Розділ дев'ятий, 1

Розділ дев'ятий

Ніхто не знає, як я любив тишу колишніх священичих садиб. ||||||||priestly|estates Тишу, коли вдень після метушні господарської враз починався мовчазний антракт. |||||household||||intermission Коли над селами, мов купи густого, білого, соняшного, розпеченого туману, стояли церкви, позвішувавши вниз дзвони, прислухаючися ними до останніх своїх звуків, вирваних дзвонарями минулої неділі і кинутих на перелетні степові вітри, аби вони віднесли їх, неначе журавлів, з притишеним гудінням аж до далеких морських берегів і там затихли з ними в гуркоті хвиль. |||||thick|||heated||||ringing|||||||||torn|by the bell-ringers||||||migratory||||||||cranes|||buzzing||||||||||||the sound of|

Ніхто не знає, як я любив отаку тишу колишніх священичих садиб, коли одна якась думка в голові вирізнялася і прояснювалася так між іншими думками, як сузір'я Воза на нічному небі між мільярдами зір. ||||||||of former|||||||||stood out||clarified||||||||||||billions| І коли вимріяна картина в душі робилася такою велетенською, що не потовплювалася між небом і землею. ||||||was becoming|||||fitted|||| Але щоб таки поміститися в світі, то перехилялася верхньою своєю рамою за найдальше коло обрію і приймала у свої кольори соняшне проміння так, неначе молоденька дівчина пристиглу ласку від змученого жагою і нею-таки притишеного хлопця. |||to fit||||she leaned|||frame||the farthest||||||||sunny||||||ripe|||the weary|||||tired| І ось такої пори панна Варка щось робила в себе в кімнаті над розчиненою корзиною і валізою. |||||||||||||open|||suitcase Вся її постать світилася зосередженістю і певністю душевного стану. |||||||of the mind|