×

我們使用cookies幫助改善LingQ。通過流覽本網站,表示你同意我們的 cookie 政策.

image

Старший боярин, Розділ третій, 4

Розділ третій, 4

І втопив він Шурубейлівну, й твою матір, і Кундельку, і Сіромчиху, і Мокієнчиху, і Цицанівну. І стали мужики радитися, що робити з ним. І, може, радилися б довгенько, та здибав Маркура мене. Я йому впала в око, і це поквапило мужицьку раду. Стрів він мене в суботу коло кладовища та й каже: "А здорова будь, молодице, а прийди-но в неділю ввечері до Прикупової могили!" Я стерялася. Він такий велетень, та такі страшні в нього очі, та такі стидкі та тягучі, що я почула, прости Господи, хіть до нього непереборну. Настала неділя, настав і вечір, і я пішла до нього. Але чи янгол, чи сам Бог мене напутив, я вкинула в пазуху пачку сірників. Приходжу до могили, він на чорнім воронім коні коло неї виграє. Порівнявся зо мною, вхопив за руку, поклав мене ниць на сідло перед собою і помчав у скачки аж на Ринву до скирти. І вже ж тоді кожною жилою я почувала пекельний вогонь, що йшов від нього. І чуло моє серце, що була б навіки пропащою. Та й пустив він коня під скирту, знявши мене. Та й поточився, та й упав. Я зміркувала, що він п'яний, і мерщій сірника з пазухи та чирк! — пішло горіть. Маркура схопив з мене свитку, аби нею збити пожежу. Якби був тверезий, то не гасив би. А я тим часом навтікача. І дома чоловікові чисто все розказала. І зібрав він мужиків, і напутив, що треба робити. І ото вийде було із села душ із сотня та й позалягають у пашні над дорогою, де треба було йому їхати, та й цмокотять губами, даючи знати один одному, як тільки ірод на шляху появиться. Цмокотять та піднімають, ніби ненавмисне: там штиля із схованки; а там гостряк коси. А дід, проїздячи та стримуючи коня і гойдаючи малахай з олив'яною бульбашкою коло коневого черева, сміється та гукає до схованих:

— Огій, цмокотуни! А виходьте-но сюди та зробите битву з бідним дідом Маркурою, та побачимо, хто з нас багатир! Та ніхто не вилазив, бо за Маркурою Пупанем, коли він їхав, чути було, як стогнала земля. Здавалося, що їде військо незриме. І землі було трудно, і вона стогнала. Тяжко з тією душею змагатися, з якою нечиста сила накладає. Та трапився випадок, що таки призвів до битви. У нашого батюшки була за жінку мужицька дитина Марфа Посмітюха, і сумирна, і богобоязлива, і роботяща. Хоч і принесла йому з посагом дівчину оцю, що тепер уже панна і має шлюбувати з Харлампієм Пронем. І саме в середохресну неділю посту матушка говіла і йшла на сповідь. Коли переїздить їй дорогу анцихрист і каже, щоб прийшла до Прикупової могили в суботу. Вона не йде і нікому про це не каже, бо батюшки десь довго не було і правив у церкві якийсь наїжджий. Ба, йде вона в неділю до причастя, і він переїздить їй дорогу, хапає її на коня й везе у степ під свої скирти. Скільки днів чи неділь там із нею бавився... Ба, з'являється вона в село зовсім потеряна й не йде додому. А стає біля Логвинчука під тином і питає проходящих: "Чи ви не бачили мого молодого? Він на чорному коні, тільки не знаю, чи він з бородою, чи голений?" Люди було одведуть її додому, а вона знов приходить на те саме місце до Логвинчука, і стає під тином, і знов питає проходящих: "Чи ви не бачили мого молодого, він на чорнім коні, тільки не знаю, чи він з бородою, чи голений?"

