×

我們使用cookies幫助改善LingQ。通過流覽本網站,表示你同意我們的 cookie 政策.

image

Старший боярин, Розділ третій, 2

Розділ третій, 2

А коли увійшов у хату, то тітка розставляла обід на столі, застеленім свіжою скатертиною: і борщ з курятиною в зеленій мисці, і курятину в білій квітчастій тарілці, і вареники, запечені з сметаною у високій жовтій макітрі, і затірку з молоком, і ложки, і виделки, покладені в тих місцях, коло яких мали сидіти трапезники, і паляницю високу, білу, аж сонячну, на рушнику, з ножем, напоготовленим до чину. Все-все, що Гордій побачив, підхопило його почуття і понесло в приємні високості рідних звичаїв, де кубляться всякі тумани, повсталі з казок чарівної давнини. У хаті було вимазано, долівка притрушена сухим сіном, і лави навколо стола і попід стінами аж до мисника застелені килимками; навмисне для цього витканими у Петра Лабая. І жердка, і піл біліли під святковими ряднами, що пахли сонячним промінням і береговими вітрами.

Гордій, забувши, що не вмивався, для ради неділі поцілував тітці руку і сів до столу. Вона теж, не зауваживши небожевого прогріху, сіла і, перехрестившись, сказала:

— Господи, благослови своїм духом святим. І обоє їли мовчки якусь хвилину, а потім тітка підвела голову до небожа.

— Сьогодні вранці, ще як ти спав, була я в батюшки і прохала там, аби не гнівалися, бо ти прийдеш з одвідинами до них аж через тиждень. Не хочеться мені показувати тебе такого, як зараз. Бо ти аж світишся від своєї отієї науки. Треба тебе вилюднити трохи, щоб не сміялися панянки одуковані.

— То ви були в попа?

— Кажу ж тобі, що була.

— Чи ви не догляділи часом, чи в них на хаті коло вивода стріха не розшита?

Тітка подивилася на небожа пильно-пильно, а далі й промовила:

— Не догляділа. Чуже господарство для мене зась, і я, не прохана, ніколи не клопочуся ні людськими радощами, ні людським добром.

Гордій побачив, що зачепив тітчину господарську всеосяжність за якусь незриму ниточку, схаменувся і перевернув на друге:

— Та то я хотів сказати, що бачив на самім вершечку нашої клуні велику дірку в сніпках. Під час бурі крізь неї, мабуть, дощ іде.

— Може, ще що бачив? — спитала тітка з недружнім притиском, який говорив, що кожна соломинка в хазяйстві без волі господині не ворухнеться навіть і під час бурі.

Парубок, остаточно збитий з пантелику і згадавши те, що бачив, почервонів і, не знаючи що далі казати, бовкнув:

— У березі, коли пробило 12 годин ночі, щось жіночим голосом страшно сумно співало.

І злетіла враз вся поважна самовпевненість із тітчиного обличчя. І спиталася тітка тривожно, неначе зломленою силою.

— А де ж саме співало: чи проти нашого подвір'я, чи проти попового?

— Ніби проти попового, але було так сумно, що мені здавалося, у грудях серце навіки замре.

— Уже років з вісім, як не співало в нашім березі, не дурно це, щось буде, — сказала тітка, справивши погляд углибінь своєї душі, де живе невмируща бувальщина.

— А що ж воно співає?

— Співає билиця, бодай її пам'ять була не прийняла!

— А чи можна й мені знати про неї хоч трохи? — зрадів Гордій, що може відвернути тітку від неприємного враження, яке він зробив початком розмови.

— Не трохи тобі треба знати про неї, а все треба знати, і конче треба знати.

