×

Vi använder kakor för att göra LingQ bättre. Genom att besöka sajten, godkänner du vår cookie-policy.


image

A Double Barreled Detective Story by Mark Twain, PART I. CHAPTER IV.

PART I. CHAPTER IV.

"No real gentleman will tell the naked truth in the presence of ladies." It was a crisp and spicy morning in early October. The lilacs and laburnums, lit with the glory-fires of autumn, hung burning and flashing in the upper air, a fairy bridge provided by kind Nature for the wingless wild things that have their homes in the tree-tops and would visit together; the larch and the pomegranate flung their purple and yellow flames in brilliant broad splashes along the slanting sweep of the woodland; the sensuous fragrance of innumerable deciduous flowers rose upon the swooning atmosphere; far in the empty sky a solitary oesophagus slept upon motionless wing; everywhere brooded stillness, serenity, and the peace of God.

October is the time—1900; Hope Canyon is the place, a silver-mining camp away down in the Esmeralda region. It is a secluded spot, high and remote; recent as to discovery; thought by its occupants to be rich in metal—a year or two's prospecting will decide that matter one way or the other. For inhabitants, the camp has about two hundred miners, one white woman and child, several Chinese washermen, five squaws, and a dozen vagrant buck Indians in rabbit-skin robes, battered plug hats, and tin-can necklaces. There are no mills as yet; there is no church, no newspaper. The camp has existed but two years; it has made no big strike; the world is ignorant of its name and place.

On both sides of the canyon the mountains rise wall-like, three thousand feet, and the long spiral of straggling huts down in its narrow bottom gets a kiss from the sun only once a day, when he sails over at noon. The village is a couple of miles long; the cabins stand well apart from each other. The tavern is the only "frame" house—the only house, one might say. It occupies a central position, and is the evening resort of the population. They drink there, and play seven-up and dominoes; also billiards, for there is a table, crossed all over with torn places repaired with court-plaster; there are some cues, but no leathers; some chipped balls which clatter when they run, and do not slow up gradually, but stop suddenly and sit down; there is part of a cube of chalk, with a projecting jag of flint in it; and the man who can score six on a single break can set up the drinks at the bar's expense. Flint Buckner's cabin was the last one of the village, going south; his silver-claim was at the other end of the village, northward, and a little beyond the last hut in that direction. He was a sour creature, unsociable, and had no companionships. People who had tried to get acquainted with him had regretted it and dropped him. His history was not known. Some believed that Sammy Hillyer knew it; others said no. If asked, Hillyer said no, he was not acquainted with it. Flint had a meek English youth of sixteen or seventeen with him, whom he treated roughly, both in public and in private, and of course this lad was applied to for information, but with no success. Fetlock Jones—the name of the youth—said that Flint picked him up on a prospecting tramp, and as he had neither home nor friends in America, he had found it wise to stay and take Buckner's hard usage for the sake of the salary, which was bacon and beans. Further than this he could offer no testimony.

Fetlock had been in this slavery for a month now, and under his meek exterior he was slowly consuming to a cinder with the insults and humiliations which his master had put upon him. For the meek suffer bitterly from these hurts; more bitterly, perhaps, than do the manlier sort, who can burst out and get relief with words or blows when the limit of endurance has been reached. Good-hearted people wanted to help Fetlock out of his trouble, and tried to get him to leave Buckner; but the boy showed fright at the thought, and said he "dasn't." Pat Riley urged him, and said,

"You leave the damned hunks and come with me; don't you be afraid. I'll take care of him." The boy thanked him with tears in his eyes, but shuddered and said he "dasn't risk it"; he said Flint would catch him alone, some time, in the night, and then—"Oh, it makes me sick, Mr. Riley, to think of it." Others said, "Run away from him; we'll stake you; skip out for the coast some night." But all these suggestions failed; he said Flint would hunt him down and fetch him back, just for meanness.

The people could not understand this. The boy's miseries went steadily on, week after week. It is quite likely that the people would have understood if they had known how he was employing his spare time. He slept in an out-cabin near Flint's; and there, nights, he nursed his bruises and his humiliations, and studied and studied over a single problem—how he could murder Flint Buckner and not be found out. It was the only joy he had in life; these hours were the only ones in the twenty-four which he looked forward to with eagerness and spent in happiness.

He thought of poison. No—that would not serve; the inquest would reveal where it was procured and who had procured it. He thought of a shot in the back in a lonely place when Flint would be homeward-bound at midnight—his unvarying hour for the trip. No—somebody might be near, and catch him. He thought of stabbing him in his sleep. No—he might strike an inefficient blow, and Flint would seize him. He examined a hundred different ways—none of them would answer; for in even the very obscurest and secretest of them there was always the fatal defect of a risk, a chance, a possibility that he might be found out. He would have none of that.

