are right: if I were in your place, and carried your scalding memories in my heart— ||||||||||||||||||||painful or intense|||| Да, я знаю, что вы скажете, и вы правы: если бы я был на вашем месте и носил в своем сердце ваши обжигающие воспоминания... Так, я знаю, що ви скажете, і ви маєте рацію: якби я був на вашому місці і носив у своєму серці ваші пекучі спогади -

I will take the night train back to-morrow. Я поїду назад нічним поїздом завтра.

DENVER, June 20.

God forgive us, mother, we are hunting the wrong man! Прости нас, мамо, ми не на того полюємо! I have not slept any all night. Я не спала всю ніч. I am now awaiting, at dawn, for the morning train—and how the minutes drag, how they drag! Тепер я чекаю на світанку ранкового поїзда - і як тягнуться хвилини, як вони тягнуться!

This Jacob Fuller is a cousin of the guilty one. Цей Джейкоб Фуллер - двоюрідний брат винного. How stupid we have been not to reflect that the guilty one would never again wear his own name after that fiendish deed! |||||||||||||||||||||evil and cruel| Как же мы были глупы, когда не подумали о том, что виновный никогда больше не будет носить свое имя после этого чудовищного поступка! Як же ми були нерозумні, що винуватець ніколи більше не зможе носити своє ім'я після цього диявольського вчинку! The Denver Fuller is four years younger than the other one; he came here a young widower in '79, aged twenty-one—a year before you were married; and the documents to prove it are innumerable. Денверський Фуллер на чотири роки молодший за іншого; він приїхав сюди молодим вдівцем у 79-му, у віці двадцяти одного року, за рік до вашого одруження; і документів, що підтверджують це, незліченна кількість. Last night I talked with familiar friends of his who have known him from the day of his arrival. Вчора ввечері я розмовляв з його знайомими друзями, які знають його з дня його приїзду. I said nothing, but a few days from now I will land him in this town again, with the loss upon his mine made good; and there will be a banquet, and a torch-light procession, and there will not be any expense on anybody but me. |||||||||||||||||||||||||||||||||||parade||||||||||| Я ничего не сказал, но через несколько дней я снова высажу его в этом городе, и убытки, понесенные им на шахте, будут возмещены; будет банкет и факельное шествие, и никто, кроме меня, не понесет никаких расходов. Я нічого не сказав, але за кілька днів я знову висаджу його в цьому місті, і збитки на його шахті будуть відшкодовані; і буде бенкет, і процесія зі смолоскипами, і ні для кого, крім мене, не буде ніяких витрат. Do you call this "gush"? ||||Excessive enthusiasm Ви називаєте це "поривом"? I am only a boy, as you well know; it is my privilege. Я лише хлопчик, як ви добре знаєте, це мій привілей. By-and-by I shall not be a boy any more. Згодом я вже не буду хлопчиком.

SILVER GULCH, July 3.

Mother, he is gone! Мамо, він помер! Gone, and left no trace. Зникла, не залишивши жодного сліду. The scent was cold when I came. Коли я прийшла, запах був холодний. To-day I am out of bed for the first time since. Сьогодні я вперше встала з ліжка. I wish I were not a boy; then I could stand shocks better. Шкода, що я не хлопчик, тоді б я краще переносив потрясіння. They all think he went west. I start to-night, in a wagon—two or three hours of that, then I get a train. Я починаю вночі, у вагоні - дві-три години, потім сідаю на потяг. I don't know where I'm going, but I must go; to try to keep still would be torture. Я не знаю, куди йду, але мушу йти; намагатися залишатися на місці було б тортурами. Of course he has effaced himself with a new name and a disguise. ||||erased his identity|||||||| Звісно, він змінив ім'я та маскування. This means that I may have to search the whole globe to find him. Це означає, що мені, можливо, доведеться обшукати весь світ, щоб знайти його. Indeed it is what I expect. Насправді це те, чого я очікую. Do you see, mother? It is I that am the Wandering Jew. Это я - бродячий еврей. Це я - мандрівний єврей. The irony of it! Іронія долі! We arranged that for another. Ми влаштували це для іншого.

