19 Частина (1) 19 Part (1)

Відійшов від Алії, Departed from Alia,

Лона небес! Lona of heaven!

Святий, святий, святий! Holy, holy, holy! Вогненні піщані простори Проти нашого Владаря, Що може бачити Fiery sandy spaces Against our Lord Who can see

Без очей! Without eyes!

Демон понад ним! Demon above him! Святе, святе, святе Рівняння: Holy, holy, holy Equation:

Він розв'язав його Мучеництвом! He freed him with Martyrdom!

Місяць падає вниз. The moon is falling down. З «Пісень Муад'Діба» From "Songs of Muad'Dib"

Після семи днів гарячкової активності у Твердині запанував неприродний спокій. After seven days of feverish activity, unnatural calm reigned in the Fortress. Цього ранку тут було чимало людей, але вони розмовляли пошепки, зблизивши голови, а ходили тихо. There were a lot of people here this morning, but they were whispering, bringing their heads together, and walking quietly. Дехто пробігав дивними скрадливими кроками. Some ran with strange stealthy steps. З переднього двору, тупочучи й побрязкуючи зброєю, увійшла щойно змінена варта, але зустрінуті осудливими поглядами та насупленими бровами, вартівники вмить притихли, як і всі довкола. From the front yard, stamping and fluttering their weapons, a newly changed guard entered, but greeted with stern glances and frowning eyebrows, the guards instantly fell silent, as did everyone around.

Довкола все ще велися розмови про каменепал: There was still talk of a stonecutter:

— Казав, що полум'я було синьо-зеленим, а сморід — пекельним. - He said that the flame was blue-green, and the stench - hell. — Елпа — дурень! "Elpa is a fool!" Каже, що вкоротить собі віку, а тлейлаксанських очей не прийме. He says that he will shorten his life, and will not accept Tleylaksan's eyes.

— Я волів би не розмовляти про очі. - I would rather not talk about the eyes.

— Муад'Діб пройшов повз мене й назвав на ім'я! - Muad'Dib passed me and called me by name!

— Як же __Він__ бачить без очей? - How does He see without eyes?

— Ти чув, що люди йдуть геть? - Did you hear that people are leaving? Усі дуже перелякані. Everyone is very scared. Наїби Naibi

кажуть, що скликають у січі Макаб Велику Раду. they say that they are convening a Great Council in the Maccabean Sich.

— Що зробили з панегіристом? - What did you do with the panegyrist?

— Я бачив, що його забирають у кімнату, де збиралися наїби. - I saw that he was taken to the room where the Naibs were going. Тільки подумати: Корба — в'язень! Just think: Korba is a prisoner!

Чані, розбуджена тишею у Твердині, прокинулася рано. Chani, awakened by the silence in the Fortress, woke up early. Прокинувшись, побачила, що Пол сидить поруч неї, утупивши порожні очниці кудись у безвість, за протилежною стіною їхньої спальні. When she woke up, she saw Paul sitting next to her, his empty eyes blank, somewhere behind the opposite wall of their bedroom. Усе, заподіяне каменепалом із його вибірковим впливом на очні тканини, усю зруйновану плоть було усунено. Everything caused by the stonecutter with his selective effect on the eye tissues, all the destroyed flesh was removed. Уколи та мазі врятували стійкішу тканину довкола очниць, але Чані відчувала, що радіація проникла глибше. Injections and ointments saved more resilient tissue around the orbits, but Chany felt the radiation penetrate deeper.

Сівши, вона відчула лютий голод. When she sat down, she felt fiercely hungry. Підкріпилася їжею, залишеною їй біля ліжка, — хліб із прянощами, жирний сир. She was supplemented with food left for her at the bedside - bread with spices, greasy cheese.

Пол вказав рукою на їжу. Paul pointed to the food.

— Кохана, не було можливості вибавити тебе від цього. - "My dear, there was no way to save you from this. Повір мені. Believe me.

