×

Nós usamos os cookies para ajudar a melhorar o LingQ. Ao visitar o site, você concorda com a nossa política de cookies.


image

Украинский кризис, Людей, які повертаються у Слов’янськ

Людей, які повертаються у Слов'янськ

Людей, які повертаються у Слов'янськ, очікує вторинна травматизація – психолог Версія для друку Коментувати (1) Поділитись у соціальній мережі Володимир Носков

14.07.2014

Гості «Вашої Свободи»: Ігор Лупандін, помічник начальника ДСНС в Харківській області; Тетяна Асланян, психолог, волонтер «Станції Харків»; Денис Кобзін, представник Міжнародної місії ООН в Україні.

Володимир Носков: Вже більше двох місяців Харківська область приймає внутрішніх переселенців з Луганщини та Донеччини, з областей, де тривають бої між проросійськими так званими «ополченцями» і українськими військами.

За даними обласної державної адміністрації, на Харківщині вже мешкає близько 20 тисяч осіб з цих двох областей. І більшість (75%) – це жителі з Донецької області.

Втім, в самій облдержадміністрації чиновники та експерти зауважують, цифри досить умовні, бо більшість тимчасових переселенців не реєструвалися в державних органах влади.

Пані Асланян, Ви два місяці тому приїхали зі Слов'янська до Харкова. Як Вам тут живеться і вашим землякам тут, на харківській землі?

Додати до плейлиста ЗАВАНТАЖИТИ

Тетяна Асланян (переклад): Мені живеться на Харківщині дуже добре. Сталося так, що я потрапила в професійну терапевтичну спільноту, представником якої я є. Вони оточили мене турботою, допомогою і, напевне, що наразі дуже важливо для мене, роботою. Лишитися без роботи в цей складний час дуже важко. Я маю досвід роботи з людьми – я консультуючий психолог. Вони мене запросили працювати волонтером. Я радісно цю пропозицію сприйняла. Не два, а півтора місяці я точно цим займаюся.

– Волонтери займаються першою допомогою. Вони переселенців тут же у місті зустрічають, шукають їм житло, їжу, медикаменти і так далі. З чим доводиться стикатися?

Тетяна Асланян: Правда, це так. Психологічна волонтерська служба знаходиться в одному приміщенні з волонтерами «Червоного хреста». І люди, які звертаються за допомогою, по медикаменти, продукти харчування, зустрічаються з нами. Ми розмовляємо, намагаємося бути корисними за той невеликий проміжок часу, який є у цих людей. Адже вони не йдуть напряму до психолога. Тобто ми їх зустрічаємо у цьому місці і намагаємося бути корисними.

Наші люди не призвичаєні просити. Дуже часто людина переступає через себеТетяна Асланян

Люди приходять у різному емоційному стані. Деякі вперше просять про допомогу. Я думаю, що Ви погодитеся зі мною, що наші люди не призвичаєні просити. Вони опиняються у такій ситуації, коли вимушені взяти зубну пасту іншої людини. Це дуже складно. Тобто дуже часто людина переступає через себе.

Хто приїжджає останнім часом, всі у посттравматичному стресовому стані. Позавчора була клієнтка, п'ять днів, як не може заснутиТетяна Асланян З якими проблемами ми зіштовхуємося як психологи? Люди, які приїхали звідти, пережили шок. Хто приїжджає останнім часом – точно пережили шок. Тобто вони бачили втрату близьких людей, вони всі у посттравматичному стресовому стані. Їх переживання дуже інтенсивні. Тобто люди втрачають сон. Позавчора була клієнтка, котра вже п'ять днів, як не може заснути. Напевне, це найгостріші теми, які я чула.

А загальні? Це те, де нам жити, де нам працювати. Всі люди, які до нас звертаються, шукають тут роботу. І ось ті «добрі феї», які працюють волонтерами «Червоного хреста», Інна і Женя, роблять максимально багато для того, щоб цих людей працевлаштувати, знайти для них житло.

– Представник харківської міської влади, заступник міського голови Світлана Горбунова-Рубан буквально днями заявила, що у Харкові житла немає і не буде. Тобто, коли почнеться нова хвиля переселенців з Луганська і з Донецька, то кажуть, що Харків вже не зможе прийняти людей. Транзитною зоною він може бути, допомогти людям переселитися в якісь інші міста.

Тетяна Асланян: Я сама є учасницею цих подій. Сама цікавилася, де я могла би поселитися. Я звернулася в перші дні червня за допомогою, то мені пропонували Харківську область. До сих пір, я знаю, масово йде розселення у Харківській області.

– Але, як переконує, засвідчує центр зайнятості населення, там мало для людей пропозицій щодо працевлаштування. Якщо є, то це сезонна робота.

Тетяна Асланян: Це так. Це величезна проблема. Тому що першочергово людина чого потребує? У неї мають бути стіни. Після тієї ситуації, яку вони пережили (втратили домівку чи були у льохах тривалий час), більшість людей хоче хоча би спокійно поспати, наприклад, щоб були задоволені їх першочергові потреби. Тому думають про дім. Через деякий час люди розуміють, що треба працювати. Всі з цим стикаються. Вони звертаються у центри зайнятості. Вони приходять, наприклад, повторно у «Червоний хрест». Наскільки я розумію, там є пропозиції від працедавців.

Я, наприклад, дуже вдячна харків'янам за те, що вони не лишилися осторонь того, що відбувається. Я сама приймала телефонні дзвінки, працювала на гарячій лінії. Люди телефонували і говорили: у нас є квартира, я можу поселити двох людей, я можу дати гроші на бензин, у мене є така-то робота – будь ласка, влаштуйте до мене людину, яка приїхала зі Слов'янська. – Пане Лупантін, ви у Державної службі з надзвичайних ситуацій України отримуєте гарячі дзвінки із території АТО і розгортаєте наметові табори тимчасового розселення. Слов'янськ звільнений. Чи можемо ми зараз говорити про те, що відбувається відтік людей назад, люди повертаються додому?

Ігор Лупантін (переклад): Табір, який був нами облаштований практично за 6-8 годин у Барвінківському районі, а це на кордоні з Донецькою областю, був попередньо встановлений. Там було все необхідне для попереднього перебування – від трьох до п'яти днів. Але відтоку людей, коли звільнили чи перед звільненням, не було, щоб наше наметове містечко могло приймати.

Є наметове містечко, якщо вести мову про Луганську область, – там це є. Там знаходиться мій співробітник з прес-службою. Він дуже багато там працює, цілодобово. Роботи, дійсно, дуже багато.

– Як Ви думаєте, тепер слід очікувати прибуття переселенців з самого Луганська, з самого Донецька, з місць, які ще зараз захоплені?

Ігор Лупантін: Перед тим, як йти до вас на ефір, до нас надійшов дзвінок від мешканки Луганська. Їм необхідно сюди переїхати. Чому? Є певні складнощі не з переїздом, у них є можливість виїхати сюди, а от щодо подальшого. Чому? Є проблеми зі здоров'ям в одного з членів сім'ї – онкозахворювання. Сьогодні вже мали розмову з цією жінкою, вже все влагоджено.

Але я ще хотів би зупинитися на тому, що зараз починається зворотній виїзд, тобто з Харкова у Слов'янськ, у Донецьку область. Тут йшлося про проблеми щодо тимчасового житла. Тобто може бути взаємозамінність – одні люди виїхали, а на їх місце можуть приїхати інші.

