×

We gebruiken cookies om LingQ beter te maken. Als u de website bezoekt, gaat u akkoord met onze cookiebeleid.


image

Байки Леонiда Глiбова, Щука й Кіт

Щука й Кіт

Один мордатий Кіт до Щуки учащав; Пройдисвітка зубата знала, Чого хвостатий кум бажав: До берега частенько припливала І щиро куманька свого Карасиками шанувала, А Кіт і не цуравсь сього, Бо жирная мишва вже приїдаться стала. Раз каже Щука так йому: — Возьми мене мишей ловити.— Дивуючись, кум глянув на куму Та й засміявсь:— Надумалась дуріти! Не навтішаєшся таким добром; Карась і сам у рот тобі ускочить, А хитрая мишва так іноді морочить, Що треба буть мудрованим Котом, Щоб висидіть, неначе неживому, І оком не моргнуть; Буває, що всю ніч стрибаєш по-дурному І ні однісінькій не вдасться в'яз звернуть. А Щука на своє хилила: — Ет, вигадки! Велике діло миш; На що ярші — і тих не раз ловила… Піду-бо я! Хоч раз мене потіш.— Ніхто не бачив, тільки зорі, Як ласий кум і шустрая кума Через садок попхались крадькома І зачинились у коморі. Кіт на полицю зараз же стрибнув, Бо там давненько був, А Щука у куточку Сховалася за бочку. От перед світом Кіт довідаться біжить — Аж Щука без хвоста лежить: Прокляті пацюки одгризли. — Бач, серденько, в яку біду ми влізли! Хвоста й нема… Ніхто не винен — ти сама,— Мурличе Кіт,— се справді штука! Ну, що ж його тепер робить? — Голубчику, рятуй! — тут простогнала Щука. На світі дай мені пожить… У став мерщій пусти мене, мій друже, До світа тут не доживу… Хоч і нема хвоста — байдуже, Як-небудь попливу.— Побачив Кіт, що діло препогане, Що, може, і йому вона в пригоді стане,— Узяв куму на спину примостив, Поніс до ставу та й пустив. Пішла між рибами про неї всюди слава; Сміються всі, карасики найбільш: — Догралася! Тепер мовчи та диш, Безхвостая проява!

На світі живучи, довіку вчись; Що наробила здуру Щука — Се всякому наука: Чого не тямиш — не берись.

Щука й Кіт

Один мордатий Кіт до Щуки учащав; Пройдисвітка зубата знала, Чого хвостатий кум бажав: До берега частенько припливала І щиро куманька свого Карасиками шанувала, А Кіт і не цуравсь сього, Бо жирная мишва вже приїдаться стала. One facetious Cat frequented the Pike; The toothy rascal knew what the tailed godfather wanted: She often swam to the shore And sincerely respected her kumanka with carp, And the cat did not shy away from this, Because the fat mouse had already started to eat enough. Раз каже Щука так йому: — Возьми мене мишей ловити.— Дивуючись, кум глянув на куму Та й засміявсь:— Надумалась дуріти! Не навтішаєшся таким добром; Карась і сам у рот тобі ускочить, А хитрая мишва так іноді морочить, Що треба буть мудрованим Котом, Щоб висидіть, неначе неживому, І оком не моргнуть; Буває, що всю ніч стрибаєш по-дурному І ні однісінькій не вдасться в'яз звернуть. А Щука на своє хилила: — Ет, вигадки! Велике діло миш; На що ярші — і тих не раз ловила… Піду-бо я! Хоч раз мене потіш.— Ніхто не бачив, тільки зорі, Як ласий кум і шустрая кума Через садок попхались крадькома І зачинились у коморі. Кіт на полицю зараз же стрибнув, Бо там давненько був, А Щука у куточку Сховалася за бочку. От перед світом Кіт довідаться біжить — Аж Щука без хвоста лежить: Прокляті пацюки одгризли. — Бач, серденько, в яку біду ми влізли! Хвоста й нема… Ніхто не винен — ти сама,— Мурличе Кіт,— се справді штука! Ну, що ж його тепер робить? — Голубчику, рятуй! — тут простогнала Щука. На світі дай мені пожить… У став мерщій пусти мене, мій друже, До світа тут не доживу… Хоч і нема хвоста — байдуже, Як-небудь попливу.— Побачив Кіт, що діло препогане, Що, може, і йому вона в пригоді стане,— Узяв куму на спину примостив, Поніс до ставу та й пустив. Пішла між рибами про неї всюди слава; Сміються всі, карасики найбільш: — Догралася! Тепер мовчи та диш, Безхвостая проява!

На світі живучи, довіку вчись; Що наробила здуру Щука — Се всякому наука: Чого не тямиш — не берись.