24 Частина 24 Part 24 Partie

Кажемо про Муад'Діба, що він відійшов у подорож в ті краї, де людина не залишає слідів на піску. We say about Muad'Dib that he went on a journey to those lands where a person does not leave footprints in the sand.

Преамбула до «Кредо Квізарату» Preamble to the "Credo of Quizarat"

Пісок відділяла канава з водою — зовнішня межа насаджень, що належали до січі. The sand was separated by a ditch with water — the outer boundary of the plantations that belonged to the sich. Далі кам'яний міст, що починався під ногами Айдаго, а за ним відкрита пустеля. Then a stone bridge that started under the feet of Idaho, and behind it an open desert. У нічному небі за спиною проступав скельний масив січі Табр. In the night sky, the rocky massif of Sich Tabr was visible behind. Світло обох місяців приморозило його високі краї. The light of both moons froze its high edges. Сад спускався просто до води. The garden went right down to the water.

Айдаго зупинився на краю пустелі й вдивлявся у квітуче гілля над тихою водою, у чотири місяці: два з-поміж них відображались у воді, а ще два були справжніми. Idaho stopped at the edge of the desert and stared at a flowering branch above the still water, four months old: two of them were reflected in the water, and two more were real. Дотик дистикоста до шкіри здавався йому масним. The touch of the disticost to the skin seemed oily to him. Незважаючи на фільтр, у ніздрях відчувався запах вологого кременю. Despite the filter, the smell of wet flint could be felt in the nostrils. У саду зловісно висвистував вітер. The wind whistled ominously in the garden. Він прислухався до звуків ночі. He listened to the sounds of the night. У траві край води шелестіли кенгурові миші; гучні крики яструбиної сови луною розходилися в тіні скель, а з відкритого бледу доносився шерех звіюваного вітром піску. Kangaroo mice rustled in the grass by the water's edge; the loud cries of the hawk-owl echoed in the shadow of the rocks, and from the open glade came the rustle of wind-blown sand.

Айдаго повернувся на звук. Idaho turned to the sound.

На залитих місячним сяйвом дюнах ніщо не рухалося. Nothing moved on the moonlit dunes.

Сюди Пола привів Тандіс. Tandis brought Paul here. Відтак повернувся, щоб доповісти So he came back to report

про все. about all. Пол пішов у пустелю, як фримен. Paul went into the desert as a freeman.

— Він був сліпим, по-справжньому сліпим, — наче виправдовуючись, говорив Тандіс. "He was blind, really blind," Tandis said apologetically. — Раніше було в нього видіння, про яке він нам казав... але... "He had a vision earlier that he told us about... but..."

Він знизав плечима. He shrugged. Сліпих фрименів покидали в пустелі. Blind Freemen were abandoned in the desert. Муад'Діб міг бути Імператором, але також і фрименом. Muad'Dib could be an Emperor, but he could also be a Freeman. Хіба він не заповів, щоб фримени охороняли й виховували його дітей? Did he not command that the Freemen guard and raise his children? Він був фрименом. He was a freeman.

Айдаго бачив перед собою скелет Пустелі. Idaho saw the skeleton of the Desert in front of him. Посріблені місяцем кам'яні ребра проглядали крізь пісок, а за ними починалися дюни. Stone ribs silvered by the moon were visible through the sand, and behind them the dunes began.

«__Я не мав права навіть на мить покидати його самого, —__ міркував Айдаго. "I had no right to leave him alone for even a moment," thought Idaho. — __Я знав, що в нього на думці__»__.__ "I knew what was on his mind."

— Він сказав мені, що майбутнє більше не потребує його фізичної присутності, — доповів Тандіс. "He told me that the future no longer needed his physical presence," Tandis reported. — Залишивши мене, він обернувся й гукнув, і ось його слова: «Тепер я вільний». — Leaving me, he turned and shouted, and these are his words: "Now I am free."

«__Бодай тобі дідько!__» __—__ подумав Айдаго. "May you have a grandfather!" - thought Idaho.

Фримени відмовилися послати 'топтери чи будь-які інші пошукові загони. The Freemen refused to send 'thopters or any other search parties. Порятунок суперечив їхнім давнім звичаям. Salvation was contrary to their ancient customs.