Learn languages from TV shows, movies, news, articles and more! Try LingQ for FREE

Розділ третій, 2

А коли увійшов у хату, то тітка розставляла обід на столі, застеленім свіжою скатертиною: і борщ з курятиною в зеленій мисці, і курятину в білій квітчастій тарілці, і вареники, запечені з сметаною у високій жовтій макітрі, і затірку з молоком, і ложки, і виделки, покладені в тих місцях, коло яких мали сидіти трапезники, і паляницю високу, білу, аж сонячну, на рушнику, з ножем, напоготовленим до чину. |||||||was setting||||covered||tablecloth||||chicken meat||green||||||flowered||||||sour cream||||||zatyirka with milk|||||||placed||||||||dinner guests||||||||the towel|||ready for use||serving Все-все, що Гордій побачив, підхопило його почуття і понесло в приємні високості рідних звичаїв, де кубляться всякі тумани, повсталі з казок чарівної давнини. |||||lifted||||carried him|||heights||||swirl|||risen|||| У хаті було вимазано, долівка притрушена сухим сіном, і лави навколо стола і попід стінами аж до мисника застелені килимками; навмисне для цього витканими у Петра Лабая. |||smeared|the floor|covered with||||||||||||the sideboard|covered with|with rugs||||woven by|||Labai's house І жердка, і піл біліли під святковими ряднами, що пахли сонячним промінням і береговими вітрами. |the pole||the pole|were white||festive|decorations||||||coastal|

Гордій, забувши, що не вмивався, для ради неділі поцілував тітці руку і сів до столу. ||||washed|||||||||| Вона теж, не зауваживши небожевого прогріху, сіла і, перехрестившись, сказала: ||||nephew's|sin|||making the sign of the cross|

— Господи, благослови своїм духом святим. |bless||| І обоє їли мовчки якусь хвилину, а потім тітка підвела голову до небожа. ||||||||||||nephew

— Сьогодні вранці, ще як ти спав, була я в батюшки і прохала там, аби не гнівалися, бо ти прийдеш з одвідинами до них аж через тиждень. |||||||||||I asked|||||||||visitation||||| Не хочеться мені показувати тебе такого, як зараз. Бо ти аж світишся від своєї отієї науки. |||you are glowing|||| Треба тебе вилюднити трохи, щоб не сміялися панянки одуковані. ||to expose you|||||ladies|educated ladies

— То ви були в попа? ||||the priest

— Кажу ж тобі, що була.

— Чи ви не догляділи часом, чи в них на хаті коло вивода стріха не розшита? |||||||||||the outlet|roof||torn

Тітка подивилася на небожа пильно-пильно, а далі й промовила:

— Не догляділа. |I didn't care Чуже господарство для мене зась, і я, не прохана, ніколи не клопочуся ні людськими радощами, ні людським добром. ||||||||invited|||bother myself|||joys|||

Гордій побачив, що зачепив тітчину господарську всеосяжність за якусь незриму ниточку, схаменувся і перевернув на друге: |||||household|all-encompassing nature|||invisible|thread|came to his senses||turned||

— Та то я хотів сказати, що бачив на самім вершечку нашої клуні велику дірку в сніпках. |||||||||||||||the haystacks Під час бурі крізь неї, мабуть, дощ іде.

— Може, ще що бачив? — спитала тітка з недружнім притиском, який говорив, що кожна соломинка в хазяйстві без волі господині не ворухнеться навіть і під час бурі. |||unfriendly||||||straw|||||the mistress|||||||

Парубок, остаточно збитий з пантелику і згадавши те, що бачив, почервонів і, не знаючи що далі казати, бовкнув:

— У березі, коли пробило 12 годин ночі, щось жіночим голосом страшно сумно співало.

І злетіла враз вся поважна самовпевненість із тітчиного обличчя. |vanished||||||aunt's| І спиталася тітка тривожно, неначе зломленою силою. |||||broken|

— А де ж саме співало: чи проти нашого подвір'я, чи проти попового? |||||||||||the priest's

— Ніби проти попового, але було так сумно, що мені здавалося, у грудях серце навіки замре. ||the priest||||||||||||will freeze

— Уже років з вісім, як не співало в нашім березі, не дурно це, щось буде, — сказала тітка, справивши погляд углибінь своєї душі, де живе невмируща бувальщина. ||||||||our||not|not without reason||||||casting||into the depths|||||immortal tales|tale of the past

— А що ж воно співає?

— Співає билиця, бодай її пам'ять була не прийняла! |the tale||||||

— А чи можна й мені знати про неї хоч трохи? — зрадів Гордій, що може відвернути тітку від неприємного враження, яке він зробив початком розмови.

— Не трохи тобі треба знати про неї, а все треба знати, і конче треба знати.