Культурний трибунал | Справа №1. Крадене Євангеліє |||Stolen|Stolen Gospel Kulturtribunal | Fall 1. Ein gestohlenes Evangelium Cultural Tribunal Case number 1. The Stolen Gospel Tribunal culturel | Cas 1. Un évangile volé Cultureel Tribunaal | Casus 1. Een gestolen evangelie Культурный трибунал | Дело №1. Краденое Евангелие

Привіт. Мене звати Яна Супоровська. Я українська журналістка і сценаристка. ||||Suparovska|||journalist||screenwriter Hello. My name is Yana Suporovska. I am a Ukrainian journalist and screenwriter.

І, перш ніж ми з вами почнемо цей подкаст, я би хотіла би поділитися з вами маленькою й дуже приватною навіть історією, з якої, власне кажучи, виникла його ідея. |||||||||||||share with you|||||||||||actually||arose from|| And before we start this podcast with you, I would like to share with you a little and very private even story that actually gave rise to the idea of it.

Отож мені 32 роки, але тільки зовсім нещодавно, я б сказала навіть випадково, в розмові з своєю бабусею я дізналася про історію свого прадідуся. ||||||récemment|||||||||||||||| So then||||||recently|||||by chance|||||||found out||||great-grandfather's So, I am 32 years old, but only very recently, I would say even accidentally, in a conversation with my grandmother, I learned about the history of my great-grandfather.

Він був українським повстанцем і загинув від рук росіян зі словами "кров по коліна - вільна Україна". |||rebel|||at the hands|hands of||||||knees|| He was a Ukrainian rebel and died at the hands of the Russians with the words "blood to the knees - free Ukraine."

Ця історія, як ви розумієте, дуже довго в нашій сімʼї замовчувалася. Просто зараз, коли я сиджу перед мікрофоном і записую ці слова, армія російських крадіїв продовжує вивозити з моєї країни зерно, там мультиварки, килими, але точно так само вони продовжують красти нашу і нашу культуру і історію. ||||||||||was hushed up|||||I sit||microphone||recording||||Russian thieves'|thieves|continues to|"to transport"||||grain||multicookers|carpets||||just like that|||steal|||||| This story, as you understand, was hushed up in our family for a very long time. Just now, when I am sitting in front of the microphone and writing down these words, the army of Russian thieves continues to take out of my country grain, there are multicookers, carpets, but in the same way they continue to steal our culture and history.

Точно так само як вони це роблять, власне, століттями. І єдина різниця, яку я бачу між тим колись, і між цим зараз, зараз у нас з вами є можливість про це говорити на весь світ і вимагати справедливого суду. ||||||||||||||||||||||maintenant|||||||||||||||| ||||||||for centuries||||||||||||||||||||||||||||demand|justice| Exactly the same way they have been doing it for centuries. And the only difference I see between then and now is that now you and I have the opportunity to talk about it to the whole world and demand a fair trial.

Цей проєкт, який ми сьогодні з вами розпочинаємо, буде називатися "Культурний трибунал", і для мене персонально він про справедливість, бо він буде нашою такою першою спробою в історії нарешті зафіксувати всі ці культурні крадіжки нашого мистецтва, культури, музики, наукових досягнень, які постійно здійснює Росія. |||||||||s'appellera||tribunal culturel|||||||||||||||||||||||||||||||| |||||||"we begin"||||||||personally|||justice|||||||attempt||||document|||cultural|thefts||art|||scientific|achievements||constantly|carries out| This project, which we are starting today with you, will be called the "Cultural Tribunal", and for me personally it is about justice, because it will be our first such attempt in history to finally record all these cultural thefts of our art, culture, music, scientific achievements, which is constantly carried out by Russia.

І я дуже вірю в те, що тільки доки ми памʼятаємо і говоримо про своє, доти у нас є шанс його повернути. |||||||||||||||as long as|||||| And I really believe that only as long as we remember and talk about ours, we have a chance to get it back.

[музика] [music]

Отож, пані та панове, на першому засіданні нашого культурного трибуналу ми розглянемо справу про крадене Євангеліє. Ainsi donc|||mesdames et messieurs|||||||||||| |ladies||||||||tribunal||"will consider"|||| So, ladies and gentlemen, at the first meeting of our cultural tribunal, we will consider the case of the stolen Gospel.

