×

We gebruiken cookies om LingQ beter te maken. Als u de website bezoekt, gaat u akkoord met onze cookiebeleid.

image

Harry Potter and the Philosopher’s Stone (Book 1), 17(4) THE MAN WITH TWO FACES

17(4) THE MAN WITH TWO FACES

“Now, as I understand it, the house cup here needs awarding, and the points stand thus: In fourth place, Gryffindor, with three hundred and twelve points; in third, Hufflepuff, with three hundred and fifty two; Ravenclaw has four hundred and twenty six and Slytherin, four hundred and seventy-two.”

A storm of cheering and stamping broke out from the Slytherin table. Harry could see Draco Malfoy banging his goblet on the table. It was a sickening sight.

“Yes, yes, well done, Slytherin,” said Dumbledore. “However, recent events must be taken into account.”

The room went very still. The Slytherins' smiles faded a little.

“Ahem,” said Dumbledore. “I have a few last minute points to dish out. Let me see. Yes…

“First—to Mr. Ronald Weasley…”

Ron went purple in the face; he looked like a radish with a bad sunburn.

“…for the best played game of chess Hogwarts has seen in many years, I award Gryffindor house fifty points.”

Gryffindor cheers nearly raised the bewitched ceiling; the stars overhead seemed to quiver. Percy could be heard telling the other prefects, “My brother, you know! My youngest brother! Got past McGonagall's giant chess set!”

At last there was silence again.

“Second—to Miss Hermione Granger… for the use of cool logic in the face of fire, I award Gryffindor house fifty points.”

Hermione buried her face in her arms; Harry strongly suspected she had burst into tears. Gryffindors up and down the table were beside themselves—they were a hundred points up.

“Third—to Mr. Harry Potter…” said Dumbledore. The room went deadly quiet “…for pure nerve and outstanding courage, I award Gryffindor house sixty points.”

The din was deafening. Those who could add up while yelling themselves hoarse knew that Gryffindor now had four hundred and seventy two points—exactly the same as Slytherin. They had tied for the house cup—if only Dumbledore had given Harry just one more point.

Dumbledore raised his hand. The room gradually fell silent.

“There are all kinds of courage,” said Dumbledore, smiling. “It takes a great deal of bravery to stand up to our enemies, but just as much to stand up to our friends. I therefore award ten points to Mr. Neville Longbottom.”

Someone standing outside the Great Hall might well have thought some sort of explosion had taken place, so loud was the noise that erupted from the Gryffindor table. Harry, Ron, and Hermione stood up to yell and cheer as Neville, white with shock, disappeared under a pile of people hugging him. He had never won so much as a point for Gryffindor before. Harry, still cheering, nudged Ron in the ribs and pointed at Malfoy, who couldn't have looked more stunned and horrified if he'd just had the Body Bind Curse put on him.

“Which means,” Dumbledore called over the storm of applause, for even Ravenclaw and Hufflepuff were celebrating the downfall of Slytherin, “we need a little change of decoration.”

He clapped his hands. In an instant, the green hangings became scarlet and the silver became gold; the huge Slytherin serpent vanished and a towering Gryffindor lion took its place. Snape was shaking Professor McGonagall's hand, with a horrible, forced smile. He caught Harry's eye and Harry knew at once that Snape's feelings toward him hadn't changed one jot. This didn't worry Harry. It seemed as though life would be back to normal next year, or as normal as it ever was at Hogwarts.

It was the best evening of Harry's life, better than winning at Quidditch, or Christmas, or knocking out mountain trolls… he would never, ever forget tonight.

Harry had almost forgotten that the exam results were still to come, but come they did. To their great surprise, both he and Ron passed with good marks; Hermione, of course, had the best grades of the first years. Even Neville scraped through, his good Herbology mark making up for his abysmal Potions one. They had hoped that Goyle, who was almost as stupid as he was mean, might be thrown out, but he had passed, too. It was a shame, but as Ron said, you couldn't have everything in life.

And suddenly, their wardrobes were empty, their trunks were packed, Neville's toad was found lurking in a corner of the toilets; notes were handed out to all students, warning them not to use magic over the holidays (“I always hope they'll forget to give us these,” said Fred Weasley sadly); Hagrid was there to take them down to the fleet of boats that sailed across the lake; they were boarding the Hogwarts Express; talking and laughing as the countryside became greener and tidier; eating Bettie Bott's Every Flavor Beans as they sped past Muggle towns; pulling off their wizard robes and putting on jackets and coats; pulling into platform nine and three-quarters at King's Cross Station.

