×

우리는 LingQ를 개선하기 위해서 쿠키를 사용합니다. 사이트를 방문함으로써 당신은 동의합니다 쿠키 정책.


image

A Tragicomédia Acadêmica, O Aluno Genial

O Aluno Genial

“O belo é a manifestação sensível da verdade, já dizia...” “Aaah...”, bocejou sonoramente Maimônides. Teófilo, professor de Estética e de Introdução à Filosofia na Universidade de Brasília, irritou-se: “Quem é que dizia isso, Maimônides?”, quis perguntar sem no entanto o fazer.

Afinal, o professor Teófilo não era assim tão estúpido. Era evidente que Maimônides o provocara daquela forma apenas para que ele, Teófilo, o interpelasse. Com certeza Maimônides queria apenas exibir seus conhecimentos. Era óbvio que aquele aluno metido a gênio já havia lido toda a obra de Hegel. “...já dizia Hegel”, concluiu o resignado Professor Teófilo, que, com visível irritação, apertava a garrafinha de whisky, que sempre trazia no bolso do paletó. Às terças e quintas-feiras, Teófilo já acordava de mau humor. Nas tardes desses dias deveria voltar a confrontar-se com aquele maldito geniozinho. Maimônides fazia perguntas embaraçosamente complexas e tinha sempre um argumento cabeludo na ponta da língua. Era um saberete a par de qualquer assunto. Seus conhecimentos ultrapassavam de muito os do professor, afinal, este passara toda a infância e parte da juventude cultivando sem sucesso um talento musical inexistente e, portanto, apenas bem tarde pôde iniciar seus estudos filosóficos. E isso deixava o professor Teófilo, não direi apavorado, mas extremamente tenso e apreensivo. Pois, claro, estava sempre tentando reciclar seus saberes. Não podia deixar sua respeitável imagem de intelectual delir-se na frente dos demais alunos por causa de um pedantezinho qualquer.

Numa certa tarde do mês de Outubro – uma tarde irritantemente quente, é bom lembrar – o professor Teófilo, que já bebera metade da garrafinha de whisky antes de entrar na sala, interrompeu a exposição de um seminário preparado por Maimônides – algo sobre “o artista e o belo como ideal transcendente” – dizendo que este, devido à falta de rigor metodológico, teria seu seminário adiado para o final do semestre.

Para o aluno, aquilo tinha um significado claro: o professor estava aquém de compreender o que estava sendo exposto e, portanto, precisava de tempo para inteirar-se do assunto. Pensou, então, em questionar esse método pedagógico tão conveniente, o qual exime o professor da obrigação de ministrar aulas, método esse seguido, com abuso, por um grande número de professores que não têm o que dizer por mais de um mês, esse prostituído método dos seminários. Mas não, preferiu tocar direto na ferida de Teófilo: “Professor, é verdade que o senhor toca violino com maestria?” “Não”, replicou asperamente Teófilo. “Infelizmente nunca tive tempo para praticar.” “E o senhor canta, pinta, desenha... escreve poesia?” “Não”. “Tem visto os lindos crepúsculos desses últimos dias... a lua cheia?” Teófilo irritou-se: “Onde você quer chegar com tudo isso?” Os demais alunos, percebendo a entrada de ameaçadores cúmulos-nimbos na sala, e aproveitando que já era hora, começaram a abandonar discretamente a aula, como ratos que deixam um navio que está prestes a ir a pique. “Ora, professor”, prosseguiu Maimônides, “como o senhor espera ensinar-me algo de estética, algo sobre a Beleza, se o senhor não passa de um artista frustrado, de um homem insensível incapaz até mesmo de se vestir decentemente?” Teófilo pôs-se furibundo; com a mão direita no bolso apertava com vontade a garrafinha de whisky. Agora, pelo menos, estavam a sós na sala. “Olha aqui, menino, quem você pensa que é pra me tratar desse jeito? Você não...” “Eu sou um gênio”, interrompeu Maimônides. “Rá! !”, berrou Teófilo perplexo. “Era só o que me faltava... perder meu tempo com um presunçoso, um Einstein destes!” e, resmungando, começou a recolher suas coisas. “Sou um gênio”, repetiu o aluno, “e o senhor pode me fazer três pedidos. Farei o possível pra realizar seus desejos”. Teófilo olhou-o sério por alguns momentos. Depois soltou uma debochada gargalhada. “Que absurdo”, pensou, “professor tem de ouvir cada uma...” E pôs-se a esvaziar a garrafinha goela abaixo. “Estou esperando”, tornou Maimônides. “Olha, menino”, começou sarcástico, “já que você é desse tipo de gênio, por que não folheia a ouro as paredes desta sala?” e indicou-as com a garrafinha. “É pra já”, respondeu Maimônides, que, com um estalar de dedos, causou um estouro tão estridente quanto um trovão. Teófilo caiu sentado de tanto susto. Ficou mais pasmo ainda quando, olhando em volta, viu as paredes cobertas por puro ouro. Aquele garoto era mesmo um gênio. “Seu próximo pedido, por favor”, disse o aluno-gênio. Teófilo largou a garrafinha vazia e colocou-se de joelhos. Seus olhos ficaram marejados. “Eu confesso, gênio, eu confesso, sou um insensível, não compreendo realmente o que é tudo isso que a filosofia fala a respeito da beleza, não entendo