Але я хотів би підтвердити, що, дійсно, багато дзвінків надходить. До нас задзвонив один підприємець, запропонував і вже приймає людей. Можете уявити, якщо загальна площа його будинку (він там не проживає) більше тисячі квадратних метрів. Він вже чимало сімей розмістив. У нього було одне побажання, щоб це були багатодітні сім'ї, родини з маленькими дітьми і так далі. Тобто на ньому все висить. Це харчування, побутові умови і житло. Він їх сам забезпечує.

Звісно, і завдяки волонтерам. Ми ще з ними, волонтерами, підтримуємо особисті стосунки.

– Виходить так, що більше турбуються про цих людей, на жаль, волонтери, аніж держава. Пане Кобзін, я правий у цій тезі? Що спостерігають представники місії ООН?

Денис Кобзін (переклад): В першу чергу я хотів би повернутися до питання прогнозів щодо притоку або відтоку людей. Я можу сказати, що ми працюємо у контакті з ОВКБ ООН і з волонтерами. І прогноз негативний. Адже Слов'янськ – це місто невелике, а Луганськ і Донецьк – дуже великі міста у порівнянні з ним. У випадку активізації АТО конкретно у цих частинах Луганської і Донецької областей кількість тимчасово переміщених осіб буде в рази більша.

Якби операція затягнулася, людей не було би куди розселятиДенис Кобзін

Харків дуже непогано спрацював по Слов'янську завдяки громадянському ресурсу. Але слід враховувати ряд факторів. По-перше, він вже був на межі того. Якби ця операція затягнулася, то частину людей вже просто не було би куди розселяти із-за багатьох причин. По-друге, це припало на літній період. Якщо операція затягнеться до осені, то ми побачимо зовсім іншу картину.

– Буквально нещодавно у заступника міського голови Світлани Горбунової-Рубан душевний крик був. Каже, що якщо влада, держава негайно не втрутяться в допомогу тимчасовим переселенцям, то вони вже в середині вересня – на початку жовтня, коли похолодає, опиняться під стінами облдержадміністрації. Бо ті приміщення, де люди зараз живуть, без опалення. Їм у будь-якому разі доведеться їх звільняти і кудись переселятися.

Денис Кобзін: Насправді це лише частина проблеми. Якщо зараз ти є тимчасовим переселенцем, то для держави більшою мірою ти є невидимка до того часу, допоки ти не звернувся за будь-якою допомогою. І саму допомогу, на жаль, держава не гарантує. Ресурсів у держави мало, а ті ресурси, які є, заблоковані в першу чергу тому, що немає законодавчої бази. Закон, який ухвалив парламент, багато експертів називають, м'яко кажучи, недосконалим. – Там, найцікавіше, приписка є.

Денис Кобзін: Так. Ті позитивні моменти, які в ньому є, перекреслює приписка про те, що він не потребує додаткового фінансування. А це означає, що і це виконати буде неможливо – додаткових бюджетів на виконання цього немає. Напевне, тому президент не поспішає його підписувати.

У будь-якому разі відкладання вирішення цієї проблеми ніяким чином не допомагає людям, які потребують вирішення проблем сьогодні. Це в першу чергу сім'ї з дітьми, багатодітні сім'ї, а є ще проблеми з меншинами, які взагалі стоять дуже гостро. – Ромів, наприклад. Так?

Денис Кобзін: У першу чергу. Це категорія, по якій дуже болісно і для Харкова, і для любого регіону. Але Харківська область, яка прийняла найбільше переселенців, просто на межі. Якщо підуть великі потоки переселенців з Донецької і з Луганської областей, то ми цю проблему побачимо на вулицях. Тому що знайти тимчасове житло переселенцю не рому не так складно, як рому. А рому це практично неможливо. Сім'я багатодітна, до ромів ставляться з пересторогою у суспільстві, і (не будемо приховувати) частина з них взагалі без будь-яких документів. І на сьогодні у Харкові є такі сім'ї, які живуть на вулиці або в наметах, або ж у самозахоплених кемпінгах. Що буде з настанням холодів – я не знаю.

І цих проблем дуже багато. І проблеми ще не всі виплили назовні. Є ще проблеми, які пов'язані з великою кількістю переселенців, але вони ще не всі випливли назовні. Наразі ми займаємося тільки розміщенням. Наприклад, проблема реєстрації, яка дуже важлива для того, щоб допомогти цим людям і допомогти громаді, яка їх приймає, відкладається.

– Пані Асланян, а Ви реєструвалися в державних органах влади як переселенка?

Тетяна Асланян: Так.

– А чому люди не поспішають, на Вашу думку? Не бачать у цьому сенсу?

Тетяна Асланян: Так і мій досвід говорить про те. Ну, що сталося? Нічого. Просто облдержадміністрація знає, що я тут. Більше нічого. Це ж правда. Дуже складно опинитися у чужому місті без нічого. Тобто все, що ти нажив, лишив у тому місті і приїхав сюди. Люди приїжджають іноді з маленьким вузликом. Добре, що вони паспорт встигли взяти. Питання фінансове дуже болюче. У Донецькій області, я знаю, у Святогорську багато моїх колег живе. Вони отримали бодай якусь підтримку. Їм дали кошти. Не багато. Але це все рівно бодай щось.

Учора я зустріла сім'ю азербайджанців. Вони на вулиці. Маленька дитина на руках. Вони у мене запитують, тому що зустрічалися у «Червоному хресті»: допоможіть, будь ласка, як поїхати назад, допоможіть заробити грошей для того, щоб поїхати додому. Це теж проблема, яку слід обговорювати.

До нас наразі дуже багато людей звертаються з проханням: хто зараз займається цієї роботою? Можливо, є волонтери, які (раніше, пам'ятаєте, був такий період, коли вивозили зі Слов'янська) можуть ввозити? Тому що люди залишилися без засобів до існування.

Ігор Лупантін: Я спробую пояснити дещо. Чому? Тому що перед тим, як їхати сюди, я ще раз переговорив якраз щодо цього питання.

Є, дійсно, волонтери, тобто дві, три, чотири людини, але дійсно фінансово забезпеченні люди, пропонують свої послуги. Є такі. І у нас зараз є дані щодо деяких сімей, які планують переїзд назад. Зараз наші хлопці збирають цих людей і будуть домовлятися (я кажу про конкретний випадок) з підприємцями щодо питання перевезення, у якому вигляді це буде. Тому що багато питань. В основному цим займаються соціальні служби, але це до нас персонально звернулися, попросили. Є волонтери (ми особисто працюємо з деякими волонтерами), котрі саме з цього приводу пропонують свої послуги.

– Пані Асланян, можливо, Ви вже спілкувалися зі своїми родичами, а є куди повертатися? Наскільки пошкоджені будівлі у Слов'янську і у Краматорську? Зруйнований внаслідок бойових дій будинок, Слов'янськ, 7 липня 2014 року Тетяна Асланян: Це дуже складне для мене питання. Тому що я сама після ефіру їду до Слов'янська. Я, чесно кажучи, не знаю, що я там побачу.

Денис Кобзін: Я можу сказати, бо я вчора там був.

Тетяна Асланян: Я про власну квартиру, про власне житло. Я знаю з роботи з клієнтами, що вони вже знають, що їм нікуди повертатися. Вони приїхали до Харкова, і вони знають, що у них немає житла. Скоріш за все, вони залишаться тут. Деякі люди не обізнані. І я, чесно кажучи, допоки на власні очі не побачу, навіть знати нічого не хочу. Мені дуже тривожно зустрітися з цими переживаннями.