It took quite a while for them all to get off the platform. A wizened old guard was up by the ticket barrier, letting them go through the gate in twos and threes so they didn't attract attention by all bursting out of a solid wall at once and alarming the Muggles.

“You must come and stay this summer,” said Ron, “both of you—I'll send you an owl.”

“Thanks,” said Harry, “I'll need something to look forward to.” People jostled them as they moved forward toward the gateway back to the Muggle world. Some of them called:

“Bye, Harry!”

“See you, Potter!”

“Still famous,” said Ron, grinning at him.

“Not where I'm going, I promise you,” said Harry.

He, Ron, and Hermione passed through the gateway together. “There he is, Mom, there he is, look!”

It was Ginny Weasley, Ron's younger sister, but she wasn't pointing at Ron.

“Harry Potter!” she squealed. “Look, Mom! I can see—”

“Be quiet, Ginny, and it's rude to point.”

Mrs. Weasley smiled down at them.

“Busy year?” she said.

“Very,” said Harry. “Thanks for the fudge and the sweater, Mrs. Weasley.”

“Oh, it was nothing, dear.”

“Ready, are you?”

It was Uncle Vernon, still purple faced, still mustached, still looking furious at the nerve of Harry, carrying an owl in a cage in a station full of ordinary people. Behind him stood Aunt Petunia and Dudley, looking terrified at the very sight of Harry.

“You must be Harry's family!” said Mrs. Weasley.

“In a manner of speaking,” said Uncle Vernon. “Hurry up, boy, we haven't got all day.” He walked away.

Harry hung back for a last word with Ron and Hermione.

“See you over the summer, then.”

“Hope you have—er—a good holiday,” said Hermione, looking uncertainly after Uncle Vernon, shocked that anyone could be so unpleasant.

“Oh, I will,” said Harry, and they were surprised at the grin that was spreading over his face. “They don't know we're not allowed to use magic at home. I'm going to have a lot of fun with Dudley this summer…”

Learn languages from TV shows, movies, news, articles and more! Try LingQ for FREE

17(4) THE MAN WITH TWO FACES 17(4) ЧЕЛОВЕК С ДВУМЯ ЛИЦАМИ

“Now, as I understand it, the house cup here needs awarding, and the points stand thus: In fourth place, Gryffindor, with three hundred and twelve points; in third, Hufflepuff, with three hundred and fifty two; Ravenclaw has four hundred and twenty six and Slytherin, four hundred and seventy-two.” さて、私が理解しているように、ここのハウスカップは賞を与える必要があり、ポイントは次のようになります。 3 番目はハッフルパフで、352 人。レイブンクローは 426 人、スリザリンは 472 人です。」 «Тепер, як я розумію, кубок будинку тут потребує нагородження, а очки стоять так: на четвертому місці Ґрифіндор із трьомастами дванадцятьма очками; по-третє, Хаффлпафф, з трьомастами п'ятдесятьма двома; Рейвенкло має чотириста двадцять шість, а Слизерин — чотириста сімдесят два.

A storm of cheering and stamping broke out from the Slytherin table. A storm of cheering and stamping broke out from the Slytherin table. スリザリンのテーブルから歓声と足踏みの嵐が吹き荒れました。 За слизеринським столом вибухнула буря підбадьорень і тупоту. Harry could see Draco Malfoy banging his goblet on the table. ハリーは、ドラコ・マルフォイがゴブレットをテーブルに叩きつけているのが見えた。 Гаррі бачив, як Драко Мелфой стукає кубком по столу. Harry可以看到Draco Malfoy在桌子上敲打着他的高脚杯。 It was a sickening sight. 胸が苦しくなる光景でした。 Це було огидне видовище. 这是一个令人作呕的景象。

“Yes, yes, well done, Slytherin,” said Dumbledore. 「はいはい、よくやったね、スリザリン」ダンブルドアが言った。 “是的,是的,干得好,斯莱特林,”邓布利多说。 “However, recent events must be taken into account.” 「しかし、最近の出来事は考慮に入れなければなりません。」 «Однак слід враховувати останні події». “但是,必须考虑到最近发生的事件。”

