×

Ми використовуємо файли cookie, щоб зробити LingQ кращим. Відвідавши сайт, Ви погоджуєтесь з нашими правилами обробки файлів «cookie».

image

Тiнi забутих предкiв, Тіні забутих предків (2/3)

Тіні забутих предків (2/3)

Яка ж тота полонинка повесні весела, як овечки у ню ідуть із кожного села!.. Високий ватаг, наче дух полонини, обходить з вогнем стоїще.

Обличчя в нього поважне, як у жерця, ноги ступають твердо й широко, а дим з головешки фурка за ним крилатим змієм. На воротях стоїща, куди мають переходити вівці, ватаг кида вогонь, а сам наслухав. Він чує хід полонинський не тільки вухом. Він серцем чує, як з глибоких долин, де киплять ріки та рвуть береги, з тихих осель і царинок котиться вгору, на поклик весни, жива хвиля худібки і під ногами її радо зітхає земля. Він чує далеке дихання отари, ричання корів і ледве вловимий голос пісень. А коли врешті показалися люди і підняли угору довгі трембіти, позолочені сонцем, щоб привітать полонину серед синіх верхів, коли заблеяли вівці і шумливим потоком залляли всі загороди, ватаг впав на коліна та підняв руки до неба. За ним схилились до молитви вівчарі й люди, що пригнали маржину. Вони прохали у бога, щоб вівця мала гаряче серце, як гарячий вогонь, який переступала, щоб господь милосердний заступив християнську худібку на росах, на водах, на всіх переходах од всякого лиха, звіра й припадку. Як допоміг бог зібрати худібку докупи, щоб так допоміг усю людям віддати... Ласкаво слухало небо простосердечну молитву, добродушно хмурився Бескид, а вітер, пролітаючи далі, старанно вичісував трави на полонині, як мати дитячу головку... x x x Полонинко, верховинко, чим-есь так згорділа, чи не тими овечками, що-сь тільки уздріла? -- Гісь! Гісь! -- підганяє ззаду вівчар. Вівці ліниво згинають коліна, тремтять на тонких ніжках і трусять вовну.-- Гісь! Гісь!..-- Голі морди, з старечим виразом зануди, одкривають слиняві губи, щоб поскаржитись бозна-кому: "Бе-е... ме-е..." Два вівчарі ведуть перед. Червоні гачі мірно розтинають повітря, од руху киває на ході за кресанею квітка,-- Бир-бир!..-- Вівчарки нюхають вітер і одним оком скоса поглядають на вівці, чи все в порядку. Треться вовна об вовну, біла об чорну, хвилюють пухнаті хребти, як дрібні в озері хвилі, і драгліє отара.-- Птруа... птруа!..-- Горляний поклик все навертає крайніх в отару, тримає повідь у берегах. Гори голубіють навколо, як море, вітер громадить на небі хмари. Тремтять кучеряві овечі хвости, а голови всі нахилились, і білі плескаті зуби вигризають у корінь солодку бриндушу, храбуст або рожевий горішок.-- Бир! Бир!..-- Стелить отарі під ноги полонина свій килим, а вона накриває її рухомим рябим кожухом. Хрум-хрусь... Бе-е... ме-е!.. Хрусь-хрусь... Тіні од хмар бродять по ближчих горбах, пересувають їх з місця на місце. Ходять, здається, гори, як вали в морі, і тільки далекі непорушно голубіють на місці. Сонце залляло овечу вовну, розклавшись веселкою в ній, запалило трави зеленим вогнем, за вівчарями ідуть довгі їх тіні.-- Птруа... Птруа!..-Хрум-хрусь... хрусь-хрусь... Нечутно ступають пастухи в постолах, котиться м'яко вовниста хвиля по полонині, а вітер почина грати на далекім воринні. Дз-з..-- тонко співає він в одколоту скалку, докучно бринить, як муха. Дз-з...-- обзивається грубо друге вориння, наводячи сум. Хмари все прибувають. Вони вже закрили півнеба, гасне далекий Бескид, і чорніє, і похмурніє в тінях, немов удівець, а полонина ще молодіє. І питається вітер тонко в воринні: "Чому ти ся бай не жениш, високий Бескиде?" -"Бо зелена полонинка за мене не піде",-- сумно зітхає Бескид. Блакитне небо замазалось сірим, море гір потемніло, полонина погасла, і отара овець повзе по ній, як сірий лишай. Холодний вітер розправля крила і б'є ними у груди попід кептар. Так трудно дихать, що хочеться обернутись до нього спиною. Хай б'є... Тонко заводить вориння, як муха в тенетах, скиглить біль нестерпучий, плаче самотній сум... Дз-з... дзи-и... Невгавуче, безперестанку. Висотує жили і крає ножем по серці. Хтів би не слухать, але не можна, хтів би втекти -- та де? Гісь-гісь!.. А ти куди?.. Шляг би ті трафив! Бир-бир!.. Мурко!.. Але Мурко вже навертає. Обганяє вівцю, вітер настовбурчив на ньому шерсть, а він зловив вже зубами за карк вівцю і кинув в отару. Дз-з-и и... Дз-зі-і-і... Так зуби болять одноманітним і нестерпучим болем. Зціпив би зуби й замовк. Боли. Дзичи, пек ті та цур! Що воно плаче? Відай, се "той", бодай скаменів!.. Отак, здається, впав би на землю, безсилий, затулив вуха руками та би заплакав... Бо вже не годен... Дз-з-и-и... Дзі-у-у!.. Йой!.. Іван виймає флояру і дме у неї що має сили, але "той", навіжений, сильніший за нього. Летить од Чорногори, як розгнузданий кінь, б'є копитами трави і розмечує гривою згуки флояри. А Чорногора, мов відьма, блима за ним більмом -- сніговим полем з-під чорних розпатланих кіс і лякає. Дз-и-и... Дзі-у-у!.. Закотилися вівці в долинку, і тут тихіше. На сірому небі показалось блакитне озерце. Остра полонинська трава сильніше запахла. Озерце в небі виступа з берегів і вже широко розлило води. Заголубіли знову верхи, а всі долини налились золотом сонця. Іван дивиться вниз. Там десь, між горами, де люди, по зеленій отаві походжають білі ноги Марічки. її очі звернені десь на полонину. Чи співає свої співанки? А може, справді порозсівала по горах, вони зійшли квітками, а Марічка замовкла? Ой як будуть вівчарики Білі вівці пасти, Будуть мої співаночки За кресаню класти...- згадується йому милий дівочий голос, і він зриває квітку та закосичує нею кресаню. Птруа... птруа... Сонце пече. Робиться душно. Котяться вівці, пирхають на бігу, кривлять старечі губи, щоб краще стяти зубами солодкий храбуст, та лишають по собі свіжі бабельки. Хрусь-хрусь... хрум-хрум... Треться вовна об вовну, біла об чорну, хвилюють хребти, як в озері хвильки... Бе-е... ме-е... а собаки усе тримають отару у берегах. Потомились вівчарки. Лягають і носять боками в траві. На довгий червоний язик, що звиса між іклами, сідають мухи. -- Бир-бир! -- сердито гукає Іван, і вже собаки при вівцях. Далеко, на полонині, під густим лісом, пасуться корови. Бовгар(19) сперся в задумі на довгу трембіту. Так поволі тягнеться час. Гірське повітря прополоскало груди, хочеться їсти. І як самотньо! Стоїш тут маленький, як бадилина у полі. Під ногами зелений острів, що його обливають блакитні води далеких гір. А там, по суворих диких верхах, десь у безводах, в безслихах, гніздиться всяка мара, ворожа сила, з якою тяжко боротись. Лиш одно -- сокотися... Гісь-гісь! Трусяться вівці зеленим полем, м'яко ступають по траві постоли... Тиша така, що чутно, як кров тече в жилах... Сон налягає. Кладе м'якеньку лапу на очі і на лице і шепче до вуха: спи... Вівці тануть перед очима... от вже з овець стали ягнята, а от нічого нема. Поплили трави, як зелена вода. Приходить Марічка. Ой не обдуриш, небого, ой ні... Іван знає, що то лісна, а не Марічка, що то вона надить його. Щось тягне його за нею! Не хоче, а вже пливе, як пливуть трави зеленим потоком... І раптом дике передсмертне ревіння корови викидав його зі сну. Що? Де? Бонгар як стояв, опершись трембітою в землю, так і застиг. Рудий бугай вдарив ногами в землю, зігнув воласту шию і підняв хвіст. Він вже мчить на той крик, високо скаче і рве ногами траву. Ріже ногами повітря. Бовгар стрепенувся і поспішав за ним до лісу. Бахнув у лісі стріл. Бах-бах-бах...-- загриміли з рушниць верхи. Бах-бах-бах...-- озвались дальші, і все німів. Тиша. "Певно, "вуйко" зарізав корову",-- дума Іван і пильніше оглядає свою отару. -- Птруа-птруа...-- Сонце наче заснуло, вітер затих і перенісся з землі на небо. Він вже громадить там хмари, таке саме збурене море верхів, яке бачив круг полонини. В безконечних просторах загинув час, і не знати, чи день стоїть, чи минає... Раптом до вуха долітав давно жданий поклик трембіти. Він приносить од стаї запах кулеші та диму і довгим мелодійним тремтінням оповідав, що кошари чекають на вівці... -- Гісь-гісь...-- Мечуться пси, блеють овечки і ллються перистим потоком в долину, трясучи вим'ям, обважнілим од молока... x x x Вже третю добу сів на полонині дрібний мачкатий дощик. Закурились верхи, закуталось небо, і в сірій мряці пропали гори. Вівці ледве ходили, важкі, повні водою, як губка; одежа на вівчарях стала холодна й цупка. Тільки й спочинку було, що під дашком у струнці(20) під час доїння. Іван сидить, опершись плечима в дошку, а ногами стискає дійницю. Біля нього -- чорний пелехатий козар(21), що за кожним словом клене, а там ще вівчарі. Нетерплячі дроб'єта, яким прибува молоко, пруться з загороди у струнку, щоб їх швидше здоїли. Але ж бо почекайте, сараки, бо так не йде... Лиш по одній... -- Рист! -- сердито кидає ззаду гонінник в овечий лемент та хльоска мокрим прутом.-- Рист! Рист!..-- підбадьорюють вівчарі та одхиляють коліна од дірки, кудою скаче у струнку вівця.-- А! Бодай бис...-- клене козар і не кінчає: ану скажеш в таку годину! Навиклим рухом Іван хапа вівцю за хребет і тягне до себе задом понад широку дійницю. Покірно стоїть вівця, невигідно розчепіривши ноги, гака дурна, і слуха, як дзюрить з неї молоко у дійницю.-- Рист! -- хльоска ззаду гонінник.-- Рист! Рист! -- покликують і собі вівчарі. Здоєні вівці, немов стуманілі, падають в загороді на камінь, кладуть голову на лапки і кривлять голі старечі губи.-- Рист! Рист!..-- Іванові руки безперестанку мнуть тепле овече вим'я, одтягають дійки, а по руках в нього тече молоко, що пахне лоєм і підіймає з дійниці масну солодку пару. -- Рист! Рист! -- Вскакують вівці як очманілі, розчепірюють над дійницями ноги, і десять вівчарських рук мнуть тепле вим'я. Жалібно плаче мокра отара по сей і той бік струнки, падають в загороду знесилені вівці, а густе молоко дзвінко дзюрить в дійницю та затікає теплим струмочком аж за рукав.-- Рист! Рист!.. Козар сміється очима до своїх кіз. Вони не те, що овечки, в них гостре серце. Не падають трупом, як плохі вівці, а твердо стоять на тоненьких ногах. Цікаво підняли ріжки і дивляться в мряку, наче крізь неї щось бачать, і так бадьоро трясуться у них тоненькі борідки... x x x Опустіли кошари. Тиша і пустка. Може, там десь в глибоких долинах, звідки гори починають рости, і лунають сміх людський та голоси, але у се віриться мало. Тут, в полониш, де небо накриває безлюдні простори, що живуть в самотині тільки для себе, вікує тиша. Лиш в стаї тріщить невгасимий погонь і все висилає синій дим свій на мандри. Здоєне молоко важко спочиває в дерев'яній посуді, над ним схилився ватаг. Він вже його заправив. З подри(22), де сохнуть великі круглі боханці будзу, повіває на ватага вітер, але не може прогнати зі стаї запаху вугля, сиру і овечої вовни. Бо тим самим пахне і ватаг. Нові бербениці й барильця німують в кутку, хоч тільки запукай до них -- і обізветься голос, що там жиє. Холодна жентиця(23) світить з коновки зеленим оком. Ватаг сидить серед свого начиння, як батько серед дітей. Все воно -- чорні лавки і стіни, ватра і дим, будз, бербериці й жентиця,-- все воно близьке і рідне, на всьому спочила його тепла рука. Молоко вже гусне, але ще йому не пора. Тоді ватаг вийма з-за череса цілий жмуток дерев'яних колодок і починав читати. Там закарбовано все, в тій дерев'яній книзі, хто скільки має овець і що кому належить. Турбота зсува йому брови, а він уперто чита: "Мосійчук має штирнадцять дроб'ет, а му належит..." За стінкою стаї спузар виводить: Питається у баранця Круторіжка вівця: Ци ти вробиш, баранчику, Зеленого сінця? - Розспівався! -- сердиться ватаг і наново перелічує карби. Не знаєш ти, круторіжко, Яка буде зима, Ци ти вийдеш, ци не вийдеш З полонинки жива, -- докінчує спузар у сінях і входить в стаю. Закопчений, чорний, згинається над вогнем, і білі зуби блищать у