Багато людей повертається у Слов'янськ. Переконана, частина повернеться назад у Харків, або ж в інші міста. Буде вторинна травматизація людейТетяна Асланян

Я ще хотіла сказати. Дивіться, що у нас тут може відбутися. Відбудеться точно. Знаю, так як я обізнана, що дуже багато людей зараз повертається у Слов'янськ. Що їх там зустріне? Ми не знаємо. Я переконана, що частина повернеться назад або ж у Харків, або ж в інші міста. Психологічний статус цих людей буде більш тривожний, ніж той, з якого вони тоді виїжджали. Зараз буде вторинна травматизація людей. Тому що побачити школу, в якій навчався, що її немає, лікарні, куди ти ходив, немає, заправок немає, магазинів немає, автостанції немає. Уявляєте, що це таке, дорослій людині це побачити і дітлахам?

Я вчора бачила дівчину з дитиною. Дворічна дитина не хоче повертатися додому. Вона ледь говорить. Мама їй говорить, що ми повертаємося у Слов'янськ, а вона каже: ні, ми туди не повернемося. Кнопеня говорить, маленька дівчинка! У неї такі лишилися переживання про домівку, що вона не хоче туди повертатися.

– А як же тоді самих мешканців Слов'янська залучити до відновлення міста? Про це зараз теж говорять експерти, що над відновленням мають працювати не лише з інших областей України, а й самі слов'янці, бо це їхнє місто, і вони мають туди повертатися. Є бажання – повернутися і відновити своє містоТетяна Асланян

Тетяна Асланян: Дуже багато людей хочуть цього. Правда, хочуть. Є таке бажання – повернутися і відновити своє місто. Я не знаю, як правильно це питання вирішувати. Я можу тільки говорити про своє вузьке коло, професійне. Я знаю, що треба обов'язково організовувати разом з МНС такі ж групи підтримки, якими ми займаємося тут, у Харкові. Там теж це буде дуже необхідно. Я хотіла би, щоб ми про це поговорили, довідатися, до кого там можна скеровувати людей. Тому що для того, щоб побудувати будинок, теж необхідний якийсь внутрішній ресурс, щоб людина змогла це зробити.

– Пане Кобзін, скажіть, будь ласка, відсутність правового статусу, спеціального статусу внутрішніх переселенців чи якось по-іншому буде називатися, додає дуже багато проблем. Наприклад, люди не можуть працевлаштуватися, у багатьох немає трудових книжок. Мабуть, вже у декого і не буде, бо розбомблені лікарні, школи, інші установи. Люди не можуть користуватися міським транспортом – немає коштів, на пільги вони теж не можуть сподіватися. І тут можна перераховувати і перераховувати. Що робити людям? Як можна вплинути на владу?

Денис Кобзін: Звісно, ці люди знаходяться у дуже дискримінаційному становищі по відношенню до місцевого населення. І якби не допомога місцевих мешканців, то їм взагалі тут було би погано. Адже вони не мають документів. В принципі, не маючи документів, ти не маєш доступу до сервісу, не можеш забезпечувати себе.

І найголовніше, що цей закон про питання реєстрації, про яке ми згадали, важливе питання, але ще цей закон щодо реєстрації повинен передбачати спрощення процедур. Тому що за тими процедурами, за якими наразі відбувається оформлення трудових, санітарних книжок, відновлення документів, влаштування дитини в навчальний заклад, отримання медичних послуг у місті, в області, людина, яка сюди приїхала, яка або немає документів, або має недостатню кількість, просто лишається сам на сам з такою системою, яку йому буде дуже важко побороти.

І найчастіше все це буде вирішуватися або за допомоги місцевих людей, або за допомоги влади, але в ручному режимі. Тому що відсутня системна допомога. Якщо виявиться вагітна жінка з патологією – так, якийсь окремий випадок – допоможуть, увійдуть в становище, але насправді їх в області десятки, а, може, сотні, котрим необхідна допомога. Але вони не знають, бо немає якогось єдиного місця, куди вони могли би піти і зареєструватися та повідомити про свої проблеми, звернутися до лікарні і отримати допомогу. А є люди з більшими проблемами, які потребують коштовних апаратів постійно – інсулінозалежні, гемодіаліз. Я не говорю про проблеми туберкульозу і ВІЛ-інфікованих, котрих сюди приїхало дуже багато. І невідомо, де вони.

– І не можуть навіть підрахувати. Ніхто не веде облік.

Денис Кобзін: Тому що немає ніякої реєстрації.

Гасимо «маленькі вогнища» замість того, щоб провести «великий шланг» і гасити у різних напрямках «пожежу»Денис Кобзін

Відсутній системний підхід. Ми гасимо «маленькі вогнища» замість того, щоб провести сюди якийсь «великий шланг» і системно гасити у різних напрямках «пожежу».

Зараз ми знаходимося на межі гуманітарної кризиДенис Кобзін

Тому я боюся, що зараз ми знаходимося на межі гуманітарної кризи, яку ми не переступили ще просто тому, що сюди прибуло ще не дуже багато людей. На такий великий регіон, як Харків, кількість людей, яка прибула, розчиняється. Ресурси міста і області використовують – ці люди тут можуть виживати. Якщо їх сюди прибуде у три рази більше, в чотири, у п'ять, а цілком можливо, що це буде, і вони прибудуть в інший сезон, боюся, що ми зіштовхнемося з такими проблемами, що нам буде пізно щось планувати і якісь системні заходи вживати. Ми просто захлипнемося у цих проблемах.

Тому у нас зараз є невеликий проміжок, який ми маємо використати. Налагодити реєстрацію, налагодити спрощений доступ людей до сервісу, щоб в першу чергу діти, люди похилого віку, хворі, меншини могли бути захищені, а люди працездатного віку, у яких є бажання працювати, могли би отримати роботу, відповідно вони самі могли би стати на ноги, і самі використати цей ресурс для того, щоб себе забезпечувати.

– Ми запрошували до нашої розмови представників облдержадміністрації. Ми хотіли поставити запитання: що буде далі, восени, взимку? Куди будуть людей поселяти з цих таборів, де не опалюються приміщення? І так далі.

Але у будь-якому разі, пане Лупантін, якщо ситуація погіршиться, до кого звернутися, до вас, до надзвичайників, рятувальників? В обласному штабі це питання якось обговорюється?

Ігор Лупантін: Ми це питання вже піднімали декілька тижнів тому, коли ми мали зустріч з волонтерськими закордонними організаціями на нашій базі. У головному управлінні була зустріч. Якщо буде затяжний період, все ж таки люди будуть знаходитися у тимчасових помешканнях, проживатимуть там, то, звісно, перше питання стоятиме про опалення і так далі. Тобто насправді це питання може постати.

У зимовий період проблеми будуть. Більша частина з місць розселення заміські будинки відпочинку без опаленняІгор Лупантін

Але наразі ми координуємо всю цю роботу. Сезонність – це, звісно, плюс. Те, що зараз літо, – це великий плюс, це допомога. Але якщо це у зимовий період, то будуть проблеми, можуть бути проблеми. Вони і будуть. Чому? Тому що більша частина з тих місць, куди вже розселили, куди планується додаткове розселення, то це все-таки заміські будинки відпочинку і так далі. І в основі своїй вони без опалення. Це, можна так сказати, літній варіант. У кращому випадку вересневий варіант.