— За Муад'Дібом прийде хробак, — сказали вони. "A worm will come for Muad'Dib," they said. І завели пісню про тих, котрі віддали себе пустелі, про тих, чия вода дісталася Шай-Хулуду. And they started a song about those who gave themselves to the desert, about those whose water reached Shai-Khulud. «Мати піску, батьку Часу, початку Життя, дайте йому перехід». "Mother of sand, father of Time, the beginning of Life, give him a passage."

Усівшись на пласкому камені, Айдахо вдивлявся в пустелю. Sitting on a flat rock, Idaho looked out into the desert. Ніч вкрила її маскувальними плямами. The night covered her with camouflage spots. Годі було розгледіти, куди пішов Пол. It was time to see where Paul had gone.

— Тепер я вільний. - Now I am free.

Айдаго промовив ці слова, вражений звуком власного голосу. Idaho said these words, startled by the sound of his own voice. На якийсь час він дозволив своїм думкам відбігти в минуле, згадати той день, коли він повів малого Пола на морський ринок на Каладані. For a moment he let his mind wander back to the day he had taken little Paul to the sea market on Caladan. Відблиски сонця на воді, мертві дари моря, призначені для продажу. Reflections of the sun on the water, dead gifts of the sea, intended for sale. Айдаго згадав, як Ґурні Галлек щось награвав для них на балісеті, згадав радощі, сміх. Idaho remembered Gurney Hallek recording something for them on the baliset, remembered the joy, the laughter. У його свідомості загойдалися ритми, ведучи мозок, наче невільника, уздовж каналу забутої насолоди. In his mind rhythms swayed, leading the brain, like a slave, along the channel of forgotten pleasure.

Ґурні Галлек... Ґурні звинуватив би його в цій трагедії. Gurney Halleck... Gurney would blame him for this tragedy. Музика пам'яті зникла. The memory music is gone.

Він згадав Полові слова: «__У цьому Всесвіті є проблеми, які не__ He recalled Paul's words: “There are problems in this universe that are not

__мають розв'язання__»__.__ have a solution".

«Як Пол помре там, у пустелі? “How is Paul going to die out there in the desert? — розмірковував Айдахо. Idaho mused. — Помре швидко, убитий хробаком? - Will he die quickly, killed by a worm? Повільно під палючим сонцем? Slow down under the scorching sun? Дехто з фрименів там, на січі, каже, що Муад'Діб ніколи не помре, що він вступить у світ Рух, де існують усі можливі майбуття, що відтоді він буде присутнім в Алам аль-Митгаль, блукаючи там без кінця навіть тоді, коли його тіло перестане існувати». Some of the Freemen out there in the sich say that Muad'Dib will never die, that he will enter the world of Movement where all possible futures exist, that he will be present in Alam al-Mithgal from then on, wandering there without end even when his body will cease to exist.'

«__Він помре, а я не можу запобігти цьому__»__, —__ думав Айдаго. He's going to die, and I can't stop it, Idaho thought.

Він уже почав бачити в такій смерті якусь вишукану делікатність: померти, не залишивши жодного сліду, нічого взагалі, коли вся планета стає для тебе гробницею. He had already begun to see in such a death a kind of exquisite delicacy: to die without leaving a trace, nothing at all, when the whole planet becomes a tomb for you.

«__Ментате, розв'яжи себе сам__»__, —__ подумав він. Mentate, untie yourself, he thought.

У його пам'яті зринули слова, ритуальні слова лейтенанта федайкінів, котрий стояв на варті біля колиски дітей Муад'Діба: «Се буде обов'язком чергового офіцера...» The words, the ritual words of the lieutenant of the Fedaikin, who stood on guard near the cradle of Muad'Dib's children, flashed in his memory: "This will be the duty of the officer on duty..."

Тяжка, самовпевнена офіційна мова розлютила його. The heavy, presumptuous official language angered him. Вона заморочила голови фрименам, заморочила голови всім. She confused the heads of the Freemen, confused the heads of everyone. Не стало людини, великої людини, а мова тяжко сунула далі... далі... далі... The man, the great man, was gone, and the language pushed forward... further... further...