The room went very still. 部屋はとても静かになりました。 У кімнаті стало дуже тихо. 房间里很安静。 The Slytherins' smiles faded a little. スリザリン生の笑顔が少し薄れた。 Усмішки слизеринців трохи згасли. 斯莱特林的笑容褪去了一点。

“Ahem,” said Dumbledore. 「へん」ダンブルドアが言った。 — Гм, — сказав Дамблдор. “咳咳,”邓布利多说。 “I have a few last minute points to dish out. 「土壇場で打ち切らなければならないポイントがいくつかある。 «У мене є кілька очок, які я хочу виділити в останню хвилину. “我在最后一刻有几点要说出来。 Let me see. そうねぇ。 让我看看。 Yes…

“First—to Mr. Ronald Weasley…” 「まず、ロナルド・ウィーズリーさんへ…」 «Спочатку — містеру Рональду Візлі…» “首先——给罗纳德·韦斯莱先生……”

Ron went purple in the face; he looked like a radish with a bad sunburn. ロンは顔が紫色になりました。彼はひどい日焼けをした大根のように見えました。 Рон побагрів; він був схожий на редьку з сильним засмагою. 罗恩脸色发紫;他看起来像一个被严重晒伤的萝卜。

“…for the best played game of chess Hogwarts has seen in many years, I award Gryffindor house fifty points.” 「…ホグワーツが長年見たチェスの最高の試合に対して、グリフィンドール寮に 50 点を授与します。」 «…за найкращу гру в шахи, яку Гоґвортс бачив за багато років, я присуджую дому Ґрифіндор п’ятдесят балів». “……对于霍格沃茨多年来玩得最好的一盘棋,我奖励格兰芬多学院五十分。”

Gryffindor cheers nearly raised the bewitched ceiling; the stars overhead seemed to quiver. グリフィンドールの歓声が魔法の天井を持ち上げそうになった。頭上の星が震えているように見えた。 Ґрифіндорські крики ледь не підняли зачаровану стелю; зірки над головою ніби тремтіли. Gryffindor 的欢呼声几乎掀起了令人着迷的天花板;头顶的星星似乎在颤抖。 Percy could be heard telling the other prefects, “My brother, you know! パーシーが他の監督官たちにこう言っているのが聞こえた。 Чути було, як Персі казав іншим префектам: «Мій брате, ти знаєш! 可以听到珀西对其他级长说:“我的兄弟,你知道的! My youngest brother! 私の弟! Мій найменший брат! 我最小的弟弟! Got past McGonagall's giant chess set!” マクゴナガルの巨大なチェスセットを通り過ぎた!」 Пройшов повз гігантські шахи Макґонеґел!» 超越了麦格的巨型国际象棋!”

At last there was silence again. 最後に再び沈黙が訪れた。 Нарешті знову запала тиша. 终于又是一片寂静。

“Second—to Miss Hermione Granger… for the use of cool logic in the face of fire, I award Gryffindor house fifty points.” 「第二に、ミス・ハーマイオニー・グレンジャーへ…火事に直面した際のクールな論理の使用に対して、私はグリフィンドール家に50ポイントを与えます。」 «По-друге, міс Герміоні Ґрейнджер… за використання крутої логіки перед обличчям вогню я присуджую дому Ґрифіндор п’ятдесят балів». “第二个——赫敏格兰杰小姐……因为在火面前运用了冷静的逻辑,我给格兰芬多学院五十分。”

Hermione buried her face in her arms; Harry strongly suspected she had burst into tears. ハーマイオニーは両腕に顔を埋めた。ハリーは彼女が突然泣き出したのではないかと強く疑った。 Герміона сховала обличчя руками; Гаррі сильно підозрював, що вона розплакалася. 赫敏把脸埋在怀里;哈利强烈怀疑她已经泪流满面。 Gryffindors up and down the table were beside themselves—they were a hundred points up. テーブルの上下にいるグリフィンドール生は我を忘れていました。 Ґрифіндорці вгорі й унизу за столом були поза собою — вони були на сто очок вище. 桌子上上下的格兰芬多学生都惊呆了——他们高出一百分。

