Скоробагатько
Scorobagaty
Very soon
Десь на шляху, біля діброви, У хаті чепурній шинкарочка жила; Про біле личко, чорні брови Далеко чутка йшла.
|||||||neat|tavern keeper||||face|||||
Somewhere on the way, near the forest, In the house, a chubby chinkarochka lived; The rumor spread far and wide about a white face and black eyebrows.
Один купець — забув, як звати,— Із ярмарку багато грошей віз І до шинкарчиної хати Він привернув і з воза зліз.
||||||||||||the tavern keeper's|||drew near|||cart|
One merchant - I forgot his name - brought a lot of money from the fair and he drew it to the butcher's hut and got off the cart.
Вишнівочка-первак, хазяйка чорноброва, Та ще к тому веселая розмова Забавили його, І він забув погонича свого.
Vishnivka||||||||||entertained him|||||his little horse|
The first-class cherry, the black-browed landlady, And besides, a cheerful conversation Amused him, And he forgot his chaser.
Шинкарка язиком, як на цимбалах, грає, Купець, прицмокуючи, п'є, Погонич все на клунок поглядає, Бо догадавсь, яке добро там є. У хаті жарти, сміх; погонич пильно слуха Та й думає: «Багатим всюди рай».
the innkeeper|||||||smacking||the herdsman|||bundle|||figured out|||||||||||||||||
The winemaker plays with her tongue like on a dulcimer, The merchant, sucking his lips, drinks, The driver keeps looking at the cup, Because he guessed what good is there. There are jokes and laughter in the house; the driver listens intently and thinks: "Paradise is everywhere for the rich."
А біс йому в обидва вуха Все шепче: «Утікай!
|||||||whispers|
And the devil is whispering in both his ears: "Run away!
Багатирем ти станеш, будеш паном, Розкошуватимеш весь вік…» І розум в голові покривсь чудним туманом… Погнав він коненят і десь у полі зник.
a hero|||||you will indulge|||||||covered|strange||||little horses|||||
You will become rich, you will be a master, You will luxuriate the whole age..." And the mind in his head was covered with a strange fog... He chased the foals and disappeared somewhere in the field.
Одумався гуляка, вийшов з хати, Туди-сюди — було та загуло… Купець заметушивсь…«Рятуйте!» — став кричати, А рятувать і нікому було.
he came to his senses|the wanderer||||||||||started to panic||||||||
The reveler came to his senses, left the house, There was a rumbling to and fro... The merchant was confused... "Save!" - he began to shout, and there was no one to save him.
Побіг він, плачучи, шукати вітра в полі; Нема ні чутки, ні сліда.
|||||||||||trace
He ran, crying, to look for wind in the field; There is no rumor or trace.
Не сподівався він такої злої долі, Не снилася йому така біда.
||||evil|||dreamed|||
He did not expect such an evil fate, He did not dream of such trouble.
Літали в полі скрізь і вітра не піймали… Рибалки шапочку край берега найшли, І хвилі їм нічого не сказали, До моря горе понесли.
They flew everywhere in the field and did not catch the wind... The fishermen found a cap near the shore, And the waves did not say anything to them, They carried the grief to the sea.
За днями дні летіли і минали; Пристарілось і те, що змолоду цвіло; Багато деяких пісень переспівали; Постало те, чого і не було.
|||||passed|Aged||||in youth|||||||||||
Days flew by and passed; Even that which bloomed in youth has grown old; Many of the songs were sung over; What was not there has become.
Скоробагатько по горі скотився, У городі на ноги став,— На пустирі будинок уродився І всіх причарував.
|||rolled down|||||||the wasteland||was born|||enchanted everyone
Soon he rolled down the mountain, He stood on his feet in the garden, - A house was born in the wasteland And enchanted everyone.
Меди і вина щастя розливало, Скоробагатько панував, Усе йому кувало і плескало, І чорт дітей, як кажуть, колихав.
||||poured|||||||||||||rocked
Як бджоли на той мед, злітались городяне, І ласо їли всі, і солодко пили, Розумником його зробили громадяне, Хоч казочку про шапочку й плели… Що язики!
|||||gathered|the townspeople||lasso||||||the wise one|||||||||were weaving||
Не вимовчать ніколи, А добрі пироги Не вороги; Не слід цураться хліба й солі.
|will remain silent|||||||||shun|||
Хотів сказать ще більше я, Та перебила доленька моя: «Даремна,— каже,— річ, і рот тобі замажуть, Сиди собі, не лізь, Бо золотий обушок, люди кажуть, Відчинить двері скрізь».
|||more||||||||||||will cover|||||||golden hammer|||||
