Сімонів батько (2) Simons Vater (2) Simonov's father (2) Le père de Simon (2)

— Це правда, — хором повторили троє. "It's true," the three repeated in unison.

Коваль провадив далі: |conducted| The blacksmith continued:

— А як їй важко було, бідолашній, самій виховувати дитину, скільки сліз вона пролила, виходячи тільки до церкви, про те один тільки бог відає. |||||pauvre femme||élever|||||versé des larmes|going out|||||||||knows - And how difficult it was for her, poor thing, to raise a child herself, how many tears she shed when going out to church, only God knows.

— І це правда, — знову сказали ковалі. "And it's true," said the blacksmiths again.

Було чути тільки шум міхів, що роздували горно. |||noise|sacs||puffed|forge Only the sound of the bellows blowing the horn could be heard. Філіпп поривчасто нахилився до Сімона: |par intermittence|s'est penché|| Philip hurriedly leaned over to Simon:

— Скажи мамі, що я прийду сьогодні ввечері поговорити з нею. - Tell mom that I will come over tonight to talk to her.

І він тихенько підштовхнув хлопчика до дверей. |||pushed||| And he quietly pushed the boy to the door. Він знову взявся до роботи, і п'ять молотів, як один, ударили по ковадлах. |||||||martiaux|||||enclumes He set to work again, and five hammers struck the anvils as one. До пізнього вечора кували вони залізо, дужі, могутні, сповнені радості й задоволення. |||forgés|||forts||||| By late evening they were forging iron, strong, powerful, full of joy and satisfaction. Але як у святковий день соборний дзвін заглушає решту, так молот Філіппа заглушав усі інші, щосекунди падаючи на ковадло з переможним гуркотом. |||||cathédral||étouffe|||||étouffait||||tombant||enclume|||fracas retentissant But as on a feast day the bell of a cathedral drowns out the rest, so Philip's hammer drowned out all the others, every second falling on the anvil with a triumphant roar. Очі Філіппа палали, і він невтомно кував серед іскор. ||brûlaient||||forgeait|| Philip's eyes burned, and he forged tirelessly among the sparks.

Все небо було всіяне зорями, коли Філіпп постукав у двері Бланшотти, причепурений, у святковій блузі й чистій сорочці, з підстриженою бородою. |||parsemé||||frapper|||Blanchot|soigné||de fête|blouse|||||taillée| The whole sky was dotted with stars when Philippe knocked on Blanchotta's door, hunched over, in a festive blouse and clean shirt, with a trimmed beard. Молода жінка вийшла на поріг і з докором сказала йому: |||||||avec reproche|| A young woman came to the threshold and reproachfully said to him:

— Негаразд приходити так пізно, пане Філіпп. pas bien|venir|||| - It is not good to come so late, Mr. Philip.

Він хотів відповісти, але, зніяковівши, забурмотів щось невиразне і спинився. ||||gêné|||inintelligible||s'est arrêté He wanted to answer, but, embarrassed, mumbled something indistinct and stopped.

Вона продовжувала:

— Ви ж добре розумієте, що не годиться, щоб про мене говорили. ||||||c'est pas bien|||| - You understand very well that it is not appropriate to talk about me.

Тоді він сказав: Then he said:

— А яке кому діло, якщо ви згодні бути моєю дружиною? |||affaire|||d'accord||| — And who cares if you agree to be my wife?

Відповіді не було, але почувся шум, ніби хтось у темряві кімнати знеможено впав. |||||||||||épuisé| There was no answer, but a noise was heard, as if someone had collapsed in the darkness of the room. Філіпп швидко ввійшов, і Сімон, лежачи в своєму ліжку, розрізнив звук поцілунку і кілька слів, що їх ледве чутно вимовила мати. ||entered|||||||distingué||baiser||||||à peine||| Philip quickly entered, and Simon, lying in his bed, distinguished the sound of a kiss and a few words, which were barely audibly uttered by his mother. Потім він раптом відчув дотик знайомих рук, що підхопили його; тримаючи хлопця у витягнутих руках, дужих, як у Геркулеса, друг крикнув йому: ||||toucher||||soutenir|||||étendues||fortes|||||| Then he suddenly felt the touch of familiar hands that picked him up; holding the boy in outstretched arms, strong as Hercules, the friend shouted to him:

— Скажи своїм товаришам, що твій батько — Філіпп Ремі, коваль, і що він намне вуха кожному, хто посміє скривдити тебе. ||||||||forger||||nous||chaque||osera|blesser| "Tell your friends that your father is Philippe Remy, the blacksmith, and that he will close the ears of anyone who dares to offend you."

Другого дня, коли хлопчики зібралися в школі, перед початком The next day, when the boys gathered at school, before the start

лекції, маленький Сімон підвівся з місця. |||s'est levé|| lecture, little Simon stood up. Він був дуже блідий, і губи його тремтіли. |||||lèvres|| He was very pale and his lips were trembling.

— Мій батько, — дзвінким голосом сказав він, — коваль Філіпп Ремі, і він обіцяв нам'яти вуха кожному, хто посміє мене скривдити. ||d'une voix claire||||forger||||||tordre||||osez||blesser "My father," he said in a sonorous voice, "is the blacksmith Philippe Remy, and he promised to cut off the ears of anyone who dares to offend me."

На цей раз ніхто не засміявся — всі добре знали коваля Філіппа Ремі. |||||||||forger|Philippe| This time, no one laughed-everyone knew the blacksmith Philippe Remy well. Це був такий батько, яким міг би пишатися кожний. He was such a father that anyone could be proud of.