Так, це буде одна з найсерйозніших проблем. Чому? Тому що ми розуміємо, люди замерзатимуть. І тут ще плюс – буде більше роботи нашим хлопцям. Я розумію, що це питання попереджувального характеру – раз.

– Це питання порушується на вищому рівні вже?

Ігор Лупантін: Це питання вже розглядається. Тут колеги вже говорили про те, що розглядається це питання і вже ставиться. Тільки воно ставилося ще на початку червня.

Людей, які повертаються у Слов’янськ People returning to Sloviansk

Людей, які повертаються у Слов'янськ, очікує вторинна травматизація – психолог Версія для друку Коментувати (1) Поділитись у соціальній мережі People returning to Slovyansk will face secondary trauma - psychologist Print version Comment (1) Share on social network Володимир Носков Vladimir Noskov

14.07.2014

Гості «Вашої Свободи»: Ігор Лупандін, помічник начальника ДСНС в Харківській області; Тетяна Асланян, психолог, волонтер «Станції Харків»; Денис Кобзін, представник Міжнародної місії ООН в Україні. Guests of "Your Freedom": Igor Lupandin, Assistant Chief of SES in Kharkiv region; Tetyana Aslanyan, psychologist, volunteer at Kharkiv Station; Denis Kobzin, representative of the UN International Mission in Ukraine.

Володимир Носков: Вже більше двох місяців Харківська область приймає внутрішніх переселенців з Луганщини та Донеччини, з областей, де тривають бої між проросійськими так званими «ополченцями» і українськими військами. Volodymyr Noskov: For more than two months now, the Kharkiv region has been accepting internally displaced persons from Luhansk and Donetsk regions, from areas where fighting continues between pro-Russian so-called "militias" and Ukrainian troops.

За даними обласної державної адміністрації, на Харківщині вже мешкає близько 20 тисяч осіб з цих двох областей. According to the regional state administration, about 20,000 people from these two regions already live in the Kharkiv region. І більшість (75%) –  це жителі з Донецької області. And the majority (75%) are residents of Donetsk region.

Втім, в самій облдержадміністрації чиновники та експерти зауважують, цифри досить умовні, бо більшість тимчасових переселенців не реєструвалися в державних органах влади. However, in the regional state administration itself, officials and experts note that the figures are quite conditional, as most temporary migrants were not registered with state authorities.

Пані Асланян, Ви два місяці тому приїхали зі Слов'янська до Харкова. Ms. Aslanyan, you came to Slovyansk from Kharkiv two months ago. Як Вам тут живеться і вашим землякам тут, на харківській землі?

Додати до плейлиста ЗАВАНТАЖИТИ Add to playlist DOWNLOAD

Тетяна Асланян (переклад):  Мені живеться на Харківщині дуже добре. Сталося так, що я потрапила в професійну терапевтичну спільноту, представником якої я є. Вони оточили мене турботою, допомогою і, напевне, що наразі дуже важливо для мене, роботою. It so happened that I got into the professional therapeutic community, which I represent. They surrounded me with care, help and, probably, what is very important for me now, work. Лишитися без роботи в цей складний час дуже важко. It is very difficult to lose your job at this difficult time. Я маю досвід роботи з людьми – я консультуючий психолог. I have experience working with people - I am a counseling psychologist. Вони мене запросили працювати волонтером. Я радісно цю пропозицію сприйняла. Не два, а півтора місяці я точно цим займаюся. Not for two, but for a month and a half, I've been doing just that.

– Волонтери займаються першою допомогою. - Volunteers provide first aid. Вони переселенців тут же у місті зустрічають, шукають їм житло, їжу, медикаменти і так далі. They meet the settlers right there in the city, looking for housing, food, medicine and so on. З чим доводиться стикатися? What do you have to face?

Тетяна Асланян:  Правда, це так. Tetyana Aslanyan: True, it is so. Психологічна волонтерська служба знаходиться в одному приміщенні з волонтерами «Червоного хреста». Psychological volunteer service is located in the same room with Red Cross volunteers. І люди, які звертаються за допомогою, по медикаменти, продукти харчування, зустрічаються з нами. And people who seek help, for medicines, food, meet with us. Ми розмовляємо, намагаємося бути корисними за той невеликий проміжок часу, який є у цих людей. Адже вони не йдуть напряму до психолога. After all, they do not go directly to the psychologist. Тобто ми їх зустрічаємо у цьому місці і намагаємося бути корисними.

Наші люди не призвичаєні просити. Our people are not used to asking. Дуже часто людина переступає через себеТетяна Асланян Very often a person steps over himself Tatiana Aslanyan

Люди приходять у різному емоційному стані. Деякі вперше просять про допомогу. Some are asking for help for the first time. Я думаю, що Ви погодитеся зі мною, що наші люди не призвичаєні просити. I think you will agree with me that our people are not used to asking. Вони опиняються у такій ситуації, коли вимушені взяти зубну пасту іншої людини. They find themselves in a situation where they are forced to take another person's toothpaste. Це дуже складно. Тобто дуже часто людина переступає через себе. That is, very often a person steps over himself.

Хто приїжджає останнім часом, всі у посттравматичному стресовому стані. Those who come recently are all in post-traumatic stress. Позавчора була клієнтка, п'ять днів, як не може заснутиТетяна Асланян The day before yesterday there was a client, five days as Tatiana Aslanyan can't fall asleep З якими проблемами ми зіштовхуємося як психологи? What problems do we face as psychologists? Люди, які приїхали звідти, пережили шок. People who came from there were shocked. Хто приїжджає останнім часом – точно пережили шок. Who comes recently - just experienced a shock. Тобто вони бачили втрату близьких людей, вони всі у посттравматичному стресовому стані. That is, they saw the loss of loved ones, they are all in post-traumatic stress. Їх переживання дуже інтенсивні. Тобто люди втрачають сон. That is, people lose sleep. Позавчора була клієнтка, котра вже п'ять днів, як не може заснути. The day before yesterday there was a client who has been unable to sleep for five days. Напевне, це найгостріші теми, які я чула. These are probably the sharpest topics I've heard.

А загальні? And common? Це те, де нам жити, де нам працювати. This is where we live, where we work. Всі люди, які до нас звертаються, шукають тут роботу. All the people who come to us are looking for work here. І ось ті «добрі феї», які працюють волонтерами «Червоного хреста», Інна і Женя, роблять максимально багато для того, щоб цих людей працевлаштувати, знайти для них житло. And those "good fairies" who work as Red Cross volunteers, Inna and Zhenya, do a lot to employ these people, to find housing for them.

– Представник харківської міської влади, заступник міського голови Світлана Горбунова-Рубан буквально днями заявила, що у Харкові житла немає і не буде. - The representative of the Kharkiv city authorities, the deputy mayor Svetlana Gorbunova-Ruban just the other day declared that in Kharkiv there is no housing and won't be. Тобто, коли почнеться нова хвиля переселенців з Луганська і з Донецька, то кажуть, що Харків вже не зможе прийняти людей. Транзитною зоною він може бути, допомогти людям переселитися в якісь інші міста. It can be a transit zone to help people move to other cities.

Тетяна Асланян:  Я сама є учасницею цих подій. Tetyana Aslanyan: I am a participant of these events. Сама цікавилася, де я могла би поселитися. She wondered where I could settle. Я звернулася в перші дні червня за допомогою, то мені пропонували Харківську область. I asked for help in the first days of June, then I was offered the Kharkiv region. До сих пір, я знаю, масово йде розселення у Харківській області. So far, I know, there is a mass resettlement in the Kharkiv region.