нього. Вогонь потріскує стиха. Молоко в путині жовкне і гусне. Ватаг схилився над ним скуплений, навіть суворий. Розщібає поволі рукава і по сам лікоть занурює в нього свої голі, зарослі волоссям руки. І так застигає над молоком... Тепер має бути тихо у стаї, двері замкнені, і навіть спузар не сміє кинуть оком на молоко, поки там твориться щось, поки ватаг чаклує. Все наче застигло в німому чеканні, бербениці затаїли у собі голос, притаїлись будзи на полицях, поснули сном чорним стіни і лави, вогонь ледве диха, і навіть дим соромливо тікає в вікно. Тільки по легкому рухові жил на ватагових руках помітно, що насподі в посуді одбувається щось. Руки оживають потроху, то підіймаються вище, то опускаються нижче, закруглюють лікті, щось плещуть, бгають та гладять там всередині, і раптом з дна посуди, з-під молока, підіймається кругле сирове тіло, що якимсь чудом родилось. Воно росте, обертає плескаті боки, купається в білій купелі, само біле і ніжне, і коли ватаг його виймає, зелені родові води дзвінко стікають в посуду... Ватаг легко зітхнув. Тепер і спузар може вже глянуть. Славний родився будз, ватагові на втіху і на пожиток людям... Одчиняються двері нарозтіж, вітер дме з подри, ватра з радості лиже чорний котел, в якому сироватка Єуля коломийки, і серед диму й вогню блищать в спузаря зуби... А коли сонце заходить, ватаг виносить зі стаї трембіту і трубить побідно на всі пустинні гори, що день скінчився миром, що будз йому вдався, кулеша готова і струнки чекають на нове молоко... x x x За своє літування у полонині зазнав Іван немало пригод. Раз він побачив дивну картину. Мав уже гнати вівці до стаї, коли ненароком озирнувся на близький верх. Мряка знизилась і укутала ліс, а він став легкий і сивий, як привид. Тільки полянка зеленіла під ним та чорніла одинока смерека. І ось та смерека закурилась і почала рости. Росте та й росте -- і ось виступив з неї якийсь чоловік. Став на полянці, білий, високий, і гукнув назад себе у ліс. І зараз вийшли з лісу олені, один за другим, а що вийде новий, то роги у нього все кращі та веселіші. Гуртом вибігли серни, потремтіли на тоненьких ногах та й почали щипати траву. А що розсиплються серни, то ведмідь їх заверне, отак як вівці вівчарка. А той білий пасе -- ще й погейкує на худібку. Тут раптом звівся вітер, а то стадо як пирсне, так і пропало. Отак як би хукнув на скло, воно за пітніє, а потому щезне усе, наче нічого не було. Він показував іншим, але ті дивувалися: "Де? Сама лиш мряка". За два тижні "великий" -- так вівчарі пошепки називали ведмедя -- зарізав ще п'ять корів. Часто негура(24) заставала вівці у полонині. У густій мряці, білій, як молоко, все пропадало: небо, гори, ліси, пастухи.-- Г-ей! -- кликав Іван перед себе.-- Г-ей! -- відзивалось глухо на його поклик, як з-під води, а звідки, де був той, що кричав,-- невідомо. Вівці сивим туманом котились попід ногами, а далі пропадали й вони. Іван йшов безпомічний, простягти руки перед собою, наче боявся на щось наткнутись, і кликав: -- Гей!..-- Де ти? -- обзивалось вже ззаду -- і Іван мусив ставати. Стояв безпорадний, згублений у липкому тумані, і коли прикладав до уст трембіту, щоб обізватись, другий кінець трембіти розпливався у мряці, а здушений голос її, тут же на місці, падав йому під ноги. Так вони розгубили кілька овечок. "Вуйко" роздер ще дві корови, але то було востаннє: добирався вночі до стаї та й настромився на кіл. Тепер його шкура сушиться на кілках і на неї брешуть собаки. Часом била на полонині плова. Святий Ілля воювавсь з тими -- цур їм та пек! Так блискав мечем і так гримав з рушниці -- свят єси господи! -- що лупилося небо та западало на гори, а щойно лусне, то щось чорне за кожним разом зів'єся туди-сюди -- та й шусть під камінь... Він, щез би, глумиться богові, підставляє, свою гузицю, а вівчареві біда: страху набереться, ще й змокне до нитки... У петрівку упали зими -- і то такі тяжкії, що три дні не сходив сніг. Тоді розчахнулось багато овечок... Зрідка приходили люди з долини, їх обступали, питаючись навперейми: -- Що чути селом? І, як ті діти, слухали прості оповідання про те, скільки люди вробили сіна, що буришки(25) нема, кукурудзи ріденькі, а Мочарникова Ілена померла. Потому всі разом пили за здоров'я маржинки, гості набирали у бербениці бриндзи та в мирності знову спускались в долини. Вечорами біля стаї палали вогні. Вівчарі скидали з себе одежу та трусили над ними воші або, зібравшись докупи, зголоднілі за літо без "челядини", вели безконечні масні розмови. Їх регіт покривав навіть сонні зітхання худоби. Іван, перше ніж облягатись, кликав до себе Миколу, завжди співучого і говіркого. -- Мико!.. Ходи д'мені, браччіку!.. -- Почекай, браччіку Йва, я зараз! -- гукав од стаї спузар, і вже звідти долітала до Івана його співанка: Чорногора хліб не родить, Не родить пшеницю, Викохує вівчариків, Сирок і жентицю... Микола був сиротою і виріс у полонині. "Плекали мя вівці",-- говорив він про себе, пригладжуючи непокірні кучерики. Упоравшись, лягав спузар біля Івана, весь чорний, пересичений димом, й блищав молодими зубами при вогні ватри. Іван присувався ближче до нього, ловив Миколу за шию й прохав: -- Оповіж, браччіку, казку якус, ти їх багато знаєш... З чорного неба капали зорі, й пливла по ньому білим шумом небесна ріка. В долинах дрімали гори. -- Відай, ростут,-- кидав наче до себе Іван. -- Хто? -- Гори. -- Перше росли, тепер перестали... Микола мовкне, але потім додає стиха: -- З первовіку не було гір, лише вода... Така вода, гейби море без берегів. Та й бог ходив водою. Але раз він уздрів, що на воді крутиться шум. "Хто ти є?" -- запитав. А воно каже: "Не знаю. Живий сме, а ходити не можу". А то був арідник. Бог про него не знав, бо він був, як бог, з первовіку. Дав бог йому руки та й ноги, і ходять вже разом оба побратими. От вкучилось їм все по воді ходити, схотів бог землю зробити, а як дістати з дна моря глини -- не знає, бо бог все знав на світі, лише нічого не вмів зробити. А арідник мав силу до всього -- та й каже: "Я бих туди пронир".-- "Пронри". От він пірнув на дно, згріб в жменю глини, а решту сховав до рота для себе. Узяв бог глину, розсіяв. "Більше нема?" -- (.Нема". Поблагословив бог ту землю, та й почала вона рости. А та, що в роті у сотони, росте й собі. Росте та й росте, вже й рота розперла, не можна йому дихати вже, очі на лоба лізуть. "Плюй!" -- радить бог. Зачав він плювати, та й де лиш плюне, там виростають гори, одна вище за другу, до самого неба доходять. Вони б і небо пробили, коли б бог не закляв. Відтоді перестали гори рости... Дивно Іванові, що такі красні гори, такі веселі, а сотворив їх злий. -- Кажи, браччіку, далі,-- просить Іван, а Микола знов починав: -- Арідник був здатний до всього, що надумав -- зробив. А бог, як що хотів мати, мусив вимудровувати в нього або украсти. Поробив арідник вівці, зробив си скрипку і грав, а вівці пасуться. Побачив бог та й вкрав тото в него, і вже обоє пастушат. Що є на світі -- мудрощі, штудерація всяка,-- то все від нього, від сотони. Де що лиш в -- віз, кінь, музика, млин або хата,-- все вигадав він... А бог лиш крав та давав людям. Таке-то... Раз арідник змерз та й, щоб загрітись, вигадав ватру. Прийшов бог до ватри і дивиться на вогонь. А той вже знав, чого він. "Все ти, каже, у мене покрав, а сього не дам". Але дивиться арідник, а бог кладе вже ватру. Так йому стало досадно, що він озьмив та й плюнув у божу ватру. А з тої слини і знявся над вогнем дим. Перше ватра була без диму, чиста, а відтоді курить... Довго Микола оповідає, а коли ненароком згадає чорта, Іван хрестить груди під кептарем. Микола ж тоді плює, аби нечистий не мав над ним сили... x x x Занедужав Микола -- і Іван замість нього пильнує ватри. Проти вогню, на лаві, спить ватаг, а там, в кутку, де неспокійно хвилюють тіні од бербениць, постогнує хорий. В чорнім котлі кипить вода, дим збивається вгорі, під дах, і вилітає крізь Єонти. Часом нечистий дихне у діру, і тоді дим з силою буха та гризе очі, але то добре, бо не можна заснути. А сон налягає. Щоб одігнати його, Іван встромлює очі в живий вогонь. Він мусить сокотити вогонь, сю полонинську душу, бо хто знає, що б сталось, якби не вберіг! Весела грань сміється до Івана з-під важкого накладу і раптом чезне. Перед очима пливуть вже зелені плями, розпливаються у царинки, у смерековий ліс. По царинці ступають білі ноги Марічки. Вона кида в поліг граблі і простягає до нього руки. І у ту мить, коли Іван ось-ось мав почути м'яке тіло Марічки на своїх грудях, з лісу виходить з риком ведмідь, а білі вівці мечуться вбік і одділяють його од Марічки. "Ху, пек ті та цур!.. Невже заснув?" Жар з ватри кліпає оком, ватаг хропе, а під чорним покривалом рухливих тіней стогне Микола. Чи не пора варити кулешу на сніданок для вівчарів? Іван виходить з стаї. Тиша і холод обіймають його. Десь в загородах диха худібка, збились вовною вівці, слабо блищать біля застайок ватри. Вівчарки обступили Івана, витягують залежане тіло, гребуться і труться до ніг. Чорні гори залляли долини, як велетенська отара. Вони вікують у такій тиші, що чують навіть дихання худоби. А над ними розстелилося небо, ся полонина небесна, де випасаються зорі, як білі овечки. Чи ще щось є в світі, опріч сих двох полонин? Одна послалась долом, друга горою, а між ними, як дрібна цятка, чорніє пастух. А може, нема нічого. Може, ніч затопила вже гори, може. зсунулись гори, роздушили усе живуще і лиш одно Іванове серце глухо калата під кептарем у безконечних мертвих просторах? Самота, як біль зубів, почина ссать йому серце. Щось велике, вороже душить його, ся затверділа тиша, байдужний спокій, сей сон небуття. Нетерплячка стука йому до голови, за горло хапає неспокій--і, стрепенувшись раптом, він з криком, улюлюканням й зойком кида собою у полонину, щоб серед Євалту вівчарок дико ревучим клубком зламати тишу, розбити ніч на скалки, як камінь шибку. Ов-ов-во!..-- одзиваються збуджені гори... Га-га-га...-- повторяють в тривозі далекі верхи, і знову зімкнулась розбита тиша. Вівчарки вертають назад, скалять до Івана зуби та махають хвостами. Але зробилось іще сумніше. Схотілось сонця, веселого шуму ріки, теплого хатнього духу, розмови. Жаль вхопив серце, солодка туга. Згадки почали його заливати та хвилюватись перед очима. І раптом почув він тихе: "Іва-а!" Хтось його кликав. О! Знову: "Іва-а!.. " Марічка? Де вона взялась? Прийшла на полонину? Вночі? Заблудилась і кличе? Чи, може, йому причулось? Ні, вона тут. Серце калата в Іванових грудях, але він вагається ще. Куди іти? І знову, утретє, долітає до нього звідкись: "Іва-а!.." Марічка... вона... напевно... Він біжить навпростець, без стежки, туди, звідки чув голос, але стрічає лиш прірву, кудою не можна ні збігти, ані дістатись на полонину. Стоїть й заглядає у чорну безодню. Тоді йому робиться ясно: се його кличе лісна. І, хрестячи груди та озираючись лячно, він повертає до стаї. Пора варити кулешу. В киплячий казан він сипле муку, крає її навхрест, і скоро запашна пара мішається з запахом диму. Ватаг потягається вже... почина дніти. Але хто його кликав? А може, то була таки Марічка? Його тягне подивитися ще, коли стало видніше. Йде в полонину. Холодні роси сідають йому на постоли, небо зачервонілось, і зблідли зорі. Іван виходить на верх -- і раптом холоне. Де він? Що з ним? Куди ділися гори? Води обляли кругом полонину, потопили верхи, і полонина пливе самотою в безкрайому морі. Од Чорногори подихнув вітер, повні води хвилюються стиха, чутно, як невидиме ще сонце росте в глибині, а ось виткнувся з моря весь сивий верх, з якого стікає вода. Сильніше подиха холод, зростають вали на морі, і верхи, один за другим, пробиваються з білої піни. Світ наче наново родився. Води постікали з верхів і ходять вже під ногами, сонце простелило