×

LingQ'yu daha iyi hale getirmek için çerezleri kullanıyoruz. Siteyi ziyaret ederek, bunu kabul edersiniz: cookie policy.


image

Ukraїner (Language), Що таке українська мова?

Що таке українська мова?

Котиться «лісопет», «ровер», «біціглі», «велосипед».

Шкварчить «сковорідка», «пательня», «рондель», «чара».

Парує смачна «бульба», «мандебурка», «картопля», «біб».

Така різна і водночас така українська мова.

Як вона сформувалася?

Чому, попри всі заборони, не зникла, а збагатилася?

Як протистояла русифікації та чому буквально розквітла за ранніх «совітів»?

А те, як говорить діаспора, а діалекти?

А всі ці нові «чілити» і «чекінитись» — це, взагалі, цейво, українська?

У найближчі 15 хвилин ми будемо говорити тільки про українську мову

та розставимо крапки не тільки над літерою «Ї».

Українська, як і решта слов'янських мов, походить із праслов'янської.

Праслов'янська мовна єдність — гіпотетична.

Адже розпалася ще до появи слов'янської писемності.

А що ж протоукраїнська мова?

Її визначальні риси сформувалися протягом VI – XI століть.

Наприклад, певні закінчення у певних відмінках іменників.

Або кличний відмінок іменників.

Чи закінчення «-мо» у дієсловах.

Ці риси українська успадкувала від праслов'янської.

Водночас з'явилися риси, притаманні лише українській.

Точніше, протоукраїнській мові.

Скажімо, звук «г», на противагу праслов'янському «ґ».

Потім «ґ» ще повернеться.

Чи заміна «е» на «о» після певних звуків.

Кінець XI — середина XII століття — це початок існування української мови як системи,

що своїми рисами вже відрізнялася від систем інших мов.

Втім, ми достеменно не знаємо, як говорили українці в XI столітті.

Подкастів тоді ще не було.

Зате знаємо, як вони писали.

Хоч і фейсбуку ще не було.

Писемна мова Київської Русі існувала у двох різновидах.

Церковнослов'янська мова, яка обслуговувала потреби церкви,

але поступово, віки за віками, вбирала у себе риси живої мови.

І давньоруська, вона ж давньоукраїнська, вона ж давньокиївська.

Ще одна літературна мова Русі.

Вона виконувала державні та світські культурні функції.

Нею написані «Руська правда», «Повість минулих літ», «Повчання Володимира Мономаха», «Слово о полку Ігоревім».

Тут ми вже бачимо м'яке «ць»,

заміну [л] в окремих формах на український звук [ў],

який на письмі позначали літерою «ве».

Закінчення «-ть» у дієсловах: «ходить».

А ще бачимо багато знайомих нам нині українських слів.

Винахід книгодрукування не перешкодив проникненню в тексти елементів живої української мови.

Українські книжники розуміли важливість і літературних, і народної мов.

Так, Лаврентій Зизаній уклав «Лексис».

Це словник церковнослов'янської мови з поясненням слів простою українською,

в якій були й елементи живої народної мови.

А Мелетій Смотрицький запровадив літеру «ґ»,

адже цей звук вимовляли у багатьох словах

Як і будь-яка мова, українська не формувалась у вакуумі.

Коли Русь хрестилась, її мова збагатилась грецизмами.

Слов'янську азбуку, як відомо, було створено на основі грецького письма.

А десятки і сотні грецизмів попливли в церковне життя й документи.

Тісні контакти зі степом приносили тюркські слова.

За тісних контактів із Кримським ханством цей процес тільки посилиться.

Натомість великі міста набирались латини,

через появу єзуїтських колегіумів та інших навчальних закладів.

В українській мові багато запозичень і з їдишу.

До речі, цей обмін був двосторонній.

Ціла Європа вимовляє «боршт», бо в їдиші це слово читається саме так.

Упродовж своєї історії українська запозичувала слова з різних мов.

Із польської, німецької, угорської, румунської.

Так розвивається кожна мова!

І, поки українська позичала собі лексику в сусідів,

українські слова теж потрапляли в інші мови.

Найперше ми експортували екзотизми,

тобто слова, що передають суто українські реалії.

Але важить не тільки екзотика.

Суттєву роль відіграє і сусідство.

Українізми побутують у польській мові.

І в сусідній, хоч і не спорідненій, угорській.

У румунській ці впливи ще помітніші.

Українізувалась і російська.

Українська мова вдосконалювалася, ставала гнучкішою, точнішою, співучішою.

Мовою і простих людей, і непростих текстів.

Але такі тенденції подобалися не всім.

На початку XVIII століття Україна була окупована Російською імперією.

Цар Петро І видав указ про заборону друкувати в Україні книжки церковнослов'янською мовою української редакції.

[російською] Щоб не було жодної різниці та відмінності між мовами.

За 9 років Петро ІІ, а був і такий, наказав переписати з української на російську всі державні документи.

А 1763-го Катерина ІІ заборонила використовувати книжну українську мову в Києво-Могилянській академії.

Але українська мова жила й розвивалася.

Наприкінці XVIII століття стара українська літературна мова,

останнім відомим представником якої був Григорій Сковорода, вийшла з ужитку.

Та чимало її елементів усе ж перейшли у нову українську літературну мову,

що постала на народній основі.

Перші твори цією мовою написав Котляревський.

А найвідоміші — Шевченко.

«Енеїда» вийшла в кінці XVIII століття в Петербурзі.

«Кобзар» там само через 42 роки.