But he was patient, endlessly patient. There was no hurry, he said to himself. He would never leave Flint till he left him a corpse; there was no hurry—he would find the way. It was somewhere, and he would endure shame and pain and misery until he found it. Yes, somewhere there was a way which would leave not a trace, not even the faintest clue to the murderer—there was no hurry—he would find that way, and then—oh, then, it would just be good to be alive! Meantime he would diligently keep up his reputation for meekness; and also, as always theretofore, he would allow no one to hear him say a resentful or offensive thing about his oppressor.

Two days before the before-mentioned October morning Flint had bought some things, and he and Fetlock had brought them home to Flint's cabin: a fresh box of candles, which they put in the corner; a tin can of blasting-powder, which they placed upon the candle-box; a keg of blasting-powder, which they placed under Flint's bunk; a huge coil of fuse, which they hung on a peg. Fetlock reasoned that Flint's mining operations had outgrown the pick, and that blasting was about to begin now. He had seen blasting done, and he had a notion of the process, but he had never helped in it. His conjecture was right—blasting-time had come. In the morning the pair carried fuse, drills, and the powder-can to the shaft; it was now eight feet deep, and to get into it and out of it a short ladder was used. They descended, and by command Fetlock held the drill—without any instructions as to the right way to hold it—and Flint proceeded to strike. The sledge came down; the drill sprang out of Fetlock's hand, almost as a matter of course. "You mangy son of a nigger, is that any way to hold a drill? Pick it up! Stand it up! There—hold fast. D—you! I'll teach you!" At the end of an hour the drilling was finished.

"Now, then, charge it." The boy started to pour in the powder.

"Idiot!" A heavy bat on the jaw laid the lad out.

"Get up! You can't lie snivelling there. Now, then, stick in the fuse first. Now put in the powder. Hold on, hold on! Are you going to fill the hole all up? Of all the sap-headed milksops I—Put in some dirt! Put in some gravel! Tamp it down! Hold on, hold on! Oh, great Scott! get out of the way!" He snatched the iron and tamped the charge himself, meantime cursing and blaspheming like a fiend. Then he fired the fuse, climbed out of the shaft, and ran fifty yards away, Fetlock following. They stood waiting a few minutes, then a great volume of smoke and rocks burst high into the air with a thunderous explosion; after a little there was a shower of descending stones; then all was serene again.

"I wish to God you'd been in it!" remarked the master.

They went down the shaft, cleaned it out, drilled another hole, and put in another charge.

"Look here! How much fuse are you proposing to waste? Don't you know how to time a fuse?" "No, sir." "You don't! Well, if you don't beat anything I ever saw!" He climbed out of the shaft and spoke down,

"Well, idiot, are you going to be all day? Cut the fuse and light it!" The trembling creature began,

"If you please, sir, I—" "You talk back to me? Cut it and light it!" The boy cut and lit.

"Ger-reat Scott! a one-minute fuse! I wish you were in—" In his rage he snatched the ladder out of the shaft and ran. The boy was aghast.

"Oh, my God! Help. Help! Oh, save me!" he implored. "Oh, what can I do! What can I do!" He backed against the wall as tightly as he could; the sputtering fuse frightened the voice out of him; his breath stood still; he stood gazing and impotent; in two seconds, three seconds, four he would be flying toward the sky torn to fragments. Then he had an inspiration. He sprang at the fuse, severed the inch of it that was left above ground, and was saved.

He sank down limp and half lifeless with fright, his strength all gone; but he muttered with a deep joy,

"He has learnt me! I knew there was a way, if I would wait." After a matter of five minutes Buckner stole to the shaft, looking worried and uneasy, and peered down into it. He took in the situation; he saw what had happened. He lowered the ladder, and the boy dragged himself weakly up it. He was very white. His appearance added something to Buckner's uncomfortable state, and he said, with a show of regret and sympathy which sat upon him awkwardly from lack of practice: "It was an accident, you know. Don't say anything about it to anybody; I was excited, and didn't notice what I was doing. You're not looking well; you've worked enough for to-day; go down to my cabin and eat what you want, and rest. It's just an accident, you know, on account of my being excited." "It scared me," said the lad, as he started away; "but I learnt something, so I don't mind it." "Damned easy to please!" muttered Buckner, following him with his eye. "I wonder if he'll tell? Mightn't he?... I wish it had killed him." The boy took no advantage of his holiday in the matter of resting; he employed it in work, eager and feverish and happy work. A thick growth of chaparral extended down the mountainside clear to Flint's cabin; the most of Fetlock's labor was done in the dark intricacies of that stubborn growth; the rest of it was done in his own shanty. At last all was complete, and he said,

"If he's got any suspicions that I'm going to tell on him, he won't keep them long, to-morrow. He will see that I am the same milksop as I always was—all day and the next. And the day after to-morrow night there 'll be an end of him; nobody will ever guess who finished him up nor how it was done. He dropped me the idea his own self, and that's odd."

