Священики мають бути на фронті Priests should be at the front

Священики мають бути на фронті – єпископ Гудзяк Версія для друку Коментувати Поділитись у соціальній мережі Priests must be at the front - Bishop Hudziak Print version Comment Share on social network

Олександр Лащенко Alexander Lashchenko

18.08.2014

Гість «Вашої Свободи»: Борис Гудзяк, єпископ Української греко-католицької церкви, Єпархія Святого Володимира Великого в Парижі для українців візантійського обряду у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії. Guest of "Your Freedom": Borys Hudziak, Bishop of the Ukrainian Greek Catholic Church, Diocese of St. Volodymyr the Great in Paris for Ukrainians of the Byzantine rite in France, the Benelux countries and Switzerland.

Олександр Лащенко: На самому початку нашої розмови я хочу запропонувати одне відео. Oleksandr Lashchenko: At the very beginning of our conversation, I want to offer one video. Йому вже рівно тиждень. He is exactly a week old. Але відтоді, якщо ситуація і змінилася, то тільки на гірше. But since then, if the situation has changed, then only for the worse. Йдеться про те, як українські військові, представники добровольчого батальйону «Донбас» намагалися звільнити від проросійських бойовиків один із населених пунктів Донеччини – Іловайськ. It is about how the Ukrainian military, representatives of the Donbass volunteer battalion tried to liberate from pro-Russian militants one of the settlements of Donetsk region - Ilovaisk.

Додати до плейлиста ЗАВАНТАЖИТИ Add to playlist DOWNLOAD

Під час цієї події, прямо на місці цього бою перебував наш кореспондент Левко Стек. During this event, our correspondent Levko Stek was right on the scene of this battle. Зараз ми побачимо, що тоді відбувалося і триває досі на Донбасі. Now we will see what happened then and continues to this day in the Donbass.

– Пане Гудзяк, що Ви можете сказати з цього приводу? - Mr. Gudziak, what can you say about this?

Бачите, щодня це триває. You see, it goes on every day. Якою може бути позиція не лише церкви, а взагалі людей, які закликають до миру та злагоди в Україні? What can be the position not only of the church, but of people in general who call for peace and harmony in Ukraine? Адже ситуація фактично щодня загострюється. After all, the situation is actually getting worse every day. Перекидання з боку Росії «градів», танків, бронетехніки – все це триває. The overthrow of hail, tanks, and armored vehicles from Russia continues. Вже цілими тисячами, якщо вірити деяким даним, диверсантів сюди засилають. Already thousands, according to some data, saboteurs are sent here. Що тут робити? What to do here? Як взагалі можна далі закликати до цього? How can this be further encouraged? Не опускаються руки у Вас і у ваших однодумців, які саме це роблять вже не один місяць? Do you and your like-minded people, who have been doing this for more than a month, keep their hands down? Поки що, на жаль, дарма роблять. So far, unfortunately, they are doing it in vain.

– Кожен душпастор, який зустрічається зі своїм неуспіхом, з тим, що слово не доходить, ставить, з одного боку, собі питання, що, може, я не так говорю, а з другого боку, має перед собою, повинен мати образ самого Ісуса Христа, який небагато осіб переконав. - Every pastor who encounters his failure, with the word not coming, asks himself, on the one hand, the question that, perhaps, I am not saying so, but on the other hand, he has before him, must have the image of Jesus himself Christ, who few people have convinced.

Раз за разом стаємо на граблі. Time and time again we stand on the rake. І це відбувається в церковних колах And this is happening in church circles

Ми, люди, є дуже складні. We humans are very complex. Історія показує, як раз за разом ми стаємо на граблі. History shows that time and time again we stand on a rake. І навіть це відбувається в церковних колах. And even this happens in church circles.

