×

Мы используем cookie-файлы, чтобы сделать работу LingQ лучше. Находясь на нашем сайте, вы соглашаетесь на наши правила обработки файлов «cookie».

image

Гоголь Микола - Вій, Вій 27

Вій 27

Як увійшли змінити філозофа, знайшли його ледве живого. Він обперся спиною об стіну, вилупивши очі, й нерухомо дивився на прибулих по нього козаків. Його мало не попід руки вивели й мусили придержувати цілу дорогу. Прийшовши на панський двір, він стрепенувся і попросив дати йому кварту горілки. Випивши її, він пригладив свого чуба і мовив:

— Багато на світі всякої погані водиться! А страхи такі трапляються, що й ну… — При цьому філозоф тільки махнув рукою.

Люди навколо нього посхиляли голови, почувши таку мову. Навіть хлопчина-підліток, що був у всієї челяді на побігеньках, як треба було чи то стайню вичистити чи води наносити, — навіть цей горопашний хлопчина так само роззявив рота.

У цей час проходила повз них не так щоб дуже літня молодичка в щільно обгорнутій запасці, що позначувала круглий та міцний її стан, помічниця старої куховарки, несусвітня моргуха, що завжди знаходила щось прип'ясти до свого очіпка: чи то стрічку, чи гвоздика, а то й папірця, як не було чого кращого. — Здоров був, Хомо! — привіталася вона, побачивши філозофа. — Ой-йо-йой! Що це тобі таке? — скрикнула вона, сплеснувши руками.

— Як то що, дурна бабо?

— Ой, Боже мій! Ти ж бо геть посивів!

— Еге-ге! Та ж вона правду каже! — озвався Свирид, придивляючись до нього ближче. — Ти таки справді посивів, мов наш старий Явтух.

Філозоф, почувши таке, прожогом метнувся до кухні, де він бачив примазаний до стіни, загиджений мухами, трикутний шматочок люстерка, біля якого були понатикувані любисток, барвінок і навіть віночок з нагідок, усе призначене на оздобу чепурливої моргухи. Жахнувся він, побачивши, яку правду вона сказала: чуприна йому справді наполовину пересіялася сивиною.

Learn languages from TV shows, movies, news, articles and more! Try LingQ for FREE

Вій 27 Viy 27

Як увійшли змінити філозофа, знайшли його ледве живого. When they went to change the philosopher, they found him barely alive. Він обперся спиною об стіну, вилупивши очі, й нерухомо дивився на прибулих по нього козаків. He leaned back against the wall, his eyes bulging, and stared motionlessly at the Cossacks who had come for him. Його мало не попід руки вивели й мусили придержувати цілу дорогу. They almost took him out by the hand and had to hold him all the way. Прийшовши на панський двір, він стрепенувся і попросив дати йому кварту горілки. When he arrived at the lord's yard, he became agitated and asked for a quart of vodka. Випивши її, він пригладив свого чуба і мовив: After he drank it, he smoothed his bangs and said:

— Багато на світі всякої погані водиться! - There is a lot of bad stuff in the world! А страхи такі трапляються, що й ну… — При цьому філозоф тільки махнув рукою. And there are such fears that, well..." The philosopher just waved his hand.

Люди навколо нього посхиляли голови, почувши таку мову. People around him bowed their heads when they heard such language. Навіть хлопчина-підліток, що був у всієї челяді на побігеньках, як треба було чи то стайню вичистити чи води наносити, — навіть цей горопашний хлопчина так само роззявив рота. Even the teenage boy who was the servant's errand boy for the whole household, when it came to cleaning the stables or hauling water, even this pea-brained boy was just as open-mouthed.

У цей час проходила повз них не так щоб дуже літня молодичка в щільно обгорнутій запасці, що позначувала круглий та міцний її стан, помічниця старої куховарки, несусвітня моргуха, що завжди знаходила щось прип'ясти до свого очіпка: чи то стрічку, чи гвоздика, а то й папірця, як не було чого кращого. At this time, a not-so-old woman in a tightly wrapped stocking, indicating her round and strong condition, the old cook's assistant, an unimaginative mortician who always found something to pin to her cap, either a ribbon or a carnation, or even a piece of paper, for lack of anything better, passed by. — Здоров був, Хомо! - Hello, Homo! — привіталася вона, побачивши філозофа. - She greeted him when she saw the philosopher. — Ой-йо-йой! - Oh, my God! Що це тобі таке? What's this all about? — скрикнула вона, сплеснувши руками. - She shouted, clapping her hands together.

— Як то що, дурна бабо? - What do you mean, stupid woman?

— Ой, Боже мій! - Oh, my God! Ти ж бо геть посивів! You've gone completely gray!

— Еге-ге! - Eh-heh! Та ж вона правду каже! She's telling the truth! — озвався Свирид, придивляючись до нього ближче. - Svyryd said, looking at him closer. — Ти таки справді посивів, мов наш старий Явтух. - You really did turn gray, like our old man Yavtukh.

Філозоф, почувши таке, прожогом метнувся до кухні, де він бачив примазаний до стіни, загиджений мухами, трикутний шматочок люстерка, біля якого були понатикувані любисток, барвінок і навіть віночок з нагідок, усе призначене на оздобу чепурливої моргухи. Upon hearing this, Philosophus rushed to the kitchen, where he saw a triangular piece of mirror taped to the wall, destroyed by flies, with lovage, periwinkles, and even a wreath of marigolds piled up around it, all intended to decorate a dapper mortician. Жахнувся він, побачивши, яку правду вона сказала: чуприна йому справді наполовину пересіялася сивиною. He was horrified when he saw how true she was: his hair was indeed half covered with gray.