– Але, як переконує, засвідчує центр зайнятості населення, там мало для людей пропозицій щодо працевлаштування. - But, as he convinces, the employment center testifies, there are few job offers for people. Якщо є, то це сезонна робота.

Тетяна Асланян:  Це так. Це величезна проблема. Тому що першочергово людина чого потребує? У неї мають бути стіни. Після тієї ситуації, яку вони пережили (втратили домівку чи були у льохах тривалий час), більшість людей хоче хоча би спокійно поспати, наприклад, щоб були задоволені їх першочергові потреби. After the situation they have experienced (lost their home or been in the basement for a long time), most people want to get at least a good night's sleep, for example, to meet their immediate needs. Тому думають про дім. So think about home. Через деякий час люди розуміють, що треба працювати. After a while, people realize that they have to work. Всі з цим стикаються. Everyone faces this. Вони звертаються у центри зайнятості. They apply to employment centers. Вони приходять, наприклад, повторно  у «Червоний хрест». They come, for example, again to the Red Cross. Наскільки я розумію, там є пропозиції від працедавців. As far as I understand, there are offers from employers.

Я, наприклад, дуже вдячна харків'янам за те, що вони не лишилися осторонь того, що відбувається. For example, I am very grateful to the people of Kharkiv for not staying away from what is happening. Я сама приймала телефонні дзвінки, працювала на гарячій лінії. I took phone calls myself, worked on the hotline. Люди телефонували і говорили: у нас є квартира, я можу поселити двох людей, я можу дати гроші на бензин, у мене є така-то робота – будь ласка, влаштуйте до мене людину, яка приїхала зі Слов'янська. People called and said: we have an apartment, I can accommodate two people, I can give money for gas, I have a job - please, arrange for me a person who came from Slovyansk. – Пане Лупантін, ви у Державної службі з надзвичайних ситуацій України отримуєте гарячі дзвінки із території АТО і розгортаєте наметові табори тимчасового розселення. - Mr. Lupantin, you in the State Service for Emergencies of Ukraine receive hot calls from the territory of anti-terrorist operation and deploy tent camps of temporary resettlement. Слов'янськ звільнений. Чи можемо ми зараз говорити про те, що відбувається відтік людей назад, люди повертаються додому? Can we now talk about the outflow of people going back, people coming home?

Ігор Лупантін (переклад):  Табір, який був нами облаштований практично за 6-8 годин у Барвінківському районі, а це на кордоні з Донецькою областю, був попередньо встановлений. Igor Lupantin (translation): The camp, which we set up in almost 6-8 hours in Barvinkivskyi district, which is on the border with Donetsk region, was pre-established. Там було все необхідне для попереднього перебування – від трьох до п'яти днів. There was everything you need for a preliminary stay - from three to five days. Але відтоку людей, коли звільнили чи перед звільненням, не було, щоб наше наметове містечко могло приймати. But there was no outflow of people when they were fired or before the release, so that our tent camp could accept.

Є наметове містечко, якщо вести мову про Луганську область, – там це є. Там знаходиться мій співробітник з прес-службою. There is a tent camp, if we talk about the Luhansk region - there it is. There is my employee with the press service. Він дуже багато там працює, цілодобово. He works there a lot, around the clock. Роботи, дійсно, дуже багато. There is really a lot of work.

– Як Ви думаєте, тепер слід очікувати прибуття переселенців з самого Луганська, з самого Донецька, з місць, які ще зараз захоплені?

Ігор Лупантін:  Перед тим, як йти до вас на ефір, до нас надійшов дзвінок від мешканки Луганська. Igor Lupantin: Before we went to you on the air, we received a call from a resident of Luhansk. Їм необхідно сюди переїхати. They need to move here. Чому? Є певні складнощі не з переїздом, у них є можливість виїхати сюди, а от щодо подальшого. There are some difficulties not with moving, they have the opportunity to come here, but for the future. Чому? Why? Є проблеми зі здоров'ям в одного з членів сім'ї – онкозахворювання. There is a health problem in one of the family members - cancer. Сьогодні вже мали розмову з цією жінкою, вже все влагоджено. Today we already had a conversation with this woman, everything is settled.

Але я ще хотів би зупинитися на тому, що зараз починається зворотній виїзд, тобто з Харкова у Слов'янськ, у Донецьку область. But I would also like to dwell on the fact that the return trip is starting now, that is, from Kharkiv to Slovyansk, to the Donetsk region. Тут йшлося про проблеми щодо тимчасового житла. These were problems with temporary housing. Тобто може бути взаємозамінність –  одні люди виїхали, а на їх місце можуть приїхати інші. That is, there may be interchangeability - some people have left, and others may come in their place.

Але я хотів би підтвердити, що, дійсно, багато дзвінків надходить. But I would like to confirm that, indeed, many calls are coming. До нас задзвонив один підприємець, запропонував і вже приймає людей. An entrepreneur called us, offered and is already accepting people. Можете уявити, якщо загальна площа його будинку (він там не проживає) більше тисячі квадратних метрів. You can imagine if the total area of his house (he does not live there) is more than a thousand square meters. Він вже чимало сімей розмістив. He has already placed many families. У нього було одне побажання, щоб це були багатодітні сім'ї, родини з маленькими дітьми і так далі. He had one wish, that it be large families, families with small children and so on. Тобто на ньому все висить. That is, everything hangs on it. Це харчування, побутові умови і житло. These are food, living conditions and housing. Він їх сам забезпечує. He provides them himself.

Звісно, і завдяки волонтерам. Of course, and thanks to volunteers. Ми ще з ними, волонтерами, підтримуємо особисті стосунки. We still have a personal relationship with them, volunteers.

– Виходить так, що більше турбуються про цих людей, на жаль, волонтери, аніж держава. - It turns out that, unfortunately, volunteers care more about these people than the state. Пане Кобзін, я правий у цій тезі? Mr. Kobzin, am I right in this thesis? Що спостерігають представники місії ООН? What do the representatives of the UN mission observe?

Денис Кобзін (переклад):  В першу чергу я хотів би повернутися до питання прогнозів щодо притоку або відтоку людей. Denis Kobzin (translation): First of all, I would like to return to the issue of forecasts of the influx or outflow of people. Я можу сказати, що ми працюємо у контакті з ОВКБ ООН і з волонтерами. I can say that we work in contact with UNHCR and volunteers. І прогноз негативний. And the forecast is negative. Адже Слов'янськ – це місто невелике, а Луганськ і Донецьк – дуже великі міста у порівнянні з ним. After all, Slavyansk is a small city, and Luhansk and Donetsk are very large cities in comparison with it. У випадку активізації АТО конкретно у цих частинах Луганської і Донецької областей кількість тимчасово переміщених осіб буде в рази більша. In the case of intensification of the anti-terrorist operation in these parts of Luhansk and Donetsk regions, the number of temporarily displaced persons will be many times higher.

Якби операція затягнулася, людей не було би куди розселятиДенис Кобзін If the operation was delayed, people would have nowhere to settle Denis Kobzin

Харків дуже непогано спрацював по Слов'янську завдяки громадянському ресурсу. Але слід враховувати ряд факторів. По-перше, він вже був на межі того. First, he was already on the verge of it. Якби ця операція затягнулася, то частину людей вже просто не було би куди розселяти із-за багатьох  причин. If this operation was delayed, some people would simply have nowhere to settle for many reasons. По-друге, це припало на літній період. Secondly, it happened in the summer. Якщо операція затягнеться до осені, то ми побачимо зовсім іншу картину. If the operation is delayed until the fall, we will see a completely different picture.