nada, nunca vi nada que me despertasse um mísero sentimento estético... Sim, infelizmente é verdade. Mas não é minha culpa, acredite, eu... eu... queria... bem...” “Diga.” Teófilo respirou fundo: “Eu quero que você me mostre o que é a Beleza.” O gênio estalou os dedos. A sala ficou escura como breu, não se enxergava a um palmo do nariz. Os olhos de Teófilo saltavam das órbitas. Nunca estivera tão apreensivo como agora. Finalmente conheceria a beleza e poderia tornar-se um verdadeiro músico, talvez um grande compositor. De repente, um ponto de luz. Na altura dos seus olhos, ali, no canto da sala. Foi se intensificando concomitante com o fortíssimo som de uma melodia, que não parecia deste planeta. “Sim”, ele pensou, “sempre soube que a beleza e a verdade seriam ditadas pela Luz. Lá está, há algo ali querendo revelar-se. Algo será dito.” E, de repente, uma mulher nua de quase um metro e oitenta de altura, oitenta e oito de busto, sessenta de cintura, noventa de quadril, cabelos que quase atingiam sua cintura, lábios fartos, olhos vertiginosos como dois abismos, colocou-se entre o perplexo professor Teófilo e o ponto de luz. Ela virou-se, pegou o ponto de luz e usou-o como uma lanterna, iluminando o próprio corpo ora aqui, ora ali, em meio a uma fantástica dança em câmara-lenta. Uma chuva de flores e estrelas caia sobre ela. Teófilo quis jogar a garrafinha na mulher, mas estava paralisado. Será que ela não tinha visto que o ponto iria dizer-lhe, mostrar-lhe o que é a beleza? Piranha desgraçada! Logo, tudo desapareceu: “Satisfeito?”, perguntou o gênio logo que reapareceu. “Como satisfeito se apareceu uma vagabunda que estragou tudo?”, disse Teófilo acabrunhado. O gênio arregalou os olhos: “Você é um bruto, um estúpido mesmo – não é, professor? Será que é cego? Nunca ouviu falar de Afrodite? Ou será que nunca sequer reparou numa mulher?” “Chega de enrolação! Não quero saber de mais nada, isso é tudo uma armação, você não é gênio porra nenhuma!” “Ah, é? E o que aconteceu aqui, então?” “Estou bêbado, tendo alucinações...” “Que bêbado o quê! Faça logo seu último pedido. Peça algo que considere impossível – excetuando, é claro, uma nova tentativa de contemplar a beleza – e terá sua prova.” Teófilo pensou, pensou, pensou. Por fim, pegou a garrafinha: “Se você é mesmo um gênio, deve morar numa garrafa. Quero ver se você é capaz de entrar nesta aqui!” “Isto é ridículo”, suspirou Maimônides. “Está desperdiçando um pedido...” “Foda-se, entra se isso não for uma armação, seu covarde mentiroso!” Melindrado, o gênio obedeceu imediatamente. “Que idiota!”, pensou ao vaporizar-se. E assim que ele entrou, Teófilo, num átimo, fechou a boca da garrafa. “Vai ficar aí uns mil anos, meu chapa!” e foi até a beira do lago Paranoá, onde, a despeito dos pedidos de misericórdia do gênio Maimônides, atirou a garrafa. Nem mesmo a promessa de se comportar em aula, feita pelo desesperado gênio, demoveu o insensível professor. “Finalmente vou largar esse emprego de merda...”, pensou este enquanto corria, com um formão na mão, pra sala de paredes de ouro.


O Aluno Genial Der geniale Student The Genius Student El alumno genio 偉大なる学生 O Aluno Genial Гениальный ученик Геніальний студент 天才学生 天才學生

“O belo é a manifestação sensível da verdade, já dizia...” “Aaah...”, bocejou sonoramente Maimônides. „Schönheit ist die sensible Manifestation der Wahrheit, wie ich schon sagte...“ „Aaah...“, Maimonides gähnte laut. "The beautiful is the sensible manifestation of the truth, I said ..." "Aaah ..." Maimonides yawned loudly. "La belleza es la manifestación sensible de la verdad, dije..." "Aaah...", bostezó sonoramente Maimónides. "Красота - это чувственное проявление истины, я сказал...". "А-а-а...", - сонно зевнул Маймонид. «Краса — це чутливий прояв істини, як я вже сказав...» «Аааа...», — голосно позіхнув Маймонід. Teófilo, professor de Estética e de Introdução à Filosofia na Universidade de Brasília, irritou-se: “Quem é que dizia isso, Maimônides?”, quis perguntar sem no entanto o fazer. Teófilo, Professor für Ästhetik und Einführung in die Philosophie an der Universität von Brasília, war irritiert: „Wer hat das gesagt, Maimônides?“, wollte er fragen, ohne es wirklich zu tun. Teófilo, professor of Aesthetics and Introduction to Philosophy at the University of Brasília, was irritated: "Who was it that said, Maimonides?" He wanted to ask, without however doing so. Teófilo, profesor de Estética e Introducción a la Filosofía en la Universidad de Brasilia, se irritó: "¿Quién decía eso, Maimónides?", quiso preguntar, pero sin hacerlo. Теофил, профессор эстетики и введения в философию в Университете Бразилии, стал раздражаться: "Кто это сказал, Маймонид?" - хотел спросить он, но не сделал этого. Теофіло, професор естетики та вступу до філософії в Університеті Бразиліа, роздратувався: «Хто це сказав, Маймоніде?», він хотів запитати, не роблячи цього.

