×

Nós usamos os cookies para ajudar a melhorar o LingQ. Ao visitar o site, você concorda com a nossa política de cookies.

image

Harry Potter and the Philosopher’s Stone (Book 1), 17(1) THE MAN WITH TWO FACES

17(1) THE MAN WITH TWO FACES

It was Quirrell.

“You!” gasped Harry.

Quirrell smiled. His face wasn't twitching at all.

“Me,” he said calmly. “I wondered whether I'd be meeting you here, Potter.”

“But I thought—Snape—”

“Severus?” Quirrell laughed, and it wasn't his usual quivering treble, either, but cold and sharp. “Yes, Severus does seem the type, doesn't he? So useful to have him swooping around like an overgrown bat. Next to him, who would suspect p-p-poor, st-stuttering P-Professor Quirrell?”

Harry couldn't take it in. This couldn't be true, it couldn't.

“But Snape tried to kill me!”

“No, no, no. I tried to kill you. Your friend Miss Granger accidentally knocked me over as she rushed to set fire to Snape at that Quidditch match. She broke my eye contact with you. Another few seconds and I'd have got you off that broom. I'd have managed it before then if Snape hadn't been muttering a countercurse, trying to save you.”

“Snape was trying to save me?”

“Of course,” said Quirrell coolly. “Why do you think he wanted to referee your next match? He was trying to make sure I didn't do it again. Funny, really… he needn't have bothered. I couldn't do anything with Dumbledore watching. All the other teachers thought Snape was trying to stop Gryffindor from winning, he did make himself unpopular… and what a waste of time, when after all that, I'm going to kill you tonight.”

Quirrell snapped his fingers. Ropes sprang out of thin air and wrapped themselves tightly around Harry.

“You're too nosy to live, Potter. Scurrying around the school on Halloween like that, for all I knew you'd seen me coming to look at what was guarding the Stone.”

“You let the troll in?”

“Certainly. I have a special gift with trolls—you must have seen what I did to the one in the chamber back there? Unfortunately, while everyone else was running around looking for it, Snape, who already suspected me, went straight to the third floor to head me off—and not only did my troll fail to beat you to death, that three headed dog didn't even manage to bite Snape's leg off properly.

“Now, wait quietly, Potter. I need to examine this interesting mirror.”

It was only then that Harry realized what was standing behind Quirrell. It was the Mirror of Erised.

“This mirror is the key to finding the Stone,” Quirrell murmured, tapping his way around the frame. “Trust Dumbledore to come up with something like this… but he's in London… I'll be far away by the time he gets back…”

All Harry could think of doing was to keep Quirrell talking and stop him from concentrating on the mirror.

“I saw you and Snape in the forest—” he blurted out.

“Yes,” said Quirrell idly, walking around the mirror to look at the back. “He was on to me by that time, trying to find out how far I'd got. He suspected me all along. Tried to frighten me—as though he could, when I had Lord Voldemort on my side…”

Quirrell came back out from behind the mirror and stared hungrily into it.

“I see the Stone… I'm presenting it to my master… but where is it?”

Harry struggled against the ropes binding him, but they didn't give. He had to keep Quirrell from giving his whole attention to the mirror.

“But Snape always seemed to hate me so much.”

“Oh, he does,” said Quirrell casually, “heavens, yes. He was at Hogwarts with your father, didn't you know? They loathed each other. But he never wanted you dead.”

“But I heard you a few days ago, sobbing—I thought Snape was threatening you…”

For the first time, a spasm of fear flitted across Quirrell's face.

“Sometimes,” he said, “I find it hard to follow my master's instructions—he is a great wizard and I am weak—”

“You mean he was there in the classroom with you?” Harry gasped.

“He is with me wherever I go,” said Quirrell quietly. “I met him when I traveled around the world. A foolish young man I was then, full of ridiculous ideas about good and evil. Lord Voldemort showed me how wrong I was. There is no good and evil, there is only power, and those too weak to seek it… Since then, I have served him faithfully, although I have let him down many times. He has had to be very hard on me.” Quirrell shivered suddenly. “He does not forgive mistakes easily. When I failed to steal the stone from Gringotts, he was most displeased. He punished me… decided he would have to keep a closer watch on me…”

Quirrell's voice trailed away. Harry was remembering his trip to Diagon Alley how could he have been so stupid? He'd seen Quirrell there that very day, shaken hands with him in the Leaky Cauldron.

Quirrell cursed under his breath.

“I don't understand… is the Stone inside the mirror? Should I break it?”

Harry's mind was racing.

What I want more than anything else in the world at the moment, he thought, is to find the Stone before Quirrell does. So if I look in the mirror, I should see myseff finding it—which means I'll see where it's hidden! But how can I look without Quirrell realizing what I'm up to?

