×

Używamy ciasteczek, aby ulepszyć LingQ. Odwiedzając stronę wyrażasz zgodę na nasze polityka Cookie.

image

Старший боярин, Розділ восьмий, 2

Розділ восьмий, 2

Сьогодні я не довго й пасла. І коли гнала з пасовища, то бачила, як ти йшов до батюшки. Так мені було важко, так важко. Чи я занедужаю, чи, може, що станеться? Бо, пасучи, я задрімала на Малосмілянськім рові. І приснилося мені таке, що й цур йому! А ти не дуже квапся. До вечора ще далеко. Хоч і як, а зайдеш до Пастирського завидна. І немає мені кому розказати того, що наснилося. І ти вже не май гніву на мене, стару. І вислухай, та тоді вже й підеш з Богом. Та й оглядайся серцем на подвір'я твоєї тітки. Вона до тебе ставиться не гірше від рідної матері. І не барися, бо я думатиму, що хто його знає, що з тобою сталося в дорозі.

— А що ж вам, тіточко, приснилося?

— Ніби я розпалила піч і відтулила каглу, і дим рушив іти не в вивід, а в вікно, оце, що проти печі. І в йому немає ні шибок з рамами, ні луток. І в цю діру так тобі дим валує надвір і лягає влад на цю стежку, що йде до берега. Лягає влад і котить великими клубками згори до Тясмину. А від річки, трохи під наш косогір, лежить Маркура Пупань, черевом до землі, і дме на дим той, що до його сповзає згори. Дим від його дуття плине смугами до садків, покриваючи і річку, і луки. І, щойно торкнеться якогось дерева, воно зараз же спалахує високим та стрімким полум'ям. А з полум'я вилітає чорний крилатий крук і летить до Прикупової могили і там на неї сідає, а Маркура вигукує: "Оце такі будуть чорні й ягоди цього літа". І так у березі ставало повно диму, і всі дерева горіли. І ввесь верх Прикупової могили був чорний. Нарешті Маркура схопився та як свисне! І зараз же ввесь чорний верх могили відділився і став летіти до його. А могила лишилась на тім самім місці чиста. Коли придивлюся, аж то летить, повставши з вороння, вороний його кінь Ремез. Прилетів і став перед Пупанем. І вискочив він на коня та як прискочить до мене. А я стояла за причілковим тином коло хати, та як прискочить, та як ухопить мене за руку, та так ниць і положив на сідло, як і перший раз, кажучи: "Огій, молодице, тоді я тобі нічого не зробив, то тепер доведу краю!" І я перелякана прокинулася і зараз ніяк не можу заспокоїтися. То ти вже, дитино, іди і не барися, бо це сон поганий. Він може віщувати якісь події і для нашого двору недобрі. Треба конче висвятити цього тижня подвір'я, щоб потім не стало запізно.

І те, що він нічого не говорив тітці про пригоду, і те, що він про неї вже не скаже, робило йому з тітки людину хвору на сліпоту та ще й довірливу, яку глупої та невидної ночі він потрапив вивести весною на Тясмин тоді, коли рушила перша крига. І там, поставивши її на велику крижину, сказав: "Як стукне під вами крижина об щось, тоді сходьте". І добре, як стукне вона об берег. А як це трапиться при зустрічі з іншою крижиною серед річки? Що тоді буде глупої та невидної ночі з людиною, довірливою ще й хворою на сліпоту? І те, що у йому сиділа ще й тривога про себе,яка не говорила ясно чого, але говорила настирливо, що треба спішити. І він її не міг не слухати і поспішав, кидаючи саму тітку дома, давнім лихом злякану. Все це робило з Гордія самому собі такого жалюгідного, неначе школяра забріханого і перед учителями, і перед батьками. А що найголовніше, то це те, що він добре знав, що всі ці настрої його покинуть тоді, коли перед ним розкинуться степові простори і своїми межами і стежками покажуть напрямок до тієї мети, до якої він себе сьогодні взагалі скерував.