на небі свою корону і ось-ось покаже лице, а з стаї несеться сумний голос трембіти і будить зі сну полонину. x x x Так літував Іван у полонині, аж поки вона не спустіла. Стекла маржинка назад в долини, розібрана хазяями, одтрембітали своє трембіти, лежать здоптані трави, а вітер осінній заводить над ними, як над мерцем. Лишились тільки ватаг зі спузарем. Вони мусять чекати, аж згасне вогонь, той вогонь полонинський, що сам народився, неначе бог, сам має й заснути. А коли і їх вже не стало, на засмучену полонину приволіклась мара та й нипа по стаї й по загородах, чи не лишилось чого для неї. x x x Надаремне Іван поспішав з полонини: він не застав Марічки живою. За день перед сим, коли брела Черемош, взяла її вода. Несподівано заскочила повінь, люті габи(26) збили Марічку з ніг, кинули потім на гоц(27) і понесли поміж скелі в долину. Марічку несла ріка, а люди дивились, як крутять нею габи, чули крики й благання і не могли врятувати. Іван не вірив. Се, певно, штуки Гутенюків. Дізнались про їхнє кохання й сховали Марічку. А коли зо всіх боків чув лиш те саме, рішив шукати тіла. Мусило ж прибитись десь до кашіци(28), десь люди мали його спіймати. Пішов вздовж річки, повний пекучого гніву і злоби до її вічного шуму, до киплячої люті. В одному селі знайшов-таки тіло. Його вже витягли на зарінок, але він не пізнав в ньому Марічки. Се не Марічка була, а якийсь мокрий лантух, синя кривава маса, стерта річним камінням, як у млині... Великий жаль вхопив Івана за серце. Зразу його тягло скочити з скелі у крутіж: "На, жери і мене!" Але потому щемлячий тусок погнав його в гори, далі од річки. Затуляв вуха, щоб не чути зрадливого шуму, що прийняв в себе останнє дихання його Марічки. Блукав по лісі, поміж камінням, в заломах, як ведмідь, що зализує рани, і навіть голод не міг прогнати його в село. Знаходив ожини, гогози, пив воду з потоків і тим живився. Потому щез. Люди гадали, що він загинув з великого жалю, а дівчата склали співанки про їхнє кохання та смерть, які розійшлися по горах. Шість літ не було чутки про нього, на сьомий раптом з'явився. Худий, зчорнілий, багато старший од своїх літ, але спокійний. Оповідав, що пастушив на угорському боці. Ще з рік так походив, а відтак оженився. Треба ж було Єаздувати. Коли замовкли стріли пістолів і одспівали весілля, а жінка пригнала до загороди вівці й корови, Іван був задоволений навіть. Його Палагна була з багацького роду, фудульна, здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю. Правда, вона любила пишне лудіння, і немало десь піде грошей на шовкові хустки та дорогі згарди, але то байка! Поглядаючи на овечки, що блеяли в загородах, на свій писаний ботей (стадо), на корови, що дзвонили та рули по випасах в лісі,-- він не журився. Тепер він мав коло чого ходити. Не був жадний багатства -- не па те гуцул жиє на світі,-- саме плекання маржинки сповняло радістю серце. Як дитина для мами -- та кою була для нього худібка. Весь час, всі думки займала турбота про сіно, про вигоди маржинці, щоб не заслабла, щоб хто не зурочив, щоб вівці щасливо котились, а корови уположались. Скрізь, од усього була небезпека, і треба було добре глядіти маржину од гадини, звіра і од відьом, які всякими способами потягали манну з коров та потинали худібку. Треба було багато знати, підкурювать, ворожити, збирати помічне зілля і замовляти. Палагна йому помагала. З неї була добра Єаздиня, і свої вічні турботи він ділив з нею. -- Ну і сусіди дав нам пан-біг! -- жалілась вона чоловікові.-- Війшла даві в притулу Хима, глянула на ягнєта та як сплесне в долоні: "їй! Які вони файні!" На, маєш, гадаю собі. Не встигла та за поріг, а двоє ягнєт закрутилось на місці -- та й вже по них... Ігій на тебе, відьмо... -- А я йду сночі,-- оповідав Іван,-- повз її хату та й дивлюся -- кочеється шос кругле, гейби капшук. Та й світиться так, наче зірниця. Став я й дивлюся, а воно по царинці, через вориннє та й просто в Химині двері... Абих так здоров був!.. Якби був догадався та зняв свої гачі, може б, ними відьму імив, а так пропало... З другого боку, на найближчім горбі, сусідив Юра. Про нього люди казали, що він богує. Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар. В своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров'я маржини й людини, його боялись, але потребували усі. Траплялось, що і Іван звертався до нього, але за кожним разом, стрічаючи погляд чорних пекучих очей моль-фара, спльовував непомітно: "Сіль тобі в оці!.. " Проте найгірше докучала їм Хима. Стара улеслива баба, завжди така привітна, вона вечорами перекидалась в білого пса та нипала по загородах сусідських. Не раз Іван метав сокирою в неї, жбурляв вилами та проганяв. Ряба корова на очах худла і все менше та менше давала подою. Палагна знала, чия то справа. Вона підглядала, говорила примівки, по кілька разів на вечір бігала до коров, вставала навіть вночі. Раз наробила такого крику, що Іван біг в загороду як навіжений і мусив одганяти од порога велику жабу, що намагалась перелізти у хлів. Але жаба раптом десь щезла, а з-за вориння скрипів вже голосок Химин: -- Добрий вам вечір, сусідоньки красні... хе-хе... Безвстидна! Чого вона тільки не виробляла, ота родима відьма! Перекидалась у полотно, що біліло смерком попід лісом, повзла вужем або котилась горбами прозорим клубком. Спивала, нарешті, місяць, щоб було темно, як йде до чужої худоби. Не один присягався, що бачив, як вона терницю доїть: заб'є у неї чотири кілки, неначе дійки,-- і надоїть повну дійницю. Скільки клопоту було в Івава! Він не мав навіть коли спам'ятатись. Ґаздівство потребувало вічної праці, життя маржини так тісно в'язалось з його власним життям, що витісняло всякі інші думки. Але часами, несподівано зовсім, коли він зводив очі на зелені царинки, де спочивало в копицях сіно, або на глибокий задуманий ліс, звідти злітав до нього давно забутий голос: Ізгадай мні, мій миленький, Два рази на днину, А я тебе ізгадаю Сім раз на годину... Тоді він кидав роботу і десь пропадав. Фудульна Палагна, що звикла шість день на тиждень робити і тільки в свято одпочивала, пишаючись красним лудінням, сердито дорікала за його примхи. Але він гнівавсь: -- Заткнися. Пазь лиш своє і дай мені спокій... Він сам сердивсь на себе: "Нащо воно?" -- і винувато йшов до худоби. Приносив їй хліба чи грудку солі. З довірливим риком тяглася до нього його біланя або голубаня, висувала теплий червоний язик і разом з сіллю лизала руки. Вогкі блискучі очі приязно дивились на нього, а теплий дух молочного вим'я та свіжого гною знову вертали втрачений спокій і рівновагу. В кошарі його обливало ціле море овець, таких маленьких, круглих. Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг. Він запускав пальці в пухнату вовну або з батьківським почуттям брав на руки ягня -- і дух полонини віяв тоді над ним та О кликав у гори. Ставало спокійно і тепло на серці. У сьому була Іванова радість. Чи він кохав Палагну? Така думка ніколи не займала його голови. Він Єазда, вона Єаздиня, і хоч дітей у них не було, зате була худібка-- чого ж ще більше? На добрім хазяйстві Палагна набралась тіла, стала повна й червона, курила люльку, як Іванова мати, носила пишні шовкові хустки, а на воластій шиї блищало у неї стільки намиста, що челядь з заздрощів аж розсідалась. Вони їздили разом до міста або на храм. Палагна сама сідлала свого коня і закладала червоний постіл в стремено так гордо, неначе всі гори належали тільки до неї. На храмах були люди та далекі роди, пінилось пиво, лилась горілка, злітались усякі новини з далеких гір, Іван обіймав молодиці, Палагну цілували чужі чоловіки -- ото диво яке! -- і вдоволені, що набулись так файно, вони вертались знову до щоденних турбот. До них теж приїздили чесні Єазди в гостину. -- Слава Ісусу. Як жінка, маржинка, ци дужі? -- Гаразд, як ви?.. Засідали за мережаний стіл. тяжкі в своїм овечім убранні, і споживали вкупі свіжу кулешу та гуслянку гостру, од якої облазив язик. Так йшло життя. Для праці -- будні, для ворожіння -- свято. На святий вечір Іван був завжди в дивнім настрої. Наче переповнений чимсь таємничим й священним, він все робив поважно, неначе службу божу служив. Клав Палагні живий вогонь для вечері, стелив сіно на стіл та під столом і з повною вірою рикав при тім, як корова, блеяв вівцею та ржав конем, аби велася худоба. Обкурював ладаном хату й кошари, щоб одігнати звіра й відьом, а коли червона од метушні Палагна серед курива того ознаймляла нарешті, що готові усі дванадцять страв, він, перше ніж засісти за стіл, ніс тайну вечерю худобі. Вона першою мусила скоштувати голубці, сливи, біб та логазу, які так старанно готувала для нього Палагна. Але се було не все. Ще годилось закликать на тайну вечерю усі ворожі сили, перед якими берігся через ціле життя. Брав в одну руку зі стравою миску, а в другу сокиру і виходив надвір. Зелені гори, убравшись у білі гуглі, прислухались чуйно, як дзвеніло на небі золото зір, мороз блискав срібним мечем, потинаючи згуки в повітрі, а Іван простягав руку у сю скуту зимою безлюдність і кликав на тайну вечерю до себе всіх чорнокнижників, мольфарів, планетників всяких, вовків лісових та ведмедів. Він кликав бурю, щоб була ласкава прийти до нього на ситі страви, на палені горілки, на вечерю святу,-- але вони не були ласкаві і ніхто не приходив, хоч Іван спрошував тричі. Тоді він заклинав їх, щоб не з'являлись ніколи,-- і легко зітхав. Палагна чекала в хаті. Вогонь в печі лежав втомившись, тихо дрімаючи жаром, страви спочивали на сіні, різдвяна мирність спливала з темних кутків, голод тягнув до їжі, але вони ще не сміли сісти за стіл. Палагна поглядала на чоловіка -- і в згоді вони разом згинали коліна, благаючи бога, щоб припустив до вечері ті душі, що їх ніхто не знає, що пропадом пропадають, бутанами побиті(29), дорогами покалічені, водами потоплені. Ніхто за них не згадає, ані встаючи, ані лягаючи, ніхто не згадає, дорогою йдучи, а вони, бідні душі, гірко пробувають у пеклі, чекаючи вечора святого... І коли так молились, Іван був певний, що за плечима у нього плаче, схилившись, Марічка, а душі нагло померлих невидиме сідають на лави. -- Продуй перше, ніж маєш сісти! -- вимагала від Івана Палагна. Але він знав і без неї. Старанно продмухував місце на лаві, щоб не привалить яку душу, і засідав до вечері... На Маланки до маржини у загороду приходив сам бог. На високому небі ясно горіли зорі, люто тріщав мороз, а сивий бог йшов босоніж по пухкому снігу і тихо одхиляв двері кошари. Прокинувшись вночі, Іван наслухав і, здавалося, чув, як лагідний голос питає маржинку: "Ци ти, худібка, наїжена, напоєна добре? Ци сокотить тебе Єазда?" Радісно блеяли вівці, веселим риком обзивались корови -- Єазда доглядає їх добре, сумлінно, поїть, годує і навіть нині вичесав шерсть. Тепер пан-біг напевно обдарує його новим приплодом. І бог давав приплід. Овечки мирно котились, чинили ягнички, корови щасливо уположались. Палагна вічно заклопотана була своїм ворожінням. Палила поміж маржиною ватру, аби вона була світуча, красна, як боже світло, аби до неї не мав приступу злий. Вона робила, що тільки знала, аби худоба була така тиха, як корінь в землі, така манниста, як у потоці вода. Вона так ніжно промовляла до неї: -- Ти меш годувати мене і мого Єазду, а я тебе буду шанувати, щоб ти легко спала, щобис рідко рикала, щоби тебе чередінниця не пізнала, де ти ночувала, де ти стояла, щоби тебе хто не урік... Так йшло життя худоб'яче й людське, що зливалось докупи, як два джерельця у горах в один потік. x x x

19 Коров'ячий пастух. 20 Струнка -- намет для доїння овець. 21 Козар -- козячий пастух. 22 Полиці під дахом. 23 Сироватка. 24 Туман. 25 Картопля. 26 Г а б а -- хвиля. 27 Г о ц -- водопад. 28 К а ш і ц а -- дерев'яна обшивка берегів. 29 На роботах у лісі.