Обидві книжки стають бестселерами і дають переконливу відповідь на питання про те,

чи можна народною українською мовою не лише жартувати й купувати на базарі цибулю,

а й писати серйозні, епічні та навіть пророчі тексти.

Можна.

До речі, прихід розмовної мови в мову літературну,

а відтак і домінування її, – відбувався і в інших країнах.

На початку XIV століття Данте Аліг'єрі написав «Божественну комедію» розмовною мовою регіону Тоскана.

І цей діалект завдяки твору став основою літературної італійської.

А в Османській імперії, хоч і писали османською мовою,

та більшість послуговувалася так званою «грубою турецькою».

Вона й лягла в основу сучасної турецької літературної мови.

Але що міцніше ставала на ноги українська мова,

то жорстокіший тиск чинила на неї Російська імперія.

Тільки у другій половині XIX століття й на початку XX,

вийшло майже 500 цензурних указів щодо української мови.

Найпомітніший з них – Валуєвський циркуляр.

Він забороняв друк книжок українською, бо, мовляв,

[російською] «Ніякої малоросійської мови не було, немає і бути не може».

А ще Емський указ, який забороняв використання мови у школі, церкві, газетах,

журналах, науці, офіційно-діловій сфері, в публічних виступах, у театрі.

Чого тільки не забороняли — і хрещення українськими іменами,

і переклад російських книжок українською, і навіть український текст під нотами.

Існував би тоді український YouTube, його б теж заборонили.

Але, на щастя, залишалися ще не підвладні Росії інші українські регіони.

Як-от Галичина, Закарпаття, Буковина, Пряшівщина.

Тож коли на «Великій Україні» ввели в дію Емський указ,

українське книговидання перемістилося на Галичину.

Там були свої особливі слова, що тепер почали наповнювати літературну мову.

Тож, на початок XX століття, мова Котляревського і Шевченка виявилася суттєво поповнена словами із західних теренів.

XX століття для української мови виявилося не менш бурхливим та драматичним.

Перша світова війна та революція 1917 року стали потужним поштовхом

для розвитку національно-визвольного руху на українських землях.

Створювалися українські органи влади, політичні партії, відроджувалася культура.

В Українській Народній Республіці та Українській Державі гетьмана Скоропадського

українська стала мовою законодавства, адміністрації, війська, частково освіти.

Масово відкривалися українські школи, видавництва, бібліотеки.

Але сплеск українізації жорстоко перервали більшовики.

У перші роки «совітів» влада ледве толерувала українську мову.

Наприклад, за першого більшовицького захоплення Києва людей,

що говорили літературною українською,

вважали ворогами й часом навіть розстрілювали.

Але вже за кілька років, як це не дивно, почалася українізація.

Загалом по Радянському Союзу це звалось коренізацією.

Владу на місцях мали наповнити корінні мешканці.

В Україні цими мешканцями були переважно українськомовні селяни.

Тож міста стрімко українізувалися.

У школах та вишах запроваджували українську мову.

Більшість книжок, газет та журналів виходила українською.

Українізувалися також театр і кіно.

Ба більше!

Українізація відбувалася і на тих землях, які не входили в УСРР, але етнічно були українськими

Тож українською говорила і писала не тільки Кубань, але й Курщина,

Воронежчина та навіть Зелений Клин на Далекому Сході.

Так, у ті роки нашу мову можна було почути навіть на узбережжі Японського моря.

Але найважливіше, що в цей час мова не тільки поширювалась.

Вона розвивалася.

Унормовано та офіційно затверджено український правопис,

що набув статусу обов'язкового.

Сьогодні ми знаємо цей правопис як «харківський», або «скрипниківку».

Розвивалася термінологія.

Вийшли три томи «Російсько-українського словника»

за редакцією Агатангела Кримського та Сергія Єфремова

Словник давав багатющий матеріал із питомої української лексики!

Але четвертий, завершальний том видати не встигли.

На початку 1930 стало ясно: українізація була засобом, а не метою.

Єдине, для чого більшовикам була потрібна коренізація, — це лояльність

населення нових республік та зміцнення власних позицій.

1932 року цю політику стали згортати.

Почалися репресії.

Тоді ув'язнили чимало мовознавців, письменників, драматургів, режисерів, науковців.

«Їхня українізація — це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було…».

Каже дядько Тарас, герой драми Миколи Куліша «Мина Мазайло».

Існуючі словники та правопис оголосили буржуазно-націоналістичними.

Почалося укладання нових словників, які «усували бар'єри між українською та російською мовами».

Радянська влада стала втручатися у внутрішні механізми мови.

Були заборонені окремі слова, синтаксичні конструкції, граматичні форми.

Накидали натомість ті, що ближчі до російських, або й геть скальковані.

І навіть літеру «ґ» з української абетки вилучили як «націоналістичну».

Майже всі заклади освіти були зросійщені.

Звісно, така політика викликала спротив.

Він проявлявся у різних формах – від поміркованих до радикальних.

Ось лише кілька яскравих прикладів.

Ще за Сталіна Максим Рильський у «Літературній газеті» писав:

«Система декретування, заборон і обмежень, система адміністрування

ніяк не може бути корисна для розвитку мовної культури».

Борис Антоненко-Давидович у 1960 — 1970 поставив питання про повернення літери «ґ».

Іван Світличний критикував російсько-український словник 1978 року за зросійщення української.

А потім у концтаборі працював над словником синонімів.

Іван Дзюба 1965 року написав книжку «Інтернаціоналізм чи русифікація?»