He tried to edge to the left, to get in front of the glass without Quirrell noticing, but the ropes around his ankles were too tight: he tripped and fell over. Quirrell ignored him. He was still talking to himself.

“What does this mirror do? How does it work? Help me, Master!”

And to Harry's horror, a voice answered, and the voice seemed to come from Quirrell himself.

“Use the boy… Use the boy…”

Quirrell rounded on Harry.

“Yes—Potter—come here.”

He clapped his hands once, and the ropes binding Harry fell off. Harry got slowly to his feet.

“Come here,” Quirrell repeated. “Look in the mirror and tell me what you see.”

Harry walked toward him.

I must lie, he thought desperately. I must look and lie about what I see, that's all.

Quirrell moved close behind him. Harry breathed in the funny smell that seemed to come from Quirrell's turban. He closed his eyes, stepped in front of the mirror, and opened them again.

He saw his reflection, pale and scared looking at first. But a moment later, the reflection smiled at him. It put its hand into its pocket and pulled out a blood red stone. It winked and put the Stone back in its pocket—and as it did so, Harry felt something heavy drop into his real pocket. Somehow—incredibly—he'd gotten the Stone.

“Well?” said Quirrell impatiently. “What do you see?”

Harry screwed up his courage.

“I see myself shaking hands with Dumbledore,” he invented. “I—I've won the house cup for Gryffindor.”

Quirrell cursed again.

“Get out of the way,” he said. As Harry moved aside, he felt the Sorcerer's Stone against his leg. Dare he make a break for it?

But he hadn't walked five paces before a high voice spoke, though Quirrell wasn't moving his lips.

“He lies… He lies…”

“Potter, come back here!” Quirrell shouted. “Tell me the truth! What did you just see?”

The high voice spoke again.

“Let me speak to him… face-to-face…”

“Master, you are not strong enough!”

“I have strength enough… for this…”

Harry felt as if Devil's Snare was rooting him to the spot. He couldn't move a muscle. Petrified, he watched as Quirrell reached up and began to unwrap his turban. What was going on? The turban fell away. Quirrell's head looked strangely small without it. Then he turned slowly on the spot.

Harry would have screamed, but he couldn't make a sound. Where there should have been a back to Quirrell's head, there was a face, the most terrible face Harry had ever seen. It was chalk white with glaring red eyes and slits for nostrils, like a snake.

“Harry Potter…” it whispered.

Learn languages from TV shows, movies, news, articles and more! Try LingQ for FREE

17(1) THE MAN WITH TWO FACES 17(1) THE MAN WITH TWO FACES 17(1) 二つの顔を持つ男 17(1) ЛЮДИНА З ДВОМА ОБЛИЧЧЯМИ

It was Quirrell. It was Quirrell. クィレルでした。 Це був Квірел. 是奇洛。

“You!” gasped Harry. “You!” gasped Harry. "君は!"ハリーは息をのんだ。 "Ти!" — ахнув Гаррі.

Quirrell smiled. クィレルは微笑んだ。 Квірел усміхнувся. 奇洛笑了。 His face wasn't twitching at all. His face wasn't twitching at all. 彼の顔はまったくひきつっていなかった。 Його обличчя зовсім не здригалося. 他的脸完全没有抽搐。

“Me,” he said calmly. 「私」と彼は落ち着いて言った。 — Я, — спокійно сказав він. “I wondered whether I'd be meeting you here, Potter.” 「ここで会えるかな、ポッター。」 «Мені було цікаво, чи зустріну я вас тут, Поттере». “我想知道我是否会在这里见到你,波特。”

“But I thought—Snape—” 「でも私は――スネイプ――」 «Але я думав… Снейпе…» “但我想——斯内普——”

“Severus?” Quirrell laughed, and it wasn't his usual quivering treble, either, but cold and sharp. “Severus?” Quirrell laughed, and it wasn't his usual quivering treble, either, but cold and sharp. 「セブルス?」クィレルは笑った。それは彼のいつもの高音の震えでもなく、冷たくて鋭い音だった。 — Северус? Квірел розсміявся, і це були не його звичайні тремтячі високі частоти, а холодні й різкі. “西弗勒斯?”奇洛笑了起来,这也不是他平时颤抖的高音,而是冰冷而尖锐。 “Yes, Severus does seem the type, doesn't he? 「ええ、セブルスはそのタイプですね。 «Так, Северус дійсно виглядає таким типом, чи не так? “是的,西弗勒斯看起来确实是那种类型,不是吗? So useful to have him swooping around like an overgrown bat. 彼が生い茂ったコウモリのように急降下するのはとても便利です。 Настільки корисно, щоб він носився навколо, як зарослий кажан. 让他像一只杂草丛生的蝙蝠一样猛扑过来非常有用。 Next to him, who would suspect p-p-poor, st-stuttering P-Professor Quirrell?” 彼の隣で、誰が pp が低く、吃音の P-Professor Quirrel を疑うでしょうか?」 Хто б запідозрив поруч із ним п-бідного, п-заїкаючого п-професора Квірела?» 在他旁边,谁会怀疑这个可怜、口吃的 P 教授奇洛?