Think of the difficulties! Подумайте про труднощі! And there would be none if I only could advertise for him. І їх би не було, якби я міг лише рекламувати його. But if there is any way to do it that would not frighten him, I have not been able to think it out, and I have tried till my brains are addled. |||||||||||||||||||||||||||||||confused or muddled Але якщо є якийсь спосіб зробити це так, щоб не налякати його, то я не зміг його придумати, і я намагався, поки мої мізки не закрутилися. "If the gentleman who lately bought a mine in Mexico and sold one in Denver will send his address to—" (to whom, mother? "Якщо джентльмен, який нещодавно купив шахту в Мексиці і продав її в Денвері, надішле свою адресу..." (Кому, мамо? ), "it will be explained to him that it was all a mistake; his forgiveness will be asked, and full reparation made for a loss which he sustained in a certain matter." |||||||||||||||||||compensation for loss||||||||||| ), "йому пояснять, що все це було помилкою, попросять вибачення і повністю відшкодують збитки, яких він зазнав у певній справі". Do you see? He would think it a trap. |||||deceptive scheme Він подумав би, що це пастка. Well, any one would. Будь-хто міг би. If I should say, "It is now known that he was not the man wanted, but another man—a man who once bore the same name, but discarded it for good reasons"—would that answer? Якби я сказав: "Тепер відомо, що це був не той, кого розшукували, а інший чоловік - людина, яка колись носила те саме ім'я, але відмовилася від нього з поважних причин", - це було б відповіддю? But the Denver people would wake up then and say "Oho!" ||||||||||I see! Але жителі Денвера тоді прокидалися і казали: "Ого!" and they would remember about the suspicious greenbacks, and say, "Why did he run away if he wasn't the right man?—it is too thin." |||||||dollar bills||||||||||||||||| і вони згадували про підозрілі зелені долари і казали: "Чому він втік, якщо він не той, хто нам потрібен? Він занадто тонкий". If I failed to find him he would be ruined there—there where there is no taint upon him now. ||||||||||||||||stain or blemish||| Если мне не удастся найти его, он погибнет там, где его уже ничто не запятнает. Якби я не знайшов його, він був би знищений там - там, де на ньому зараз немає жодної плями. You have a better head than mine. У тебе голова краще, ніж у мене. Help me.

I have one clue, and only one. У мене є одна зачіпка, і тільки одна. I know his handwriting. Я знаю його почерк. If he puts his new false name upon a hotel register and does not disguise it too much, it will be valuable to me if I ever run across it. Якщо він впише своє нове фальшиве ім'я в готельний реєстр і не буде його надто маскувати, це буде дуже корисно для мене, якщо я колись на нього натраплю.

SAN FRANCISCO, June 28, 1898.

You already know how well I have searched the states from Colorado to the Pacific, and how nearly I came to getting him once. Ви вже знаєте, як добре я обшукав штати від Колорадо до Тихого океану, і як близько я підійшов до того, щоб знайти його одного разу. Well, I have had another close miss. Що ж, я знову мало не промахнувся. It was here, yesterday. I struck his trail, hot, on the street, and followed it on a run to a cheap hotel. Я натрапив на його гарячий слід на вулиці і побіг по ньому до дешевого готелю. That was a costly mistake; a dog would have gone the other way. Це була помилка, яка дорого коштувала; собака пішов би в інший бік. But I am only part dog, and can get very humanly stupid when excited. Але я лише частково собака, і можу бути дуже по-людськи дурним, коли хвилююся. He had been stopping in that house ten days; I almost know, now, that he stops long nowhere, the past six or eight months, but is restless and has to keep moving. Він зупинявся в цьому будинку десять днів; тепер я майже знаю, що він ніде не зупиняється надовго, останні шість чи вісім місяців, але він неспокійний і мусить постійно рухатися. I understand that feeling! Я розумію це почуття! and I know what it is to feel it. і я знаю, що таке відчувати це. He still uses the name he had registered when I came so near catching him nine months ago—"James Walker"; doubtless the same he adopted when he fled from Silver Gulch. Він все ще використовує ім'я, яке зареєстрував, коли я майже зловив його дев'ять місяців тому - "Джеймс Вокер"; безсумнівно, це те саме ім'я, яке він взяв, коли тікав зі Срібної ущелини. An unpretending man, and has small taste for fancy names. |modest|||||||| Невибаглива людина, і не має особливого смаку до вигадливих імен. I recognized the hand easily, through its slight disguise. |||||||subtle| Я легко впізнала руку, завдяки її легкому маскуванню. A square man, and not good at shams and pretenses. |||||||deceptions and pretenses||false appearances Прямолінійна людина, яка не вміє прикидатися та вдавати.