Afinal, o professor Teófilo não era assim tão estúpido. After all, Professor Teófilo was not that stupid. В конце концов, профессор Теофило оказался не таким уж глупым. Зрештою, професор Теофіло не був таким дурним. Era evidente que Maimônides o provocara daquela forma apenas para que ele, Teófilo, o interpelasse. It was evident that Maimonides had provoked him in that way only so that he, Theophilus, could challenge him. Estaba claro que Maimónides le había provocado de este modo sólo para que él, Teófilo, pudiera interrogarle. Было очевидно, что Маймонид провоцировал его таким образом только для того, чтобы он, Теофил, задал ему вопрос. Було очевидно, що Маймонід спровокував його таким чином лише для того, щоб він, Феофіл, кинув йому виклик. Com certeza Maimônides queria apenas exibir seus conhecimentos. Certainly Maimonides just wanted to show off his knowledge. Seguramente Maimónides sólo quería presumir de sus conocimientos. Конечно, Маймонид просто хотел похвастаться своими знаниями. Звичайно, Маймонід просто хотів похвалитися своїми знаннями. Era óbvio que aquele aluno metido a gênio já havia lido toda a obra de Hegel. Es war offensichtlich, dass dieser geniale Student bereits alle Werke von Hegel gelesen hatte. It was obvious that this genius student had already read all of Hegel's work. Era evidente que aquel estudiante genial ya había leído toda la obra de Hegel. Было очевидно, что этот гениальный студент уже прочитал все работы Гегеля. Було очевидно, що цей геніальний студент уже прочитав усі праці Гегеля. “...já dizia Hegel”, concluiu o resignado Professor Teófilo, que, com visível irritação, apertava a garrafinha de whisky, que sempre trazia no bolso do paletó. "... already said Hegel", concluded the resigned Professor Teófilo, who, with visible irritation, squeezed the bottle of whiskey, which he always carried in his jacket pocket. "...lo dijo Hegel", concluyó resignado el profesor Teófilo, que, con visible irritación, apuraba la botella de whisky que siempre llevaba en el bolsillo de la chaqueta. "Гегель уже сказал", - заключил ушедший в себя профессор Теофило, который с видимым раздражением сжимал маленькую бутылочку виски, которую он всегда носил в кармане пиджака. «...як казав Гегель», — підсумував професор Теофіло у відставці, який з видимим роздратуванням стиснув пляшку віскі, яку завжди носив у кишені піджака. Às terças e quintas-feiras, Teófilo já acordava de mau humor. Dienstags und donnerstags wachte Teófilo schlecht gelaunt auf. On Tuesdays and Thursdays, Teófilo was already waking up in a bad mood. По вторникам и четвергам Теофило уже просыпался в плохом настроении. По вівторках і четвергах Теофіло прокидався в поганому настрої. Nas tardes desses dias deveria voltar a confrontar-se com aquele maldito geniozinho. An den Nachmittagen dieser Tage würde er sich wieder diesem verdammten kleinen Genie stellen müssen. In the afternoons of those days, I should face that damned little genius again. Днем в те дни ему предстояло снова столкнуться с этим проклятым маленьким гением. Пополудні тих днів йому знову доведеться зіткнутися з тим клятим маленьким генієм. Maimônides fazia perguntas embaraçosamente complexas e tinha sempre um argumento cabeludo na ponta da língua. Maimonides asked embarrassingly complex questions and always had a hairy argument on the tip of his tongue. Maimónides hacía preguntas embarazosamente complejas y siempre tenía un argumento peliagudo en la punta de la lengua. Маймонид задавал неловкие сложные вопросы и всегда держал на кончике языка волосатый аргумент. Маймонід ставив приголомшливо складні запитання й завжди мав на кінчику язика волохату суперечку. Era um saberete a par de qualquer assunto. Er war ein Besserwisser zu jedem Thema. He was an expert on any subject. Он был всезнайкой по любому вопросу. Він був всезнайком у будь-якій темі. Seus conhecimentos ultrapassavam de muito os do professor, afinal, este passara toda a infância e parte da juventude cultivando sem sucesso um talento musical inexistente e, portanto, apenas bem tarde pôde iniciar seus estudos filosóficos. His knowledge far surpassed that of the teacher, after all, he had spent all his childhood and part of his youth cultivating an inexistent musical talent without success and, therefore, it was only very late that he was able to begin his philosophical studies. Его знания намного превосходили знания его учителя; в конце концов, последний провел все детство и часть юности в безуспешном развитии несуществующего музыкального таланта и поэтому смог приступить к философским занятиям только в очень позднем возрасте. Його знання значно перевершували знання вчителя, зрештою, останній провів все своє дитинство і частину своєї юності, безуспішно розвиваючи неіснуючий музичний талант, і тому лише дуже пізно він зміг почати свої філософські студії. E isso deixava o professor Teófilo, não direi apavorado, mas extremamente tenso e apreensivo. And that left Professor Teófilo, I will not say terrified, but extremely tense and apprehensive. E isso deixava o professor Teófilo, não direi apavorado, mas extremamente tenso e apreensivo. И это привело профессора Теофило, не скажу, что в ужас, но в крайнее напряжение и опасение. І це залишило професора Теофіло, я не скажу, наляканим, але надзвичайно напруженим і побояним. Pois, claro, estava sempre tentando reciclar seus saberes. Because, of course, he was always trying to recycle his knowledge. Ведь, конечно, он всегда старался переработать свои знания. Тому що, звичайно, він завжди намагався переробити свої знання. Não podia deixar sua respeitável imagem de intelectual delir-se na frente dos demais alunos por causa de um pedantezinho qualquer. Er konnte sein respektables Image eines Intellektuellen nicht wegen eines kleinen Pedanten vor den anderen Studenten ins Delirium treiben lassen. He could not let his respectable image of an intellectual be delirious in front of the other students because of some pedantic little boy. No podía permitir que su respetable imagen de intelectual fuera delirante frente a los otros estudiantes debido a un niño pedante. Он не мог допустить, чтобы его респектабельный образ интеллектуала был опорочен перед другими студентами из-за какого-то мелкого педанта. Він не міг дозволити своєму респектабельному іміджу інтелігента марити перед іншими студентами через якогось маленького педанта.