Harry couldn't take it in. ハリーはそれを受け入れることができませんでした。 Гаррі не міг цього сприйняти. 哈利无法接受。 This couldn't be true, it couldn't. これは真実ではありませんでした。 Це не могло бути правдою, не могло. 这不可能是真的,不可能。

“But Snape tried to kill me!” 「でもスネイプは私を殺そうとしたのよ!」 “但斯内普想杀了我!”

“No, no, no. "ダメダメダメ。 I tried to kill you. 私はあなたを殺そうとしました。 Your friend Miss Granger accidentally knocked me over as she rushed to set fire to Snape at that Quidditch match. あなたの友人のミス・グレンジャーは、あのクィディッチの試合でスネイプに火をつけようと急いでいたときに、うっかり私を倒してしまいました。 Ваша подруга міс Ґрейнджер випадково перекинула мене, коли кинулася підпалити Снейпа на матчі з квідичу. 你的朋友格兰杰小姐在魁地奇比赛中冲向斯内普时不小心撞倒了我。 She broke my eye contact with you. 彼女はあなたとのアイコンタクトを壊しました。 Вона порушила мій зоровий контакт з тобою. 她打断了我和你的眼神交流。 Another few seconds and I'd have got you off that broom. あと数秒で、ほうきからあなたを降ろしたでしょう。 Ще кілька секунд, і я зняв би тебе з мітли. 再过几秒钟,我就会把你从扫帚上弄下来。 I'd have managed it before then if Snape hadn't been muttering a countercurse, trying to save you.” スネイプがあなたを助けようとして逆の呪いをつぶやいていなかったら、私はそれまでになんとかしていたでしょう。」 Мені б це вдалося раніше, якби Снейп не бурмотів протизакляття, намагаючись врятувати тебе. Tôi đã giải quyết được điều đó trước đây nếu Snape không lẩm bẩm lời nguyền, cố gắng cứu bạn. " 如果不是斯内普咕哝着反咒,试图救你的话,我早就做到了。”

“Snape was trying to save me?” 「スネイプは私を助けようとしたの?」 “斯内普想救我?”

“Of course,” said Quirrell coolly. 「もちろん」クィレルは冷静に言った。 — Звичайно, — холодно відповів Квірел. “Why do you think he wanted to referee your next match? 「なぜ彼はあなたの次の試合を審判したかったと思いますか? «Як ви думаєте, чому він хотів судити ваш наступний матч? “你认为他为什么要裁判你的下一场比赛? He was trying to make sure I didn't do it again. 彼は私が二度と同じことをしないようにしようとしていた。 Він намагався переконатися, що я більше цього не зроблю. 他试图确保我不再这样做。 Funny, really… he needn't have bothered. おかしい、本当に… 彼は気にする必要はなかった。 Смішно, справді… йому не потрібно було турбуватися. 有趣的是,真的……他不必打扰。 I couldn't do anything with Dumbledore watching. ダンブルドアが見ていると何もできませんでした。 Я нічого не міг зробити, поки Дамблдор дивився. 在邓布利多的注视下,我什么都做不了。 All the other teachers thought Snape was trying to stop Gryffindor from winning, he did make himself unpopular… and what a waste of time, when after all that, I'm going to kill you tonight.” 他のすべての教師は、スネイプがグリフィンドールの勝利を阻止しようとしていると思っていました。彼は自分自身を不人気にしました…そして、結局のところ、今夜私はあなたを殺すつもりです。 Усі інші вчителі думали, що Снейп намагався перешкодити Ґрифіндору перемогти, він справді став непопулярним… і яка марна трата часу, коли після всього цього я збираюся вбити тебе сьогодні ввечері».

Quirrell snapped his fingers. クィレルは指を鳴らした。 Квірел клацнув пальцями. 奇洛打了个响指。 Ropes sprang out of thin air and wrapped themselves tightly around Harry. ロープが空中から飛び出し、ハリーをしっかりと包み込んだ。 Мотузки вискочили з повітря й міцно обмотали Гаррі. 绳索从稀薄的空气中跳了出来,紧紧地缠绕着哈利。

“You're too nosy to live, Potter. 「おせっかいすぎて生きていけないよ、ポッター。 — Ти занадто цікавий, щоб жити, Поттере. “你太爱管闲事了,波特。 Scurrying around the school on Halloween like that, for all I knew you'd seen me coming to look at what was guarding the Stone.” そうやってハロウィンに学校をうろうろしているうちに、石を守っているものを見に来ているのを見たことがあるだろう」 Отак снуючи по школі на Хелловін, я знав, що ти бачив, як я прийшов подивитися на те, що охороняє Камінь». 就这样在万圣节那天在学校里乱跑,就我所知,你已经看到我来看守着石头的是什么。”

“You let the troll in?” 「トロールを入れたの?」 «Ти впустив троля?» “你让巨魔进来了?”