“Third—to Mr. Harry Potter…” said Dumbledore. 「三番目に――ハリー・ポッターさんへ……」ダンブルドアが言った。 — По-третє, містеру Гаррі Поттеру… — сказав Дамблдор. “第三次——致哈利·波特先生……”邓布利多说。 The room went deadly quiet “…for pure nerve and outstanding courage, I award Gryffindor house sixty points.” 部屋はひどく静かになりました。「…純粋な神経と並外れた勇気に対して、グリフィンドール寮に 60 点を与えます。」 У кімнаті панувала смертельна тиша: «...за чисті нерви та видатну мужність я присуджую дому Ґрифіндор шістдесят балів». 房间里一片死寂,“……因为纯粹的勇气和杰出的勇气,我奖励格兰芬多学院 60 分。”

The din was deafening. 騒音は耳をつんざくようなものでした。 Гомін був оглушливий. 喧嚣震耳欲聋。 Those who could add up while yelling themselves hoarse knew that Gryffindor now had four hundred and seventy two points—exactly the same as Slytherin. しわがれ声を上げながら合計できる人は、グリフィンドールが現在472ポイントを持っていることを知っていました-スリザリンとまったく同じです。 Ті, хто вмів підраховувати, хрипко кричачи, знали, що Ґрифіндор тепер має чотириста сімдесят два бали — рівно стільки ж, скільки й Слизерин. 那些能一边喊着一边加起来声嘶力竭的人都知道,格兰芬多现在有四百七十二分——和斯莱特林一模一样。 They had tied for the house cup—if only Dumbledore had given Harry just one more point. 二人はホームカップで同点だった――ダンブルドアがハリーにあと 1 点だけ与えていればよかったのに。 Кубок будинку був рівний — якби Дамблдор дав Гаррі ще хоч один бал. 他们在主场杯上打成平手——要是邓布利多再给哈利一分就好了。

Dumbledore raised his hand. ダンブルドアは手を上げた。 邓布利多举起手。 The room gradually fell silent. 部屋は次第に静まり返った。 Кімната поступово затихла. 房间里渐渐安静了下来。

“There are all kinds of courage,” said Dumbledore, smiling. 「勇気にはいろいろなものがある」とダンブルドアは微笑みながら言った。 — Сміливість буває різною, — сказав Дамблдор, усміхаючись. “有各种各样的勇气,”邓布利多微笑着说。 “It takes a great deal of bravery to stand up to our enemies, but just as much to stand up to our friends. 「敵に立ち向かうには多大な勇気が必要ですが、友人に立ち向かうのにも同じくらいの勇気が必要です。 «Потрібна велика хоробрість, щоб протистояти нашим ворогам, але стільки ж потрібна, щоб протистояти нашим друзям. “对抗我们的敌人需要很大的勇气,但对抗我们的朋友同样需要很大的勇气。 I therefore award ten points to Mr. Neville Longbottom.” したがって、私はネヴィル・ロングボトム氏に 10 点を与えます。」 Тому я присуджую десять балів містеру Невілу Лонгботому». 因此,我给内维尔·隆巴顿先生 10 分。”

Someone standing outside the Great Hall might well have thought some sort of explosion had taken place, so loud was the noise that erupted from the Gryffindor table. 大広間の外に立っていた人は、何らかの爆発が起こったと思ったかもしれません。グリフィンドールのテーブルからは大きな音がしました。 Хтось, хто стояв біля Великої зали, цілком міг подумати, що стався якийсь вибух, настільки гучним був шум, що вирвався з-за ґрифіндорського столу. 站在礼堂外的人可能会认为发生了某种爆炸,格兰芬多桌子上爆发出的声音如此之大。 Harry, Ron, and Hermione stood up to yell and cheer as Neville, white with shock, disappeared under a pile of people hugging him. ハリー、ロン、ハーマイオニーは立ち上がって大声で歓声を上げた。ショックで真っ白になったネビルは、彼を抱きしめる人々の山の下に姿を消した。 Гаррі, Рон і Герміона встали, кричали та підбадьорювали, коли Невілл, зблідлий від шоку, зник під купою людей, що його обіймали. 哈利、罗恩和赫敏站起来大喊大叫,纳威吓得脸色发白,消失在一堆拥抱他的人下。 He had never won so much as a point for Gryffindor before. 彼はこれまでグリフィンドールのポイントほど多くを獲得したことはありませんでした. Він ніколи раніше не вигравав стільки очка для Ґрифіндору. 他以前从来没有为格兰芬多赢得过一分。 Harry, still cheering, nudged Ron in the ribs and pointed at Malfoy, who couldn't have looked more stunned and horrified if he'd just had the Body Bind Curse put on him. ハリーはまだ歓声を上げていたが、ロンの肋骨を突き、マルフォイを指差した。 Гаррі, не перестаючи підбадьорюватися, штовхнув Рона під ребра й вказав на Мелфоя, який не міг би виглядати більш приголомшеним і нажаханим, якби на нього щойно наклали закляття «Зв’язування тіла». 哈利仍然在欢呼,轻推罗恩的肋骨,指着马尔福,如果他刚刚对他施了身体束缚咒,他看起来不会更加震惊和恐惧。