Чані стримала мимовільне тремтіння, коли він спрямував на неї порожні очниці. Chani restrained her involuntary trembling as he aimed his empty eyes at her. Вона вирішила більше ні про що не розпитувати. She decided not to ask about anything else. Він так химерно говорив: «__Я був охрещений у піску й заплатив за це вірою. He said so bizarrely: “I was baptized in the sand and paid for it by faith. Хто ще торгує вірою? Who else trades in faith? Хто її купує? Who buys it? Хто продає?__» Who sells? ”

Що він мав на увазі, промовляючи ці слова? What did he mean by saying those words?

Він навіть чути не хотів про тлейлаксанські очі, хоча щедрою рукою придбав їх для всіх своїх товаришів по недолі. He did not even want to hear about Tleilaksan eyes, although he generously bought them for all his comrades in need.

Підкріпившись, Чані вибралася з ліжка і, глянувши на Пола, помітила його втому. Reinforced, Chan got out of bed and looked at Paul, noticing his fatigue. Довкола губ залягли глибокі зморшки. There were deep wrinkles around his lips. Темне волосся стирчало, скуйовджене в сні, який не приніс зцілення. Dark hair stuck out, tousled in a dream that did not bring healing. Виглядав він якимось геть посірілим і далеким. He looked a bit gray and distant. Вони засинали й прокидалися поряд, але це нічого не змінювало. They fell asleep and woke up nearby, but that didn't change anything. Чані змусила себе обернутися й шепнула: Chani forced herself to turn around and whispered.

— Любий... мій любий... - My dear ... my dear ...

Він нахилився, знову притягнув її до ліжка й поцілував у щоки. He leaned over, pulled her back to the bed, and kissed her on the cheek. — Невдовзі повернемося до пустелі, — шепнув він. "We'll be back to the desert soon," he whispered. — Зосталося ще кілька справ. - There are still a few cases left.

Вона затремтіла, почувши в його голосі невідворотність. She trembled when she heard the inevitability in his voice.

Він обійняв її, шепочучи: He hugged her, whispering.

— Не бійся мене, моя Сіхає. "Don't be afraid of me, my Sikha." Забудь усі таємниці й думай про Forget all the secrets and think about

кохання. У коханні нема таємниці. There is no secret in love. Воно походить із життя. It comes from life. Чуєш це? Do you hear that

— Так. - So.

Вона поклала долоню йому на груди, лічачи удари серця. She put her hand on his chest, counting the heartbeat. Його любов промовляла до фрименської частини її душі, бурхливої, невгамовної, дикої. His love spoke to the Freeman part of her soul, stormy, restless, wild. Довкола неї витала магічна сила слів. The magical power of words hovered around her.

— Обіцяю тобі одну річ, кохана, — сказав він. "I promise you one thing, darling," he said. — Наше дитя правитиме такою імперією, порівняно з якою моя видасться блідою подобою. - Our child will rule such an empire, compared to which mine will seem pale. І будуть в ній таке життя, такі здобутки мистецтва, така горда велич... And there will be such a life in it, such achievements of art, such a proud greatness ...

— Зараз ми тут, — запротестувала вона, переборюючи сухе ридання. "We're here now," she protested, overcoming a dry sob. — І... я чую, що в нас зосталось обмаль... часу. - And ... I hear that we have little ... time left.

— У нас ціла вічність, кохана. - We have an eternity, darling.

— Це __ти__ маєш вічність. - You have eternity. А я — лише теперішнє. And I am only the present.

— Це і __є__ вічність. - This is eternity.

Він погладив її чоло. He stroked her forehead.

Вона притулилася до нього, впившись губами йому в шию. She leaned against him, pressing her lips to his neck.

Цей рух схвилював життя в її лоні. This movement excited life in her womb. Чані відчула порухи. Chani felt the movement.