Він питав себе, що трапилося з усіма ясними смислами, прихованими цими нісенітницями? He asked himself, what happened to all the clear meaning hidden in this nonsense? Десь, у якомусь забутому __десь,__ де створювалася Імперія, їх було замуровано, запечатано від випадкового відкриття. Somewhere, in some forgotten place where the Empire was being made, they were walled up, sealed off from accidental discovery. Його думка шукала розв'язку на ментатський лад. His thought was looking for a solution in a mentat style. Там виблискувало знання. Knowledge sparkled there. Так могло сяяти волосся Лореляй, принаджуючи... принаджуючи зачарованого моряка до смарагдових печер... So Lorelai's hair could shine, luring... luring the enchanted sailor to the emerald caverns...

Різко здригнувшись, Айдаго вирвався з кататонічного забуття. With a sharp shudder, Idaho snapped out of his catatonic oblivion.

«__Отак! "Oh yeah! —__ подумав він. he thought. — __Замість протистояти поразці, я ледь не загубився в собі!__» "Instead of facing defeat, I almost lost myself!"

Хвиля того майже-занурення закарбувалася йому в пам'яті. The wave of that near-immersion was etched in his memory. Обдумуючи це, Дункан відчував, що його життя триває стільки ж, скільки існує Всесвіт. Thinking about it, Duncan felt that his life had lasted as long as the universe. Нехай смертне тіло його зоставалось у смарагдовій печері безсмертного буття, але безсмертя все ж таки навідало його.

Айдаго підвівся, почуваючись очищеним пустелею. Idaho stood up, feeling cleansed by the desert. Пісок почав тихенько теркотіти на вітрі, шепотіти на листі в саду, що за ним. The sand began to rustle softly in the wind, whispering on the leaves in the garden behind him. У нічному повітрі стояв сухий, колючий запах куряви. The dry, pungent smell of soot hung in the night air. Його одяг затріпотів у такт із раптовими поривами вітру. His clothes fluttered in time with the sudden gusts of wind.

Айдаго зрозумів, що десь далеко в бледі розшалілася матибуря, із сильним шипінням здіймаючи та закручуючи чорториї пилюки — величезний піщаний хробак набував сили, здатної відокремити плоть від кісток. Idaho realized that somewhere far in the pale, the mother storm was raging, with a loud hissing, raising and swirling the four pollen grains - a huge sand worm was gaining strength capable of separating flesh from bone.

«__Він з'єднається з пустелею, —__ подумав Айдаго. It will connect with the desert, Idaho thought. — __Пустеля його заповнить__»__.__

То була дзен-сунітська думка, що омила його мозок, як чиста вода. It was a Zen-Sunni thought that washed over his brain like pure water. Він знав, що Пол піде далі. He knew Paul would move on. Атрід не може цілковито скоритися долі, навіть повністю усвідомлюючи її неминучість. Atrides cannot completely surrender to fate, even fully aware of its inevitability.

Дотик ясновидіння пройшов крізь Айдаго, і він побачив, що люди майбутнього говоритимуть про Пола як про водну стихію. A touch of clairvoyance passed through Idaho, and he saw that the people of the future would refer to Paul as a water elemental. Нехай все життя його тонуло в куряві, вода йшла вслід за ним. Let his whole life sink in the dust, the water followed him. «Його тіло затонуло, — казатимуть вони, — але він поплив далі». "His body sank," they will say, "but he swam on."

Чоловік, котрий стояв за Айдаго, кашлянув. The man behind Idaho coughed.

Айдаго повернувся й побачив Стілґара: той стояв на мостику, перекинутому через канат. Idaho turned and saw Stilgar standing on a rope bridge.

— Його ніколи не знайдуть, — сказав Стілґар. "He will never be found," Stilgar said. — Але згодом — знайде кожен. - But later - everyone will find it.

— Пустеля забере його й обожествить, — промовив Айдаго. "The desert will take him and deify him," said Idago. — А все-таки він був тут чужинцем. - And yet he was a stranger here. Приніс на цю планету чужинську хімію — воду. Brought foreign chemistry to this planet - water.

— Пустеля нав'язує свій власний ритм, — промовив Стілґар. "The desert imposes its own rhythm," Stilgar said. — Ми привітали його, назвали нашим Магді, нашим Муад'Дібом і дали йому таємне ім'я. - We greeted him, called him our Magdi, our Muad'Dib and gave him a secret name. Основа колони — Усуль. The base of the column is Usul.