PART I. CHAPTER IV. TEIL I. KAPITEL IV. PARTE I. CAPÍTULO IV. ЧАСТЬ I. ГЛАВА IV. BÖLÜM I. BÖLÜM IV.

"No real gentleman will tell the naked truth in the presence of ladies." "Жоден справжній джентльмен не буде говорити голу правду в присутності дам". It was a crisp and spicy morning in early October. Це був свіжий і пряний ранок на початку жовтня. The lilacs and laburnums, lit with the glory-fires of autumn, hung burning and flashing in the upper air, a fairy bridge provided by kind Nature for the wingless wild things that have their homes in the tree-tops and would visit together; the larch and the pomegranate flung their purple and yellow flames in brilliant broad splashes along the slanting sweep of the woodland; the sensuous fragrance of innumerable deciduous flowers rose upon the swooning atmosphere; far in the empty sky a solitary oesophagus slept upon motionless wing; everywhere brooded stillness, serenity, and the peace of God. |flowering shrubs||golden chain trees|||||||||||||||||||||||||unable to fly||||||||||||||||Type of tree|||Exotic fruit tree|||||||||||||angled or inclined|expanse|||forest area||rich, alluring scent|scent||||||||fainting|||||||||bird||||||hovered||calmness||||| Сирень и лабурнумы, озаренные славой осени, горели и вспыхивали в верхнем воздухе, точно сказочный мост, устроенный доброй природой для бескрылых диких существ, которые имеют свой дом на верхушках деревьев и собираются вместе; лиственница и гранат рассыпали свои пурпурные и желтые пламена в ярких широких брызгах по косой просеке; чувственный аромат бесчисленных лиственных цветов поднимался в обморочную атмосферу; далеко в пустом небе одинокий пищевик спал на неподвижном крыле; везде царили тишина, спокойствие и мир Божий. Бузок і калина, освітлені осінніми вогнями, висіли в повітрі, палаючи і миготячи, казковим містком, який добра Природа створила для безкрилих диких істот, що мають свої домівки на верхівках дерев і збираються туди в гості разом; модрина і гранат розкидали багряне і жовте полум'я блискучими широкими бризками вздовж похилої смуги лісу; чуттєві пахощі незліченних листяних квітів здіймалися над завмираючою атмосферою; далеко в порожньому небі спав на нерухомому крилі самотній стравохід; скрізь панували тиша, спокій і мир Божий.

October is the time—1900; Hope Canyon is the place, a silver-mining camp away down in the Esmeralda region. |||||||||||||||||Esmeralda| Жовтень - час - 1900 рік, місце - каньйон Хоуп, табір для видобутку срібла в регіоні Есмеральда. It is a secluded spot, high and remote; recent as to discovery; thought by its occupants to be rich in metal—a year or two's prospecting will decide that matter one way or the other. |||isolated||||||||||||||||||||||exploring||||||||| Это уединенное место, высокое и отдаленное, открытое недавно, и, по мнению его обитателей, богатое металлами - год или два поисков решат этот вопрос в ту или иную сторону. Це відокремлене місце, високе і віддалене; нещодавно відкрите; його мешканці вважають, що воно багате на метал - рік-два розвідки вирішать це питання так чи інакше. For inhabitants, the camp has about two hundred miners, one white woman and child, several Chinese washermen, five squaws, and a dozen vagrant buck Indians in rabbit-skin robes, battered plug hats, and tin-can necklaces. ||||||||||||||||laundry workers||Native women||||wandering, homeless|||||||||||||necklaces Из жителей в лагере около двухсот шахтеров, одна белая женщина с ребенком, несколько китайских прачек, пять скво и дюжина бродячих индейцев-баксов в халатах из кроличьей кожи, потрепанных шляпах и ожерельях из жестяных банок. Серед мешканців табору - близько двохсот шахтарів, одна біла жінка з дитиною, кілька китайських прачок, п'ять скво та з десяток бродячих індіанців у халатах з кролячих шкур, побитих капелюхах-штепселях і намистах з бляшанок. There are no mills as yet; there is no church, no newspaper. Ще немає млинів, немає церкви, немає газети. The camp has existed but two years; it has made no big strike; the world is ignorant of its name and place. Табір існує лише два роки, він не здійснив жодного великого страйку, світ не знає про його назву і місце розташування.