1978 року акт самоспалення на знак протесту проти русифікації вчинив Олекса Гірник.

Незалежність України, здобута в 1991 році, на жаль, не дорівнювала українізації.

Так, українська мова оголошена єдиною державною.

Так, кількість шкіл з українською мовою навчання зростає.

Кількість годин на її вивчення — теж.

Так, вступні кампанії у вишах провадять державною мовою

Іспит з української став обов'язковим.

Засновуються нові видавництва.

Виходять чудові оригінальні й перекладні книжки.

Та, на жаль, по трьох століттях зросійщення діяла інерція.

З Росії безперешкодно постачають книжки.

Через великий тираж вони дешевші за українські.

У музиці — хоч і з'явилися цікаві виконавці, що співали українською,

більш престижною мовою шоу-бізнесу все одно була російська.

У пресі, на телебаченні, в кіно домінувала російська.

Деякі зрушення були після Помаранчевої революції.

Наприклад, встановлено квоти на мовлення й музику українською в ефірі теле- і радіостанцій.

Всі іноземні фільми мали дублюватись або субтитруватись українською.

Попри страшилки російських дистриб'юторів, що це відштовхне глядачів,

люди по всій країні і далі ходили в кінотеатри.

Та з приходом проросійського президента Віктора Януковича попередні здобутки намагаються скасувати.

Зі скандалом прийнято так званий «Закон Колесніченка-Ківалова»,

який ще більше розширював поле для російської мови.

Люди не згодні.

Починається «Мовний Майдан».

Ми знаємо, чим закінчилось це президентство.

Після перемоги «Революції Гідності» почалася нова українізація.

Закон «Про освіту» посилив роль української мови на всіх рівнях навчання.

При цьому представники корінних народів і національних меншин

мають право навчатись у школах і рідною для них мовою.

Засновано культурні інституції.

Український культурний фонд, Український інститут книги, Український інститут.

Виходять українські фільми українською мовою.

Багато з них стають касовими.

2019 року нарешті прийнято закон,

який розширює сферу вживання державної мови.

Зокрема в обслуговуванні, освіті, телерадіомовленні.

Питаєте, чи змінилася в ці роки сама мова?

Звісно!

Мова постійно змінюється.

Найшвидше змінюється молодіжний сленг.

20 років тому: «— Ти вкурив?»

«— Ти з мене виганяєшся?»

Сьогодні:

«— Ти мене тролиш? — Мені не зайшло.»

З'являються нові слова, щоб називати нові явища.

Так, чимало з них — англіцизми, як у більшості сучасних мов.

Багато англіцизмів успішно українізуються.

Втім, час від часу ми не лінуємось творити й нові питомі слова.

Вертаються і старі забуті.

І якщо фемінітиви в нас були й раніше,

і у словнику Кримського та Єфремова їх пребагато,

то тепер вони ринули великою хвилею!

Їх вживають і пишуть, і вони закріплені в новому правописі

А ще, не забудьмо: українська мова — це і її діалекти.

Науковці поділяють українську мову на три наріччя.

Північне, або поліське, південно-західне та південно-східне.

У трьох наріччях — 15 говорів.

У межах говорів — безліч говірок.

Бо кожне село має свою говірку, а кожне місто — своє койне.

Ну а кожна людина має власний ідіолект.

А ще ж є діаспора, бо «нашого цвіту – по всьому світу».

Українці у різні роки та віки везли з собою в еміграцію українську мову,

характерну для їхнього часу.

Там вона законсервувалась.

Хоча трохи набралася й нових запозичень.

А тут, в Україні, мова змінилася в інший бік.

Радянізація, русифікація, просто нові реалії, просто слова з інших діалектів.

Тому нам здається, що діаспора говорить кумедно.

А діаспорі здається, що ми всуціль русифіковані.

А ще ж є суржик!

«Кровозмісне дитя двомовності», який,

з одного боку, лишається мовою неосвічених верств.

А з іншого — освічені використовують його задля гри.

Часом люди слова — письменники, редактори, перекладачі — суржиком створюють «коло довіри»,

атмосферу домашності й затишку.

Сьогодні дедалі більше громадян обирають українську.

Хай навіть не як мову своїх батьків і дідів,

бо родинні ситуації могли бути різні.

А як мову своїх дітей.

Бо Україна, що розмовляє українською, — це Україна, захищена своєю єдністю.


Що таке українська мова? Was ist die ukrainische Sprache? What is the Ukrainian language? ¿Qué es la lengua ucraniana? Qu'est-ce que la langue ukrainienne ? ウクライナ語とは何ですか? Czym jest język ukraiński?

Котиться «лісопет», «ровер», «біціглі», «велосипед». Rolling "woodpecker", "rover", "bicycle", "bicycle".

Шкварчить «сковорідка», «пательня», «рондель», «чара». Squeaks "frying pan", "frying pan", "pan", "bowl".

Парує смачна «бульба», «мандебурка», «картопля», «біб». Steaming delicious "potato", "mandeburka", "potato", "bean".

Така різна і водночас така українська мова. Such a different and at the same time such a Ukrainian language.

Як вона сформувалася? How was it formed?

Чому, попри всі заборони, не зникла, а збагатилася? Why, despite all the bans, did not disappear, but got rich?

Як протистояла русифікації та чому буквально розквітла за ранніх «совітів»? How did it resist Russification and why did it literally flourish under the early "Soviets"?

А те, як говорить діаспора, а діалекти? And what do the diaspora say, and the dialects?