Learn languages from TV shows, movies, news, articles and more! Try LingQ for FREE

Тіні забутих предків (2/3) Shadows of forgotten ancestors (2/3) Тени забытых предков (2/3)

Яка ж тота полонинка повесні весела, як овечки у ню ідуть із кожного села!.. ||that|mountain meadow|in spring|||the sheep||the|||| What a fun little valley of spring as sheep come from every village! .. Високий ватаг, наче дух полонини, обходить з вогнем стоїще. |||||||with fire|the fire pit The high warrior, as if the spirit of a mountain valley, bypasses the stand.

Обличчя в нього поважне, як у жерця, ноги ступають твердо й широко, а дим з головешки фурка за ним крилатим змієм. ||||||||step|||wide|||||the fire|||winged|winged serpent На воротях стоїща, куди мають переходити вівці, ватаг кида вогонь, а сам наслухав. ||||||the sheep||throws|||| At the gate of the sheepfold, where the sheep were to cross, the leader threw fire, and he listened. Він чує хід полонинський не тільки вухом. ||sound|||| He hears the procession of the Polonyna not only with his ears. Він серцем чує, як з глибоких долин, де киплять ріки та рвуть береги, з тихих осель і царинок котиться вгору, на поклик весни, жива хвиля худібки і під ногами її радо зітхає земля. |||||deep|valleys||boil|||erode||||settlements|||rolls||||||wave|livestock||||||| Він чує далеке дихання отари, ричання корів і ледве вловимий голос пісень. |||||bellowing of cows||||barely audible|| He hears the distant breathing of the flock, the bellowing of the cows, and the barely perceptible voice of the songs. А коли врешті показалися люди і підняли угору довгі трембіти, позолочені сонцем, щоб привітать полонину серед синіх верхів, коли заблеяли вівці і шумливим потоком залляли всі загороди, ватаг впав на коліна та підняв руки до неба. ||||||||||gilded by|||||||peaks||bleated|||noisy|rushing stream|poured into||||||||||| За ним схилились до молитви вівчарі й люди, що пригнали маржину. ||bent|||||||drove| Вони прохали у бога, щоб вівця мала гаряче серце, як гарячий вогонь, який переступала, щоб господь милосердний заступив християнську худібку на росах, на водах, на всіх переходах од всякого лиха, звіра й припадку. |they asked||||sheep||||||||it passed||the Lord|merciful||Christian|||the dew|||||||||||case Як допоміг бог зібрати худібку докупи, щоб так допоміг усю людям віддати... Ласкаво слухало небо простосердечну молитву, добродушно хмурився Бескид, а вітер, пролітаючи далі, старанно вичісував трави на полонині, як мати дитячу головку... x x x   Полонинко, верховинко, чим-есь так згорділа, чи не тими овечками, що-сь тільки уздріла? |||||||||||||listened||simple-hearted||good-naturedly||Beskid|||flying|||combed|||||||||||Polonynka|Verkhovyna||is||was proud||||sheep||(1) if||saw -- Гісь! Gis Гісь! -- підганяє ззаду вівчар. Вівці ліниво згинають коліна, тремтять на тонких ніжках і трусять вовну.-- Гісь! ||bend|||||legs||shake|| Гісь!..-- Голі морди, з старечим виразом зануди, одкривають слиняві губи, щоб поскаржитись бозна-кому: "Бе-е... ме-е..." Два вівчарі ведуть перед. |Naked|muzzles||old||bore|open|slobbering|||to complain|||B||||||| Червоні гачі мірно розтинають повітря, од руху киває на ході за кресанею квітка,-- Бир-бир!..-- Вівчарки нюхають вітер і одним оком скоса поглядають на вівці, чи все в порядку. ||calmly|cutting||||nods||||the cutting|||||smell|||||askance|glance|||||| Треться вовна об вовну, біла об чорну, хвилюють пухнаті хребти, як дрібні в озері хвилі, і драгліє отара.-- Птруа... |||wool||||they worry|furry|||small||||||the flock| Wool rubs against wool, white against black, fluffy backs stir like small waves in the lake, and the flock is dawdling.-- Ptura... птруа!..-- Горляний поклик все навертає крайніх в отару, тримає повідь у берегах. ||call||turns|the farthest||the flock|||| Ptura!..-- The throat call always turns the outskirts to the flock, holding the leash on the banks. Гори голубіють навколо, як море, вітер громадить на небі хмари. ||around||||gathers||| The mountains are bluish around, like the sea, the wind gathers clouds in the sky. Тремтять кучеряві овечі хвости, а голови всі нахилились, і білі плескаті зуби вигризають у корінь солодку бриндушу, храбуст або рожевий горішок.-- Бир! |||tails||heads|||||||gnawing|||||hazelnut|||| Бир!..-- Стелить отарі під ноги полонина свій килим, а вона накриває її рухомим рябим кожухом. Bir||the flock|||||carpet|||||||jacket Bir!..-- The pasture spreads its carpet under the flock's feet, and it covers it with a moving speckled coat. Хрум-хрусь... Бе-е... Hrum||| Crunch-crunch... Baa... ме-е!.. Meh!.. Хрусь-хрусь... Тіні од хмар бродять по ближчих горбах, пересувають їх з місця на місце. ||||||||hills|they move||||| Crunch-crunch... Shadows of the clouds wander across the nearby hills, moving them from place to place. Ходять, здається, гори, як вали в морі, і тільки далекі непорушно голубіють на місці. ||||waves|||||||are blue|| It seems the mountains are walking, like waves in the sea, and only the distant ones remain unmoving, bluing in place. Сонце залляло овечу вовну, розклавшись веселкою в ній, запалило трави зеленим вогнем, за вівчарями ідуть довгі їх тіні.-- Птруа... |poured||wool||with a rainbow||||the grass||||the shepherds||||| The sun has drenched the sheep's wool, spreading out like a rainbow within it, igniting the grasses with a green fire, long shadows follow the shepherds. -- Ptura... Птруа!..-Хрум-хрусь... хрусь-хрусь... Нечутно ступають пастухи в постолах, котиться м'яко вовниста хвиля по полонині, а вітер почина грати на далекім воринні. ||||the shepherds||||||||||||||distant| crunch-crunch... The shepherds step quietly in their sandals, a soft woolly wave rolls over the glade, and the wind begins to play on the distant reeds. Дз-з..-- тонко співає він в одколоту скалку, докучно бринить, як муха. ||||||a splinter|||buzzes|| Dzing...-- it sings thinly in a chipped fragment, annoyingly buzzing like a fly. Дз-з...-- обзивається грубо друге вориння, наводячи сум. ||||||bringing up| Dzing...-- the second reed answers coarsely, bringing a sense of sadness. Хмари все прибувають. ||are arriving The clouds keep coming. Вони вже закрили півнеба, гасне далекий Бескид, і чорніє, і похмурніє в тінях, немов удівець, а полонина ще молодіє. |||half the sky||distant|Beskid||||||||||||grows young They have already covered half the sky, the distant Beskid is fading, and it grows dark and gloomy in the shadows, like a widower, while the glade is still getting younger. І питається вітер тонко в воринні: "Чому ти ся бай не жениш, високий Бескиде?" |asks||||||||||||Beskid And the wind quietly asks in the meadow: "Why don't you marry, tall Beskid?" -"Бо зелена полонинка за мене не піде",-- сумно зітхає Бескид. ||meadow|||||||Beskid - "Because the green glade will not go for me," sighs Beskid sadly. Блакитне небо замазалось сірим, море гір потемніло, полонина погасла, і отара овець повзе по ній, як сірий лишай. ||||the sea|mountains||||||||||||moss The blue sky has turned grey, the sea of mountains has darkened, the glade has faded, and a flock of sheep crawls over it like a grey lichen. Холодний вітер розправля крила і б'є ними у груди попід кептар. ||spreads||||||chest|| The cold wind spreads its wings and strikes with them in the chest beneath the jacket. Так трудно дихать, що хочеться обернутись до нього спиною. |||||to turn|||back It's so hard to breathe that I want to turn my back to him. Хай б'є... Тонко заводить вориння, як муха в тенетах, скиглить біль нестерпучий, плаче самотній сум... Дз-з... дзи-и... Невгавуче, безперестанку. ||||||||in the net|||||lonely|sorrow|||buzz||| Let it beat... It finely leads the torment, like a fly in a web, the unbearable pain whines, the lonely sorrow weeps... Buzz... hum... Relentless, incessantly. Висотує жили і крає ножем по серці. |||cuts|with a knife|| It drains the veins and cuts with a knife across the heart. Хтів би не слухать, але не можна, хтів би втекти -- та де? I would like|||to listen|||||||| Гісь-гісь!.. Gis| А ти куди?.. Шляг би ті трафив! I would hit||| I wish you were hit! Бир-бир!.. Beep-beep!.. Мурко!.. Murko Murka!.. Але Мурко вже навертає. |Murko||is returning Обганяє вівцю, вітер настовбурчив на ньому шерсть, а він зловив вже зубами за карк вівцю і кинув в отару. It is overtaking||||||wool||||||||the sheep||threw|| He overtakes the sheep, the wind ruffled his wool, and he already caught the sheep by the neck with his teeth and threw it into the flock. Дз-з-и и... Дз-зі-і-і... Так зуби болять одноманітним і нестерпучим болем. |||||||||||||unbearable|pain Dzz-z-zi and... Dzz-zi-i-i... Teeth ache with a monotonous and unbearable pain. Зціпив би зуби й замовк. he would clench|||| He would clench his teeth and fall silent. Боли. pain Дзичи, пек ті та цур! ||||get lost Damn it, go to hell! Що воно плаче? What is it crying about? Відай, се "той", бодай скаменів!.. give|||| You know, it's 'that one', I wish it turned to stone!.. Отак, здається, впав би на землю, безсилий, затулив вуха руками та би заплакав... Бо вже не годен... Дз-з-и-и... ||would fall||||helpless|||||||||||||| It seems I would fall to the ground, powerless, covering my ears with my hands and crying... Because I can no longer... Bzzzz... Дзі-у-у!.. Dzi|| Dzi-u-u!.. Йой!.. Oh Oh!.. Іван виймає флояру і дме у неї що має сили, але "той", навіжений, сильніший за нього. |takes out|the flute|||||||||||stronger|| Ivan takes out the flute and blows into it with all his might, but 'that', the madman, is stronger than him. Летить од Чорногори, як розгнузданий кінь, б'є копитами трави і розмечує гривою згуки флояри. |||||||||||mane||the flocks It flies from Chornohora like an unruly horse, trampling the grasses and scattering the sounds of the flute with its mane. А Чорногора, мов відьма, блима за ним більмом -- сніговим полем з-під чорних розпатланих кіс і лякає. ||||blinks|||||field|||||hair|| And Chornohora, like a witch, blinks at him with an eye -- a snow field under black tangled braids and frightening. Дз-и-и... Дзі-у-у!.. Закотилися вівці в долинку, і тут тихіше. |||valley|||quieter The sheep rolled into the valley, and it was quieter here. На сірому небі показалось блакитне озерце. |||||lake A blue pond appeared on the gray sky. Остра полонинська трава сильніше запахла. ||||smelled The sharp mountain grass smelled stronger. Озерце в небі виступа з берегів і вже широко розлило води. |||||its banks||||has overflowed| Заголубіли знову верхи, а всі долини налились золотом сонця. The hills turned blue again||the heights|||valleys||| Іван дивиться вниз. Там десь, між горами, де люди, по зеленій отаві походжають білі ноги Марічки. |||||||||walk||| її очі звернені десь на полонину. Чи співає свої співанки? |||songs Is she singing her songs? А може, справді порозсівала по горах, вони зійшли квітками, а Марічка замовкла? ||||||||with flowers|||fell silent Or maybe, she really scattered them on the mountains, they blossomed into flowers, and Marichka fell silent? Ой як будуть вівчарики Білі вівці пасти, Будуть мої співаночки За кресаню класти...