Learn languages from TV shows, movies, news, articles and more! Try LingQ for FREE

Розділ третій, 4

І втопив він Шурубейлівну, й твою матір, і Кундельку, і Сіромчиху, і Мокієнчиху, і Цицанівну. |drowned||Shurubeylivna|||||Kundelka||Sirochikha||Mokiyenchikha||Tsitsanivna І стали мужики радитися, що робити з ним. ||the men|consult|||| І, може, радилися б довгенько, та здибав Маркура мене. ||||||met|| Я йому впала в око, і це поквапило мужицьку раду. |||||||hastened|peasant's| Стрів він мене в суботу коло кладовища та й каже: "А здорова будь, молодице, а прийди-но в неділю ввечері до Прикупової могили!" Я стерялася. |I was lost Він такий велетень, та такі страшні в нього очі, та такі стидкі та тягучі, що я почула, прости Господи, хіть до нього непереборну. |||||terrifying||||||shameful||sticky|||||||||overwhelming desire Настала неділя, настав і вечір, і я пішла до нього. Але чи янгол, чи сам Бог мене напутив, я вкинула в пазуху пачку сірників. ||angel|||||inspired||||||of matches Приходжу до могили, він на чорнім воронім коні коло неї виграє. ||||||raven|||| Порівнявся зо мною, вхопив за руку, поклав мене ниць на сідло перед собою і помчав у скачки аж на Ринву до скирти. he compared||||||||face down||saddle|||||||||Rynva||haystack І вже ж тоді кожною жилою я почувала пекельний вогонь, що йшов від нього. |||||vein|||||||| І чуло моє серце, що була б навіки пропащою. ||||||||lost Та й пустив він коня під скирту, знявши мене. ||||||the haystack|| Та й поточився, та й упав. ||he rolled||| Я зміркувала, що він п'яний, і мерщій сірника з пазухи та чирк! |I realized|||drunk|||a match||the pocket||strike a match — пішло горіть. |burning Маркура схопив з мене свитку, аби нею збити пожежу. Якби був тверезий, то не гасив би. А я тим часом навтікача. ||||to the escapee І дома чоловікові чисто все розказала. |||||told everything І зібрав він мужиків, і напутив, що треба робити. |||||||must| І ото вийде було із села душ із сотня та й позалягають у пашні над дорогою, де треба було йому їхати, та й цмокотять губами, даючи знати один одному, як тільки ірод на шляху появиться. |||||||||||lie down||||||||||||smack||||||||the heron||| Цмокотять та піднімають, ніби ненавмисне: там штиля із схованки; а там гостряк коси. they chatter||||unintentionally||calm|||||| А дід, проїздячи та стримуючи коня і гойдаючи малахай з олив'яною бульбашкою коло коневого черева, сміється та гукає до схованих: ||passing by|||||swaying|the hat||olive oil|olive bubble||horse's|belly of the horse|||||those hidden

— Огій, цмокотуни! Ohi (1)|dragonlings А виходьте-но сюди та зробите битву з бідним дідом Маркурою, та побачимо, хто з нас багатир! ||||||||||Markura||||||champion Та ніхто не вилазив, бо за Маркурою Пупанем, коли він їхав, чути було, як стогнала земля. |||||||Pupanem|||||||| Здавалося, що їде військо незриме. ||||invisible І землі було трудно, і вона стогнала. Тяжко з тією душею змагатися, з якою нечиста сила накладає. |||soul|||||| Та трапився випадок, що таки призвів до битви. У нашого батюшки була за жінку мужицька дитина Марфа Посмітюха, і сумирна, і богобоязлива, і роботяща. ||||||peasant|||Pohsytyukha||humble||God-fearing||hardworking Хоч і принесла йому з посагом дівчину оцю, що тепер уже панна і має шлюбувати з Харлампієм Пронем. |||||dowry|||||||||marry||| І саме в середохресну неділю посту матушка говіла і йшла на сповідь. |||Cross-raising|||mother|was speaking||||confession Коли переїздить їй дорогу анцихрист і каже, щоб прийшла до Прикупової могили в суботу. ||||Antichrist||||||||| Вона не йде і нікому про це не каже, бо батюшки десь довго не було і правив у церкві якийсь наїжджий. ||||||||||||||||||||visiting Ба, йде вона в неділю до причастя, і він переїздить їй дорогу, хапає її на коня й везе у степ під свої скирти. |||||||||crosses||||||||takes||||his| Скільки днів чи неділь там із нею бавився... Ба, з'являється вона в село зовсім потеряна й не йде додому. ||||||||||||||lost|||| А стає біля Логвинчука під тином і питає проходящих: "Чи ви не бачили мого молодого? Він на чорному коні, тільки не знаю, чи він з бородою, чи голений?" ||||||||||||shaven Люди було одведуть її додому, а вона знов приходить на те саме місце до Логвинчука, і стає під тином, і знов питає проходящих: "Чи ви не бачили мого молодого, він на чорнім коні, тільки не знаю, чи він з бородою, чи голений?" ||will lead||||||||||||Logvynchuk's||||||||those passing|||||||||||||||||||