“Certainly. "そうです。 «Звичайно. “当然。 I have a special gift with trolls—you must have seen what I did to the one in the chamber back there? 私にはトロールという特別な才能があります — 私があの部屋にいるトロールに何をしたか見たに違いありませんか? У мене є особливий дар з тролями — ти, мабуть, бачив, що я зробив із тим, хто там був у кімнаті? 我对巨魔有一份特殊的礼物——你一定看到我对后面房间里的那个人做了什么? Unfortunately, while everyone else was running around looking for it, Snape, who already suspected me, went straight to the third floor to head me off—and not only did my troll fail to beat you to death, that three headed dog didn't even manage to bite Snape's leg off properly. 残念なことに、他のみんながそれを探して走り回っている間に、すでに私を疑っていたスネイプは、まっすぐ 3 階に行って私を追い払いました。スネイプの足をきちんと噛むことさえできました. На жаль, поки всі інші бігали, шукаючи його, Снейп, який уже підозрював мене, пішов прямо на третій поверх, щоб відбити мене — і не тільки мій троль не зміг забити вас до смерті, а й цей триголовий пес навіть спромігся як слід відкусити Снейпову ногу. 不幸的是,就在其他人四处奔波寻找的时候,已经怀疑我的斯内普直奔三楼阻拦我——不仅我的巨魔没有把你打死,那条三头狗也没有甚至成功地咬掉了斯内普的腿。

“Now, wait quietly, Potter. 「さあ、静かに待っててね、ポッター。 — Почекай тихо, Поттере. “现在,安静地等待,波特。 I need to examine this interesting mirror.” この興味深い鏡を調べる必要があります。」 Мені потрібно оглянути це цікаве дзеркало». 我需要检查这面有趣的镜子。”

It was only then that Harry realized what was standing behind Quirrell. ハリーがクィレルの後ろに立っていることに気づいたのはその時だけでした。 Лише тоді Гаррі зрозумів, що стоїть за Квірелом. 直到那时,哈利才意识到站在奇洛身后的是什么。 It was the Mirror of Erised. それはみぞの鏡だった。 Це було дзеркало Erised. 那是厄里斯魔镜。

“This mirror is the key to finding the Stone,” Quirrell murmured, tapping his way around the frame. 「この鏡が石を見つける鍵だ」とクィレルはつぶやき、額縁を軽くたたいた。 «Це дзеркало є ключем до пошуку Каменя», — пробурмотів Квірел, постукуючи по рамі. “这面镜子是找到石头的关键,”奇洛低声说,在镜框周围敲了几下。 “Trust Dumbledore to come up with something like this… but he's in London… I'll be far away by the time he gets back…” 「ダンブルドアがこのようなことを考え出すと信じてください…しかし彼はロンドンにいます…彼が戻ってくるまでには私は遠く離れているでしょう…」 «Повірте, що Дамблдор придумає щось подібне… але він у Лондоні… Я буду далеко, коли він повернеться…» “相信邓布利多会想出这样的办法……但他在伦敦……等他回来的时候,我已经很远了……”

All Harry could think of doing was to keep Quirrell talking and stop him from concentrating on the mirror. ハリーが思いついたのは、クィレルがしゃべり続けて、鏡に集中するのをやめさせることだけだった。 Єдине, що міг придумати Гаррі, це не дати Квірелу говорити й не дати йому зосередитися на дзеркалі. 哈利能想到的就是让奇洛继续说话,阻止他专注于镜子。

“I saw you and Snape in the forest—” he blurted out. 「あなたとスネイプが森にいるのを見た――」彼はぶつぶつ言った。 — Я бачив вас і Снейпа в лісі… — випалив він. “我在森林里看到你和斯内普——”他脱口而出。

“Yes,” said Quirrell idly, walking around the mirror to look at the back. 「はい」とクィレルは鏡の周りを歩き回って後ろを見ながら、ぼんやりと言った。 — Так, — лініво відповів Квірел, обходячи дзеркало, щоб подивитися на задню сторону. “是的,”奇洛漫不经心地说,绕过镜子看着后面。 “He was on to me by that time, trying to find out how far I'd got. 「彼はその時までに私のところに来て、私がどこまで到達したかを知ろうとしていました. «У той час він був на мені, намагаючись дізнатися, як далеко я зайшов. “那时他就在我身边,试图找出我已经走了多远。 He suspected me all along. 彼はずっと私を疑っていました。 Він весь час мене підозрював. 他一直怀疑我。 Tried to frighten me—as though he could, when I had Lord Voldemort on my side…” ヴォルデモート卿を味方につけていたとき、あたかも彼ができるかのように、私を怖がらせようとしました...」 Намагався мене налякати, ніби міг, коли на моєму боці Лорд Волдеморт… 试图吓唬我——好像他可以,当我身边有伏地魔时……”