А всі ці нові «чілити» і «чекінитись» — це, взагалі, цейво, українська? And all these new "chill" and "check" - is it, in general, Ukrainian?

У найближчі 15 хвилин ми будемо говорити тільки про українську мову In the next 15 minutes we will talk only about the Ukrainian language

та розставимо крапки не тільки над літерою «Ї». and put dots not only above the letter "Y".

Українська, як і решта слов'янських мов, походить із праслов'янської. Ukrainian, like other Slavic languages, comes from Proto-Slavic.

Праслов'янська мовна єдність — гіпотетична. Proto-Slavic linguistic unity is hypothetical.

Адже розпалася ще до появи слов'янської писемності. After all, it disintegrated before the advent of Slavic writing.

А що ж протоукраїнська мова? And what about the proto-Ukrainian language?

Її визначальні риси сформувалися протягом VI – XI століть. Its defining features were formed during the VI - XI centuries.

Наприклад, певні закінчення у певних відмінках іменників. For example, certain endings in certain cases of nouns.

Або кличний відмінок іменників. Or the exclamatory case of nouns.

Чи закінчення «-мо» у дієсловах. Or the ending "-mo" in verbs.

Ці риси українська успадкувала від праслов'янської. Ukrainian inherited these features from Proto-Slavic.

Водночас з'явилися риси, притаманні лише українській. At the same time, features peculiar only to Ukrainian appeared.

Точніше, протоукраїнській мові. More precisely, the anti-Ukrainian language.

Скажімо, звук «г», на противагу праслов'янському «ґ». For example, the sound "g", in contrast to the Proto-Slavic "g".

Потім «ґ» ще повернеться. Then "g" will return.

Чи заміна «е» на «о» після певних звуків. Or replace "e" with "o" after certain sounds.

Кінець XI — середина XII століття — це початок існування української мови як системи, The end of the XI - middle of the XII century - is the beginning of the Ukrainian language as a system,

що своїми рисами вже відрізнялася від систем інших мов. which in its features already differed from the systems of other languages.

Втім, ми достеменно не знаємо, як говорили українці в XI столітті. However, we do not know for sure how Ukrainians spoke in the XI century.

Подкастів тоді ще не було. There were no podcasts then.

Зате знаємо, як вони писали. But we know how they wrote.

Хоч і фейсбуку ще не було. Although there was no Facebook yet.

Писемна мова Київської Русі існувала у двох різновидах. The written language of Kievan Rus existed in two varieties.

Церковнослов'янська мова, яка обслуговувала потреби церкви, Church Slavonic language, which served the needs of the church,

але поступово, віки за віками, вбирала у себе риси живої мови. but gradually, age after age, it absorbed the features of a living language.

І давньоруська, вона ж давньоукраїнська, вона ж давньокиївська. And ancient Russian, it is ancient Ukrainian, it is ancient Kiev.

Ще одна літературна мова Русі. Another literary language of Russia.

Вона виконувала державні та світські культурні функції. She performed state and secular cultural functions.

Нею написані «Руська правда», «Повість минулих літ», «Повчання Володимира Мономаха», «Слово о полку Ігоревім». She wrote "Russian Truth", "The Tale of bygone years", "Teachings of Vladimir Monomakh", "A word about the regiment of Igor".

Тут ми вже бачимо м'яке «ць», Here we already see the soft "ts",

заміну [л] в окремих формах на український звук [ў], replacement of [l] in some forms with the Ukrainian sound [ў],

який на письмі позначали літерою «ве». which in the letter was denoted by the letter "ve".

Закінчення «-ть» у дієсловах: «ходить». Ending "-t" in verbs: "walk".

А ще бачимо багато знайомих нам нині українських слів. And we still see many Ukrainian words familiar to us today.

Винахід книгодрукування не перешкодив проникненню в тексти елементів живої української мови. The invention of book printing did not prevent the penetration of elements of the living Ukrainian language into the texts.

Українські книжники розуміли важливість і літературних, і народної мов. Ukrainian scribes understood the importance of both literary and vernacular languages.

Так, Лаврентій Зизаній уклав «Лексис». Yes, Lavrentiy Zizaniy concluded Lexis.

Це словник церковнослов'янської мови з поясненням слів простою українською, This is a dictionary of the Church Slavonic language with an explanation of words in simple Ukrainian,

в якій були й елементи живої народної мови. in which there were elements of the living vernacular.

А Мелетій Смотрицький запровадив літеру «ґ», And Meletius Smotrytsky introduced the letter "g",

адже цей звук вимовляли у багатьох словах for this sound was uttered in many words

Як і будь-яка мова, українська не формувалась у вакуумі. Like any language, Ukrainian was not formed in a vacuum.

Коли Русь хрестилась, її мова збагатилась грецизмами. When Rus' was baptized, its language was enriched with Greekisms.

Слов'янську азбуку, як відомо, було створено на основі грецького письма. The Slavic alphabet is known to have been created on the basis of the Greek alphabet.

А десятки і сотні грецизмів попливли в церковне життя й документи. And dozens and hundreds of Greeks floated into church life and documents.

Тісні контакти зі степом приносили тюркські слова. Close contacts with the steppe brought Turkic words.

За тісних контактів із Кримським ханством цей процес тільки посилиться. With close contacts with the Crimean Khanate, this process will only intensify.

Натомість великі міста набирались латини, Instead, large cities were recruited by Latins,

через появу єзуїтських колегіумів та інших навчальних закладів. due to the emergence of Jesuit colleges and other educational institutions.

В українській мові багато запозичень і з їдишу. In the Ukrainian language there are many borrowings from Yiddish.