Пол теж їх відчув. Paul felt them too. Він поклав долоню їй на живіт і сказав: He put his hand on her stomach and said:

— Ах, маленький повелителю Всесвіту, почекай свого часу, бо - Ah, little lord of the universe, wait your turn, because

цей час поки ще мій. this time is still mine.

«Чого він завжди говорить про одну дитину?» — подумала "Why does he always talk about one child?" She thought

Чані. Chani. Невже лікарі йому нічого не сказали? Didn't the doctors tell him anything? Вона спробувала пригадати й була здивована, що вони ніколи про це не розмовляли. She tried to remember and was surprised that they never talked about it. Він, звичайно ж, мусить знати, що вона виношує двійню. He must, of course, know that she is giving birth to twins. Вона завагалася, чи варто порушувати це питання. She wondered if this question should be raised. Він __мусить__ знати. He must know. Він знав усе. He knew everything. Знав про неї все. He knew everything about her. Його руки, його вуста — усе його тіло знало її. His hands, his lips - his whole body knew her.

Нарешті вона сказала: Finally she said:

— Так, коханий. - Sure, darling. Це назавжди... це справжнє. It's forever ... it's real.

Чані міцно заплющила очі, щоб не дивитися в його темні Chani closed her eyes tightly so as not to look into his darkness

очниці, які тягли її душу з раю до пекла. eye sockets that dragged her soul from heaven to hell. Попри магію рихані, за допомогою якої він перевіряв їхні життя, його тіло зоставалося справжнім, його пестощам не можна було опиратися. Despite the magic of rihany, with which he tested their lives, his body remained real, his caresses could not be resisted.

Коли вони підвелися й узялися перевдягтися, вона сказала: — Якби тільки люди знали про твою любов... When they got up and began to change, she said: - If only people knew about your love ...

Але його настрій уже змінився. But his mood has already changed.

— На любові політики не збудуєш, — сказав він. "You can't build on the love of politics," he said. — Люди не "People don't."

цікавляться любов'ю; вона надто невпорядкована. interested in love; it is too messy. Вони воліють деспотизм. They prefer despotism. Надмір свободи породжує хаос. Excess of freedom creates chaos. Ми не можемо цього допустити, правда? We can't allow that, can we? А як зробити деспотизм привабливим? And how to make despotism attractive?

— Але ж ти не деспот! "But you're not a despot!" — запротестувала вона, пов'язуючи свою хустинку. She protested, tying her handkerchief. — Твої закони справедливі. - Your laws are fair.

— Аххх, закони! "Ahhh, the laws!" — промовив він. He said. Підійшовши до вікна, відсунув завісу, наче міг виглянути назовні. As he approached the window, he pulled back the curtain as if he could look outside. — Що таке закон? - What is the law? Контроль? CONTROL? Закон фільтрує хаос, а що протікає крізь цей фільтр? The law filters chaos, and what flows through that filter? Душевний спокій? Peace of mind? Закон — наш найвищий ідеал і найнижче підґрунтя нашої природи. Law is our highest ideal and the lowest foundation of our nature. Не придивляйся до закону з надто близької відстані. Don't look at the law from too close a distance. Зробивши це, побачиш раціоналізовані інтерпретації, юридичну казуїстику, вигідні прецеденти. Having done this, you will see rationalized interpretations, legal casuistry, profitable precedents. Там знайдеш душевний спокій, який є просто іншою назвою смерті. There you will find peace of mind, which is just another name for death.

Губи Чані стиснулися в тонку лінію. Chan's lips tightened into a thin line. Вона не могла заперечити його мудрості та прозорливості, але подібні настрої її жахали. She could not deny his wisdom and foresight, but she was horrified by such sentiments. Пол замкнувся в собі, і вона відчула протистояння всередині нього. Paul closed in on himself, and she felt confrontation inside him. Так, наче він прийняв фрименську максиму «__Ніколи не забувати, ніколи не прощати__» і бичував нею власне тіло. It was as if he had accepted the Freemason maxim "Never forget, never forgive" and scourged his own body with it.