On both sides of the canyon the mountains rise wall-like, three thousand feet, and the long spiral of straggling huts down in its narrow bottom gets a kiss from the sun only once a day, when he sails over at noon. |||||||||||||||||||scattered|||||||||||||||||||||| З обох боків каньйону стіною здіймаються гори на три тисячі футів, а довга спіраль халуп, що тягнуться по його вузькому дну, отримує поцілунок сонця лише раз на день, коли воно пропливає над ним опівдні. The village is a couple of miles long; the cabins stand well apart from each other. Село має кілька кілометрів у довжину, хатини стоять далеко одна від одної. The tavern is the only "frame" house—the only house, one might say. Корчма - єдиний "каркасний" будинок, можна сказати, єдиний будинок. It occupies a central position, and is the evening resort of the population. Він займає центральне положення і є вечірнім місцем відпочинку населення. They drink there, and play seven-up and dominoes; also billiards, for there is a table, crossed all over with torn places repaired with court-plaster; there are some cues, but no leathers; some chipped balls which clatter when they run, and do not slow up gradually, but stop suddenly and sit down; there is part of a cube of chalk, with a projecting jag of flint in it; and the man who can score six on a single break can set up the drinks at the bar's expense. ||||||||||pool game||||||||||||||||||||||||damaged|||clack|||||||||||||||||||||||||||jagged edge|||||||||||||||||||||||the bar| Там пьют, играют в семерки и домино, а также в бильярд, потому что там есть стол, весь испещренный рваными местами, заделанными судебной штукатуркой; есть несколько киев, но нет кожи; несколько сколотых шаров, которые гремят, когда бегут, и не замедляются постепенно, а внезапно останавливаются и садятся; есть часть куба мела с выступающей зазубриной в нем; и тот, кто может забить шесть шаров на одном брейке, может поставить напитки за счет бара. Там п'ють, грають у сім-тьох і доміно, а також у більярд, бо там є стіл, побитий вщент, з подертими місцями, залатаними штукатуркою; є киї, але немає шкіряного покриття; кілька відколотих куль, які брязкають, коли біжать, і не сповільнюються поступово, а раптово зупиняються і сідають; є уламок кубика крейди, з якого виступає кремінний зазублин, і той, хто заб'є шість разів за один брейк, може налити собі випивки за рахунок бару. Flint Buckner's cabin was the last one of the village, going south; his silver-claim was at the other end of the village, northward, and a little beyond the last hut in that direction. |Buckner's||||||||||||||||||||||to the north|||||||hut||| Хижина Флинта Бакнера была последней в деревне, идущей на юг; его серебряный участок находился в другом конце деревни, на севере, чуть дальше последней хижины в этом направлении. Хатина Флінта Бакнера була останньою в селі, якщо йти на південь; його срібна ділянка була на іншому кінці села, на північ, і трохи далі за останньою хатиною в цьому напрямку. He was a sour creature, unsociable, and had no companionships. |||||antisocial||||relationships Він був кислим створінням, нетовариським і не мав друзів. People who had tried to get acquainted with him had regretted it and dropped him. Люди, которые пытались с ним познакомиться, жалели об этом и бросали его. Люди, які намагалися з ним познайомитися, шкодували про це і кидали його. His history was not known. Його історія була невідома. Some believed that Sammy Hillyer knew it; others said no. Одні вважали, що Семмі Хіллер знав про це, інші заперечували. If asked, Hillyer said no, he was not acquainted with it. На запитання Гіллер відповів, що ні, він з ним не знайомий. Flint had a meek English youth of sixteen or seventeen with him, whom he treated roughly, both in public and in private, and of course this lad was applied to for information, but with no success. |||gentle|||||||||||||||||||||||||||||||| З Флінтом був покірний англійський юнак років шістнадцяти-сімнадцяти, з яким він поводився грубо, як на людях, так і наодинці, і, звичайно, до нього зверталися за інформацією, але безрезультатно. Fetlock Jones—the name of the youth—said that Flint picked him up on a prospecting tramp, and as he had neither home nor friends in America, he had found it wise to stay and take Buckner's hard usage for the sake of the salary, which was bacon and beans. Fetlock|||||||||||||||exploring trip|journey||||||||||||||||||||||||||||||||| Фетлок Джонс - так звали юношу - рассказал, что Флинт подобрал его во время поисковых работ, а поскольку в Америке у него не было ни дома, ни друзей, он счел разумным остаться и взять на себя тяжелую работу у Бакнера ради жалованья, которое состояло из бекона и бобов. Фетлок Джонс - так звали юнака - розповів, що Флінт підібрав його, коли той був бродягою-старателем, а оскільки в Америці у нього не було ні дому, ні друзів, він вирішив залишитися і працювати на Бакнера заради платні, яка складалася з бекону і бобів. Further than this he could offer no testimony. Далі він не зміг дати жодних свідчень.