До речі, цей обмін був двосторонній. By the way, this exchange was bilateral.

Ціла Європа вимовляє «боршт», бо в їдиші це слово читається саме так. The whole of Europe pronounces "borscht", because in Yiddish this word is read exactly like that.

Упродовж своєї історії українська запозичувала слова з різних мов. Throughout its history, Ukrainian has borrowed words from various languages.

Із польської, німецької, угорської, румунської. From Polish, German, Hungarian, and Romanian.

Так розвивається кожна мова! This is how every language develops!

І, поки українська позичала собі лексику в сусідів, And while the Ukrainian borrowed vocabulary from neighbors,

українські слова теж потрапляли в інші мови. Ukrainian words also found their way into other languages.

Найперше ми експортували екзотизми, First we exported exotics,

тобто слова, що передають суто українські реалії. that is, words that convey purely Ukrainian realities.

Але важить не тільки екзотика. But it's not just the exotic that weighs.

Суттєву роль відіграє і сусідство. The neighborhood also plays a significant role.

Українізми побутують у польській мові. Ukrainians live in the Polish language.

І в сусідній, хоч і не спорідненій, угорській. And in the neighboring, though not related, Hungarian.

У румунській ці впливи ще помітніші. In Romanian, these influences are even more noticeable.

Українізувалась і російська. Russian was also Ukrainianized.

Українська мова вдосконалювалася, ставала гнучкішою, точнішою, співучішою. The Ukrainian language improved, became more flexible, more accurate, more singing.

Мовою і простих людей, і непростих текстів. In the language of ordinary people and difficult texts.

Але такі тенденції подобалися не всім. But not everyone liked such trends.

На початку XVIII століття Україна була окупована Російською імперією. At the beginning of the XVIII century Ukraine was occupied by the Russian Empire.

Цар Петро І видав указ про заборону друкувати в Україні книжки церковнослов'янською мовою української редакції. Tsar Peter I issued a decree banning the publication in Ukraine of Church Slavonic books in Ukrainian.

[російською] Щоб не було жодної різниці та відмінності між мовами. [in Russian] So that there are no differences and differences between languages.

За 9 років Петро ІІ, а був і такий, наказав переписати з української на російську всі державні документи. For 9 years, Peter II, and there was one, ordered to rewrite from Ukrainian to Russian all government documents.

А 1763-го Катерина ІІ заборонила використовувати книжну українську мову в Києво-Могилянській академії. And in 1763 Catherine II forbade the use of the standard Ukrainian language at the Kyiv-Mohyla Academy.

Але українська мова жила й розвивалася. But the Ukrainian language lived and developed.

Наприкінці XVIII століття стара українська літературна мова, At the end of the XVIII century the old Ukrainian literary language,

останнім відомим представником якої був Григорій Сковорода, вийшла з ужитку. the last known representative of which was Hryhoriy Skovoroda, fell into disuse.

Та чимало її елементів усе ж перейшли у нову українську літературну мову, But many of its elements still passed into the new Ukrainian literary language,

що постала на народній основі. which arose on a national basis.

Перші твори цією мовою написав Котляревський. The first works in this language were written by Kotlyarevsky.

А найвідоміші — Шевченко. And the most famous - Shevchenko.

«Енеїда» вийшла в кінці XVIII століття в Петербурзі. "Aeneid" was published in the late XVIII century in St. Petersburg.

«Кобзар» там само через 42 роки. "Kobzar" is there in 42 years.

Обидві книжки стають бестселерами і дають переконливу відповідь на питання про те, Both books become bestsellers and provide a convincing answer to the question of whether

чи можна народною українською мовою не лише жартувати й купувати на базарі цибулю, Is it possible in the Ukrainian language not only to joke and buy onions at the market,

а й писати серйозні, епічні та навіть пророчі тексти. but also to write serious, epic and even prophetic texts.

Можна. You can.

До речі, прихід розмовної мови в мову літературну, By the way, the arrival of colloquial language in literary language,

а відтак і домінування її, – відбувався і в інших країнах. and hence its dominance - occurred in other countries.

На початку XIV століття Данте Аліг'єрі написав «Божественну комедію» розмовною мовою регіону Тоскана. In the early fourteenth century, Dante Alighieri wrote the Divine Comedy in the spoken language of the Tuscany region.

І цей діалект завдяки твору став основою літературної італійської. And this dialect, thanks to the work, became the basis of literary Italian.

А в Османській імперії, хоч і писали османською мовою, And in the Ottoman Empire, although they wrote in Ottoman,

та більшість послуговувалася так званою «грубою турецькою». and most used the so-called "rough Turkish".

Вона й лягла в основу сучасної турецької літературної мови. It formed the basis of the modern Turkish literary language.

Але що міцніше ставала на ноги українська мова, But the stronger the Ukrainian language got to its feet,

то жорстокіший тиск чинила на неї Російська імперія. then the Russian Empire put more severe pressure on it.

Тільки у другій половині XIX століття й на початку XX, Only in the second half of the XIX century and early XX,

вийшло майже 500 цензурних указів щодо української мови. almost 500 censorship decrees on the Ukrainian language were issued.

Найпомітніший з них – Валуєвський циркуляр. The most notable of these is the Valuev Circular.

Він забороняв друк книжок українською, бо, мовляв, He forbade the printing of books in Ukrainian because, they say,

[російською] «Ніякої малоросійської мови не було, немає і бути не може». [in Russian] "There was no Little Russian language, there is not and can not be."