“Which means,” Dumbledore called over the storm of applause, for even Ravenclaw and Hufflepuff were celebrating the downfall of Slytherin, “we need a little change of decoration.” 「つまり」とダンブルドアは拍手の嵐の中で呼びかけた。レイブンクローとハッフルパフでさえスリザリンの没落を祝っていたからだ。「装飾を少し変える必要がある」 «А це означає, — сказав Дамблдор під бурхливі оплески, адже навіть Рейвенклов і Гафелпаф святкували падіння Слизерина, — нам потрібно трохи змінити декорації». “这意味着,”邓布利多在一阵掌声中喊道,因为连拉文克劳和赫奇帕奇都在庆祝斯莱特林的垮台,“我们需要稍微改变一下装饰。”

He clapped his hands. 彼は手を叩いた。 In an instant, the green hangings became scarlet and the silver became gold; the huge Slytherin serpent vanished and a towering Gryffindor lion took its place. 一瞬のうちに、緑の垂れ幕が緋色になり、銀が金色になりました。巨大なスリザリンの蛇は姿を消し、そびえ立つグリフィンドールのライオンが代わりになりました. В одну мить зелені запони стали червоні, а срібло стало золотом; величезний слизеринський змій зник, а його місце зайняв високий ґрифіндорський лев. 刹那间,青帘变成猩红,银变成金;巨大的斯莱特林蛇消失了,一头高大的格兰芬多狮子取而代之。 Snape was shaking Professor McGonagall's hand, with a horrible, forced smile. スネイプはマクゴナガル先生の手を握っていた。 Снейп тиснув руку професорці Макґонеґел із жахливою, вимушеною посмішкою. 斯内普正在握着麦格教授的手,带着一个可怕的、勉强的微笑。 He caught Harry's eye and Harry knew at once that Snape's feelings toward him hadn't changed one jot. 彼がハリーの目に留まり、ハリーはスネイプの自分に対する気持ちが少しも変わっていないことをすぐに理解した。 Він перехопив погляд Гаррі, і Гаррі відразу зрозумів, що почуття Снейпа до нього не змінилися ні на йоту. 他引起了哈利的注意,哈利立刻知道斯内普对他的感情丝毫没有改变。 This didn't worry Harry. これはハリーの心配ではありませんでした。 Гаррі це не хвилювало. 这并不担心哈利。 It seemed as though life would be back to normal next year, or as normal as it ever was at Hogwarts. 来年は通常の生活に戻るか、ホグワーツでの通常の生活に戻るかのように見えました。 Здавалося, що наступного року життя повернеться до нормального життя або таким же нормальним, яким воно було в Гоґвортсі. 似乎明年生活会恢复正常,或者像在霍格沃茨一样正常。

It was the best evening of Harry's life, better than winning at Quidditch, or Christmas, or knocking out mountain trolls… he would never, ever forget tonight. ハリーの人生で最高の夜だった。クィディッチやクリスマスで優勝したり、マウンテン トロールをノックアウトしたりするよりもましだった。 Це був найкращий вечір у житті Гаррі, кращий, ніж перемога у квідичі, чи Різдво, чи нокаутація гірських тролів… він ніколи, ніколи не забуде цього вечора. 这是哈利一生中最美好的夜晚,比在魁地奇比赛中获胜、圣诞节或击倒山魔要好……他永远不会忘记今晚。