Fetlock had been in this slavery for a month now, and under his meek exterior he was slowly consuming to a cinder with the insults and humiliations which his master had put upon him. |||||||||||||||||||||ash, ruin|||||||||||| Фетлок находился в этом рабстве уже месяц, и под его кротким видом он постепенно превращался в труху от оскорблений и унижений, которым подвергал его хозяин. Фетлок перебував у цьому рабстві вже місяць, і під своєю покірною зовнішністю він повільно вигоряв від образ і принижень, яких зазнавав від свого господаря. For the meek suffer bitterly from these hurts; more bitterly, perhaps, than do the manlier sort, who can burst out and get relief with words or blows when the limit of endurance has been reached. ||||||||||||||masculine type|||||||||||||||||||| Ведь кроткие люди горько страдают от этих обид; возможно, даже более горько, чем более мужественные, которые могут вырваться и получить облегчение словами или ударами, когда предел терпения уже достигнут. Бо смиренні гірко страждають від цих болів; гірше, можливо, ніж більш мужні, які можуть вирватися і отримати полегшення словами або ударами, коли межа терпіння досягнута. Good-hearted people wanted to help Fetlock out of his trouble, and tried to get him to leave Buckner; but the boy showed fright at the thought, and said he "dasn't." ||||||||||||||||||||||||||||||doesn't dare Добрі люди хотіли допомогти Фетлоку в його біді і намагалися переконати його покинути Бакнер, але хлопчик злякався цієї думки і сказав, що "не піде". Pat Riley urged him, and said, |Riley|||| Пет Райлі закликав його і сказав,

"You leave the damned hunks and come with me; don't you be afraid. ||||muscular men|||||||| "Залиш кляті шматки і підемо зі мною, не бійся. I'll take care of him." The boy thanked him with tears in his eyes, but shuddered and said he "dasn't risk it"; he said Flint would catch him alone, some time, in the night, and then—"Oh, it makes me sick, Mr. Riley, to think of it." Мальчик поблагодарил его со слезами на глазах, но вздрогнул и сказал, что "не хочет рисковать"; он сказал, что Флинт поймает его одного, как-нибудь ночью, и тогда - "О, мне плохо, мистер Райли, даже думать об этом". Хлопчик подякував йому зі сльозами на очах, але здригнувся і сказав, що "не ризикує"; він сказав, що Флінт зловить його одного, коли-небудь, вночі, і тоді - "О, мене нудить, містере Райлі, як подумаю про це". Others said, "Run away from him; we'll stake you; skip out for the coast some night." Інші казали: "Тікай від нього, ми тебе посадимо на кіл, тікай на узбережжя якось вночі". But all these suggestions failed; he said Flint would hunt him down and fetch him back, just for meanness. ||||||||||||||||||spitefulness Але всі ці пропозиції не мали успіху; він сказав, що Флінт вистежить його і приведе назад, просто з підлості.

The people could not understand this. The boy's miseries went steadily on, week after week. ||sufferings|||||| Страждання хлопчика не припинялися, тиждень за тижнем. It is quite likely that the people would have understood if they had known how he was employing his spare time. Цілком ймовірно, що люди зрозуміли б його, якби знали, як він проводить свій вільний час. He slept in an out-cabin near Flint's; and there, nights, he nursed his bruises and his humiliations, and studied and studied over a single problem—how he could murder Flint Buckner and not be found out. ||||||||||||tended to|||||||||||||||||||||||| Він спав у хатині біля Флінта; і там, ночами, він заліковував свої синці та приниження, і вчився і вчився над єдиною проблемою - як йому вбити Флінта Бакнера і залишитися невикритим. It was the only joy he had in life; these hours were the only ones in the twenty-four which he looked forward to with eagerness and spent in happiness. Це була єдина радість, яку він мав у житті; ці години були єдиними з двадцяти чотирьох, яких він чекав з нетерпінням і проводив у щасті.