Quirrell came back out from behind the mirror and stared hungrily into it. クィレルは鏡の後ろから戻ってきて、空腹でそれを見つめました. Квірел вийшов із-за дзеркала й жадібно втупився в нього. 奇洛从镜子后面走出来,饥肠辘辘地盯着镜子。

“I see the Stone… I'm presenting it to my master… but where is it?” 「石が見えた……ご主人様に差し上げた……だけど、どこにあるの?」 «Я бачу Камінь… Я дарую його своєму господареві… але де він?» “我看到了石头……我正在将它呈现给我的主人……但是它在哪里?”

Harry struggled against the ropes binding him, but they didn't give. ハリーは自分を縛っているロープと格闘しましたが、力が抜けませんでした。 Гаррі боровся з мотузками, що зв’язували його, але вони не піддавалися. 哈利挣扎着对抗束缚他的绳索,但他们没有放弃。 He had to keep Quirrell from giving his whole attention to the mirror. 彼は、クィレルが鏡に全神経を集中させないようにしなければならなかった。 Йому довелося не дати Квірелу приділити всю свою увагу дзеркалу. 他不得不阻止奇洛把全部注意力都放在镜子上。

“But Snape always seemed to hate me so much.” 「でも、スネイプはいつも私をとても嫌っているようだった。」 «Але Снейп завжди мене так сильно ненавидів». “但斯内普似乎总是那么恨我。”

“Oh, he does,” said Quirrell casually, “heavens, yes. 「ああ、そうだ」とクィレルはさりげなく言った。 — О, так, — недбало сказав Квірел, — боже, так. “哦,他知道,”奇洛漫不经心地说,“天哪,是的。 He was at Hogwarts with your father, didn't you know? 彼はあなたのお父さんと一緒にホグワーツにいましたよね? Він був у Гоґвортсі з твоїм батьком, хіба ти не знав? 他和你父亲在霍格沃茨,你不知道吗? They loathed each other. 彼らはお互いを嫌っていました。 Вони ненавиділи один одного. 他们互相厌恶。 But he never wanted you dead.” しかし、彼はあなたの死を決して望んでいませんでした。」 Але він ніколи не хотів вашої смерті». 但他从不想让你死。”

“But I heard you a few days ago, sobbing—I thought Snape was threatening you…” 「でも、数日前にあなたがすすり泣いているのを聞きました。スネイプがあなたを脅していると思いました…」 «Але я чув, як ти кілька днів тому ридав, я думав, що Снейп тобі погрожує…» “但几天前我听到你在抽泣——我以为斯内普在威胁你……”

For the first time, a spasm of fear flitted across Quirrell's face. 初めてクィレルの顔に恐怖の痙攣が走った。 Уперше на обличчі Квірела промайнув спазм страху. 奇洛的脸上第一次掠过一阵恐惧。

“Sometimes,” he said, “I find it hard to follow my master's instructions—he is a great wizard and I am weak—” 「時々」と彼は言いました。 «Іноді, — сказав він, — мені важко виконувати вказівки мого господаря — він великий чарівник, а я слабкий…» “有时,”他说,“我发现很难听从主人的指示——他是个伟大的巫师,而我很弱——”

“You mean he was there in the classroom with you?” Harry gasped. 「彼はあなたと一緒に教室にいたということですか?」ハリーは息をのんだ。 «Ви маєте на увазі, що він був у класі з вами?» Гаррі ахнув. “你的意思是他和你在教室里?”哈利喘着粗气。