Сідайте зручніше, бо ми будемо розбирати найзгадковішу крадіжку книги в історії. ||||||most mysterious|theft||| Sit back, because we're going to break down the most memorable book heist in history.

Чому саме українська реліквія стала питанням виживання для цілої Російської імперії? Pourquoi|||||||||| |||relic|||survival|||| Why did the Ukrainian relic become a matter of survival for the entire Russian Empire?

І яку таємницю приховує тисячолітній манускрипт, що його так відчайдушно росіяни ховають від наших дослідників? |||||manuscrit millénaire||||||||| |||hides|millennia-old|manuscript||||desperately|Russians|hide|||researchers And what secret does the thousand-year-old manuscript hide that the Russians are so desperately trying to hide from our researchers? Och vad är hemligheten bakom det tusen år gamla manuskript som ryssarna är så desperata att dölja för våra forskare?

Заплющте очі. Зараз у вашій голові зʼявиться перший матеріал нашої справи. Close|||||||||| Close your eyes. Now the first material of our case will appear in your head.

Уявіть собі темний і довгий коридор. Imagine||||| Imagine a dark and long corridor.

А тепер згадайте запах своєї шкільної бібліотеки. Згадали? Тут так само пахне пожовклими сторінками, лакованим паркетом, пилом і парфумами старої бібліотекарки. ||||||||||||||||||parfum de bibliothécaire|| |||||school library's||Remembered|||||yellowed||varnished|varnished parquet flooring|dust||old librarian's perfume|old librarian's|old librarian's Now think of the smell of your school library. Did you remember? It also smells like yellowed pages, varnished parquet, dust and the perfume of an old librarian.

Абсолютна тиша. Absolute silence.

Раптом ми чуємо рипіння підлоги. Suddenly|||creaking|floorboards Suddenly we hear the floor creak.

У просвітку великого вікна проявляється чийсь силует. Коридором скрадається невисокий опецькуватий чоловік. |gap|||appears|someone's|silhouette|through the corridor|sneaks through|short, stocky|stocky| Someone's silhouette is visible in the light of the large window. A short, stocky man sneaks down the corridor.

Він міцно, наче Мадонна немовлятко, притискає до грудей якийсь згорток. |firmly||Madonna|baby|hugs tightly||to his chest|some kind of|bundle He is clutching a bundle to his chest like a Madonna and child.

З другого боку коридора чути шурхотіння. Мужичок налякано озирається. Намагається ступати якомога тихіше. Нам добре чути його тривожне важке сопіння. |||of the corridor||rustling sound|Little man|fearfully|looks around nervously||step quietly|as quietly as||||||anxious|heavy|heavy breathing A rustle can be heard from the other side of the corridor. The little man looks around in fear. He tries to tread as quietly as possible. We can hear his disturbing heavy snoring.

Чоловік зупиняється біля скляної шафи, затуляючи її собою від нас, довго й напружено вовтузиться над згортком, намагаючись щось там віддерти. Він не чує, як позаду нього в цей час скрипить дверна завіса. |stops||glass|cabinet|blocking|||||||intensely|fusses over||bundle|trying to|||"to peel off"|||does not hear||behind him|||||creaks|door hinge|door hinge The man stops at the glass cabinet, hiding it from us, and struggles for a long time over the package, trying to pull something out of it. He does not hear the door curtain creak behind him at this time.

Чоловік різким рухом запихає щось далеко в шафу. Потім знову бере свій згорток в руки, обертається, і видає звук, схожий на скавуління. З різко розчинених сусідніх дверей спершу в коридор залітає гучний шум води, а потім звідти виходять якісь люди. |||||||||||||||||||||||||||||||||||ensuite|||| |abrupt|movement|"shoves"||||||||||||turns around||"utters"|whimpering sound|||whimpering|||open||||||flies||||||||| ||рух|запихає|||||||||||||||||||||||||||||||||||| The man shoves something far into the closet with a sharp movement. Then he again takes his roll in his hands, turns around, and makes a sound similar to squealing. A loud noise of water rushes into the corridor from the sharply opened neighboring door, and then some people come out.

Наш мужичок як під гіпнозом завмирає і мовчки витріщається на них. ||||under hypnosis|freezes||silently|stares at|| Our little man freezes as if under hypnosis and silently stares at them.