– Буквально нещодавно у заступника міського голови Світлани Горбунової-Рубан  душевний крик був. - Literally recently, Deputy Mayor Svitlana Gorbunova-Ruban had a heartbreak. Каже, що якщо влада, держава негайно не втрутяться в допомогу тимчасовим переселенцям, то вони вже в середині вересня – на початку жовтня, коли похолодає, опиняться під стінами облдержадміністрації. He says that if the authorities and the state do not immediately intervene to help the temporary migrants, they will be under the walls of the regional state administration in mid-September - early October, when it gets cold. Бо ті приміщення, де люди зараз живуть, без опалення. Because the rooms where people now live are without heating. Їм у  будь-якому разі доведеться їх звільняти і кудись переселятися. In any case, they will have to release them and move somewhere.

Денис Кобзін:  Насправді це лише частина проблеми. Denis Kobzin: Actually, this is only part of the problem. Якщо зараз  ти є тимчасовим переселенцем, то для держави більшою мірою ти є невидимка до того часу, допоки ти не звернувся за будь-якою допомогою. If you are now a temporary immigrant, you are more invisible to the state until you seek any help. І саму допомогу, на жаль, держава не гарантує. And the help itself, unfortunately, the state does not guarantee. Ресурсів у держави мало, а ті ресурси, які є, заблоковані в першу чергу тому, що немає законодавчої бази. Закон, який ухвалив парламент, багато експертів називають, м'яко кажучи, недосконалим. The law passed by parliament is called, to put it mildly, imperfect by many experts. – Там, найцікавіше, приписка є. - There, most interestingly, there is a postscript.

Денис Кобзін:  Так. Denis Kobzin: Yes. Ті позитивні моменти, які в ньому є, перекреслює приписка про те, що він не потребує додаткового фінансування. The positive points that it contains are crossed out by the postscript that it does not need additional funding. А це означає, що і це виконати буде неможливо – додаткових бюджетів на виконання цього немає. This means that it will be impossible to do this - there are no additional budgets to do so. Напевне, тому президент не поспішає його підписувати. Probably that's why the president is in no hurry to sign it.

У будь-якому разі відкладання вирішення цієї проблеми ніяким чином не допомагає людям, які потребують вирішення проблем сьогодні. In any case, postponing the solution of this problem in no way helps people who need to solve problems today. Це в першу чергу сім'ї з дітьми, багатодітні сім'ї, а є ще проблеми з меншинами, які взагалі стоять дуже гостро. These are primarily families with children, large families, and there are also problems with minorities, which are generally very acute. – Ромів, наприклад. - Roma, for example. Так?

Денис Кобзін:  У першу чергу. Denis Kobzin: First of all. Це категорія, по якій дуже болісно і для Харкова, і для любого регіону. This is a category that is very painful for Kharkiv and for any region. Але Харківська область, яка прийняла найбільше переселенців, просто на межі. But the Kharkiv region, which received the most migrants, is just on the border. Якщо підуть великі потоки переселенців з Донецької і з Луганської областей, то ми цю проблему побачимо на вулицях. If there are large flows of migrants from Donetsk and Luhansk regions, we will see this problem on the streets. Тому що знайти тимчасове житло переселенцю не рому не так складно, як рому. Because finding temporary housing for a non-Roma migrant is not as difficult as for a Roma. А рому це практично неможливо. And rum is almost impossible. Сім'я багатодітна, до ромів ставляться з пересторогою  у суспільстві, і (не будемо приховувати) частина з них взагалі без будь-яких документів. The family has many children, the Roma are treated with caution in society, and (let's not hide) some of them do not have any documents at all. І на сьогодні у Харкові є такі сім'ї, які живуть на вулиці або в наметах, або ж у самозахоплених кемпінгах. And today in Kharkiv there are such families who live on the street or in tents, or in self-occupied campsites. Що буде з настанням холодів – я не знаю. I don't know what will happen with the onset of cold weather.

І цих проблем дуже багато. And there are a lot of these problems. І проблеми ще не всі виплили назовні. And not all the problems have come out yet. Є ще проблеми, які пов'язані з великою кількістю переселенців, але вони ще не всі випливли назовні. There are still problems that are associated with a large number of migrants, but they have not all emerged. Наразі ми займаємося тільки розміщенням. Currently we only deal with accommodation. Наприклад, проблема реєстрації, яка дуже важлива для того, щоб допомогти цим людям і допомогти громаді, яка їх приймає, відкладається. For example, the problem of registration, which is very important to help these people and help the host community, is postponed.

– Пані Асланян, а Ви реєструвалися в державних органах влади як переселенка? - Ms. Aslanyan, did you register with the state authorities as an immigrant?

Тетяна Асланян:  Так. Tatiana Aslanyan: Yes.

– А чому люди не поспішають, на Вашу думку? - And why do people not hurry, in your opinion? Не бачать у цьому сенсу? Do not see in this sense?

Тетяна Асланян:  Так і мій досвід говорить про те. Tatiana Aslanyan: And my experience speaks for itself. Ну, що сталося? Well, what happened? Нічого. Nothing. Просто облдержадміністрація знає, що я тут. It's just that the regional state administration knows that I'm here. Більше нічого. Це ж правда. This is true. Дуже складно опинитися у чужому місті без нічого. It is very difficult to be in a strange city without anything. Тобто все, що ти нажив, лишив у тому місті і приїхав сюди. That is, you left everything you earned in that city and came here. Люди приїжджають іноді з маленьким вузликом. People sometimes come with a small knot. Добре, що вони паспорт встигли взяти. It is good that they managed to get a passport. Питання фінансове дуже болюче. The financial issue is very painful. У Донецькій області, я знаю, у Святогорську багато моїх колег живе. In the Donetsk region, I know, many of my colleagues live in Svyatogorsk. Вони отримали бодай якусь підтримку. They received at least some support. Їм дали кошти. Не багато. Але це все рівно бодай щось. But it's still at least something.

Учора я зустріла сім'ю азербайджанців. Yesterday I met a family of Azerbaijanis. Вони на вулиці. They are on the street. Маленька дитина на руках. Little baby in her arms. Вони у мене запитують, тому що зустрічалися у «Червоному хресті»: допоможіть, будь ласка, як поїхати назад, допоможіть заробити грошей для того, щоб поїхати додому. They ask me because they met at the Red Cross: please help me how to go back, help me earn money to go home. Це теж проблема, яку слід обговорювати. This is also an issue that needs to be discussed.

До нас наразі дуже багато людей звертаються з проханням: хто зараз займається цієї роботою? Many people now ask us: who is doing this work now? Можливо, є волонтери, які (раніше, пам'ятаєте, був такий період, коли вивозили зі Слов'янська) можуть ввозити? Maybe there are volunteers who (remember, there was a period when they were taken out of Slovyansk) can import? Тому що люди залишилися без засобів до існування. Because people were left without means of subsistence.

Ігор Лупантін:  Я спробую пояснити дещо. Igor Lupantin: I will try to explain something. Чому? Why? Тому що перед тим, як їхати сюди, я ще раз переговорив якраз щодо цього питання. Because before I came here, I talked again about this issue.