Numa certa tarde do mês de Outubro – uma tarde irritantemente quente, é bom lembrar – o professor Teófilo, que já bebera metade da garrafinha de whisky antes de entrar na sala, interrompeu a exposição de um seminário preparado por Maimônides – algo sobre “o artista e o belo como ideal transcendente” – dizendo que este, devido à falta de rigor metodológico, teria seu seminário adiado para o final do semestre. An einem bestimmten Nachmittag im Oktober – einem irritierend heißen Nachmittag, sollte man sich erinnern – unterbrach Professor Teófilo, der bereits die halbe Flasche Whisky getrunken hatte, bevor er den Raum betrat, die Ausstellung eines von Maimonides vorbereiteten Seminars – etwas über „den Künstler und das Schöne als transzendentes Ideal“ – mit der Begründung, letzterer werde sein Seminar wegen mangelnder methodischer Strenge auf das Ende des Semesters verschieben. On a certain afternoon in October - an irritatingly hot afternoon, remember - Professor Teófilo, who had already drank half the bottle of whiskey before entering the room, interrupted the exhibition of a seminar prepared by Maimonides - something about “the artist and the beautiful as a transcendent ideal ”- saying that due to the lack of methodological rigor, his seminar would be postponed until the end of the semester. В один из октябрьских дней - раздражающе жаркий день, стоит вспомнить - профессор Теофило, выпивший полбутылки виски, прежде чем войти в комнату, прервал презентацию семинара, подготовленного Маймонидесом - что-то о "художнике и прекрасном как трансцендентном идеале" - заявив, что из-за отсутствия методологической строгости его семинар будет отложен до конца семестра. Одного жовтневого пополудня – варто пам’ятати, що це був надзвичайно спекотний день – професор Теофіло, який уже випив півпляшки віскі перед тим, як увійти в кімнату, перервав експозицію семінару, підготовленого Маймонідом, – щось про «художника та прекрасне як трансцендентний ідеал» – сказавши, що останній через брак методологічної строгості відкладе семінар до кінця семестру.

Para o aluno, aquilo tinha um significado claro: o professor estava aquém de compreender o que estava sendo exposto e, portanto, precisava de tempo para inteirar-se do assunto. Für den Schüler hatte das eine klare Bedeutung: Der Lehrer war weit davon entfernt, zu verstehen, was aufgedeckt wurde, und brauchte daher Zeit, um sich mit dem Thema vertraut zu machen. For the student, that had a clear meaning: the teacher was far from understanding what was being exposed and, therefore, needed time to get to know the subject. Para el estudiante, eso tenía un significado claro: el maestro estaba lejos de comprender lo que estaba siendo expuesto y, por lo tanto, necesitaba tiempo para conocer el tema. Для студента это имело ясный смысл: преподаватель не понял, что было сказано, и поэтому ему нужно время, чтобы вникнуть в тему. Для студента це мало чітке значення: викладач був далекий від розуміння того, про що йдеться, і тому йому потрібен був час, щоб дізнатися про предмет. Pensou, então, em questionar esse método pedagógico tão conveniente, o qual exime o professor da obrigação de ministrar aulas, método esse seguido, com abuso, por um grande número de professores que não têm o que dizer por mais de um mês, esse prostituído método dos seminários. Er dachte also daran, diese sehr bequeme pädagogische Methode in Frage zu stellen, die den Lehrer von der Verpflichtung befreit, Unterricht zu erteilen, eine Methode, die von einer großen Anzahl von Lehrern mit Missbrauch befolgt wird, die länger als einen Monat nichts zu sagen haben, diese Prostituierte Seminarmethode. He then thought about questioning this convenient teaching method, which exempts the teacher from the obligation to teach classes, a method followed, with abuse, by a large number of teachers who have nothing to say for more than a month, this prostitute seminar method. Тогда он подумал о том, чтобы поставить под сомнение этот педагогический метод, такой удобный, освобождающий учителя от обязанности преподавать, метод, которому злоупотребляет огромное количество учителей, которым нечего сказать больше месяца, этот проституированный метод семинаров. Тоді він подумав поставити під сумнів цей дуже зручний педагогічний метод, який звільняє вчителя від обов’язку викладати уроки, метод, яким зі зловживаннями користується велика кількість учителів, які не мають що сказати більше місяця, ця повія метод семінару. Mas não, preferiu tocar direto na ferida de Teófilo: “Professor, é verdade que o senhor toca violino com maestria?” “Não”, replicou asperamente Teófilo. But no, he preferred to play directly on Teófilo's wound: "Professor, is it true that you play the violin with mastery?" "No," replied Teófilo harshly. Но нет, он предпочел напрямую коснуться раны Теофило: "Профессор, правда ли, что вы мастерски играете на скрипке?" "Нет", - хрипло ответил Теофило. Але ні, він волів прямо торкнутися рани Теофіло: «Професоре, це правда, що ви майстерно граєте на скрипці?» — Ні, — різко відповів Теофіло. “Infelizmente nunca tive tempo para praticar.” “E o senhor canta, pinta, desenha... escreve poesia?” “Não”. "Unfortunately, I never had time to practice." "And do you sing, paint, draw ... write poetry?" "Not". "К сожалению, у меня никогда не было времени практиковаться". "А вы поете, пишете, рисуете... пишете стихи?" "Нет". «На жаль, у мене ніколи не було часу на практику». «А ти співаєш, малюєш, малюєш... пишеш вірші?» "Ні". “Tem visto os lindos crepúsculos desses últimos dias... a lua cheia?” Teófilo irritou-se: “Onde você quer chegar com tudo isso?” Os demais alunos, percebendo a entrada de ameaçadores