Це трапилось у 1932 році в тодішньому Ленінграді. Чоловік зі згортком, за яким ми з вами щойно стежили - звичайний російський сантехнік. ||||||||||||||||||russe| |happened||||"then"|Leningrad|||bundle|||||||were following|||plumber It happened in 1932 in what was then Leningrad. The man with the curl that you and I just watched is an ordinary Russian plumber.

Історія навіть не зберегла його імені. Він опинився в нашому подкасті з двох причин. Перша - бо у найвідомішому книжковому сховищі Росії несподівано прорвало трубу. І друга - бо його російська душа не змогла проґавити шанс сперти те, що погано лежить. |||preserved||||||||||||||most famous|book repository|repository|||burst|pipe|||||Russian||||miss||steal|||| History has not even preserved his name. He ended up on our podcast for two reasons. The first - because a pipe suddenly burst in the most famous book storehouse in Russia. And the second - because his Russian soul could not miss the chance to support what is bad.

Сантехнікове око засікло якусь книгу в блискучій обкладинці. Мабуть росіянин швидко в голові конвертував її на пляшки горілки і схопив. Потім у коридорі він намагався віддерти блискучу палітурку, а саму книгу закинув у шафу. Plumber's||spotted||||shiny|cover||the Russian||||converted||||||grabbed||||||||book cover||||threw into|| The plumber's eye caught sight of a book with a shiny cover. Apparently, the Russian quickly converted it into vodka bottles in his head and grabbed it. Then in the corridor he tried to tear off the shiny binding, and threw the book itself into the closet.

Наш мутний сантєхнік з Пітєра навіть не підозрював, що тримав в руках унікальну річ - найдревніший в усій Росії манускрипт - легендарне Остромирове Євангеліє 11 століття. Коштовність з Києва, над якою аж трусився Петро І, і яку "специальной военной операцией" вивезли для нього з України. Ну, ви зрозуміли, вкрасти вже крадене - десять росій з десяти. |shady|plumber||St. Petersburg||||||||||the oldest|||||legendary|Ostromirovo Gospel|Gospel||Treasure||||||he was shaking|||||special military operation|military|operation|taken out|||||||understood|steal||||Russian|| Our cloudy plumber from Pitier did not even suspect that he was holding a unique thing in his hands - the oldest manuscript in all of Russia - the legendary Ostromyrov Gospel of the 11th century. A jewel from Kyiv, over which Peter I trembled, and which was taken out of Ukraine for him by a "special military operation". Well, you understand, to steal what has already been stolen - ten Russians out of ten.

Чому ми додаємо саме цю історію з сантехніком до матеріалів нашої справи? Бо це був ледь не останній раз, коли нашу реліквію бачили на людях. З того часу Остромирове Євангеліє росіяни тримають у сховищі, і зараз ви дізнаєтеся, що за таємницю воно приховує. |||||||plumber||||||||||||||relic||||||||||||||||you will find out||||| Why are we adding this particular story with the plumber to our case file? Because it was almost the last time when our relic was seen in public. Since that time, the Russians have kept the Ostromyrov Gospel in a vault, and now you will find out what kind of secret it hides. Почему мы добавляем эту историю с сантехником к материалам нашего дела? Это был чуть ли не последний раз, когда нашу реликвию видели на людях. С тех пор Остромирово Евангелие россияне держат в хранилище, и сейчас вы узнаете, что за тайну оно скрывает.

Якби ми були якоюсь програмою на тєліку, чи навіть на ютубчику, не змогли би це зробити. Та, на щастя, ми - подкаст, і засідання трибуналу відбувається просто зараз у вашій уяві. Тому ми зробимо дещо неможливе, і у віртуальну залу слухань просимо внести наш артефакт. Si||||||||||||||||||||||||||||||||||impossible||||||||| ||||||TV||||YouTube channel||||||||||||||||||||||||impossible|||||||to introduce||artifact If we were a TV program or even a YouTube channel, we would not be able to do this. But fortunately, we are a podcast, and the tribunal is happening right now in your imagination. So we're going to do the impossible, and we're going to bring our artifact into the virtual hearing room.

