Вій 07 Viy 07

Стара порозводила бурсаків: ритора поклала в хаті, богослова замкнула в порожній коморі, а філозофові приділила порожнього овечого хліва. The old woman gave birth to the Bursaks: she put the rhetoric in the house, the theologian locked it in an empty pantry, and the philosopher gave an empty sheep shed.

Філозоф на самоті одразу ж із’їв карася, обдивився плетені стіни в хліві, штовхнув ногою в рило допитливу, що висунулася з сусіднього хліва, свиню і перевернувся на правий бік, збираючись заснути намертво. Alone, Philozophus ate the crucian carp, looked around the wicker walls in the barn, kicked a curious pig that had emerged from the neighboring barn in the snout, and turned over on his right side, about to fall asleep. Коли це низенькі двері одчинились, і стара баба, нагнувшись, увійшла до хліва. Then the low door opened and an old woman bent down and entered the barn.

— А що, бабусю, що вам треба? - Why, grandma, what do you want? — озвався філозоф. - The philosopher responded.

Та стара йшла просто до нього, розставивши руки. The old woman walked right up to him, arms outstretched. «Еге-ге! "Eh-heh! — подумав собі філозоф. - thought the philosopher. — Не буде діла, голубко, стара вже». - It won't work, dear, I'm old." Він одсунувся трохи далі, але стара, на те не зважаючи, знов наблизилася до нього. He moved a little further away, but the old woman came closer to him again.

— Слухайте, бабусю! - Listen, grandma! — сказав філозоф. - said the philosopher. — Тепер же піст; а я такий чоловік, що й за тисячу дукатів не згоден поскоромитись. - It's Lent, and I'm the kind of man who wouldn't give up a thousand ducats.

Але стара розставила руки й ловила його, не мовивши ані слова. But the old woman spread her arms and caught him without saying a word. Філозофові стало моторошно, а надто, як він побачив, що очі їй блиснули якимось чудним блиском. Filozof felt frightened, especially when he saw that her eyes sparkled with a wonderful luster.

— Бабусю, чого вам? - Grandma, what do you want? Ідіть геть, ідіть собі з Богом! Go away, go with God! — закричав він. - he shouted.

Та стара все мовчала і ловила його руками. But the old woman kept silent and caught him with her hands.

Він скочив на ноги з наміром утекти, та стара спинилася на дверях, втупила в нього блискучі очі і знов стала підступати до нього. He jumped to his feet with the intention of running away, but the old woman stopped at the door, stared at him with sparkling eyes, and began to approach him again.

Філозоф хотів одштовхнути її руками, та на своє диво зауважив, що руки його не можуть ізвестись, а ноги не ворушаться; він із жахом запримітив, що навіть мову йому відняло: слова, не вимовившись, тільки шелестіли на губах. Philosophus wanted to push her away with his hands, but to his surprise he noticed that his arms could not move and his legs did not move; he was horrified to notice that even his speech was taken away from him: words were not spoken, only rustled on his lips. Він чув, як калаталося йому серце; він бачив, як стара підійшла до нього, склала йому руки, нагнула йому голову, скочила, немов кішка, йому на спину, оперезала його мітлою по боці, і він, басуючи, як верховий кінь, поніс її на своїх плечах. He could hear his heart pounding; he saw the old woman come up to him, fold his arms, bend his head, jump on his back like a cat, put a broom around his side, and he carried her on his shoulders, bassing like a horse. Все те сталося так швидко, що філозоф ледве міг опам’ятатись і вхопив себе обома руками за жижки, щоб не бігли ноги, та вони, на превелике йому диво, підіймалися мимоволі і стрибали незгірше прудконогого черкеського коня. All this happened so quickly that Philozophus could barely recover and grabbed his waistcoats with both hands to stop his legs from running, but, to his great surprise, they rose spontaneously and jumped as fast as a fast Circassian horse. Як поминули вони хутір і перед ними розгорнулася рівна улоговина, а з боку простягся чорний, як той вугіль, ліс, — аж тоді тільки сказав він сам до себе: When they passed the farm and a flat hollow opened up in front of them, and a black forest stretched out to the side, like coal, he only said to himself:

— Еге, та це ж відьма! - Yeah, it's a witch!

Перекинутий місячний серп яснів на небі. The overturned moon's sickle shone in the sky. Бліде опівнічне сяйво, як прозоре покривало, стелилося легенько й курилося по землі. The pale midnight glow, like a transparent blanket, spread lightly and smoked across the ground. Ліси, луки, небо, долини — все, здавалося, немов спало з розплющеними очима. The forests, meadows, sky, valleys-everything seemed to be asleep with its eyes open. Вітер хоч би раз пурхнув де-небудь. At least once the wind fluttered somewhere. У нічній прохолоді вчувалося щось вогке й тепле. There was something damp and warm in the night chill. Тіні від дерев та кущів, немов комети, гострими клинами лягали на спадисту рівнину. Shadows from trees and bushes, like comets, fell in sharp wedges on the sloping plain.