cúmulos-nimbos na sala, e aproveitando que já era hora, começaram a abandonar discretamente a aula, como ratos que deixam um navio que está prestes a ir a pique. "Have you seen the beautiful sunsets of the past few days ... the full moon?" Teófilo was irritated: "Where are you going with all this?" The other students, noticing the entry of menacing cumulonimbus into the room, and taking advantage of the time, began to discreetly leave the class, like rats leaving a ship that is about to go down. "¿Has visto las hermosas puestas de sol de los últimos días ... la luna llena?" Teófilo estaba irritado: "¿A dónde vas con todo esto?" Los otros estudiantes, notando la entrada de amenazantes cumulonimbos en la sala y aprovechando el tiempo, comenzaron a abandonar discretamente la clase, como ratas que abandonan un barco que está a punto de hundirse. "Видел ли ты прекрасные сумерки последних дней... полнолуние?" Теофил был раздражен: "К чему ты все это говоришь?". Остальные студенты, заметив угрожающий кучево-дождевой туман, вошедший в комнату, и воспользовавшись тем, что время уже пришло, начали незаметно покидать класс, как крысы покидают корабль, который вот-вот утонет. "Ви бачили чудові заходи сонця за останні кілька днів... повний місяць?" Теофіло роздратувався: «Що ти хочеш усім цим досягти?» Інші учні, помітивши загрозливі купчасто-дощові хмари, скориставшись тим, що настав час, почали непомітно покидати клас, як щури, що покидають корабель, який ось-ось затоне. “Ora, professor”, prosseguiu Maimônides, “como o senhor espera ensinar-me algo de estética, algo sobre a Beleza, se o senhor não passa de um artista frustrado, de um homem insensível incapaz até mesmo de se vestir decentemente?” Teófilo pôs-se furibundo; com a mão direita no bolso apertava com vontade a garrafinha de whisky. “Why, professor,” continued Maimonides, “how do you expect to teach me something about aesthetics, something about beauty, if you are just a frustrated artist, an insensitive man who is unable even to dress properly?” Teófilo was furious; with his right hand in his pocket he squeezed the little bottle of whiskey. "Итак, профессор, - продолжал Маймонид, - как вы собираетесь учить меня чему-либо об эстетике, о Красоте, если вы всего лишь разочарованный художник, бесчувственный человек, неспособный даже прилично одеться?" Теофил был в ярости; правой рукой в кармане он сжимал маленькую бутылочку виски. «Тепер, професоре, — продовжував Маймонід, — як ви збираєтеся навчити мене чомусь про естетику, про красу, якщо ви не що інше, як розчарований митець, байдужа людина, яка не здатна навіть пристойно одягнутися?» Теофіло розлютився; Правою рукою в кишені він стискав пляшку віскі. Agora, pelo menos, estavam a sós na sala. Now, at least, they were alone in the room. Теперь, по крайней мере, они были одни в комнате. Тепер, принаймні, вони були самі в кімнаті. “Olha aqui, menino, quem você pensa que é pra me tratar desse jeito? “Look here, boy, who do you think you are to treat me this way? "Послушай, парень, кем ты себя возомнил, чтобы так со мной обращаться? «Слухай, хлопче, ти за кого ти такий, щоб так зі мною поводитися? Você não...” “Eu sou um gênio”, interrompeu Maimônides. You don't—” “I am a genius,” interrupted Maimonides. Вы не..." "Я гений", - прервал Маймонид. Ти не... — Я геній, — перебив Маймонід. “Rá! "Frosch! "Frog! "Ра! «Жаба! !”, berrou Teófilo perplexo. ! ”Shouted Teófilo, perplexed. !" - воскликнул Теофило, недоумевая. — спантеличено вигукнув Теофіл. “Era só o que me faltava... perder meu tempo com um presunçoso, um Einstein destes!” e, resmungando, começou a recolher suas coisas. "It was just what I needed ... to waste my time with a wannabe, such an Einstein!" and, grumbling, began to collect his things. "Только этого мне не хватало... тратить свое время на такого самодовольного Эйнштейна!" и, ворча, он начал собирать свои вещи. «Це було саме те, що мені було потрібно... марнувати час із таким самовпевненим Ейнштейном!» і, бурмочучи, почав збирати свої речі. “Sou um gênio”, repetiu o aluno, “e o senhor pode me fazer três pedidos. “I am a genius,” repeated the student, “and you can make three requests to me. "Я гений, - повторил студент, - и вы можете обратиться ко мне с тремя просьбами. «Я геній, — повторив студент, — і ти можеш загадати мені три бажання. Farei o possível pra realizar seus desejos”. Ich werde mein Bestes tun, um Ihre Wünsche zu erfüllen.“ I will do my best to fulfill your wishes ”. Я сделаю все возможное, чтобы выполнить ваши пожелания". Я зроблю все можливе, щоб виконати ваші бажання». Teófilo olhou-o sério por alguns momentos. Teófilo looked at him seriously for a few moments. Теофіло кілька секунд серйозно дивився на нього. Depois soltou uma debochada gargalhada. Then he burst out laughing. Luego se echó a reír. Затем он разразился развратным смехом. Тоді він глумливо засміявся. “Que absurdo”, pensou, “professor tem de ouvir cada uma...” E pôs-se a esvaziar a garrafinha goela abaixo. „Wie absurd“, dachte er, „der Lehrer muss sich jeden anhören…“ Und er fing an, die Flasche in seinem Hals zu leeren. "How absurd," he thought, "teacher has to listen to each one ..." And he began to empty the bottle down his throat. "Qué absurdo", pensó, "un profesor debe escuchar a cada uno ..." Y empezó a vaciar el botellín por la garganta. "Что за чушь, - подумал он, - учитель должен слушать все..." И он начал опорожнять бутылку в горло. «Як абсурдно, — подумав він, — учитель мусить слухати кожного...» І почав спорожняти пляшечку в горло. “Estou esperando”, tornou Maimônides. „Ich warte“, antwortete Maimonides. "I'm waiting," said Maimonides. "Я жду", - ответил Маймонид. «Я