Отож давайте розглядати, що ж це за книга така. Шириною вона десь як макбук, але значно товстіша і значно важча. Сторінки Євангелія виготовлені з пергаменту. Хтось памʼятає зі школи, що це? Це такий прадід паперу, але зроблений зі шкіри тварин. До речі, на сторінках нашого Євангелія навіть є декілька дірочок від оводів, які колись кусали власників цих шкур. Усі двісті девʼяносто чотири сторінки манускрипта розписані вручну у декілька стовбчиків. Особливо вражають розкішні малюнки з накладним золотом. Кожен з них неповторний. Воістину це унікальна і тонка робота. |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||peaux d'animaux|||||||||||||||||||||||||||| |||||||||Width of||||MacBook|||thicker|||heavier||the Gospel|are made|||||||||||great-grandfather||||||||||pages||||||aper||Gadflies|||bitten owners|||skins||||||of the manuscript|written|by hand|||columns|||luxurious illustrations|||applied gold||||||||||| So let's take a look at what kind of book it is. It is about as wide as a Macbook, but much thicker and much heavier. The pages of the Gospel are made of parchment. Does anyone remember what it is from school? It is the great-grandfather of paper, but made of animal skin. By the way, the pages of our Gospel even have a few holes from gadflies that once bit the owners of these skins. All two hundred and ninety-four pages of the manuscript are hand-painted in several columns. The luxurious drawings with gold leaf are particularly striking. Each of them is inimitable. This is truly a unique and delicate work. Так что давайте рассматривать, что же это за книга такая. Шириной она где-то как макбук, но гораздо толще и гораздо тяжелее. Страницы Евангелия сделаны из пергамента. Кто помнит из школы, что это? Это такой прадед бумаги, но сделанный из кожи животных. Кстати, на страницах нашего Евангелия даже есть несколько дырочек от оводов, когда-то кусавших владельцев этих шкур. Все двести девяносто четыре страницы манускрипта расписаны вручную в несколько столбцов. Особенно впечатляют роскошные картинки с накладным золотом. Каждый из них неповторим. Воистину это уникальная и тонкая работа.

Євангеліє має і фішечку. Майстер на останній сторінці вказав дату, коли працював над книгою: з жовтня по травень 1056-57 років. Таким чином Остромирове Євангеліє вважається найдавнішою точно датованою великою рукописною памʼяткою Київської Русі. Звісно, неможливо якось оцінити цю книгу в гривнях, в доларах чи в біткоїнах, бо це саме той момент, коли влучно казати "безцінна". |||a detail|||||||||||||||||||||oldest||dated||manuscript monument|||||||||||||dollars|||bitcoins|||||||||priceless The Gospel also has a special feature. On the last page, the master indicated the date when he worked on the book: from October to May 1056-57. Thus, Ostromyr's Gospel is considered the oldest precisely dated large manuscript monument of Kievan Rus. Of course, it is impossible to estimate the value of this book in hryvnias, dollars, or bitcoins, because this is the moment when it is appropriate to say "priceless."

Але як трапилося так, що манускрипт Київської Русі опинився в Росії? Для цього давайте запустимо ще один матеріал. ||||||||||||||let's launch||| But how did it happen that the manuscript of Kievan Rus ended up in Russia? To find out, let's run another story.

Отож пропонуємо знову уявити вам на цей раз темний зашторений кабінет. |||||||||darkened curtains| So we're going to imagine a dark, curtained-office again.

Біля вікна, у вузькій смужечці світла стоїть високий чоловік, і різко надиктовує своєму секретарю такі слова: "Бачив у лікаря анатомію. Всі нутрощі розкладені отак окремо: людське серце, легені, нирки. А жили, які в мізках живуть, ну, наче нитки." Перед нами російський цар Петро І. І, якби тоді існувала інста, певно саме цими няшними подробицями про людські нутрощі Пєтя підписав би свої фоточки з поїздки Європою. ||||strip of light|||||||dictates||secretary||||||anatomy||organs|laid out||||||||veins|||brains|||||||||||||||Instagram||||cute|details||||Peter I||||photos||| A tall man stands by the window, in a narrow strip of light, and sharply dictates the following words to his secretary: "I saw anatomy at the doctor's office. All the insides are laid out like this: the human heart, lungs, kidneys. And the veins that live in the brain are like threads." We are looking at the Russian Tsar Peter I. And if insta had existed back then, it is likely that Petya would have captioned his photos from his trip to Europe with these cuddly details about human insides.

