Вій 10 Viy 10

Тим часом скрізь пішла чутка, ніби дочка одного з найбагатших сотників, що жив на хуторі за п'ятдесят верстов од Києва, одного дня вернулася з прогулянки додому геть побита, ледве мавши снаги добутися до батькової хати, що вона вже на божій дорозі і перед смертним часом своїм заповіла, щоб відхідну по ній і псалтиря аж три дні по смерті читав такий собі київський семінариста Хома Брут. Meanwhile, a rumor spread everywhere that the daughter of one of the richest centurions, who lived on a farm fifty miles from Kyiv, had returned home from a walk one day completely beaten, barely able to get to her father's house, that she was already on God's way and that before her death she had bequeathed that the funeral service and psalms be read by a certain Kyiv seminarian, Khoma Brutus, for three days after her death. Про це філозоф почув од самого ректора, що нарочито покликав його до своєї світлиці і наказав йому не баритись і лаштуватися в дорогу, бо значний сотник прислав по нього людей з підводою. The philosopher heard about this from the rector himself, who deliberately called him to his room and ordered him to get ready for the journey, because a significant centurion had sent men with a cart for him.

Філозоф здригнувся від якогось непевного почування, що ніяк його не вмів збагнути. Philosophus shuddered with some vague feeling that he could not understand. Лиховісне передчуття казало йому, що з ним має статися щось недобре. An ominous premonition told him that something bad was about to happen to him. Сам не знаючи причини, відповів він твердо, що не поїде. Without knowing the reason, he answered firmly that he would not go.

— Слухай лишень, domine Хомо! - Listen, domineering Homo! — мовив ректор (він, траплялося, вмів розмовляти дуже ґречно зі своїми підлеглими). - The rector said (he happened to be able to speak very politely to his subordinates). — Ніякий чорт про те й не питає, хочеш ти їхати чи не хочеш. - No one asks you if you want to go or not. А я тобі скажу тільки, що як ти почнеш мені комизитися та мудрувати, то я звелю так тебе по спині та й ще по чомусь попарити молодою березиною, що й до лазні не треба буде ходити. And I'll just tell you that if you start making fun of me and being clever, I'll give you a good back rub and a few other things to steam with a young birch tree, so that you won't even have to go to the bathhouse.

Філозоф, почухуючи злегка потилицю, вийшов, не мовивши й слова, наміряючись, як трапиться слушна нагода, покластися на власні свої ноги. Philosophus, scratching the back of his head lightly, left without saying a word, intending to rely on his own legs when the opportunity arose. Роздумуючи, ішов він крутими сходами на обсаджений тополями двір і на якийсь час спинився, почувши досить виразно ректорів голос, що давав накази своєму ключникові і ще комусь там, мабуть, одному із сотникових по нього посланців. Thinking, he walked up the steep stairs to the poplar-lined courtyard and stopped for a while, hearing the rector's voice quite distinctly, giving orders to his keyman and someone else, probably one of the centurions' messengers.

— Скажи спасибі панові за крупи та за яйця, — мовив ректор, — та ще скажи, як тільки готові будуть ті, що він пише, книги, то я надішлю не гаючись: я вже віддав їх переписувати писальникові. - "Thank the gentleman for the cereal and eggs," said the rector, "and tell him that as soon as the books he is writing are ready, I will send them immediately: I have already given them to a writer to rewrite. Та не забудь, голубе, нагадати панові, що в них на хуторі, як я знаю, водиться непогана риба, а найбільше осетрина, то може при нагоді прислав би: тут на ринках і дорога й погана. And don't forget, dear, to remind the gentleman that I know they have good fish on their farm, especially sturgeon, so maybe I could send him some if I had the chance: the markets here are both expensive and bad. Ти ж, Явтуше, дай хлопцям по чарці горілки, а філозофа прив'яжи, щоб часом не втік. Yavtusz, give the boys a shot of vodka and tie the philosopher down so he doesn't run away. «Чи не чортів же син! "Not the devil's son! — подумав собі філозоф, — таки винюшив, в'юн довгоногий!» - The philosopher thought to himself, "I've got it, the long-legged bindweed!"