чекаю», — відповів Маймонід. “Olha, menino”, começou sarcástico, “já que você é desse tipo de gênio, por que não folheia a ouro as paredes desta sala?” e indicou-as com a garrafinha. “Look, boy,” he started sarcastically, “since you're that kind of genius, why don't you leaf through the walls of this room in gold?” and indicated them with the bottle. "Mira, muchacho", comenzó sarcásticamente, "ya que eres ese tipo de genio, ¿por qué no hojeas las paredes de esta habitación en oro?" y los indiqué con la botella. "Послушай, парень, - начал он язвительно, - раз уж ты такой гений, почему бы тебе не расписать стены этой комнаты золотом?" - и указал на них маленькой бутылочкой. «Слухай, хлопче, — саркастично почав він, — якщо ти такий геній, чому б тобі не позолотити стіни цієї кімнати?» і вказав на них пляшкою. “É pra já”, respondeu Maimônides, que, com um estalar de dedos, causou um estouro tão estridente quanto um trovão. „Für den Moment“, erwiderte Maimonides, der mit einem Fingerschnipsen eine donnernde Explosion auslöste. "It's over now," replied Maimonides, who, with a snap of his fingers, caused a burst as shrill as thunder. "Se acabó ahora", respondió Maimónides, quien, con un chasquido de sus dedos, causó un estallido tan estridente como un trueno. "Сейчас же", - ответил Маймонид и, щелкнув пальцами, вызвал громкий, как удар грома, взрыв. «Це поки що», — відповів Маймонід, який, клацнувши пальцями, викликав гучний, як грім, вибух. Teófilo caiu sentado de tanto susto. Teófilo collapsed sitting in fright. Феофил упал сидя, так испугался. Теофіл злякано впав на землю. Ficou mais pasmo ainda quando, olhando em volta, viu as paredes cobertas por puro ouro. He was even more amazed when, looking around, he saw the walls covered with pure gold. Он был поражен еще больше, когда, оглядевшись вокруг, увидел, что стены покрыты чистым золотом. Він був ще більше здивований, коли, озирнувшись, побачив стіни, вкриті чистим золотом. Aquele garoto era mesmo um gênio. That boy was really a genius. Этот мальчик действительно был гением. Той хлопчик справді був генієм. “Seu próximo pedido, por favor”, disse o aluno-gênio. "Your next order, please," said the student genius. «Ваше наступне замовлення, будь ласка», — сказав геніальний студент. Teófilo largou a garrafinha vazia e colocou-se de joelhos. Teófilo ließ die leere Flasche fallen und ging auf die Knie. Teófilo dropped the empty bottle and went to his knees. Теофил опустил пустую бутылку и встал на колени. Теофіло впустив порожню пляшку й опустився на коліна. Seus olhos ficaram marejados. His eyes were filled with tears. Его глаза были водянистыми. Її очі заплакали. “Eu confesso, gênio, eu confesso, sou um insensível, não compreendo realmente o que é tudo isso que a filosofia fala a respeito da beleza, não entendo nada, nunca vi nada que me despertasse um mísero sentimento estético... Sim, infelizmente é verdade. “I confess, genius, I confess, I am insensitive, I don't really understand what all that philosophy says about beauty, I don't understand anything, I never saw anything that awakened a miserable aesthetic feeling ... Yes, unfortunately it is true. "Признаюсь, гений, признаюсь, я бесчувственный человек, я не очень понимаю, к чему вся эта философия о красоте, я ничего не понимаю, я никогда не видел ничего, что могло бы вызвать во мне паршивое эстетическое чувство..... Да, к сожалению, это правда. «Зізнаюся, геній, зізнаюся, я нечутливий, я не дуже розумію, що таке вся ця філософія про красу, я нічого не розумію, я ніколи не бачив нічого такого, що пробудило б у мені жалюгідне естетичне почуття. ... Так, на жаль, це правда. Mas não é minha culpa, acredite, eu... eu... queria... bem...” “Diga.” Teófilo respirou fundo: “Eu quero que você me mostre o que é a Beleza.” O gênio estalou os dedos. But it's not my fault, believe me, I ... I ... wanted ... well ... "" Say it. " Teófilo took a deep breath: "I want you to show me what Beauty is." The genie snapped his fingers. Но это не моя вина, поверь мне, я... я... хотел... ну...". "Скажи это." Теофил глубоко вздохнул: "Я хочу, чтобы ты показал мне, что такое Красота". Джинн щелкнул пальцами. Але це не моя вина, повірте, я... я... хотів... ну... — Скажи. Теофіло глибоко вдихнув: «Я хочу, щоб ти показала мені, що таке Краса». Джин клацнув пальцями. A sala ficou escura como breu, não se enxergava a um palmo do nariz. The room was pitch-dark, not visible from a hand's nose. La habitación estaba completamente oscura, no visible desde la nariz de una mano. Комната стала абсолютно черной, вы не могли видеть ни на сантиметр от своего носа. У кімнаті стало непроглядно темно, від носа не видно було й долоні. Os olhos de Teófilo saltavam das órbitas. Teofilos Augen quollen aus ihren Höhlen. Teófilo's eyes popped out of their sockets. Глаза Теофила выскочили из глазниц. Очі Теофіло вилізли з орбіт. Nunca estivera tão apreensivo como agora. He had never been more apprehensive than now. Nunca había estado más aprensivo que ahora. Он никогда не испытывал такого страха, как сейчас. Ніколи ще він не відчував такого страху, як зараз. Finalmente conheceria a beleza e poderia tornar-se um verdadeiro músico, talvez um grande compositor. Finally he would know the beauty and could become a true musician, perhaps a great composer. Наконец-то он познает красоту и сможет стать настоящим музыкантом, возможно, великим композитором. Нарешті він пізнає красу і зможе стати справжнім музикантом, можливо, великим композитором. De repente, um ponto de luz. Plötzlich ein Lichtpunkt. Suddenly, a point of light. Вдруг точка света. Раптом — точка світла. Na altura dos seus olhos, ali, no canto da sala. At eye level, there, in