“He is with me wherever I go,” said Quirrell quietly. 「彼は私がどこへ行っても一緒です」クィレルは静かに言った。 — Він зі мною, куди б я не пішов, — тихо сказав Квірел. “无论我走到哪里,他都和我在一起,”奇洛平静地说。 “I met him when I traveled around the world. 「私は世界中を旅したときに彼に会いました。 «Я зустрів його, коли мандрував навколо світу. “我在世界各地旅行时遇到了他。 A foolish young man I was then, full of ridiculous ideas about good and evil. 当時の私は愚かな青年で、善悪についてばかげた考えに満ちていました。 Тоді я був дурним юнаком, сповненим смішних уявлень про добро і зло. 那时的我是一个愚蠢的年轻人,对善恶充满荒谬的想法。 Lord Voldemort showed me how wrong I was. ヴォルデモート卿は、私がいかに間違っていたかを教えてくれました。 Лорд Волдеморт показав мені, наскільки я помилявся. 伏地魔向我展示了我的错误。 There is no good and evil, there is only power, and those too weak to seek it… Since then, I have served him faithfully, although I have let him down many times. 善悪はなく、力だけがあり、弱すぎてそれを求めることができない. Немає добра і зла, є тільки влада, і ті, хто надто слабкий, щоб її шукати… Відтоді я вірно йому служу, хоча багато разів підводив його. 没有善恶,只有力量,弱者无求……从那时起,我一直忠实地为他服务,虽然我让他失望了很多次。 He has had to be very hard on me.” Quirrell shivered suddenly. 彼は私に非常に厳しくしなければなりませんでした。クィレルは突然身震いした。 Йому довелося бути дуже жорстким зі мною». Квірел раптом здригнувся. 他必须对我非常严厉。”奇洛突然打了个寒颤。 “He does not forgive mistakes easily. 「彼は簡単に間違いを許しません。 «Він легко не прощає помилок. “他不会轻易原谅错误。 When I failed to steal the stone from Gringotts, he was most displeased. 私がグリンゴッツから石を盗むのに失敗したとき、彼は非常に不機嫌でした。 Коли мені не вдалося вкрасти камінь у Ґрінґотса, він був дуже незадоволений. 当我没能从古灵阁那里偷到石头时,他非常不高兴。 He punished me… decided he would have to keep a closer watch on me…” 彼は私を罰しました…彼は私をもっと注意深く監視しなければならないと決めました…」 Він покарав мене… вирішив, що йому доведеться стежити за мною пильніше…» 他惩罚了我……决定他必须密切关注我……”

Quirrell's voice trailed away. クィレルの声がかすれた。 Квіреллів голос замовк. 奇洛的声音渐渐远去。 Harry was remembering his trip to Diagon Alley how could he have been so stupid? ハリーは、ダイアゴン横丁に行ったときのことを思い出していました。 Гаррі згадував свою поїздку на алею Діагон, як він міг бути таким дурним? 哈利想起了他去对角巷的旅行,他怎么会这么愚蠢? He'd seen Quirrell there that very day, shaken hands with him in the Leaky Cauldron. 彼はまさにその日、漏れ鍋でクィレルと握手しているのを見た。 Того самого дня він бачив там Квірела, потиснув йому руку в Дірявому Котлі. 那天他在那儿见过奇洛,在破釜酒吧里和他握手。

Quirrell cursed under his breath. クィレルは小声で呪った。 Квірел вилаявся собі під ніс. 奇洛低声咒骂。

“I don't understand… is the Stone inside the mirror? 「わからない……鏡の中に石が?」 «Я не розумію… Камінь у дзеркалі? “我不明白……是镜子里的石头吗? Should I break it?” 壊すべきですか?」 Чи повинен я його зламати?» 我应该打破它吗?”

Harry's mind was racing. ハリーの心はぐるぐるしていた。 Розум у Гаррі крутився. 哈利的思绪在飞速运转。

What I want more than anything else in the world at the moment, he thought, is to find the Stone before Quirrell does. 現時点で私が世界で何よりも望んでいるのは、クィレルよりも先にストーンを見つけることだと彼は考えた. Чого я зараз хочу більше за все на світі, — подумав він, — це знайти Камінь раніше, ніж Квірел. 他想,此刻我最想要的就是在奇洛之前找到那块石头。 So if I look in the mirror, I should see myseff finding it—which means I'll see where it's hidden! Wenn ich also in den Spiegel schaue, sollte ich sehen, wie ich es finde – was bedeutet, dass ich sehen werde, wo es versteckt ist! だから鏡を見ると、myseff がそれを見つけているはずです。 Отже, якщо я подивлюся в дзеркало, я побачу, як я його знаходжу, а це означає, що я побачу, де воно заховано! 所以如果我照镜子,我应该会看到 myseff 找到了它——这意味着我会看到它藏在哪里! But how can I look without Quirrell realizing what I'm up to? しかし、クィレルが私が何をしようとしているのか気づかずに、どうすれば私を見ることができるでしょうか? Але як я можу дивитися, щоб Квірел не зрозумів, що я задумав? 但是如果奇洛没有意识到我在做什么,我怎么看?

He tried to edge to the left, to get in front of the glass without Quirrell noticing, but the ropes around his ankles were too tight: he tripped and fell over. 彼はクィレルに気づかれずにガラスの前に出ようと、左に曲がろうとしたが、足首に巻かれたロープがきつすぎた. 彼はつまずいて転んだ. Він спробував відійти ліворуч, щоб стати перед склом, не помітивши Квірела, але мотузки навколо його щиколоток були надто тугі: він спіткнувся й упав. 他试图向左移动,在奇洛没有注意到的情况下走到玻璃前,但他脚踝上的绳子太紧了:他绊了一跤,摔倒了。 Quirrell ignored him. クィレルは彼を無視した。 Квірел проігнорував його. 奇洛没有理他。 He was still talking to himself. 彼はまだ独り言を言っていました。 Він все ще розмовляв сам із собою. 他还在自言自语。

“What does this mirror do? 「この鏡は何をしているの? «Що робить це дзеркало? “这镜子有什么用? How does it work? それはどのように機能しますか? 它是如何工作的? Help me, Master!” 助けてマスター!」 救救我,师父!”