Вона підійшла до нього й також глянула у вікно. She walked over to him and also looked out the window. Усе більша денна спека вже почала виганяти прохолоду, принесену північним вітром. The increasing heat of the day had already begun to drive away the coolness brought by the north wind. На цих широтах вітер розмалював небо вохрою, майстерно покриваючи кришталеві пластини неба дивовижним, але недовговічним узором кольору золота й червіні. At these latitudes, the wind painted the sky ocher, skillfully covering the crystal plates of the sky with an amazing but short-lived pattern of gold and red. Верховий холодний вітер ударяв в Оборонну Стіну фонтанами куряви. Horse cold wind hit the Defensive Wall with fountains of smoke.

Пол відчув біля себе тепло тіла Чані. Paul felt the warmth of Chan's body around him. Він умить опустив завісу забуття на своє видіння. He skillfully lowered the veil of oblivion on his vision. Він просто стояв тут із заплющеними очима, але його час не хотів спокійно стояти. He just stood here with his eyes closed, but his time did not want to stand still. Пол вдихав темряву, беззоряну, безслізну. Paul breathed in darkness, starless, tearless. Втративши зір, він поволі втрачав відчуття матеріальності Всесвіту, аж доки не зосталося саме тільки здивування — як це весь його світ зміг сконденсуватися в самих лише звуках? Having lost his sight, he slowly lost his sense of the materiality of the universe, until there was only wonder - how could his whole world condense in the sounds themselves? Тепер усе довкола нього спиралося лише на одне чуття — слух, відступаючи тільки тоді, коли він торкався предметів: завіси, руки Чані... Пол упіймав себе на тому, що прислухається до дихання Чані. Now everything around him was based on only one sense - hearing, retreating only when he touched objects: curtains, Chanya's hands ... Paul caught himself listening to Chanya's breathing.

«Хіба можна бути впевненим у тому, що лише ймовірне?» — міркував він. "Is it possible to be sure that it is only probable?" He thought. Його свідомість несла тягар безліку спогадів про незбуте. His consciousness carried the burden of many memories of the unsold. На кожну хвилину дійсності припадали незліченні проекції, миттєвості, яким ніколи не судилося втілитися. Every minute of reality had countless projections, moments that were never destined to materialize. Його невидиме «я» пам'ятало фальшиві минулі, а їхній тягар інколи загрожував розчавити сьогодення. His invisible self remembered the false pasts, and their burden sometimes threatened to crush the present.

Чані сперлася на його плече. Chani leaned on his shoulder.

Він відчував своє тіло через її дотик — мертву плоть, несену вихором часу. He felt his body through her touch, the dead flesh carried by the whirlwind of time. Він тхнув спогадами, у яких зблискувала вічність. He reeked of memories in which eternity shone. Бачити вічність означало приймати і її примхи, бути пригніченим її незліченними вимірами. To see eternity meant to accept its whims, to be oppressed by its innumerable dimensions. Фальшиве безсмертя пророка вимагало відплати: Минуле й Майбутнє суміщались у часі. The false immortality of the prophet demanded retribution: the Past and the Future were combined in time.

Видіння ще раз вигулькнуло з чорної ями, зімкнувшись довкола нього. The vision came out of the black hole once more, closing in on him. Воно було його очима. It was his eyes. Воно рухало його м'язами. It moved his muscles. Воно вело до наступної хвилини, наступної години, наступного дня... аж доки він не відчує, що завжди був __у ньому__. It lasted until the next minute, the next hour, the next day ... until he felt that he was always in it.

— Нам час іти, — сказала Чані. "It's time to go," Chany said. — Рада... - I'm glad ...

— Там буде Алія, щоб зайняти моє місце. "Alia will be there to take my place."

— Вона знає, що робити? "Does she know what to do?"