А ще Емський указ, який забороняв використання мови у школі, церкві, газетах, And the Ems Decree, which prohibited the use of the language in schools, churches, and newspapers,

журналах, науці, офіційно-діловій сфері, в публічних виступах, у театрі. magazines, academia, official business, public speaking, and theater.

Чого тільки не забороняли — і хрещення українськими іменами, What was not banned - and the baptism of Ukrainian names,

і переклад російських книжок українською, і навіть український текст під нотами. and translations of Russian books into Ukrainian, and even Ukrainian text under the music.

Існував би тоді український YouTube, його б теж заборонили. If Ukrainian YouTube existed then, it would also be banned.

Але, на щастя, залишалися ще не підвладні Росії інші українські регіони. But, fortunately, other Ukrainian regions were not yet under Russian control.

Як-от Галичина, Закарпаття, Буковина, Пряшівщина. Such as Galicia, Transcarpathia, Bukovina, Presov.

Тож коли на «Великій Україні» ввели в дію Емський указ, So when the Ems decree came into force in Greater Ukraine,

українське книговидання перемістилося на Галичину. Ukrainian book publishing moved to Galicia.

Там були свої особливі слова, що тепер почали наповнювати літературну мову. There were their special words, which now began to fill the literary language.

Тож, на початок XX століття, мова Котляревського і Шевченка виявилася суттєво поповнена словами із західних теренів. Thus, at the beginning of the XX century, the language of Kotlyarevsky and Shevchenko was significantly supplemented by words from the West.

XX століття для української мови виявилося не менш бурхливим та драматичним. The twentieth century was no less turbulent and dramatic for the Ukrainian language.

Перша світова війна та революція 1917 року стали потужним поштовхом The First World War and the revolution of 1917 were a powerful impetus

для розвитку національно-визвольного руху на українських землях. for the development of the national liberation movement in the Ukrainian lands.

Створювалися українські органи влади, політичні партії, відроджувалася культура. Ukrainian authorities and political parties were being established, and culture was reviving.

В Українській Народній Республіці та Українській Державі гетьмана Скоропадського In the Ukrainian People's Republic and the Ukrainian State of Hetman Skoropadsky

українська стала мовою законодавства, адміністрації, війська, частково освіти. Ukrainian became the language of legislation, administration, the military, and partly education.

Масово відкривалися українські школи, видавництва, бібліотеки. Ukrainian schools, publishing houses, and libraries opened en masse.

Але сплеск українізації жорстоко перервали більшовики. But the surge of Ukrainization was brutally interrupted by the Bolsheviks.

У перші роки «совітів» влада ледве толерувала українську мову. In the first years of the "Soviets", the authorities barely tolerated the Ukrainian language.

Наприклад, за першого більшовицького захоплення Києва людей, For example, during the first Bolshevik capture of Kyiv by people

що говорили літературною українською, who spoke literary Ukrainian,

вважали ворогами й часом навіть розстрілювали. considered enemies and sometimes even shot.

Але вже за кілька років, як це не дивно, почалася українізація. But in a few years, not surprisingly, Ukrainization began.

Загалом по Радянському Союзу це звалось коренізацією. In the Soviet Union as a whole, this was called indigenization.

Владу на місцях мали наповнити корінні мешканці. The local authorities were to be filled by indigenous peoples.

В Україні цими мешканцями були переважно українськомовні селяни. In Ukraine, these residents were mostly Ukrainian-speaking peasants.

Тож міста стрімко українізувалися. Therefore, the cities rapidly became Ukrainianized.

У школах та вишах запроваджували українську мову. The Ukrainian language was introduced in schools and universities.

Більшість книжок, газет та журналів виходила українською. Most books, newspapers, and magazines were published in Ukrainian.

Українізувалися також театр і кіно. Theater and cinema were also Ukrainianized.

Ба більше! And more!

Українізація відбувалася і на тих землях, які не входили в УСРР, але етнічно були українськими Ukrainization also took place in those lands that were not part of the USSR, but were ethnically Ukrainian

Тож українською говорила і писала не тільки Кубань, але й Курщина, So not only Kuban but also Kurshchyna spoke and wrote in Ukrainian,

Воронежчина та навіть Зелений Клин на Далекому Сході. Voronezh and even the Green Wedge in the Far East.

Так, у ті роки нашу мову можна було почути навіть на узбережжі Японського моря. Yes, in those years our language could be heard even on the coast of the Sea of Japan.

Але найважливіше, що в цей час мова не тільки поширювалась. But the most important thing is that at that time the language was not only spreading.

Вона розвивалася. It was developing.

Унормовано та офіційно затверджено український правопис, Ukrainian spelling is standardized and officially approved,

що набув статусу обов'язкового. which has become mandatory.

Сьогодні ми знаємо цей правопис як «харківський», або «скрипниківку». Today, we know this spelling as "Kharkiv" or "skrypnykivka."

Розвивалася термінологія. Terminology developed.

Вийшли три томи «Російсько-українського словника» Three volumes of "Russian-Ukrainian Dictionary" published

за редакцією Агатангела Кримського та Сергія Єфремова edited by Agatangel Krymsky and Serhiy Yefremov

Словник давав багатющий матеріал із питомої української лексики! The dictionary provided rich material on specific Ukrainian vocabulary!

Але четвертий, завершальний том видати не встигли. But the fourth, final volume was not published.

На початку 1930 стало ясно: українізація була засобом, а не метою. In the early 1930s, it became clear that Ukrainization was a means, not an end.