He thought of poison. Він подумав про отруту. No—that would not serve; the inquest would reveal where it was procured and who had procured it. ||||||investigation||||||obtained||||| Ні, це не допоможе; розслідування виявить, де вона була придбана і хто її придбав. He thought of a shot in the back in a lonely place when Flint would be homeward-bound at midnight—his unvarying hour for the trip. |||||||||||||||||||||consistent|||| Він думав про постріл у спину в безлюдному місці, коли Флінт опівночі повертався додому - його незмінна година для подорожі. No—somebody might be near, and catch him. Ні - хтось може опинитися поруч і зловити його. He thought of stabbing him in his sleep. Він думав зарізати його уві сні. No—he might strike an inefficient blow, and Flint would seize him. Ні - він може завдати невдалого удару, і Флінт схопить його. He examined a hundred different ways—none of them would answer; for in even the very obscurest and secretest of them there was always the fatal defect of a risk, a chance, a possibility that he might be found out. ||||||||||||||||most obscure||most secret||||||||||||||||||||| Він розглянув сотні різних способів - жоден з них не дав відповіді, бо навіть у найпотаємніших і найпотаємніших з них завжди був фатальний недолік - ризик, шанс, можливість того, що його можуть викрити. He would have none of that. Він не мав би нічого з цього.

But he was patient, endlessly patient. Але він був терплячий, безмежно терплячий. There was no hurry, he said to himself. He would never leave Flint till he left him a corpse; there was no hurry—he would find the way. Він ніколи не покинув би Флінта, не залишивши йому трупа; поспішати було нікуди - він знайде дорогу. It was somewhere, and he would endure shame and pain and misery until he found it. Воно було десь там, і він терпів сором, біль і страждання, поки не знайшов його. Yes, somewhere there was a way which would leave not a trace, not even the faintest clue to the murderer—there was no hurry—he would find that way, and then—oh, then, it would just be good to be alive! Так, десь був шлях, який не залишив би жодного сліду, навіть найменшої зачіпки для вбивці - не було куди поспішати - він знайде цей шлях, і тоді - о, тоді було б просто добре залишитися живим! Meantime he would diligently keep up his reputation for meekness; and also, as always theretofore, he would allow no one to hear him say a resentful or offensive thing about his oppressor. |||carefully||||||humility|||||up to then|||||||||||bitterly angry||||||oppressor Тим часом він старанно підтримував свою репутацію покірливого; а також, як завжди, не дозволяв нікому почути, щоб він сказав щось образливе чи образливе про свого гнобителя.

Two days before the before-mentioned October morning Flint had bought some things, and he and Fetlock had brought them home to Flint's cabin: a fresh box of candles, which they put in the corner; a tin can of blasting-powder, which they placed upon the candle-box; a keg of blasting-powder, which they placed under Flint's bunk; a huge coil of fuse, which they hung on a peg. |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||barrel||||||||||||||||||||hook За два дня до того октябрьского утра Флинт купил несколько вещей, и они с Фетлоком принесли их домой, в каюту Флинта: свежую коробку свечей, которую поставили в угол; жестяную банку с взрывным порохом, которую поставили на свечной ящик; бочонок с взрывным порохом, который поставили под койку Флинта; огромную катушку фитиля, которую повесили на колышек. За два дні до вищезгаданого жовтневого ранку Флінт купив деякі речі, і вони з Фетлоком принесли їх додому в каюту Флінта: свіжу коробку свічок, яку вони поставили в кутку; бляшанку з вибуховим порохом, яку вони поставили на коробку зі свічками; бочку з вибуховим порохом, яку вони поставили під койку Флінта; величезну котушку запалу, яку вони повісили на кілочок. Fetlock reasoned that Flint's mining operations had outgrown the pick, and that blasting was about to begin now. |||||||exceeded capacity|||||||||| Фетлок міркував, що видобуток корисних копалин Флінта переріс кирку, і що вибухові роботи ось-ось розпочнуться. He had seen blasting done, and he had a notion of the process, but he had never helped in it. Він бачив, як проводять вибухові роботи, і мав уявлення про цей процес, але ніколи не допомагав у ньому. His conjecture was right—blasting-time had come. Його здогадка була правильною - час вибуху настав. In the morning the pair carried fuse, drills, and the powder-can to the shaft; it was now eight feet deep, and to get into it and out of it a short ladder was used. Вранці вони віднесли запал, свердла і порохівницю до шахти; тепер вона була восьми футів завглибшки, і для того, щоб залізти в неї і вилізти, використовували коротку драбину. They descended, and by command Fetlock held the drill—without any instructions as to the right way to hold it—and Flint proceeded to strike. Вони спустилися, і за командою Фетлок взяв бур - без жодних інструкцій, як правильно його тримати, - а Флінт почав наносити удари. The sledge came down; the drill sprang out of Fetlock's hand, almost as a matter of course. |sled||||||||Fetlock's||||||| Сани опустились; бур выскочил из рук Фетлока, почти как само собой разумеющееся. Сани спустилися, дриль вилетіла з руки Фетлока, як щось само собою зрозуміле. "You mangy son of a nigger, is that any way to hold a drill? |dirty||||offensive term|||||||| "Ты, грязный сын ниггера, разве так можно держать дрель? "Ти, кволий сину негра, хіба так можна тримати дриль? Pick it up! Поднимайте! Stand it up! Встать! There—hold fast. Подождите. Тримайся. D—you! Д-ты! I'll teach you!" Я научу тебя!" At the end of an hour the drilling was finished. Через годину буріння було завершено.