They said he was just gone, on a journey; left no address; didn't say where he was going; looked frightened when asked to leave his address; had no baggage but a cheap valise; carried it off on foot—a "stingy old person, and not much loss to the house." ||||||||||||||||||||||||||||||||small suitcase|||||||miserly old person||||||||| Они сказали, что он просто уехал в путешествие; не оставил адреса; не сказал, куда едет; выглядел испуганным, когда его попросили оставить адрес; у него не было багажа, кроме дешевого саквояжа; он унес его пешком - "скупой старик, и не слишком много потерь для дома". Вони сказали, що він просто поїхав, у подорож; не залишив адреси; не сказав, куди їде; виглядав переляканим, коли його попросили залишити адресу; не мав багажу, лише дешевий саквояж; ніс його пішки - "скупий старий, та й для дому не велика втрата". "Old!" I suppose he is, now. I hardly heard; I was there but a moment. Я майже нічого не чула, я була там лише мить. I rushed along his trail, and it led me to a wharf. |||||||||||dock or pier Я кинувся по його сліду, і він привів мене до пристані. Mother, the smoke of the steamer he had taken was just fading out on the horizon! Мамо, дим пароплава, на якому він поїхав, щойно зник на горизонті! I should have saved half an hour if I had gone in the right direction at first. Я міг би заощадити півгодини, якби спочатку пішов у правильному напрямку. I could have taken a fast tug, and should have stood a chance of catching that vessel. Я міг би взяти швидкий буксир, і у мене був би шанс зловити це судно. She is bound for Melbourne. Вона прямує до Мельбурна.

HOPE CANYON, CALIFORNIA, October 3, 1900. КАНЬЙОН НАДІЇ, Каліфорнія, 3 жовтня 1900 року.

You have a right to complain. Ви маєте право поскаржитися. "A letter a year" is a paucity; I freely acknowledge it; but how can one write when there is nothing to write about but failures? ||||||insufficient amount|||||||||||||||||| "Один лист на рік" - це мало, я це визнаю, але як можна писати, коли немає про що писати, окрім невдач? No one can keep it up; it breaks the heart. Ніхто не може це витримати, це розбиває серце.

I told you—it seems ages ago, now—how I missed him at Melbourne, and then chased him all over Australasia for months on end. Я розповідав вам - здається, це було дуже давно, - як я сумував за ним у Мельбурні, а потім переслідував його по всій Австралазії кілька місяців поспіль.

Well, then, after that I followed him to India; almost saw him in Bombay; traced him all around—to Baroda, Rawal-Pindi, Lucknow, Lahore, Cawnpore, Allahabad, Calcutta, Madras—oh, everywhere; week after week, month after month, through the dust and swelter—always approximately on his track, sometimes close upon him, yet never catching him. |||||||||||||||||||Vadodara|Rawalpindi|Rawalpindi|city in India||Kanpur, India|Prayagraj||Chennai, India|||||||||||||intense heat||||||||||||| Після цього я пішов за ним до Індії; майже побачив його в Бомбеї; вистежував його всюди - Барода, Равал-Пінді, Лакхнау, Лахор, Каунпор, Аллахабад, Калькутта, Мадрас - о, скрізь; тиждень за тижнем, місяць за місяцем, крізь пил і спеку - завжди приблизно на його шляху, іноді близько, але ніколи не наздоганяв його. And down to Ceylon, and then to—Never mind; by-and-by I will write it all out. І до Цейлону, а потім до... Неважливо, потроху я все це випишу.

I chased him home to California, and down to Mexico, and back again to California. Я переслідував його до Каліфорнії, потім до Мексики, і знову до Каліфорнії. Since then I have been hunting him about the state from the first of last January down to a month ago. Відтоді я розпитував його про державу, починаючи з першого січня минулого року і аж до місяця тому. I feel almost sure he is not far from Hope Canyon; I traced him to a point thirty miles from here, but there I lost the trail; some one gave him a lift in a wagon, I suppose. Я майже впевнений, що він недалеко від каньйону Хоуп; я простежив його до точки за тридцять миль звідси, але там втратив слід; мабуть, хтось підвіз його на візку.