Цар мандрував Голландією та Англією, і надибав там так звані "кабінети кунштів", тобто чудес. І з того часу Петра поплавило на цій темі створити і собі музей з усякими дивацтвами. Одразу по приїзду цей перший російський косплеєр віддав наказ влаштувати в Росії кунсткамеру. Йшли роки, царю звозили скарби зі всього світу, але було дещо таке, чого колекції Петра не вистачало. Дещо дуже особливе. Те, чим царю просто кров з носа необхідно було заволодіти, бо без цього просто неможливо було б зліпити нову велику імперію, яку він собі задумав. |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||passaient|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| |traveled|Holland||England||came across||||cabinets of|wonders||||||||inspired him|||||||||all sorts of|wonders|||||||cosplayer|||to arrange|||kunstkammer|||the Tsar|brought|treasures|||||||||||||||||||||||||||||||||to mold||||||| The tsar traveled to Holland and England, and he came across the so-called "cabinets of kunst," or miracles. And since then, Peter has been inspired by this theme to create a museum with all sorts of curiosities. Immediately upon his arrival, this first Russian cosplayer gave an order to set up a kunstkamera in Russia. Years passed, treasures were brought to the tsar from all over the world, but there was something that Peter's collection lacked. Something very special. Something that the tsar simply had to have, because without it, it would have been impossible to build the new great empire he had envisioned.

Петро добре розумів, щоб присвоїти собі історію Київської Русі, треба мати її живі і матеріальні докази. І якось він дізнався про найдревніший з існуючих рукописів, який зберігався у Києві. А от що відбувалося далі - сліпа пляма. На місці цього шматку історії великий пробіл. Росія зумисне затерла всі деталі, щоб жоден дослідник не зміг сказати, як саме наше Євангеліє опинилося у Петербурзі. Тому можна сміливо казати - це найзагадковіша крадіжка книги в історії. Pierre|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| ||||to appropriate||||Rus||||||||||||||||manuscripts|||||||||||||||a piece of|||blank|||erased||||||||||||||||||||||||| Petro understood well that in order to appropriate the history of Kievan Rus, one must have living and material evidence of it. And one day he learned about the oldest existing manuscript, which was kept in Kyiv. But what happened next is a blind spot. There is a big gap in place of this piece of history. Russia deliberately erased all the details so that no researcher could say how our Gospel ended up in St. Petersburg. Therefore, we can safely say that this is the most mysterious theft of a book in history.

За однією з версій опитаних нами дослідників озброєні шаблями люди увірвалися в сховище Лаври, де на той момент ченці зберігали манускрипти, і силою відібрали Остромирове Євангеліє. Єдиний факт, який ми можемо стверджувати, у 1720 році наше Євангеліє вже засвітилося в государевім кабінеті серед колб з різними заспиртованими почварами, рідкісними інструментами і коштовностями. D'après|d'une||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| |||versions|||||sabers||broke in||the repository||||||monks||manuscripts|||||||||||||||||||the sovereign's|||jars|||spirited|specimens||||jewels According to one of the versions of the researchers we interviewed, people armed with sabers broke into the Lavra's vault, where the monks kept the manuscripts at that time, and took the Ostromyr Gospel by force. The only fact that we can confirm is that in 1720 our Gospel was already displayed in the sovereign's office among flasks with various alcoholized soils, rare tools, and jewelry.

Якщо ви зараз погуглите "Остромирове Євангеліє", на вас накинуться переважно російські статті, які будуть голосити щось приблизно таке (ми цитуємо в перекладі, звісно): "Остромирове Євангеліє, памʼятник культури світового значення, зберігається в російській національній бібліотеці. Ця рукописна книга займає абсолютно особливе місце, створюючи безцінну власність Росії." Ви скажете: "Ну, в своєму чебурнеті росіяни можуть каналізувати що завгодно." Погоджуємося, але проблема в тому, що і світові ресурси теж подають цей унікальний рукопис як російську власність. І навіть наші статті почасти посилаються на російські джерела. Тобто, тут Росія робить ну точно те ж саме, що й на окупованих територіях - бетонує свої позиції і окопується. |||google|||||attack||||||to proclaim|||||we quote||||||||||||||||manuscript|||||||priceless|||||well|||internet|||channel|||we agree|||||||||||||manuscript|||||||||refer||||||||||||||||||consolidates||||digging in If you google "Ostromyr's Gospel" now, you will be bombarded with mostly Russian articles that read something like this (we quote in translation, of course): "The Ostromyr Gospel, a cultural monument of world significance, is kept in the Russian National Library. This handwritten book occupies a very special place, creating an invaluable property of Russia." You may say: "Well, the Russians can channel anything in their Cheburnet." We agree, but the problem is that the world's resources also present this unique manuscript as Russian property. And even our articles partially refer to Russian sources. That is, Russia is doing exactly the same thing here as it does in the occupied territories - it is concreting its positions and digging in.