Harry had almost forgotten that the exam results were still to come, but come they did. ハリーは、試験の結果がまだ来ることをほとんど忘れていたが、結果は出た。 Гаррі майже забув, що результати іспитів ще попереду, але вони прийшли. 哈利几乎忘记了考试成绩还没有到来,但他们确实来了。 To their great surprise, both he and Ron passed with good marks; Hermione, of course, had the best grades of the first years. 驚いたことに、彼もロンも良い成績で合格しました。もちろん、ハーマイオニーは最初の数年間で最高の成績を収めました。 На їх превеликий подив, і він, і Рон склали на хороші оцінки; У Герміони, звичайно, були найкращі оцінки перших років. 令他们大吃一惊的是,他和罗恩都以优异的成绩通过了。当然,赫敏在第一年的成绩是最好的。 Even Neville scraped through, his good Herbology mark making up for his abysmal Potions one. ネヴィルでさえ、彼の薬草学の優れた成績が、彼の最悪の魔法薬学の成績を補っています。 Навіть Невіл пройшов, його хороша оцінка з гербології компенсувала жахливу оцінку зі зілля. 甚至纳威也勉强通过了,他良好的草药学分数弥补了他糟糕的魔药学分数。 They had hoped that Goyle, who was almost as stupid as he was mean, might be thrown out, but he had passed, too. 彼らは、彼が意地悪であるのと同じくらい愚かであるゴイルが追い出されるかもしれないことを望んでいましたが、彼も亡くなりました。 Вони сподівалися, що Ґойла, який був майже таким же дурним, як і злим, можуть викинути, але він теж пройшов. 他们曾希望Goyle这个几乎和他一样愚蠢的人可能会被赶出去,但他也通过了。 It was a shame, but as Ron said, you couldn't have everything in life. 残念でしたが、ロンが言ったように、人生ですべてを手に入れることはできませんでした。 Було прикро, але, як сказав Рон, у житті не можна мати всього. 这是一种耻辱,但正如罗恩所说,你不可能拥有生活中的一切。

And suddenly, their wardrobes were empty, their trunks were packed, Neville's toad was found lurking in a corner of the toilets; notes were handed out to all students, warning them not to use magic over the holidays (“I always hope they'll forget to give us these,” said Fred Weasley sadly); Hagrid was there to take them down to the fleet of boats that sailed across the lake; they were boarding the Hogwarts Express; talking and laughing as the countryside became greener and tidier; eating Bettie Bott's Every Flavor Beans as they sped past Muggle towns; pulling off their wizard robes and putting on jackets and coats; pulling into platform nine and three-quarters at King's Cross Station. そして突然、ワードローブは空になり、トランクは詰め込まれ、ネビルのヒキガエルがトイレの隅に潜んでいるのが見つかりました。すべての生徒にメモが配られ、休暇中に魔法を使わないように警告されました (「私はいつも、彼らが私たちにこれを渡すのを忘れないことを願っています」と、フレッド・ウィーズリーは悲しそうに言いました)。ハグリッドは、湖を渡るボートの艦隊に彼らを連れて行くためにそこにいました。彼らはホグワーツ特急に乗り込みました。田舎がより緑豊かで整然としたものになるにつれて、話したり笑ったりしました。ベティ・ボットのエブリ・フレーバー・ビーンズをマグルの町を通り過ぎながら食べました。魔法使いのローブを脱いでジャケットやコートを着る。キングス クロス駅の 9 と 4 分の 3 番線に乗り込みます。 І раптом їхні гардероби спорожніли, валізи запаковані, жабу Невіла знайшли, що ховається в кутку туалету; усім учням роздали записки з попередженням, щоб вони не використовували магію на канікулах («Я завжди сподіваюся, що вони забудуть дати нам ці», — сумно сказав Фред Візлі); Геґрід був там, щоб відвезти їх до флоту човнів, які пливли через озеро; вони сідали на Гоґвортс Експрес; розмовляти та сміятися, коли сільська місцевість ставала зеленішою та охайнішою; їли квасолю кожного смаку Бетті Ботт, коли вони мчали повз маґлівські міста; стягуючи мантії чарівників і надягаючи піджаки та пальто; зайшовши на платформу дев'ять і три чверті на станції Кінгс-Крос. 突然间,他们的衣柜空了,他们的行李箱都收拾好了,纳威的蟾蜍被发现潜伏在厕所的角落里;给所有学生发了笔记,警告他们不要在假期使用魔法(“我一直希望他们会忘记给我们这些,”弗雷德韦斯莱悲伤地说);海格在那里把他们带到穿过湖面的船队那里。他们正在登上霍格沃茨特快列车;有说有笑的乡村变得更绿更整洁;吃着 Bettie Bott's Every Flavor Beans,他们飞驰过麻瓜城镇;脱下他们的巫师长袍,穿上夹克和外套;驶入国王十字车站的九又四分之三站台。