Я набираю натхнення від людей Майдану, від Небесної Сотні I am gaining inspiration from the people of the Maidan, from the Heavenly Hundred

Сьогодні ідеологія «русского мира», про яку говорить Путін, є ідеологемою, яку породила РПЦ. Today, the ideology of the "Russian world" that Putin is talking about is the ideology generated by the ROC. Я особисто набираю натхнення від людей Майдану, від Небесної Сотні. I personally draw inspiration from the people of the Maidan, from the Heavenly Hundred. Я працю президентом УКУ. I work as the president of UCU. Один наш молодий викладач 20 лютого неподалік віддав своє життя. One of our young teachers gave his life on February 20 nearby. Немає дня, коли я не думаю про нього і про всіх інших, які віддали все, що вони мають, із-за того, щоб була гідність шанована кожного українця, зрештою, кожної людини: кожного вірменина, кожного єврея, кожного грузина, кожного росіянина. There is not a day when I do not think about him and all the others who gave everything they have, because the dignity was respected by every Ukrainian, after all, every person: every Armenian, every Jew, every Georgian, every Russian. . Нам треба кріпитися в цьому. We need to hold on to this.

Ми, які живемо, і маємо цю благодать життя, повинні брати натхнення від тих, які роблять велику жертву. We who live and have this grace of life must draw inspiration from those who make great sacrifices. Оці хлопці всі. These guys are all. Там вибухають постріли наліво і направо, а ми бачимо, як вони спокійно… There are shots exploding left and right, and we see how calm they are…

– Один із них поранений. - One of them is wounded. Ми бачимо момент поранення в руку. We see the moment of injury in the hand. На жаль, тяжкопоранених доводиться рятувати іншим бійцям. Unfortunately, the seriously wounded have to be rescued by other soldiers. Все це ми бачили. We have seen all this.

– Я там не дочув, можливо. "I didn't hear it there, maybe." Але звучало таке: «Не вмирай!». But it sounded like this: "Don't die!". Тобто таке звернення до одного з цих хлопців. That is an appeal to one of these guys.

Не повинні дозволити, щоб ворог людського роду нас психологічно розчавлював. We must not allow the enemy of the human race to crush us psychologically. Хлопці тримаються. Мусимо триматися і ми We must hold on

Тобто не жаліймо себе. That is, do not feel sorry for yourself. Ми ще не є у найгіршому положенні. We are not in the worst position yet. Ми не повинні духом упадати. We must not lose heart. Ми не повинні дозволити, щоб ворог людського роду нас психологічно розчавлював. We must not allow the enemy of the human race to crush us psychologically. Бо вони (хлопці – ред.) Because they (guys - ed.) тримаються. hold on. Якщо вони тримаються, то мусимо триматися і ми. If they hold on, then we must hold on.

– А це не суперечить закликам, що будь-якою ціною треба йти до миру? - And it doesn't contradict calls that it is necessary to go to the world at any cost? Можливо, навіть шукати, як закликають деякі люди, які не бажають знову ж таки зла Україні, що треба намагатися знаходити спільну мову з цими, як їх називають в офіційному Києві, терористами? Perhaps we should even ask, as some people who do not want to harm Ukraine again, to try to find a common language with these terrorists, as they are called in official Kyiv? Де тут межа все ж таки знаходження компромісу, щоб не гинули мирні мешканці у тому ж Луганську, майже мільйонному Донецьку? Where is the limit of finding a compromise so that civilians do not die in the same Luhansk, almost a million Donetsk? А з іншого боку, треба зберігати єдність держави, інакше вона тоді розвалиться, інакше Луганськ, Донецьк буде в Харкові, Одесі буде всюди… Ця так звана «Новоросія». On the other hand, it is necessary to preserve the unity of the state, otherwise it will fall apart, otherwise Luhansk, Donetsk will be in Kharkiv, Odessa will be everywhere… This is the so-called "New Russia". Де тут знайти баланс? Where to find balance here? Чи він неможливий? Is it impossible?