"Now, then, charge it." "А тепер заряджай". The boy started to pour in the powder. Мальчик начал подсыпать порошок. Хлопчик почав сипати порошок.

"Idiot!" A heavy bat on the jaw laid the lad out. Сильный удар битой по челюсти уложил парня. Важкий удар битою по щелепі звалив хлопця з ніг.

"Get up! You can't lie snivelling there. |||whining| Ти не можеш лежати і сопіти. Now, then, stick in the fuse first. Тепер, спочатку вставте запобіжник. Now put in the powder. Тепер всипте порошок. Hold on, hold on! Are you going to fill the hole all up? Ти збираєшся засипати яму повністю? Of all the sap-headed milksops I—Put in some dirt! |||||cowards||||| З усіх молочарських доїльних апаратів я поклав трохи бруду! Put in some gravel! Покладіть трохи гравію! Tamp it down! press down|| Утрамбуйте його! Hold on, hold on! Тримайся, тримайся! Oh, great Scott! Чудово, Скотте! get out of the way!" Геть з дороги!" He snatched the iron and tamped the charge himself, meantime cursing and blaspheming like a fiend. |||||packed down|||||||profane swearing|||demon Он выхватил железо и сам утрамбовал заряд, при этом ругаясь и богохульствуя, как изверг. Він вихопив праску і сам утрамбував заряд, при цьому проклинаючи і богохульствуючи, як диявол. Then he fired the fuse, climbed out of the shaft, and ran fifty yards away, Fetlock following. Потім він натиснув на запобіжник, виліз з шахти і побіг за п'ятдесят ярдів, а Фетлок побіг за ним. They stood waiting a few minutes, then a great volume of smoke and rocks burst high into the air with a thunderous explosion; after a little there was a shower of descending stones; then all was serene again. ||||||||||||||||||||||||||||||||||||calm| Вони стояли і чекали кілька хвилин, потім високо в повітря з гуркотом вибухнув великий клубок диму і каміння; через деякий час пішов дощ з падаючого каміння; потім все знову стало спокійно.

"I wish to God you'd been in it!" "Я б хотів, щоб ти був у ньому!" remarked the master. зауважив майстер.

They went down the shaft, cleaned it out, drilled another hole, and put in another charge. Вони спустилися в шахту, вичистили її, пробурили ще один отвір і поклали ще один заряд.

"Look here! How much fuse are you proposing to waste? Скільки запобіжників ви пропонуєте витратити? Don't you know how to time a fuse?" Ти що, не знаєш, як встановити запобіжник?" "No, sir." "You don't! Well, if you don't beat anything I ever saw!" Ну, если ты не превзойдешь все, что я когда-либо видел!" Ну, якщо ти не поб'єш нічого, що я коли-небудь бачив!" He climbed out of the shaft and spoke down, Він виліз із шахти і заговорив,

"Well, idiot, are you going to be all day? "Ну що, ідіоте, ти що, весь день будеш тут сидіти? Cut the fuse and light it!" Виріжте запобіжник і підпаліть!" The trembling creature began, Почалося тремтіння істоти,

"If you please, sir, I—" "Якщо дозволите, сер, я..." "You talk back to me? "Ти мені озиваєшся? Cut it and light it!" Розріжте його і підпаліть!" The boy cut and lit. Хлопчик вирізав і запалив.

"Ger-reat Scott! Great|great| "Гер-рите Скотт! a one-minute fuse! однохвилинний запобіжник! I wish you were in—" In his rage he snatched the ladder out of the shaft and ran. У люті він вихопив драбину з шахти і побіг. The boy was aghast. |||shocked Хлопчик був вражений.

"Oh, my God! Help. Help! Oh, save me!" he implored. |begged desperately благав він. "Oh, what can I do! What can I do!" He backed against the wall as tightly as he could; the sputtering fuse frightened the voice out of him; his breath stood still; he stood gazing and impotent; in two seconds, three seconds, four he would be flying toward the sky torn to fragments. |||||||||||fizzling||||||||||||||||helpless|||||||||||||||| Він притиснувся до стіни так щільно, як тільки міг; вибух запалу налякав його; його дихання завмерло; він стояв, дивлячись і безсилий; через дві секунди, три секунди, чотири він полетить до неба, розірваний на шматки. Then he had an inspiration. Потім у нього з'явилося натхнення. He sprang at the fuse, severed the inch of it that was left above ground, and was saved. Он бросился к взрывателю, оборвал тот дюйм, который оставался над землей, и спасся. Він стрибнув на запобіжник, відрізав дюйм, що залишився над землею, і був врятований.