I am taking a rest, now—modified by searchings for the lost trail. ||||||||seeking the path|||| Я відпочиваю, тепер уже модифікований пошуками загубленої стежки. I was tired to death, mother, and low-spirited, and sometimes coming uncomfortably near to losing hope; but the miners in this little camp are good fellows, and I am used to their sort this long time back; and their breezy ways freshen a person up and make him forget his troubles. ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||cheerful and lively|mannerisms|revive||||||||| Я до смерти устал, мама, был малодушен и порой был близок к тому, чтобы потерять надежду; но шахтеры в этом маленьком лагере - славные ребята, и я давно привык к их виду; а их веселый нрав освежает человека и заставляет его забыть о своих проблемах. Я втомився до смерті, мамо, занепав духом і часом майже втрачав надію; але шахтарі в цьому маленькому таборі - добрі хлопці, і я давно звик до них, а їхня легка прогулянка освіжає людину і змушує її забути про всі негаразди. I have been here a month. I am cabining with a young fellow named "Sammy" Hillyer, about twenty-five, the only son of his mother—like me—and loves her dearly, and writes to her every week—part of which is like me. ||sharing a cabin||||||Sammy Hillyer||||||||||||||||with great affection|||||||||||| Я живу з молодим хлопцем на ім'я "Семмі" Гіллер, близько двадцяти п'яти років, єдиним сином своєї матері, як і я. Він дуже її любить і пише їй щотижня - частково, як і я. He is a timid body, and in the matter of intellect—well, he cannot be depended upon to set a river on fire; but no matter, he is well liked; he is good and fine, and it is meat and bread and rest and luxury to sit and talk with him and have a comradeship again. |||shy||||||regarding|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| Він боязкий, і в питаннях інтелекту - ну, на нього не можна покластися, щоб підпалити річку; але це не має значення, його добре люблять; він хороший і прекрасний, і це м'ясо і хліб, і відпочинок і розкіш - сидіти і розмовляти з ним і знову мати товариство. I wish "James Walker" could have it. Хотів би я, щоб "Джеймс Вокер" міг його отримати. He had friends; he liked company. That brings up that picture of him, the time that I saw him last. Це нагадує мені його фотографію, коли я бачив його востаннє. The pathos of it! |Emotional appeal|| Який пафос! It comes before me often and often. Це постає переді мною часто-густо. At that very time, poor thing, I was girding up my conscience to make him move on again! ||||||||preparing|||moral sense|||||| В то самое время, бедняжка, я укоряла свою совесть, что заставила его снова двигаться вперед! У той самий час, бідолаха, я мучилася сумлінням, щоб змусити його знову рухатися далі!

Hillyer's heart is better than mine, better than anybody's in the community, I suppose, for he is the one friend of the black sheep of the camp—Flint Buckner—and the only man Flint ever talks with or allows to talk with him. Hillyer's heart||||||||||||||||||||||||||||a person's name|||||||||||||| Серце Гіллера краще за моє, краще за будь-чиє в громаді, я гадаю, бо він єдиний друг "білої ворони" табору - Флінта Бакнера - і єдиний, з ким Флінт коли-небудь розмовляє або дозволяє йому розмовляти з собою. He says he knows Flint's history, and that it is trouble that has made him what he is, and so one ought to be as charitable toward him as one can. ||||Flint's past|||||||||||||||||||||understanding, forgiving||||| Он говорит, что знает историю Флинта, что именно неприятности сделали его таким, какой он есть, и поэтому нужно быть к нему настолько милосердным, насколько это возможно. Він каже, що знає історію Флінта, і що саме неприємності зробили його таким, яким він є, і тому треба бути милосердним до нього, наскільки це можливо. Now none but a pretty large heart could find space to accommodate a lodger like Flint Buckner, from all I hear about him outside. |||||||||||||temporary resident|||||||||| Тепер тільки дуже велике серце могло б знайти місце для такого мешканця, як Флінт Бакнер, судячи з того, що я чула про нього ззовні. I think that this one detail will give you a better idea of Sammy's character than any labored-out description I could furnish you of him. |||||||||||||Sammy's personality||||overly detailed|||||||| Я думаю, що ця одна деталь дасть вам краще уявлення про характер Семмі, ніж будь-який докладний опис, який я міг би вам дати. In one of our talks he said something about like this: "Flint is a kinsman of mine, and he pours out all his troubles to me—empties his breast from time to time, or I reckon it would burst. ||||||||||||||family member||||||||||||unburdens himself|||||||||||| В одной из наших бесед он сказал примерно следующее: "Флинт - мой родственник, и он изливает мне все свои беды, время от времени опустошая свою грудь, иначе, я думаю, она лопнет. В одній з наших розмов він сказав приблизно таке: "Флінт - мій родич, і він виливає мені всі свої проблеми - час від часу спорожняє свої груди, інакше, я вважаю, вони луснуть. There couldn't be any unhappier man, Archy Stillman; his life had been made up of misery of mind—he isn't near as old as he looks. Нещаснішої людини, ніж Арчі Стіллман, годі й шукати; його життя складалося з душевних страждань - і він зовсім не такий старий, як виглядає. He has lost the feel of reposefulness and peace—oh, years and years ago! ||||||calm and peace||||||| Он утратил ощущение спокойствия и умиротворения - о, годы и годы назад! Він втратив відчуття спокою та умиротворення - ох, як давно це було! He doesn't know what good luck is—never has had any; often says he wishes he was in the other hell, he is so tired of this one." Він не знає, що таке удача - йому ніколи не щастило; часто каже, що хотів би опинитися в іншому пеклі, він так втомився від цього".