Єдине, для чого більшовикам була потрібна коренізація, — це лояльність The only thing the Bolsheviks needed to be rooted in was loyalty

населення нових республік та зміцнення власних позицій. population of the new republics and strengthening their own positions.

1932 року цю політику стали згортати. In 1932, this policy began to be curtailed.

Почалися репресії. Repression began.

Тоді ув'язнили чимало мовознавців, письменників, драматургів, режисерів, науковців. Many linguists, writers, playwrights, directors, and scholars were imprisoned at the time.

«Їхня українізація — це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було…». "Their Ukrainization is a way to reveal all of us, Ukrainians, and then destroy them together, so that there is no spirit…".

Каже дядько Тарас, герой драми Миколи Куліша «Мина Мазайло». Says Uncle Taras, the protagonist of Mykola Kulish's drama Mina Mazailo.

Існуючі словники та правопис оголосили буржуазно-націоналістичними. Existing dictionaries and spelling were declared bourgeois-nationalist.

Почалося укладання нових словників, які «усували бар'єри між українською та російською мовами». The compilation of new dictionaries began, which "removed barriers between the Ukrainian and Russian languages."

Радянська влада стала втручатися у внутрішні механізми мови. Soviet authorities began to interfere in the internal mechanisms of language.

Були заборонені окремі слова, синтаксичні конструкції, граматичні форми. Certain words, syntactic constructions, and grammatical forms were banned.

Накидали натомість ті, що ближчі до російських, або й геть скальковані. Instead, they sketched those that were closer to the Russians, or even smaller.

І навіть літеру «ґ» з української абетки вилучили як «націоналістичну». And even the letter "g" was removed from the Ukrainian alphabet as "nationalist".

Майже всі заклади освіти були зросійщені. Almost all educational institutions were Russified.

Звісно, така політика викликала спротив. Of course, this policy provoked resistance.

Він проявлявся у різних формах – від поміркованих до радикальних. It manifested itself in various forms, from moderate to radical.

Ось лише кілька яскравих прикладів. Here are just a few examples.

Ще за Сталіна Максим Рильський у «Літературній газеті» писав: Back in Stalin's time, Maksym Rylsky wrote in the Literary Gazette:

«Система декретування, заборон і обмежень, система адміністрування "The system of decrees, prohibitions and restrictions, the system of administration

ніяк не може бути корисна для розвитку мовної культури». can in no way be useful for the development of language culture."

Борис Антоненко-Давидович у 1960 — 1970 поставив питання про повернення літери «ґ». In 1960-1970, Borys Antonenko-Davydovych raised the question of the return of the letter "g."

Іван Світличний критикував російсько-український словник 1978 року за зросійщення української. Ivan Svitlychnyi criticized the 1978 Russian-Ukrainian dictionary for Russifying Ukrainian.

А потім у концтаборі працював над словником синонімів. And then in the concentration camp he worked on a dictionary of synonyms.

Іван Дзюба 1965 року написав книжку «Інтернаціоналізм чи русифікація?» In 1965, Ivan Dziuba wrote the book Internationalism or Russification?

1978 року акт самоспалення на знак протесту проти русифікації вчинив Олекса Гірник. In 1978, Oleksa Hirnyk committed an act of self-immolation in protest against Russification.

Незалежність України, здобута в 1991 році, на жаль, не дорівнювала українізації. Unfortunately, Ukraine's independence in 1991 was not equal to Ukrainization.

Так, українська мова оголошена єдиною державною. Yes, the Ukrainian language has been declared the only state language.

Так, кількість шкіл з українською мовою навчання зростає. Yes, the number of schools with Ukrainian as the language of instruction is growing.

Кількість годин на її вивчення — теж. The number of hours to study it - too.

Так, вступні кампанії у вишах провадять державною мовою Thus, university admission campaigns are conducted in the state language

Іспит з української став обов'язковим. The Ukrainian exam has become mandatory.

Засновуються нові видавництва. New publishing houses are founded.

Виходять чудові оригінальні й перекладні книжки. We publish wonderful original and translated books.

Та, на жаль, по трьох століттях зросійщення діяла інерція. But unfortunately, after three centuries of Russification, inertia was at work.

З Росії безперешкодно постачають книжки. Books are freely supplied from Russia.

Через великий тираж вони дешевші за українські. Due to the large circulation, they are cheaper than Ukrainian ones.

У музиці — хоч і з'явилися цікаві виконавці, що співали українською, In music, though, there were some interesting performers who sang in Ukrainian,

більш престижною мовою шоу-бізнесу все одно була російська. Russian was still the more prestigious language of show business.

У пресі, на телебаченні, в кіно домінувала російська. The press, television, and movies were dominated by Russian.

Деякі зрушення були після Помаранчевої революції. There have been some changes since the Orange Revolution.

Наприклад, встановлено квоти на мовлення й музику українською в ефірі теле- і радіостанцій. For example, quotas have been set for broadcasting and music in Ukrainian on TV and radio stations.

Всі іноземні фільми мали дублюватись або субтитруватись українською. All foreign films were to be dubbed or subtitled in Ukrainian.

Попри страшилки російських дистриб'юторів, що це відштовхне глядачів, Despite the horrors of Russian distributors that it will repel viewers,

люди по всій країні і далі ходили в кінотеатри. people across the country continued to go to the cinemas.

Та з приходом проросійського президента Віктора Януковича попередні здобутки намагаються скасувати. But with the arrival of pro-Russian President Viktor Yanukovych, they are trying to undo previous achievements.