— Знає. - He knows.

День Алії почався з ескадрону гвардійців, які вщерть заповнили плац-парад під її апартаментами. Aliya's day began with a squadron of guardsmen, who completely filled the square parade under her apartment. Вона дивилася вниз, на сцену несамовитого сум'яття, почула багатоголосий і нерозбірливий гамір. She looked down at the scene of frantic confusion, heard a loud and incomprehensible noise. Картина прояснилася, коли вона розпізнала приведеного охороною в'язня: Корба, панегірист. The picture became clear when she recognized the guard brought by the guards: Korba, a panegyrist.

Закінчуючи свій ранковий туалет, вона час від часу підходила до вікна, придивляючись до все більшої нетерплячки внизу. Finishing her morning toilet, she occasionally went to the window, staring at the growing impatience below. Її погляд постійно зупинявся на Корбі. Her gaze was constantly on Corby. Вона намагалася пригадати його, коли він іще був суворим бородатим командиром третьої хвилі в битві за Арракін, але це їй не вдавалося. She tried to remember him when he was still the stern bearded commander of the third wave in the battle of Arrakin, but she could not. Теперішній Корба став справжнім чепуруном, мав на собі бездоганно скроєні шати з паратського шовку. The current Korba became a real hatter, he wore impeccably tailored clothes made of Parat silk. Його верхній одяг був розстебнутий аж до пояса, відкриваючи чистісіньку сорочку з брижами й гаптований, розшитий зеленими самоцвітами жилет. His outer garment was unbuttoned to the waist, revealing a clean shirt with ripples and a embroidered vest embroidered with green gems. Талію Корби оперізував пурпуровий пояс. Corby's waist was girded with a purple belt. Нижні рукави, що проглядали крізь розрізи в рукавах верхнього одягу, були зшиті з пружкованих смуг темно-зеленого й чорного оксамиту. The lower sleeves, which looked through the slits in the sleeves of the outer garment, were sewn from striped stripes of dark green and black velvet.

Прибуло кілька наїбів, щоб спостерігати, чи належно поводяться з фрименом. Several naibs came to see if Freeman was being treated properly. Саме їхня поява й спричинилася до галасу, позаяк Корба, протестуючи, почав кричати, що він безпідставно звинувачений. It was their appearance that caused a stir, as Korba began to shout in protest that he was unjustifiably accused. Алія перевела погляд на фрименські обличчя, намагаючись оживити спомин про тих людей, якими вони були первісно. Alia turned her gaze to Freeman's faces, trying to revive the memory of the people they had originally been. Але теперішнє змило минуле. But the present has washed away the past. Усі вони стали гедоністами, пізнавачами насолод, які більшість людей не могла собі навіть уявити. They all became hedonists, connoisseurs of pleasures that most people could not even imagine.

Алія бачила, як вони вряди-годи тривожно позирають на двері кімнати, за якими мала відбуватися Рада. Alia saw them anxiously staring anxiously at the door of the room behind which the Council was to take place. Наїби думали про видющість осліпленого Муад'Діба, новий доказ його таємничих сил. The Naibs thought of the visibility of the blinded Muad'Dib, a new proof of his mysterious powers. Згідно з їхніми законами, сліпих належало покидати в пустелі, а їхню воду віддавати Шай-Хулуду. According to their laws, the blind were to be left in the desert and their water given to Shai-Hulud. Але безокий Муад'Діб бачив їх. But the eyeless Muad'Dib saw them. А ще вони не любили будинків і не почувалися безпечно в надземних спорудах. And they did not like houses and did not feel safe in above-ground structures. Дай їм відповідну, вирізану в скелі печеру — і там вони заспокояться. Give them a suitable cave carved into the rock - and there they will calm down. Але не тут, не з цим новим Муад'Дібом, котрий чекає __всередині.__ But not here, not with this new Muad'Dib, who is waiting inside.