Щоб розібратися, чому саме Україна має всі права на цю реліквію, давайте запросимо на засідання нашого культурного трибуналу експертку. Вітаємо пані Діану Клочко, мистецтвознавицю, авторку книги "65 українських шедерів. Визнані і неявні". ||||||||||||let's invite||||||expert|||Diana|Klochkо|art historian||||masterpieces|the recognized||implicit To find out why Ukraine has all the rights to this relic, let's invite an expert to our cultural tribunal. We welcome Ms. Diana Klochko, an art historian and author of the book 65 Ukrainian Scheders. Recognized and Implicit".

- Пані Діано, якщо от немає точних даних про те, що Остромирове Євангеліє було виготовлене у нас, як ми можемо стверджувати, що це наш манускрипт? |||||||||||||made|||||||||| - Ms. Diana, if there is no precise information that the Ostromyr Gospel was produced in Ukraine, how can we claim that it is our manuscript?

- Абсолютно зрозуміло для всіх дослідників, що воно було виготовлене в Києві, тому що лише Київ в той час мав скрипторій. І писець, який, дяк, який залишив в кінці послання, і це теж одна із частин саме київської традиції, яка потім буде повторена наприклад в "Київський Псалтир" 1396 року, тобто аж в 14 столітті, збереглася ця традиція записувати в кінці, де було зроблено рукопис. Так от в Остромировому Євангеліє абсолютно чітко написано, що це було зроблено в Києві. |||||||||||||||||||scriptorium||scribe||deacon||||||||||||||||||repeated||||Psalter|||||||||||||||||||Ostromirovo|the Gospel||||||||| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||повторена традиція||||||||||||||||||||||||||||||||| - It is absolutely clear to all researchers that it was made in Kyiv, because only Kyiv had a scriptorium at that time. And the scribe, the clerk, who left the message at the end, and this is also one of the parts of the Kyivan tradition that will be repeated later, for example, in the Kyiv Psalter of 1396, that is, in the 14th century, this tradition of writing down at the end where the manuscript was made was preserved. So in the Ostromyr Gospel, it is written quite clearly that it was made in Kyiv.

Новгород в цей час не був тим містом, де могли зробити скрипторій, хоча би тому що там не було цілого кварталу людей, які могли виробляти пергамент. А в Києві він був. Це кожумʼяки. Так що тут навіть з точки зору вироблення самих матеріалів, на яких була написана ця книжка, він київський, тобто він тутейший, те що називається. За всіма параметрами. Інше питання, що звідки взяли таку кількість дорогоцінних матеріалів, але це теж пояснюється тим, що київські князі мали дуже широку систему доступу до різних технологій. Novgorod|||||||||||scriptorium|bien que|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| Novgorod|||||||||||||||||||||||||parchment|||||||tanners|||||||||||||||||||||local||||||criteria||||||||||||||||||||||access|||

- А це правда, що росіяни жодного разу не допустили до книги наших дослідників? ||la vérité|||||||||| ||||||||allowed|||| - Is it true that the Russians have never allowed our researchers to write in the book?

- Вони її нікому взагалі не показують. Тобто ми не знаємо, в якому вона зараз знаходиться стані. І це також ще одна проблема, що найдавніші книги, які повʼязані з княжими часами, закриті в бібліотеках російських, так. Тобто вони є можна сказати у вʼязницях. ||||||||||||||||||||||||||||princely|times||||||||||||in prisons - They don't show it to anyone at all. So we don't know what condition it is in now. And this is also another problem: the oldest books related to princely times are closed in Russian libraries, yes. That is, they are in prisons, so to speak.

- А чому так ховають? Що за таємниці приховує наше Євангеліє? - Why is it hidden like that? What secrets does our Gospel hide?