Зі скандалом прийнято так званий «Закон Колесніченка-Ківалова», The so-called Kolesnichenko-Kivalov Law was adopted with scandal.

який ще більше розширював поле для російської мови. which further expanded the field for the Russian language.

Люди не згодні. People disagree.

Починається «Мовний Майдан». "Language Maidan" begins.

Ми знаємо, чим закінчилось це президентство. We know how this presidency ended.

Після перемоги «Революції Гідності» почалася нова українізація. After the victory of the Revolution of Dignity, a new Ukrainization began.

Закон «Про освіту» посилив роль української мови на всіх рівнях навчання. The Law on Education strengthened the role of the Ukrainian language at all levels of education.

При цьому представники корінних народів і національних меншин At the same time, representatives of indigenous peoples and national minorities

мають право навчатись у школах і рідною для них мовою. have the right to study in schools and in their native language.

Засновано культурні інституції. Cultural institutions have been established.

Український культурний фонд, Український інститут книги, Український інститут. Ukrainian Cultural Foundation, Ukrainian Book Institute, Ukrainian Institute.

Виходять українські фільми українською мовою. Ukrainian films are released in Ukrainian.

Багато з них стають касовими. Many of them become cash registers.

2019 року нарешті прийнято закон, In 2019, the law was finally passed,

який розширює сферу вживання державної мови. which expands the scope of use of the state language.

Зокрема в обслуговуванні, освіті, телерадіомовленні. In particular in service, education, television and radio broadcasting.

Питаєте, чи змінилася в ці роки сама мова? You ask, has the language itself changed during these years?

Звісно! Of course!

Мова постійно змінюється. The language is constantly changing.

Найшвидше змінюється молодіжний сленг. Youth slang is changing the fastest.

20 років тому: «— Ти вкурив?» 20 years ago: "Did you smoke?"

«— Ти з мене виганяєшся?» "Are you kicking me out?"

Сьогодні: Today:

«— Ти мене тролиш? — Мені не зайшло.» "Are you trolling me?" "I didn't get it."

З'являються нові слова, щоб називати нові явища. New words appear to name new phenomena.

Так, чимало з них — англіцизми, як у більшості сучасних мов. Yes, many of them are English, as in most modern languages.

Багато англіцизмів успішно українізуються. Many Anglicisms are successfully being Ukrainized.

Втім, час від часу ми не лінуємось творити й нові питомі слова. However, from time to time we are not lazy to create new specific words.

Вертаються і старі забуті. The forgotten old ones are also returning.

І якщо фемінітиви в нас були й раніше, And if we had femininities before,

і у словнику Кримського та Єфремова їх пребагато, and in the dictionary of the Crimean and Ephraim there are too many of them,

то тепер вони ринули великою хвилею! now they rushed in a big wave!

Їх вживають і пишуть, і вони закріплені в новому правописі They are used and written, and they are enshrined in the new spelling

А ще, не забудьмо: українська мова — це і її діалекти. And let's not forget: the Ukrainian language is also its dialects.

Науковці поділяють українську мову на три наріччя. Scholars divide the Ukrainian language into three dialects.

Північне, або поліське, південно-західне та південно-східне. Northern, or Polissya, southwestern, and southeastern.

У трьох наріччях — 15 говорів. In three dialects - 15 speeches.

У межах говорів — безліч говірок. Within speeches - many speeches.

Бо кожне село має свою говірку, а кожне місто — своє койне. Because every village has its own dialect, and every city has its own horse.

Ну а кожна людина має власний ідіолект. Well, everyone has their own idiolect.

А ще ж є діаспора, бо «нашого цвіту – по всьому світу». And there is the diaspora, because "our color - around the world."

Українці у різні роки та віки везли з собою в еміграцію українську мову, Ukrainians in different years and ages took the Ukrainian language with them into exile,

характерну для їхнього часу. characteristic of their time.

Там вона законсервувалась. It was preserved there.

Хоча трохи набралася й нових запозичень. Allerdings hat sie auch einige neue Kredite aufgenommen. Although a little new borrowings.

А тут, в Україні, мова змінилася в інший бік. And here in Ukraine, the language has changed in the other direction.

Радянізація, русифікація, просто нові реалії, просто слова з інших діалектів. Sovietization, Russification, just new realities, just words from other dialects.

Тому нам здається, що діаспора говорить кумедно. Therefore, it seems to us that the diaspora is funny.

А діаспорі здається, що ми всуціль русифіковані. And it seems to the diaspora that we are completely Russified.

А ще ж є суржик! And there is surzhik!

«Кровозмісне дитя двомовності», який, "Bloodless Child of Bilingualism", which,

з одного боку, лишається мовою неосвічених верств. On the one hand, it remains the language of the uneducated.

А з іншого — освічені використовують його задля гри. On the other hand, educated people use it for games.

Часом люди слова — письменники, редактори, перекладачі — суржиком створюють «коло довіри», Sometimes people of the word - writers, editors, translators - create a "circle of trust" with surzhik.

атмосферу домашності й затишку. an atmosphere of homeliness and comfort.

Сьогодні дедалі більше громадян обирають українську. Today, more and more citizens are choosing Ukrainian.

Хай навіть не як мову своїх батьків і дідів, Even if not as the language of their fathers and grandfathers,

бо родинні ситуації могли бути різні. because family situations could be different.

А як мову своїх дітей. And as the language of your children.

Бо Україна, що розмовляє українською, — це Україна, захищена своєю єдністю. Because a Ukraine that speaks Ukrainian is a Ukraine that is protected by its unity.