- згадується йому милий дівочий голос, і він зриває квітку та закосичує нею кресаню. |||little shepherds||||||songs|||||||||||||||| Oh how the shepherds will pasture the White sheep, My songs will be laid on the cross... - he recalls the sweet girl’s voice, and he picks a flower and weaves it into the cross. Птруа... птруа... Сонце пече. |||shines Ptruah... ptruah... The sun is shining. Робиться душно. it gets|stuffing It is getting stuffy. Котяться вівці, пирхають на бігу, кривлять старечі губи, щоб краще стяти зубами солодкий храбуст, та лишають по собі свіжі бабельки. ||snort|||curling||lips||||||||they leave|||| The sheep are rolling, puffing as they run, twisting their old lips to better bite the sweet grass, leaving fresh little piles behind them. Хрусь-хрусь... хрум-хрум... Треться вовна об вовну, біла об чорну, хвилюють хребти, як в озері хвильки... Бе-е... ме-е... а собаки усе тримають отару у берегах. ||||rubs||||||||||||waves||||||||||| Crunch-crunch... munch-munch... Wool rubs against wool, white against black, causing the backs to ripple like little waves in a lake... Baa... meh... and the dogs keep the flock by the banks. Потомились вівчарки. tired|the shepherd dogs Лягають і носять боками в траві. They lie down||||| На довгий червоний язик, що звиса між іклами, сідають мухи. |||||||canines|sit| -- Бир-бир! -- сердито гукає Іван, і вже собаки при вівцях. |calls|||||| Далеко, на полонині, під густим лісом, пасуться корови. ||||||graze| Бовгар(19) сперся в задумі на довгу трембіту. |||thought||| Так поволі тягнеться час. ||drags| Гірське повітря прополоскало груди, хочеться їсти. ||washed||| І як самотньо! And how lonely it is! Стоїш тут маленький, як бадилина у полі. ||||weed|| You stand here small, like a weed in the field. Під ногами зелений острів, що його обливають блакитні води далеких гір. ||||||wash|||| Underfoot is a green island, washed by the blue waters of distant mountains. А там, по суворих диких верхах, десь у безводах, в безслихах, гніздиться всяка мара, ворожа сила, з якою тяжко боротись. |||||mountains|||in the waterless areas|||||evil spirit|||||| Лиш одно -- сокотися... Гісь-гісь! ||sneak|| Трусяться вівці зеленим полем, м'яко ступають по траві постоли... Тиша така, що чутно, як кров тече в жилах... Сон налягає. |||field||||||||||||||||presses Кладе м'якеньку лапу на очі і на лице і шепче до вуха: спи... Вівці тануть перед очима... от вже з овець стали ягнята, а от нічого нема. |soft|||||||||||sleep|||||||||||||| Поплили трави, як зелена вода. flowed|||| Приходить Марічка. Ой не обдуриш, небого, ой ні... Іван знає, що то лісна, а не Марічка, що то вона надить його. |||||||||||||||||deceives| Щось тягне його за нею! |pulls||| Не хоче, а вже пливе, як пливуть трави зеленим потоком... І раптом дике передсмертне ревіння корови викидав його зі сну. |||||||||||||deathly|||threw||| Що? Де? Бонгар як стояв, опершись трембітою в землю, так і застиг. ||||trembita|||||froze Bongar stood there, leaning his trembita against the ground, and froze. Рудий бугай вдарив ногами в землю, зігнув воласту шию і підняв хвіст. ||struck||||bent|his neck||||tail The red bull kicked the ground with his hooves, bent his thick neck, and lifted his tail. Він вже мчить на той крик, високо скаче і рве ногами траву. |||||||jumps|||| He is already charging at that cry, jumping high, and tearing up the grass with his hooves. Ріже ногами повітря. Бовгар стрепенувся і поспішав за ним до лісу. |started|||||| Бахнув у лісі стріл. Banged|||shot Бах-бах-бах...-- загриміли з рушниць верхи. bang|bang|bang|thundered|||shots Бах-бах-бах...-- озвались дальші, і все німів. |||answered|further|||silence Тиша. "Певно, "вуйко" зарізав корову",-- дума Іван і пильніше оглядає свою отару. ||slaughtered||||||watches|| -- Птруа-птруа...-- Сонце наче заснуло, вітер затих і перенісся з землі на небо. ||||fell asleep||||moved|||| Він вже громадить там хмари, таке саме збурене море верхів, яке бачив круг полонини. ||gathers|||||stormy|||||| В безконечних просторах загинув час, і не знати, чи день стоїть, чи минає... Раптом до вуха долітав давно жданий поклик трембіти. |endless|spaces|perished|||||||stands||passes||||||expected|call| In the infinite spaces, time perished, and it is unknown whether the day stands still or passes... Suddenly, the long-awaited call of the trembita reached my ears. Він приносить од стаї запах кулеші та диму і довгим мелодійним тремтінням оповідав, що кошари чекають на вівці... -- Гісь-гісь...-- Мечуться пси, блеють овечки і ллються перистим потоком в долину, трясучи вим'ям, обважнілим од молока... x x x   Вже третю добу сів на полонині дрібний мачкатий дощик. ||||||||||||||the sheepfolds|||||||||sheep|||feathery|stream||the valley|||||||||||||||small|matted|rain It brings the scent of porridge and smoke from the herd and tells with a long melodic tremor that the sheepfolds are waiting for the sheep... -- Hiss-hiss...-- The dogs are barking, the sheep are bleating, and they flow like a feathery stream into the valley, shaking their udders, weighed down with milk... x x x For the third day now, a fine drizzling rain has settled on the meadow. Закурились верхи, закуталось небо, і в сірій мряці пропали гори. |the peaks||||||mist|| The peaks have become smoky, the sky is wrapped in a shroud, and the mountains have disappeared in the gray haze. Вівці ледве ходили, важкі, повні водою, як губка; одежа на вівчарях стала холодна й цупка. |||||||sponge||||||| The sheep could hardly walk, heavy, full of water like a sponge; the clothes on the shepherds became cold and stiff. Тільки й спочинку було, що під дашком у струнці(20) під час доїння. |||||||||||milking The only rest was under the shelter while milking. Іван сидить, опершись плечима в дошку, а ногами стискає дійницю. ||leaning|||||||dairy Ivan sat leaning his shoulders against the board, while his legs squeezed the milking machine. Біля нього -- чорний пелехатий козар(21), що за кожним словом клене, а там ще вівчарі. ||||goat||||||||| Next to him is a black shaggy goat (21), which curses at every word, and there are also shepherds. Нетерплячі дроб'єта, яким прибува молоко, пруться з загороди у струнку, щоб їх швидше здоїли. |||||||||a line|||| Impatient milking goats, who are being milked, are rushing from the pen in a line to be milked faster. Але ж бо почекайте, сараки, бо так не йде... Лиш по одній... -- Рист! ||||||||||||Rist But wait, you hooligans, because it doesn't go like this... Just one at a time... -- Go! -- сердито кидає ззаду гонінник в овечий лемент та хльоска мокрим прутом.-- Рист! ||||||pen||||rod| -- angrily throws from behind the herder at the sheep's lament and lashes with a wet rod.-- Rist! Рист!..-- підбадьорюють вівчарі та одхиляють коліна од дірки, кудою скаче у струнку вівця.-- А! ||||they move away||||||||| Rist!..-- encourage the shepherds and pull their knees away from the hole through which the sheep jumps into formation.-- Ah! Бодай бис...-- клене козар і не кінчає: ану скажеш в таку годину! ||||||finishes|||||hour By the way, let it be...-- curses the goat herder and doesn't finish: let's see if you dare to speak at such an hour! Навиклим рухом Іван хапа вівцю за хребет і тягне до себе задом понад широку дійницю. |||||||||||back||| Покірно стоїть вівця, невигідно розчепіривши ноги, гака дурна, і слуха, як дзюрить з неї молоко у дійницю.-- Рист! |||unprofitably||||||||drips|||||| The sheep stands submissively, awkwardly spreading its legs, a foolish hook, and listens as the milk drips from it into the bucket.-- Gallop! -- хльоска ззаду гонінник.-- Рист! -- the driver lashes from behind.-- Gallop! Рист! Gallop! -- покликують і собі вівчарі. call||| -- the shepherds call them. Здоєні вівці, немов стуманілі, падають в загороді на камінь, кладуть голову на лапки і кривлять голі старечі губи.-- Рист! ||||||the pen|||||||||||| The sheared sheep, as if dazed, drop onto the stone in the pen, lay their heads on their legs, and curl their bare old lips. -- Rist! Рист!..-- Іванові руки безперестанку мнуть тепле овече вим'я, одтягають дійки, а по руках в нього тече молоко, що пахне лоєм і підіймає з дійниці масну солодку пару. |||without stopping|||sheep's|||||||||flows|||smells|||raises|||fat||pair Rist!..-- Ivan's hands continuously knead the warm sheep's udder, pull the teats, and milk flows in his hands, smelling of lard and rising with a greasy sweet steam from the udder. -- Рист! Рист! -- Вскакують вівці як очманілі, розчепірюють над дійницями ноги, і десять вівчарських рук мнуть тепле вим'я. ||||||udders|||||||| -- The sheep jump up as if in a frenzy, spreading their legs over the milking parlors, and ten shepherd hands knead the warm udder. Жалібно плаче мокра отара по сей і той бік струнки, падають в загороду знесилені вівці, а густе молоко дзвінко дзюрить в дійницю та затікає теплим струмочком аж за рукав.-- Рист! ||wet||||||||||the pen|||||||||||flows|||||sleeve| The wet flock cries plaintively on this side and that side of the line, exhausted sheep fall into the pen, while thick milk splashes loudly into the milking container and flows in a warm stream even beyond the sleeve.-- Gallop! Рист!.. Gallop!.. Козар сміється очима до своїх кіз. The goat herder laughs with his eyes at his goats. Вони не те, що овечки, в них гостре серце. They are not like sheep; they have a sharp heart. Не падають трупом, як плохі вівці, а твердо стоять на тоненьких ногах. ||||||||||thin| They do not fall like dead sheep, but stand firmly on their thin legs. Цікаво підняли ріжки і дивляться в мряку, наче крізь неї щось бачать, і так бадьоро трясуться у них тоненькі борідки... x x x   Опустіли кошари. |they raised|horns|||||||||||||||||||||are empty| They raised their horns interestingly and look into the gloom, as if they see something through it, and their thin beards tremble cheerfully... x x x The sheepfolds are deserted. Тиша і пустка. Silence and emptiness. Може, там десь в глибоких долинах, звідки гори починають рости, і лунають сміх людський та голоси, але у се віриться мало. ||||deep|valleys||||rise||echoes|laughter|||||||| Maybe somewhere deep in the valleys, where the mountains begin to rise, human laughter and voices echo, but it's hard to believe in all of that. Тут, в полониш, де небо накриває безлюдні простори, що живуть в самотині тільки для себе, вікує тиша. |||||||||||solitude||||| Лиш в стаї тріщить невгасимий погонь і все висилає синій дим свій на мандри. ||the stable||unquenchable|fire|||sends out||||| Здоєне молоко важко спочиває в дерев'яній посуді, над ним схилився ватаг. the milk|||rests||wooden|utensil||||a herd Він вже його заправив. |||filled З подри(22), де сохнуть великі круглі боханці будзу, повіває на ватага вітер, але не може прогнати зі стаї запаху вугля, сиру і овечої вовни. |from||drying|||bales|buz (a type of grass)|||a flock|||||||||coal|cheese||sheep|wool Бо тим самим пахне і ватаг. |||||a gang Нові бербениці й барильця німують в кутку, хоч тільки запукай до них -- і обізветься голос, що там жиє. |Berbenytsi||barrels|sit silently|||||call||||it will answer||||lives Холодна жентиця(23) світить з коновки зеленим оком. |lady|shines||the watering can|| Ватаг сидить серед свого начиння, як батько серед дітей. ||||belongings|||| Все воно -- чорні лавки і стіни, ватра і дим, будз, бербериці й жентиця,-- все воно близьке і