— А все-таки він не народився фрименом. - Still, he was not born a freeman.

— Це не змінює того факту, що ми заявили свої права на нього... і врешті здобули ці права. "That doesn't change the fact that we claimed our rights to him... and eventually won those rights." — Стілґар поклав руку на плече Айдаго. Stilgar put his hand on Idaho's shoulder. — Усі люди — чужинці, давній друже. - All people are strangers, old friend.

— Це ти щось мудре сказав, Стіле? "Did you say something wise, Steele?"

— Достатньо мудре. - Wise enough. Я бачу, який безлад ми чинимо у Всесвіті своїми міграціями. I see what a mess we are making in the universe with our migrations. Муад'Діб дав нам якийсь лад. Muad'Dib gave us some order. Люди пам'ятатимуть принаймні його джигад. People will remember at least his jigadh.

— Він не піддасться пустелі, — сказав Айдаго. "He won't succumb to the desert," Idaho said. — Він сліпий, але не піддасться. - He is blind, but he will not give in. Він людина честі й принципів. He is a man of honor and principles. У нього атрідівський вишкіл. He has an Atrid education.

— А його вода проллється на пісок, — промовив Стілґар. "And his water will spill on the sand," said Stilgar. — Ходімо. - Let's go. — І він легко потяг Айдаго за плече. — And he lightly pulled Idaho by the shoulder. — Алія повернулася й питає про тебе. — Alia has returned and is asking about you.

— Вона була з тобою на січі Макаб? - Was she with you at the Macab meeting?

— Так, допомагала навести лад поміж розм'яклих наїбів. — Yes, she helped to bring order among the softened naibs. Тепер вони коряться її наказам... як і я. Now they obey her orders...as do I.

— Яким наказам? - What orders?

— Вона розпорядилася стратити зрадників. - She ordered the execution of traitors.

— Ох, — Айдаго переборов почуття запаморочення в голові, глянув на скельний масив. - Oh, - Idaho overcame the feeling of dizziness in his head, looked at the rock massif. — Яких зрадників? - What kind of traitors?

—Гільдієра, Превелебну Матір Могіям, Корбу... кількох інших. —Gildiera, Venerable Mother Mogiam, Korba... several others.

— Ти вбив Превелебну Матір? - Did you kill the Reverend Mother?

— Так. - So. Хоча Муад'Діб сказав, відходячи, що цього робити не слід. Although Muad'Dib said as he left that this should not be done. — Він знизав плечима. He shrugged his shoulders. — Але я не підкорився йому, і Алія знала, що я так вчиню. — But I did not obey him, and Alia knew that I would do so.

Айдаго знову вдивлявся в пустелю, відчуваючи себе цілісною особистістю, спроможною розгледіти все, що створив Пол. Idaho looked out into the desert again, feeling like he was a whole person, able to see everything that Paul had created. «__Стратегія міркувань__»__, —__ так називали це Атріди у своїх навчальних підручниках. "Reasoning Strategy," that's what the Atreides called it in their textbooks. __Люди коряться уряду, але й ті, ким правлять, впливають на тих, хто править.__ Цікаво, чи ті, ким правлять, мають бодай якесь уявлення про те, що було тут створено за їхньої співучасті? People obey the government, but also those who are ruled influence those who rule. I wonder if those who are ruled have at least some idea of what was created here with their complicity?

— Алія... — промовив Стілґар, кашлянувши. "Alia..." Stilgar said, coughing. У його голосі відчувалося засоромлення. There was embarrassment in his voice. — Вона потребує твоєї присутності... - She needs your presence...

— Значить, вона уряд, — пробурмотів Айдаго. "So she's the government," muttered Idaho.

— Регент, не більше. - Regent, no more.

— «Доля проходить усюди», — так говорив її батько, — неголосно проказав Айдаго. - "Fate passes everywhere," - so her father used to say, - said Idaho quietly.

— Ми укладаємо власну угоду з майбутнім, — промовив Стілґар. “We're making our own deal with the future,” Stilgar said. — Тепер ти прийдеш? - Will you come now? Потребуємо твого повернення. We need your return.

У його голосі знову почулося засоромлення. Embarrassment echoed in his voice again.