– Я думаю, що немає ні простих, ні категоричних відповідей на ці питання. - I think that there are no simple or categorical answers to these questions. Відповіді у і-і. Answers in i-i. Треба шукати певних шляхів, сказати би, комунікацій. We need to look for certain ways, so to speak, communications. Треба дуже слухати людей. You have to listen to people a lot. І не йде мова, щоб слухати тих ватажків, тих насланих чи наркоманів, чи інших, які займаються терористичною діяльність. And there is no question of listening to those leaders, those sent or drug addicts, or others who are engaged in terrorist activities. Але слухати донеччан, слухати людей з Луганська. But listen to the people of Donetsk, listen to the people of Luhansk. Я думаю, що ми ще не вичерпали всі можливості діалогу. I think we have not yet exhausted all the possibilities of dialogue.

Царство Боже здобувається силою. The kingdom of God is obtained by force. Це не є лише моральна сила, часом треба боротися з небезпекою, з насиллям. This is not just a moral force, sometimes it is necessary to fight danger, violence. Це також є священний обов'язок It is also a sacred duty З іншої сторони, треба захищати невинну країну і невинних людей. On the other hand, it is necessary to protect an innocent country and innocent people. І Царство Боже здобувається силою. І це не є лише моральна сила, але часом треба поставити певний край і боротися з небезпекою, зі злом, з насиллям, яке спонтанно, не спонтанно, але, власне, маніпулятивно спрямовується проти мирного населення. Це також є священний обов'язок. – Деякі священнослужителі, не УГКЦ, а іншої (не буду зайвий раз називати ці подробиці, але факт є фактом) взяли зброю до рук і воювали, можливо, й досі воюють на боці тих, хто проти єдиної української держави, на боці цих сепаратистів. Зняли рясу – взяли зброю.

Це можливо, наприклад, серед представників УГКЦ, щоб вони взяли зброю заради українських вояків і на цьому боці воювали? Чи це виключається?

Священики є на фронті біля солдатів, які стоять на грані між смертю і життям

– Я думаю, що священиків не так аж багато, щоб саме ними заповнювати ряди кулеметників чи танкістів. Сьогодні священики мають бути на фронті. Папа Франциск висловився такими словами: «Пастор має мати запах своїх овець». Тому священики були на Майдані від перших днів, вони були, коли було холодно, небезпечно, темно, вночі, на морозі, були, коли стріляли, коли гинули. І є вони вже, очевидно, на фронті, біля солдатів, які стоять на цій грані між смертю і життям. Мені здається, що це і є роль, яку повинні виконувати і виконують душпасторі УГКЦ.

– Як капелани? Чи все ж таки вони можуть взяти зброю в руки?

– Ні. Їм треба бути капеланами. Це є особливе служіння, яке часом може бути найбільш могутніше «Калашникова».

Інша справа, що буквально вчора був черговий дуже неприємний інцидент. УГКЦ на Донеччині зазнає дуже поважних переслідувань. Єпископ Донецька зараз має таку ситуацію, що кафедральний храм обезчещений. Озброєні терористи увійшли до святилища зі зброєю, бомба впала на подвір'я храму. Квартира владики є запечатана, машину його конфіскували.

Монастир сестер служебниць конфіскований у Донецьку

Різні священики зазнають… Не слід зараз називати по імені, щоб їхню ситуацію не погіршувати. Учора, скажімо, Монастир сестер служебниць був конфіскований у Донецьку.

Учора і сьогодні буде оприлюднена на заява про це блаженнішого Святослава, яка буде звернена до ширшого церковного світу. Не тільки українського. Бо звучать дуже неприємні заяви з вуст патріарха Кирила, з вуст митрополита Іларіона, керівника відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату, що це, мовляв, греко-католики і «розкольники» є ті, які спричиняють насилля і кровопролиття в Україні. – А що саме сталося з цим монастирем у Донецьку? Черниць примусили залишити обитель?

– Зараз це є інформація, яка уточнюється. Але вже монахині поза монастирем.

– Практично їх вигнали?

– Їх вигнали.

– І сепаратисти хочуть зайняти приміщення монастиря під склад, під свою базу? Яка мета бойовиків? Вона невідома?

– Це сталося вчора. Як буде експлуатований будинок – час покаже.

– Інші храми, можливо, монастирі на території Луганської і Донецької областей – яка там ситуація? Ті, що й досі є контрольованими проросійськими бойовиками.