the corner of the room. На уровне глаз, там, в углу комнаты. На рівні очей, там, у кутку кімнати. Foi se intensificando concomitante com o fortíssimo som de uma melodia, que não parecia deste planeta. It was intensified concomitantly with the very strong sound of a melody, which did not sound like this planet. Он усиливался одновременно с очень сильным звучанием мелодии, которая звучала не с этой планеты. Воно посилювалося разом із дуже сильним звуком мелодії, яка, здавалося, не була з цієї планети. “Sim”, ele pensou, “sempre soube que a beleza e a verdade seriam ditadas pela Luz. “Yes,” he thought, “I always knew that beauty and truth would be dictated by the Light. "Да, - подумал он, - я всегда знал, что красота и истина будут продиктованы Светом. «Так, — подумав він, — я завжди знав, що краса й правда будуть диктуватися Світлом. Lá está, há algo ali querendo revelar-se. Da ist es, da will sich etwas offenbaren. There it is, there is something there wanting to reveal itself. Вот оно, там что-то хочет раскрыться. Ось воно, там щось хоче розкритися. Algo será dito.” E, de repente, uma mulher nua de quase um metro e oitenta de altura, oitenta e oito de busto, sessenta de cintura, noventa de quadril, cabelos que quase atingiam sua cintura, lábios fartos, olhos vertiginosos como dois abismos, colocou-se entre o perplexo professor Teófilo e o ponto de luz. Something will be said. ” And suddenly, a naked woman, almost six feet tall, eighty-eight bust, sixty waist, ninety hip, hair that almost reached her waist, full lips, giddy eyes like two chasms, placed herself between the perplexed professor Teófilo and the point of light. Что-то будет сказано". И вдруг между недоумевающим профессором Теофилом и точкой света встала обнаженная женщина, ростом почти шесть футов, бюст восемьдесят восемь, талия шестьдесят, бедра девяносто, волосы почти до пояса, полные губы, головокружительные глаза, похожие на две бездны. Щось скажуть». І раптом оголена жінка, майже шість футів на зріст, вісімдесят в бюсті, шістдесят в талії, дев’яносто в стегнах, з волоссям, яке майже сягало їй талії, повними губами, запамороченими очима, як дві прірви, стала між спантеличеним професором Теофіло. і точка світла. Ela virou-se, pegou o ponto de luz e usou-o como uma lanterna, iluminando o próprio corpo ora aqui, ora ali, em meio a uma fantástica dança em câmara-lenta. She turned, took the spotlight and used it as a flashlight, illuminating her own body now and then, in the middle of a fantastic slow-motion dance. Она повернулась, подняла точку света и использовала ее как фонарь, освещая собственное тело то тут, то там в фантастическом медленном танце. Вона обернулася, підхопила крапку світла й використала її, як ліхтарик, освітлюючи своє тіло то тут, то там, у фантастичному сповільненому танці. Uma chuva de flores e estrelas caia sobre ela. A shower of flowers and stars fell on her. На нее посыпались цветы и звезды. На неї впав дощ із квітів і зірок. Teófilo quis jogar a garrafinha na mulher, mas estava paralisado. Teófilo wanted to throw the bottle at the woman, but he was paralyzed. Теофило хотел бросить бутылку в свою жену, но его парализовало. Теофіло хотів кинути пляшку в жінку, але його паралізувало. Será que ela não tinha visto que o ponto iria dizer-lhe, mostrar-lhe o que é a beleza? Hatte sie nicht gesehen, dass der Punkt ihr sagen, ihr zeigen würde, was Schönheit ist? Had not she seen that point would tell her, show her what beauty is? Неужели она не видела, что точка расскажет ей, покажет, что такое красота? Хіба вона не бачила, що вістря підкаже їй, покаже, що таке краса? Piranha desgraçada! Verdammter Piranha! Wretched bitch! Чертова сука! Проклята піранья! Logo, tudo desapareceu: “Satisfeito?”, perguntou o gênio logo que reapareceu. Bald war alles verschwunden: „Zufrieden?“, fragte der Geist, sobald er wieder auftauchte. Soon, everything disappeared: “Satisfied?” Asked the genius as soon as he reappeared. Вскоре все исчезло: "Доволен?", - спросил джинн, как только появился вновь. Незабаром усе зникло: «Задоволений?», — запитав джин, щойно з’явився знову. “Como satisfeito se apareceu uma vagabunda que estragou tudo?”, disse Teófilo acabrunhado. „Wie zufrieden, wenn eine Schlampe auftaucht und alles ruiniert?“, sagte Teófilo niedergeschlagen. “How pleased was it that a slut appeared and ruined everything?”, Said Teófilo, overwhelmed. “¿Qué tan contento estaba de que una puta apareciera y arruinara todo?”, Dijo Teófilo, consternado. "Как мы можем быть довольны, если появился бродяга и все испортил?" - мрачно сказал Теофило. «Я був задоволений, якщо з'явилася повія і все зіпсувала?», - пригнічено сказав Теофіло. O gênio arregalou os olhos: “Você é um bruto, um estúpido mesmo – não é, professor? Der Flaschengeist machte große Augen: „Sie sind ein Rohling, ein wirklich dummer – nicht wahr, Professor? The genius opened his eyes wide: “You are a brute, you are really stupid - aren't you, professor? El genio abrió mucho los ojos: “Es usted un bruto, es realmente estúpido, ¿no es así, profesor? Глаза джинна расширились: "Вы грубиян, очень глупый, не так ли, профессор? Джин широко розплющив очі: «Ти скотина, справді дурна, чи не так, професоре? Será que é cego? Ist er blind? Is he blind? Он слепой? Він сліпий? Nunca ouviu falar de Afrodite? Noch nie von Aphrodite gehört? Never heard of Aphrodite? Ніколи не чули про Афродіту? Ou será que nunca sequer reparou numa mulher?” “Chega de enrolação! Oder ist ihm noch nie eine Frau aufgefallen?