It took quite a while for them all to get off the platform. 全員がプラットフォームから降りるのにかなりの時間がかかりました。 Їм усім знадобилося чимало часу, щоб зійти з платформи. 他们花了很长时间才从平台上下来。 A wizened old guard was up by the ticket barrier, letting them go through the gate in twos and threes so they didn't attract attention by all bursting out of a solid wall at once and alarming the Muggles. しわくちゃの年老いた看守が改札口のそばにいて、2 人 3 人でゲートを通過させたので、全員が一斉に固い壁から飛び出し、マグルを驚かせて注意を引くことはありませんでした。 Сухий старий гвардієць стояв біля шлагбаума, пропускаючи їх у ворота по двоє чи по троє, щоб вони не привертали уваги тим, що всі одразу вирвалися з-за суцільної стіни й налякали маґлів. 一个干瘪的老守卫站在检票口旁,让他们三三两两地穿过大门,不引起注意,一下子冲出坚固的墙壁,惊动了麻瓜。

“You must come and stay this summer,” said Ron, “both of you—I'll send you an owl.” 「今年の夏はここに泊まりに来なくちゃ」とロンが言った。 — Ви повинні приїхати й залишитися цього літа, — сказав Рон, — ви обидва — я пришлю вам сову. “今年夏天你们一定要来,”罗恩说,“你们俩——我送你们一只猫头鹰。”

“Thanks,” said Harry, “I'll need something to look forward to.” People jostled them as they moved forward toward the gateway back to the Muggle world. 「ありがとう」とハリーは言った。彼らがマグルの世界に戻る入り口に向かって前進するとき、人々は彼らを押しのけました。 «Дякую, — сказав Гаррі, — мені знадобиться щось, чого чекати». Люди штовхали їх, коли вони рухалися вперед до воріт назад у світ маґлів. “谢谢,”哈利说,“我需要一些期待的东西。”人们推挤他们,朝着返回麻瓜世界的大门前进。 Some of them called: それらのいくつかは次のように呼びました: Деякі з них називалися: 他们中的一些人称:

“Bye, Harry!” 「さようなら、ハリー!」 “再见,哈利!”

“See you, Potter!” 「またね、ポッター!」 “再见,波特!”

“Still famous,” said Ron, grinning at him. 「今でも有名だ」とロンはニヤリと笑った。 — Все ще відомий, — сказав Рон, усміхаючись йому. “还是很有名的,”罗恩说,冲他咧嘴一笑。

“Not where I'm going, I promise you,” said Harry. 「私が行くところじゃないわ、約束するよ」ハリーが言った。 «Не туди, куди я йду, обіцяю тобі», — сказав Гаррі. “不是我要去的地方,我向你保证,”哈利说。

He, Ron, and Hermione passed through the gateway together. 彼、ロン、ハーマイオニーは一緒に門をくぐった。 他、罗恩和赫敏一起穿过了大门。 “There he is, Mom, there he is, look!” 「あそこだ、ママ、あそこだ、ほら!」 «Ось він, мамо, ось він, дивіться!» “他在那儿,妈妈,他在那儿,快看!”

It was Ginny Weasley, Ron's younger sister, but she wasn't pointing at Ron. それはロンの妹、ジニー・ウィーズリーだったが、彼女はロンを指さしていたのではなかった。 Це була Джінні Візлі, молодша сестра Рона, але вона вказувала не на Рона. 是罗恩的妹妹金妮·韦斯莱,但她指的不是罗恩。

“Harry Potter!” she squealed. "ハリーポッター!"彼女は悲鳴を上げた。 "Гаррі Поттер!" — пискнула вона. “哈利波特!”她尖叫起来。 “Look, Mom! “看,妈妈! I can see—” 我可以看到-”

“Be quiet, Ginny, and it's rude to point.” 「静かにしろ、ジニー、指さすのは失礼だ」 «Тихіше, Джінні, це нечемно вказувати». “安静点,金妮,这样指指点点很不礼貌。”

Mrs. Weasley smiled down at them. ウィーズリー夫人は彼らに微笑みました。 Місіс Візлі посміхнулася їм. 韦斯莱夫人低头对他们微笑。

“Busy year?” she said. 「忙しい年?」彼女は言いました。 «Напружений рік?» вона сказала.

