Вовк і Кіт В село із лісу Вовк забіг… Не думайте, що в гості, братця! Ні, в гості Вовк не забіжить; А він прибіг, щоб де-небудь сховаться; Проклятий люд з собаками настиг… І рад би Вовк в які ворота вскочить, Та лишенько йому,— куди не поглядить — Усюди Вовченька недоленька морочить,— Хоч сядь та й плач; Ворота, як на те ж, кругом усі заперті, А дуже Вовкові не хочеться умерти (Бо ще він не нажився, бач! ), А гірше од людей — од видимої смерті… Коли глядить — На загороді Кіт сидить, На сонечку мурликає-дрімає. Підскочив Вовк і до Кота мовляє: — Котусю-братику! Скажіть мені скоріше, Хто із хазяїнів отут усіх добріше? Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав На сей недобрий час. Я б у пригоді став!. Чи чуєш гомін той? За мною то женуться!. Котусю-батечку! Куди ж мені поткнуться?. — Проси мерщій Степана, Він добрий чоловік,— Кіт Вовкові сказав. — Так у його я вкрав барана. — Ну, так навідайсь до Дем'яна. — Е, і Дем'яна я боюсь: Як тільки навернусь, Він і згадає поросятко. — Біжи ж, аж ген живе Трохим! — Трохим? Боюсь зійтися з ним: З весни ще злий він за ягнятко! — Погано ж!. Ну… а чи не прийме Клим? — Ох, братику! Теля я в його звів! — Так ти, бачу, усім тут добре надоїв,— Кіт Вовкові сказав,— Чого ж ти, братику, сюди і забігав? Ні, наші козаки ще з розуму не спали, Щоб Вовка од біди сховали! І так-таки ти сам себе вини: Що, братику, посіяв, те й пожни!
Байки Леонiда Глiбова, Вовк і Кіт
To hear audio for this text, and to learn the vocabulary sign up for a free LingQ account.