Є, дійсно, волонтери, тобто дві, три, чотири людини, але дійсно фінансово забезпеченні люди, пропонують свої послуги. There are, indeed, volunteers, ie two, three, four people, but really financially secure people offer their services. Є такі. І у нас зараз є дані щодо деяких сімей, які планують переїзд назад. And we now have data on some families who are planning to move back. Зараз наші хлопці збирають цих людей і будуть домовлятися (я кажу про конкретний випадок) з підприємцями щодо питання перевезення, у якому вигляді це буде. Now our guys are gathering these people and will agree (I'm talking about a specific case) with entrepreneurs on the issue of transportation, in what form it will be. Тому що багато питань. В основному цим займаються соціальні служби, але це до нас персонально звернулися, попросили. Mostly social services deal with this, but they asked us personally and asked for it. Є волонтери (ми особисто працюємо з деякими волонтерами), котрі саме з цього приводу пропонують свої послуги. There are volunteers (we personally work with some volunteers) who offer their services on this occasion.

– Пані Асланян, можливо, Ви вже спілкувалися зі своїми родичами, а є куди повертатися? - Ms. Aslanyan, you may have already talked to your relatives, but is there a place to return to? Наскільки пошкоджені будівлі у Слов'янську і у Краматорську? How damaged are the buildings in Slovyansk and Kramatorsk? Зруйнований внаслідок бойових дій будинок, Слов'янськ, 7 липня 2014 року House destroyed in Slovyansk on July 7, 2014 Тетяна Асланян:  Це дуже складне для мене питання. Tetyana Aslanyan: This is a very difficult question for me. Тому що я сама після ефіру їду до Слов'янська. Because I myself go to Slovyansk after the broadcast. Я, чесно кажучи, не знаю, що я там побачу. I honestly don't know what I'll see there.

Денис Кобзін:  Я можу сказати, бо я вчора там був. Denis Kobzin: I can say because I was there yesterday.

Тетяна Асланян:  Я про власну квартиру, про власне житло. Tetyana Aslanyan: I'm talking about my own apartment, about my own home. Я знаю з роботи з клієнтами, що вони вже знають, що їм нікуди повертатися. I know from working with clients that they already know they have nowhere to go. Вони приїхали до Харкова, і вони знають, що у них немає житла. Скоріш за все, вони залишаться тут. Most likely, they will stay here. Деякі люди не обізнані. Some people are not aware. І я, чесно кажучи, допоки на власні очі не побачу,  навіть знати нічого не хочу. And I honestly don't even want to know anything until I see it with my own eyes. Мені дуже тривожно зустрітися з цими переживаннями. I am very anxious to meet these experiences.

Багато людей повертається у Слов'янськ. Many people return to Slovyansk. Переконана, частина повернеться назад у Харків, або ж в інші міста. I am convinced that some will return to Kharkiv or other cities. Буде вторинна травматизація людейТетяна Асланян There will be a secondary traumatization of people Tatiana Aslanyan

Я ще хотіла сказати. I still wanted to say. Дивіться, що у нас тут може відбутися. See what can happen here. Відбудеться точно. Знаю, так як я обізнана, що дуже багато людей зараз повертається у Слов'янськ. I know because I am aware that a lot of people are now returning to Slovyansk. Що їх там зустріне? What will meet them there? Ми не знаємо. Я переконана, що частина повернеться назад або ж у Харків, або ж в інші міста. I am convinced that some will return either to Kharkiv or to other cities. Психологічний статус цих людей буде більш тривожний, ніж той, з якого вони тоді виїжджали. The psychological status of these people will be more disturbing than that from which they then left. Зараз буде вторинна травматизація людей. Now there will be secondary traumatization of people. Тому що побачити школу, в якій навчався, що її немає, лікарні, куди ти ходив, немає, заправок немає, магазинів немає, автостанції немає. Because to see the school where you studied, that it does not exist, the hospital where you went, is not present, there are no gas stations, there are no shops, there is no bus station. Уявляєте, що це таке, дорослій людині це побачити і дітлахам? Can you imagine what it's like for an adult to see it for children?

Я вчора бачила дівчину з дитиною. I saw a girl with a child yesterday. Дворічна дитина не хоче повертатися додому. A two-year-old child does not want to return home. Вона ледь говорить. She barely speaks. Мама їй говорить, що ми повертаємося у Слов'янськ, а вона каже: ні, ми туди  не повернемося. Her mother tells her that we are returning to Slovyansk, and she says: no, we will not return there. Кнопеня говорить, маленька  дівчинка! Knopenya says, little girl! У неї такі лишилися переживання про домівку, що вона не хоче туди повертатися. She has such feelings about home that she does not want to return there.

– А як же тоді самих мешканців Слов'янська залучити до відновлення міста? - And how then to involve Slavyansk inhabitants in city restoration? Про це зараз теж говорять експерти, що над відновленням мають працювати не лише з інших областей України, а  й самі слов'янці, бо це їхнє місто, і вони мають туди повертатися. Experts also say that the restoration should be carried out not only from other regions of Ukraine, but also by the Slavs themselves, because this is their city, and they must return there. Є бажання – повернутися і відновити своє містоТетяна Асланян There is a desire - to return and restore the cityTetyana Aslanyan

Тетяна Асланян:  Дуже багато людей хочуть цього. Правда, хочуть. True, they want. Є таке бажання – повернутися і відновити своє місто. Я не знаю, як правильно це питання вирішувати. I do not know how to solve this problem. Я можу тільки говорити про своє вузьке коло, професійне. I can only talk about my narrow circle, professional. Я знаю, що треба обов'язково організовувати разом з МНС такі ж групи підтримки, якими ми займаємося тут, у Харкові. I know that it is necessary to organize together with the Ministry of Emergencies the same support groups that we are engaged in here in Kharkiv. Там теж це буде дуже необхідно. There, too, it will be very necessary. Я хотіла би, щоб ми про це поговорили, довідатися, до кого там можна скеровувати людей. I would like us to talk about it, to find out to whom people can be directed there. Тому що для того, щоб побудувати будинок, теж необхідний якийсь внутрішній ресурс, щоб людина змогла це зробити. Because in order to build a house, you also need some internal resources for a person to be able to do it.

– Пане Кобзін, скажіть, будь ласка, відсутність правового статусу, спеціального статусу внутрішніх переселенців чи якось по-іншому буде називатися, додає дуже багато проблем. - Mr. Kobzin, please tell me, the lack of legal status, special status of internally displaced persons or something else will be called, adds a lot of problems. Наприклад, люди не можуть працевлаштуватися, у багатьох немає трудових книжок. For example, people cannot get a job, many do not have employment records. Мабуть, вже у декого і не буде, бо розбомблені лікарні, школи, інші установи. Apparently, some will not, because hospitals, schools and other institutions have been bombed. Люди не можуть користуватися міським транспортом – немає коштів, на пільги вони теж не можуть сподіватися. People can't use public transport - there are no funds, they can't hope for benefits either. І тут можна перераховувати і перераховувати. And here you can list and list. Що робити людям? What to do to people? Як можна вплинути на владу? How can the government be influenced?

Денис Кобзін:  Звісно, ці люди знаходяться у дуже дискримінаційному становищі по відношенню до місцевого населення. Denis Kobzin: Of course, these people are in a very discriminatory position towards the local population. І якби не допомога місцевих мешканців, то їм взагалі тут було би погано. And if not for the help of local residents, they would be bad here at all. Адже вони не мають документів. After all, they have no documents. В принципі, не маючи документів, ти не маєш доступу до сервісу, не можеш забезпечувати себе. In principle, without documents, you do not have access to the service, you can not provide yourself.