— Вона... у розпачі. - She is... in despair. То звинувачує свого брата, то за мить оплакує його. Sometimes he blames his brother, then in a moment he mourns him.

— Зараз прийду, — пообіцяв Айдаго. - I will come now, - promised Idago. Почувши, як Стілґар виходить, він повернувся обличчям до поривів вітру, дозволивши піщинкам битися об його дистикост. Hearing Stilgar come out, he turned to face the gusts of wind, letting the grains of sand beat against his disticost.

Ментатська свідомість проектувала наслідки в майбутньому. Mentat consciousness projected consequences into the future. Можливості осліпили його. The possibilities blinded him. Пол створив такий вихор, який тепер ніщо не могло зупинити. Paul had created such a whirlwind that now nothing could stop it.

Бене Тлейлакс і Гільдія надто багато поставили на кін і програли, були дискредитовані. Bene Tleilax and the Guild bet too much and lost, were discredited. Квізарат шокований зрадою Корби та інших своїх високопосадовців. Quizarath is shocked by the betrayal of Korba and his other high officials. Фінальний добровільний учинок Пола, його доведене до абсолюту прийняття фрименських звичаїв забезпечили вірність фрименів йому самому і його дому. Paul's final act of free will, his complete acceptance of Fremen customs, secured the loyalty of the Fremen to himself and his house. Тепер він навічно став одним із них. Now he became one of them forever.

— Пол відійшов! - Paul left! — Голос Алії задихався. - Aliya's voice was choking. Вона, майже безгучно підійшовши до Айдаго, тепер стояла поруч із ним. She, almost silently approaching Idaho, now stood next to him. — Він був безумцем, Дункане! "He was a madman, Duncan!"

— Не кажи так! - Don't say that! — різко відповів він. he answered sharply.

— Увесь Всесвіт скаже це, перш ніж я договорю. "The whole universe will say it before I agree."

— Чого б це, заради любові до небес? - Why would that be, for the love of heaven?

— Заради любові до мого брата, не до небес. - For the love of my brother, not for heaven.

Дзен-сунітська проникливість розширила його свідомість. Zen-Sunni insight broadened his consciousness. Він He

бачив, що Алія не мала видінь — жодного, відколи померла Чані. saw that Alia had no visions—none since Chani had died. — Дивна твоя любов, — сказав він. "Your love is strange," he said.

— Любов! - Love! Дункане, йому достатньо було вийти з колії! Duncan, it was enough for him to go off track! Яке Which one

значення мала решта Всесвіту, що завалилася б позаду нього? what did the rest of the universe that would collapse behind him matter? Він був би в безпеці... і Чані з ним! He would be safe... and Chani with him!

— То... чому ж не зробив так? - So... why didn't you do that?

— Заради любові до небес, — прошепотіла вона, а відтак уже голосніше промовила: — Усе Полове життя було змаганням за порятунок від його джигаду і його обожнення. - For the love of heaven, - she whispered, and then she spoke louder: - All Polov's life was a competition for salvation from his jigad and his deification. І врешті він вільний від цього. And in the end he is free from it. Такий його вибір. This is his choice.

— А й справді, він усе знав, — Айдаго здивовано хитнув головою. "And really, he knew everything," Idaho shook his head in surprise. — Знав навіть про смерть Чані. — He even knew about Chani's death. Його місяць упав. His moon has fallen.

— Він __був__ безумцем, правда, Дункане? "He was crazy, wasn't he, Duncan?"

Горло Айдаго перехопила придушена туга. Suppressed longing caught Idaho's throat.

— Який безумець! - What a madman! — Алія задихнулася, її самоконтроль розсипався на шматки. Alia gasped, her self-control shattered. — Житиме вічно, а ми мусимо померти! - Will live forever, but we must die!

— Аліє, не... - Alia, no...

— Це тільки горе, — тихим голосом промовила вона. "It's just grief," she said in a low voice. — Тільки

горе. grief. Знаєш, що я ще мушу для нього зробити? Do you know what else I have to do for him? Мушу врятувати життя принцеси Ірулан. I have to save the life of Princess Irulan. Тієї! Those! Ти мав би почути, як горює __вона.__ Ридає, віддає вологу мертвим, клянеться, що кохала його й нічого не знала. You should have heard how she grieved. She weeps, gives moisture to the dead, swears that she loved him and knew nothing. Проклинає своє Сестринство, каже, що присвятить життя вихованню Полових дітей. He curses his Sisterhood, says that he will devote his life to the education of Sex children.

