Вій 02 Viy 02

Прийшовши до семінарії, уся ця юрба розтікалася по класах, низеньких, проте доволі просторих таки кімнатах, з невеличкими вікнами, широкими дверима й засмальцьованими лавами. When we arrived at the seminary, the whole crowd spread out into classrooms, low but still quite spacious rooms with small windows, wide doors, and soiled benches. Клас затоплювало враз різноголосе гудіння; авдитори переслухували своїх учнів; дзвінкий дискант граматика суголосне бринів разом із шибками в маленьких вікнах, і шибка озивалася чи не таким самим дискантом; у кутку гуготів ритор, рот і тлусті губи якого краще личили б принаймні філозофії. The classroom was flooded with a multifarious buzz; the authors were listening to their students; the ringing discourse of the grammarian rang out in tune with the glass panes in the small windows, and the glass panes responded with almost the same discourse; in the corner, a rhetorician whose mouth and thin lips would have been better suited to philosophy. Він гудів збаса, і тільки й чути було здаля: бу, бу, бу, бу… Авдитори, наслухуючи уроки, пасли одним оком під лавку, де з кишені підлеглого бурсака витикався пундик або вареник, а то й насіння гарбузове. It was humming from the bass, and all that could be heard in the distance was boo, boo, boo, boo... The authors, listening to the lessons, kept one eye on the bench, where a punch or dumpling, or even pumpkin seeds, would stick out of the pocket of a subordinate bursak.

Коли це вчене збіговище приходило завчасу чи коли знали, що професори запізняться, тоді, спільно погодившись, лаштували перебій, і до цього перебою мусили братися всі, навіть і цензори, хоч вони мали доглядати ладу й моральності всього школярського народу. When this scholarly gathering arrived early or when they knew that the professors would be late, they agreed to arrange a break, and everyone had to take part in this break, even the censors, even though they were supposed to be looking after the order and morality of the entire school population. Два богослови звичайно вирішували, як відбувати перебій: чи кожний клас повинен окремо воюватися, чи всі мали поділитись на дві половини: на бурсу і семінарію. The two theologians usually decided how to handle the interruption: whether each class should fight separately, or whether everyone should be divided into two halves: the bursa and the seminary. Однак, за всякого порядку, граматики починали раніш од усіх, і як тільки вступали ритори, вони вже втікали геть і залазили на верхи стежити за бойовищем. However, in any case, the grammarians started before everyone else, and as soon as the rhetoricians started, they ran away and climbed on horseback to watch the battle. Потім ставала до бою філозофія з чорними довгими вусами, а насамкінець і богословія в жахливих шароварах і з товстелезними шиями. Then came philosophy with its long black mustache, and finally theology in its terrible pants and thick necks. Звичайно кінчалося на тому, що богословія побивала всіх, і філозофія, чухаючи боки, під натиском відходила в клас і сідала відпочити на лавах. Usually it ended with theology beating everyone, and philosophy, scratching its sides, went to class and sat down to rest on the benches under pressure. Професор, увійшовши до класу і сам колись бувавши в таких боях, одразу ж, глянувши на розчервонілі обличчя слухачів своїх, здогадувався, що бій був незгірший, і в той час, як він шмагав різками по пальцях риторику, в іншому класі інший уже професор лупцював дерев'яними лопатками по руках філозофію. The professor, having entered the classroom and having once been in such battles himself, immediately looked at the flushed faces of his students and guessed that the battle was not worse, and while he was flogging the rhetorician's fingers with a sharpie, in another class another professor was beating the philosopher's hands with wooden spatulas. А з богословами чинили зовсім на інший лад: їм, за висловом професора богослови', одсипалося по мірці буйного гороху, себто коротеньких ремінних канчуків. And theologians were treated in a completely different way: they were, in the words of a theology professor, given a measure of peas, i.e. short belt whips.