And to Harry's horror, a voice answered, and the voice seemed to come from Quirrell himself. そしてハリーがぞっとしたことに、声が答えた。その声はクィレル自身から発せられたようだった。 І, на жах Гаррі, відповів чийсь голос, і голос, здавалося, походив від самого Квірела. 令哈利惊恐的是,一个声音接了过来,而且声音似乎来自奇洛本人。

“Use the boy… Use the boy…” 「男の子を使って…男の子を使って…」 “利用男孩……利用男孩……”

Quirrell rounded on Harry. クィレルはハリーを丸めた。 Квірел накинувся на Гаррі. 奇洛向哈利转过身来。

“Yes—Potter—come here.” 「はい、ポッター、こっちに来て」 — Так, Поттере, йди сюди. “是的——波特——过来。”

He clapped his hands once, and the ropes binding Harry fell off. 彼が手を一度叩くと、ハリーを縛っていたロープが外れました。 Він сплеснув руками, і мотузки, що зв’язували Гаррі, впали. 他拍了拍手,绑住哈利的绳子就掉了下来。 Harry got slowly to his feet. ハリーはゆっくりと立ち上がった。 Гаррі повільно підвівся.

“Come here,” Quirrell repeated. 「こっちに来い」とクィレルは繰り返した。 «Іди сюди», — повторив Квірел. “Look in the mirror and tell me what you see.” 「鏡を見て、何が見えるか教えてください。」 “照照镜子,告诉我你看到了什么。”

Harry walked toward him. ハリーは彼に向かって歩いた。 Гаррі підійшов до нього. 哈利朝他走来。

I must lie, he thought desperately. うそをつくしかない、と彼は必死に考えた。 «Я повинен збрехати», — подумав він у розпачі. 我必须撒谎,他绝望地想。 I must look and lie about what I see, that's all. 私は見て、自分が見たものについて嘘をつかなければなりません、それだけです。 Я повинен дивитися і брехати про те, що я бачу, от і все. 我必须看看并谎报我所看到的,仅此而已。

Quirrell moved close behind him. クィレルは彼のすぐ後ろに移動した。 Квірел наблизився до нього. 奇洛紧跟在他身后。 Harry breathed in the funny smell that seemed to come from Quirrell's turban. ハリーは、クィレルのターバンのような変なにおいを吸い込んだ。 Гаррі вдихнув дивний запах, який, здавалося, виходив від Квірелового тюрбану. 哈利吸入了奇洛头巾上散发出的奇怪气味。 He closed his eyes, stepped in front of the mirror, and opened them again. 彼は目を閉じ、鏡の前に出て、また開いた。 Він заплющив очі, став перед дзеркалом і знову їх відкрив. 他闭上眼睛,走到镜子前,又睁开。

He saw his reflection, pale and scared looking at first. 彼は最初に見たとき、青ざめて怖がっている自分の反射を見ました。 Він побачив своє відображення, спочатку бліде й налякане. 他看到了自己的倒影,第一眼就显得苍白而害怕。 But a moment later, the reflection smiled at him. しかし、しばらくして、反射は彼に微笑んだ. Але через мить відображення усміхнулося йому. 但片刻之后,倒影对他笑了笑。 It put its hand into its pocket and pulled out a blood red stone. ポケットに手を入れて血のように赤い石を取り出した。 Він засунув руку в кишеню і витягнув криваво-червоний камінь. 它把手伸进口袋,掏出一块血红色的石头。 It winked and put the Stone back in its pocket—and as it did so, Harry felt something heavy drop into his real pocket. ウィンクして、石をポケットに戻しました。そうすると、ハリーは何か重いものが自分の本当のポケットに落ちるのを感じました。 Воно підморгнуло й поклало камінь назад у кишеню — і під час цього Гаррі відчув, як щось важке впало в його справжню кишеню. 它眨了眨眼,把石头放回了口袋——就在它这样做的时候,哈利感到有什么重物掉进了他真正的口袋里。 Somehow—incredibly—he'd gotten the Stone. どういうわけか、信じられないことに、彼はストーンを手に入れました。 Якось — неймовірно — він отримав Камінь. 不知何故——难以置信地——他得到了石头。

“Well?” said Quirrell impatiently. "良い?"クィレルは焦りながら言った。 "Ну?" — нетерпляче сказав Квірел. “出色地?”奇洛不耐烦地说。 “What do you see?” 「何が見える?」 “你看到了什么?”