рідне, на всьому спочила його тепла рука. ||||||||||barberries||||||||||||| Молоко вже гусне, але ще йому не пора. ||thickens||||| Тоді ватаг вийма з-за череса цілий жмуток дерев'яних колодок і починав читати. ||took out|||the back||bunch||blocks||| Там закарбовано все, в тій дерев'яній книзі, хто скільки має овець і що кому належить. |is recorded||||||||||||| Турбота зсува йому брови, а він уперто чита: "Мосійчук має штирнадцять дроб'ет, а му належит..." За стінкою стаї спузар виводить: Питається у баранця Круторіжка вівця: Ци ти вробиш, баранчику, Зеленого сінця? |moves||||||reads|Mosiychuk||fourteen|drobets|||belongs|||||leads||||Kruatorizhka||||will you do|little ram||sine - Розспівався! he started to sing -- сердиться ватаг і наново перелічує карби. ||||counts|treasures Не знаєш ти, круторіжко, Яка буде зима, Ци ти вийдеш, ци не вийдеш З полонинки жива, -- докінчує спузар у сінях і входить в стаю. |||little whirlwind|||||||||||||finishes|||||enters|| Закопчений, чорний, згинається над вогнем, і білі зуби блищать у нього. Smoky||bending|||||||| Вогонь потріскує стиха. |crackles| Молоко в путині жовкне і гусне. ||the pot|turns yellow|| Ватаг схилився над ним скуплений, навіть суворий. ||||miserly|| Розщібає поволі рукава і по сам лікоть занурює в нього свої голі, зарослі волоссям руки. unbuttons||sleeves|||||plunges||||||| І так застигає над молоком... Тепер має бути тихо у стаї, двері замкнені, і навіть спузар не сміє кинуть оком на молоко, поки там твориться щось, поки ватаг чаклує. ||it freezes||||||||||locked||||||||||||is happening||||is conjuring Все наче застигло в німому чеканні, бербениці затаїли у собі голос, притаїлись будзи на полицях, поснули сном чорним стіни і лави, вогонь ледве диха, і навіть дим соромливо тікає в вікно. ||frozen||silent|waiting||held back||||hid|the budgies|||fell asleep||||||||breathes||||||| Тільки по легкому рухові жил на ватагових руках помітно, що насподі в посуді одбувається щось. ||light (in the context of "light movement")|motion|lived||vatahovykh||||at the bottom|||happening| Руки оживають потроху, то підіймаються вище, то опускаються нижче, закруглюють лікті, щось плещуть, бгають та гладять там всередині, і раптом з дна посуди, з-під молока, підіймається кругле сирове тіло, що якимсь чудом родилось. hands||little by little||rise|||they lower||they bend||||they beat||they stroke|||||||of the dishes||||rises||curd|||||is born Воно росте, обертає плескаті боки, купається в білій купелі, само біле і ніжне, і коли ватаг його виймає, зелені родові води дзвінко стікають в посуду... Ватаг легко зітхнув. ||turns|||it bathes|||||||gentle||||||||||flow||||| Тепер і спузар може вже глянуть. |||||look Славний родився будз, ватагові на втіху і на пожиток людям... Одчиняються двері нарозтіж, вітер дме з подри, ватра з радості лиже чорний котел, в якому сироватка Єуля коломийки, і серед диму й вогню блищать в спузаря зуби... А коли сонце заходить, ватаг виносить зі стаї трембіту і трубить побідно на всі пустинні гори, що день скінчився миром, що будз йому вдався, кулеша готова і струнки чекають на нове молоко... x x x   За своє літування у полонині зазнав Іван немало пригод. |was born||for the leader|||||benefit||opens||wide open||||||||||kettle|||syrup|Yulia|Kolomyiky||||||||spuzarya|||||||brings|||||blows|profit|||desert||||ended||||||kulesha|||||||||||||liquidation|||||| Раз він побачив дивну картину. Мав уже гнати вівці до стаї, коли ненароком озирнувся на близький верх. Мряка знизилась і укутала ліс, а він став легкий і сивий, як привид. Mist|descended||wrapped||||||||| Тільки полянка зеленіла під ним та чорніла одинока смерека. |the glade|was green|||||lonely| І ось та смерека закурилась і почала рости. ||||smoked||| Росте та й росте -- і ось виступив з неї якийсь чоловік. Став на полянці, білий, високий, і гукнув назад себе у ліс. ||on the clearing|||||||| І зараз вийшли з лісу олені, один за другим, а що вийде новий, то роги у нього все кращі та веселіші. ||||||||||||||||||||happier Гуртом вибігли серни, потремтіли на тоненьких ногах та й почали щипати траву. together|ran out|the deer|trembled|||||||grazing|the grass А що розсиплються серни, то ведмідь їх заверне, отак як вівці вівчарка. ||scatter|the deer||||will gather||||sheep А той білий пасе -- ще й погейкує на худібку. |||herds|||he calls|| Тут раптом звівся вітер, а то стадо як пирсне, так і пропало. ||||||herd||snorts|||it's gone Отак як би хукнув на скло, воно за пітніє, а потому щезне усе, наче нічого не було. |||tapped||glass|||sweats|||disappears||||| Він показував іншим, але ті дивувалися: "Де? |||||were surprised| Сама лиш мряка". ||mist За два тижні "великий" -- так вівчарі пошепки називали ведмедя -- зарізав ще п'ять корів. ||||||||the bear|||| Часто негура(24) заставала вівці у полонині. |the shepherd|she found||| У густій мряці, білій, як молоко, все пропадало: небо, гори, ліси, пастухи.-- Г-ей! |thick||||||was disappearing|||||| -- кликав Іван перед себе.-- Г-ей! -- відзивалось глухо на його поклик, як з-під води, а звідки, де був той, що кричав,-- невідомо. it answered|||||||||||||||| Вівці сивим туманом котились попід ногами, а далі пропадали й вони. |gray|fog|rolled||||||| Іван йшов безпомічний, простягти руки перед собою, наче боявся на щось наткнутись, і кликав: -- Гей!..-- Де ти? ||helpless|to stretch||||||||to stumble upon||||| -- обзивалось вже ззаду -- і Іван мусив ставати. it was calling|||||| Стояв безпорадний, згублений у липкому тумані, і коли прикладав до уст трембіту, щоб обізватись, другий кінець трембіти розпливався у мряці, а здушений голос її, тут же на місці, падав йому під ноги. |helpless|lost||sticky|fog||||||||to call out||||||||the muffled|||||||||| Так вони розгубили кілька овечок. ||||sheep "Вуйко" роздер ще дві корови, але то було востаннє: добирався вночі до стаї та й настромився на кіл. |||||||||he got||||||impaled||stake Тепер його шкура сушиться на кілках і на неї брешуть собаки. ||skin|||poles||||bark| Часом била на полонині плова. ||||pilaf Святий Ілля воювавсь з тими -- цур їм та пек! ||fought|||curse|||hell Так блискав мечем і так гримав з рушниці -- свят єси господи! |lightning|sword|||thundered||rifle||| -- що лупилося небо та западало на гори, а щойно лусне, то щось чорне за кожним разом зів'єся туди-сюди -- та й шусть під камінь... Він, щез би, глумиться богові, підставляє, свою гузицю, а вівчареві біда: страху набереться, ще й змокне до нитки... У петрівку упали зими -- і то такі тяжкії, що три дні не сходив сніг. |was thundering|||was falling|||||burst|||||||will fly|||||swoosh||||||mocking||puts forward||butt||to the shepherd||||||||||Petrovka|fell|||||heavy|||||went| Тоді розчахнулось багато овечок... Зрідка приходили люди з долини, їх обступали, питаючись навперейми: -- Що чути селом? |opened up|||||||||they surrounded||in advance||| І, як ті діти, слухали прості оповідання про те, скільки люди вробили сіна, що буришки(25) нема, кукурудзи ріденькі, а Мочарникова Ілена померла. |||||||||||made|hay||hay||corn|sparse||Mocharnikova|Ilena| Потому всі разом пили за здоров'я маржинки, гості набирали у бербениці бриндзи та в мирності знову спускались в долини. ||||||the marzhynka||were getting|||brynza|||||descended|| Вечорами біля стаї палали вогні. ||the pen (of the animals)|burned|fires Вівчарі скидали з себе одежу та трусили над ними воші або, зібравшись докупи, зголоднілі за літо без "челядини", вели безконечні масні розмови. The shepherds|threw off|||clothes||shook off|||lice||||were hungry||||the flock|||| Їх регіт покривав навіть сонні зітхання худоби. ||||sleepy|sighs|of the cattle Іван, перше ніж облягатись, кликав до себе Миколу, завжди співучого і говіркого. |||to lie down||||||singing||talkative -- Мико!.. Ходи д'мені, браччіку!.. |to me| -- Почекай, браччіку Йва, я зараз! ||Iva|| -- гукав од стаї спузар, і вже звідти долітала до Івана його співанка: Чорногора хліб не родить, Не родить пшеницю, Викохує вівчариків, Сирок і жентицю... Микола був сиротою і виріс у полонині. |||||||flew||||||||yields||||raises|lambs|syrik||barley|||orphan|||| "Плекали мя вівці",-- говорив він про себе, пригладжуючи непокірні кучерики. They were raising|me||||||smoothing|rebellious|curls Упоравшись, лягав спузар біля Івана, весь чорний, пересичений димом, й блищав молодими зубами при вогні ватри. Having finished|||||||||||young|||| Іван присувався ближче до нього, ловив Миколу за шию й прохав: -- Оповіж, браччіку, казку якус, ти їх багато знаєш... З чорного неба капали зорі, й пливла по ньому білим шумом небесна ріка. |moved closer|||||||||asked|tell|||a tale||||||||dripped|||||||||river В долинах дрімали гори. -- Відай, ростут,-- кидав наче до себе Іван. |grow||||| -- Хто? -- Гори. -- Перше росли, тепер перестали... Микола мовкне, але потім додає стиха: -- З первовіку не було гір, лише вода... Така вода, гейби море без берегів. |||||is silent|||adds|quietly||from the beginning of time|||mountains|||||||| Та й бог ходив водою. Але раз він уздрів, що на воді крутиться шум. |||saw||||spins| "Хто ти є?" -- запитав. А воно каже: "Не знаю. Живий сме, а ходити не можу". |smile|||| А то був арідник. Бог про него не знав, бо він був, як бог, з первовіку. ||him||||||||| Дав бог йому руки та й ноги, і ходять вже разом оба побратими. |||||||||||both| От вкучилось їм все по воді ходити, схотів бог землю зробити, а як дістати з дна моря глини -- не знає, бо бог все знав на світі, лише нічого не вмів зробити. |it pleased||||||||||||||||clay||||||||||||| А арідник мав силу до всього -- та й каже: "Я бих туди пронир".-- "Пронри". ||||||||||would||sneak|sneak От він пірнув на дно, згріб в жменю глини, а решту сховав до рота для себе. |||||scooped|||||||||| Узяв бог глину, розсіяв. ||clay|scattered "Більше нема?" -- (.