Вій 20 Viy 20

Така розмова викликала у філозофа цікавість і невтримне бажання розпитатись якнайдокладніше про покійну дочку сотникову, і з цієї причини, щоб знов справити мову на попередню стежку, звернувся він до свого сусіди з такими словами: This conversation aroused the philosopher's curiosity and an irrepressible desire to learn more about the late daughter of the centurion, and for this reason, in order to get back on track, he addressed his neighbor with the following words:

— Хотів би я спитати, чого це ви всім товариством, що тут сидите за вечерею, узиваєте панночку відьмою? - I would like to ask why you are all sitting here at dinner, calling the young lady a witch?

Чи ж вона комусь що лихого заподіяла, чи кого звела зі світу? Did she hurt anyone, or did she take someone out of the world? — Всякого бувало, — відповів один із гурту, з лицем гладеньким, чиста тобі лопата. - "We've been through all kinds of things," replied one of the group, with a smooth face, a clean shovel.

— Хто не пригадає псаря Микити, або того… - Who does not remember the psalmist Nikita, or the one — А що ж воно за псар такий Микита? - What kind of dog is Mykyta?

— спитав філозоф. — Стій! - Stop!

Я розкажу за псаря Микиту, — сказав Дорош. "I'll speak for the dogman Mykyta," Dorosh said. — Ні, я розкажу про Микиту, — обізвався чередник, — він же мені кумом був. - "No, I'll tell you about Nikita," the officer called back, "he was my godfather.

— Ні, я розкажу про Микиту, — мовив Свирид. - No, I'll tell you about Mykyta," Svyryd said.

— Нехай, нехай Свирид розкаже! - Let him, let Svyryd tell us!

— озвалися всі гуртом. - Everyone called out in unison. Свирид почав:

— От ти, пане філозофе, пане Хомо, не знав Микити. - You, Mr. Philosopher, Mr. Homo, did not know Mykyta.

Гей, який же то чоловік був! Hey, what a man he was! Собаку кожного так було знає, як рідного батька. Everyone knew the dog as if it were their own father. Теперішній псар Микола, третій он сидить од мене, і нігтя його не варт. My current dog, Mykola, is the third one sitting next to me, and he's not worth a damn. Хоч таки сказати, і він знає своє діло, та проти того — сміття, помиї. He does know what he's doing, but it's all garbage and slop. — А ти непогано розказуєш, таки непогано! - You're a good storyteller, you are!

— сказав Дорош, схвально кивнувши головою. - Dorosch said, nodding his head in approval. Свирид повів далі: Svyryd continued:

— Зайця назирить швидше, ніж табаку втреш з-під носа. - You can name a hare faster than you can snatch tobacco from under your nose.

Бувало, як свисне: «Ану, Розбій! Sometimes he would whistle: "Hey, Robbery! Ану, Швидка!» — а сам на коні щодуху, — і вже й сказати не можна, хто кого пережене: чи він собаку, чи собака його. "Come on, ambulance!" and he was riding his horse as fast as he could, and it was impossible to tell who would outrun whom: he or the dog, or the dog. Сивухи кварту одним духом гахне, як і не було. The quart of bluebells goes away in one fell swoop, as if it had never happened. Гарний був псар! He was a beautiful dog! Тільки з якогось там часу почав він усе на панночку задивлятися. It was only from a certain point in time that he began to look at the young lady. Чи він таки справді вклепався в неї, чи вже так вона його причарувала, тільки ж напропале пішов чоловік, обабився вкрай; стало таке чортзнащо, пху! Either he really fell for her, or she had charmed him so much, but he went off in a huff, became extremely mad; it became so damned confusing, phew! Соромно й сказати. I'm ashamed to say. — Непогано!

— сказав Дорош. — Тільки панночка було гляне на нього, то й поводи з рук пустить, Розбоя називає Бровком, спотикається і не знать що робить. - As soon as the young lady looks at him, she lets go of the reins, calls Rozboi Brovko, stumbles, and doesn't know what she's doing.

Одного разу панночка прийшла на стайню, а він саме коня чистив. Once a young lady came to the stables, and he was cleaning a horse. «Дай, — каже, — Микитко, я покладу на тебе ніжку». "Let me put my foot on you," he says, "Mykyta, I'll put my foot on you. А він, дурень такий, і радий тому: «Та не тільки, — каже, — ніжку, а й сама сідай на мене». And he, a fool like that, is happy about it: "Not just your leg," he says, "but sit on me yourself. Панночка підняла свою ніжку, і як побачив він ту голу, повненьку та білую ніжку, то, каже, аж чад шибнув йому в голову. The young lady lifted her leg, and when he saw that naked, fat, white leg, he said, he felt a chill go to his head. Нагнув він, дурень, спину і, схопившись обома руками за її голії ніжки, давай скакати, мов той кінь, по всьому полю, і куди вони їздили, того він не міг сказати; а тільки вернувся ледве живий і з того часу зсушився весь, як тріска; і коли одного разу прийшли до стайні, то замість нього лежала попелу купка та порожнє відро: геть згорів, сам собою згорів! He bent his back, the fool, and grasping her bare legs with both hands, they rode like a horse all over the field, and where they went he could not say; but he came back barely alive and since then he has dried up like a chip; and when they came to the stable one day, there was a pile of ashes and an empty bucket instead of him: he had burned up, burned up of his own accord! А що вже був псар, то й на всьому світі такого не знайти. And if there was a dog, there was no such thing in the whole world.