Harry screwed up his courage. ハリーは勇気を振り絞った。 Гаррі набрався хоробрості. 哈利鼓起勇气。

“I see myself shaking hands with Dumbledore,” he invented. 「ダンブルドアと握手しているのが見える」と彼は発明した。 «Я бачу, як тисну руку Дамблдору», — вигадав він. “我看到自己和邓布利多握手,”他发明道。 “I—I've won the house cup for Gryffindor.” 「私は、グリフィンドールのハウスカップを獲得しました。」 «Я… я виграв Кубок будинку для Ґрифіндору». “我——我为格兰芬多赢得了学院杯。”

Quirrell cursed again. クィレルは再び呪いをかけた。 Квірел знову вилаявся. 奇洛再次诅咒。

“Get out of the way,” he said. 「邪魔にならないように」と彼は言った。 «Відійди з дороги», — сказав він. “让开,”他说。 As Harry moved aside, he felt the Sorcerer's Stone against his leg. ハリーが脇に寄ると、魔法使いの石が足に当たるのを感じた。 Коли Гаррі відійшов убік, він відчув Філософський камінь біля своєї ноги. 当哈利移到一边时,他感觉到魔法石抵在了他的腿上。 Dare he make a break for it? あえて彼はそれのために休憩をとりますか? Сміє він зробити перерву для цього? 他敢为此休息吗?

But he hadn't walked five paces before a high voice spoke, though Quirrell wasn't moving his lips. しかし、クィレルは唇を動かしていなかったが、彼は高い声が話す前に 5 歩も歩いていなかった。 Але він не пройшов і п’яти кроків, як почувся високий голос, хоча Квірел не ворушив губами. 但他还没走五步,一个高亢的声音就响起,虽然奇洛没有动嘴唇。

“He lies… He lies…” 「彼は嘘をついています...彼は嘘をついています...」 “他撒谎……他撒谎……”

“Potter, come back here!” Quirrell shouted. 「ポッター、ここに戻ってきて!」クィレルは叫んだ。 “波特,回来!”奇洛喊道。 “Tell me the truth! "本当のことを言ってください! “告诉我真相! What did you just see?” 今何を見たの?」 你刚才看到了什么?”

The high voice spoke again. 高い声がまた言った。 Високий голос заговорив знову. 高亢的声音再次开口。

“Let me speak to him… face-to-face…” 「彼に話させてください…面と向かって…」 “让我和他……面对面……”

“Master, you are not strong enough!” 「ご主人様、力不足です!」 «Господарю, ти недостатньо сильний!» “师尊,你实力不够!”

“I have strength enough… for this…” 「私には十分な力があります…これのために…」 “我有足够的力量……为此……”

Harry felt as if Devil's Snare was rooting him to the spot. ハリーは悪魔のわなが彼をその場に追いやったように感じた。 Гаррі відчув, ніби Пастка Диявола притискає його до місця. 哈利觉得好像魔鬼的圈套把他定在了原地。 He couldn't move a muscle. 彼は筋肉を動かすことができませんでした。 Petrified, he watched as Quirrell reached up and began to unwrap his turban. 石化した彼は、クィレルが手を伸ばしてターバンをほどき始めたのを見た。 Скам’янілий, він дивився, як Квірел піднявся й почав розгортати свій тюрбан. 他吓坏了,看着奇洛伸手开始解开他的头巾。 What was going on? 何が起こっていたのですか? Що відбувалося? The turban fell away. ターバンが落ちた。 Тюрбан відпав. Quirrell's head looked strangely small without it. それがなければ、クィレルの頭は奇妙に小さく見えた. 没有它,奇洛的头看起来小得奇怪。 Then he turned slowly on the spot. そしてその場でゆっくりと振り返った。 Потім повільно обернувся на місці. 然后他在原地缓缓转身。

Harry would have screamed, but he couldn't make a sound. ハリーは悲鳴をあげたでしょうが、声を出すことができませんでした。 Гаррі закричав би, але не міг видати жодного звуку. 哈利会尖叫,但他发不出声音。 Where there should have been a back to Quirrell's head, there was a face, the most terrible face Harry had ever seen. クィレルの頭の後ろにあるはずの場所に、ハリーが今まで見た中で最も恐ろしい顔がありました。 Там, де мала бути спина до Квірелової голови, було обличчя, найжахливіше обличчя, яке Гаррі коли-небудь бачив. 奇洛的脑袋本该有背的地方,却出现了一张脸,哈利见过的最可怕的脸。 It was chalk white with glaring red eyes and slits for nostrils, like a snake. それは真っ赤な目と蛇のような鼻孔の切れ込みのあるチョークホワイトでした. Він був крейдяно-білим, з блискучими червоними очима та щілинами для ніздрів, як у змії. 它是粉笔白的,眼睛红红的,鼻孔裂开,像条蛇。

“Harry Potter…” it whispered. 「ハリー・ポッター…」と囁いた。 «Гаррі Поттер…» — прошепотіло воно.