Learn languages from TV shows, movies, news, articles and more! Try LingQ for FREE

Розділ восьмий, 2

Сьогодні я не довго й пасла. І коли гнала з пасовища, то бачила, як ти йшов до батюшки. |||||||||||the priest Так мені було важко, так важко. Чи я занедужаю, чи, може, що станеться? ||will I get sick|||| Бо, пасучи, я задрімала на Малосмілянськім рові. |||||Malosmilyanskyi| І приснилося мені таке, що й цур йому! |I dreamed|||||| А ти не дуже квапся. ||||hurry too much До вечора ще далеко. Хоч і як, а зайдеш до Пастирського завидна. ||||||Pastirskyi|the enviable І немає мені кому розказати того, що наснилося. |||||||I dreamed І ти вже не май гніву на мене, стару. І вислухай, та тоді вже й підеш з Богом. Та й оглядайся серцем на подвір'я твоєї тітки. ||look back||||| Вона до тебе ставиться не гірше від рідної матері. |||||||own| І не барися, бо я думатиму, що хто його знає, що з тобою сталося в дорозі. ||don't delay|||||||||||||

— А що ж вам, тіточко, приснилося?

— Ніби я розпалила піч і відтулила каглу, і дим рушив іти не в вивід, а в вікно, оце, що проти печі. ||lit|||opened the damper|the chimney|||||||||||||| І в йому немає ні шибок з рамами, ні луток. |||||||frames||latches І в цю діру так тобі дим валує надвір і лягає влад на цю стежку, що йде до берега. ||||||||||falls|||||||| Лягає влад і котить великими клубками згори до Тясмину. |the power||||balls||| А від річки, трохи під наш косогір, лежить Маркура Пупань, черевом до землі, і дме на дим той, що до його сповзає згори. ||||||slope||||belly down|||||||||||crawls down| Дим від його дуття плине смугами до садків, покриваючи і річку, і луки. |||smoke|flows||||||||meadows І, щойно торкнеться якогось дерева, воно зараз же спалахує високим та стрімким полум'ям. |||||||||||raging| А з полум'я вилітає чорний крилатий крук і летить до Прикупової могили і там на неї сідає, а Маркура вигукує: "Оце такі будуть чорні й ягоди цього літа". ||||||raven|||||||||||||exclaims|||||||| І так у березі ставало повно диму, і всі дерева горіли. І ввесь верх Прикупової могили був чорний. Нарешті Маркура схопився та як свисне! |||||whistles І зараз же ввесь чорний верх могили відділився і став летіти до його. |||||||detached||||| А могила лишилась на тім самім місці чиста. ||remained||||| Коли придивлюся, аж то летить, повставши з вороння, вороний його кінь Ремез. |I look closely||||rising up||the crows|black||| Прилетів і став перед Пупанем. І вискочив він на коня та як прискочить до мене. |||||||he jumps|| А я стояла за причілковим тином коло хати, та як прискочить, та як ухопить мене за руку, та так ниць і положив на сідло, як і перший раз, кажучи: "Огій, молодице, тоді я тобі нічого не зробив, то тепер доведу краю!" ||||the fence||||||jumps|||||||||||threw|||||first|||||||||||||I will show| І я перелякана прокинулася і зараз ніяк не можу заспокоїтися. ||scared||||||| То ти вже, дитино, іди і не барися, бо це сон поганий. Він може віщувати якісь події і для нашого двору недобрі. ||foretell|||||||unfavorable Треба конче висвятити цього тижня подвір'я, щоб потім не стало запізно. ||consecrate||||||||

І те, що він нічого не говорив тітці про пригоду, і те, що він про неї вже не скаже, робило йому з тітки людину хвору на сліпоту та ще й довірливу, яку глупої та невидної ночі він потрапив вивести весною на Тясмин тоді, коли рушила перша крига. |||||||||the adventure||||||||||made|||||sick||||||trusting||stupid||invisible||||||||||the first ice|| І там, поставивши її на велику крижину, сказав: "Як стукне під вами крижина об щось, тоді сходьте". ||putting||||ice floe||||||ice||||get off І добре, як стукне вона об берег. |||hits||| А як це трапиться при зустрічі з іншою крижиною серед річки? ||||||||ice floe|| Що тоді буде глупої та невидної ночі з людиною, довірливою ще й хворою на сліпоту? |||||||||trusting||||| І те, що у йому сиділа ще й тривога про себе,яка не говорила ясно чого, але говорила настирливо, що треба спішити. І він її не міг не слухати і поспішав, кидаючи саму тітку дома, давнім лихом злякану. |||||||||||aunt||||frightened Все це робило з Гордія самому собі такого жалюгідного, неначе школяра забріханого і перед учителями, і перед батьками. ||||||||pitiful||a schoolboy|lying|||||| А що найголовніше, то це те, що він добре знав, що всі ці настрої його покинуть тоді, коли перед ним розкинуться степові простори і своїми межами і стежками покажуть напрямок до тієї мети, до якої він себе сьогодні взагалі скерував. |||||||||||||||||||||steppe||||||||||||||||||