Нема". Поблагословив бог ту землю, та й почала вона рости. blessed||||||||to grow А та, що в роті у сотони, росте й собі. ||||||Satan||| Росте та й росте, вже й рота розперла, не можна йому дихати вже, очі на лоба лізуть. |||||||has opened||||||||forehead|are bulging "Плюй!" spit -- радить бог. advises| Зачав він плювати, та й де лиш плюне, там виростають гори, одна вище за другу, до самого неба доходять. started||spit|||||he spits||grow|||||||||reach Вони б і небо пробили, коли б бог не закляв. ||||would have pierced|||||had cursed Відтоді перестали гори рости... Дивно Іванові, що такі красні гори, такі веселі, а сотворив їх злий. ||||||||red|||||made|| -- Кажи, браччіку, далі,-- просить Іван, а Микола знов починав: -- Арідник був здатний до всього, що надумав -- зробив. А бог, як що хотів мати, мусив вимудровувати в нього або украсти. |||||||squeeze out||||steal Поробив арідник вівці, зробив си скрипку і грав, а вівці пасуться. |аридник||||||||| made|||||violin||||| Побачив бог та й вкрав тото в него, і вже обоє пастушат. ||||stole|that||||||sheep Що є на світі -- мудрощі, штудерація всяка,-- то все від нього, від сотони. |||||штудация||||||| ||||wisdom|study|any|||||| Де що лиш в -- віз, кінь, музика, млин або хата,-- все вигадав він... А бог лиш крав та давав людям. |||||||mill|||||||||stole||| Таке-то... Раз арідник змерз та й, щоб загрітись, вигадав ватру. ||||froze||||to warm up|| Прийшов бог до ватри і дивиться на вогонь. А той вже знав, чого він. "Все ти, каже, у мене покрав, а сього не дам". |||||stole|||| Але дивиться арідник, а бог кладе вже ватру. ||the plowman||||| Так йому стало досадно, що він озьмив та й плюнув у божу ватру. ||||||took|||||| А з тої слини і знявся над вогнем дим. |||saliva||rose||| Перше ватра була без диму, чиста, а відтоді курить... Довго Микола оповідає, а коли ненароком згадає чорта, Іван хрестить груди під кептарем. ||||||||smokes|||||||remembers|the devil||crosses|||the sheepskin coat Микола ж тоді плює, аби нечистий не мав над ним сили... x x x   Занедужав Микола -- і Іван замість нього пильнує ватри. |||spits||the unclean|||||||||fell ill||||||watches| Проти вогню, на лаві, спить ватаг, а там, в кутку, де неспокійно хвилюють тіні од бербениць, постогнує хорий. |||||the leader|||||||||||moans|sick В чорнім котлі кипить вода, дим збивається вгорі, під дах, і вилітає крізь Єонти. |black|kettle||||rises|||||flies out||the eaves Часом нечистий дихне у діру, і тоді дим з силою буха та гризе очі, але то добре, бо не можна заснути. ||breathes||hole||||||busts||gnaws|||||||| А сон налягає. Щоб одігнати його, Іван встромлює очі в живий вогонь. |drive away|||plunges|||| Він мусить сокотити вогонь, сю полонинську душу, бо хто знає, що б сталось, якби не вберіг! ||stoke||this|||||||||||he had preserved Весела грань сміється до Івана з-під важкого накладу і раптом чезне. |edge||||||heavy|burden|||it disappears Перед очима пливуть вже зелені плями, розпливаються у царинки, у смерековий ліс. ||||||they blur||||spruce| По царинці ступають білі ноги Марічки. |the border|||| Вона кида в поліг граблі і простягає до нього руки. ||||rake||stretches||| І у ту мить, коли Іван ось-ось мав почути м'яке тіло Марічки на своїх грудях, з лісу виходить з риком ведмідь, а білі вівці мечуться вбік і одділяють його од Марічки. ||||||||||||||||||||a roar||||||||separate||| "Ху, пек ті та цур!.. Невже заснув?" Жар з ватри кліпає оком, ватаг хропе, а під чорним покривалом рухливих тіней стогне Микола. ||||||snores|||||of the restless||moans| Чи не пора варити кулешу на сніданок для вівчарів? ||||||||shepherds Іван виходить з стаї. Тиша і холод обіймають його. Десь в загородах диха худібка, збились вовною вівці, слабо блищать біля застайок ватри. ||the countryside||the livestock||with wool|||||stacks| Вівчарки обступили Івана, витягують залежане тіло, гребуться і труться до ніг. |surrounded||pulling out|the dependent||they are rubbing||rub against|| Чорні гори залляли долини, як велетенська отара. |||||gigantic| Вони вікують у такій тиші, що чують навіть дихання худоби. |live|||||||| А над ними розстелилося небо, ся полонина небесна, де випасаються зорі, як білі овечки. |||spread out||||||graze||||sheep Чи ще щось є в світі, опріч сих двох полонин? ||||||apart from|||meadows Одна послалась долом, друга горою, а між ними, як дрібна цятка, чорніє пастух. |went|||by the mountain|||||||is blackening| А може, нема нічого. Може, ніч затопила вже гори, може. зсунулись гори, роздушили усе живуще і лиш одно Іванове серце глухо калата під кептарем у безконечних мертвих просторах? moved||crushed||living||||Ivan's|||калата|||||| Самота, як біль зубів, почина ссать йому серце. loneliness|||||sucking|| Щось велике, вороже душить його, ся затверділа тиша, байдужний спокій, сей сон небуття. ||hostile|suffocates|||has hardened||indifferent||||non-existence Нетерплячка стука йому до голови, за горло хапає неспокій--і, стрепенувшись раптом, він з криком, улюлюканням й зойком кида собою у полонину, щоб серед Євалту вівчарок дико ревучим клубком зламати тишу, розбити ніч на скалки, як камінь шибку. Impatience|knock||||||grabs|||startled||||a scream|ululating|||||||||Yevaltu|sheepdogs|wildly|roaring|a ball||||||splinters|||the window Ов-ов-во!..-- одзиваються збуджені гори... Га-га-га...-- повторяють в тривозі далекі верхи, і знову зімкнулась розбита тиша. |ow||responding||||||repeat|||||||closed|broken| Вівчарки вертають назад, скалять до Івана зуби та махають хвостами. |return|back|snarl||||||their tails Але зробилось іще сумніше. |it became|| Схотілось сонця, веселого шуму ріки, теплого хатнього духу, розмови. I wanted||cheerful|noise|||home|| Жаль вхопив серце, солодка туга. Згадки почали його заливати та хвилюватись перед очима. |||to flood||to worry|| І раптом почув він тихе: "Іва-а!" |||||Iva| Хтось його кликав. О! Знову: "Іва-а!.. " Марічка? Де вона взялась? ||came from Прийшла на полонину? Вночі? Заблудилась і кличе? she got lost|| Чи, може, йому причулось? |||he imagined Ні, вона тут. Серце калата в Іванових грудях, але він вагається ще. |||Ivanov's||||| Куди іти? І знову, утретє, долітає до нього звідкись: "Іва-а!.." ||for the third time|flies|||from somewhere|| Марічка... вона... напевно... Він біжить навпростець, без стежки, туди, звідки чув голос, але стрічає лиш прірву, кудою не можна ні збігти, ані дістатись на полонину. ||||runs|straight||a path||||||meets|||||||run down||get to|| Стоїть й заглядає у чорну безодню. Тоді йому робиться ясно: се його кличе лісна. І, хрестячи груди та озираючись лячно, він повертає до стаї. |crossing|||looking around|fearfully||||the flock Пора варити кулешу. |to cook|kulesh В киплячий казан він сипле муку, крає її навхрест, і скоро запашна пара мішається з запахом диму. ||pot||sifts|flour|he cuts||across|||fragrant|steam|mixes||| Ватаг потягається вже... почина дніти. ||||to dawn Але хто його кликав? А може, то була таки Марічка? Його тягне подивитися ще, коли стало видніше. ||||||clearer Йде в полонину. Холодні роси сідають йому на постоли, небо зачервонілось, і зблідли зорі. |||||||turned red||| Іван виходить на верх -- і раптом холоне. ||||||gets cold Де він? Що з ним? Куди ділися гори? |have gone| Води обляли кругом полонину, потопили верхи, і полонина пливе самотою в безкрайому морі. |they poured|around||drowned|||||||endless| Од Чорногори подихнув вітер, повні води хвилюються стиха, чутно, як невидиме ще сонце росте в глибині, а ось виткнувся з моря весь сивий верх, з якого стікає вода. ||blows||||waves|quietly|||||||||||emerged||||gray|peak|||| Сильніше подиха холод, зростають вали на морі, і верхи, один за другим, пробиваються з білої піни. |breath||rise|||||||||break through|||foam Світ наче наново родився. Води постікали з верхів і ходять вже під ногами, сонце простелило на небі свою корону і ось-ось покаже лице, а з стаї несеться сумний голос трембіти і будить зі сну полонину. |flowed|||||||||spread||||crown|||||||||comes|||||||| x x x   Так літував Іван у полонині, аж поки вона не спустіла. ||||flew||||||||emptied Стекла маржинка назад в долини, розібрана хазяями, одтрембітали своє трембіти, лежать здоптані трави, а вітер осінній заводить над ними, як над мерцем. |a little margin||||having been divided||trembled||||mown||||autumn||||||a corpse Лишились тільки ватаг зі спузарем. only||||spuzar Вони мусять чекати, аж згасне вогонь, той вогонь полонинський, що сам народився, неначе бог, сам має й заснути. А коли і їх вже не стало, на засмучену полонину приволіклась мара та й нипа по стаї й по загородах, чи не лишилось чого для неї. ||||||||sad||dragged herself||||nipped||||||||||| x x x   Надаремне Іван поспішав з полонини: він не застав Марічки живою. |||for nothing||||||||| За день перед сим, коли брела Черемош, взяла її вода. |||this||broke|||| Несподівано заскочила повінь, люті габи(26) збили Марічку з ніг, кинули потім на гоц(27) і понесли поміж скелі в долину. |suddenly struck|flood||gales|knocked|||||||back|||||| Марічку несла ріка, а люди дивились, як крутять нею габи, чули крики й благання і не могли врятувати. Іван не вірив. Се, певно, штуки Гутенюків. ||pieces| Дізнались про їхнє кохання й сховали Марічку. |||||hid| А коли зо всіх боків чув лиш те саме, рішив шукати тіла. |||||||||decided|| Мусило ж прибитись десь до кашіци(28), десь люди мали його спіймати. Musilo||to get to|||porridge||||| Пішов вздовж річки, повний пекучого гніву і злоби до її вічного шуму, до киплячої люті. ||||burning|||anger||||||boiling| В одному селі знайшов-таки тіло. Його вже витягли на зарінок, але він не пізнав в ньому Марічки. ||||meadow||||||| Се не Марічка була, а якийсь мокрий лантух, синя кривава маса, стерта річним камінням, як у млині... Великий жаль вхопив Івана за серце. |||||||||||worn|by the annual||||mill|||||| Зразу його тягло скочити з скелі у крутіж: "На, жери і мене!" ||it pulled|to jump||||the abyss||eat|| Але потому щемлячий тусок погнав його в гори, далі од річки. ||aching|thirst||||||| Затуляв вуха, щоб не чути зрадливого шуму, що прийняв в себе останнє дихання його Марічки. he covered|||||treacherous||||||||| Блукав по лісі, поміж камінням, в заломах, як ведмідь, що зализує рани, і навіть голод не міг прогнати його в село. Wandered||||||the thickets||||licks|||||||||| Знаходив ожини, гогози, пив воду з потоків і тим живився. ||gogozis|||||||he lived Потому щез. |he disappeared Люди гадали, що він загинув з великого жалю, а дівчата склали співанки про їхнє кохання та смерть, які розійшлися по горах. Шість літ не було чутки про нього, на сьомий раптом з'явився. Худий, зчорнілий, багато старший од своїх літ, але спокійний. Thin|blackened||||||| Оповідав, що пастушив на угорському боці. ||herded||Hungarian|side Ще з рік так походив, а відтак оженився. ||||||after that|got married Треба ж було Єаздувати. |||to ride Коли замовкли стріли пістолів і одспівали весілля, а жінка пригнала до загороди вівці й корови, Іван був задоволений навіть. |stopped||of pistols||sang||||drove||||||||| Його Палагна була з багацького роду, фудульна, здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю. |Palagna|||wealthy||foolish||||rough|||woolly| Правда, вона любила пишне лудіння, і немало десь піде грошей на шовкові хустки та дорогі згарди, але то байка! |||||||||||||||scarves||| Поглядаючи на овечки, що блеяли в загородах, на свій писаний ботей (стадо), на корови, що дзвонили та рули по випасах в лісі,-- він не журився. ||||bleated|||||written|herd|||||||ruled||pastures|||||worried Тепер він мав коло чого ходити. Не був жадний багатства -- не па те гуцул жиє на світі,-- саме плекання маржинки сповняло радістю серце. ||greedy|||||Hutsul|||||nurturing||filled|| Як дитина для мами -- та кою була для нього худібка. |||||такою|||| Весь час, всі думки займала турбота про сіно, про вигоди маржинці, щоб не заслабла, щоб хто не зурочив, щоб вівці щасливо котились, а корови уположались. |||||worry|||||margins|||||||cursed|||||||settled Скрізь, од усього була небезпека, і треба було добре глядіти маржину од гадини, звіра і од відьом, які всякими способами потягали манну з коров та потинали худібку. |||||||||watching|||snakes||||||by all|ways|pulled|manna||the cow||cutting|cattle Треба було багато знати, підкурювать, ворожити, збирати помічне зілля і замовляти. ||||to smoke|to predict||||| Палагна йому помагала. ||helped З неї була добра Єаздиня, і свої вічні турботи він ділив з нею. ||||Yazdina|||||||| -- Ну і сусіди дав нам пан-біг! -- жалілась вона чоловікові.