– Інші храми, до мого відома, працюють. Але священики перебувають у постійній небезпеці.

Акція терористична спрямована обезкровлювати Україну, показати, це є «невдала» держава

Постава УГКЦ є чітка не від вчорашнього дня. Тобто це є церква, яка в радянський час не йшла на співпрацю з незаконною владою чи з незаконним устроєм. І церква бореться за гідність. А ціла ця акція терористична є спрямована для того, щоб захитати певність України, українців, української держави, обезкровлювати Україну, підкошувати фундамент її економіки, показувати, що це є «невдала» держава, яка потребує інтервенції, порятунку і так дальше.

А постава УГКЦ, яка гідність – підтримуй, її будуй, її плекай, то, очевидно, є прямою перепоною для цих цілей.

– Ви є представником єпархії святого Володимира Великого в Парижі для українців візантійського обряду, у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії. Звісно, Ви тривалий час перебуваєте як в Україні, так і за межами української держави. Є неоднозначні оцінки того, як на Заході, зокрема у Франції коментують і реагують на те, що відбувається в Україні, на агресію з боку Росії. Що Ви можете з цього приводу сказати? Змінюється реакція Заходу в бік більшої підтримки України чи ні?

– Реакція радикально змінилася. Тобто змінилася поважно. Проблеми були і лишаються по сьогоднішній день. Але одна реакція була в березні, а друга реакція після збиття малайзійського літака. В березні, коли я відвідував різні установи в Брюсселі і в Страсбурзі, спілкувався з церковними провідниками різних країн, була увага, але був скепсис і бракувало дій.

Європа розуміє, небезпека є. Але в багатьох країнах ще бракує належної волі

На жаль, сповнилися слова, якими я ділився тоді з Європою, обіцяючи, що це торкне кожного європейця. Ніхто не міг собі уявити, що буде така трагедія, така драма з цим літаком. Сьогодні Європа розуміє, що небезпека є. Але в багатьох країнах ще бракує належної волі, належного розуміння, що на цю небезпеку вже слід реагувати. І реагувати чітко та гостро.

– Хоча, Ви кажете, ситуація змінилася.

– Змінилася. Такої наївності немає.

– Недавно сталася вагома подія. Обрали нового предстоятеля УПЦ МП. Напередодні відбулася інтронізація митрополита Онуфрія. І перед цим гостем студії Радіо Свобода був протоієрей УПЦ МП Георгій Коваленко, речник УПЦ МП.

Звісно, ми спілкувалися з ним про те, якою є позиція цієї церкви, наскільки вона готова бути представницею тієї держави, в якій існує, чи справді ті закиди критиків УПЦ МП, що, мовляв, ця церква підтримує політику Путіна, справедливі. І ось що відповів протоієрей Георгій Коваленко:

Георгій Коваленко:  Ми маємо як громадяни бути патріотами. І церква благословляє воїнів на захист Вітчизни. Це позиція. Церква не благословляє і закликає скласти зброю всіх, хто її незаконно в руках тримає. Жодних благословінь на «рускіє православниє» армії на Донбасі церква не давала. І це крайня форма того політичного православ'я, яке церква засудила ще в 2007 році. І дуже важливо, щоб церква залишалася церквою. Це дуже важлива річ! Ми як громадяни маємо свідомо віддавати свій громадянський обов'язок. Як церковні люди маємо намагатися зробити все, щоб не розпалювати ворожнечу.

– Як бачите, цей самий сумнозвісний «русский мир» далеко не всі церковні діячі в Московському патріархаті підтримали. Той же блаженніший Володимир не був адептом цього «русского мира». Тобто, ситуація складна.

Я інше хочу запитати. В Україні, звісно, є кілька церков: і УГКЦ, і Римо-католицька церква, і православні Київського патріархату та Московського патріархату. Можлива єдина позиція церков, щоб вплинути на ситуацію, щоб все ж таки сприяти при збереженні єдиної держави встановленню миру на її території? Що для цього робиться?