Коли вона обернулася, щоб іти на Раду, побачила лист, який залишила було на придверному столику: свіжа звістка від матері. When she turned to go to the Council, she saw a letter she had left on the door table: fresh news from her mother. Попри особливу повагу до Каладана як місця Полового народження, леді Джессіка підкреслювала, що відмовляється перетворювати свою планету на місце прощі. Despite her special respect for Kaladan as the birthplace, Lady Jessica emphasized that she refused to turn her planet into a place of pilgrimage.

«Без сумніву, мій син є епохальною постаттю в історії, — писала вона, — але я не вбачаю в цьому причини для нашестя сюди різної потолочі». "Undoubtedly, my son is an epoch-making figure in history," she wrote, "but I see no reason to invade this ceiling."

Алія торкнула листа, зазнавши дивного відчуття взаємного контакту. Aliya touched the letter, feeling a strange sense of mutual contact. Цей аркуш паперу тримала в руках її мати. Her mother was holding this sheet of paper. Власноруч написаний лист — річ геть архаїчна, але настільки сердечна й приватна, як жоден інший спосіб зв'язку. A handwritten letter is a very archaic thing, but as cordial and private as any other means of communication. Цей написаний бойовою мовою Атрідів лист не зміг би прочитати сторонній. This letter written in the battle language of Atreus could not be read by a stranger.

Думка про матір викликала в душі Алії звичну болісну розмитість. The thought of her mother caused Aliya's usual painful blur. Спричинена прянощами зміна, що змішала психіку матері й доньки, інколи змушувала її думати про Пола як про сина, якого вона народила. The change caused by the spices, which confused the psyche of the mother and daughter, sometimes made her think of Paul as the son she gave birth to. Комплекс спільної оболонки міг представити її власного батька як коханця. The joint shell complex could present her own father as a lover. Примарні тіні кружляли в її думках... імовірнісні люди. Ghostly shadows swirled in her mind ... probabilistic people.

Алія ще раз переглянула лист, ідучи спуском униз до передпокою, де чекали її охоронниці-амазонки. Alia looked at the letter again, going down to the hall, where the Amazon guards were waiting for her.

«Ви створюєте смертельний парадокс, — писала Джессіка. "You are creating a deadly paradox," Jessica wrote. — Правління не може бути одночасно релігійним і самовладним. - The government cannot be both religious and autocratic. Релігійний досвід потребує спонтанності, яку закон обов'язково пригнічує. Religious experience requires spontaneity, which the law inevitably suppresses. А ви не можете правити без законів. And you can't rule without laws. Зрештою ваші закони неодмінно замінять собою моральність, сумління, та й навіть релігію, від імені якої ви, на вашу думку, правите. In the end, your laws will inevitably replace morality, conscience, and even the religion on whose behalf you think you rule. Святий ритуал повинен народжуватися з благочестя й священних поривань, які виковують справжню моральність. The sacred ritual must be born of piety and sacred impulses that forge true morality. З іншого боку, On the other hand,

уряд як орган правління є культурним організмом, особливо вразливим на вплив сумнівів, питань і суперечок. the government as a governing body is a cultural organism, particularly vulnerable to the influence of doubts, questions and disputes. Я передбачаю настання дня, коли церемонія неухильно займе місце віри, а символізм заступить моральність». I foresee the day when the ceremony will steadily take the place of faith, and symbolism will replace morality.

У передпокої пахло кавою з прянощами. The hall smelled of coffee and spices. Коли вона увійшла, чотири охоронниці-амазонки в зелених гвардійських мундирах виструнчилися. When she entered, four Amazon guards in green Guards uniforms lined up. Відтак вони рушили за нею крок у крок, ступаючи твердо й з молодечою бравадою. Then they followed her step by step, stepping firmly and with youthful bravado. У їхніх очах світилася одержимість, а фанатичних облич не торкався страх. Obsession shone in their eyes, and fanatical faces did not touch fear. Вони наче випромінювали особливу, притаманну фрименам ауру насилля: кожна з них могла вбивати невимушено, не відчуваючи провини. They seemed to radiate a special aura of violence inherent in the Freemasons: each of them could kill effortlessly without feeling guilty.