-- Війшла даві в притулу Хима, глянула на ягнєта та як сплесне в долоні: "їй! she complained|||She entered|she||shelter|Hima|||lamb|||claps||| Які вони файні!" ||nice На, маєш, гадаю собі. Не встигла та за поріг, а двоє ягнєт закрутилось на місці -- та й вже по них... Ігій на тебе, відьмо... -- А я йду сночі,-- оповідав Іван,-- повз її хату та й дивлюся -- кочеється шос кругле, гейби капшук. |||||||lamb|spun||||||||Igy|||witch||||at night|||||||||rolls|a wheel|||capshuk Та й світиться так, наче зірниця. |||||a star Став я й дивлюся, а воно по царинці, через вориннє та й просто в Химині двері... Абих так здоров був!.. |||||||||the fence|||||Khymyn||Abikh||| Якби був догадався та зняв свої гачі, може б, ними відьму імив, а так пропало... З другого боку, на найближчім горбі, сусідив Юра. ||||||||||the witch|washed||||||||nearest|||Yura Про нього люди казали, що він богує. ||||||boasts Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар. ||||knowing||||gardener||molfar В своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров'я маржини й людини, його боялись, але потребували усі. ||||||||earthly|||||||||||| Траплялось, що і Іван звертався до нього, але за кожним разом, стрічаючи погляд чорних пекучих очей моль-фара, спльовував непомітно: "Сіль тобі в оці!.. " it happened||||turned|||||||meeting|||burning||moth|moth|spat||||| Проте найгірше докучала їм Хима. ||bothered|| Стара улеслива баба, завжди така привітна, вона вечорами перекидалась в білого пса та нипала по загородах сусідських. |flattering||||friendly|||turned into|||||nibbled||fences|of the neighbors Не раз Іван метав сокирою в неї, жбурляв вилами та проганяв. |||threw|with an axe|||threw||| Ряба корова на очах худла і все менше та менше давала подою. Ryaba||||growing thin|||||||milk Палагна знала, чия то справа. Вона підглядала, говорила примівки, по кілька разів на вечір бігала до коров, вставала навіть вночі. |was spying||sayings||||||ran||||| Раз наробила такого крику, що Іван біг в загороду як навіжений і мусив одганяти од порога велику жабу, що намагалась перелізти у хлів. |made|||||||the yard|||||chase away||the threshold|||||||barn Але жаба раптом десь щезла, а з-за вориння скрипів вже голосок Химин: -- Добрий вам вечір, сусідоньки красні... хе-хе... Безвстидна! ||||||||||||Hymen||||neighbors||he||Shameless Чого вона тільки не виробляла, ота родима відьма! ||||was producing||dear| Перекидалась у полотно, що біліло смерком попід лісом, повзла вужем або котилась горбами прозорим клубком. ||||was whitening|at dusk|||it crawled|a snake||rolled|hills|transparent| Спивала, нарешті, місяць, щоб було темно, як йде до чужої худоби. she sang|||||||||| Не один присягався, що бачив, як вона терницю доїть: заб'є у неї чотири кілки, неначе дійки,-- і надоїть повну дійницю. ||swore|||||the cow|milks|he'll drive||||poles||||milks|| Скільки клопоту було в Івава! ||||Ivava Він не мав навіть коли спам'ятатись. |||||to come to his senses Ґаздівство потребувало вічної праці, життя маржини так тісно в'язалось з його власним життям, що витісняло всякі інші думки. ||eternal||||||was tied||||||it displaced||| Але часами, несподівано зовсім, коли він зводив очі на зелені царинки, де спочивало в копицях сіно, або на глибокий задуманий ліс, звідти злітав до нього давно забутий голос: Ізгадай мні, мій миленький, Два рази на днину, А я тебе ізгадаю Сім раз на годину... Тоді він кидав роботу і десь пропадав. |sometimes|suddenly|quite|||||||||||the haystacks||||||||flew||||forgotten||||||||||||||||||||||||was disappearing Фудульна Палагна, що звикла шість день на тиждень робити і тільки в свято одпочивала, пишаючись красним лудінням, сердито дорікала за його примхи. |||||||||||||rested||red|laziness||||| Але він гнівавсь: -- Заткнися. ||was angry| Пазь лиш своє і дай мені спокій... Він сам сердивсь на себе: "Нащо воно?" Paz|||||||||was angry|||| -- і винувато йшов до худоби. |guiltily||| Приносив їй хліба чи грудку солі. З довірливим риком тяглася до нього його біланя або голубаня, висувала теплий червоний язик і разом з сіллю лизала руки. |trusting||||||bunny|||sticking out|||||||salt|licked| Вогкі блискучі очі приязно дивились на нього, а теплий дух молочного вим'я та свіжого гною знову вертали втрачений спокій і рівновагу. Wet||||||||||of milk||||manure|||lost||| В кошарі його обливало ціле море овець, таких маленьких, круглих. |the pen||poured over|||||| Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг. |||||||lambs||||bleating|rubbed||| Він запускав пальці в пухнату вовну або з батьківським почуттям брав на руки ягня -- і дух полонини віяв тоді над ним та О кликав у гори. |was putting|||fluffy||||parental|||||lamb|||||||||||| Ставало спокійно і тепло на серці. У сьому була Іванова радість. |||Ivanova| Чи він кохав Палагну? ||loved|Palagna Така думка ніколи не займала його голови. Він Єазда, вона Єаздиня, і хоч дітей у них не було, зате була худібка-- чого ж ще більше? |Yazda|||||||||||||||| На добрім хазяйстві Палагна набралась тіла, стала повна й червона, курила люльку, як Іванова мати, носила пишні шовкові хустки, а на воластій шиї блищало у неї стільки намиста, що челядь з заздрощів аж розсідалась. |good|household||gained|||||red||a pipe|||||luxurious|||||on her neck||shone||||necklaces||||envy||she settled Вони їздили разом до міста або на храм. Палагна сама сідлала свого коня і закладала червоний постіл в стремено так гордо, неначе всі гори належали тільки до неї. ||saddled||||laid||saddlecloth||stirrup||||||||| На храмах були люди та далекі роди, пінилось пиво, лилась горілка, злітались усякі новини з далеких гір, Іван обіймав молодиці, Палагну цілували чужі чоловіки -- ото диво яке! |||||||was foaming||flowed|vodka|flew in|all sorts of|||||||||||||| -- і вдоволені, що набулись так файно, вони вертались знову до щоденних турбот. |satisfied||they had done well||||were returning|||daily| До них теж приїздили чесні Єазди в гостину. |||visited||||visit -- Слава Ісусу. Як жінка, маржинка, ци дужі? -- Гаразд, як ви?.. Засідали за мережаний стіл. They sat||a patterned| тяжкі в своїм овечім убранні, і споживали вкупі свіжу кулешу та гуслянку гостру, од якої облазив язик. |||sheep's|clothing||they consumed|||||gouache||||licked| Так йшло життя. Для праці -- будні, для ворожіння -- свято. ||weekdays||divination| На святий вечір Іван був завжди в дивнім настрої. |||||||strange| Наче переповнений чимсь таємничим й священним, він все робив поважно, неначе службу божу служив. ||something|mysterious||sacred||||||||served Клав Палагні живий вогонь для вечері, стелив сіно на стіл та під столом і з повною вірою рикав при тім, як корова, блеяв вівцею та ржав конем, аби велася худоба. Klav|Palagni|||||laying|||||||||||roared|||||bleated|like a sheep||neighed|a horse||was driven| Обкурював ладаном хату й кошари, щоб одігнати звіра й відьом, а коли червона од метушні Палагна серед курива того ознаймляла нарешті, що готові усі дванадцять страв, він, перше ніж засісти за стіл, ніс тайну вечерю худобі. smoked|with incense|||||||||||||hustle|||smoke||informed||||||||||sit down|||||| Вона першою мусила скоштувати голубці, сливи, біб та логазу, які так старанно готувала для нього Палагна. |||taste||plums|beans||logaz||||||| Але се було не все. Ще годилось закликать на тайну вечерю усі ворожі сили, перед якими берігся через ціле життя. |it was suitable|to call||the secret|||||||he guarded himself||| Брав в одну руку зі стравою миску, а в другу сокиру і виходив надвір. ||||||||||axe||| Зелені гори, убравшись у білі гуглі, прислухались чуйно, як дзвеніло на небі золото зір, мороз блискав срібним мечем, потинаючи згуки в повітрі, а Іван простягав руку у сю скуту зимою безлюдність і кликав на тайну вечерю до себе всіх чорнокнижників, мольфарів, планетників всяких, вовків лісових та ведмедів. ||dressed in||||listened|attentively|||||||||||cutting through||||||stretched||||to this frozen||desolation|||||||||of the black sorcerers|molfars|of the planetarians||wolves||| Він кликав бурю, щоб була ласкава прийти до нього на ситі страви, на палені горілки, на вечерю святу,-- але вони не були ласкаві і ніхто не приходив, хоч Іван спрошував тричі. |||||kind||||||||burnt||||||||||||||||asked| Тоді він заклинав їх, щоб не з'являлись ніколи,-- і легко зітхав. ||cursed||||||||sighed Палагна чекала в хаті. Вогонь в печі лежав втомившись, тихо дрімаючи жаром, страви спочивали на сіні, різдвяна мирність спливала з темних кутків, голод тягнув до їжі, але вони ще не сміли сісти за стіл. ||||||dozing||the dishes|were resting|||Christmas|peacefulness|||dark||||||||||dared||| Палагна поглядала на чоловіка -- і в згоді вони разом згинали коліна, благаючи бога, щоб припустив до вечері ті душі, що їх ніхто не знає, що пропадом пропадають, бутанами побиті(29), дорогами покалічені, водами потоплені. |looked||||||||bent||begging|||allowed|||||||||||perishing|perish|beaten||the roads|crippled||the drowned Ніхто за них не згадає, ані встаючи, ані лягаючи, ніхто не згадає, дорогою йдучи, а вони, бідні душі, гірко пробувають у пеклі, чекаючи вечора святого... І коли так молились, Іван був певний, що за плечима у нього плаче, схилившись, Марічка, а душі нагло померлих невидиме сідають на лави. ||||||rising||lying||||||||||||||||||||prayed||||||||||swaying||||||invisible|they sit||lives -- Продуй перше, ніж маєш сісти! blow|||| -- вимагала від Івана Палагна. Але він знав і без неї. Старанно продмухував місце на лаві, щоб не привалить яку душу, і засідав до вечері... На Маланки до маржини у загороду приходив сам бог. |blew off||||||to crush||||sat||||Malanka||||||| На високому небі ясно горіли зорі, люто тріщав мороз, а сивий бог йшов босоніж по пухкому снігу і тихо одхиляв двері кошари. ||||burned|||cracked||||||||soft||||opened|| Прокинувшись вночі, Іван наслухав і, здавалося, чув, як лагідний голос питає маржинку: "Ци ти, худібка, наїжена, напоєна добре? |||||||||||||||fed|watered| Ци сокотить тебе Єазда?" |will ask|| Радісно блеяли вівці, веселим риком обзивались корови -- Єазда доглядає їх добре, сумлінно, поїть, годує і навіть нині вичесав шерсть. ||||||||||||drinks|feeds||||he has sheared| Тепер пан-біг напевно обдарує його новим приплодом. ||||will reward|||offspring І бог давав приплід. |||offspring Овечки мирно котились, чинили ягнички, корови щасливо уположались. |||were doing|lambs||| Палагна вічно заклопотана була своїм ворожінням. ||worried|||divination Палила поміж маржиною ватру, аби вона була світуча, красна, як боже світло, аби до неї не мав приступу злий. she lit||mugwort|||||bright|red|||||||||| Вона робила, що тільки знала, аби худоба була така тиха, як корінь в землі, така манниста, як у потоці вода. |||||||||||||||мягка|||| Вона так ніжно промовляла до неї: -- Ти меш годувати мене і мого Єазду, а я тебе буду шанувати, щоб ти легко спала, щобис рідко рикала, щоби тебе чередінниця не пізнала, де ти ночувала, де ти стояла, щоби тебе хто не урік... Так йшло життя худоб'яче й людське, що зливалось докупи, як два джерельця у горах в один потік. ||||||||||||Yazdu||||||||||so that||roared|||the herder|||||stayed||||||||||||cattle||||||||little springs||||| x x x

19 Коров'ячий пастух. Cow| 20 Струнка -- намет для доїння овець. 21 Козар -- козячий пастух. |goat|herder 22 Полиці під дахом. 23 Сироватка. 24 Туман. 25 Картопля. 26 Г а б а -- хвиля. ||||wave 27 Г о ц -- водопад. |||waterfall 28 К а ш і ц а -- дерев'яна обшивка берегів. ||||||wooden|cladding| 29 На роботах у лісі. |work||