– Мої попередні зауваги були скеровані щодо заяв Московського патріархату з Москви. Не щодо заяв УПЦ МП.

До речі, ми з отцем Георгієм виступали разом і на Майдані, і в ефірах. Так що його позиція і позиція, яку він озвучує, я думаю, є сприятлива, вона правильна.

Сьогодні ми повинні будувати на певних здобутках, які проявилися у нашому суспільстві і церковному житті. Зокрема на Майдані, коли всі конфесії: християнські, а також не християнські, і євреї, і мусульмани разом говорили про те, що влада не може ігнорувати людей, що насильство з боку влади є недопустимим, очевидно, церкви також відохочували протестуючих від насилля, що всяка дія і навіть риторика поділу України є аморальною, що треба нам спілкуватися, треба вести діалог.

Не можна мовчати, не можна відступати від викликів війни, коли вмирають люди. Вмирають найкращі!

Сьогодні публічна позиція церков лишається доволі симфонічною. Хоча не всі члени церков, не всі керівники поодиноких церков належно реагують на цю критичну ситуацію. Не можна мовчати, не можна відступати від суспільства, не можна відступати від викликів війни, коли вмирають люди. Це, звісно, вмирають і найкращі!

Від нового митрополита Україна чекає слова. Він ще його не сказав

І сьогодні від нового митрополита Україна чекає слова. Він ще його не сказав.

– Ви маєте на увазі митрополита УПЦ МП Онуфрія?

– Так.

І від церков очікується не лише слів і декларацій, але й дій. Ми повинні реагувати, якщо священнослужитель нашої конфесії неадекватно поводиться в даних суспільних умовах. Тут певна постава деяких священнослужителів поодиноких церков є не на збудування вірних. І вони роблять свої висновки.

– Ви можете ці приклади уточнити? Яких саме священнослужителів Ви маєте на увазі?

Священики мають бути з паствою. Церкви покликані максимально помагати раненим, їхнім сім'ям – Є багато. І не кожен греко-католик сьогодні є святий. Сьогодні священики мають бути з паствою. Священики покликані бути при хворих. Церкви покликані максимально помагати раненим, їхнім сім'ям. Ми сьогодні маємо шукати нових методів плекання злагоди, єдності і консолідації країни. І для того нам треба говорити чітко і правдиво.

Майдан це робив. Церкви на Майдані це робили. Сьогодні багато церков це далі роблять. Але слово, яке сьогодні звучить з Москви, в какофонії в цьому публічному дискурсі. І питання є: чи цей голос буде далі агресивний, чи він буде далі оперувати ідеологемами «русский мир», ностальгією за імперським минулим, чи доля конкретних людей і доля і гідність українського народу буде визнана Московським патріархатом, РПЦ?

Бо ця ідеологема «русского мира» – це є витвір церковний, який став сьогодні гаслом путінської політики.

– Майдан і те, що відбувається після Майдану…На Ваш погляд, зараз цьому «русскому миру» є що протиставити на практиці, не лише на словах?

– Ця солідарність і громадська активізація, яка проявилася на Майдані, вражала дуже багатьох людей з Заходу, які мали нагоду з цим ближче познайомитися.

Вперше в сучасній європейській історії, європейці з європейським прапором віддавали своє життя за традиційні європейські вартості

Це вперше в сучасній європейській історії, що європейці з європейським прапором віддавали своє життя за традиційні європейські вартості – справедливість перед законом, рівні права, відсутність корупції, автентичність публічних структур. Це дивує людей в Парижі, в Лондоні, у Берліні, заставляє думати: чи наша молодь, чи наші громадяни готові за гідність своєї країни…?

– Тобто в Європі?

– У Європі.

– В Україні довели.

– І сьогодні Україна має чим поділитися. Тобто те, що відбулося ще вчора в Україні, стає зразком для ширшої Європи. А воно також повинне бути для нас зразком. І воно повинне бути передовсім зразком для наших політиків.

– Встоїмо? Те, що Ви сказали, те, що Ви бачили ці кадри, як хлопці воюють, віддаючи свої життя…

– Не маю граму сумніву.