×

Używamy ciasteczek, aby ulepszyć LingQ. Odwiedzając stronę wyrażasz zgodę na nasze polityka Cookie.


image

Гоголь Микола - Вій, Вій 14

Вій 14

Панський дім був не дім, а низенька невелика хата, які звичайно за старих часів в Україні будували. Він був ушитий соломою; маленький, гострий і високий фронтон з віконцем, подібним до зведеного догори ока, був увесь розмальований блакитними й жовтими квітками та червоними півмісяцями; стояв він на дубових присішках, до половини круглих, а знизу на шість граней, з вигадливою різьбою вгорі. Під цим фронтоном був невеличкий ґанок з лавами по обидва боки. З обох боків будинку були піддашки на таких само присішках, часом навіть покручених. Висока груша з пірамідальним верховіттям і тріпотливим листям зеленіла перед домом. Декілька комор у два ряди стояло посеред двору, утворюючи немов широку вулицю, що простяглася аж до будинку. За коморами, аж біля воріт, стояли трикутниками два льохи, один проти одного, так само вкриті соломою. В трикутній стіні кожного з них були двері, а на них усяке малювання. На одних дверях намальований був козак верхи на діжці, а поверх голови він тримав кухля з написом: «Вип'ю все!» На других — пляшки, сулії, а з боків, задля краси, кінь догори ногами, люлька, бубон і напис: «Вино — козацькая втіха». З горища одної повітки крізь величезне слухове вікно витикався тарабан і мідні сурми. Біля воріт стояли дві гаківниці. Все показувало, що господар дому любив погуляти і в дворі у нього зчаста вирували бенкети. За ворітьми стояли два вітряки. Позад дому просїяглися сади, і крізь верховіття дерев видно було тільки темні дашки над коминами хат серед зеленої гущавини. Все село стояло на широкім та рівнім схилі. З півночі все закривала крута гора і підніжжям своїм кінчалася біля самого двору. Як глянути на неї знизу, вона здавалася ще крутіша, і на високому її вершку де-не-де стирчало покошлане бадилля сухого бур'яну і чорніло проти ясного неба. Вся гола, глиняста, скрізь розрита дощовими водориями та поточинами, вона навівала смуток. На крутому її покоті у двох місцях стирчали дві хати; над одною розкинула своє віття широка яблуня, підперта при корені кілками з насипаною землею. Яблука, падаючи од вітру, котилися просто в панський двір. З верхогір'я вилася по всій горі дорога і, спавши вниз, проходила повз двір до села. Коли філозоф зміряв оком цю страшну кручу і згадав учорашню подорож, то сказав собі, що в пана або надто розумні були коні, або в козаків надто міцні голови, що й від п'яного чаду таки не полетіли догори ногами разом з величезною бричкою та поклажею.

Вій 14 Viy 14

Панський дім був не дім, а низенька невелика хата, які звичайно за старих часів в Україні будували. The manor house was not a house, but a low, small hut, as they used to build in Ukraine in the old days. Він був ушитий соломою; маленький, гострий і високий фронтон з віконцем, подібним до зведеного догори ока, був увесь розмальований блакитними й жовтими квітками та червоними півмісяцями; стояв він на дубових присішках, до половини круглих, а знизу на шість граней, з вигадливою різьбою вгорі. It was sewn with straw; the small, sharp, and high gable with a window like an eye turned upward was painted with blue and yellow flowers and red crescents; it stood on oak bases, half round and half round, with six sides at the bottom, and intricate carvings at the top. Під цим фронтоном був невеличкий ґанок з лавами по обидва боки. Under this pediment was a small porch with benches on both sides. З обох боків будинку були піддашки на таких само присішках, часом навіть покручених. On both sides of the house there were porches on the same kind of stilts, sometimes even twisted. Висока груша з пірамідальним верховіттям і тріпотливим листям зеленіла перед домом. A tall pear tree with a pyramidal top and fluttering leaves was green in front of the house. Декілька комор у два ряди стояло посеред двору, утворюючи немов широку вулицю, що простяглася аж до будинку. Several barns stood in two rows in the middle of the yard, forming a wide street that stretched all the way to the house. За коморами, аж біля воріт, стояли трикутниками два льохи, один проти одного, так само вкриті соломою. Behind the barns, right next to the gate, there were two cellars standing in triangles, facing each other, also covered with straw. В трикутній стіні кожного з них були двері, а на них усяке малювання. Each of them had a door in the triangular wall, and all sorts of drawings on it. На одних дверях намальований був козак верхи на діжці, а поверх голови він тримав кухля з написом: «Вип'ю все!» На других — пляшки, сулії, а з боків, задля краси, кінь догори ногами, люлька, бубон і напис: «Вино — козацькая втіха». On one door, a Cossack riding on a barrel was painted, and over his head he held a mug with an inscription: "I will drink everything!" On the other, there were bottles and flasks, and on the sides, for beauty's sake, a horse upside down, a pipe, a tambourine, and an inscription: "Wine is a Cossack pleasure." З горища одної повітки крізь величезне слухове вікно витикався тарабан і мідні сурми. From the attic of one of the wards, a taraban and copper trumpets were heard through a huge dormer window. Біля воріт стояли дві гаківниці. There were two hooks near the gate. Все показувало, що господар дому любив погуляти і в дворі у нього зчаста вирували бенкети. Everything showed that the owner of the house liked to go for a walk and often had feasts in the yard. За ворітьми стояли два вітряки. There were two windmills outside the gate. Позад дому просїяглися сади, і крізь верховіття дерев видно було тільки темні дашки над коминами хат серед зеленої гущавини. Behind the house, gardens stretched out, and through the treetops, only the dark roofs above the chimneys of the houses were visible among the green thicket. Все село стояло на широкім та рівнім схилі. The whole village stood on a wide and flat slope. З півночі все закривала крута гора і підніжжям своїм кінчалася біля самого двору. From the north, a steep mountain covered everything and ended at the foot of the courtyard. Як глянути на неї знизу, вона здавалася ще крутіша, і на високому її вершку де-не-де стирчало покошлане бадилля сухого бур'яну і чорніло проти ясного неба. When viewed from below, it seemed even steeper, and on its high top, the mangled tops of dry weeds stuck out here and there and blackened against the clear sky. Вся гола, глиняста, скрізь розрита дощовими водориями та поточинами, вона навівала смуток. All naked, clay, and torn up everywhere by rainwater ponds and streams, it was sad. На крутому її покоті у двох місцях стирчали дві хати; над одною розкинула своє віття широка яблуня, підперта при корені кілками з насипаною землею. On its steep slope, two houses stuck out in two places; above one, a wide apple tree spread its branches, supported at the roots by stakes with earth. Яблука, падаючи од вітру, котилися просто в панський двір. Falling from the wind, the apples rolled right into the manor house. З верхогір'я вилася по всій горі дорога і, спавши вниз, проходила повз двір до села. From the top of the hill, a road wound its way across the mountain and, going downhill, passed the yard to the village. Коли філозоф зміряв оком цю страшну кручу і згадав учорашню подорож, то сказав собі, що в пана або надто розумні були коні, або в козаків надто міцні голови, що й від п'яного чаду таки не полетіли догори ногами разом з величезною бричкою та поклажею. When the philosopher looked at this terrible steep and remembered yesterday's journey, he said to himself that the gentleman's horses were either too smart or the Cossacks' heads were too strong, so that even from drunkenness they did not fly upside down with the huge wagon and its luggage.