- Таємниці в тому, що якби провести оцю.. ці хімічні, так би мовити, дослідження, то виявиться, що майже все з точки зору, ну якби, природного походження, адже все це природне: і барвники, і сама основа - манускрипт, вони знову ж таки привʼязані до Києва. Тобто це було б ще одне підтвердження походження уже ну буквально з землі, так. Буквально ну от тілесного, матеріального. ||||||||||||||||||||||||origine naturelle|||||||||||||||||||||||||||||||||||| ||||||||||||||||||||||||||||||dyes|||||||||||||||||||||||||||||of the body|material |||||||||||||||||||||||||||||||||основа||||||||||||||||||||||||||| - The mystery is that if we were to conduct this chemical research, so to speak, it would turn out that almost everything is, as it were, of natural origin, because everything is natural: the dyes, the basis of the manuscript itself, they are again tied to Kyiv. That is, it would be another confirmation of its origin, literally from the earth, yes. Literally from the earth, from the material.

- І от власне ви підводите зараз мене до нашого ключового запитання. Пані Діано, скажіть, чому взагалі ця книга є такою важливою для нас? І чому нам так важливо говорити про її повернення? ||||you are leading|||||key|||||||||||||||||||||| ||||||||||||Діано||||||||||||||||||| - And now you bring me to our key question. Ms. Diana, why is this book so important to us in the first place? And why is it so important for us to talk about its return?

- Справа в тому, що ми зараз намагаємося вибудувати іншу тожсамість, іншу ідентичність, спираючись саме на артифакти, спираючись саме на те, чим ми були, починаючи там з найдавніших часів. Тому поверннення таких експонатів важливе для кожного українця, які мають зрозуміти, що культура не бідна, а навпаки наповнена дуже великими, дуже коштовними речами, в які вкладалися політики, владці, можновладці, меценати, художники. Просто вкладалися. І це і було виявом оцих гордощів за те, що ми можемо зробити своє, інакше. Мені здається, що це важливо для кожного українця, що це не там робилось десь, а тут саме, на оцій землі це робилося. Звідки воно. ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||cette||||| |||||||to build||identity||||||artifacts||||||||||||||return||||||||||||||||||big||valuable||||were invested||rulers|high-ranking officials|patrons|artists||we invested|||||||pride|||||||||||||||||||||||||||this land||||| ||||||прагнемо||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| - The fact is that we are now trying to build a different identity, a different identity, based on artifacts, based on what we were, starting from the earliest times. That is why the return of such exhibits is important for every Ukrainian, who must understand that culture is not poor, but rather filled with very large, very valuable things that politicians, rulers, authorities, patrons, and artists invested in. They just invested. And this was a manifestation of this pride in the fact that we can do our own thing differently. It seems to me that this is important for every Ukrainian, that it was not done somewhere else, but here, on this land, it was done. Where it came from.

Чому ми почали наш подкаст саме з цієї справи про давнє Євангеліє? Бо, мені здається, воно дуже символічно очолює довжелезний караван культурних крадіжок імперії. У нас відбирали картини, музейні колекції, музику, художників, наукові відкриття, щоб потім видати це за російське. Так, зараз ми поки що не можемо фізично їх повернути в Україну, але доки ми памʼятаємо про своє і про своїх, доти у нас усіх є шанс їх повернути. ||avons commencé|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||| ||||||||||ancient|||||||symbolically||long|||thefts||||were taken||museum collections|||||||||||Russian||||||||||||||||||||||until||||||| Why did we start our podcast with this case of the ancient Gospel? Because it seems to me that it is very symbolic of the long caravan of cultural thefts of the empire. Paintings, museum collections, music, artists, and scientific discoveries were taken from us in order to pass it off as Russian. Yes, now we cannot physically return them to Ukraine, but as long as we remember what is ours and what is ours, we all have a chance to return them.

Друзі, я хочу подякувати вам, що дослухали до цього моменту, і попросити вас одну штучку, яка особисто мене теж періодично дратує, але мій продюсер каже, що це дуже важливо. Я попрошу вас поставити зірочки в Apple Podcasts і попрошу вас написати, це вже від себе, відгуки про цей епізод, тому що мені дуже цікаво провести з вами діалог, а не лише монолог. Дякую всім, що були з нами. Це був "Культурний трибунал". ||||||||||||||thing|||||periodically||||producer||||||||||stars|||Podcasts||||||||||||||||||||||||only||||||||||| Friends, I want to thank you for listening to this episode and ask you for one thing that annoys me personally from time to time, but my producer says it's very important. I'm going to ask you to put a star on Apple Podcasts and I'm going to ask you to write, this is on your own, a review of this episode, because I'm very interested in having a dialog with you, not just a monologue. Thank you all for being with us. This was the Cultural Tribunal.