He sank down limp and half lifeless with fright, his strength all gone; but he muttered with a deep joy, Він опустився додолу, напівживий від переляку, його сили покинули його, але він бурмотів з глибокою радістю,

"He has learnt me! "Він мене вивчив! I knew there was a way, if I would wait." Я знав, що вихід є, якщо я почекаю". After a matter of five minutes Buckner stole to the shaft, looking worried and uneasy, and peered down into it. ||||||||||||||||looked||| Через пять минут Бакнер с обеспокоенным видом подошел к шахте и заглянул в нее. Через п'ять хвилин Бакнер підкрався до шахти, виглядаючи стурбованим і занепокоєним, і зазирнув у неї. He took in the situation; he saw what had happened. Він зрозумів ситуацію, побачив, що сталося. He lowered the ladder, and the boy dragged himself weakly up it. Він опустив драбину, і хлопчик кволо потягнувся вгору. He was very white. His appearance added something to Buckner's uncomfortable state, and he said, with a show of regret and sympathy which sat upon him awkwardly from lack of practice: Його поява дещо посилила незручний стан Бакнера, і він заговорив з жалем і співчуттям, які через брак практики сиділи на ньому незграбно: "It was an accident, you know. "Це був нещасний випадок, знаєте. Don't say anything about it to anybody; I was excited, and didn't notice what I was doing. Нікому про це не кажіть, я був схвильований і не помічав, що роблю. You're not looking well; you've worked enough for to-day; go down to my cabin and eat what you want, and rest. Ти погано виглядаєш, ти вже достатньо попрацював на сьогодні, спускайся до моєї каюти, їж, що хочеш, і відпочинь. It's just an accident, you know, on account of my being excited." Це просто випадковість, знаєте, через те, що я був схвильований". "It scared me," said the lad, as he started away; "but I learnt something, so I don't mind it." "Це налякало мене, - сказав хлопець, рушаючи з місця, - але я дечому навчився, тож мені не страшно". "Damned easy to please!" "Чертовски легко угодить!" "До біса легко догодити!" muttered Buckner, following him with his eye. пробурмотів Бакнер, стежачи за ним поглядом. "I wonder if he'll tell? "Интересно, расскажет ли он? "Цікаво, чи скаже він? Mightn't he?... Разве нет?... Хіба ні?... I wish it had killed him." Жаль, что это его не убило". Краще б воно його вбило". The boy took no advantage of his holiday in the matter of resting; he employed it in work, eager and feverish and happy work. Мальчик не воспользовался своими каникулами для отдыха, он использовал их для работы, для работы, лихорадочной и счастливой. Хлопець не скористався своєю відпусткою, щоб відпочити; він використав її для роботи, гарячої, гарячкової і щасливої роботи. A thick growth of chaparral extended down the mountainside clear to Flint's cabin; the most of Fetlock's labor was done in the dark intricacies of that stubborn growth; the rest of it was done in his own shanty. ||||shrubland|||||||||||||||||||complexities||||||||||||||shack Густые заросли чапарраля тянулись по склону горы до самой хижины Флинта; большую часть работы Фетлок выполнял в темных хитросплетениях этого упрямого заросли; остальную часть - в собственной хижине. Густі зарості чапарралу тягнулися вниз по схилу гори аж до хатини Флінта; більшу частину роботи Фетлок виконував у темних хитросплетіннях цієї впертої порослі; решту - у своїй власній хатині. At last all was complete, and he said,

"If he's got any suspicions that I'm going to tell on him, he won't keep them long, to-morrow. "Если у него есть подозрения, что я собираюсь на него донести, он не станет их долго хранить до завтра. "Якщо у нього є якісь підозри, що я збираюся донести на нього, то він не буде довго чекати, вже завтра. He will see that I am the same milksop as I always was—all day and the next. ||||||||weakling||||||||| Он увидит, что я такой же молокосос, каким был всегда - и в тот день, и в следующий. Він побачить, що я такий самий дояр, яким завжди був - і сьогодні, і завтра. And the day after to-morrow night there 'll be an end of him; nobody will ever guess who finished him up nor how it was done. А послезавтра вечером с ним будет покончено; никто и никогда не догадается, кто и как его прикончил. А післязавтра вночі з ним буде покінчено, і ніхто ніколи не здогадається, хто його прикінчив і як це було зроблено. He dropped me the idea his own self, and that's odd." Он сам подкинул мне эту идею, и это странно". Він сам підкинув мені цю ідею, і це дивно".