“Very,” said Harry. 「とても」ハリーが言った。 “非常,”哈利说。 “Thanks for the fudge and the sweater, Mrs. Weasley.” 「ファッジとセーターをありがとう、ウィーズリー夫人」 «Дякую за помадку та светр, місіс Візлі». “谢谢你的软糖和毛衣,韦斯莱夫人。”

“Oh, it was nothing, dear.” 「ああ、何でもなかったのよ、ねえ。」 «О, це було нічого, любий». “哦,没什么,亲爱的。”

“Ready, are you?” 「準備はいいですか?」 «Ти готовий?» “准备好了吗?”

It was Uncle Vernon, still purple faced, still mustached, still looking furious at the nerve of Harry, carrying an owl in a cage in a station full of ordinary people. それはバーノンおじさんで、まだ紫色の顔をしていて、まだ口ひげを生やしており、ハリーの神経質にまだ怒っているように見え、一般の人々でいっぱいの駅の檻の中でフクロウを運んでいました。 Це був дядько Вернон, усе ще пурпурний, із вусами, усе ще розлючений на нерви Гаррі, який ніс сову в клітці на вокзалі, повному звичайних людей. 是弗农姨父,仍然是紫红色的脸,仍然留着小胡子,仍然对哈利的神经感到愤怒,在一个满是普通人的车站的笼子里提着一只猫头鹰。 Behind him stood Aunt Petunia and Dudley, looking terrified at the very sight of Harry. 彼の後ろにはペチュニアおばさんとダドリーが立っていて、ハリーの姿を見て怯えた顔をしていた。 Позаду нього стояли тітка Петунія та Дадлі, нажахані від самого виду Гаррі. 他身后站着佩妮姨妈和达力,一看到哈利就吓坏了。

“You must be Harry's family!” said Mrs. Weasley. 「あなたはハリーの家族に違いない!」とウィーズリー夫人は言いました。 «Ви, мабуть, родина Гаррі!» — сказала місіс Візлі. “你们一定是哈利的家人!”韦斯莱夫人说。

“In a manner of speaking,” said Uncle Vernon. 「いわば」バーノンおじさんが言った。 – Так би мовити, – сказав дядько Вернон. “从某种意义上说,”弗农姨父说。 “Hurry up, boy, we haven't got all day.” He walked away. 「急いで、坊や、まだ一日中じゃないよ。」彼は立ち去った。 «Поспішай, хлопче, у нас немає цілого дня». Він пішов геть. “快点,男孩,我们没有一整天的时间。”他走开了。

Harry hung back for a last word with Ron and Hermione. ハリーはロンとハーマイオニーに最後の言葉を求めて電話を切った。 Гаррі затримався, щоб останнє поговорити з Роном і Герміоною. 哈利等着和罗恩和赫敏说最后一句话。

“See you over the summer, then.” 「では、夏に会いましょう。」 «Тоді побачимося влітку». “那么,夏天见。”

“Hope you have—er—a good holiday,” said Hermione, looking uncertainly after Uncle Vernon, shocked that anyone could be so unpleasant. 「いい休日を――ええと――いい休日を」 ハーマイオニーはバーノンおじさんの世話を不安そうに見ながら言った。 — Сподіваюся, ви… е-е… гарно провели канікули, — сказала Герміона, невпевнено дивлячись услід дядькові Вернону, вражена тим, що хтось може бути таким неприємним. “希望你——呃——度过了一个愉快的假期,”赫敏不确定地看着弗农姨父,对有人会如此不愉快感到震惊。

“Oh, I will,” said Harry, and they were surprised at the grin that was spreading over his face. 「ああ、そうするよ」とハリーは言いました。 — О, так і буде, — сказав Гаррі, і вони були здивовані усмішкою, що розпливлася по його обличчю. “哦,我会的,”哈利说,他们对他脸上蔓延的笑容感到惊讶。 “They don't know we're not allowed to use magic at home. 「彼らは、私たちが家で魔法を使うことを許可されていないことを知りません。 «Вони не знають, що нам заборонено користуватися магією вдома. “他们不知道我们不允许在家里使用魔法。 I'm going to have a lot of fun with Dudley this summer…” 今年の夏はダドリーと一緒に楽しもう…」 今年夏天我会和达力一起玩得很开心……”