І найголовніше, що цей закон про питання реєстрації, про яке ми згадали, важливе питання, але ще цей закон щодо реєстрації повинен передбачати спрощення процедур. And most importantly, this law on registration, which we mentioned, is an important issue, but this law on registration should also provide for simplification of procedures. Тому що за тими процедурами, за якими наразі відбувається оформлення трудових, санітарних книжок, відновлення документів, влаштування дитини в навчальний заклад, отримання медичних послуг у місті, в області, людина, яка сюди приїхала, яка або немає документів, або має недостатню кількість, просто лишається сам на сам з такою системою, яку йому буде дуже важко побороти.

І найчастіше все це буде вирішуватися або за допомоги місцевих людей, або за допомоги влади, але в ручному режимі. And most often all this will be solved either with the help of local people or with the help of the authorities, but manually. Тому що відсутня системна допомога. Because there is no system help. Якщо виявиться вагітна жінка з патологією – так, якийсь окремий випадок – допоможуть, увійдуть в становище, але насправді їх в області десятки, а, може, сотні, котрим необхідна допомога. If a pregnant woman with a pathology is found - yes, in a special case - they will help, they will get into a situation, but in reality there are dozens of them, and maybe hundreds, who need help. Але вони не знають, бо немає якогось єдиного місця, куди вони могли би піти і зареєструватися та повідомити про свої проблеми, звернутися до лікарні і отримати допомогу. But they don't know, because there is no single place they can go and register and report their problems, go to the hospital and get help. А є люди з більшими проблемами, які потребують коштовних апаратів постійно – інсулінозалежні, гемодіаліз. And there are people with bigger problems who need expensive devices constantly - insulin-dependent, hemodialysis. Я не говорю про проблеми туберкульозу і ВІЛ-інфікованих, котрих  сюди приїхало дуже багато. I'm not talking about the problems of tuberculosis and HIV-infected people, many of whom came here. І невідомо, де вони. And it is unknown where they are.

– І не можуть навіть підрахувати. - And they can't even count. Ніхто не веде облік. Nobody keeps records.

Денис Кобзін:  Тому що немає ніякої реєстрації. Denis Kobzin: Because there is no registration.

Гасимо «маленькі вогнища» замість того, щоб провести «великий шланг» і гасити у різних напрямках «пожежу»Денис Кобзін We extinguish "small fires" instead of conducting a "big hose" and extinguishing a "fire" in different directions Denis Kobzin

Відсутній системний підхід. There is no systematic approach. Ми гасимо «маленькі вогнища» замість того, щоб провести сюди якийсь «великий шланг» і системно гасити у різних напрямках «пожежу». We extinguish "small fires" instead of carrying a "big hose" here and systematically extinguishing a "fire" in different directions.

Зараз ми знаходимося на межі гуманітарної кризиДенис Кобзін

Тому я боюся, що зараз ми знаходимося на межі гуманітарної кризи, яку ми не переступили ще просто тому, що сюди прибуло ще не дуже багато людей. That is why I am afraid that we are now on the brink of a humanitarian crisis, which we have not yet overcome simply because not many people have come here yet. На такий великий регіон, як Харків, кількість людей, яка прибула, розчиняється. For such a large region as Kharkiv, the number of people who arrived is dissolving. Ресурси міста і області використовують – ці люди тут можуть виживати. Resources of the city and region are used - these people can survive here. Якщо їх сюди прибуде у три рази більше, в чотири, у п'ять, а цілком можливо, що це буде, і вони прибудуть в інший сезон, боюся, що ми зіштовхнемося з такими проблемами, що нам буде пізно щось планувати і якісь системні заходи вживати. If they come here three times more, four, five, and it is possible that it will be, and they will come in another season, I'm afraid that we will face such problems that it will be too late to plan something and some system measures to take. Ми просто захлипнемося у цих проблемах. We will just get bogged down in these problems.

Тому у нас зараз є невеликий проміжок, який ми маємо використати. So we now have a small gap that we have to use. Налагодити реєстрацію, налагодити спрощений доступ людей до сервісу, щоб в першу чергу діти, люди похилого віку, хворі, меншини могли бути захищені, а люди працездатного віку, у яких є бажання працювати, могли би отримати роботу, відповідно вони самі могли би стати на ноги, і самі використати цей ресурс для того, щоб себе забезпечувати.

– Ми запрошували до нашої розмови представників облдержадміністрації. - We invited representatives of the regional state administration to our conversation. Ми хотіли поставити запитання: що буде далі, восени, взимку? We wanted to ask the question: what will happen next, in autumn, winter? Куди будуть людей поселяти з цих таборів, де не опалюються приміщення? Where will people be accommodated from these camps, where the premises are not heated? І так далі.

Але у будь-якому разі, пане Лупантін, якщо ситуація погіршиться, до кого звернутися, до вас, до надзвичайників, рятувальників? But in any case, Mr. Lupantin, if the situation worsens, who to turn to, to you, to the emergency services, to the rescuers? В обласному штабі це питання якось обговорюється? Is this issue being discussed at the regional headquarters?

Ігор Лупантін:  Ми це питання вже піднімали декілька тижнів тому, коли ми мали зустріч з волонтерськими закордонними організаціями на нашій базі. Igor Lupantin: We raised this issue a few weeks ago when we had a meeting with volunteer foreign organizations at our base. У головному управлінні була зустріч. There was a meeting in the main department. Якщо буде затяжний період,  все ж таки люди будуть знаходитися у тимчасових помешканнях, проживатимуть там, то, звісно, перше питання стоятиме про опалення і так далі. If there is a long period, after all, people will be in temporary housing, living there, then, of course, the first question will be about heating and so on. Тобто насправді це питання може постати. That is, in fact, this question may arise.

У зимовий період проблеми будуть. In winter there will be problems. Більша частина з місць розселення заміські будинки відпочинку без опаленняІгор Лупантін Most of the settlements are country houses without heatingIgor Lupantin

Але наразі ми координуємо всю цю роботу. But for now, we are coordinating all this work. Сезонність – це, звісно, плюс. Seasonality is, of course, a plus. Те, що зараз літо, – це великий плюс, це допомога. The fact that it is summer is a big plus, it is help. Але якщо це у зимовий період, то будуть проблеми, можуть бути проблеми. But if it's in the winter, then there will be problems, there may be problems. Вони і будуть. They will be. Чому? Why? Тому що більша частина з тих місць, куди вже розселили, куди планується додаткове розселення, то це все-таки заміські будинки відпочинку і так далі. Because most of the places where have already been resettled, where additional resettlement is planned, it is still a country holiday home and so on. І в основі своїй вони без опалення. And basically they are without heating. Це, можна так сказати, літній варіант. This is, so to speak, a summer option. У кращому випадку вересневий варіант.

Так, це буде одна з найсерйозніших проблем. Чому? Тому що ми розуміємо, люди замерзатимуть. Because we understand, people will freeze. І тут ще плюс – буде більше роботи нашим хлопцям. And here's another plus - there will be more work for our guys. Я розумію, що це питання попереджувального характеру – раз. I understand that this is a precautionary issue - once.

– Це питання порушується на вищому рівні вже? - Is this issue being raised at the highest level already?

Ігор Лупантін:  Це питання вже розглядається. Igor Lupantin: This issue is already being considered. Тут колеги вже говорили про те, що розглядається це питання і вже ставиться. Тільки воно ставилося ще на початку червня. Only it was put in early June.