“ „Kein Hinhalten mehr! Or have you never even noticed a woman? ” “Enough of the bullshit! ¿O nunca te has fijado en una mujer? “¡Ya basta de tonterías! Или он никогда не замечал женщин?" "Хватит изворачиваться! Або він навіть ніколи не помічав жінку?» «Більше ніяких зволікань! Não quero saber de mais nada, isso é tudo uma armação, você não é gênio porra nenhuma!” “Ah, é? I do not want to know anything else, it's all a frame, you're not a fucking genius! "" Oh, yeah? No quiero saber nada más, todo esto es una trampa, ¡no eres un puto genio! " "¿Ah, sí? Мне плевать на все остальное, это все подстроено, ты не гений, мать твою!" "Да ну? Більше мене не хвилює, це все підстановка, ти не довбаний геній!» "О, так? E o que aconteceu aqui, então?” “Estou bêbado, tendo alucinações...” “Que bêbado o quê! And what happened here, then? ” "I'm drunk, hallucinating ..." "What a drunk! И что же здесь произошло?" "Я пьян, у меня галлюцинации..." "Что пьяный, что! І що тут сталося потім?» «Я п'яний, у галюцинаціях...» «Який п'яний! Faça logo seu último pedido. Place your last order right away. Сделайте свой последний запрос в ближайшее время. Зробіть останнє замовлення незабаром. Peça algo que considere impossível – excetuando, é claro, uma nova tentativa de contemplar a beleza – e terá sua prova.” Teófilo pensou, pensou, pensou. Ask for something that you consider impossible - except, of course, a new attempt to contemplate beauty - and you will have your proof. ” Teófilo thought, thought, thought. Попроси о чем-то, что ты считаешь невозможным - за исключением, конечно, новой попытки созерцания красоты - и ты получишь доказательство". Теофил думал, думал, думал. Попросіть те, що ви вважаєте неможливим, – крім, звичайно, чергової спроби споглядати красу – і ви отримаєте доказ». Теофіло думав, думав, думав. Por fim, pegou a garrafinha: “Se você é mesmo um gênio, deve morar numa garrafa. Finally, he took the bottle: “If you are really a genius, you must live in a bottle. Наконец, он взял маленькую бутылочку: "Если ты действительно гений, ты должен жить в бутылке. Нарешті він узяв пляшку: «Якщо ти справді геній, ти повинен жити в пляшці. Quero ver se você é capaz de entrar nesta aqui!” “Isto é ridículo”, suspirou Maimônides. I want to see if you are able to get into this one! ” "This is ridiculous," sighed Maimonides. Я хочу посмотреть, способен ли ты попасть в него!" "Это просто смешно, - вздохнул Маймонид. Я хочу перевірити, чи зможеш ти увійти в цей!» — Це смішно, — зітхнув Маймонід. “Está desperdiçando um pedido...” “Foda-se, entra se isso não for uma armação, seu covarde mentiroso!” Melindrado, o gênio obedeceu imediatamente. "You're wasting a request ..." "Fuck it, come in if it's not a setup, you lying coward!" Flustered, the genie immediately obeyed. "Estás desperdiciando una petición ..." "¡Joder, entra si no es una trampa, mentiroso cobarde!" Aturdido, el genio obedeció de inmediato. "Вы зря просите..." "Пошел ты, полезай, если это не подстава, лживый трус!" Смягчившись, джинн немедленно повиновался. «Ти даремно витрачаєш замовлення...» «На біса, заходь, якщо це не підстановка, брехливий боягуз!» Ображений, джин негайно підкорився. “Que idiota!”, pensou ao vaporizar-se. “What an idiot!” He thought as he vaporized. "¡Qué idiota!", Pensó mientras se vaporizaba. "Вот идиот!" - подумал он, поднимая пар. «Який ідіот!» — подумав він, випаровуючись. E assim que ele entrou, Teófilo, num átimo, fechou a boca da garrafa. And as soon as he entered, Teófilo, in a flash, closed the mouth of the bottle. Y nada más entrar, Teófilo, en un destello, cerró la boca de la botella. И как только он вошел, Теофило в мгновение ока закрыл горлышко бутылки. І щойно він увійшов, Теофіло миттєво закрив горловину пляшки. “Vai ficar aí uns mil anos, meu chapa!” e foi até a beira do lago Paranoá, onde, a despeito dos pedidos de misericórdia do gênio Maimônides, atirou a garrafa. „Es wird tausend Jahre dort bleiben, mein Freund!“ und er ging zum Rand des Paranoá-Sees, wo er trotz der Bitte um Gnade des Genies Maimonides die Flasche warf. "It's going to be there for a thousand years, buddy!" and went to the shore of Lake Paranoá, where, despite the requests for mercy from the genius Maimonides, he threw the bottle. "¡Va a estar allí por mil años, amigo!" y se dirigió a la orilla del lago Paranoá, donde, a pesar de los pedidos de piedad del genio Maimónides, arrojó la botella. "Она останется там на тысячу лет, друг мой", - и он отправился на край озера Параноа, где, несмотря на мольбы о пощаде гениального Маймонида, бросил бутылку. «Він залишиться там тисячу років, друже!» і він пішов до краю озера Параноа, куди, незважаючи на прохання про милість геніального Маймоніда, кинув пляшку. Nem mesmo a promessa de se comportar em aula, feita pelo desesperado gênio, demoveu o insensível professor. Not even the promise of desperate genius to behave in class did not deter the insensitive teacher. Ni siquiera la promesa del genio desesperado de comportarse en clase disuadió al profesor insensible. Даже обещание вести себя хорошо на уроках, данное отчаявшимся гением, не разжалобило бесчувственного учителя. Навіть обіцянка відчайдушного генія поводитися на уроці не зупинила байдужого вчителя. “Finalmente vou largar esse emprego de merda...”, pensou este enquanto corria, com um formão na mão, pra sala de paredes de ouro. "I'm finally going to quit this fucking job ..." he thought as he ran with a chisel in his hand to the gold-walled room. "Finalmente voy a dejar este trabajo de mierda ...", pensó mientras corría, cincel en mano, hacia la habitación de paredes doradas. "Наконец-то я брошу эту дерьмовую работу...", - подумал последний, вбегая с резцом в руках в комнату с золотыми стенами. «Нарешті я кину цю хренову роботу...», — подумав він, бігаючи з різцем у руці до кімнати із золотими стінами.