— Ти віриш, що вона щира? - Do you believe that she is sincere?

— Від неї аж тхне щирістю! - She reeks of sincerity!

— Аххх, — пробурмотів Айдаго. "Ahhh," muttered Idaho. Остаточна схема постала перед його свідомістю, наче взірець на тканині. The final scheme appeared before his mind, like a pattern on fabric. Дезертирство принцеси Ірулан було останнім кроком. Princess Irulan's defection was the last step. Бене Ґессерит зосталися без жодного важеля проти спадкоємців Атрідів. The Bene Gesserit were left with no leverage against the heirs of the Atreides.

Алія заридала, притулившись до нього обличчям. Alia sobbed, leaning her face against him.

— Оххх, Дункане, Дункане! - Ohhh, Duncan, Duncan! Його не стало! He is gone!

Айдаго торкнувся губами її волосся. Idaho touched his lips to her hair.

— Прошу, — прошепотів він, відчуваючи, як її горе змішується "Please," he whispered, feeling her grief mingle

з його печаллю, наче два струмки, що впадають в один ставок. with his sadness, like two streams flowing into one pond. — Ти потрібний мені, Дункане! "I need you, Duncan!" — хлипала вона. she sobbed. — Кохай мене! - Love me! — Кохаю, — прошепотів він. "I love you," he whispered.

Вона підняла голову й глянула на його освітлене місяцем обличчя. She raised her head and looked at his moonlit face.

— Я знаю, Дункане. "I know, Duncan." Кохання розпізнає кохання. Love recognizes love.

Від цих її слів він затремтів, наче відсторонюючись від самого He trembled at these words of hers, as if withdrawing from himself

себе. himself. Він прийшов сюди, шукаючи одне, а знайшов зовсім інше. He came here looking for one thing, and found something completely different. Здавалося, що проштовхався до кімнати, сповненої знайомих, аби зрештою усвідомити, що жодного з них він не знає. It was as if he pushed his way into a room full of acquaintances, only to realize that he didn't know any of them.

Вона відсторонилася від нього й узяла його за руку. She moved away from him and took his hand.

— Підеш зі мною, Дункане? "Will you come with me, Duncan?"

— Куди тобі буде завгодно, — відповів він. - Wherever you want, - he answered.

Вона повела його через канал, у темряву біля підніжжя масиву, до Місця Безпеки. She led him across the canal, into the darkness at the base of the massif, to the Place of Safety.

ЕПІЛОГ EPILOGUE

Не хоронили його — не було забирання води Муад'Діба, They did not bury him - there was no taking away the water of Muad'Dib,

Ані жалобних плачів, ні ритуалів жодних, щоб звільнити думку Від жадібних тіней. Neither mournful cries, nor any rituals to free the mind From greedy shadows.

Він святий безумець, He is a holy fool

Золотий мандрівник, що живе вічно, The golden traveler who lives forever

На краю глузду, At the edge of reason

Ледь відкриєш щілину — і він уже там! As soon as you open the crack, he's already there!

Його пурпуровий спокій, його королівська блідість His purple calm, his royal pallor

Вторглися у наш Всесвіт через пророчі сіті Invaded our universe through prophetic nets

Там, на самій межі, де спокійний сягає погляд! There, on the very edge, where a calm look reaches!

Із гущавини зоряних джунглів, From the thicket of the starry jungle,

Таємничий, смертельно грізний, безокий оракул, A mysterious, deadly, eyeless oracle,

Він знаряддя пророцтва, голос його не помре ніколи! He is an instrument of prophecy, his voice will never die!

Шай-Хулуд чекає тебе на узбережжі, Shai-Hulud is waiting for you on the coast,

Де ходять пари і завмирають, де очі дивляться в очі, Where couples walk and freeze, where eyes look into eyes,

Де насолода і розкішна нудьга кохання. Where is the pleasure and luxurious boredom of love.

Він проходить крізь довгу печеру часу, He passes through the long cave of time,

Розбиваючи безум власних видив. Breaking the madness of their own species.

Гімн гхоли Hymn of the ghola