«__У цьому я інакша, —__ подумала Алія. "I'm different in this," Aliya thought. — __Ім'я Атрідів і без того достатньо заляпане брудом__»__.__ "The name of the Atreides is already covered in dirt."

Звістка про її прихід випередила Алію. The news of her arrival was ahead of Alia. Коли вона увійшла в нижню залу, паж-чатовий схопився й помчав викликати повний наряд гвардії. As she entered the lower hall, the page-chatter jumped up and ran to summon a full guard. Похмура зала не мала вікон і освітлювалася лише кількома тьмяними світлокулями. The gloomy hall had no windows and was lit only by a few dim lights. Раптом протилежні двері, що виходили на плац-парад, широко розчинилися, аби впустити яскраве денне світло. Suddenly, the opposite door to the parade opened wide to let in bright daylight. За дверима виднілися охоронці з Корбою посередині, а позаду палало сонце. Behind the door, security guards with Korba in the middle could be seen, and the sun was shining behind them.

— Де Стілґар? "Where's Stilgar?" — спитала Алія. Alia asked.

— Уже всередині, — відповіла одна з амазонок. "It's already inside," said one of the Amazons.

На чолі процесії Алія увійшла до зали. At the head of the procession, Aliya entered the hall. Було це одне з найпретензійніших громадських приміщень Твердині. It was one of the most pretentious public spaces in the Fortress. Уздовж одної його стіни тягся високий балкон із рядами м'яких крісел. Along one of its walls stretched a tall balcony with rows of armchairs. На великих вікнах навпроти балкона розсунуто було оранжеві завіси. Orange curtains were drawn on the large windows in front of the balcony. З відкритої площі із садом та водограєм лилося яскраве сонячне світло. Bright sunlight poured from the open area with a garden and a fountain. У ближньому кінці зали, праворуч від Алії, стояв поміст із єдиним масивним кріслом. At the near end of the hall, to Ali's right, stood a mansion with a single massive chair.

Підходячи до крісла, Алія озирнулася, глянула вгору й побачила заповнену наїбами галерею. As she approached the chair, Alia looked around, looked up, and saw a gallery filled with naibs.

Гвардійці Твердині тіснилися під галереєю. Tvardina's guards crowded under the gallery. Між ними походжав Стілґар, кидаючи де тихе слово, де наказ. Between them came Stilgar, uttering a quiet word, an order. Не показав і знаком, що помітив прихід Алії. He did not show a sign that he noticed the arrival of Alia.

Корбу було введено й посаджено на подушках побіля низького столика під помостом. The basket was brought in and placed on pillows near the low table under the platform. Попри своє пишне вбрання, панегірист виглядав тепер неотесаним сонним стариганем, котрий кутався Despite his lush attire, the panegyrist now looked like a rude sleepy old man curled up.

в одяг, наче намагався захиститися від зовнішнього холоду. in clothes, as if trying to protect themselves from the external cold. Двоє гвардійців зайняли позицію за ним. Two guardsmen took up position behind him.

Коли Алія сіла, Стілґар наблизився до помосту. As Aliya sat down, Stilgar approached the dais.

— Де Муад'Діб? "Where is Muad'Dib?" — спитав він. He asked.

— Брат уповноважив мене, як Превелебну Матір, керувати - My brother authorized me, as the Reverend Mother, to lead

зборами, — відповіла Алія. meeting, - Aliya answered.

Почувши це, наїби на галереї почали голосно ремствувати. Hearing this, the naibs in the gallery began to murmur loudly. — Тихо! - Quiet! — наказала Алія. Aliya ordered. Відтак після тиші, що водномить Then after the watery silence